Розвиток землеробництва та тваринництва на теренах України
Історія виникнення та еволюції у ранні етапи скотарства та землеробства на теренах України. Характерні риси культури лінійно-стрічкової кераміки на Волині та трипільської культури давніх хліборобів. Виділення скотарства в окрему галузь господарства.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.06.2010 |
| Размер файла | 90,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Найдавнішими скотарями півдня України були середньостогівські племена конярів, що проживали у IV тис. до н. є. між Дніпром та Доном [15, 26-30]. Від них походить ямна археологічна культура, носії якої просунулися з Північного Причорномор'я по степовій зоні на захід у Подунав'я, на південь у Передкавказзя та на схід у Поволжя, північний Казахстан і навіть далі до Алтаю.
Аридизація клімату та навала причорноморських скотарів наприкінці V-IV тис. до н. є. зумовили колапс землеробського неоліту Балкан. Він стояв на порозі цивілізації і характеризувався домінуванням землеробства, осілістю, немілітарним матрилінійним суспільством з високорозвиненою матеріальною та духовною культурою, що дістало відображення у досконалій та вишуканій кераміці та пластиці. Типовий приклад цієї високороз-виненої культури дають трипільські пам'ятки Правобережної України.
Скотарство виникло із мисливства й було справою чоловіків. В неоліті були приручені майже всі великі господарські тварини -- свиня, коза, вівця. Шляхи й послідовність приручення в різних місцях відбувалися неоднаково. Коня одомашнили вже в мідному віці.
Як свідчать численні факти, першими свійськими тваринами на Передньому Сході -- якщо не рахувати собаки, відомого, нагадаємо, ще в мезоліті -- стали вівця та коза. Значно пізніше в цьому регіоні одомашнили бика і свиню. В Європі кістки перших приручених тварин виявлені на Балканах, зокрема в ранніх шарах Аргіси, Ніа Нікомеді (VII тис. до н. е.). В Степовому Подніпров'ї, Подністров'ї та Криму найдавніші сліди доместикації бика й свині простежуються в матеріалах ще до керамічного часу. Так, на площі мезолітичного могильника Василевський III знайдені кістки бика великої породи, що, на думку І. Г. Підоплічка, має ознаки приручення, а серед фауністичних решток мезолітичної стоянки Гиржеве, за В. І. Бібіковою, є кістки бика з такими ж ознаками. Велику кількість кісток свині виявлено і в мезолітичних шарах Криму.
Значно більше даних характеризують склад культурного стада в межах України й Молдови за неолітичної доби. Насамперед слід згадати поселення Сороки в Молдові, в ранніх керамічних шарах якого (4480 p. До н. е.) відкриті кістки свині та бика.
ІІІ.1 Становлення скотарського господарства
Джерелами для відтворення скотарської системи господарства на території України є матеріали трьох груп.
До першої відносяться остеологічні матеріали археологічних досліджень поселень та курганних поховань.
Другу групу джерел складають знаряддя праці, предмети побуту і духовної культури, які мають пряме чи побіжне відношення до скотарського господарства, перш за все рухливого. В цю групу джерел входить характер забудови поселень та структуру, склад поховальних комплексів.
Третю групу джерел складають етнографічні дані, які використовуються для інтерпретації археологічного матеріалу, моделювання систем первісного скотарства та диференціації форм його розвитку.
В вивченні скотарського господарства одним з головних є питання його становлення як системи. В першій половині ІІ тис. до н.е. у населення, наприклад, буджацької, катакомбної культури та культури багатопружкової кераміки скотарство було основою економіки. На цей час воно існує вже як сформований, розвинутий господарський комплекс з притаманною для нього системою утримання та відтворення поголів'я худоби, іншими специфічними ознаками, характерними для господарсько-культурного типу скотарів-кочовиків.
Визначення господарсько-культурного типу кочівників для доби неоліту -- бронзи здійснюється за наступною схемою:
- рухливий спосіб життя з відповідними специфічними ознаками матеріальної і духовної культури;
- система пасовисьок, що складається з екстенсивних форм утримання тварин впродовж року або більшої його частини;
- спеціалізоване скотарство, яке є основою господарської діяльності і головним постачальником продуктів харчування.
Рухливий спосіб життя. Одним з його ознак слід вважати курганний обряд поховання. Саме кургани з'являються як релігійно-ідеологічне відображення пастухівського скотарства. Їх поява синхронізується з зародженням рухливого скотарства, пов'язаного з розвитком конярства у населення середньостогівської культури. Не випадково в Буджацькому степу одне з найдавніших поховань зі скіпетром, у вигляді зображення голови коня, датується IV тис. до н.е. є свідченням початку переломного моменту в історії степового населення, тобто виділенням рухливого скотарства в окрему галузь (Даниленко, Шмаглій, 1972). [10, 5-15]
Іншою ознакою рухливого способу життя є співвідношення поселень та курганів. Для другої половини ІІІ тис. до н.е. і першої половини ІІ тис. до н.е. в Буджацьких степах, в межиріччі Південного Бугу і Дністра відомі лише два поселення -- Маяки та Усатове. Інші усатівські пам'ятки -- кургани. Відстань в десятки кілометрів між відомими поселеннями і курганами не дає підстав стверджувати, що останні споруджувались осілим населенням. Характерним в цьому відношенні є пам'ятки носіїв буджацької культури. На сьогодні це виключно кургани, в яких знайдено чимало свідчень про рухливість населення, яке їх споруджувало і, зокрема, це залишки в них возів або їх частин.
Наявність курганного обряду при відсутності поселень -- типова картина для першої половини ІІ тис. до н.е. В епоху пізньої бронзи посилюється роль землеробства. Господарство і побут стають осілими. Факти вказують на відповідну стійкість в ІІ тис. до н.е. певного співвідношення між чисельністю поселень і курганів: більше курганів -- менше, або повна відсутність поселень, менша кількість курганів -- багато поселень.
Подібні “курганні регіони” могли виникати як результат господарської диференціації, коли населення, в даному випадку з рухливим скотарським господарством, локалізується в окремих районах степу. Одним з них могло бути Дністро-Дунайське межиріччя за часів існування тут Буджацької культури.
Особливе місце серед матеріалів, пов'язаних з рухливістю, займають поховання з возами, або їх частинами. Цей вид транспорту виник внаслідок розвитку скотарського господарства і рухливого способу життя. Вози для рухливих скотарів були житлом на стоянках і під час кочування, і засобом для перевезення майна, різних вантажів. В умовах сформованого рухливого господарства вози відіграють не тільки значиму роль в виробництві, але й стають певним духовним символом в поховальному обряді. Не випадково більшість поховань з транспортом супроводжуються лише колесами, рідше частинами возів і зовсім рідко цілими возами. Використання колісного транспорту в обрядодіях є наслідком тривалого існування виробничо-побутової практики.
Система пасовисьок. Система пасовиськ -- широке поняття. Вона обслуговує всі форми скотарства від приселищного до кочового.
Формування системи пасовиськ залежить від різних чинників і, перш за все від кліматичних умов і, насамперед, від репродуктивності степу. Але, зрештою, система пасовиськ залежить від типу скотарського господарства і соціальної організації скотарів, хоча останні фактори є, в свою чергу, обумовленими, значною мірою, формами економічної адаптації населення до місцевого природного оточення.
В Північному Причорномор'ї формування системи пасовиськ починається, напевне, з часів неоліту (Даниленко, 1969). У подальшому в епоху міді вона вдосконалюється. [9, 112]
Моделювання системи пасовиськ першої половини ІІ тис. до н.е. базується на методичних рекомендаціях С.І.Руденко, який розділяє скотарство на осіле, відгінне, або пасовищне, напівкочове та кочове. [14, 67]
Не всі форми скотарського господарства можливо прослідкувати на археологічному матеріалі, тому пропонується осілу і відгінну форму скотарства, якщо не вдається їх розподілити, розглядати під назвою “осіле”. Тільки з переходом до напівкочового і кочового скотарства відбуваються зміни в матеріальній культурі, які фіксуються археологічно. В такому випадку, при неможливості їх розподілу, таке господарство може називатись “рухливе” [17, 44-45].
В Північному Причорномор'ї система пасовиськ реконструюється, зокрема, по розміщенню курганів. З'ясовується нерівномірність їх розподілу по степовій території.
Як показує картографування курганів в одному з районів Буджаку (Тарутинський район), з 234 курганів 124 знаходяться на берегах річок Когильник і Чага, які мають широкі пойми і різну висоту берегових схилів: лівий -- пологий, правий високий та крутий, з якого на декілька кілометрів проглядається долина. Саме тут, за етнографічними даними скотарі влаштовували тимчасові стійбища. [16, 13-19]
Невипадково на високому березі знаходиться і більше курганів, ніж на протилежному пологому. В долинах річок більше якіснішого корму для тварин. Річки були надійним джерелом питної води і водопоїв тварин, місцем для рибних промислів. В поймах існували кращі умови для збереження тварин взимку.
Топографія курганів співпадає з маршрутами кочівок рухливого скотарського населення. Принаймні за цими маршрутами кочували ногайці Буджацької орди, у межиріччі Дунаю і Дністра на площі 150 х 200 верст. Маршрути сезонних переходів скотарів пролягали вздовж річок. За літо вони перекочовували 3-4 рази. Відстань між стоянками складала 10-12 верст, а між аулами - 8-10 верст. [15, 25]
Подібною до цієї могла бути система пасовиськ і первісних скотарів, адже форми утримання тварин при екстенсивному скотарстві визначались станом природних умов і існували практично без змін тривалий час.
Спеціалізація скотарства. Спеціалізоване скотарство -- одна з умов існування рухливого господарства.
На формування спеціалізованого скотарства вказує існуюче співвідношення видів тварин в домашньому стаді. В осілому господарстві обмежені можливості збільшення поголів'я всіх видів, тому перевага надається тваринам найбільш практичним -- коровам та волам, які погано переносять тривалі кочівки, а в зимовий період не здатні добувати корм з-під снігу. Зате з цим добре справляються коні, які, до того ж, легко долають значні відстані. Значні відстані здатні долати і вівці.
В результаті, в осілому комплексному господарстві за чисельністю переважає велика рогата худоба і практикується розведення свиней. Рухливі скотарі надають перевагу вівцям та коням. Така особливість співвідношення видів тварин в домашньому стаді просліджується як за даними етнографії, так і за даними археології, зокрема остеологічного матеріалу. Для епохи енеоліту-бронзи це один з основних критеріїв визначення типу господарства. Так відсоток великої рогатої худоби на довготривалих поселеннях значний. В той же час у населення “відкритого степу” обмаль поселень, а в складі стада переважають вівці, або кози. Вже в енеоліті існує регіональна спеціалізація населення. В східних районах північно-причорноморських степів домінує кінь, в західних - велика і мала рогата худоба.
Жертовна страва скотарів в курганних похованнях також здебільшого складалася з коней, або дрібної рогатої худоби. Вважається, що вибір жертовної тварини, можливо, пов'язується з культовими традиціями, а ритуальними стають тварини, що складають основу скотарського господарського укладу.
На пам'ятках другої половини ІІ тис. до н.е. простежуються відчутні зміни в співвідношенні тварин в стаді. В епоху пізньої бронзи населення степової зони віддає перевагу великій рогатій худобі. В цей час населення спеціалізується на розведенні не кочових домашніх тварин.
Висновки
Перші прояви відтворюючих форм господарства на території України, зокрема початок приручення тварин, належать ще до мезолітичної епохи. Цим же часом у країнах Стародавнього Сходу фіксуються й перші спроби вирощування злаків (даний період у розвитку людства інколи називають безкерамічним неолітом). Проте остаточне закріплення землеробства і скотарства в побуті древнього населення сталося пізніше.
Неоліт - виключно важлива епоха в первісній історії людства. Він характеризується значними змінами в економіці, духовній культурі.
Неоліт - завершальний етап кам'яної доби. Саме з неолітичною епохою пов'язують поширення відтворюючих форм господарства і початок виробництва кераміки. Важливою рисою неоліту є утворення культурно-історичних областей, до складу яких, як правило, входять кілька археологічних культур, що розташовані у різних ландшафтних зонах і мають спільні риси.
Оцінюючи значення переходу від привласнюючи форм господарства (мисливства, рибальства, збиральництва) до відтворюючих, який відбувся загалом у неоліті, дослідники називають цей процес «неолітичною революцією».
Епіцентром зародження землеробства і скотарства був Схід (західні схили Іранського плоскогір'я, Мала Азія, Палестина). Саме тут розташовуються поселення, де відкриті найдавніші рештки
культурних злаків і сліди доместикації тварин. За методом С14 вони датуються IX--VII тис. до н. е. Згодом культурні злаки та свійські тварини з'явилися й на інших територіях Старого Світу: в Середній Азії, Прикаспії, на Балканах, у Східній Європі, в тому числі й у межах сучасної України.
Землеробство виникло із збиральництва, яким займалися переважно жінки. Поступово вони перейшли від збирання корисних рослин до їх вирощування. Поява культурних злаків на території України відноситься до ранньонеолітичного часу. Відбитки зерен (пшениці трьох сортів, ячменю, проса) на кераміці знайдено на поселеннях буго-дністровської культури Сороки, Руптура та ін. Всі названі види, а також овес, вика й жито, культивувалися і носіями культури лінійно-стрічкової кераміки. Відбитки зерен ячменю та пшениці збереглися на кераміці раннього етапу дніпро-донецької культури (Віта Литовська під Києвом, Розничі, Коник, Оболонь та інші на Волині).
У VI тис. до н.е. в житті стародавнього населення України відбулися величезні зміни. Природні умови нагадували сучасні, але було тепліше і випадало більше опадів. Люди переходили до осілого громадського життя, будували постійні житла, гуртуючи їх у селища, померлих ховали неподалік осель.
Поряд з традиційними мисливством і рибальством існували скотарство та землеробство. Лісостеп південного заходу та півдня України був місцем найдавнішого приручення та розведення великої рогатої худоби і коней, а кози і вівці потрапили сюди з Передньої Азії, мабуть, вже прирученими.
Вважають, що орне землеробство зародилось теж у передньоазійському регіоні в VII-VI тис. до н.е., звідти проникло в Південну та Центральну Європу, а на початку V тис. до н.е. з'явилося на теренах України. Цим же шляхом поширюються і найдавніші культи та вірування землеробів, деякі основні форми посуду та його орнаментація, а пізніше і металургія.
Проте не слід відкидати і можливості паралельного самостійного виникнення землеробства в Україні. Землю готували під засів за допомогою загострених палиць і мотик, сіяли просо, ячмінь, пшеницю, жито, овес. Збіжжя жали крем'яними серпами, а зерно розтирали на муку на кам'яних зернотерках. І хоч первісні стада і поля були ще невеликі, людина вже була в змозі створювати запаси харчів, щоб не залежати від наслідків полювання, могла вести більш розмірений і сталий спосіб життя.
Перехід від привласнюючих до відтворюючих видів господарювання - землеробства та скотарства - становить сенс палеоекономічних змін, які отримали назву аграрної або неолітичної революції. Швидкість переходу до нових форм господарювання залежала від близькості культурних центрів, інтенсивності міграційних процесів, особливостей ґрунтів, природних ресурсів в цілому. Наприклад, віддалені від центрів неолітизації райони Полісся з бідними піщаними ґрунтами певний час залишалися на попередніх позиціях привласнюючого господарства. Тут ще довго домінували мисливство, рибальство, збиральництво. Господарські новації хоч ставали їм відомі і були спроби заняття рільництвом, не могли розвинутися до кінця енеоліту.
Родючі ж лесові ґрунти Волинської височини стали ареною заселення мігруючих з південного заходу носіїв дунайської культури (інша назва - культура лінійно-стрічкової кераміки), які були першими класичними землеробами та скотарями на теренах України.
На півночі і північному сході України в неолітичну добу жили мисливсько-рибальські племена, на південному заході землеробсько-скотарські. Це були два світи, що різнилися між собою походженням, побутом, звичаями та віруваннями. Культура північно-східних пізньо-кроманйонських племен була набагато примітивнішою порівняно з культурою племен Наддністрянщини, Закарпаття та Надбужжя.
Населення землеробсько-скотарської зони належало до середземноморського антропологічного типу й було генетично пов'язане із культурами Балкано-Дунайського регіону. В Україні виявлено понад 500 неолітичних пам'яток, а вчені виділили більше 10 неолітичних культур.
Найраніші з них знаходились на Закарпатті в басейні Тиси та у Наддністрянщині і Надбужжі. У людей неолітичної доби ускладнюється світогляд, з'являються нові культи та вірування, пов'язані з виникненням землеробства. Зокрема, існував дуже цікавий культ черепів (очевидно, пов'язаний із культом предків), що простежується на великих родових могильниках у дніпровському Надпоріжжі та Надазов'ї. В одному з таких могильників Микільському знайдено золоту підвіску найдавнішу в Україні прикрасу з благородного металу. Унікальною пам'яткою давньої культури є Кам'яна Могила пагорб з кам'яних брил у степу поблизу міста Мелітополя. В печерах, що були, очевидно, святилищем одного або декількох навколишніх племен, виявлено численні зображення тварин биків, коней, оленів, різьблених і мальованих на камені.
Отже, за часів неоліту, наа землях майбутньої України основним заняттям поступово стає землеробство та скотарство. Про хліборобство, крім залишків зерен пшениці, ячменю, проса на кераміці (розкопки під Києвом, на Волині, між Бугом та Дністром), свідчать і специфічні знаряддя праці зернотерки, серпи, мотики тощо, в середині V - IV тис. до н.е.
Якщо землеробством в більшості займалися жінки, то скотарство виникло із мисливства й було справою чоловіків. До четвертого тисячоліття до н.е. на Україні були приручені всі великі господарські тварини бик, свиня, коза, вівця, кінь.
Список використаної літератури
1. Археологія Української РСР. -- Т.1. -- Первісна археологія. - К.: Наукова думка, 1971;
2. Горбаненко С.А. До історії тваринництва у слов'ян Лівобережжя Дніпра останньої чтверті І тис. н.е. // Археологія.-- 2003.-- № 2.-- С. 113--122;
3. Горбаненко С.А. До питання про тваринництво у носіїв пеньківської культури на території Дніпровського Лівобережжя // Середньовічні старожитності Південної Русі--України. Друга міжнародна студентська наукова археологічна конференція. / Тези доповідей.-- Чернігів, 2003.-- С. 14--16;
4. Горбаненко С.А. Зернотерки волинцевсько-роменського періоду// Археологія. -- 2002.-- № 3.-- С. 120--126;
5. Горбаненко С.А. З приводу використання різних типів знарядь для обробітку ґрунту // Проблемы истории и археологии Украины. Тезисы докладов.-- Харьков, 2004.-- С. 80--81;
6. Горбаненко С.А. Палеоетноботанічні дослідження керамічних матеріалів з пам'яток Дніпровського Лівобережжя другої половини І тис. н.е. // Археологічні відкриття в Україні 2001--2002 рр.-- 2003.-- С. 86--87;
7. Горбаненко С.А. Сільське господарство слов'ян другої половини І тис. н.е. (за матеріалами Лівобережжя Дніпра) // Археологія давніх слов'ян. Дослідження і матеріали.-- К., 2004.-- С. 301--314;
8. Давня історія України. -- Т. І. -- Первісне суспільство. - К.: Наукова думка, 1997;
9. Даниленко В.Н. Энеолит Украины. - Киев, 1974;
10. Даниленко В. М., Шмаглій М. М. Про один поворотний момент в історії енеолітичного населення Південної Європи //Археологія. -- 1972. -- N 6. -- С. 3-20;
11. Енциклопедія трипільської цивілізації.-- К., Укрполіграфмедіа, 2004. - Т.1.- С.116-149;
12. Колода В.В., Горбаненко С.А. Про землеробство жителів городища Водяне // Археологія.-- 2004.-- № 3.-- С. 68--77;
13. Краснов Ю.А. Древние и средневековые пахотные орудия Восточной Европы. -- М., 1987. -- С. 156;
14. Кушнір В.Г. Господарство і побут населення Південно-Західної України в епоху розпаду первісного суспільства. -- Одеса, 1999;
15. Кушнір В.Г. Использование археологических материалов при изучении первобытного скотоводства степной зоны // Проблемы первобытной археологии. -- Херсон, 1990;
16. Кушнір В.Г. Пути развития скотоводства в Северном Причерноморье // Древнейшие общности земледельцев и скотоводов Северного Причерноморья. V в. до н.э. - V тыс.н.э. -- К., 1991;
17. Кушнір В.Г. Формирование хозяйства скотоводов - кочевников в Днестро - Дунайских степях // Проблемы истории и археологии Нижнего Поднестровья. -- Белгород - Днестровский, 1990;
18. Кушнір В.Г. Хозяйственная специфика и ритмы культурогенеза // Ритмы культурогенеза. -- Одесса, 1992;
19. Лагодовська О.Ф., Шапошникова О.Г., Макаревич М.І. Михайлівське поселення. -- Київ: Наукова думка, 1962. -- 246 с.;
20. Охріменко Г.В. Волинська неолітична культура. - Луцьк, 2001;
21. Охріменко Г.В. Господарство носіїв волинської неолітичної культури // Велика Волинь: минуле і сучасне. - Рівне, 1991;
22. Охріменко Г.В. Культура лінійно-стрічкової кераміки на Волині. - Луцьк, 2001;
23. Охріменко Г.В., Пашкевич Г.О. Матеріали до вивчення неоліту Волині. - К., 1990;
24. Охріменко Г.В. Пясецький В. К. Дослідження пам'яток культури лінійно-стрічкової кераміки на Волині //Археологія. - 1990. - Вип. 4;
25. Пашкевич Г.О. Відейко М.Ю. Рільництво племен трипільської культури. -- К., 2006;
26. Пашкевич Г.О., Горбаненко С.А. Відбитки зернівок культурних рослин на кераміці Опішнянського городища // Археологічний літопис Лівобережної України. -- Полтава, 2002.-- № 2.-- 2003.-- № 1.-- С. 161--163;
27. Сухобоков О.В., Горбаненко С.А. Комплекс землеробських знарядь з городища Битиця-1//Археологічний літопис Лівобережної України.-- Полтава, 2001.-- № 2.-- С. 36--41;
28. Телегін Д.Я., Вінокур І.С. Археологія України. -- К.: Вища школа, 1992;
29. Шрадер О. Индоевропейцы.-- К., Едиториал УРСС, 2003. -- 216 с.
Подобные документы
Стоянки ашельської культури у Вірменії і Абхазії, Південній Осетії та в Україні. Ашель та мустьє на території України. Перехід від привласнюючих до відтворюючих форм господарства. Утворення Трипільської культури. Залізний вік, передскіфський період.
реферат [3,1 M], добавлен 21.04.2015Риси періоду громадянської війни на теренах України і півдня Росії. Формування і бойовий шлях Добровольчої Армії, склад її регулярних частин. Позиція офіцерства стосовно армії і держави. Роль старших офіцерів у Збойних силах Руської армії Врангеля.
курсовая работа [46,6 K], добавлен 08.01.2013Перспективи використання підводного простору в археологічних дослідженнях на теренах України. Підводні археологічні експедиції на початку XX ст. Діяльність Р.А. Орбелі в галузі підводної археології. Відкриття затоплених портових кварталів Херсонеса.
реферат [38,9 K], добавлен 18.05.2012Дослідження пам'яток духовного світу носіїв трипільської культури, як форпосту Балкано-дунайського ранньоземлеробського світу. Світогляд енеолітичного населення України, їх космологічні та міфологічні уявлення. Пантеон божеств трипільського населення.
дипломная работа [1,5 M], добавлен 03.09.2014Археологічні культури, котрі дослідниками віднесено до праслов’янської лінії розвитку. Їх основні риси в руслі загальноприйнятого хронологічного поділу доби бронзи на ранню, середню та пізню. Характер взаємозв’язків праслов’янської і інших культур.
реферат [17,9 K], добавлен 18.05.2012Періодизація трипільської культури, топографія трипільських поселень. Суспільний устрій трипільських племен, розвиток ремесел. Ототожнення деякими вченими трипільців з пеласгами. Занепад трипільської культури на межі ІІІ-ІІ тисячоліття до н.е.
реферат [18,1 K], добавлен 13.12.2010Поняття і роль трипільської культури. Аналіз норманської та антинорманської теорії походження держави Київська Русь. Основні риси та особливості трипільської культури. Походження слова "Русь". Вплив скандинавів на суспільство й культуру східних слов'ян.
контрольная работа [24,7 K], добавлен 15.07.2010Євреї – народ семітського походження, висхідний до населення стародавнього Ізраїльського та Юдейського царств. Вивчення знань про історію єврейського народу на теренах Волині та Полісся, їх відносини з українцями та зміни залежно від історичних подій.
курсовая работа [65,4 K], добавлен 23.05.2019Основні політичні сили (партії та об'єднання) сучасної України. Ситуація в соціальній сфері в сучасній України. Внутрішня і зовнішня політика президентів Л. Кравчука, Л. Кучми, В. Ющенка, В. Януковича. Розвиток культури України на початку ХХІ століття.
контрольная работа [94,6 K], добавлен 30.12.2010Історія України як наука, предмет і методи її дослідження. періодизація та джерела історії України. Етапи становлення, розвитку Галицько-Волинського князівства. Українські землі у складі Великого Князівства Литовського та Речі Посполитої. Запорізька Січ.
краткое изложение [31,0 K], добавлен 20.07.2010
