Державно-правове становище українських земель в литовсько-польський період (XIV – XVII ст.)

2. Якби хто взяв чужий маєток, обтяжений боргами, в рахунок належного йому боргу

Якщо кому буде присуджено в рахунок якихось боргів чийсь заставлений маєток через відсутність іншого, а з цього маєтку могли би бути сплачені обидва борги, то той, кому належить більша сума, незалежно від того, чи утримує він цей маєток, чи прагне отримати його в рахунок боргу, буде зобов'язаний сплатити іншому кредитору меншу суму, а сам цей маєток мусить тримати в заставі за обидва борги до тих пір, поки його не викупить законний власник, який після цього отримує всі права на маєток. Проте той, кому належить більша сума, на свій розсуд може другому кредитору віддати маєток за його гроші, або обидва кредитори можуть віддати його під заставу комусь під ту ж суму і поділити ці гроші.

3. В яких випадках необхідно присягати про борг

Також постановляємо, що кожен, хто скаржиться як з приводу своїх збитків, спричинених йому якимось чином, так і з приводу належного йому боргу, на який він мав борговий запис, але загубив його і надав би достойних свідків, які бачили цей борговий запис, то ці свідки мусять підтвердити, скільки йому зобов'язаний заплатити боржник, а позивач має присягнути, і боржник мусить йому заплатити стільки, скільки позивач назве під присягою, і на цьому має бути кінець. А хто мав би борговий запис, тому цей борг має бути виплачено за борговим записом без присяги. Постановляємо, щоби жоден шляхтич і міщанин не давав у борг без боргового запису більше десяти коп. А якби хто із шляхтичів або міщан дав у борг без боргового запису більше десяти коп грошей, а боржник відмовився би від цього, то суд мусить заборонити присягнути кредитору на більшу суму, ніж десять коп, а що кредитор дасть у борг без боргового запису поверх десяти коп, те має втратити.

4. Якщо заставоутримувач якусь віддану йому в заставу річ віддасть у заставу іншому за більшу суму

Також якби заставоутримувач віддану йому в заставу річ віддав у заставу за більшу суму іншому, заставник для вручення грошей, які він або його попередник під цю річ брали, має покликати до суду того, у кого заставив свою річ; а покликавши до суду і поклавши суму грошей, яку вказано у борговому запису, має право забрати свою річ; той же, хто дасть під чужу річ більшу суму, нехай стягує з того, хто заставив у нього чужу річ, скільки було дано зверх першої суми.

5. Дія давності не мусить поширюватися ні на яку заставу

Бажаємо також і постановляємо, щоби ні на яку заставу не поширювалася дія земської давності, після закінчення якої заставник втрачає право на віддану в заставу річ; що можна буде кожному власникові, поклавши перед судом гроші, повернути собі віддані в заставу маєтки, як родові, так і якимось іншим способом придбані. А якби хто віддав у заставу за гроші кому свій маєток, або яку-небудь іншу річ на визначений термін і хотів би повернути заставоутримувачу гроші і отримати заставу назад, а кредитор не хотів би забрати у нього свої гроші і повернути йому заставу і його було б покликано до суду за отриманням своїх грошей, але не з'явився би на рок завитий, то позивач мусить покласти перед судом гроші, а суд має ввести його у володіння маєтком, і позивач має володіти в законному порядку тим, що він раніше заставив.

А якщо той, хто взяв у заставу маєток або якісь інші речі, з'явився б у призначений рок, то, отримавши свої гроші, що надані в заставу під це нерухоме майно або нерухомі речі, мусить повернути взяте у заставу у відповідності до боргового запису і договору, не відмовляючись давністю. А як хто віддав би щось у заставу на певний термін, то якби він був живий, а термін пройшов, а він не викупив у термін заставу, то заставоутримувач мусить держати цю заставу до другого встановленого терміну, а заставоутримувач може викупити її тільки після того або наступних термінів. Проте, якби заставник помер, не викупивши своєї застави, і після нього залишився син або родич, то заставоутримувач не повинен чекати встановленого терміну, але, викликаний до суду, мусить взяти гроші і повернути заставу.

6. Для розгляду справи про віддану у заставу річ мусить бути встановлений завитий рок

Хочемо також і ухвалюємо, що перший строк, призначений судом для розгляду справи про заставлену річ, має бути завитим роком під загрозою програшу справи у випадку неявки до суду. І з того часу, як заставоутримувач буде викликаний повісткою до суду, з того часу не має права більше чинити збитки маєтку і користуватися будь-якими прибутками. І якби взяв щось із цього маєтку після отримання повістки, то при викупі застави мусить усе повернути заставнику. Якщо ж у якийсь рок врядник з якоїсь причини не зможе бути присутнім під час розгляду справи про викуп застави, то він має право залишити замість себе у суді людину достойну, яка буде уповноважена розглянути і вирішити справу про викуп застави у відповідності до того, що має отримати кожна із сторін за законом.

[7]. Якби заставоутримувач покликав у суд заставника

Якби хто порушив справу з приводу якогось спадкового майна, тобто з приводу боргу або заставленої рухомої речі, а заставник, покликаний викупити свої заставлені речі, не з'явився в перший, у другий і в третій встановлені терміни, то він втрачає свою річ.

А заставоутримувач буде мати право розпоряджатися цими заставленими речами на свій розсуд.

7. Якби хто заклав щось на певний термін

Також якби хто віддав кому у заставу рухому річ на певний термін із її втратою у випадку, якщо її не викупить, і якби настав встановлений термін, а заставник річ свою не викупив, тоді заставоутримувач може поступити з нею як йому заманеться.

8. Якби хто заставив маєток на певний термін і не викупив його

Також і маєток якби хто кому заставив на термін з його втратою, якщо не викупить, тоді якби термін прийшов, а той, хто заставив маєток, у той термін не зміг викупити, тоді той, хто закупив, має сповістити родичів, щоб вони той маєток викупили; а якби родичі протягом року з моменту того сповіщення викупити цей маєток не змогли, тоді той, хто закупив, отримує маєток у вічне володіння.

9. Якби хто заставив кому маєток на термін і в листі своєму відписав би без термінів не викупати його

Якби також хто кому заставив маєток і написав би в листі своєму, що має викупити його в певний термін, і якщо у той термін не викупить, тоді той, кому заставив, мусить держати цей маєток до кінця наступного такого ж терміну. Але такими заставами заставоутримувач може користуватися у відповідності з договором.

У Слуцькому списку далі йдуть артикули, які відсутні у Дзялинському списку:

10. Про маєтки, заставлені на термін

Також постановляємо: якби хто заставив кому маєток або людей під певну суму грошей на термін, а потім, грошей не повернувши, той маєток або людей, що були заставлені, відібрав до закінчення терміну, тоді має заплатити за насильство дванадцять рублів грошей, а нам, господарю, стільки ж. А якщо до терміну, ті люди, яких заставив, не працювали, тоді за кожний тиждень має платити винагороду шість грошей за того, який буде мати волів, або клячу; а за того, який пішим буде, має платити три гроші. А якби той, хто заставив, хотів тих людей до закінчення терміну повернути, а той, кому заставив, не хотів грошей своїх взяти, а їх відпустити, тоді той має вижа судового, в якому повіті буде, взяти і до нього їхати, щоб гроші свої взяв; а якби він грошей взяти не хотів, тоді той виж, має забрати ті гроші і до скарбниці нашої віддати, а людей тих у нього відібрати.

11. Якби людей заставлених хто інший відібрав

Якби хто інший людей заставлених або землю заставлену з якоїсь причини відібрав, тоді той позивач, який йому заставив, має довести свою невинуватість; а якщо не доведе, сам йому збитки відшкодовувати буде.

Розділ ОДИНАДЦЯТИЙ

ПРО ГОЛОВЩИНИ ЛЮДЕЙ ПУТНИХ, СЕЛЯН І ПАРОБКІВ

Перш за все про головщини путної людини і бортника

Також постановляємо: якби хто убив людину путну або бортника, головщина за людину путну дванадцять рублів грошей, а за бортника вісім рублів грошей. А якби хто побив людину путну або бортника, то людині путній нав'язка три рублі грошей, а бортнику рубль, їхнім дружинам -- удвоє.

1. Про головщину і про нав'язну ремісних людей

Головщина золотарю, органісту, пушкарю, пекарю, кухарю, тесляру, майстру по шиттю золотом, ковалю, столяру, скляру, сокольнику, псарю, візнику, старшому конюху, каменяру, кравцю, швецю, майстрині по шиттю золотом, килимниці, ткалі, прясі має бути, як і слузі путному, тобто дванадцять рублів грошей. І якби хто із цих ремісників був тяглий або невільний, то йому головщина така сама, а нав'язка -- рубль.

2. Про побиття і головщину тіунів, приставів та інших врядників

Головщину тіуну, приставу, ключнику, якби хто побив кого із них на цій посаді, дванадцять рублів грошей, а нав'язка за побиття при виконанні посади три рублі грошей. А якби який тіун або пристав були звільнені з посади, то головщина їм і нав'язка така сама, як тяглій людині. Якби па-робок виконував обов'язки тіуна або пристава, йому головщина десять коп грошей, а нав'язка -- рубль до того часу, доки він виконує обов'язки, а коли його буде звільнено від них, то головщина і нав'язка йому, як паробкам.

3. Про головщини і побиття простих людей і паробків

Якби хто убив тяглого селянина, той мусить платити за нього головщину десять коп грошей; за невільного паробка головщина п'ять коп, а невільній жінці стільки ж головщини.

4. Про побиття і рани мужицькі і паробоцькі

Коли би хто мужика тяглого поранив або побив, має заплатити йому як нав'язку п'ятдесят грошей, а дружині -- рубль грошей, а паробку -- півкопи грошей, а дружині його -- копу грошей.

5. Жид, татарин християн у неволі тримати не повинен

Також постановляємо: якби який жид або татарин будь-якого стану християнина купив або взяв у заставу, від цього часу наказуємо воєводам, старостам, державцям, щоб вони про те довідувались і кожного такого християнина звільняли з неволі у жида або татарина і таким саме чином: якщо хазяїн купив його назавжди або невільник народився від купленої жінки, то такий невільник, діставши повноліття, мусить відробити у хазяїна сім літ, а після семи літ має бути відпущений на волю. А якби жид або татарин кого узяв у заставу за гроші, то постановляємо, що тоді невільники повинні відпрацювати цю суму, а рік роботи як чоловіка, так і жінки має зараховуватися за півкопи грошей; і до того часу має йому той закуп служити, поки не відпрацює усієї суми. А челядь, яка дана татарам за батька нашого і за предків наших, і за нас із дворами нашими, ту челядь вони мають держати.

6. Людина вільна ні за який злочин у неволю не повинна взята бути

Також постановляємо, що людина вільна ні за який злочин не повинна взята бути у вічну неволю. А якби за який злочин була віддана як винагорода за якусь суму, тоді мусить її відпрацювати, причому кожен рік роботи має зараховуватися селянину за дванадцять грошей, а селянці за п'ятнадцять грошей, якби їм був наданий присівок на прожиток їхній. А якби їм присівку не було дано, то селянину кожен рік роботи зараховується за півкопи грошей, а жінці за двадцять грошей. Якщо ж сума, за яку таку людину було видано, була такою великою, що сам не міг би відробити її, тоді його діти мусять відробити, і нарахування їм мають бути такі самі.

7. Про залік закупам суми в рахунок боргу за відпрацьований час

Також постановляємо: якби хто узяв як закуп селянина або селянку і не домовився з ними про розмір присівка або про те, за яку суму буде зараховуватися рік роботи, то з належної суми грошей має бути вирахувано селянину п'ятнадцять грошей за рік, а жінці десять грошей.

8. Якби чиясь людина, вільна або невільна, або челядинець перейшов до іншого, а той не хотів биза законом повернути його

Також постановляємо, якби чиясь непохожа людина або невільний челядинець перейшов до кого іншого, назвавшись вільним, і його пан один або два рази звернувся до того пана з проханням розглянути його претензію, а той пан не хотів йому на челядинця права дати, тоді такого земянина має бути притягнуто до земського суду. І якщо пан тієї непохожої людини або челядинця доведе в суді, що ця людина -- його невільна, і разом із тим доведе, що до того пана двічі звертався з проханням про відновлення, а той відмовився, то відповідач мусить у відповідності до цієї постанови заплатити позивачеві нав'язку за весь час, поки у нього мешкав утікач або челядинець позивача.

9. Якби від кого втік челядинець, а той, будучи сповіщений про це, вільно його пропустив

Також постановляємо: якби від кого челядинець утік, мужик або жінка невільна, а той, будучи сповіщений про втечу чужої челяді, показав їм дорогу або хліба дав, або їх у себе переховував, і це було б доведене, то той мусить знайти цих утікачів. А якби не знайшов, то мусить тому, чия челядь, сплатити.

10. Якби хто сина свого або вільну людину в неволю запродав

Також постановляємо: якби хто вільну людину або сина свого продав з голоду в неволю, або сам з голоду продався у неволю через лист записний, то такий договірний лист не повинен мати сили, і як голод мине, та людина, діставши грошей, віддасть їх кредитору, а сама знов стане вільною. А якби хто через голод або за хліб продав або віддав кому свого невільника, тоді той невільник мусить належати тому вічно.

11. Якби хто під час голоду челядь свою прогнав

Також постановляємо: якби хто під час голоду челядь свою невільну прогнав геть з двору, не бажаючи її утримувати, а вони самі б у голод прокормилися, тоді вони вже не мусять бути невільниками, а стають вільними. А робити слід таким чином: якщо пан вижене челядь, тоді вони мусять сповістити про це повітовому вряднику або міському бурмистру, або міщанам, що пан вигнав їх; а ті, кого вони сповістять, повинні сповістити того пана, чия то челядь. І якби він прогнав челядинців геть, не бажаючи їх годувати, то вони мають бути вільними довіку.

12. Невільниками люди вважаються з чотирьох причин

Також постановляємо, що невільниками люди вважаються з чотирьох причин: по-перше, ті, хто здавна в неволі знаходяться, або в неволі народилися; по-друге, ті, яких взято в полон із землі неприятельської; по-третє, якби хто був засуджений до смерті за якийсь злочин, окрім злодійства, а він просив би того, кому виданий, щоб його не занапастив, і віддався би в неволю і той би не занапастив його, то злодій має стати невільником; невільниками стають і його діти, які потім народяться; по-четверте, коли б сам себе в неволю віддав, а саме: якби хто, будучи вільним, одружився з жінкою, знаючи, що вона невільниця, то сам стає невільником і їхні діти незалежно від того, чоловічої вони чи жіночої статі; так само, якби і жінка вийшла заміж за невільника, знаючи, що він невільник, то стає невільницею сама і становляться невільниками їхні діти.

У Слуцькому списку далі йдуть артикули, які відсутні у Дзялинському списку:

14. До винагород за передоручення слуги

Якби хто кому передоручив слугу, а той слуга шкоду вчинивши тому пану своєму, від нього втік, тоді той, який йому передоручив, повинен буде його перед судом поставити, а судді мають йому термін встановити, у який той повинен слугу знайти і перед судом поставити. Якщо ж він у той термін, який судді встановили, того не знайде, тоді він сам повинен ті збитки відшкодувати і слушні докази надати. А якби потім тому пану, від якого слуга втік, прийшлося побачити [слугу] на торгу або зустріти на шляху, тоді вже він сам не має права його повернути, тільки може стягнути [збитки] з передоручника свого.

15. Про слугу не передорученого, якби пану своєму зашкодив

Якби хто мав слугу не передорученого, а той йому шкоди вчинивши, втік, тоді він, де тільки його побачить чи зустріне, має його спіймати і вести до суду, і перед судом має збитки свої доводити.

16. Ціна бджіл і дерев, бортного і небортного

Якби хто зрубав або знівечив сосну або дуб бортний, в якому ще не роїлись бджоли, або кременну сосну, той за кожне таке дерево, скільки їх знівечить, має платити по п'ятнадцять грошей.

Якщо хто видере в іншого бджіл із невибраним медом, завдавши тим збитку, але дерева не знівечить, той буде зобов'язаний за кожну бджолину сім'ю із невибраним медом, скільки їх видере, платити по півкопи грошей, а за бджолину сім'ю, в якої мед вибраний, по п'ятнадцять грошей.

У Слуцькому списку далі йдуть артикули, які відсутні у Дзялинському списку:

18. Якби хто кому в гаю вирощеному шкоду вчинив

Якби хто кому в гаю вирощеному шкоду насильством навмисно вчинив, або [дерева] рубав, якщо шляхтич шляхтичу, тоді має заплатити йому за насильство дванадцять рублів грошей, а збитки відшкодувати за віз дерева по вісім грошей. А якби мужик мужику гай насильно порубав і збитки вчинив, тоді має заплатити по три рублі грошей так, якби йому межу переорав, і відшкодувати збитки. А якби хто по-злодійські кому порубав, боярину або мужику, а його з порубаним деревом було спіймано і те вилучено, тоді має платити як за життя своє. А якби його самого не було спіймано, а порубане дерево було вилучене, тоді за кожне дерево, яке годилося б на будівництво як для кліті, так і для хати, по дванадцять грошей; а яке буде годитися як на оглоблі так і на дрова, по шість грошей.

19. Хто кому сад покраде

Якщо хто у шляхтича сад покраде, і на нього буде показано або з краденим спіймано, той має заплатити дванадцять рублів грошей, а мужику три рублі грошей.

20. Про оцінку землі

Також постановляємо: коли б ми самі, або Пани-Рада наші послали оцінювати маєтки у якій-небудь справі, тоді мають оцінювати таким чином: служба людей -- десять коп грошей, пустощі -- п'ять коп грошей, на землях присадибних діжка землі з перегноєм -- півкопи грошей, а без перегною -- двадцять п'ять грошей, на сіножатях за віз сіна -- по п'ятнадцять грошей; а бори і ліси придатні як для пашні так і сіножаті, мають таким же чином оцінюватися; а пущі мають оцінюватися з урахуванням цінності і користі землі, на скільки земля і пуща корисними будуть.

Розділ ДВАНАДЦЯТИЙ ПРО ГРАБЕЖІ І ПРО НАВ'ЯЗКИ

1. Якби хто захопив або пограбував стадо господарське, або князівське, панське і земянське і щось із цього стада заморив

Теж постановляємо: якби хто захопив або пограбував стадо наше або князівське і панське, або земянське і заморив кобилу або жеребця, тоді за жеребця доброго нашого десять коп грошей, а за кобилу -- п'ять коп грошей. А якби хто із стада панського або земянського жеребця або кобилу викрав, тоді за жеребця п'ять коп грошей, а за кобилу три копи грошей.

Також, якби ніхто жеребця нашого або земянського не торгував, тоді та сума має бути стягнута. А якби хто хотів його купити і запропонував якусь суму, то у випадку викрадення жеребця має бути стягнута та сума. А якби було викрадено кобилу з табуна, що не була ще у бороні, або не возила дрова, то має бути сплачено стільки, скільки позначено вище; якщо ж було вкрадено кобилу, яка працювала на подвір'ї, то п'ятдесят грошей. Стосовно ж мужицької робочої кобили або свійського жеребця, то п'ятдесят грошей. Проте, якби робочу кобилу було куплено, то має бути заплачено стільки, скільки за неї було дано. Також якби було вкрадено жеребця, хоча і свійського, якого хто-небудь торгував і пропонував за нього певну суму, то у відповідності до доказів мусить бути заплачена ця сума.

2. Якби хто пограбував чиє стадо на своїй землі, або на землі власника стада, або на місці потрави

Якби хто пограбував дике стадо на землі власника стада або на своїй землі, або на чиїйсь, або на місці потрави, то у відповідності до викладеної нижче постанови мусить заплатити за насильство і відшкодувати шкоду, яка могла би бути спричинена стаду, тому що не мусить захоплювати стадо за потраву, хоча і застав би його на місці потрави, але повинен відігнати стадо до його володаря, а потраву має показати стороннім людям; після цього за потраву мусить заплатити той, чиє стадо завдало шкоди.

3. Якби хто над шляхтичем або шляхтянкою грабіж вчинив

Також постановляємо: якби хто над шляхтичем або шляхтянкою грабіж вчинив: украв їхніх коней біля костелу або на торгу, або в полі, або в бору, і хоча ніякого бою не вчинив, а власника коня або його слуги при цьому не було, або взяв би коня у присутності слуги, або випряг з возу і це було б певним чином доведено, то той, хто вкрав коня, мусить заплатити потерпілому дванадцять рублів грошей, як ніби-то заподіяв поранення шляхтичу або шляхтянці.

4. Про грабіж коня панського, дворянського або шляхетського

Ми забороняємо захоплення панського, дворянського або шляхетського коня без дозволу влади. А якби хто без дозволу у князя або пана захопив коня, той мусить коня конем нав'язати.

5. Якщо хто пограбує чию людину

Також якби шляхтич у чиїхось селян на торгу або біля церкви, або у полі, або десь в іншому місці захопив самосудом коней або скотину, а потерпілий звернувся би до суду і навів докази, що той у нього захопив, тоді спочатку обвинувачений згідно з вироком суду мусить дати потерпілому нав'язку три рублі і повернути захоплене, а потім вже відшкодовувати з нього, що належить. А якби той, у кого вкрали, не втримався і, не порушуючи справи у суді, у свою чергу вкрав би у кривдника, то він втрачає своє право на нав'язку, а тому, у кого вкрав, повинен повернути крадене із нав'язкою.

6.Нав'язка селянину і селянці

Також встановлюємо розмір нав'язки за кожну річ. Перш за все нав'язка селянину. Якщо хто спіймає чужого селянина і тримає його в себе, нав'язка -- п'ятдесят грошей, а селянці -- рубль грошей, паробку -- півкопи грошей, а невільниці -- копа грошей.

7.Нав'язка за невільну челядь

Також якби чия челядь утекла, а її хазяїн оголосив розмір винагороди за спіймання утікачів і, вирушивши в погоню, знайшов би свою челядь у кого, то мусить тому, у кого знайшов челядь, дати винагороду за її спіймання у відповідності до того, як об'явив.

А якби без об'яви про винагороду за спіймання знайшов свою челядь у кого, а той не хотів йому цю челядь видати без позему або взяв би з нього той позем силою, а потім за це його було б притягнуто до суду, то мусить заплатити за взятий позем як за насильство дванадцять рублів грошей. Якби хто тримав би у себе чиюсь челядь і декілька разів об'являв про те, що вона знаходиться у нього, а потім би хазяїн челяді через декілька тижнів знайшов у нього свою челядь, то мусить заплатити тому тільки за їжу за кожного челядина по грошу на тиждень.

8. Нав'язка за волів, корів та іншу скотину

Якби хто украв у кого вола, корову, свиню, кабана, вівцю або козу, то має бути заплачено за вола п'ятдесят грошей, за корову півкопи грошей, за кабана півкопи грошей, за свиню п'ятнадцять грошей, за вівцю дванадцять грошей, за барана дванадцять грошей, за козу шість грошей, за порося три гроша, за ягня три гроша, за підсвинка шість грошей, за борова півкопи грошей. А якби хто украв щось із перерахованого і та скотина здохла б, то мусить за кожну голову скотини заплатити з нав'язкою.

9. Про міщан, що не повинні на торгу земян грабувати

Також постановляємо, що міщани і наші піддані за якісь свої кредити не повинні у місті на торгу свавільно відбирати власність селян наших, а також чиюсь іншу, духовних і світських грабувати, учиняти перешкоди і тим домагатися від них відновлення в правах, але стосовно тих боргів вони повинні добиватися повернення боргу від боржників у їхніх панів, а від наших підданих -- у наших врядників. А наші і панські врядники мусять роглядати ці справи. А якби хто захватив самосудом, то мусить заплатити нам, господарю, штраф три рублі грошей і потерпілому три рублі грошей.

10. Ціна на птахів

Також постановляємо: якщо хто украв у кого сокола, кречета, балабана, яструба великого, чеглія або ястребця малого, або дремлюга -- їм ціну вказано нижче: за кречета червоного дванадцять рублів грошей, за білого кречета десять рублів грошей, за сірого кречета шість рублів грошей, за сокола дванадцять рублів грошей, за яструба шість рублів грошей, за балабана три рублі грошей, за сарича три рублі грошей, за чеглія три рублі грошей, за ястребця рубль грошей, за дремлюга рубль грошей.

11. Ціна на птахів свійських

За гусака три гроша, за каплуна шість грошей, за курицю шість грошей, за качку два гроша, за селезня грош, за голуба грош. А якби хто вкрав кругову качку, яка сидить на кругу, дванадцять коп грошей; за павича, якщо хто вкраде, три копи грошей, за свійського журавля (прирученого), якщо хто вкраде і вб'є, три копи грошей, за лебедя свійського (прирученого), якщо хто також убив або вкрав, десять коп грошей.

12. Ціна на собак

Також встановлюємо ціну на собак. Якби хто вкрав або вбив чийого слідника або набрешника, платить дванадцять коп грошей; за бобрового пса дванадцять коп грошей, за борзого п'ять коп грошей, за курча десять коп грошей, за хорта підсокольного десять коп грошей, за свійського кобе-ля п'ять коп грошей, за узлайника три копи грошей; за гончого пса три копи грошей, за лягавого на зайців або звіра три копи грошей, за меделянського пса дванадцять рублів грошей, за ласявого дванадцять рублів грошей, за осочного пса дванадцять рублів грошей, за щайку три копи грошей, а за лягаву підстрелу десять коп грошей.

13. Якби кого вкусив неприв'язаний пес

Також постановляємо: якби за чиїмось науськуванням пес укусив кого і хазяїна його було б притягнуто до суду, але він не зізнавався б у науськуванні, хочемо і вказуємо, що такий своєю особистою присягою мусить довести свою невинуватість. А якби сам не хотів присягнути, тоді мусить допустити до присяги позивача і тоді повинен буде шляхтичеві платити за безчестя, а простій людині -- за рану. А якби хто, обороняючись, ненавмисне вбив чийого пса, той не повинен нічого платити за нього, але, якби кинувши щось у пса, вбив його, мусить хазяїну заплатити.

14. Якби хто мав пса або тварину, які спричиняли б людям шкоди

Також постановляємо, що якби чийсь пес коня, вола або яку-небудь іншу скотину вкусив або спричинив їй якоїсь шкоди, за таку тварину хазяїн пса повинен відповідати і відшкодовувати шкоду або видати винуватого.

У Слуцькому списку далі йдуть артикули, які відсутні у Дзялинському списку:

15. Хто б чию челядь викрав або вивів

Також постановляємо: якби хто вивів або викрав чиюсь людину або челядина, а його наздогнали на дорозі і спіймали з тією людиною або челяддю, тоді мають його з тим доказом вести до суду нашого, який найближчим буде, а суд має йому правосуддя вчинити. А якщо він не буде зізнаватись, що челядь ту викрав, тоді той, хто його спіймав з тією челяддю, має докази навести або присягу вчинити, і якщо доведе це, той має бути покараний як злодій, а челядь має тому повернута бути, чия була. Якщо ж на дорозі наздогнати на зміг, а в домі чиємусь застав, тоді має той пан, у чиєї людини ту челядь застав, правосуддя вчинити, і та челядь має видана бути йому з винагородою, а той, хто перед цим її вивів, має покараний бути як злодій.

16. Ціна збіжжю встановлена

Також встановлюємо ціну збіжжю, яке б хто взяв або зостався винним, як має платити: пшениці копа -- дванадцять грошей, жита копа -- десять грошей, ячменю копа--шість грошей, вівса копа -- чотири гроша, гречки копа -- чотири гроша, ярового жита копа -- вісім грошей.