Державно-правове становище українських земель в литовсько-польський період (XIV – XVII ст.)

10. Про дівчат, які без згоди батька і матері свавільно вийдуть заміж

Також, якби дочка без згоди батька або матері вийшла заміж, то вона позбавляється приданого від батька і матері та материнського маєтку, а якби вона у батька була одна, тоді батьківський маєток успадковують родичі.

11. Про дівчат, які після смерті батька і матері,

не досягши ще повноліття, вийшли заміж без згоди

дядьків по батьківській лінії або братів

Якщо дівчина залишилася без батька і матері, не досягши ще повноліття, і вийшла заміж поза волею дядьків по батьківській лінії чи її братів, то вона позбавляється свого маєтку.

А якби вона була повнолітньою і брати або дядьки по батьківській лінії притримали б її і не хотіли видати заміж, вона, однак, свавільно не повинна ні за кого виходити, але має звернутися до інших своїх кровних родичів або до властей, а власті або кровні родичі мають дозволити їй вийти заміж. І якщо вона зі згоди властей або своїх родичів вийде заміж, тоді маєтку не втрачає; а якщо вона вийде заміж без згоди властей або своїх родичів, то, навіть якщо була повнолітньою, маєток втрачає.

12. Про успадкування батьківських і материнських маєтків

Також постановляємо: якщо було б декілька рідних братів і сестер, виділених і невиділених, і один із братів помер, то його частка маєтку, одержаного у спадщину по батьківській лінії, переходить тільки до братів. Якби у спадок було отримано який-небудь маєток, успадкований по материнській лінії, тоді сестра має отримати рівну із братами частку цього маєтку, а з одержаного у спадщину по батьківській лінії маєтку -- придане.

13. Як має бути покарано того, хто вдарив батька або матір

Також постановляємо: якби син ударив батька або образив, або якось притискував і принижував, то батько може такого сина позбавити всього його спадку. А якби батько позбавив сина спадщини, а інших синів не мав би, то дві частки маєтку він не повинен чужим ні віддавати, ні продавати, але ці дві частки мають відійти тільки родичам, а третю частку може використати, як захоче.

Таким же чином робить і мати: якби син або дочка образили матір, тоді вона також може позбавити їх спадку на частку свого маєтку. Однак батько і мати не можуть сина або дочку позбавити спадкового маєтку за заповітом, але, ставши перед нами, господарем, або перед врядником, мають заявити і привести ґрунтовні докази, і тільки тоді можуть за той їхній злий вчинок записом позбавити маєтку.

14. Якби хто мав дітей від двох або трьох дружин

Також постановляємо: якби хто мав дітей від першої дружини, а потім, коли вона помре і він візьме іншу, і від неї також буде мати дітей, то діти як від першої дружини, так і від другої, і від третьої, і від четвертої, скільки б їх не було, мають отримати рівну у всіх його маєтках частку, як у батьківському маєтку, так і у вислуженому і купленому.

15. Княгинь, пані вдов і дівиць не мають ні за кого силою видавати, а тільки за їхньою згодою

Також обіцяємо і встановлюємо з ласки і щедроти нашої господарської, що ми самі і нащадки наші за княгинями, пані вдовами, князівнами, панянками і дівицями збережемо їхні вольності і силою без їхньої згоди ні за кого їх не повинні видавати; але кожна з них за порадою своїх друзів має вільно вийти за того, за кого схоче.

У Слуцькому списку далі йдуть артикули, які відсутні у Дзялинському списку:

1. Якби хто хотів вено записати жінці своїй

Також постановляємо: якби хто хотів вено жінці своїй записати, тоді має оцінити всі маєтки свої, і з третьої частки, чого те коштує, має записати вено жінці своїй так, щоб сума [вена] не була більшою за ту третю частку, чого коштує. І коли буде та жінка з третьої частки маєтку вено записане від нього мати, а він потім помре і дітей по собі залишить, а та жінка потім за іншого чоловіка піде і діти захочуть позбавити її за життя венованої частки маєтку, тоді повинні їй всю суму грошей, як буде в листі записано, заплатити, і тільки тоді той маєток зможуть до своїх рук прибрати. Якщо ж діти будуть ждати смерті своєї матері, а того маєтку за життя її з її рук не захочуть викупити, тоді повинні будуть тільки придане її, на яку суму грошей внесла в їх дім, по смерті її заплатити тому, кому вона відпише; а привенка, який батьком їхнім записаний був противень її приданого, того не повинні платити; а вона також не повинна нікому привенка відписувати, а тільки вільна буде відписати придане своє. А якби той чоловік дітей після себе не зоставив, тоді родичі таким же чином мають діяти. А вільно буде також чоловіку відписати жінці своїй всі свої рухомі речі: золото і срібло, одяг і інші речі, окрім зброї і стада, і челяді невільної, і скотини третю частину, бо то не є річ рухома, оскільки при маєтку знаходиться. Так само після постанови нашої мають поступати всі піддані наші на майбутні часи. А хто б супротив постанови нашої вчинив, і щось незаконне жінці своїй відписав, такі записи не будуть законними для нас і нащадків наших, великих князів. А також, якби хто з підданих наших хотів дочку свою віддати за кого і за нею хотів дати якусь суму грошей, то має, перш за все, дивитися, чи коштує стільки третя частина маєтку його зятя, на чому той мав би венувати дочку його; і якби та третя частка маєтку тієї суми грошей не коштувала, тоді він нехай, за ті гроші купить маєток і за дочкою зятю своєму передасть; а якби він передав ту суму грошей зятю своєму, а той дочки його не буде мати на чому венувати, такий гроші свої втрачає.

16. Якби яка вдова заміж пішла

Також постановляємо: якби яка [вдова] заміж пішла, а раніше, будучи за першим чоловіком своїм, вено записане від чоловіка свого мала, тоді вже від іншого чоловіка не повинна вена записаного мати. А якби другий її чоловік помер і дітей по собі залишив, тоді вона має, як і діти, рівну частку собі взяти і на ній до смерті мешкати. А якщо дітей не буде мати, тоді від родичів повинна зостатися на удовиному стольці, на третій частці, а по смерті її та частка має до родичів перейти.

17. Якщо яка вдова по смерті чоловіка свого зостанеться без дітей, не повинна відповідати у суді до року у жодних справах

Також постановляємо, якщо яка вдова по смерті чоловіка свого зостанеться без дітей або з дітьми малими, або дорослими неповнолітніми, не повинна буде відповідати у суді по смерті чоловіка до року у жодних справах.

Розділ П'ЯТИЙ ПРО ОПІКУНІВ

Якби опікун, як із родичів, так і із сторонніх, за своєю недбалістю що-небудь втратив із належного дітям, то діти після досягнення ними повноліття можуть відшкодувати це через суд.

Коли б опікун, як з родичів, так і із сторонніх, за своєю недбалістю або з недогляду втратив щось з належного дітям, коли вони були малолітніми, то ці діти, після досягнення повноліття, можуть відшкодувати через суд своє з того, хто держав би цей маєток, аби тільки вони, по досягненні повноліття не прострочили земської давності.

1. Опікун має право вимагати через суд відшкодування дітям кривди, але не має права витрачати на це їхнє майно

Якби хто сиротам або малолітнім дітям спричинив якоїсь кривди, то опікун їхнього маєтку має право відшкодувати це у суді, але не має права витрачати на це те, що належить дітям, якщо ж він витратив що-небудь, то діти, досягши повноліття, можуть відшкодувати збитки у відповідності до того, як це записано у попередньому артикулі. Також, після досягнення повноліття, вони можуть перед властями добиватися відшкодування усякої кривди, якого опікун не добився через суд, за умови, що після досягнення ними повноліття вони не прострочили земської давності.

2. Якби хто притягнув до суду неповнолітніх дітей, то вони до повноліття не зобов'язані бути відповідачами, а суд повинен відкласти розгляд справи до їхнього повноліття

Якби хто притягнув до суду неповнолітніх дітей у справі про маєток, який успадкований по батьківській і материнській лінії, куплений чи вислужений, тоді постановляємо, що ні ці діти, ні їхній опікун не будуть зобов'язані відповідати у суді, але суд своєю постановою має цю справу припинити і відкласти її до досягнення дітьми повноліття. Ці діти, досягнувши повноліття, будуть зобов'язані відповідати у суді з цієї справи стороні, яка порушила позов, якщо їх офіційно буде викликано до суду, не відмовляючись ніякою давністю у зв'язку з таким довгим мовчанням позивача, аби лише позивач після досягнення дітьми повноліття не прострочив земської давності.

[4] 3. Старший брат, маючи в опіці маєток своїх братів у той час, коли вони будуть на службі, їхніх часток не може за їхньої відсутності втратити по суду.

Також постановляємо, що якби повнолітні брати володіли маєтком неподільно і одного з братів залишили б у маєтку, а той брат, якого залишили старшим над маєтком, будучи притягнутим до суду яким-небудь позивачем, програє спільну свою і братів справу, то інші його рідні брати не будуть потім мати права заперечувати в суді те судове рішення, посилаючись на свою відсутність, і що через свого брата втратили, про те повинні довіку мовчати.

Але якби один із братів досяг повноліття, а маєтки його і його неповнолітніх братів перейшли з-під опіки опікуна до його рук і якби хто притягнув його до суду у справі про майно або про землю, то цей повнолітній брат має відповідати перед судом, не чекаючи повноліття своїх братів. А якщо він щось отримає по суду, то має по досягненні повноліття братів розділити з ними порівну. Якщо ж він по суду щось втратить, то не повинен своїм братам це відшкодовувати, і брати його, досягши повноліття, не повинні пред'являти позову до нього і до того, хто виграв справу за рішенням суду.

4. Опікун не має права продати або розтринькати спадковий маєток дітей

Також постановляємо, що опікун не має права продати маєток, отриманий дітьми у спадок, або якось його розтринькати, а також розмежувати; бо якби він учинив інакше, діти, які досягли повноліття, можуть вимагати від держателя відшкодування через суд свого спадкового маєтку. До того ж, у цьому земська давність не може стати на заваді, аби тільки, досягши повноліття, вони не прострочили давності у відповідності до того, яка особа користується правом давності.

5. Неповнолітні діти відповідають перед судом тільки у чотирьох випадках: про викуп маєтку, про поручництво, дане батьком, про родове володіння, з приводу якого батько за життя вів судову справу, але не закінчив її

Також постановляємо, що неповнолітні діти, яких притягнуто до суду, через свою молодість зобов'язані відповідати тільки у чотирьох випадках: по-перше, якби їхній батько, знаходячись у доброму здоров'ї, держав під заставою за гроші яке-небудь нерухоме майно, а родичі хотіли б викупити цей маєток і покликали б їх до суду для вручення їм грошей, вони зобов'язані взяти гроші через свого опікуна і повернути маєток тому, хто викуповує; по-друге, якби їхній батько поручився у будь-чому і з приводу цього поручництва ще за життя його було притягнуто до суду, то після смерті батька діти, якби той, кому дано поручництво, вимагав його виконання або притяг їх до суду, повинні задовольнити його вимогу і звільнити його від поручництва, не чекаючи свого повноліття; по-третє: якби батько за життя свого вів судову справу з приводу родового маєтку, але помер, не закінчивши її, то діти зобов'язані через опікуна відповідати у суді, але якби батька було тільки поклинано відповідачем, але в суд не з'явився, то таку справу має бути відкладено до повноліття дітей, а за цією справою діти не зобов'язані відповідати у суді, не досягши повноліття; по-четверте, діти будуть зобов'язані платити борги свого батька, не прикриваючись своїм неповноліттям.

6. Старший син, або первородний, у опіці якого знаходиться спільний маєток його братів, не повинен нічого витрачати

Постановляємо також, що старший син, або первородний, у якого в опіці знаходиться спільний маєток братів і його, маєток невиділених своїх братів, крім частки, яка належить йому, якою-небудь хитрістю або каверзою не може обтяжити боргами, продати, віддати під заставу, передати або втратити. Але якби було необхідно сплатити борги їхніх батьків, записані або встановлені судом, то у випадку такої необхідності старший брат з відому, згоди і за радою старших друзів свого дому буде мати право маєток своїх братів віддати за гроші під заставу і ті батьківські і материнські борги повинні сплатити зі своїх часток з тих грошей таким чином, щоби сума грошей, яка взята з маєтку братів, не перевищувала суми боргів їхніх батьків. А якби ті борги або деякі платежі, що відшкодовуються по суду, були незначними, то старший брат, попередньо з'ясувавши, що треба залишити із домашніх припасів на утримання, а також на інші потреби домашнього господарства, з оброків і прибутків з маєтку братів повинен виплатити ті невеликі борги, а залишок має в точності зберегти для своїх братів. А якби він зробив інакше, всупереч цій нашій постанові, то кожне таке обтяження боргами маєтку братів і записи, на те зроблені, оголошуємо недійсними і не хочемо їх признавати як ті, що мають силу у майбутньому. А ті брати, маєтки, яких були б обтяжені боргами таким незаконним чином, можуть вимагати по суду відшкодування збитків, якби тільки вони, по досягненні повноліття, не прострочили десяти літ земської давності.

А якби хто, всупереч цій нашій постанові, необачливо дав гроші під маєток братів без одноголосного їхнього на те дозволу, той має вимагати по суду відшкодування зі старшого брата або його нащадків.

А якби хто і досяг повноліття, але знаходився у чужій землі на службі, або у навчанні, або в руках неприятеля і звідти приїхав, то хоча б і десять років пройшло і більше, то він права свого не втрачає. Але якби після його повернення пройшло десять років, а він не пред'явив вимог, тоді втрачає своє право.

7. Якщо опікуну доручають опікунство, як він повинен виконувати свій обов'язок

Також постановляємо: якби хто кому своїх дітей або маєток, або свою дружину передав під опіку, то опікуни мають так вчинити. Взявши у властей того повіту вижа і з ним ще трьох шляхтичів, гідних довіри, із тими свідками мають описати весь маєток, людей і прибутки, стада, коней, челядь невільну і цінності: золото, срібло, прикраси, гроші, перли, вбрання, зброю і всі інші рухомі речі і від того вижа і від цих бояр-шляхти, гідних довіри, взявши два реєстри, скріплені їхніми печатками, один мають зберігати у себе, а другий передати у повіт, воєводі або старості цього повіту. І коли діти досягнуть повноліття, тоді ці опікуни мають у відповідності до цих реєстрів усе передати їм у цілості, і всі прибутки, які надходять з маєтків, медом і грошима, що зберуть за ці роки, мають віддати дітям. А за свою працю опікуни мають користуватися тим, що надійде з нив, з млинів і присудів, а також повинні нести земську службу і дітей годувати і одягати. А з якою нивою і з чим візьме маєток, з тим зобов'язаний повернути. А серебщизну і штрафи опікуни не повинні витратити на себе. А якщо опікуни витратили інші прибутки або цінності, або людей розігнали і це було доведено у суді, то у відповідності до реєстрів вони повинні дітям усе відшкодувати зі своїх маєтків.

8. Маючи у опіці чужий маєток, не повинен з нього за свою вину платити

Якби хто мав чужий маєток у опіці або під заставою держав і йому було присуджено судом відшкодувати будь-яку шкоду або сплатити борги сусідам, а також штрафи на користь господаря або за будь-що інше, то якби такий, чи то чоловік, чи заміжня жінка, не мали нерухомого майна, то виконання судового рішення має бути спрямоване на їхнє рухоме майно, а якщо цього майна було б недостатньо, то вони повинні нести кару особисто.

9. Якщо душоприкажчик та опікуни, почавши виконувати заповіт, і не закінчивши цього, помруть, то цю справу може бути доручено іншому опікунові

Якби трапилося, що душоприкажчики та опікуни заповітів, почавши виконувати заповіти, померли, не виконавши їх, то цю справу у відповідності до заповіту може бути доручено іншому опікуну. У такому разі повноваження, що витікають із заповіту, що виконується, переходять до властей; а ці власті, до яких би це попало, мають довести до кінця виконання цього заповіту у відповідності до останньої волі заповідача.

10. Якби у кого за будь-який злочин маєток відібрано, а перед тим було дано оправу дружині його

Якби у якої людини земської за злочин або за вироком суду маєток його родовий або узяте ним під заставу було відібрано або віддано за борги, або відсуджено, а з цього маєтку дружина його за першим записом мала б свою оправу веновну, вірно записану раніше, ніж цього чоловіка земського було обвинувачено за судом, то та її оправа має залишатися в силі, крім крадіжки, коли дружина була б співучасницею у злочині чоловіка і разом із ним користувалася речами, наперед знаючи, що вони крадені.

11. Якби брат записав кому маєток, обминаючи інших братів

Якби брат одному зі своїх братів або одній із сестер, обминаючи інших, усю частку свого маєтку, спадкового по батьківській або материнській лінії, записав у грошах, то такий запис не повинен мати сили. Але ті брати і сестри, віддавши гроші тому, кому записано, повинні розділити цей маєток між собою, якщо тільки не прострочили десять років земської давності.

12. Ніхто нікому не повинен записувати у спадок те, чим сам не володіє

Також постановляємо: якби хто хотів записати кому у спадок те, що він мав би отримати, -- маєток веновний, або те, що успадковується по материнській лінії, або який маєток після родичів, які не мають прямих спадкоємців, а спадкодавець був би ще живий, то такого спадку ніхто не може записати, оскільки ним не володів. Але якби хто записав комусь такий спадок або продав, або також записав під нього будь-яку суму грошей, то такий запис не повинен мати сили перед законом, тому що ніхто не може дати того, чим сам не володіє. А якби той, хто кому щось записав від своїх близьких, помер раніше них, то такий запис має бути визнаний не дійсним, а записане має відійти до кровних родичів.

13. Якби хто-небудь за правом споріднення пред'явив у суді претензії на маєток, який знаходиться у чиємусь володінні за законним записом

Якби хто-небудь за правом споріднення пред'явив у суді претензії на маєток, а той, на кого спрямована ця претензія, володів би цим маєтком на підставі законного запису і показав, що не тільки йому, але і іншим тим жезаписом записані маєтки, і заявив би: «За те я без них з приводу того запису не хочу відповідати», -- тоді позивач повинен покликати до суду усіх інших, на користь яких зроблено запис; а до того часу маєтком має золодіти той, кому його відписано, поки не відбудеться судовий розгляд за участю усіх тих, кому відповідно до заповіту належить маєток.

14. Хто має і не має права складати заповіт на своє рухоме майно

Також постановляємо, що кожна особа може і має право скласти заповіт на своє майно, крім тих перерахованих нижче осіб, які за законом нічого свого не можуть нікому відказати за заповітом. Перш за все це неповнолітні діти; монахи, будучи у чернецькому ордені, які прийняли чернецтво; сини, що не виділені від батька, але вони мають право запо-зідати майно, яке вони придбали особисто або отримане за службу; ті, що знаходяться у залежності від іншого, тобто ті, кого видали іншому разом із їх майном; божевільні, єретики, невільники; ті, що тимчасово втратили розум, однак останні, коли прийдуть до тями, мають право складати свої заповіти.

15. Про те, як повинні складатися заповіти на рухоме майно

Якби хто хотів скласти заповіт на своє рухоме майно або на куплений маєток, то він, якби і хворий був, аби тільки був при добрій пам'яті, має право заповідати свої речі і куплений маєток кому хоче, як духовним особам, так і світським, покликавши для цього священика або інших свідків, або людей, які заслуговують на довіру, або також офіційного присяжного писаря. І якщо сам він потім помре і ту свою останню волю смертю підтвердить, то, хоча б і печатки не приклав, такий заповіт має залишатися у силі. А якби хто після складання заповіту залишився живим, то він має право відмінити свій заповіт стільки разів, скільки схоче. Останній же з цих заповітів, підтверджений його смертю і кожному офіційно затверджений властями, має вважатися дійсним. Куплений же маєток, як і рухому річ, кожен може за заповітом передати і продати, кому захоче. Однак, якби хто хотів куплений маєток записати на користь церкви, то це допускається за наступної умови: якщо хто-небудь із духовних осіб буде володіти цим маєтком, то він повинен із цього маєтку нести земську службу на коні і зі зброєю у відповідності до законів і постанов земських. Від цього часу постановляємо, що якби хто записав свій маєток на користь костьолу, то з цього маєтку має виконуватися служба так само, як це було і раніше.

А якби хто перед властями або перед свідками, які заслуговують на довіру, записав кому третю частку спадкового або купленого маєтку або яку рухому річ і, хоча був би живий, то вже такий запис повинен мати силу довічно; а той уже не може відкликати його і записати ту ж саму річ кому повторно.

16. Про свідків, які мають бути присутні при складанні заповітів

Також постановляємо: при складанні заповітів мають бути присутні свідки, які заслуговують на довіру і знаходяться поза підозрою; тому свідками не можуть бути вказані нижче особи: перш за все ті, які самі не мають права складати свої заповіти, а також жінки, душоприкажчики або опікуни того ж заповіту, а також ті, яким щось відписано у цьому заповіті.

У Слуцькому списку далі йдуть артикули, які відсутні у Дзялинському списку:

17. Якби хто кому записав маєток або землю по смерті своїй, а той, кому записано, тієї смерті не дождався і сам наперед помер

Також постановляємо: якби хто кому записав маєток або людей по смерті своїй, а той, кому та річ буде записана, смерті того не дочекався і сам наперед помер, тоді той може ту річ іншому записати, кому воля його буде. А якби той живим був, а він йому відписавши, потім другому іншим записом хотів записати, тоді той перший запис силу буде мати, а інший має бути скасований. Так само, якби хто кому маєток або людей, або землю продав, а потім теж саме іншому продав, тоді той, хто перший купив, має те одержати; а той, який опісля купив, має гроші свої з позивача стягнути.

18. Хто на яку річ добровільний запис дасть, той має в силі залишити запис

Також постановляємо: якби хто кому записав добровільно яку-небудь річ за печаткою своєю і у присутності людей добрих у відповідності зі звичаєвим правом, кожний такий має при такому записі зостатися; і той запис кожний має право в силі залишити.

19. Батько і мати не повинні дітям примусово маєтки відписувати за життя свого, як тільки за доброї волі

Також постановляємо: батько за життя дітям своїм примусово не повинен маєтком жодним поступитися, хіба що з доброї волі може поступитися часткою маєтку або на що воля його буде; також і заміжня жінка, яка буде маєтки свої батьківські або материнські мати, теж примусово не повинна за життя свого дітям поступатися, а тільки тим, на що воля її буде.

Розділ ШОСТИЙ ПРО СУДДІВ

Аби судили правом писаним; а якби суддя судив інакше, має бути покараний

Також постановляємо, що кожен наш воєвода і старости і маршалок земський, і маршалок дворний, і наші державці, кожен у своєму повіті, не повинні виконувати свої обов'язки і судити наших підданих інакше, а тільки за тими писаними правами, які усім підданим нашого Великого князівства дали.

Якби ж якій-небудь із сторін, що судиться, здалося, що її скривджено, тому що її судили не за тими правами писаними, то, коли ми самі, госпо-дарь, з усіма нашими панами-радою, а за нашої відсутності самі пани-ради на найближчому ж сеймі, то той, хто буде вважати себе скривдженим, повинен про те на того нашого пана врядника поскаржитися нам або нашим панам радним. Ми або наші пани радні мають розкрити книги того права писаного і дивитися: якби справу було вирішено у суді так, як записано у тих правах, то таке судове рішення має лишатися в силі у відповідності до вироку цього нашого врядника. Якщо ж цю справу було вирішено в суді інакше, не так, як це викладено у книгах писаного права, то ми або наші пани радні мають розкрити книги і у відповідності до тих прав писаних, які ми дали усій землі, вчинити.

Якщо ж було б установлено, що суддя виніс вирок не за правами писаними і що від цього сторона зазнала шкоди, то той, хто виніс вирок не у відповідності до прав писаних, має відшкодувати збитки та витрати, а вирок того суду анулюється. А якби у кого буде що-небудь взяте за вироком судді, то має бути йому повернене без доводу; а якщо він зазнав би збитків у вигляді витрат і харчів, і на це дасть належні докази або присягне, то суддя мусить йому сплатити. Якщо ж суддя судив правильно і присудив у відповідності до цих прав писаних, а той, хто програв справу, зганьбив його, то той має заплатити судді за ту образу дванадцять рублів грошей.

Однак якби у такій справі було обвинувачено кого-небудь із наших державців, то його має бути покликано до воєводи свого повіту і зобов'язано дати пояснення з приводу свого рішення.

А якби кого з наших панів радних, воєвод або старост, які не належать до цього повіту, також було обвинувачено, то він має дати відповідь на найближчому ж сеймі або на земській сесії.

Якби хто не хотів з'явитися, то його має бути покликано господарем або іншими панами і він все одно має з'явитися і відповісти. Але якби він був хворий або знаходився на господарській службі, або ж на копі на завитому році, то розгляд такої справи має відкластися до другого сейму. Проте якби відповідач був здоровий і не хотів з'явитися без поважних причин, тоді пани повинні відкрити книги і винести рішення про відшкодування збитків позивачеві у відповідності до того, як викладено вище, і мають визначити земський строк сплати чотири тижні. А якщо відповідач не схоче сплатити того, що буде присуджено, тоді ті пани мають наказати за шкоду увести позивача у володіння маєтком або людьми відповідача тією мірою, яка буде відповідати збиткам; позивач має держати це до тих пір, поки йому не буде відшкодовано всієї шкоди.

А яких би артикулів не було ще в тих правах виписано, тоді суд має судити у відповідності до старих звичаїв, а потім на вальному сеймі має бути вписаний цей випадок та інші, які викликані необхідністю.

1. Під час розгляду справи у суді ніхто не повинен апелювати до господаря, але обидві сторони зобов'язані довести справу в суді до кінця

Під час розгляду справи в суді ніхто не повинен апелювати до нас, господаря, ні до сейму, щоб тим самим не створювалася тяганина, але обидві сторони зобов'язані довести справу до кінця.

А якби одна із сторін вважала, що вирок несправедливий і, на її думку. його винесено не згідно з правом писаним, то вона має просити у суддів листа у своїй справі із вказівкою, на якій підставі судді винесли вирок. Судді будуть зобов'язані дати листа, завіреного своєю печаткою, після чого незадоволений вироком має перед нами, господарем, або на найближчому сеймі з тими суддями говорити і пред'явити лист цих суддів. Якби суддя не хотів видати витягу, то незадоволений вироком має взяти з собою трьох шляхтичів і знов просити в нього, тоді суддя обов'язково повинен буде його видати. А якби суддя не видав і це було б доведено, то він має заплатити штраф господарю дванадцять рублів грошей, а тому відшкодувати шкоду.

2. Кожен воєвода, старости і державці наші у своєму повіті мають вибрати і привести до присяги двох земян, які мають судити разом із їхніми врядниками

А також постановляємо, що воєводи, старости і державці наші мають у своєму повіті вибрати двох земян, людей достойних, які заслуговують на довіру, привести їх до присяги і встановити такий порядок: якщо пан воєвода, староста і державця наш, будучи зайняті нашими або державними справами, самі не встигнуть розглянути справи, то ті два земянина разом із намісниками і маршалками цих наших панів врядників мають розглянути справи і вирішити їх у відповідності до тих прав писаних, які ми дали всій державі. А присяжні писарі тих панів воєвод, старост і державців наших зобов'язані також знаходитися коло них і все записувати і слідкувати за надходженням штрафів до нашої казни, а також інших штрафів і прибутків своїх панів. А без цих присяжних панів земян, якби обидва були відсутні, намісники і маршалки не повинні судити; хоча б один із тих земян при них має бути постійно.

3. Як мають повістками господаря, панів воєвод, старост та інших врядників викликати до суду за кривду

Також постановляємо: якби до якого князя або пана, або шляхтича іо шляхтича була яка справа, то відповідач має бути покликаний до суду повістками нашими господарськими або воєводи, або інших врядників. Якщо ж той, кого покликали, не з'явився би за цими двома повістками, то його має бути доставлено децьким. Якщо ж він не взяв це до уваги і не з'явився до суду з децьким або від децького втік, ухиляючись від суду і не бажаючи відповідати перед судом, то, якщо в суді справа ведеться про умаєток, суд має ввести позивача у володіння маєтком, а якщо -- про рухоме майно, то ввести у володіння людьми або землею, які будуть коштувати стільки, скільки коштує те, з приводу чого порушено справу. А кого буде зведено у володіння маєтком або людьми, або землею, той має до суду тримати це в цілості і не повинен нічим пошкодити. А якби чимось пошкодив, то має це виправити і надати суду в цілості у такому вигляді, як він отримав при введенні його у володіння.

Проте викликати до суду не повинен інакше, як тільки взявши вижа з нашого двору, який знаходиться ближче всього до маєтку того пана або земянина, якого буде притягати до суду, і, крім того, ще понятих, людей гідних, і в присутності вижа і понятих має викликати на ті строки, які ми встановили нашим підданим для судового розгляду.

А в тих випадках, коли чиясь людина постраждала б від злодійства чиєїсь іншої людини або його було побито, або пограбовано, або трапилося би вбивство серед чоловіків, або які інші справи, які часто трапляються між сусідами, то у відповідності до старих звичаїв пан потерпілого має звернутися один і другий раз до пана того винуватого з проханням про справедливість. А якщо той справедливості не вчинить, то має покликати до судді того повіту, в якому живе.

4. Для розгляду кривд у суді панам з'їжджатися через два тижні після початку посту

Також постановляємо: для розгляду заподіяних штяхтичам від панів або від врядників, наших і польських, кривд, які виявилися в захопленні земель, у пограбуваннях, розбоях, насильництві і вбивствах, або між самими панами і їхніми підданими, встановлюємо для розгляду таких справ один [судовий] рок щорічно, до якого пани будуть зобов'язані з'їжджатися у призначене місце, у Вільні, після початку посту, і ніхто не повинен мати ніяких відмовок, крім тільки хвороби. І на цьому року, як на завитому, кожен пан повинен виправдатися перед іншим. І якщо кого буде звинувачено в тому, що його судили не за правами писаними, той має кожному відповісти і на тому ж року виправдатися. Проте такі справи ніде не повинні розглядатися, а тільки в нашому господарському палаці у Вільні.

5. Про кривди, які терплять пани і земляни від інших панів і пані вдов, намісників і підданих їх, коли вони не отримують правосуддя

Також постановляємо: якби якому пану інший пан або пані вдова, або земянину пан чи намісник або його піддані спричинили яку кривду, тоді скривджені мають вимагати, щоби з кривдником, з намісником, або зі своїми підданими справедливість вчинена була. Якщо ж той пан після звернення до нього не захоче здійснити правосуддя, а ми, господарь, у той час не будемо знаходитися у нашій державі, Великому князівстві Литовському, тоді той має поскаржитися двом або трьом нашим панам радним, які будуть знаходитися поблизу, і взяти у них повістки, щоб той пан з'явився до суду особисто і привів із собою намісника і своїх підданих, які спричинили кривду, на найближчий сейм, який буде призначено нами, господарем, або нашими панами радними. А відповідач має з'явитися сам і привести своїх підданих і повинен буде відповідати, як на завитому року.

Якщо ж на цьому сеймі не було б відновлено справедливість, то відповідач повинен з'явитися перед панами радними у той рок, який ми визначили панам радним щорічно збиратися у Вільні для розгляду таких справ через два тижні після початку великого посту. А пани, зібравшись у той рок у Вільні, будуть зобов'язані, не роз'їжджаючись, розглядати усі ці справи і вирішувати їх відносно тих, які будуть покликані на цей рок. Пани, розглядаючи такі справи, мають судити у відповідності до прав писаних. Проте, якщо прийшлось би судити такі справи, які не були б передбачені цими правами, то наші пани радні мають судити такі справи за старим звичаєм до тих пір, доки ми, господарь, не обговоримо такі випадки з панами радними і не накажемо вписати відповідних постанов до прав. Під час розгляду справи в будь-якому суді до винесення вироку ніхто не повинен апелювати до нас, господаря, але кожен повинен відповідати позивачеві з якої-небудь справи до остаточного розгляду справи у суді. А якщо одна із сторін визнає вирок несправедливим, то, взявши витяг із книг судових вироків, може апелювати до нас. І якщо від нього було що відсуджене за рішенням суду: якщо маєток, то повинне бути зроблене введення у володіння цим маєтком; якщо з нього відшкодовані були збитки, то це має бути повернуте. Апеляція ж не повинна затримувати задоволення вимог позивам ча. Якби всі пани не змогли з'їхатися до того року, а той, кого було б покликано до суду на цей рок, не бажаючи відповідати перед судом із метою затягнути справу, вимагав, щоб його справу розглядали всі пани, тоді ті лани, що зібралися, мають самі судити, а покликаний до суду не повинен апелювати, але має довести справу до кінця перед тими панами, які зберуться на той рок.

А якби хто мав наші листи, щоб його ніхто не судив, крім нас, господаря, то такий перед судом не повинен прикриватися цими нашими листами і до нас апелювати, але повинен перед нашими панами радними довести судову справу до кінця на тому земському року, тому що ми від нашого господарського імені наших панів радних призначаємо комісарами, щоб зони чинили правосуддя нашим підданим.

6. Про те, що децькі не повинні посилатися за князівськими і панськими людьми до того, як пану цих людей буде пред'явлена вимога, щоб він справедливість вчинив

Також, якби кого з наших підданих, земянина або іншу людину, князівськими або панськими слугами або людьми було скривджено, то, крім насильства або нападу на дім, з усіх інших скарг ні ми, ні наші воєводи не повинні посилати децьких за князівськими і панськими людьми, але спочатку мають послати до того пана, чиї люди, вимогу, щоби він вчинив справедливість перед нашим або перед врядниковим вижем. Якщо ж той пан після повторного пред'явлення вимоги не захоче вчинити справедливість, тоді, взявши децького від воєводи або старости того повіту, в якому знаходиться підданий того пана, повинен доставити його до суду того повіту, і винуватий повинен там відповідати перед повітовим суддею. І якби той панський підданий повинен був відшкодувати збитки позивачеві, то він не мусить платити більше, а лише стільки, скільки винен, а також децькому, який за ним їздив, -- децькування. Що ж стосується штрафу, то хоча б він підлягав виплаті прометного штрафу або ж із нього належав би встановлений штраф, то на нього ніхто не може накласти ті штрафи, тільки його власний пан.

Що стосується землі, то до суду не повинні викликати ані слугу, ані іншу яку людину, а тільки самого пана.

Таким же чином мають розбиратися справи між князями, панами і земя-нами: якщо когось було б скривджено чиєюсь людиною, то спочатку повинен раз і другий вимагати правосуддя від його пана. А якби той не захотів чинити правосуддя, тоді той, кому було спричинено кривду, повинен звернутися до суду. Пан же зобов'язаний доставити своїх людей до суду в рок, встановлений усій державі для розгляду судових справ; і коли у тій справі, з якої до нього зверталися, його люди визнаються винуватими, вони повинні відшкодовувати збитки з того часу, коли до нього звернулися з проханням здійснити правосуддя над ними, а він їх не судив.

7. Про виплату судових зборів

Постановляємо, що воєвода, староста і врядники наші судових зборів не повинні брати більше, ніж десятий грош від присудженої суми, а від маєтку, скільки він буде коштувати в залежності від його цінності, а від землі -- рубль.

8. Про заміну в судовому процесі однієї особи іншою

Постановляємо і наказуємо, що якби яка людина замінила іншу в суді у якійсь справі, то вона буде зобов'язана сама за неї відповідати, а залученого до справи відповідача буде звільнено від явки на встановлений йому рок у тій справі, з якої його було залучено до суду.

Проте той приятель не повинен виступати у суді доти, поки його довіритель не з'явиться особисто і не доручить йому справи у суді. Але якби довіритель був хворий, тоді він мусив дати йому доручення зі своєю печаткою. А якби хто приніс доручення і сказав, що це доручення його приятеля, а те доручення було б писане ним самим, а приятель не давав йому доручення і не доручав вести справу в суді, а він це зробив навмисне і програв чужу справу, тоді це судове рішення має бути признане недійсним; а цей приятель не мусить позбутися своїх речей, але знов має відбутися судовий розгляд. І якщо буде доведено, що той підробив доручення, то його має бути покарано як підроблювача ні чим іншим, а тільки спаленням на вогнищі.

9. Про прокураторів

У справах про маєтки, про збитки, про насильства жоден чужинець не може бути прокуратором ні перед нами, господарем, ні в земському суді, але тільки той, хто має нерухомість у Великому князівстві.

10. Про заборону сторонам від'їжджати з суду

Також постановляємо, що якби ми через нашого дворянина оповістили підданого, щоби він не виїжджав із нашого двору, поки перед нами не відповість позивачеві, а він поїхав би самовільно, знехтувавши нашим наказом, то за його неслухняність, якщо буде збуджено справу про землю, позивача мусять увести у володіння. І таким само чином, якби відповідач поїхав всупереч забороні воєводи або врядників, втратив також держання, пізніше він має право добиватися повернення його через суд.

11. Про строки виплати грошей

Також постановляємо, що для кожного грошового платежу, встановленого судом, має бути призначено строк чотири тижні, а якщо буде присуджено велику суму, то більш тривалий строк; а якщо треба заплатити тисячу коп, то розкласти цю суму на частини, кожної чверті року по сто коп доти, поки ту суму в тисячу коп сплатить. А якби у ці строки не заплатив, то за несплачену суму провадиться введення кредитора у відповідну частку маєтку. А якби маєток коштував менше суми боргу, то боржника віддають на милість кредитора.

12. Якби хто покликав до суду іншого, а сам на суд зі своїми доказами не з'явився

Якби який позивач порушив проти когось справу в суді і на року завитому не був готовий зі своїми доказами у справі, яку порушив, то врядник не повинен надавати йому відстрочку.

13. Якби хто порушив справу у суді, а сам не з'явився без поважної причини

Якби який позивач порушив проти когось справу в суді, на перший рок сам не з'явився без поважної причини, як-от у зв'язку із хворобою або у зв'язку із нашою господарською службою, і не заявив суду про ці поважні причини, то повторно він не може порушити ту саму справу, перш ніж не сплатить витрат і збитків.

14. У позовній заяві мусить викласти суть скарги

Якби хто мав намір покликати іншого до суду, то він має у позовній заяві викласти суть своєї скарги.

15. Якби хто кого безпідставно або незважаючи на судове рішення притяг до відповідальності

Також постановляємо, що якби хто, не маючи ніяких підстав або незважаючи на судове рішення, порушив проти кого іншого справу про маєток, хоча раніше програв справу, а потім через свою упертість знову із цього ж приводу пред'явив позов, то мусить заплатити три рублі судді і три рублі тому, кого притягнув до суду.

16. Якби хто не з'явився до суду після дворазового виклику, то в третій раз його має доставити децький

Якби кого було двічі покликано до суду повістками у справі про його спадковий по батьківській лінії маєток або про спадщину, або про будь-яку спадкову власність по лінії діда, то в третій раз має бути послано децького, а якби не з'явився і з децьким, то позивача має бути введено у володіння маєтком, з приводу якого він порушував справу в суді.

17. Якби хто кого у суді штовхнув або вдарив

Якби хто у суді схопив рукою іншого, штовхнув, смикнув або вдарив, але не поранив, і тим самим учинив би в суді безлад, той мусить заплатити штраф дванадцять рублів грошей, а тому за безчестя -- у залежності від стану того. Якщо ж хто перед судом оголив би шаблю або меч, то, хоча б нікого і не поранив, йому все одно відрубають руку. А якби поранив кого перед судом, то підлягає смертній карі.

18. Як має бути покарано того, хто під час судового розгляду образив би суддю або сторону, або суддю, який вдарив або образив кого-небудь у суді

Якби хто кому іншому або суддям у суді сказав лайливі слова і тим виказав зневагу до суду і суддів, то його має бути покарано тюремним ув'язненням терміном на шість тижнів, також і суддя, виконуючи судові обов'язки, не повинен нікого ображати. Якщо ж суддя схопив би кого рукою і вдарив, то мусить заплатити тому за безчестя відповідно до стану. А якби суддя кого образив лайливими словами, то ображений має поставити його перед нами, господарем, або перед панами, і йому із суддею має бути вчинено правосуддя у відповідності до законів. Якби хто загрожував судді, то мусив не тільки відсидіти шість тижнів, але і після відбуття цього строку мусить представити достойних поручителів, щоб судді були спокійні.

19. Міщани всіх міст мусять відповідати перед судом за поранення і вбивство селян

Також постановляємо, що міщани наших міст і міст усіх наших підданих, духовних і світських осіб, мусять відповідати за земським правом за рани і вбивства людей, селян наших і наших підданих. А якби зволікали із розглядом таких справ і до встановленого для їхнього розгляду року вироку не винесли, а позивача без потреби затримували тяганиною і на завитому року не винесли вироку, то вся провина і обов'язок платити покладається на міських суддів.

20. Про судові збори суддям, які будуть судити за відсутністю воєвод із їхніми намісниками

Судді, яких має бути призначено у повітах, якщо судять із врядниками воєвод або старост, то мусять ділити судові збори на три частки: одна частка воєводі, друга -- суддям, а третя -- наміснику воєводи. А якщо судить воєвода, тоді вся плата воєводі. А якби судове рішення намісника було оскаржене, то судді разом із намісником мусять відповідати панам у призначений судом рок.

21. Ніхто не повинен брати судових зборів більше, ніж установлено

Якби який воєвода або староста, або державця, або суддя взяв би судових зборів більше, ніж визначено нашою постановою, той зобов'язаний стороні повернути з нав'язкою, а нам, господарю, мусить заплатити штраф дванадцять рублів грошей.

22. Якби хто після суду і присяги добивався того ж, що раніше втратив по суду

Також постановляємо: якби хто, подав до кого позов, допустив відповідача до присяги і той присягнув би, а потім той, хто допустив відповідача до присяги, обвинуватив його, що він присягнув неправильно, то він уже не повинен знову позивати, тому що він сам допустив відповідача до присяги.

23. Якби хто представив свідків, а вони показали проти нього

Також постановляємо: якби хто подав іншому позов і надав свідків, а ці свідки показали б проти нього, і позивач захотів би обвинуватити цих свідків, що вони неправильно свідчили проти нього, то той, хто надав свідків, не може подавати докази проти своїх свідків. Проте, якби один надав свідків проти іншого і ці свідки засвідчили, а тому здасться, що ці свідки дали невірні свідчення, то він відразу ж, не виходячи із суду, може сказати перед судом цим свідкам, що вони неправильно свідчили. І якщо ці свідки будуть шляхтичами, то вони мусять навести вагомі докази, що свідчили правильно. Якщо ж це були б люди прості, то той, хто їх обвинуватить, мусить довести звинувачення. Якщо ж ці свідки були б прості люди різних панів, а перед судом вони особисто не свідчили, а були б опитані децьким, якому дали правильні свідчення, тоді той обвинувачений за їхнім свідченням мусить про те об'явити суду; і коли він стане перед їхніми панами, то разом зі своїми свідками мусить їх обвинуватити, що вони неправильно проти нього свідчили. І коли буде доведено їхню провину, то вони за свої неправильні свідчення мусять відшкодувати збитки потерпілому. А якщо ці свідки, панські піддані, будуть шляхтичами, то вони також мусять виправдовуватися свідченнями інших свідків.

24. Якби хто з іншим володів не поділеним спільним маєтком

Постановляємо також, що якби декілька виділених або невиділених братів або які інші співвласники мали спільно яких неподілених людей, данників або млинарів, то кожен із цих братів або співвласників мусить чинити справедливість особисто кожному сусідові та іншим з людей спільних, не чекаючи ні братів, ні співвласників. А якби йому самому від такої людини було спричинено кривди, тоді потерпілий має право на суд і позов, хоча би без братів своїх або названих вище співвласників. Якщо ж ці брати або співвласники були б у маєтку, то він має сповістити їх про цей суд.

Також постановляємо: хоча ми дали всій землі писані права, за якими судді мають судити, проте всі права повністю не можуть бути відразу ж написані, і ці права не можуть включати до себе усі артикули. Тому якби суддям прийшлося розглядати те, що в цих правах не було записане, то подаємо це на розсуд суддів за їхньою совістю, і вони мусять, покладаючись на Бога, винести вирок у відповідності до здавна встановленого звичаю. Проте на найближчому ж сеймі повинні про ці випадки довести до нашого або наших панів ради відома. І якщо ми або наші пани радні затвердять ці випадки, то вони також мають бути вписані до цих прав.

25. Державці, які нещодавно стали державцями, а до того тіунами були, не повинні судити шляхтичів, бо їх судять тільки воєводи, маршалки і старости

Постановляємо, що державці, яких нещодавно стали називати державцями, а раніше називалися вони тіунами, не повинні самі судити шляхтичів і бояр наших і посилати за ними своїх децьких, але їх повинні судити воєводи і маршалки наші, земський і двірний, і старости. Проте, якби шляхтичі і бояри наші самі з доброї волі захотіли постати перед судом державців, то вони мають право їх судити. При цьому, якби одна із сторін визнала вирок несправедливим, то вона може апелювати до воєводи або старости, хто з них буде в якому повіті. Державці ж не повинні їм перешкоджати у цьому, але повинні допустити їх апелювати до того воєводи, в чиєму повіті вони будуть.

26. Про розміри децькування, яке слід платити дворянам нашим панів воєвод, маршалків, старост, державців та їхніх намісників

До того постановляємо: вижу і децькому нашому вижового і децькування рубль, а вижу і децькому воєводи і маршалків, земського і двірного, і старост, які давно старостами, п'ятдесят грошей. А вижам і децьким тих державців, яких нещодавно було названо державцями, а раніше називались тіунами, по дванадцять грошей, вижам і децьким їхніх намісників помильне по грошу з милі, а вижам і децьким намісників воєвод по дванадцять грошей. Якби вижі і децькі наші і воєвод, маршалків, старост і державців наших, а також їхніх намісників, яких взято вижем або децьким на вижу-зання або децькування, нікуди не виїжджали, то їм має бути заплачено вижевого і децькування половина. Але якби наїли пана луцького було послано для стягнення грошей, то йому децькування від кожного рубля десять грошей.

У Слуцькому списку далі йдуть артикули, які відсутні у Дзялинському списку.

27. Про виклик до суду того, хто у встановлений термін не з'явиться

А якби хто з підданих наших був викликаний до суду і у встановлений термін без жодних слушних на те причин не з'явився і про себе перед судовим розглядом нічого не повідомив, тоді панове [судді] позивачеві мають надати право на відшкодування витрат на харчі і ввести його в маєток, якщо з приводу права на маєток той звернувся за правосуддям; а якщо буде позивати про збитки, про насильство, про головщину і про інші рухомі речі, тоді судді повинні вислухати щодо тих речей докази, які він мав би привести, коли була б присутня інша сторона. І коли він ці докази надасть, судді повинні рішення прийняти і листом повідомити відповідача про те, що вирішили так за його відсутності і встановлюють терміни для сплати. Якщо ж той платити не хотів, тоді судді у відповідності до рішення свого мають тому, кому вкажуть, дати право на людей того винуватого, тобто, за кожну людину десять коп з її служби,

28. Якби хто двох свідків надав, а третього не мав і при тих двох свідках присягнути хотів, тоді тим може справу виграти

Також, якби хто зворотне свідчив про яку річ, як-от про насильство і про побиття, про позичені гроші і про інші речі і мав двох свідків, а третього мати не міг, і при цих двох свідках ще сам присягнути хотів, тоді тим має справу виграти і на суді те свідчення від нього за достатнє прийняти мають. І якби хто надав свідків у справі про землю або про підтвердження листів і записів, і хоча б один із свідків свідчити про те не захотів, або розбіжність у свідченнях допустив, той справу програє.

29. Якби хто кому маєток продав і листа свого дав, а заявив, що йому не заплатили, і квитанцію на той борг від нього мати не буде, той не повинен того платити

Також постановляємо: якби хто кому продав маєток або речі рухомі і листа за свідченнями людей добрих йому на те дав і тих людей, які в листі тому записані, просив щоб печатки свої приклали до того листа, і визнав перед тими свідками, що отримав достатньо і у листі те запише; коли ж ні копійки не взяв і зізнався перед свідками, в листі записаними, і в листі записав, що вже всю плату отримав; а ті свідки печатки свої приклали, тоді такий лист силу має; а той, хто продав, такий запис ані свідками ані присягою відвести і відкликати не може. А якби хто що кому продав і листа свого йому на те дав з печатками і свідченнями людей добрих, а грошей сповна у того не взяв, тоді той, кому продав, втрачає право на того листа.

30. Якби доказів не мали, а про черговість присяги не домовилися, тоді мають жереб кидати

Також постановляємо, у кожній справі, якби доказів не мали, і спір про черговість мали, тоді мають жереб кидати: чий жереб випаде, той і має першим присягати.

31. Якщо кому щось судді сторонні присудять, мають відібрати, взявши вижа

Також, якщо кому щось судді сторонні присудили і термін сплати встановили, а той у ті терміни платити не хотів, тоді ті судді мають взяти вижа у дворі нашому найближчому, і при цьому вижі мають у того відібрати заборговане і віддати тому, кому присудили, і термін винуватому визначити за умови втрати права на викуп відібраного. А якби те відібране викупити у встановлений термін не захотів, тоді той, кому те відібране відійде, отримує право заставити те відібране, продати, кому захоче або собі зоставити.