Духовний світ носіїв трипільської культури

Наявність цих посудин, мабуть, свідчить про існування культу небесного подружжя, який набув такого своєрідного вияву.

Прогресивний розвиток гончарного виробництва у населення східного ареалу народив певні вірування. У багатьох народів виготовлення кераміки має яскраво виражений магічний характер Воеводский М.В. К изучению гончарной техники первобытно-коммунистического общества на территории лесной зоны Европейской части РСФСР // СА.- 1936.- № 1.- С. 66; Григорьев Г.В. Архаические черты в производстве керамики у горных таджиков // Изв. ГАИМК.- 1931.-Т. X.-Вып. 10.-С. 1, 2. У зв'язку з цим певний інтерес викликають об'єкти і предмети культу, пов'язані з керамічними майстернями. На Шкарівському поселенні до одного житлово-виробничого комплексу входили гончарна майстерня і культова будівля. Інтер'єр святилища та виявлений там інвентар дають можливість вважати, що тут проходили церемонії, пов'язані зі святом вогню та води.

Під час розкопок гончарної майстерні на поселенні біля с. Веселий Кут також простежено культ, який мав відношення до керамічного виробництва. Спорудження гончарного горна супроводжувалось окремими релігійними церемоніями, свідченням чого є мініатюрні глиняні конуси, розміщені у певній системі під фундаментом стін печі. В одній з майстерень знаходився вівтар з біноклеподібною посудиною на ньому. Тут же знайдені перепалені фрагменти черепа бика.

На поселенні біля с. Тростянчик поруч з приміщенням, де знаходився горн, виявлено круглий вівтар з чашоподібним заглибленням, навколо якого розташовані зооморфні та інші культові посудини. Тут же знайдено пінтадер з розписом.

Наведені приклади свідчать про появу в трипільському суспільстві вірувань, які мали відношення до керамічного виробництва (промисловий культ за С.А. Токаревим). Певну роль у культі, пов'язаному з виробництвом кераміки, відігравало уявлення про двох богинь. Вияв дуалістичної ідеї спостерігається у двох вівтарях Шкарівського святилища, в бінокулярній посудині на вівтарі майстерні з Веселого Кута і в аналогічних посудинах біля вівтаря в Тростянчику. На інші ритуали, пов'язані з керамічним виробництвом Трипілля, вказує ряд авторів Бикбаев В.М. Данные к ритуалу, связанному с составлением кукутень-трипольских гончарных печей // Раннеземледельческие...- С. 146-152; Гусев С.О. Трип 1льська культура Середнього Побужжя рубежу IV-III тис. до н. е.: Автореф. ... канд. дис- К., 1992.- С. 16.

Етнографічні матеріали дозволяють оцінити вагомість становища в суспільстві людей, відзначених божеством (причетних до рідкісного ремесла), які користувалися особливими почестями серед своїх одноплемінників. Марновірна свідомість надавала цим людям надприродних властивостей, їм приписувалась магічна сила, чудотворні якості. Процес виділення осіб зі специфічними релігійними функціями почався, очевидно, наприкінці раннього Трипілля і розвивався на його середньому і пізньому етапах. В общинах з'являються професіонали, які виконували ритуальні обряди та зберігали існуючі традиції. Фахівці по здійсненню релігійних функцій займали відособлене і часто панівне становище в общині. Можливо, майстер, який виготовляв з глини і води посуд та вмів керувати вогнем гончарної печі, міг виконувати обряди, пов'язані з культом священного вогню та води.

Протягом багатовікового існування пам'яток Трипілля змінюються співвідношення складових частин його господарської системи, ускладнюється соціальна структура, що знаходить відображення в деяких нових аспектах світогляду. Підвищення ролі скотарства викликає посилення обрядності по відтворенню стада. На спеціальних вівтарях виявлені ритуальні посудини, заповнені кальцинованими кістками тварин (Веселий Кут, Миропілля). Інколи спалене жертовне м'ясо чи посудина, заповнена ним, закопувались під підлогою житла або в ямах (Шкарівка, Веселий Кут, Гарбузин). Цей звичай зберігається і в пізніший час. Так, у Коломийщині І під фундаментом житла № 25 виявлена посудина з жертовними кістками тварин. Подібний ритуал спостерігається і на інших територіях поширення Трипільської культури Формозов А.А. Строительные жертвы на поселениях и в жилищах эпохи позднего металла // СА.- 1984.- № 4.- С. 239. У плані розвитку описаного культу цікаві спостереження, пов'язані з визначенням видової приналежності фауністичних залишків. У Шкарівці, Веселому Куті, у стаді яких переважав бик, посудини заповнювались його перепаленими кістками. На вівтарі у Миропіллі посудина заповнена кальцинованими кістками дрібної рогатої худоби, яка переважала у стаді цієї та пізніших пам'яток. Звичай закопувати під підлогою перепалені кістки або тварин має подвійне трактування. Деякі дослідники вважають, що він відбиває культ, пов'язаний з ідеєю оборотності, відродження і, зрештою, співзвучний ідеї родючості, збільшення сім'ї, роду, його благополуччя. О.О. Формозов вважає, що виявлені під підлогою жител залишки тварин є "будівельними жертвами" Формозов А.А. Указ. соч.- С. 238-241. Обидві версії не виключають одна одну, відбиваючи складність і синкретичність культу. Посилюється і культ сімейних предків-покровителів, який одержав тотемістичне забарвлення. Уявлення про тотемістичних предків є не що інше, як міфологічна персоніфікація почуття єдності групи, спільності її походження і спадкоємності традицій Токарев С.А. Указ. соч.- С. 67. Сприйняття цієї ідеї населенням східного ареалу документується знахідками різноманітних зооморфних статуеток, похованнями тварин або їх частин під підлогою будинків. Особливо це характерно для пам'яток початку розвинутого Трипілля Південного Бугу (Березівка) і середини цього етапу в Буго-Дніпровському межиріччі. Під підлогою будинків у садибах пам'яток типу Веселого Кута - Пеніжкове ми зустрічаємо різноманітні зооморфні статуетки. Як правило, ці атрибути культу виявляються в одній з житлових споруд комплексу, вірогідно, в будинку старійшини сім'ї. Зооморфна пластика представлена добре збереженими екземплярами, що дає можливість визначити їх видову приналежність (вівця, дикий кабан, ведмідь, риба). В одному з комплексів під підлогою будинку поряд з піччю виявлено ритуальне поховання ягняти. Різноманітність видів зображених тварин та звірів, мабуть, пояснюється тим, що тотемізм був не лише формою усвідомлення зв'язку колективу, його єдності, але й усвідомленням його протилежності іншим групам. Різні тотеми сім'ї виступали в ролі покровителів колективів і нерідко останні носили однакові з ними імена. Повторюваність знахідок зооморфних зображень у кожному житлово-господарському комплексі на ряді поселень (Веселий Кут, Пеніжково-Бучагівка, Харківка, Копіювата) дозволяє говорити, що ми маємо справу з сімейним культом. Кожна з таких груп усвідомлює спорідненість з тим чи іншим тотемом - заступником і проводять магічні обряди впливу на нього. Обряд, атрибутами якого є зооморфна пластика, ритуальні поховання тварин, пов'язаний з певною групою населення і носить колективний характер, що свідчить про пережитки тотемізму. Культ сімейних святинь і заступників, як форма релігії, зберігається у багатьох народів і після розкладу материнського роду. У північноамериканських індійських племен при переході до патрилійного роду збереглись уявлення про міфічних предків і сімейних заступників із зооморфними і зооантропоморфними рисами. У народів Сибіру при становленні батьківського роду розвивається культ родових святинь і заступників, що веде до злиття сімейних і родових форм культу. Кожний нанайський рід має своїх духів-заступників, зображення яких зберігається в коморі чи під дахом фанзи. Доглядає за святинями старший у сім'ї Ермолаев И.П. Историческая хронология.- Казань, 1980г- С. 15-22. У стародавній Адигеї відзначено шанування домашнього вогнища і родових божеств-заступників: у кожній сім'ї - свій заступник. Пережитки тотемістичних уявлень і світогляд населення Буго-Дніпровського межиріччя тісно переплітаються з іншими уявленнями, породженими землеробською епохою,- з ідеєю родючості. Так, у деяких зооморфних статуетках виявлено домішок зерна, що свідчить про синтез культів.

Орнаментальні композиції зерновиків - яскраве відображення релігійних уявлень населення східного ареалу, передають тричленну структуру світу. В композиціях орнаменту відтворено небо, сонце, хмари, що біжать, інколи з падаючим дощем. Під цим іде зображення рослин, будинків, людини. Нижче смужки землі зображень не було, це дає можливість думати, що у цієї групи племен уявлень про особливий потойбічний світ не було, і, ймовірно, пояснює відсутність могильників у добу розвинутого Трипілля. Мабуть, вони мали особливий ритуал поховання, який не залишав речових слідів. Швидше всього, це було тілоспалення. На вівтарі одного з будинків Миропільського поселення в посудині з кальцинованими кістками тварин виявлено фрагмент обгорілої кістки людини. Під час розкопок у Верем'ї та Щербанівці неодноразово зустрічались грушоподібні посудини, декорованіскладними композиціями заглибленого орнаменту, з кальцинованими кістками людини. На площадках цих поселень часто знаходили рештки обгорілих людських черепів. Виявлені також площадки із залишками кремації (Верем'я - XXVI, Халеп'я І і II). Посудина з кальцинованими людськими кістками виявлена в шарі попелу, в ямі одного з будинків поселення в Колодистому Спииын Л. А Раскопки глиняных площадок близ села Колодистого Киевской губернии // ИАК.- СПб., 1904,- В. 12 - С. 102.

Одним з важливих завдань вивчення ідеології Трипілля є встановлення особливостей прояву релігійних церемоній в різних місцевостях поширення культури. У міру розселення і подальшого розвитку споріднених груп носіїв східнотрипільської культури при збереженні загальних рис наростають і стають відчутними деякі відмінності в їх матеріальній і духовній культурі. Ще більше ускладнюється світогляд населення східного ареалу, коли до його складу вливаються нові групи населення зі своїми віруваннями та культами.

У період розвинутого Трипілля в межах східнотрипільської культури виділяються групи пам'яток, на основі яких склались чотири локальні варіанти. Поселення буго-дніпровського варіанту розташовані в основному в басейнах річок Рось, Гірський та Гнилий Тікич. Пам'ятки північнобузького (за І. 1. Зайцем) або середньобузького (за С.О. Гусєвим) варіанту локалізуються по обох берегах північної частини середньої течії Південного Бугу. Третій, південнобузький варіант займає південну частину середньої течії ріки. Четверта група поселень сконцентрована в Подніпров'ї, в районі між Обуховом та Ржищевом і відповідає дніпровському локальному варіанту.

Зараз з'явились матеріали, які дозволяють, поряд із загальними рисами в релігійних уявленнях населення східнотрипільської культури, визначити відмінності в культовій обрядності для деяких з її локальних варіантів.

У віруваннях населення буго-дніпровського локального варіанту чільне місце займає дуальне жіноче божество, якому присвячені Шкарівське святилище та ритуали, що здійснюються навколо сімейних вівтарів. На посудинах, що зображують жіноче божество, чотирикратний символ - груди - облямовується знаком сонця. Лише у населення пам'яток типу Веселого Кута - Пеніжкове (Веселий Кут, Копіювата, Пеніжкове, Вільховець) цього локального варіанту існував ритуал закладки під майбутнє житло зооморфних пластичних зображень тварин, риб тощо. У носіїв трипільської культури цього району у другій половині розвинутого Трипілля з'являються трьохчасні культові посудини. Близька за формою знахідка виявлена на кукутенському поселенні Флорешти V (фінал ВІІ) Тодорова Т.Д. Об одной уникальной находке культуры Кукутень-Триполье // Раннеземледельческие...- С. 166-168.- Рис. 1.

Ці посудини близькі посуду лендельської культури (Глубокі Масувські), але за формою та декором вони місцеві. Так, триноколь, знайдений на поселенні Веселий Кут, прикрашений візерунком, виконаним червоною фарбою з чорним облямуванням. Композиція і стиль розпису характерні для посуду цього поселення. За формою, пропорціями та розписом він подібний до бінокля, знайденого на вівтарі керамічної майстерні з Веселого Кута.

Поховання вівці під підлогою жител цього ж поселення також знаходить аналогії в обрядах, зафіксованих на поселеннях лендельської культури Neustupnu, J. Nastin pravekych dejrn Ceskosiovenska - Praha, I960.- S. 192. У цей період населення Буго-Дніпровського межиріччя має контакти з носіями згаданої культури, що можливо, призвело до проникнення деяких елементів ідеологічних уявлень, притаманних племенам лендельського кола, в трипільське середовище.

Дослідники середньобузького локального варіанту вказують на особливість проведення культових дійств Свешников И. К Могильник в селе Звенигород Львовской области // КСИИМК.- 1956.- № 63.- С. 139.

Гусев С.О. Вказ. праця.- С. 13-15. При виконанні сімейних ритуалів населення Кліщіва застосовувало велику кількість біноклеподібних посудин 53. Ритуальні антропоморфні посудини цього поселення мали своєрідне оформлення і були розписані у стилі, характерному для кукутенських пам'яток Подністров'я. Культові церемоніали на поселеннях середньобузького регіону, мабуть, відбувалися не тільки в спеціалізованих будівлях, а й у відповідних місцях на просторі. Між будовами часто зустрічаються невеликі заглиблення, в яких знаходять чимало речей сакрального змісту: пластику, біноклі, черепи та роги тварин, конуси, хлібці (Вербівка І, Тростянчик та ін.). У Вербівці І у заглибленні знайдено 5 фігурок птахів, інтерпретованих дослідником цього поселення як ритуальний набір . И. Новые данные о культовых изображениях в Триполье // СА.- 1959 - № 3- С. 205-208. На деяких поселеннях (Немирів, Ворошилівка) виявлені культові ями, заповнені попелом, серед якого знаходились зооморфна, антропоморфна пластика, пінтадери, хлібці та кістки тварин. Специфіку регіону також визначає невелика кількість орнаментованої пластики. На деяких поселеннях зустрічаються жіночі фігурки, пофарбовані червоним кольором. Поширена тут і пластика великих розмірів.

Ритуали населення середньобузького локального варіанту, на що вказує С.О. Гусєв, часто мають зооморфне навантаження (Вербівка І, Тростянчик, Ворошилівка). У цьому плані надзвичайно цікаве святилище з Ворошилівки. В одному з його приміщень розмішено жертовник, на якому знайдено крем'яний ніж для м'яса та предмети культу із зооморфними рисами. Стіни між камерами святилища були пофарбовані червоною вохрою. У невеликому заглибленні біля культової споруди виявлено модель будівлі, антропоморфну та зооморфну статуетки. Привертають увагу реалістичні зооморфні деталі моделі. У давніх землеробів існувала традиція прикрашати ритуальні будівлі зображенням тварин (чи їх частин). Образ зооморфного божества часто увінчував фронтони моделей (Кашиорелі, Бранче, Вадастра, Росохуватка, Ворошилівка та ін.), що дає можливість припускати аналогічне оформлення і для існуючих святилищ. Цікавою деталлю є те, що у святилищі з Ворошилівки виявлена овальна миска на ніжках. Близької форми посудина знайдена в Шкарівському та Раковецькому святилищах, а також культовому комплексі Чатал Гуюка. За рядом ознак Ворошилівське святилище, на думку дослідників, призначалось для проведення магічних дійств, пов'язаних з поклонінням тваринам (бику) Даниленко В.Н. Указ. соч.- С. 24.. Культові будівлі аналогічного змісту відомі в Подністров'ї (Раковець, Конівка) Попова Т.А. Культовый комплекс трипольского поселения Раковец в Молдавии // Краткое содержание докладов годичной научной сессии Ин-та этнографии АН СССР.- Л., 1983.- С. 48, 49. Шмагмй М.М. Рижов С.М., Дудкін В.П. Вказ. праця.- С. 42-52.. Проникнення носіїв кукутенської культури в Побужжя простежується з самого початку розвинутого Трипілля, а на етапі ВІ-ВИ вже чітко фіксується імпульс із Заходу. Можливо, кукутенське населення принесло в Середнє Побужжя не тільки поліхромію розпису посуду, а й характерні для цієї культури культи, які, наклавшись на місцеву основу, дали своєрідне забарвлення ритуалам цих пам'яток.

Свої особливості має і світогляд носіїв південнобузького локального варіанту. В ідеологічних уявленнях жителів цього регіону в період розвинутого Трипілля відчувається спадкоємний зв'язок з ранньотрипільськими племенами, що знаходять вияв у міфічних образах, відображених у декорі кераміки, пластики та інших предметів. Найбільшого поширення у цьому середовищі набув культ змія. Релігійні уявлення, пов'язані з цим образом, у вигляді міфів і обрядності, на думку В.М. Даниленка і В.Г. Збеновича, відносяться до періоду формування ранньотрипільської культури Данияенко В.Н. Энеолит Украины.- К., 1974- С. 24; Збенович В.Г. Дракон в изобразительной традиции культуры Кукутени-Триполье // Духовная культура древних обществ на территории Украины.- К., 1991.- С. 20.. Змій - одна з найскладніших та незрозумілих фігур світової релігії - також привертав увагу дослідників Трипілля Болсуновський К., Макаревич М.Л., Маркевич В. 1., Мовша Т.Г., Цвек О.В., Збенович В.Г. у своїх працях звертались до цього образу. Зображення змія часто зустрічається на кераміці й ритуальних предметах як раняьотрипільських поселень цього регіону (Гайворон, Гренівка, Сабатинівка II та ін.), так і на пам'ятках етапу ВІ (Сабатинівка І, Березівка). Аналіз композиційних схем., орнаменту, де використано ідеограму змія, дозволяє визначити кілька його семантичних ознак. Посудини, які відтворюють дуалістичний образ богині родючості, характерні для всіх племен східнотрипільської культури. В середовищі населення південнобузького локального варіанту вони отримують притаманне лише йому оформлення - символ грудей, оточених зображенням змія. На цих посудинах і покришках поряд зі змієм розміщується ідеограма місяця - знак Великої Богині-матері. У землеробському світі Велика Богиня часто виступає в образі богині Місяця - богині відродження, яка дарує життя, підвищує родючість. Можна гадати, що комплекс посудин описаного типу призначений, мабуть, для зберігання насіння, був відтворенням образу Великої Богині: закладене нібито в утробу богині насіння підвищувало свою родючість. У цих композиціях відчувається семантичний зв'язок між уявленнями стародавніх землеробів про родючу силу жінки з родючістю землі, зерна.

Вивчення розгорнутого орнаменту однієї з посудин Берегівського поселення описаного вище типу дозволило встановити, що композиція ідеограм передає сонячно-місячний цикл. Від лінії землі відходять і здіймаються вгору, як посередники між небом і землею, чотири змії, в утробі кожного з них зображено місяць, який також виходить із землі. Різні розміри знаків місяця і певна кількість ямок біля кожного з них дозволяють вважати, що тут зображено фази місяця, зміна яких лежить в основі обчислення місяців. Річний рух землі навколо сонця відображає чотиричасність середньої частини композиції, яка передає пори року. В ній же відображена ідея дуалістичності Великої Богині - вмираючої та вічно відроджуючої природи. Відродження - один з головних її проявів. Богиня асоціюється з півмісяцем, чотиричасними композиціями. Ромб навколо горловини посудини може виступати як універсальний символ простору, чотирьох сторін світу. На посудині з Березівки відображена ідея одного з найраніших примітивних місячно-сонячних календарів, які були поширені в досконалішому вигляді у Вавілоні, Китаї, Індії та інших країнах стародавнього світу.

На покришках вищезгаданих посудин часто зображена пара зміїв, що в зустрічному русі обертаються навколо грибоподібної ручки. Образ змія-дракона, на думку В.М. Даниленка, пов'язаний з сонцем та небесною вологою. Це явище відзначено і для олександрівської групи ранньотрипільських поселень. Міфологічний образ змія-дракона характерний не лише.культурі Кукутені-Трипілля, але й всьому колу неоенеолітичних культур південно-східної Європи Тодорова X. Энеолит Болгарии.- София, 1979 - Рис. 43, 49 в; Наколов Б. Градешница,- София, 1974.- Рис. 41, 45, 75; Збенович В.Г. Указ. соч.- С. 31. Верхнє розміщення ідеограми змія відносно всієї орнаментальної композиції, пофарбування його тулуба в червоний колір на покришках посудин з Березівки і наведені вище аналогії дають підставу вважати, що перед нами небесний змій-дракон. Таке трактування образу підтверджує його причетність до родючості рослин і тісно пов'язане з ідеєю, закладеною в орнаментальних композиціях цієї групи посуду.

На Березівському поселенні зустрічаються посудини, які своєю формою нагадують жіночу фігуру, але вони дещо іншого типу, ніж згадувані вище. Швидше всього, вони нагадують велику порожнисту статуетку. В декорі цього посуду також відтворено образ змія. Обвиваючи ноги та стегна жінки, він тягнеться до її лона. Близькі за формою посудини і статуетки з орнаментом даного типу характерні для раннього Трипілля. Аналогічна статуетка відома з більш ранніх розкопок із Березівки. Семантичний взаємозв'язок двох начал зміїного і жіночого відзначався багатьма дослідниками. У давньокитайській міфології змій-дракон Лун - добра істота, втілення світлої небесної сили, зв'язок землі з небом. Мабуть, близький образ зображено і на посудинах та теракотах південнобузького локального варіанту.

У стародавній міфології виділяється ще один образ - самка змія, яка відіграє велику роль у створенні світу. Вона постачає його енергією і поїть землю водою. У віруваннях, пов'язаних з нею, вона сприймалась як покровителька життя, носій добра та хранителька всього найціннішого.

Змія - хтонічна істота, символ землі і родючості, хранителька вод, космічний медіатор, що з'єднує небо і землю Иванов В.В. Дракон. Змей (змея) // Мифы народов мира.- 1980.- Т. I.- С. 394- 395. І. В. Мельничук вважає, що в період розвинутого Трипілля змія виступає як атрибут богині родючості й уособлює в собі жіноче начало Мельничук И.В. Изображение змеи в Триполье // Археологические исследования молодых ученых Молдавии.- Кишинев, 1990.- С. 39-46. На поселеннях південнобузького локального варіанту виявлена група статуеток, на яких зображена ідеограма змії іншого типу, ніж описана вище. Нижче ромба, який передає знак засіяного поля, розміщена згорнута клубком змія. Аналогічні зображення знаходяться на сідницях статуетки, а іноді і на зімкнутих ногах. На початку розвинутого Трипілля ідеограма змії, виконана на пластиці врізним орнаментом, змінюється розписом. На нашу думку, образ змії, згорнутої клубком, виконував роль оберега. Талісман з аналогічною ідеограмою знайдено в культовому місці комори з Веселого Кута. Охоронну функцію образу змії підкреслював Б.О. Рибаков, вивчаючи трипільську пластику. М. Гімбутас вважає, що населення стародавньої Європи поклонялось зміїній богині, атрибутом якої були змії на статуетках. На глибоку архаїку і сталість культу змії вказує О.В. Антонова. Свідченням поклоніння населення південно-бузького локального варіанту образу змії є як описані вище статуетки, так і переносні вівтарі, виявлені на поселенні в Березівці. Один із них (зооморфної форми) глиняний вівтар на чотирьох ніжках, що нагадує черепаху. До речі, залишки деталей панциря цієї тварини досить часто зустрічаються серед фауни поселень згаданого регіону. В центрі круглого диска вівтаря відтворено образ змії, згорнутої в клубок, а по його краях вигравірувані різні знаки, які мають семантичний зміст. Переносні вівтарі близького типу виявлені в культурі Болград-Алдень II". Зображення змій відомі і на антропоморфних та глиняних жертовниках культури Градешниця. До речі, деякі знаки, зображені на диску вівтаря з Березівки, знаходять аналогії серед знаків на глиняних табличках цієї ж культури. У пізніший час у цьому районі в будинках зафіксовані стаціонарні хрестоподібні глиняні жертовники". Часта повторюваність образу змії в культовій обрядності дозволяє вважати, що вона могла бути тотемом цього племені.

Ще про одну особливість культів свідчать знахідки рогів тварин. Роги бика, що символізують постійне створення і зміни вважають атрибутом великої богині. З колом скотарських та мисливських ідеологічних уявлень пов'язаний і інший божественний персонаж - прототип Артеміди. Слід зазначити, що в господарстві населення, яке залишило ознаки цього обряду, велику роль відігравало полювання. Черепи диких тварин - часті знахідки під будинками Берегівського поселення. Населення цього району практикувало й певні ритуали, пов'язані з печами, що підтверджує знайдена на березівському поселенні модель печі з культовими ознаками. Існування обрядів, пов'язаних з печами, підтверджують і знахідки моделей горнів у багатьох неоенеолітичних культурах Південно-Східної Європи.

У контексті викладеного вище безперечний науковий інтерес викликають і матеріали багатошарового поселення на Середньому Дністрі - Поливанового Яру, відкритого Т.С. Пассек Пассек Т.С. Раннеземледельческие (трипольские) племена Поднестровья // МИА.- 1961.- № 84.- С. 105-139.

Всебічний аналіз археологічних комплексів пам'ятки показав її особливе місце в системі трипільсько-кукутенських поселень у Південно-Східній Європі як ключового й опорного стратиграфічного об'єкта вивчення культури Трипілля-Кукутень Попова Т.А. Древние земледельцы Среднего Поднестровья в IV-III тысячелетиях до н. э. (По материалам многослойного поселения Поливанов Яр).- Автореф. дис... канд. ист. наук.- Л., 1972; Попова Т.А. Хронология Поливанова Яра и ее значение для периодизации трипольской культуры //КСИА АН СССР.- 1979.-№ 157; ПоповаТ.А. Початок розвинутого Тришлля на Середньому Дтстрі (за матер 1алами Поливанового Яру) // Археолопя.-1985.- №52.- С. 22-32. Стратиграфічні спостереження й типологія кераміки дали змогу виокремити в рамках нижнього культурного шару Поливанового Яру III (за Т.С. Пассек) два культурно-хронологічні комплекси - ІІІ1 і ІІІ2. Поливанів Яр ІІІ1 поселень початку розвиненого Трипілля (етап В 1) у Подністров'ї. Його місцева генетична основа - пам'ятки борисівського типу; помітний також вплив культури Кукутень А. Давнє селище уявляється як один з центрів активного процесу етнокультурогенезу Середньодністровського регіону часу Кукутень А2-А3. Поливанів Яр ІІІ2 є органічним продовженням розвитку попереднього селища. В його культурі зберігаються численні риси спадкоємності, а також помітна інтенсифікація впливів з боку синхронних кукутенських спільнот фази Кукутень А3. Для висвітлення духовної культури населення обох поселень трипільсько-кукутенської культури є величезний матеріал, що включає кілька джерел. Найбільш значною і превалюючою категорією є глиняний посуд - ритуальний і побутовий - з орнаментами-символами, знаковою системою, антропоморфна і зооморфна глиняна пластика. Нагадаємо, що основу типологічної класифікації антропоморфної скульптури пам'ятки складала така ознака - позначення статевої приналежності. За цією ознакою статуетки було поділено на три групи: І- жіночі (1-й і 2-й типи), П - без ознак статі (3-й тип), ПІ - чоловічі Попова Т.А. Антропоморфная пластика трипольского поселения Поливанов Яр на Днестре // АСГЭ.- 1980,- № 21.- С. 7-9.

У Поливановому Ярі ІІІ1 представлені всі три типи зображень, які походять переважно з наземного комплексу № 1 (27 екз.).

Серед жіночих зображень привертає увагу фрагмент ніг статуетки із стеатопігічною сідалищною частиною, яка передає образ вагітної жінки - породіллі, за визначенням Б.О. Рибакова Рыбаков Б.А. Религия и миропонимание древних земледельцев...- С. 109. її відмінністю є закладене у порожнину-живіт, невелике глиняне жовно, яке можна бачити завдяки фрагментарності виробу. Орнамент у вигляді коротких заглиблень погано простежується через сильну обкатаність. Аналогічні фігурки із зовнішніми ознаками вагітності і закладеними всередину зародками у вигляді глиняних кульок добре відомі в ранньотрипільських поселеннях України (Олександрівка) і Молдавії (Нові Русешти І). В. І. Маркевич пов'язує такий тип пластики з весняним циклом, з воскресінням природи і початком робіт на полях Маркевич В.И. Многослойное поселение Новые Русешты I // КСИА АН СССР.- 1970.-№127.-С. 65.

З ідеєю родючості землі співвідноситься сидяча статуетка з яскраво вираженою стеатопігією, але без інших ознак статі. За формою, як і попередня фігурка, вона тяжіє до канонів ранньотрипільської пластики, однак оригінальне її декорування у вигляді широких заглиблень-смуг - відповідає манері часу початку Трипілля В 1. Статуетку відрізняє кілька характерних ознак. Одна з них - наявність відбитку зерна пшеннці-двозернянки (дрібної) на правому боці. Крім того статуетка має на поверхні сліди червоної фарби, особливо інтенсивні спереду, між заглиблинами візерунка. Цікавою деталлю зображення є спеціальний знак, нанесений посередині грудей, у вигляді невеликого слабкого заглиблення - ямки. Фігурка виліплена з одного шматка глини і не вирізняється сильним випалом. З наземного житла № 1 походить ще одна статуетка (фрагмент ніг), прикрашена щільним ("бинтованим"), заглибленим геометричним орнаментом, облямування якого імітує зерна злакових культур, і розташоване на стегнах.

С.М. Бібіков на матеріалах Луки-Врублівецької, використовуючи етнографічні джерела, переконливо показав зв'язок такого типу антропоморфної пластики з культом родючості, аграрними обрядами зимово-весняного циклу Бибиков С И. Раннетрипольское поселение...- С. 251. Неабияке значення має розмалювання деяких зображень червоною фарбою, що мало посилювати магічний вплив фігурки. Як відомо, вохра і червона фарба розглядаються дослідниками як символ крові або вогню, символ життя, що підтверджується етнографічними прикладами.

У релігійних уявленнях мешканців цього регіону в період розвинутого Трипілля (поряд із спадкоємним зв'язком з ранньотрипільськими племенами) відчувається і вплив носіїв гумельницького кола культур, особливо найближчих сусідів - населення культури Алдень II. Проникнення останніх у середовище населення трипільської культури відчувається як в духовній, так і в матеріальній культурі. У світогляді, в мистецтві орнаменту і пластики носії східнотрипільської культури відображали свій міфічний світ. Інтер'єр святилищ і здійснювані в них обряди з різноманітними атрибутами створювали зміст їх релігійних свят. Поклонінням своїм богам давні землероби хотіли забезпечити циклічне оновлення життя.

Важливим джерелом для характеристики релігійних уявлень мешканців Поливанового Яру Ш1 і ІІІ2 є зооморфна глиняна пластика (скульптура, наліпи - ручки на посудинах у вигляді голівок тварин). Типологічна класифікація зоопластики показала, що основний тип зображень, за винятком кабана,- це домашні тварини (33 екз.). Цьому не суперечать і дані аналізу, проведеного В.І. Бібіковою, який відбиває їх видовий склад, а також В.І. Цалкіним. Серед домашніх тварин перше і центральне місце займають фігурки бичків - найбільш стійкий образ як Поливанового Яру Ш1 і Ш2, так і Трипілля в цілому. Значне переважання зображень бика спостерігається у скульптурі і в наліпах-ручках у вигляді голівок тварин. Причому для останніх показово те, що вони в основному прикрашають посудини кухонного типу, водночас виконуючи роль оберега. У Поливановому Ярі Ш1, де значно зростає відсоток розписного посуду, голівки бичків трапляються і на розписних посудинах ритуального типу.

Тут доречно відзначити, що все це, безумовно, має дещо глибші ідеологічні передумови. Очевидно, в Північному Причорномор'ї мав місце збіг тотемічних уявлень про бика, поширених у місцевих мисливських племен доземлеробської епохи, з тією величезною роллю бика у системі поглядів ранньоземлеробського населення Балкан, про яку свідчать унікальні матеріали Чатал-Гуюка на Близькому Сході (Анатолія) J. P. Gatal Huyuk. A Neolitic Town in Anatokic.- London, 1967. - р.12..

Не випадково, що культ бика, який був невід'ємною частиною ідеології трипільсько-кукутенських спільнот, досить вагомо постає і в релігійних уявленнях мешканців поселень Поливанового Яру Ш1 і Ш2.

Особливо слід виокремити фігурки тварин, на яких збереглись відбитки зерен (карликова пшениця, пшениця двозернянка). Вони, як і статуетки людини з домішкою зерен у глиняному замісі, мають слабий випал. Згідно з припущенням С.М. Бібікова, такі фігурки призначалися для одноактового магічного церемоніалу Бибиков С.Н. Раннетрипольское поселение...- С. 256. Разом з тим статуетки в замісі яких є домішки зерен злакових культур, вказують на прямий зв'язок зображень бика та людини з культом родючості. С.М. Бібіков відводив статуеткам бовидів роль магічних атрибутів у обрядах, пов'язаних з зимово-весняним періодом року.

Фігура бика-тільця, що сприймалась стародавніми землеробами як чоловічий символ, звичайно супроводжує жіночий образ, і разом вони є атрибутом культу родючості. В цьому плані цікаве місцезнаходження антропо-зооморфних зображень Поливанового Яру Ш1 і Ш2. Переважна їх більшість знаходилась у межах жител. Досить часто антропоморфні зображення супроводжують статуетки тварин, які локалізуються навколо печей або поблизу них на глинобитних підвищеннях. У східній камері наземного будинку 1 (Поливанів Яр Ш1) вони були сконцентровані навколо вівтаря. Його округла (діаметр 1,5 м) форма типу сонячного диска, можливо, відображає головне світило всесвіту, образ якого панував в ідеологічних уявленнях мешканців Поливанового Яру ІІІ1.

Антропоморфна та зооморфна пластика Поливанового Яру ІІІ1 і ІІІ2 дають змогу констатувати існування ряду культів, з яких найважливіша роль належить культу родючості. Мешканці цих поселень поклонялися двом головним божествам - Великій богині-матері та чоловічому богу - бику. При цьому жінка виступає як домінантний символ родючості. Різні її образи вказують на участь останньої у багатьох обрядах. Обрядові магічні дії населення Поливанового Яру III, пов'язані з культом родючості, спрямовувалися на поліпшення врожаю, збільшення стада домашніх тварин та відтворення самої людини. В цьому плані цікаві антропоморфні статуетки без ознак статі. А.В. Антонова, аналізуючи пластику з урумських комплексів, відзначала, що стать фігурок такого типу визначалась самим дійством обряду.

Поряд з пластичними зображеннями людини та тварин найважливішою категорією знахідок для реконструкції релігійно-магічних уявлень є багате зібрання глиняного посуду з Поливанового Яру III.

Цілий світ ідей стародавніх хліборобів-скотарів прихований у цікавих комплексах різноманітної кераміки. Різноманітність форм посуду, його багаті орнаментальні сюжети є значним історичним джерелом, що містить різнопланову інформацію, частина якої вказує на велику роль символіки. Під час аналізу орнаментальних мотивів посуду використано цінні інтерпретації з семантики трипільського орнаменту, запропоновані Б.О. Рибаковим, а також розробки багатьох дослідників (Т.С. Пассек, Є.Ю. Кричевський, С.М. Бібіков, В.Г. Збенович, О.В. Цвек, С.М. Рижов та ін.).

Серед керамічного комплексу кожного поселення є посудини ритуального призначення, які використовувались у різних обрядових діях. Це передусім вироби біноклеподібної форми, призначення яких досі не до кінця з'ясоване. Характерною ознакою поселень Поливанового Яру III є (особливо Поливанів Яр Ш1) є велика кількість цих посудин. Стосовно реального призначення цих незвичайних поселень єдиної думки поки що не існує. Після знахідки біноклеподібного виробу в Журах, в одному з розтрубів якого знаходилось скупчення відщепів кременю та наконечник стріли, С.М. Бібіков вважає, що цей комплекс відбив магічний церемоніал, спрямований "на засторогу небезпеки, що виникла для мешканців поселення".

На думку Б.О. Рибакова, біноклеподібні посудини використовувались в землеробському обряді "напування землі" Рыбаков Б.А. Язычество древних славян.- С. 186.

В.І. Маркевич вважав, що своєю формою вони імітують людські фігури, а перемичка розтрубів відбиває сімейні узи - парну сім'ю. К.К. Черниш також вбачає в образах розтрубів зображення двох людей з піднятими над головою чашами. Моноклі, що характерні для ранніх періодів Трипілля, також розглядаються як антропоморфні фігури.

У Поливановому Ярі Ш1 знайдено один монокль із заглибленим орнаментом, який відносять до архаїки ранньотрипільського часу. Біноклеподібні вироби цього поселення мають різноманітні за формою перемички, інколи масивні з ознаками антропоморфності. Ймовірно, поява біноклеподібних виробів, що змінили моноклі, і їх значне поширення на початку етапу Трипілля ВІ відбили зміни в ідеологічній сфері трипільців. У цьому можна було б погодитись з думкою І.В. Мельничук про існування міфу про двох сестер - родоначальниць і покровительок фратрій Меяьничук И.В. Изобразительное искусство в реконструкции социальной структуры трипольских обществ (к постановке проблемы) // Раннеземледельческие поселения-гиганты трнпольской культуры на Украине.- Тальянки-В.-Куг-Майданецкое, 1990.-С. 141,142. Одначе нові знахідки триноклів у Флорештах V й Веселому Куті, що датуються більш пізнім періодом (Трипілля ВІІ), свідчать не на користь цієї думки, а швидше про новації у світоглядній системі трипільсько-кукутенських племен. Триноклі з цих поселень різної модифікації. Якщо тринокль з Флорешт V передає три з'єднані моноклі-розтруби з чашами, то виріб із Веселого Кута має один розтруб, на який "посаджено" три чаші.

Отже, центральним в релігійних віруваннях трипільців був культ родючості. Оскільки від родючості зерна, худоби, власне людини залежала сама здатність тодішньої людини вижити і продовжити свій рід, цьому культу були присвячені більшість ритуалів. Зараз можна констатувати про наявність на трипільських поселеннях спеціальних місць, які виконували функції святилищ. Як вважають фахівці, головним божеством тодішнього населення була Велика Богиня - володарка всього сущого, яка керувала всіма процесами, що відбувалися на землі. Всі приведені дані дозволяють зробити висновок про надзвичайно багатий і різноманітний духовний світ носіїв трипільської культури.

3. Антропоморфна і зооморфна пластика

Технологія виготовлення пластики. Багатогалузева економіка та складний суспільний лад трипільських племен, безумовно, відобразилися і в їхніх ідеологічних уявленнях. Зважаючи на те, що дана тематика виходить далеко за визначені нами географічні рамки дослідження, в роботі використані матеріали і з інших регіонів поширення Трипілля, що допоможе створити загальну картину релігійних уявлень енеолітичного населення України.

Зразком найбільш послідовного підходу до осмислення антропоморфних зображень залишаються роботи П.Д. Укко Антонова Е.В. Обряды и верования первобытных земледельцев Востока. - М.: Наука, 1990. - С. 119-120.. Він вважав, що вивчення їх значення повинно базуватися на таких позиціях.

1. Детальнім дослідженні самих статуеток зі всіма їхніми особливостями, причому не слід ігнорувати які-небудь ознаки, вважаючи їх випадковими чи несуттєвими. Це є дуже важливо через специфічність особливості первісної пластики - її варіативності.

2. Вивчення їх археологічного контексту, наприклад, виявлення співвідношення особливостей статуеток, знайдених в похованнях, зі статтю похованого і його віку.

Ще під час виготовлення пластики давніми майстрами використовувалась певні прийоми в їх ліпленні, тобто вже сама технологія виготовлення статуеток несла ідеологічне навантаження.

Глиняна маса статуеток з кожної досліджуваної пам'ятки ідентична матеріалу, з якого виготовлялась кераміка. Єдина відмінність - деяка пористість маси статуеток. Спостереження С.М. Бібікова над групою пластики з Луки-Врублівецької виявили в тісті домішки цілого чи товченого зерна Бибиков С.Н. Раннетрипольское поселение Лука-Врублевецкая на Днестре. К истории ранних…- С. 206.. Слід зазначити, що подібні домішки характерні для статуеток на всіх ранньотрипільських поселеннях Погожева А.П. К вопросу о технологии изготовления раннетрипольских статуеток // КСИА. - 1973. - Вып. 134. - С.28.. Додамо, що згадуваний дослідник зосередив увагу не тільки на формальних характеристиках багаточисленних трипільських статуеток, але і на умовах їх розташування в культурному шарі, на стані, в якому вони збереглися Бибиков С.Н. Раннетрипольское поселение… - С. 9-408. . Результати досліджень осмислювались з врахуванням етнографічних даних про обрядову практику народів Південно-Східної Європи. Він вважав жіночі статуетки, явищем, пов'язаним з культом родючості і воскресаючої природи. Родючість землі була для давнього землероба першочерговою характеристикою. Невідома чудесна сила, яка щорічно народжувала на світ злаки і рослини, давала тим самим людині можливість вижити і не могла не викликати в релігійному світогляді відповідного відношення. Поява з мертвого ґрунту живих паростків здавалась чимось надприроднім і служила основою для обожнення землі Евсюков В.В. Мифы о мироздании: Вселенная в религиизно-мифологичиских представлениях. - М.: Политиздат, 1986. - С.47.. У світогляді трипільців та їхній релігійній практиці аграрні культи тісно перепліталися з еротичним. Висловлюються навіть припущення, що статевий зв'язок чоловіка і жінки на полі сприяє родючості рослин і тварин Лозко Г. Релігійні вірування трипільців: на матеріалі археологічних джерел // Трипільська цивілізація у спадщині України. Матеріали наук.-практ. Конфер. - К.: Вид. центр "Просвіта", 2004. - С.227-228..

Статуетки передавали не один образ, а багато, вони мали різні характеристики. Фігурки використовували в різних обрядах і по різному з ними обходились. Б.О. Тимощук, який в 1947 р. брав участь в роботі Середньо-Дністровської археологічної експедиції Інституту археології АН УРСР на поселенні Лука-Врублівецька під керівництвом С.М. Бібікова в своєму щоденнику записав: "С.М. Бібіков припускає, що статуетки виготовлялись до якоїсь події, свята (весна - початок родючості), після чого необхідність в них відпадала. В цьому він вбачає послаблення матріархату і посилення ролі чоловіка" Відомчий архів ЧКМ. - Щоденники Б.О. Тимощука. 1947-1950 рр. - Ф.23/42. - Оп.2. - од.4. - арк.8..

Як правило, для всіх типів пластики однієї пам'ятки використовувався єдиний склад глиняної маси. В якості домішок до тіста статуеток використовувався найчастіше пісок, дрібно товчений черепашник, шамот.

Випал трипільських статуеток характеризувати важко, оскільки внаслідок повторного перебування у вогні після спалення залишених жителями поселень, вони бувають часто ошлакованими. В основному для фігурок характерний нерівномірний і неглибокий випал; як правило, верхня частина статуеток випалена краще, ніж масивніша нижня Погожева А.П. Антропоморфная пластика Триполья… - С.116..

Нерівномірний випал, наявність товстого шару обмазки на поверхні (0,3-0,6 см), покриття фігурок світло-сірим чи світло-жовтим ангобом, лощення поверхні притаманні в однаковій мірі всім типам пластики.

Для типів орнаментованої пластики технологія виготовлення ускладнюється нанесенням орнаменту.

Особливу увагу слід приділити конструкції статуеток. Аналіз ліній зломів при великій фрагментарності матеріалу допоміг виділити основні принципи конструкції статуеток. Основні лінії злому проходять:

1) в місцях з'єднання торсу і стегон - поперечні зломи (очевидно, у зв'язку з найтоншим місцем в цій частині);

2) вертикальні зломи в місцях, що проходять по центральній вертикальній осі тіла статуетки. Дослідження поверхні вертикальних зломів показують, що статуетки найчастіше "складались" з двох вертикальних половин - правої і лівої, тобто покривались товстим шаром (0,3-0,6 см) глини, по якій більш детально формувалась фігурка.

Частина дослідників вважає, що стійкість цієї традиції можна пояснити особливим дуалістичним сенсом, закладеним в статуетки. Інколи дуалізм проступає і в моделюванні фігурки, як, наприклад, в статуетці з Голеркан, де нижні частини двох, очевидно, жіночих фігурок зливаються в єдиний торс. Із більш пізніх можна назвати статуетку, що зображувала дві злиті воєдино жіночі фігури із поселення Стіна. В пластиці інших нео- і енеолітичних культур цей дуалізм виражений більш чітко. Вже в Чатал-Гуюці зустрічається спарене зображення жіночих фігур. В пластиці сирійської пам'ятки Талі-Бакун подібні спарені статуетки являються звичайним явищем Погожева А.П. К вопросу о технологии изготовления раннетрипольских статуеток …- С.31.. Причому вони не тільки зливаються плечами і торсом, але інколи ніби виростають одна з іншої вертикально. Зустрічаються фігурки, на животі яких пророблюється різьбою друга голова. Є спарені фігурки і в культурі Гумельниця. До цієї ж категорії можна віднести так званий "липканський трон" з двома антропоморфними жіночими фігурками, що зображували спинку "трону",а також глиняний вівтар із Трушешть, оформлений у вигляді двох антропоморфних фігур Погожева А.П. Антропоморфная пластика Триполья. - С.110..

Слід відзначити ще одну нехарактерну особливість для невеликої частини антропоморфної пластики. Маються на увазі невеликі глиняні кульки, закладені в порожнину живота, які прослідковуються завдяки "вдалому" злому статуеток (такі статуетки відомі на поселеннях Поливанів Яр ІІІ, Олександрівка, Лука-Врублівецька) Попова Т.О. Матеріали духовної культури трипільсько-кукутенського населення… - С.110-111.. Сформовані таким чином статуетки - не просто зображення ембріона людини, а матеріальне втілення ідеї, пов'язаної з культом родючості взагалі.

Функціональне призначення антропоморфної пластики. Особливістю досліджуваного регіону є малочисельність реалістичних статуеток. На думку Т.Г. Мовші реалістичні статуетки на відміну від схематичних і умовно-схематичних були портретами реально існуючих людей Мовша Т.Г. Антропоморфная пластика Триполья (реалистический стиль). / Автореф. дис. канд. ист. наук./ - К., 1975. - С. 23.. Виходячи з характеру штучних домішок в глині, орнаменту, прикрас та інших елементів деякі типи антропоморфних фігурок поділені дослідницею на шість функціональних груп Мовша Т.Г. Антропоморфная пластика Триполья (реалистический стиль). / Автореф. дис. канд. ист. наук./ К., 1975. - С.21-22.. Кожна з них пов'язана з культом родючості землі, людини та ін. представлена на різних етапах і фазах культури різноманітними фігурками. Вони відображають родючість зерна, рослинну родючість, взагалі людську родючість і моління про достаток металу. Існують фігурки - хранительки домашнього вогнища і фігурки, пов'язані з обрядами посвяти.

Таким чином, роль жіночого божества - володарки життя і смерті, в якій замикається великий цикл - народження, життя, смерть, відродження - досить яскраво відображається у трипільській пластиці.

Слід зазначити, що жіночі фігурки, як правило, зображують не дебелих матрон, характерних для скульптури палеоліту, а струнких дів, з ледве зазначеними грудьми, але нерідко з ознаками вагітності. Це - та ж ідея насіння, нового народження життя, але виражена в іншій формі.

На животах деяких фігурок ми бачимо або відтиск зерна, або невеликий горбочок, що позначає вагітність, або зображення рослини Рыбаков Б.А. Космогония и мифология земледельцев энеолита // СА. - 1965. - № 1. - Рис.5, 1-8.. Інколи живіт жінки прикритий магічним малюнком з чотирьох квадратів, з крапками в кожному з них (символ поля з насінням). Інколи дві змії оберігають живіт молодої матері. Однак В.Г. Збенович зазначає, що крилатий змій-дракон (так він інтерпретує зображення на животі чи сідницях статуеток) мало нагадує доброго вужа Збенович В.Г. Дракон в изобразительной традиции культуры Кукутени - Триполье // Духовная культура древних обществ на территории Украины. - К.: Наук. Думка, 1991. - С. 32.. Його зображення - символ надприродної негативної сили. Він не може бути і уособленням Зміїної Богині; це, на думку вченого, - її антипод, чоловіче начало, сутність якого проявляється в його іконографії на жіночих статуетках: дракони обвивають ноги і стегна жінки, тягнуться до її лона. Дослідники зазначають, що в загальносвітових міфах патріархального походження фігурує рептилія, що вивергає вогонь (крилатий змій), часто з багатьма головами, яка супроводжується бурями, дощовими потопами і яка забирає дівчат за межі досягання чоловіків. Дівчина звільняється чоловіком після жорстокої боротьби з драконом і втрати ним магічних сил. В основі цих уявлень, на думку В.Г. Збеновича, лежать фізіологічні цикли жінки, що ніби відсікають її від чоловіка Збенович В.Г. Дракон в изобразительной традиции культуры Кукутени - Триполье… - С.32.. Ми вважаємо, що з такою думкою дослідника важко погодитись, оскільки досить значна частина трипільських статуеток із зображеннями змія-дракона зображується, як вже зазначалося, з ознаками вагітності і інтерпретація В.Г. Збеновича тут навряд чи буде доцільною. Змія займає особливе місце в ідеологічних віруваннях давніх землеробів. Захисне маскування придає їй зовнішньої схожості з ґрунтом. В очах людини того часу все це не було випадковістю. Вона бачила за цим скритий смисл. На її думку, така схожість із землею викликана тим, що змія є її прямим породженням. Якщо всі інші тварини народжуються природнім способом, то істоти, які відносяться до розряду хтонічних (від гр. "хтонос" - земля), з'являються на світ прямо з ґрунту, зволоженого дощем Евсюков В.В. Мифы о мироздании: Вселенная в религиизно-мифологичиских представлениях. - М.: Политиздат, 1986. - С. 47..

Трипільські статуетки юних матерів були, мабуть, виразниками ідеї безсмертного кругообігу життя, ідеї народжуючої сили зерна. Магія родючості полів тут тісно переплетена з магією людської родючості. Трипільські "рожаниці" - один з проявів цього Беженар А. Шманько О. Матеріали духовної культури трипільського населення межиріччя Верхнього Пруту і Середнього Дністра // Матеріали студентської наукової конференції, присвяченої 170-річчю з дня народження Юрія Федьковича (12-13 травня 2004 року). Економічні, юридичні та історичні науки. - Чернівці: Рута, 2004. - С. 211..

За матеріалами трипільської культури реконструюються дві сторони соціальної організації культу, які представлені домашніми ритуалами та ритуалами святилищ поселенських общин. Існування на трипільських пам'ятках вівтарів відзначає ряд дослідників Цвек О.В. Релігійні уявлення населення трипілля //Археологія.-1993. -№3.- с. 74 ;Мовша Т.Г. Святилища трипольской культуры // СА. - 1971. - № 1. - С. 201-205.. Вівтарі як організуючий елемент родинних святилищ, а також культові атрибути навколо них, фіксуються на багатьох поселеннях (Шкарівка, Веселий Кут, Кліщів, Миропілля) Там само. - С. 202-203.. Різноманітні за формою (прямокутні, п'ятилисті, округлі, хрестоподібні) вони були центром будинку, де проходили обряди, необхідними атрибутами яких були культові посудини і антропоморфні статуетки, виявлені в районах цих підвищень Черныш Е.К. Трипольское поселение Сороки-Озеро // КСИА. - 1970. - Вып.123. - С. 74;Мовша Т.Г. Святилища трипольской культуры // СА. - 1971. - № 1. - С.202.. Вівтарі, як правило, розміщувались у центральному будинку житлово-господарського комплексу.