Становлення та розвиток Третьої Республіки у Франції

За Законом 1927-го року Франція і залежні від неї заморські території поділялися на 612 виборчих округів, від кожного з яких обирався до парламенту один депутат. Вибори проводилися у два тури. У першому турі обраним вважався кандидат, який отримав абсолютну більшість голосів. Якщо такого не відбувалося, проводився другий тур, на якому обраним вважався кандидат, котрий / отримав відносну більшість голосів. У другому турі дозволялося блокуватися, виставляти спільних кандидатів, що давало перевагу «правим» партіям. Наприклад, комуністична партія в 1924 р. за законом 1919-го року провела до Національних зборів 26 депутатів, у 1928 р. вона зібрала на 200 тисяч голосів більше, але за законом 1927-го року провела тільки 12 депутатів.

На початку 30-х років у міру поглиблення економічної кризи і загострення соціальних протиріч у Франції зросла активність крайньо правих організацій фашистських напрямів («Вогненні хрести», «Аксьон франсез» та ін.). У лютому 1934 р. була здійснена спроба організувати фашистський путч, що провалився завдяки солідарності демократичних сил країни, які організували масові антифашистські виступи. Скориставшись обстановкою, уряди правих сил, які змінювали один одного у влади, видали ряд надзвичайних декретів, що ущемляли демократичні свободи [23, c. 146-148].

Посилення реакційних тенденцій у політичному житті країни створило умови для об'єднання антифашистських сил, яке отримало назву Народного фронту. До нього увійшли партії комуністів, соціалістів і радикалів, що підписали угоду про єдність дій, а також понад 40 різних демократичних організацій. У січні 1936 р. була опублікована програма Народного фронту. У політичній галузі основними вимогами Фронту був розпуск і роззброєння фашистських організацій, скасування репресивного законодавства, створення системи колективної безпеки в Європі. В економічній сфері планувалися заходи щодо підвищення життєвого рівня населення і боротьби з безробіттям, реорганізація Французького банку і встановлення контролю за найбільшими банками, націоналізація військової промисловості.

На виборах у 1936 р. Народний фронт здобув перемогу. Був сформований уряд із соціалістів і радикалів. До 1937 р. була виконана частина програми лівих сил: підвищена заробітна плата робітникам, запроваджений 40-годинний робочий тиждень, проведена реформа Французького банку, скасовані надзвичайні декрети, частково націоналізована військова промисловість. До фашистських організацій був застосований Закон про розпуск воєнізованих угруповань.

Народний фронт відіграв велику роль у запобіганні спробам французьких правих сил встановити режим авторитарного типу. Однак внутрішні розбіжності в антифашистському блоці спричинили його розкол. У результаті послідовної зміни урядів у 1938 р. у влади закріпилося праве крило радикалів, що пішло на ліквідацію основних заходів лівого блоку й остаточний розрив з Народним фронтом.

Незважаючи на характерні для Третьої республіки урядові кризи і відставки кабінетів, у державному механізмі Франції в цей час відбувалося подальше посилення ролі уряду і його керівника -- голови ради міністри. Напередодні Другої світової війни до уряду Франції остаточно переходить право видання нормативних актів з різних питань державного життя. Уряд мав можливість видавати так звані декрети -- закони, які формально мали уточнювати і доповнювати закони, а фактично змінювали і навіть скасовували затверджені парламентом законодавчі акти. Неабиякого значення у 30-х роках набуло і майже щорічне наділення уряду надзвичайними повноваженнями. В умовах, коли безперервно відбувалися урядові кризи і зміни кабінетів, ці повноваження опинялися в руках вищої бюрократії. Чиновницький апарат мав можливість послідовно захищати інтереси правлячої верхівки.

Французький уряд не заважав Гітлеру. Проводячи політику «невтручання», він у вересні 1938 р. підписав Мюнхенську угоду. І лише після нападу фашистської Німеччини 1 вересня 1939 р. на Польщу уряд Франції (без санкції Національних зборів Третьої республіки) оголосив війну Німеччині. У травні 1940 р. німецько-фашистські війська перейшли в наступ на Західному фронті. Французька армія зазнала поразки. 22 червня 1940 р. Франція капітулювала.

Після капітуляції більша частина Франції була окупована фашистською Німеччиною. У частині південних і південно-східних районів, де збереглися інститути французької державності, утворилася «держава Віші» -- за назвою курортного містечка, де була розташована резиденція уряду. Це була маріонеткова держава, яка, за задумом гітлерівців, мала нейтралізувати і французький флот, і колоніальні війська. У листопаді 1942 р. гітлерівці ввели свої війська на територію Віші і ліквідували залишки «вішійської державності», а разом з тим і Третьої республіки [21, c. 179-182].

Таким чином, падіння Третьої республіки стало закономірним результатом поразки Франції у війні з гітлерівською Німеччиною влітку 1940 року. [8]

ВИСНОВКИ

Отже, розглянувши тему даної курсової роботи, ми можемо дійти до наступних висновків:

Народження Третьої Республіки відбулося в муках франко-пруської війни та Паризької Комуни. В останній третині XIX ст. питанням, яке найбільше поділяло французів, було питання про форму правління. По лінії прийняття або неприйняття республіки і проліг основний вододіл між «правими» і «лівими», як з часу революції XVIII ст. у Франції називали два протилежних один одному табори противників і прихильників політичного і соціального оновлення країни.

Третя республіка у Франції була формально проголошена 4 вересня 1870 Однак її конституювання відбулося лише на початку 1875 року. Конституція Третьої Республіки включала в себе три закони, прийняті відповідно 24, 25 лютого і 10 липня: про організацію сенату, про організацію державної влади, про ставлення державних властей. До цих законів безпосередньо примикають ще два, названих основними (про вибори в сенат і про порядок виборів у палату депутатів), але фактично відносяться до категорії звичайних законів, так як їх зміна на відміну від перших трьох пов'язувалося зі скликанням Національних зборів. Останні два закони значною мірою визначали пристрій державної влади Третьої республіки, тому вони можуть з відомими застереженнями бути включені в конституцію.

Конституцію 1875 відрізняли фрагментарність, стислість, відсутність декларації про принципи державного ладу. У ній лише побічно згадувалося про республіканську форму правління. У ст. 2 закону від 25 лютого 1875 було записано: «Президент республіки обирається абсолютною більшістю голосів сенату і палати депутатів».

Третя республіка виявилася довговічною: вона протрималася до поразки Франції у другій світовій війні і офіційно перестала існувати в липні 1940

Затвердження республіканського ладу було у Франції результатом багаторічної і драматичної боротьби. Потрібно відзначити, що в низці революцій і переворотів XIX століття кожен новий уряд за великим рахунком не перекреслював досвід попередників. Незважаючи на всі катаклізми французам зрештою вдалося витримати головну лінію розвитку державного ладу країни в XIX столітті - це розвиток правової держави, заснованої на принципах конституціоналізму, поділу влади, примату права над силою. Зрештою Франції вдалося вийти на стійкий шлях розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антюхина В.И. Третья республика во Франции. М., 1985.

2. Антюхін-Московченко В.І. Третя республіка у Франції. 1870-1918. - М., 1986.

3. Беляков, В. Г. Форма правления во Франции в 70-х - 80-х годах XIX века. //Правоведение. -1984. - № 6. - С. 98.

4. Бостан Л. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник / Людмила Бостан, Сергій Бостан,; Наук. ред. С. М. Тимченко; М-во освіти і науки України, М-во внутрішніх справ України, Запорізький юридичний ін-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 671 с.

5. Глиняний В. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник / Володимир Павлович Глиняний,; Одес. нац. юрид. академія. - 5-те вид., перероб. і доп.. - К.: Істина, 2005. - 767 с.

6. Дахно І. Історія держави і права: Навчальний посібник-довідник для студентів ВНЗ/ Іван Дахно,. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 405 с.

7. История государства и права зарубежных стран. Ч.2. М., 2004.

8. История государства и права зарубежных стран: Учебник для вузов, Современная эпоха / отв. ред. Н.А. Крашенникова. - 3-е изд.. - М. - 816 с.

9. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник / О. М. Джужа, В. С. Калиновський, Т. А. Третьякова та ін.; За заг. ред. О. М. Джужи. - 2-ге вид., переробл. і доп.. - К.: Атіка, 2005. - 255 с.

10. История Европы. Т.5. М., 2000. С. 405.

11. Історія зовнішньої політики Росії. Кінець XIX-початок XX ст. - С. 545.

12. История Франции / Пол общей редакпией Ж. Карпантье, Ф. Лебрена в сотрудничестве с Э. Карпантье и др.; предисл. Ж. Ле Гоффа; пер. с фр. М. Некрасова -- СПб.: Евразия, 2008. -- 607

13. Історія Франції, т. 2. М., 1973. С. 284.

14. Желубовська Е.А. «Крах Другої Імперії і Третьої Республіки у Франції»

15. Нова історія країн Європи та Америки. Перший період: Посіб. по спец. «Історія» / В.М. Виноградов, Н.М. Гусєва, А.М. Звєрєв та ін .; Під ред. Е.Е. Юровской і І.М. Кривогуза. - М .: Вища. шк., 1998.- 415 с

16. Новая история стран Европы и Америки, Исламов Т.М., Виноградов В.Н., Зверев В.Б., Кривогуз И.М., Юровская Е.Е., 1998

17. Омельченко І. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчально-методичний посібник/ Ірина Омельченко, Олег Сорокін, Валентин Череватий,; Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького, 2000.

18. Серебренников В. Конституционное право Франции. М., 1976.

19. Страхов М. Історія держави і права зарубіжних країн: Підручник/ Микола Страхов,; Нац. юридична акад. України ім. Ярослава Мудрого, Акад. правових наук України. - 2-е вид., переробл. і доп.. - К.: Видавничий дім, 2003. - 582 с.

20. Хома Н. Історія держави та права зарубіжних країн: Навч. посіб. для студент. вищ. закл. освіти.- Л.; К.: Магнолія плюс: Каравела: Новий світ-2000, 2003

21. Хома Н. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник / Наталія Хома,. - 4-те вид., стереотипне. - Львів: Новий Світ-2000, 2007. - 474 с.

22. Шевченко О. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник для студ. юрид. вузів та фак./ Олександр Оксентійович Шевченко; Відп. ред. І.Д.Борис. - К.: Вентурі, 1997. - 303 с.

23. Шостенко І. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчально-методичний посібник/ Іван Шостенко, Оксана Шостенко,; МАУП. - К.: МАУП, 2003.

24. Черниловский З.М. Всеобщая история государства и права: Учебник. 2-е изд. М.: Высш. школа, 1983. - 656 с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Неофіційна емблема (герб) Третьої Республіки

Додаток Б

Карта Французької колоніальної імперії в 1920 році

Размещено на Allbest.ru