Походження хронографічних джерел початкового літопису: пункт відліку - "Хронограф за великим викладом"

априля мЪсяца течение звЪздное бысть до небесЪ. оттръгахуся на землю, яко видящимь мнЪти, сущи уже кончинЪ. тогда же въздух взяся повелику. в Сурии же бысть трус велии. земля же и МежюрЪчие за поприща г и расЪдшюся и етеру въскыпЪвшю бЪду пЪсочну землю изиде дивно из нея мьска, человЪчьскимь гласомь глаголющи и проповЪдающи наитие язык а, еже бысть вборзЪ.

Примітки

1 -- Творогов О.В. Материалы. -- 3. -- С.340. В «ЕЛ-2» -- за повним перекладом Амартола (див.: Летописец Еллинский. -- Т.1. -- С.426).

2 -- Це фраґмент №395 за нумерацією О.В.Твороґова, текст близький до версії Троїцького, із незначними різночитаннями. У Поґодінському №1435 арк.437.

3 -- РА дод. цри.

4 -- НПЛ мл К: на небеси бысть, АТ: бьсть на небеси.

5 -- Л отторваху; так АХ НПЛ мл (АТ, К отторгахуть), Р оторгахоу, И оттергаху.

6 -- НПЛ мл видящимь имь.

7 -- НПЛ мл К вознЬяся / АТ вьзниася.

8 -- так І, Л мьїка, РА мечка, Х НПЛ мл (АТ) мьска.

9 -- НПЛ мл язьїкомь.

10 -- Нтр етероу, у Троїцькому №728 помилково: тероу.

11 -- Нтр немає повторення.

12 -- Нтр дод. и.

Щодо скорочень - манера відсікання зайвих деталей та деякого спрощення важких грецизованих зворотів була загальноприйнятою серед середньовічних книжників, котрі працювали з перекладними пам'ятками122. Детальний аналіз демонструє, що в літописах і текстах «родини» «ХВВ» маємо кілька спільних скорочень та одну лексичну заміну («сияше» замість «світяше»). Абсолютна більшість характерних читань «ПВЛ» і НПЛ мл хронографічними творами не підтверджується. Якщо вжити найобережніші дефініції, думка про запозичення з Амартола у «ПВЛ» та НПЛ мл, подані у версії «ХВВ», викликає великий сумнів.

Утім, можуть заперечити -- раптом саме скорочення були характерні для 1-ї редакції «ХВВ», а в літописному тексті сталася їх подальша обробка? На жаль, значні фраґменти з «Хроніки» Амартола, що надаються до текстологічного аналізу та присутні одночасно в «ПВЛ» і НПЛ мл, фактично вичерпані матеріалом статті 1065 р. Другий випадок, на який часто покликаються у працях про ранні літописи -- опис походу русі на Царгород під 6428 р. (920 р.) у НПЛ мл та під 6449 р. (941 р.) -- у «ПВЛ». Однак у НПЛ мл тут складна композиція джерел із текстів «родини» «ХВВ» та невеличких включень власне із «ПВЛ». Своєю чергою, 122 Принципи скорочення більш-менш подібні. Ось як, наприклад, урізано текст «Хроніки» Малали. Нижче в лівій колонці таблиці -- повний текст Малали з «Іудейського хронографа», у правій -- переробка з «Софійського короткого хронографа». Перший подано за вид.: Истрин В.М. Хроника Малалы... -- С.19; другий за: Творогов О.В. Материалы к истории русских хронографов. 2. Софийский хронограф и «Хроника Иоанна Малалы» // ТОДРЛ. -- Т.37. -- Ленинград, 1983. -- С.195.

Остання скомпонована з повного перекладу «Хроніки» Амартола та із житія Василія Нового, і не залежить від «ХВВ». Хоча в основу обох літописних повідомлень у кінцевому підсумку покладено текст Амартола, безпосередні джерела не збігаються й, таким чином, цей матеріал не можна долучати до розгляду.

Відтак звернімося до третього арґументу: у спільних фраґментах «ПВЛ» та НПЛ мл постулюється присутність цитат тільки з хронографа, у них не має бути запозичень із повного перекладу «Хроніки» Амартола. Слід підкреслити -- для захисту традиційних поглядів послідовників О.О. Шахматова це нібито факультативне положення вкрай важливе. Резони прості: саме так доводиться «проста» компоновка НПЛ мл та «складна», «надбудована» - «ПВЛ» (тут маса запозичень із повного перекладу «Хроніки»). Натомість якщо у НПЛ мл наявні фраґменти як із текстів «родини» «ХВВ», так і з повного перекладу Амартола, це означає складну компоновку НПЛ мл і схиляє до думки про переробку та скорочення «ПВЛ» новгородським книжником.

У новгородському літописі, справді, не побачимо значної кількості включень з Амартола, засвідчених у «ПВЛ». Це не дивно, адже в ньому кардинально перероблено початкову частину і відсутнє завершення 1110-х рр., що рясніє хронографічними ексцерптами. Однак у спільному тексті НПЛ мл -- «ПВЛ» наявні інші цитати з Амартола. Вони не мають відповідників у жодному хронографі, а відтак можуть походити лише з повного перекладу «Хроніки». Укажу лише два приклади з періоду князювання Володимира Святославича.

У статті 980 р. князь Володимир порівнюється із Соломоном: «бЪ бо женолюбець . якоже и Соломанъ . бЪ бо рече оу Соломана женъ 700 а наложниць 300». Текст запозичено з Амартола: «ц“рь Соломонъ бЪ женолюбець и бяхоу емоу владо- уще .ф. и наложніць .т. (700... 300 -- Т.В.)». Таку атрибуцію унаявнює порівняння з 3 Цар.11.3, до якого в кінцевому підсумку апелює наведений пасаж. Цифри «700» та «300» присутні у 3 Цар., але інакше перекладено «цу фіАох'отаї^» (як: «бЪ любя жены») і замість «наложьниць» бачимо «хотии»: «.. .и ц®рь Соломонъ бЪ любя жены зп>ло... и бы® емоу женъ ведениць .з. сот . а хотш .т».

Аналогічна картина у «Промові філософа» під 986 р., де цитата з Амартола послуговує заміною кількох біблійних віршів на завершенні Второзаконня та на початку Книги Ісуса Навина та різко відрізняється від повного біблійного тексту.

Примітка:

1 -- У квадратних дужках -- доповнення з інших рукописів, якщо вони відповідають грецькому тексту, у фіґурних дужках -- невірні читання Віленського.

Аналіз усієї серії виявлених запозичень показує, що значна їх частина відсутня як у «родині» «ХВВ», так і в інших хронографічних компіляціях. Отже можна з упевненістю стверджувати, що у спільному тексті НПЛ мл -- «ПВЛ» використано повний переклад Амартола.

Загалом, немає підстав уважати, що хронографічні запозичення ранніми літописцями зроблено у два прийоми -- спочатку з хронографа (і цей текст так званого «Початкового зводу» відбився у спільних читаннях НПЛ мл та «ПВЛ»), а згодом -- із «Хроніки» Амартола (і ця стадія роботи відбилася тільки у «Повісті»). Арґументи на користь такої теорії не мають доказової сили. По-перше, подвійне посилання на «літописання Георгія» та «літописання грецьке» не можна тлумачити як указівку на хронограф та повний переклад Амартола. Найімовірніше, воно викликане користуванням текстами двох хронік -- Амартола та Малали. По-друге, подібність фраґментів з Амартола у статті «ПВЛ» та НПЛ мл 1064 р. і текстів окремих представників «родини» «ХВВ» виявилася вкрай частковою. Це явище, скоріше за все, пояснюється однаковою технікою скорочення, притаманною багатьом давньоруським книжникам.

Воно не свідчить про запозичення з хронографа. По-третє, у спільному тексті НПЛ мл -- «ПВЛ» присутні цитати з повного перекладу Амартола. Це означає, що укладачем НПЛ мл залучалися, принаймні, дві версії хронографічних текстів. Картина користування творами хронографії в новгородському літописі набагато складніша, ніж це собі досі уявляли.

Немає також вагомих підстав убачати у «ПВЛ» запозичення з хронографічної версії Амартола. У Початковому літописі підтверджується використання тільки повного перекладу «Хроніки». Зрозуміло, літописець застосовував різні прийоми роботи з хронографічними уривками: дослівне копіювання довгих текстів, копіювання коротких фраґментів, скорочення та переробку -- але це нормальна практика середньовічних книжників. Більше того, деякі особливості цитування свідчать про те, що масу хронографічного матеріалу внесено в «Повість» однією рукою. Тісно пов'язані одна з одною цитати з недатованого вступу «ПВЛ», статей 1065 та 1114 рр. Під 1065 р. уміщено тематичний блок описів «знаменій» та «явлень чудес». Указівки на сторінки та рядки видання «Хроніки» Амартола: 200.16-17, 262.17, 421.1-7, 428.20-25, 479.16-25. Між другим та третім фраґментами «Хроніки» спостерігається великий розрив, а недостатня частина серії «знаменій», 325.25 та 402.29-30, відшукується у статті під 1114 р. При цьому записи 1114 р. тематично й текстуально перегукуються зі вступом «ПВЛ». Вставка з Малали, якою продовжуються цитати з Амартола, тут починається з того, що привертало головну увагу літописця у вступі. Пор.: «по потопп . первиє снве Ноєви . раздплиша землю» - «и бысть по потопп и по раздпленьи языкъ, поча црь ствовати первое Местромъ от рода Хамова». Крім того, щільний зв'язок існує між вступом, «Промовою філософа» та деякими зворотами у статтях «ПВЛ» до 1097 р. На перших двох ділянках знаходимо, зокрема, схожу за тематикою та складом вибірку з біблійних і хронографічних джерел.

Таким чином, три арґумента («три кити») послідовників О.О.Шахматова перетворюються на свою протилежність. Додається четверта точка опертя критиків теорій О.О.Шахматова та В.М.Істріна - джерельна й тематична взаємопов'язаність тих ділянок тексту літопису, які збережено одночасно в НПЛ мл та «ПВЛ», із тими, що дійшли лише у «ПВЛ». Підсумовуючи: усе це свідчить на користь гіпотези про переробку та скорочення в НПЛ мл тексту «ПВЛ».

Хронографи: виникнення текстів. Немає сумнівів, що спільне походження мають пам'ятки «родини» «ХВВ», оскільки у цьому колі текстів між «Троїцьким хронографом», повною та короткою хронографічними палеями та «ЕЛ-2» виявлено й подібну компоновку джерел, і точні текстуальні збіги. Однак «родина» «ХВВ», усупереч традиційним поглядам, немає стосунку до «ПВЛ». Дані вказують на те, що так звана «перша редакція» «ХВВ» - річ примарна, а «родина» виникла у ХІІІ (?) - XIV ст.

У групі хронографічних компіляцій, що не належать до кола «ХВВ», також виявлено несумісні з датою «ХІ ст.» складові. Так, вступна частина «ЕЛ-1» та «ЕЛ-2», спільна для обох видів «Еллінського літописця», включає фраґменти «16 слів» Григорія Богослова з коментарями Нікіти Іраклійського; подібну (але не тотожну) вибірку з «16 слів» віднайдено в «Іудейському хронографі». Нікіта Іраклійський -- візантійський автор другої половини XI ст., у Русі переклади його коментарів до слів св. Григорія могли з'явитися не раніше середини XII ст. Можуть заперечити, що у хронографічних компіляціях склад був оновлюваним. Той чи інший змістовний елемент за примхою укладача або редактора легко замінювався на інший подібної тематики. Це зауваження, у принципі, справедливе, однак відкидання пізніх складових у хронографах та палеях робить неможливою будь-яку спробу датування цих наскрізь мозаїчних компіляцій. До того ж дані хронографічних збірників підкріплюються свідченнями літописів.

Запозичення з хронографічних творів у літописних зводах традиційно слугували контрольними текстами у визначенні глибини хронографів. Застосовуючи ще раз це мірило, для ХІ--ХІІІ ст. отримуємо таку картину. У «ПВЛ» сліди користування хронографом визначено невірно, насправді маємо справу із запозиченнями з повних версій хронік Амартола та Малали. Не знав хронографа й укладач продовження «ПВЛ» у Київському зводі (початок ХІІІ ст.). Принаймні виявлена мною вибірка з Амартола показує, що більшість фраґментів могли потрапити сюди тільки з повного перекладу «Хроніки», адже їх не містить жоден із хронографів. Першим свідком знайомства з хронографічними компіляціями є Галицько-Волинський літопис другої половини ХІІІ ст. При цьому, однак, не йдеться про «ХВВ». Уважають, що галицька (холмська) частина зводу зроблена тим самим колом книжників, що й «Іудейський хронограф». Утім, і тут маємо справу з непростим співвідношенням джерел, адже в Галицько-Волинському літопису знаходять фраґменти «Хроніки» Малали, відсутні в «Іудейському хронографі». Отже дані літописів підтверджують наведені вище спостереження, зроблені на матеріалі текстів хронографів самих по собі. Відсутній твердий ґрунт, аби вказати на час укладання перших давньоруських хронографів як на ХІ -- початок ХІІ ст., що було б зіставним із періодом написання перших літописних зводів.

Підбиваючи попередні підсумки, слід зауважити наступне. Попри те, що до остаточних рішень ще далеко й більшість хронографічних пам'яток досліджено неповно, літописний і хронографічний «пункти відліку», вірогідно, краще розмежувати. Слідів «ХВВ» в XI ст. немає, а пам'ятки «родини» «ХВВ» містять складові, що вказують на пізніший час. Компіляції поза цією «родиною», «Іудейський хронограф», «ЕЛ-1» тощо також виникли не в ХІ ст. Поки що як робочу можна запропонувати таку гіпотезу. Хронографи «запізнилися» порівняно з літописами й почали укладатися у ХІІІ (?) ст.140 Подібно до ранніх збірок141, перші хронографи, розширені та скорочені, являли собою індивідуальні компіляції, склад яких залежав від набору текстів, доступних тому чи іншому книжнику. Немає спільного протографа, від якого йдуть усі наявні пам'ятки. Окремі лінії текстуальної залежності простежуються між «Іудейським хронографом» та «Софійським хронографом», між «ЕЛ-1» й «ЕЛ-2», «Толковою пале- єю» та «Повною хронографічною палеєю», у творах «родини» «Хронографа за великим викладом», однак вони не свідчать про походження з єдиного центру. Відповідно, можна стверджувати про поліцентричність цього типу компілятивної творчості у середньовічній Русі. Першими свідками поціновування та збирання хронографічних текстів стали ранні літописи. Однак, судячи з усього, літописці ХІ--ХІІ ст. працювали з повними перекладами хронік та історій. У тому числі з повними перекладами Амартола, Малали та деяких інших творів працював укладач «Повісті временних літ». Цей київський звід, вірогідно, і справді був тим «древнім ізводом» -- текстом, який продовжували й від котрого відштовхувалися всі подальші літописці, включно з новгородськими.

Як уже відзначалося, у Київському зводі, утвореному на початку ХІІІ ст., ще не простежується знайомство з хронографом, однак для другої половини ХІІІ ст. вже маємо «Іудейський хронограф».

Збірки сталого складу формуються переважно в XV--XVI ст., перед тим маємо «изборы» окремих книжників.

Размещено на Allbest.ru