Позитивні та негативні фактори державно-правового розвитку КСХС (Югославії) у міжвоєнний період

Політичні події від проголошення Держави словенців, хорватів і сербів в жовтні 1918 р. до початку Другої світової війни. Економічне становище в регіонах державно-політичного об’єднання. Стан вирішення національного питання у КСХС і Королівстві Югославія.

Рубрика История и исторические личности
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 27.01.2012
Размер файла 51,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Певною мірою сербам допоміг аншлюс Австрії в 1938 р. вже з тієї причини, що «деякі загребські елементи, що працювали проти Белграда і розраховували на повернення Габсбургів на австрійський престол, нині повинні викреслити цю злочинну можливість зі своїх рахунків». Незважаючи на пожвавлення тортових і економічних стосунків з Німеччиною, Белград (королівське регентство і уряд Стоядиновича) був вірний союзу з Парижем, уникаючи усього того, що могло б загострити відносини з Берліном.

Той же уряд Стоядиновича, «наслідуючи традицію», всіляко затягував визнання СРСР : «Югославії, потрібна ще одна гарантія, яку досі від радянського уряду ми не отримали : це - гарантія невтручання Рад і наші внутрішні справи... Поки Ради не припинять комуністичної агітації у нас в Югославії, доти не може бути і мови про визнання радянського уряду».

Але у народу була своя думка. У 1938 р. в Югославії, як писав далі російський дипломат, «велася пропаганда з боку угрупувань, що у той час переконували Москву зробити висновок з ними різного роду політичні і військові договори. Успіх пропаганди настільки великий, що заможні люди відкрито говорять про доцільність вступу до комуністичної таємної партії, щоб при приході більшовиків в Югославію вони їх не торкнули. Приходу більшовиків чекають як якогось позбавлення».

Розуміючи усю небезпеку комуністичної пропаганди, тісно пов'язаної з Росією і її будівництвом «нових небес», Стоядинович був послідовним супротивником встановлення яких-небудь знесенні з більшовиками.

Зазвичай, говорячи про М. Стоядиновиче, історики підкреслюють його германофільство. Проте не слід забувати його зусилля із зміцнення югославської ідеї в сербському оформленні. Так, в результаті його діяльності було утворено Югославське радикальне об'єднання, до якого увійшли словенські на чолі з А. Корошцем і боснійські мусульмани, керовані Спахо. Осторонь залишалися лише хорвати, які не бажали «йти в йогу» з Белградом. У свою чергу «Збор» виступав непримиренним ворогом поступок Загребу. Цю ситуацію у своїх пропагандистських цілях поспішили використати комуністи, виступивши прибічниками перевлаштування держав на федеральних началах. Їх тактика може бути пояснена тільки через «постепеновщину»: потрібно спочатку «зламати» монархію, щоб потім через демократизацію прийти до «соціалізації».

Укладення югославо-італьянського договору (25 березня 1937 р.) дозволив сербам в обмін на «лояльність» в абіссінському питанні на якийсь час забути про домагання Італії на узбережжі Адріатики.

14 березня 1938 р. Гітлер в'їхав у Відень, тобто після аншлюсу Германію стала для Югославії пограничною державою. 29 квітня 1938 м. Англія і Франція уклали оборонний союз, але Німеччина знала свою силу - 29 вересня був Мюнхен, що означав кінець Чехословаччини. Європа спішно укладала союзи, угода договори. У гонку договорів, зондувань і консультацій включився і намісник князь Павло. 31 травня 1939 р. він, за наполяганням Стоядиновича, разом з дружиною княгинею Ольгою виїхав у Берлін з візитом, під час якого мав намір прозондувати майбутнє югославо-германських стосунків. Результати візиту повинні були зняти побоювання, що Югославія піддасться розділу: Гітлер заявив про непорушність германо-югославської межі, тобто про «вічний» світ.

У серпні 1939 р. між прем'єром Югославії Ю. Цветковичем і представником Хорватії В. Мачеком з відома принца-регента Павла була досягнута давно бажана хорватами угода про відновлення парламенту і створення нової бановини (регіону) Хорватії з певними правами в області самоврядування. Ця поступка, зроблена напередодні війни, по суті справи може бути охарактеризована як один з її попередніх результатів. Ета широко задумана реформа стала відповідним моментом. Для більшовицької агітації, яка, з одного боку, підбурювала хорватів до постійно нових вимог великих свобод з іншою, - нацьковувала сербську частину населення Югославії на тих же хорватів і проти уряду, який нібито руйнує справу єдності королівства і так далі

Угода не задовольнила ні «крайніх» хорватів, ні тих сербів, які не були прибічниками автономізації Хорватії. Зокрема, члени СКК з їх кредо «сильне сербство в сильній Югославії» гнівалися з приводу меж нової бановини, в якій опинився близько мільйона сербів. Хорвати ж підкреслювали, що угодою реалізована лише частина їх народної програми. Серби були уражені і безцеремонністю у відношенні до сербів під час чищень новою владою чиновництва. Практика показувала: на місцях творилася неправда, крики невдоволення доносилися до Белграда. Залишалася надія лише на всесвітнього лікаря - час. Але його не було. Націоналізм набирав силу в Королівстві.

ВИСНОВКИ

1 грудня 1918 р. на політичній карті Європи виникла нова країна - Королівство сербів, хорватів і словенців (з 1929 р. - Королівство Югославія). Незабаром Видовданською конституцією (прийнята 28 червня 1921 р.) було закріплено унітарний устрій КСХС. Домінуюче становище у країні здобула сербська еліта, яка зайняла майже всі адміністративні посади в країні.

Саме від цього часу найбільш гострим питанням для Королівства стала національна великосербська політика. Вона привела до розгортання сепаратистських рухів хорватів, словенців і мусульман, які вимагали зрівняння в правах усіх народів і надання автономії. Та це й не дивно, адже щоб зміцнити державну єдність, уряди Югославії постійно й безуспішно намагались придушити національну свідомість народів країни. Так, наприклад, оголошувалось, що існує лише єдиний югославський народ, «представником» якого проголошувалась створена придворною клікою «Югославська національна партія». Діяльність культурних, спортивних і інших організацій, створених на національній основі, була заборонена. Адміністративна реформа, проведена урядом Живковича у жовтні 1929 р., ліквідувала поділ країни на національні області, що історично складені. Югославія була поділена на 9 бановін на чолі з банами (губернаторами), яких призначав король. Національні області були роздроблені між різними бановінами, які дістали назви залежно від їх географічного розташування (Дрінська, Дравська, Дунайська та ін.). І це ще не повний перелік утисків, яких довелось зазнати народам, що проживали у міжвоєнний період на території Королівства.

Що ж стосується зовнішньої політики країни, то тут Югославія (до 1935 р.) дотримувалася союзу з Францією, входила до Малої Антанти і Балканської Антанти (Югославія, Греція, Румунія, Туреччина). Найбільш напружені відносини склалися в неї з Італією та Болгарією. А з літа 1935 р. почалась зовнішньополітична переорієнтація Югославії на Великобританію.

«Аншлюс» Австрії, який уряд Югославії розцінив як «суто внутрішньонімецьку справу», та Мюнхенські угоди 1938 р. призвели до розпаду Малої Антанти й серйозно погіршили міжнародне становище Югославії. Країна, затиснута між Німеччиною та Італією, мусила проводити складну політику лавірування між ними, а також між фашистськими країнами та державами, які їм протидіяли.

Внутрішньополітичне становище Югославії перед Другою світовою війною також характеризувалось загостренням соціальних та національних суперечностей, що створювало атмосферу напруженості в суспільстві.

Таким чином, можна зробити висновок, що, характеризуючи міжвоєнний період державно-правового розвитку Королівства, більша увага приділяється саме негативним факторам тогочасної дійсності, бо позитиву як такого, як на мене, там майже й не було.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бейліс О.С. Новітня історія Югославії (1918-1974 рр.). - Львів, 1975.

2. Джурич М.М. Образование многонационального государства Югославии, 1918-1921. - М., 1970.

3. История Югославии. - М., 1963. - Т. 2.

4. Козлитин В.Д. Общественная жизнь руських и украинских эмигрантов в Югославии (1920-1930-е годи) // Славяноведение, - № 5. - 1996 г. - с. 30-41.

5. Косик В.И. Русская церковь в Югославии 1921-1939 годи // Славяноведение, - № 6. - 1996 г. - с. 66-75.

6. Кузнечевский В.Д. Какая концепція самоуправления осуществлена в Югославии? // Советское славяноведение, - № 2. - 1991 г. - с. 17-29.

7. Стецкевич С.М. Великая октябрьская социалистическая революція и образование національних государств в Центральной и Юго-Восточной Европе // Славянский сборник, - Вип. 2. - 1985 г. - с. 3-15.

8. Стругар В. Югославия в огне войни, 1941-1945. - М.: Наука, 1985.

9. Фрейдзон В.И. О хорватской историографии 1930-1980-х годов по национальной идеологии до возникновения Югославии // Славяноведение, - № 5. - 1999 г. - с. 78-87.

10. Ярко Н.А. Підтримка Країною Рад національно-визвольної і революційної боротьби південнослов'янських народів у 1917-1920 рр. // Проблеми слов'янознавства, - Вип. 36. - 1987 р. - с. 19-30.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Закладення принципових основ союзницького контролю і міжнародного правового статусу Німеччини після Другої світової війни на Постдамській конференції. Історія створення Федеративної Республіки Німеччини та особливості її державно-правового розвитку.

    реферат [25,5 K], добавлен 28.10.2010

  • Аналіз внутрішніх і зовнішніх факторів розпаду Югославії. Узагальнення і аналіз етнополітичних аспектів розвитку СФРЮ. Вплив проголошення республік на розпал громадянської війни в Югославії. Етнонаціональний конфлікт у Боснії й Герцеговині в 1992-1995 рр.

    курсовая работа [66,1 K], добавлен 16.06.2011

  • Історичні корені югославської кризи. Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців. Національне питання в державі. Розпад Югославії, громадянська війна і її наслідки. Керівна участь США у вирішенні югославської проблеми. Україна і балканське питання.

    курсовая работа [47,0 K], добавлен 28.10.2010

  • Загострення відносин між провідними державами світу напередодні другої світової війни. Етапи окупації України угорськими військами, стан Закарпаття в перший період військових дій. Пакт Ріббентропа – Молотова і подальша доля західноукраїнських земель.

    контрольная работа [45,3 K], добавлен 25.03.2010

  • Процес становлення королівства Югославії, аналіз внутрішньополітичної ситуації в новоутвореній державі. Вектори зовнішньої політики, еволюція у зовнішньополітичних відносинах Югославії з країнами Антанти та фашистської осі. Історіографія дослідження.

    курсовая работа [45,4 K], добавлен 20.09.2010

  • Етапи Другої Пунічної війни (війна Риму та Карфагену 218–202 рр. до н.е.). Постать Ганнібала як геніального полководця та політика. Аналіз причин перемог Ганнібала та причин провалу його планів. Фактори перемоги Риму. Наслідки війни для обох сторін.

    курсовая работа [888,1 K], добавлен 18.09.2013

  • Історія створення та правове обґрунтування використання прапору Франції як національного символу даної держави. Тимчасовий режим після Другої світової війни, його видатні представники та досягнення. Матеріальні втрати та соціально-економічні наслідки.

    презентация [184,8 K], добавлен 18.04.2016

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.