Зовнішньоекономічні операції між українськими та турецькими суб’єктами підприємницької діяльності (на прикладі експорту металопродукції ПАТ "Інтерпайп НТЗ" в Туреччину)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

“МЕНЕДЖМЕНТ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ”

на тему: Зовнішньоекономічні операції між українськими та турецькими суб'єктами підприємницької діяльності

(на прикладі експорту металопродукції ПАТ „Інтерпайп НТЗ” в Туреччину)

Дніпропетровськ - 2014

Реферат

Предметом курсової роботи є - дослідження зовнішньоекономічних операцій експорту металопродукції між українськими та турецькими суб'єктами підприємницької діяльності (на прикладі експорту трубної групи 7304).

Об'єктом дослідження курсової роботи є - українське підприємство ПАТ „Інтерпайп НТЗ” ( м. Дніпропетровськ) та його експортні операції з турецькою фірмою при поставці трубної металопродукції.

Мета курсової роботи - оцінка обсягів зовнішньоекономічних зв'язків між Україною та Туреччиною, а також аналіз доцільності та ефективності експорту трубної металопродукції із Україну у Туреччину.

Як показав аналіз, ефективність експорту у порівнянні з внутрішнєю реалі-зацією продукції ВАТ „Інтерпайп НТЗ” в показниках зростання рівня рентабельності виробництва оцінюється для трубної продукції сумарно у 2011-2012 роках в 51,62 - 63,42%.

Проведене в курсовому проекті планування і розрахунки витрат та прибутків експортної операції по поставці ПАТ „ Інтерпайп НТЗ” трубної продукції групи 7304 в Туреччину в поточних ринкових цінах 2013 року підтвердило рентабельність такої операції на рівні 45% та на рівні 76,1% (з врахуванням експортного відшкодування ПДВ)

Експорт, труби, туреччина, експортні квоти, сот, експортне мито, світова кон'юнктура, демпінгові ціни, зовнішньоекономічний контракт

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика Туреччини та торгово-економічних відносин Туреччини з Україною

1.1 Загальна соціально-економічна характеристика Туреччини

1.2 Характеристика політичного стану Туреччини

1.3 Аналіз соціально-економічних процесів в Туреччині протягом 2008 - 2013 років

1.4 Характеристика культурного середовища Туреччини

1.5 Аналіз зовнішньоекономічної діяльності Туреччини

1.6 Аналіз зовнішньоекономічних та торговельних відносин Туреччини з Україною

1.7 Характеристика основних виробників трубної металопродукції України та обґрунтування вибору експортера трубної металопродукції та зовнішньоекономічного партнера в Туреччині

Розділ 2. Обґрунтування доцільності зовнішньоекономічної операції експорту трубної металопродукції ПАТ «Інтерпайп НТЗ» в Туреччину

2.1 Складання плану проведення експортної операції

2.2 Організаційна структура та мотивація маркетингового відділу ПАТ «Інтерпайп НТЗ», що займається проведенням зовнішньоекономічних операцій

2.3 Кошторис витрат та визначення прибутковості і доцільності проведення зовнішньоекономічної операції експорту трубної металопродукції ПАТ «Інтерпайп НТЗ» в Туреччину

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

експорт витрати маркетинговий

Вступ

Зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Після вступу в СОТ з 15 серпня 2008 року Україна в зовнішньоекономічній діяльності вступила в нову фазу регулювання цін в ЗЕД кон'юнктурою попиту та пропозиції вільного світового торгового ринку.

Предметом курсової роботи є - дослідження зовнішньоекономічних операцій експорту металопродукції між українськими та турецькими суб'єктами підприємницької діяльності (на прикладі експорту трубної групи 7304).

Експорт (експорт товарів) - це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України;

Об'єктом дослідження курсової роботи є - українське підприємство ПАТ „Інтерпайп НТЗ” ( м. Дніпропетровськ) та його експортні операції з турецькою фірмою при поставці трубної металопродукції.

Мета курсової роботи - оцінка обсягів зовнішньоекономічних зв'язків між Україною та Туреччиною, а також аналіз доцільності та ефективності експорту трубної металопродукції із Україну у Туреччину.

Тематика курсової роботи відповідає завданню варіанта № 8 методичних вказівок по виконанню курсових робіт кафедри міжнародного менеджменту ДНУ.

Розділ 1. Загальна характеристика Туреччини та торгово-економічних відносин Туреччини з Україною

1.1 Загальна соціально-економічна характеристика Туреччини

Турецька Республіка (Tьrkiye Cumhuriyeti) - держава на Близькому Сході, що розташована на межі Південно-Східної Європи та Західної Азії. Більша частина території якої перебуває в Азії (Анатолія на п-ові Мала Азія), а менша - у Європі (Східна Фракія). Європейська частина країни (Східна Фракія) знаходиться на Південному Сході Балканського п-ва - 23,7 тис. кв. км (3% від загальної площі країни). Ці частини розділені протокою Дардане-ли (довжина 64 км), Мармуровим морем і протокою Босфор (32 км), які ма-ють важливе стратегічне значення й утворюють водний шлях, що з'єднує Чорне море зі Средиземним морем [1].

Рис. 1.1. Географічне розташування Туреччини [26]

По суходолу Туреччина межує: в Азії з Грузією, Азербайджаном, Вір-менією, Іраном, Іраком та Сирією; в Європі з Грецією та Болгарією.

Територія - 779,5 тис. км² (814,5 тис. км² з урахуванням континенталь-ного шельфу та внутрішніх водоймищ). Протяжність кордонів - суходолом: 2 тис. 753 км. Із них: Греція - 212 км, Болгарія - 269 км., Сирія - 877 км, Ірак - 331 км, Іран - 454 км, Вірменія, Азербайджан, Грузія разом - 610 км. Загальна берегова лінія включно з островами - 8 тис. 333 км. Відстань по Чорному морю від портів Туреччини до основних портів України - 340 - 430 км.

Столиця - Анкара (населення 4,8 млн. осіб). Населення - фактично 75,6 млн. чіл. ( 2011 р.), офіційно - 70 586 256 осіб (за переписом 2007 року).

Етнічний склад населення - У Туреччині офіційні дані щодо національ-ного складу населення не оприлюднюються. Офіційно в Конституції Туреч-чини затверджено, що все населення країни - турки, які складають єдину турецьку націю. За неофіційною інформацією, турки складають близько 70% населення. Найбільш чисельні національні меншини: курди (згідно з оцінками ПАРЄ від 12 до 15 млн. чол.), кримські татари та албанці, відповідно, 3 і 2 млн. чол.

Релігя - 99,8% населення Туреччини - мусульмани, з них мусульмани-суніти 75%, інші мусульманські громади - 9,8%. Християни та іудеї разом - 0,2%. Мови: турецька (офіційна), курдська, арабська.

Грошова одиниця - турецька ліра, курс 1 нова турецька ліра (TRY) = 0,49 долара США.

Стратегічні природні ресурси - У Туреччині видобувається близько 60 видів металів та мінералів. Перше місце займає бор (2 066 млн. тонн, близько 60-70% світових запасів), хромова руда (близько 26 млн. тонн), алюміній (запаси бокситів, придатних для виробництва алюмінію складають 87 млн. тонн), мідь (1,7 млн. тонн), є цинк, свинець, золото, гіпс, мармур. Туреччина володіє великим потенціалом геотермальних джерел.

Тип державного устрою: республіка. Глава держави - президент. Зако-нодавчий орган: Великі Національні Збори - однопалатний парламент (550 депутатів). Територіально-адміністративний поділ - Туреччина складається з 81 провінції (області).



Рис. 1.2. Територіально- адміністративний поділ Туреччини [26]

Таблиця 1.1 Світове положення економіки Туреччини за рівнем ВВП у 2012 році [28]

№	Країна	ВВП ( по паритету купівельної ПКС), млрд.$	Рік
1	США	15 660	2012
2	КНР	12 380	2012
3	Індія	4 735	2012
4	Японія	4 617	2012
5	Германія	3 194	2012
6	Росія	2 555	2012
7	Бразилія	2 362	2012
8	Великобританія	2 323	2012
9	Франція	2 253	2012
10	Італія	1 834	2012
11	Мексика	1 758	2012
12	Республіка Корея	1 622	2012
13	Канада	1 446	2012
14	Іспанія	1 407	2012
15	Індонезія	1 212	2012
16	Туреччина	1 125	2012
17	Іран	1016	2012
18	Австралія	961	2012
19	Польща	802	2012
20	Аргентина	747	2012

Таблиця 1.2 Світове положення економіки Туреччини за рівнем ВВП на душу населення у 2012 році [27]

№	Країна	ВВП в міжнар. $/ 1 особу населення	Рік
1	Катар Катар	102,211	2012
2	Люксембург Люксембург	79,785	2012
3	Сингапур Сингапур	60,410	2012
4	Норвегия Норвегия	55,009	2012
6	США США	49,922	2012
7	ОАЭ ОАЭ	49,012	2012
16	Кувейт Кувейт	39,889	2012
18	Германия Германия	39,028	2012
--	Европейский союз Европейский союз	32,021	2012
42	Греция Греция	24,505	2012
45	Эстония Эстония	21,713	2012
46	Литва Литва	21,615	2012
55	Россия Россия	17,709	2012
62	Белоруссия Белоруссия	15,634	2012
63	Панама Панама	15,617	2012
64	Маврикий Маврикий	15,592	2012
65	Мексика Мексика	15,312	2012
66	ТурцияТурция	15,001	2012

Таким чином, за результатами 2012 року Туреччина займає 16 місце в світі за обсягом ВВП(1 125 млрд. міжнар.доларів ПКС) і 66 місце в світі за обсягом ВВП на душу населення (15 001 міжнар.доларів ПКС / 1 особу).

Для порівняння, Україна за результатами 2012 року займає 37 місце в світі за обсягом ВВП (345 млрд. міжнар.доларів ПКС) і 105 місце в світі за обсягом ВВП на душу населення (7 374 міжнар.доларів ПКС / 1 особу).

1.2 Характеристика політичного стану Туреччини

Турецька Республіка, проголошена 29 жовтня 1923 року, є світською державою, у якому церква відділена від держави, і конституцією заборонено виносити на які-небудь плебісцити питання про зміну його світського характеру. Переважна релігія - іслам (99% населення) сунітської користі, при цьому турецьке суспільство здебільшого дотримується традицій світського способу життя.

Державний устрій Туреччини [12]:

1.Форма правління: парламентсько-президентська республіка.

2. Конституція :7 листопада 1982 року (зі змінами від 21.10.2007 р.).

У Туреччині сполучаються елементи президентського й парламентського правління. Глава держави - президент, що обирається парламентом на семирічний строк.

Демократичні інститути (поділ і незалежність влади, місцеве самовря-дування, свобода слова, організацій і зборів) законодавчо досить розвинені, однак на відміну від Заходу перебувають у значно більшій залежності від центральної виконавчої влади.

Важливу роль у керівництві країною відіграє конституційний орган - Рада національної безпеки Туреччини, у яку входять президент, прем'єр-мі-ністр, міністри оборони, внутрішніх і іноземних справ, а також вище військо-ве керівництво. Відповідно до внесеного виправлення в конституцію, на пост генерального секретаря РНБ із 2004 р. призначається цивільна особа (раніше призначалися високопоставлені представники Генштабу).

Законодавча влада Туреччини обирається на п'ять років шляхом прямих виборів на пропорційній основі ( при 10-процентному порозі представництва) однопалатним Великим Національним Зборам Туреччини (ВНЗТ) у складі 550 депутатів. Розподіл місць у парламенті: Партія справедливості й розвитку (ПСР), помірковано ісламістська - 338; Республіканська народна партія (РНП), лівоцентристська - 98; Партія націоналістичної дії (ПНД) - 69, Демократична ліва партія (ДЛП) - 13 місць. Інші місця розподілені між незалежними депутатами й представниками малих партій.

Виконавча влада, главою якої є президент, здійснюється Радою міністрів. Генеральний голова ПСР Р. Ердоган є також Прем'єр-міністром Турецької Республіки. У липні 2011 року після парламентських виборів Прем'єр-міністр Р.Ердоган сформував 61-й уряд Туреччини. Був відмінний інститут Державних міністрів, утворене Міністерство по справах Євросоюзу. У декількох міністерствах відбулися структурні зміни й вони одержали нові назви.

Основні політичні дискусії в країні ведуться навколо теми підготовки нової конституції, яка дасть можливість перетворити систему влади в країні з парламентської в президентську по типу США. Нинішній прем'єр-міністр Туреччини Р. Эрдоган не приховує намірів стати в 2014 році всенародно виб-раним президентом, що володіє усією повнотою влади. У центрі уваги полі-тиків перебуває також тема боротьби з підсиленням тероризму внутри країни, до якого прибігають бойовики із забороненої Курдської робочої партії, а також ситуація навколо Сирії.

Як відомо, Туреччина є кандидатом на вступ у Європейський Союз, одначе переговори про вступ країни в ЄС в 2012 році практично припинилися. Немаловажну роль у цьому зіграло головування в ЄС Республіки Кіпр, визнати яку Туреччина відмовилася, а та, у свою чергу, виступає категорично проти членства Туреччини в Євросоюзі.

По даним Управління статистики Туреччини, кількість громадян, що підтримують ідею вступу країни в Євросоюз, в останні роки значно знизилась. У віковій групі від 15 до 24 років в 2012 році висловилися за вступ у ЄС 47,2 % опитаних, в 2005 році їх було 74 %. У віковій групі старше 25 років за вступ у Євросоюз висловилися 44,3 % опитаних, а в 2005 році їх було 63 %.

1.3 Аналіз соціально-економічних процесів в Туреччині протягом 2008 - 2013 років

Відповідно до «9-го плану розвитку на період 2007-2013 років», що був затверджений рішенням Великого Національного Зібрання Туреччини (Пар-ламент) на відповідний п'ятирічний період були прийняті наступні цільові середньорічні показники зростання [29]:

- ВВП - 7,0%;

- ВВП на душу населення - 9,9%;

- сільське господарство - 3,6%;

- промисловість - 7,8%;

- послуги - 7,3%;

- загальне споживання - 6,8%;

- суспільне споживання - 1,6%;

- особисте споживання - 7,2%;

- загальні інвестиції до основного капіталу - 9,1%;

- інвестиції до основного капіталу державного сектору - 8,1;

- інвестиції до основного капіталу приватного сектору - 9,4%;

- експорт (FOB) - 14,2%,

- імпорт (CIF) - 10,9 %;

- загальний внутрішній попит - 7,2%.

Враховуючи євроінтеграційні процеси в Туреччині, обсяг іноземних інвестицій в турецьку економіку продовжує зростати.

Разом з тим, не дивлячись на значний прогрес, в Туреччині все ще залишається високою внутрішня та зовнішня заборгованість, збільшується дефіцит торгівельного та платіжного балансу, високим є рівень безробіття.

Однією з основних особливостей зовнішньої торгівлі Туреччини у 2007 - 2013 рр. було вже традиційне випереджаюче зростання імпорту товарів у порівнянні з їх експортом, що стало головною причиною подальшого збіль-шення дефіциту торгівельного та платіжного балансу країни. Так, у 2013 р. щомісячний обсяг експорту знаходиться на рівні 13,0 млрд.доларів США, а щомісячний обсяг імпорту знаходиться на рівні 20,0 млрд.доларів США (рис. 1.3).



а) Динаміка щомічного обсягу експорту Туреччини, млн.USD/місяць

б) Динаміка щомічного обсягу імпорту Туреччини, млн.USD/місяць [31]

Рис. 1.3. Порівняння щомічного обсягу експорту (а) та імпорту(б) Туреччини в млн. доларів США у 2005 - 2013 рр.

Враховуючи значну залежність Туреччини від імпорту енергоносіїв, а також багатьох видів сировини та матеріалів, економічна стабільність еконо-міки країни значною мірою залежить від кон'юнктури на світових ринках. У зв'язку з цим, зростання світових цін на енергоносії та сировину має негатив-ний вплив на внутрішньоекономічну ситуацію в Туреччині.

Туреччина є 16-ою найбільшою економікою світу, ВВП якої в 2013 р. становитиме, за попередніми оцінками, 790 млрд. дол. США (рис. 1.4 ), ВВП на душу населення - близько 13,7 тис. дол. США (рис. 1.5).



а) Динаміка ВВП Туреччини, млрд. USD

б) Динаміка ВВП України, млрд. USD

Рис. 1.4. Порівняння обсягів ВВП Туреччини (а) та України(б) в млрд. доларів США у 2002 - 2013 рр.

Як показують дані, наведені на рис.1.4 - 1.5, рівень ВВП Туреччини в 4,7 раза більше рівня ВВП України, а рівень ВВП на душу населення в Туреччині практично в 2 рази вищий, ніж в Україні.

В роки після економічної кризи в Туреччині 2000-2001 рр. уряду країни вдалося досягнути серйозних успіхів в економічному розвитку. Так, ВВП в 2002-2007 рр. зростав в середньому на 7%, було досягнуто позитивних ре-зультатів у відновленні макроекономічного балансу, фінансової стабілізації та зниженні інфляції. Якщо в 2000 та 2001 рр. інфляція сягала відповідно 39% та 68%, то в 2003 р. вона становила 18,4%, 2004 р. - 9,3%, 2005 р. - 7,7%, 2006 р. - 9,1%, в 2007 р. - 8,4%, в 2008 р. - 11,2%.



а) Динаміка ВВП на душу населення Туреччини, USD/ 1 особу

б) Динаміка ВВП на душу населення України, USD/ 1 особу

Рис. 1.5. Порівняння обсягів ВВП на душу населення Туреччини (а) та України(б) в доларах США у 2002 - 2013 рр.

Рис. 1.6. Щомісячний ланцюговий індекс рівня інфляції в Туреччині у 2007 - 2013 рр.

Менш успішними були заходи у боротьбі з безробіттям. Її рівень вельми повільно знижувався з 10,3-10,5% у 2004-2005 рр. до 9,5-9,7 в 2006-2007 рр. і знову зріс до 10,8% в 2008 р.

Високими темпами (в середньому 20 % за рік) до 2008 р. зростали обся-ги зовнішньої торгівлі Туреччини. Заслуговує на увагу суттєве покращення структури турецького експорту. Якщо 10-15 років тому головними статями турецького експорту були сільськогосподарські товари, то зараз майже 90% обсягів експорту припадає на промислові товари (автомобілі та комплектуючі до них, вироби із металу, побутова техніка, скляний та керамічний посуд, шкіряні вироби). Це є свідченням ефективного здійснення структурних реформ в турецькій економіці.

Однак у 2008 році на соціально-економічний розвиток Туреччини, як і на інші країни, що розвиваються, суттєво вплинула світова фінансова криза. Вже у першій половині 2008 р. в економіці країни почали наглядно проявлятися негативні тенденції, хоча уряд, виступаючи з оптимістичними заявами, що фінансова та економічна системи Туреччини не постраждають суттєво внаслідок світової кризи, намагався їх применшити.

За оцінками експертів та керівників асоціації підприємців Туреччини, уряд країни занадто довго зволікав з розробкою антикризових заходів та за-лученням фінансової допомоги ззовні, зокрема, від МВФ. Так, перший „пакет” антикризових заходів був розроблений урядом та ухвалений парламентом лише 19 лютого 2009 р., а переговори щодо кредиту типу «стенд-бай» від МВФ (за оцінками, в розмірі 20-40 млрд. дол. США), все ще продовжуються.

У 2013 році переговори про надання чергового траншу у розмірі двад-цяти п'яти мільярдів доларів були перервані турецьким урядом через жорстких умов фінансування, зокрема - вимог скоротити витрати на соціальні потреби. Коли в 2003 році правляча партія Справедливості та розвитку прийшла до влади, то успадкували борг перед МВФ понад двадцяти трьох мільярдів доларів. До 2010 року Туреччина зменшила його до шести мільярдів. А у середині 2013 року Туреччина повністю позбулась зовнішньої заборгованості перед МВФ.

В той же час, за оцінками міжнародних експертів, в умовах теперішньої кризової ситуації Туреччина потребує кредитних ресурсів на 80-120 млрд. дол. США.

Особливо складна ситуація з безробіттям -її рівень на кінець 2008 р. становив 10,8 %, причому серед молоді цей показник сягнув 20%. Однак проблема безробіття посилюється ще тим, що реальний рівень безробіття в країні значно вище за офіційний. За даними дослідження Міністерства праці та соціального забезпечення Туреччини, 46,9% робочої сили в країні складають так звані „незареєстровані працівники”, тобто такі, які працюють нелегально і не охоплюються офіційною статистикою та системою соціального забезпечення. Особливо багато „незареєстрованих працівників” у сільському господарстві, однак навіть в столиці країни - Анкарі вони становлять більш ніж 30% працюючих. Тому реальні соціальні наслідки економічної кризи для населення країни будуть набагато жорсткішими, ніж ті, про які говорить уряд, спираючись на офіційну статистику. Адже навіть за офіційними даними, зараз 18% населення Туреччини мешкає за межею бідності, а 0,5% - за межею голоду.

Рис. 1.7. Щомісячний показник рівня безробіття в Туреччині в % працездатного населення у 2005 - 2013 рр.

В результаті світової кризи та суттєвого погіршення економічної ситуації в Туреччині особливо постраждали галузі, які орієнтовані на експорт: ав-томобільна, текстильна, будівельна, лакофарбова тощо.

У ході кон'юнктурного спаду уряд Туреччини понизив свої первісні прогнози росту на весь 2013 рік з 4 до 3,6 %. Номінальна вартість ВВП у поточних ринкових цінах склала в 2012 році 1416,8 млрд. турецьких лір (786,4 млрд. доларів США).

Інфляція (зростання споживчих цін), що виросла в 2011 році до 10,5 %, знизилася до кінця 2012 року до 6,5 % (у вересні 2013 року рівень інфляції склав 7,4 %). На весь період 2013 року уряд прогнозує інфляцію на рівні 6,8%.

У своїй бюджетній політиці турецький уряд дотримується фіскальної політики минулих років, орієнтованої на стабільність. При цьому випливає з позитивної сторони відзначити постійне скорочення частки державного боргу й спроби уряду добитися балансу бюджету. В 2012 році дефіцит державного бюджету склав 2,3 % ВВП (33,9 млрд. доларів США). Прогноз на 2013 рік становить 2,2 %. Таким чином, по показниках державного боргу й дефіциту державного бюджету Туреччина повністю відповідає критеріям Маастрихтского угоди.

Рис. 1.8. Державний борг Туреччини в млрд. доларів США у 2005 - 2013 рр.



Рис. 1.9. Показник рівня відношення державного боргу до ВВП в Туреччині у 2007 - 2013 рр.

1.4 Характеристика культурного середовища Туреччини

Туреччина є сучасною демократичною державою з розвиненою економікою, країною, яка прагне інтегруватися в Європейський союз і успішно освоює європейські стандарти життя. У той же час Туреччина зберігає особливий колорит східної країни з багатою своєрідною культурою і цікавими традиціями. Сучасна держава Республіка Туреччина була засновано після розпаду величезної Імперії Османа у 1923 році Мустафой Кемалем Ататюрком, який і став першим президентом країни. Турецька мова відноситься до групи тюркських мов [11].

У турецькому суспільстві завжди існували певні протиріччя, які поля-гають в тому, як різні політичні сили бачать подальший розвиток держави. Проблеми між умовними ісламістами та умовними націоналістами в Туреччині існують дуже давно, практично, з моменту заснування Турецької Республіки.

Традиційна культура Туреччини налічує більше 900 років. Це країна з дуже багатою історією. Поступовий перехід від Візантії до Оттоманської ім-перії, пізніше - до Туреччини, викував традиції, звичаї, манеру поведінки, іноді протилежні європейським народам. Іслам теж здійснив на них величезний вплив, жорстко регламентувавши правила поведінки.

У традиційній культурі Туреччини дуже цінується дотримання правил поведінки. Привітність, дружелюбність, увічливість - це ті якості, які турки цінують перш за все і завжди готові прийти вам на допомогу у скрутний час.

У традиційній культурі турків будинок, так само як і мечеть, вважається священною обителлю, тому, заходячи до неї, треба зняти взуття й залишити його біля входу.

Жести й міміка у поведінці традиційної культури турків істотно від-різняються від європейських. Наприклад, слово «ні» виражається так: потрібно закинути голову вгору, або підняти брови, або завести очі вгору. При най-більшому виразі слова «ні» турок може використовувати всі прийоми одно-часно та ще й язиком прицмокнути. При несхваленні чого-небудь можна почути у відповідь тривале цокання язиком, яке супроводжується киванням голови з боку в бік. Ще один цікавий заперечний жест у традиційній культурі поведінки турків, що позначає «спасибі, ні», висловлюється так: легкий уклін з прикладанням руки до грудей.

Мешканцям країн, традиційна культура яких пов'язана з ісламом, влас-тива особлива поведінка, а людині, яка приїхала з європейських країн, вона може здатися дивною. Через те, що іслам - це основна релігія в Туреччині, то вона більш ніж на 90 відсотків впливає на норми поведінки в цій країні.

Мусульмани відповідно до традиційної культури Туреччини п'ять разів на добу роблять намаз - молитву, початок якої з мінаретів мечетей оголошують муедзини. Обов'язковий ритуал проводиться перед входом до мечеті: на порозі знімається взуття, омивається обличчя, руки, ноги. Мечеті для відвідування віруючих відкриті майже завжди, але не слід туди входити під час здійснення намазу, також слід дотримуватися певного наряду, так званий «дрес-код»: жінки входять у спідницях нижче колін і голову покривають хусткою.

Система державної освіти Турецької Республіки складається із двох основних частин: офіційна освіта та неофіційна (приватна) освіта.

Зазначимо, що офіційна освіта - це систематична освіта, яка надається в офіційних школах. Турецька державна освіта складається з п'яти ланок: дошкільна (підготовча школа); начальна школа; середня школа; середня технічна освіта; вища освіта.

Сьогодні до вищих навчальних закладів Туреччини належать універси-тети, факультети, інститути, вищі освітні школи і прикладні дослідні центри [11]. У Туреччині налічується 54 університети з 396 факультетами, 64 вищі школи, 174 професійні вищі школи та 211 інститутів.

Політико -культурологічний пошук розвитку Туреччини на сучасному етапі розпочався після приходу ісламістів до уряду в Туреччині на початку 90-х і вторгнення США до Іраку 2003 року. Почасти імпульсом до цього пошуку стало розчарування в Туреччині світською елітою, котра впродовж десятиліть намагалася включити Туреччину до європейської сім'ї народів, і зміни в країні у ставленні до релігії та її ролі в політиці.

Можна сказати, що внаслідок незбалансованого економічного розвитку Туреччини в 70-х і 80-х роках (що характеризувався невпинною модернізацією західних прибережних міст і таких великих мегаполісів, як Стамбул і Анкара, на шкоду економічного розвитку сільської місцевості) відбулося велике переселення консервативних сільських мешканців до міст у надії на підвищення своєї соціальної й економічної мобільності. Колишнім селянам зі значними труднощами в 80-х і 90-х роках вдалося поступово інтегруватися до соціального й економічного життя міста, сформувавши при цьому новий середній клас, який відзначався схильністю до підвищеної ролі релігії в політичному житті.

Нині вперше після часів Ататюрка турецькі еліти та влада нагальним чином переймаються проблемою визначення ідентичності Туреччини.

Ця ідентичність якраз і є тим стержнем, на якому базується турецьке суспільство, державні інституції, і вона має спрямовувати не лише статику, а й динаміку цієї країни в часі й просторі: себто її розвиток та інтеграційні процеси, як до спільної Європи, так і загалом у світі. І сьогоднішня криза 2013 року вказує, що цими фундаментальними проблемами турецькі еліти опікувались недостатньо, оскільки, фактично, з часів Ататюрка модель світської турецької держави й турецького суспільства не набула динамічного розвитку.

Сучасна ісламізація турецького суспільства свідчить про те, що світське суспільство не вибудовувало ані цінного турецького світогляду, ані перс-пективних орієнтирів, за якими можна розвиватися спільноті загалом і кож-ному громадянину окремо, ані світських цінностей, котрі могли б якщо не замінити решту, то принаймні слугувати домінуючими в турецькому суспіль-стві. Відтак, можна сказати, що культурне середовище Туреччини завжди, навіть в разі прийому до ЄС, буде слугувати міжцивілізаційним мостом.

1.5 Аналіз зовнішньоекономічної діяльності Туреччини

Зовнішньоекономічна діяльність Туреччини багато в чому пов'язана з участю в регіональних економічних угрупованнях.

Туреччина є асоційованим членом ЄС із 1963 р., одержала статус країни-кандидата на членство в ЄС у грудні 1999 р. З 1996 р. діє угода про митний союз Туреччини з ЄС. У жовтні 2005 р. був даний офіційний старт пере-говорам з Туреччиною про повноправне членство в Євросоюзі [29].

Туреччина - член СОТ (з 1995 р.), також входить в Організацію Іслам-ського Співробітництва (ОІС), Організацію економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР) з 1960 року, Організацію Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) з 1992 року, а також в Організацію економічного співробітництва з 1985 року.

Крім того, Туреччина є членом наступних міжнародних організацій, у сферу інтересу яких входять питання економічного регіонального співробіт-ництва: Міжнародний валютний фонд; Середземноморський союз; Нарада по взаємодії й заходам довіри в Азії (СВМДА); Європейський телекомунікацій-ний офіс; Європейська й середземноморська організація по карантину й за-хисту рослин (EPPO); Всесвітня організація ООН по туризму (UNWTO); Програма Організації Об'єднаних Націй по населених пунктах (UN-HABI-TAT); Продовольча й сільськогосподарська організація ООН (FAO); Програма розвитку ООН (UNDP); Організація ООН по промисловому розвиткові (UNIDO); Рада регіонального співробітництва Південно-східної Європи (Regional Cooperation Council); Всесвітня організація по охороні здоров'я тварин (OIE); D-8 («ісламська вісімка») з 1997 року; Процес співробітництва в Південно-Східній Європі; Міжнародне агентство по атомній енергії; Рада співробітництва тюркомовних держав; Група розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), Міжнародна організація винограду й провина (OIV); Міжнародний союз залізниць (UIC); Міжнародне енергетичне агентство (UEA); Міжнародний центр сільськогосподарських досліджень у посушливих регіонах (ICARDA); Консультативна група по міжнародних сільськогосподарських дослідженнях (CGIAR); Міжнародний фонд сіль-ськогосподарського розвитку (IFAD); Міжнародна маслинова рада (IOC); Програма TRACECA.

У наступних організаціях Туреччина має статус спостерігача: Африкан-ський союз, Організація американських держав, Всесвітня продовольча прог-рама ООН, Асоціація Карибських держав (ACS-AEC).

Туреччина є однієї з найбільше економічно розвинених країн у складі організації Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС). Декларація про створення ЧЭС підписано 25 червня 1992 р. у Стамбулі на зустрічі глав держав і урядів 11 країн прибережних Чорноморських держав, а також Алба-нії, Азербайджану, Вірменії, Греції й Молдови. Декларацією передбачається заохочення багатобічного співробітництва в області торгівлі й промисловості, енергетики, транспорту, зв'язки, науки й техніки, сільського господарства, туризму й екології.

Спостерігачами в ОЧЕС є: Австрійська Республіка, Республіка Білорусь, Федеративна Республіка Німеччина, Арабська Республіка Єгипет, Держава Ізраїль, Італійська Республіка, Республіка Польща, Словацька Республіка, Сполучені Штати Америки, Туніська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, а також чотири міжнародні організації - Конференція по Європейській Енергетичній хартії, Міжнародний Чорноморський клуб, Союз об'єднань автотранспортних перевізників у регіоні ЧЕС, Комісія європейських співтовариств.

Партнерами ЧЕС по Секторальному Діалогу є: Угорська Республіка, Ісламська Республіка Іран, Йорданське Хашимитское Королівство, Японія, Чорногорія, Республіка Словенія, Об'єднане Королівство Великобританії й Північної Ірландії, Південна Корея.

За даними Державного інституту статистики Туреччини зовнішньотор-говельний обіг Туреччини в 2012 році виріс у порівнянні з попереднім роком на 3,6 % і склав 389,1 млрд.дол. (в 2011 році - 375,7 млрд.дол.).

Таблиця 1.2 Дані зовнішньої торгівлі Туреччини на 2010-2012 рр. (прогнозні дані на 2013-2014 рр.) , (млрд.долл.США)[29]

	2010	2011	2012	2013*	2014*
Товарообіг	299,4	375,7	389,1	438,2	481,0
Експорт	113,9	134,9	152,6	165,7	185,1
Імпорт	185,5	240,8	236,5	272,5	295,9
Сальдо	-71,6	-105,9	-83,9	-106,8	-110,8
Експорт/Імпорт %	61,4	56,9	64,5	60,8	62,6

Турецький експорт в 2019-2012 рр. по 20 основних позиціях ТН ЗЕД продовжує показувати стабільний ріст і в 2012 р. збільшився в порівнянні з докризовим рівнем. Традиційними статтями турецького експорту є продукція текстильної промисловості, полімери, пластмаси, електричні машини й устат-кування, засоби наземного транспорту, продукція чорної металургії й виробів з них. Питома вага 20 позицій ТН ВЭД у загальному експорті Туреччини за 2012 р. склала частку 77,8%, основною товарною позицією в турецькому експорті останні 5 років є «Засоби наземного транспорту», чия питома вага в експорті в середньому за п'ять років становить порядку 10 %.

Усього за звітний період 2012 р. було експортовано 745 354 транспорт-них засобів. В 2011 р. турецькі компанії одержали виторг від експорту авто-мобільної продукції порядку 11,9 млрд. дол. США, а в 2012 р. - 10,8 млрд. дол. США. Основними споживачами продукції турецької автомобільної про-мисловості є країни Європейського Союзу. Так, в 2012 р. Туреччина експор-тувала в Німеччину продукції на 2,9 млрд. дол. США, у Францію - на 2,3 млрд. дол.США, в Італію - на 1,7 млрд. дол. США, у Російську Федерацію - на 0,94 млрд. дол.США.

Однак основною статтею експорту Туреччини в 2012 р. стали дорого-цінні камені й метали. Експорт продукції по даній товарній позиції склав 16,3 млрд.дол.США (зростання на 336% у порівнянні з 2011 р.).

Таблиця 1.3 Географічна структура турецького імпорту 2011-2012 рр. (у млн. дол. США) [29]

	Роки	2011/2012 %
	2011	2012
А)Євросоюз (27 країн)	91 128	87 446	-4,0
Б)Інші країни	148 675	148 045	-0,4
1.Інші країни Європи	35 979	37 409	4,0
2.Африка	6 767	5 922	4,0
Північна Африка	3 342	3 308	-1,0
Інші країни Африки	3 425	2 613	-1,0
3.Америка	22 748	20 233	-11,1
Північна Америка	17 346	15 085	-13,0
Центральна Америка	903	1 069	18,4
Південна Америка	4 500	4 079	-9,4
4.Азія	73 583	71 011	-3,5
Країни Близького Сходу	20 439	21 409	4,7
Інші країни Азії	53 144	49 602	-6,7
5.Австралія	807	861	6,7
6.Інші країни й регіони	8 789	12 607	43,4
Разом	240 842	236 537	-1,8

Зниження сукупного імпорту в 2012 р. супроводжувалося зниженням поставок із усіх основних регіонів миру, які традиційно були для Туреччини основними торговельними партнерами. У порівнянні з 2011 р. помітний ріст поставок спостерігався лише з регіонів і країн, які в офіційній статистиці не вказуються (ріст 43,4%), а також із Центральної Америки (18,4%).

Значна частина турецького імпорту припадає на сировину, у тому числі, паливо, інвестиційні товари й проміжні вироби. В 2012 р. головними тор-говельними партнерами Туреччини по імпорту енергосировини стали - Російська Федерація, Саудівська Аравія, Іран.

Таблиця 1.4 Імпорт Туреччиною енергетичної сировини за 2009-2012 рр. (у млн. дол. США) [29]

Найменування	2009	2010	2011	2012	2012/2011 %
Вугілля	3113	3280	4104	4574	11,4
Сира нафта	6415	9647	14479	15925	10
Бензин, мазут, дизельне паливо	8511	10979	14725	15616	6
Природний газ	11603	14159	20201	23181	14,7
Електроенергія	17	20	87	255	293,1
Разом 5 позицій	29905	38497	54113	60116	11,1
Разом імпорт	140 928	185 544	240 832	236 537	-1,8

Дані Мінекономіки Туреччини й Державного інституту статистики Туреччини

Основними торговельними партнерами Туреччини по імпорту залишаються Російська Федерація, Німеччина, США, Китай, Італія й Іран. На частку цих країн доводиться близько 40% турецького імпорту. Україна займає 12 місце по обсягам турецького імпорту у 2012 році (табл. 1.5).

Таблиця 1.5 Імпорт Туреччини з основних країн-партнерів 2008-2012 рр. (млн. долл. США) [29]

Країни	2008	2009	2010	2011	2012
1. Російська Федерація	31 364	19 450	21 601	23 951	26 620
2. Німеччина	18 687	14 097	17 549	22 985	21 400
3. Китай	15 658	12 677	17 181	21 693	21 295
4. США	11 976	8 576	12 319	16 034	14 131
5. Італія	11 012	7 673	10 204	13 549	13 344
6. Іран	8 200	3 406	7 645	12 461	11 965
7. Франція	9 022	7 092	8 177	9 230	8 590
8. Іспанія	4 548	3 777	4 840	6 196	6 023
9. Індію	2 458	1 903	3 410	6 499	5 844
10. Південна Корея	4 092	3 118	4 764	6 298	5 660
11. Великобританія	5 324	3 473	4 681	5 840	5 629
12. Україна	4 633	2 125	3 026	3 748	3 687
13. Голландія	3 056	2 543	3 156	4 004	3 661
14. Швеція	5 588	1 999	3 154	5 019	3 597
15. Румунія	3 548	2 258	3 449	3 801	3 236
16. Польща	1 978	1 817	2 621	3 496	3 058

Туреччина в рамках прийнятої Середньострокової програми розвитку в сфері послуг намітила наступні цілі:

1. Сектор підрядних послуг: Створення високотехнологічного сектору підрядних, архітектурних, технічних послуг, необхідного для подальшого со-ціально-економічного розвитку країни з великою часткою зайнятості населення.

2. Торговельні послуги: Збільшення віддачі від даного виду діяльності шляхом створення конкурентоспроможності на зовнішніх ринках.

Однієї з найважливіших послуг Туреччини на зовнішніх ринках є бу-дівництво. У список 225 найбільших будівельних компаній миру входить 31 турецька компанія, що дозволяє Туреччині посісти друге місце в даному сек-торі після Китаю.

Таблиця 1.6 Торгівля Туреччини зовнішньоекономічними послугами 2008-2012 рр. (у млн. дол. США) [29]

Роки	2008	2009	2010	2011	2012
Сальдо торгівлі послугами	17748	17316	15493	18241	21932
Загальний експорт послуг	35564	33922	34573	38982	42094
Загальний імпорт послуг	-17816	-16606	-19250	-20741	-20162
1.Перевезення (сальдо)	208	1840	1482	2497	4775
2.Туризм (сальдо)	18445	17103	15981	18044	24758
Будівельні послуги	974	1090	859	838	1001
Страхові послуги	-684	-527	-469	-407	-374
Фінансові послуги	-133	-355	-234	-690	-645
Інші торговельні послуги	-1040	-1286	-1340	-1440	-1521
Державні послуги	-778	-846	-869	-1059	-965
Інші послуги	756	297	83	458	272

Дані Центробанку Туреччини

У сфері логістичних послуг Туреччина має наступні показники потуж-ності:

- 45 тис. вантажних автомобілів і 1420 компаній, що надають транс-портні послуги;

- В 2012 р. турецькими авіалініями було досконале порядку одного млн. вильотів;

- 25 місце у світі по величині торговельного флоту;

- 45 аеропортів і 51 морський порт;

- Триваючий проект розвитку високошвидкісних залізниць.

1.6 Аналіз зовнішньоекономічних та торговельних відносин Туреччини з Україною

На сьогодні чинна українсько-турецька договірно-правова база є досить розвиненою і складає 80 міжнародних документів [1].

Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Турецькою Рес-публікою від 4 травня 1992 р. є базовим політичним документом, що визначає основні напрямки, форми та методи співробітництва між сторонами.

Основи поглибленого партнерства між двома сусідніми державами закладено в Спільному плані дій між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки з розширеного співробітництва від 2 квітня 2004 р. та Спільному плані дій між Україною та Турецькою Республікою від 1 березня 2006 р.

Серед укладених українсько-турецьких документів ключовими є:

- договори про торговельно-економічне співробітництво;

- про уникнення подвійного оподаткування;

- про сприяння та взаємний захист інвестицій;

- про співробітництво в боротьбі зі злочинністю;

- про міжнародні автомобільні перевезення;

- про морське торговельне судноплавство;

- про культурне співробітництво.

У 2005 році підписано міжурядові договори:

- про співробітництво в галузі енергетики;

- про реадмісію осіб;

- про співробітництво в галузі залізничного транспорту;

- про співробітництво в галузі науки та технологій;

- Додатковий протокол про імплементацію Статті 1 Угоди між Урядом України і Урядом Турецької Республіки про співробітництво у боротьбі зі злочинністю (набув чинності);

- Меморандум про взаєморозуміння між Державним комітетом ядер-ного регулювання України та Державним агентством Турецької Республіки з питань атомної енергетики щодо технічного співробітництва та обміну ін-формацією в сфері ядерного регулювання.

З метою подальшого розширення двосторонньої договірно-правової бази продовжується переговорний процес щодо проектів таких міжнародних договорів:

- Угоди між Україною та Турецькою Республікою про співробітництво в галузі рибного господарства,

- Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Рес-публіки про співробітництво у правоохоронній діяльності,

- Угоди між Кабінетом міністрів України та Урядом ТР про взаємне спрощення візового режиму,

- Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Рес-публіки про організацію міжнародного прямого вантажного залізнично-поромного сполучення Україна - Турецька Республіка,

- Угода про співробітництво між Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством праці та соціального захисту Турецької Республіки,

- Протоколу між Державною митною службою України та Митним Підсекретаріатом Турецької Республіки про порядок організації інформа-ційного обміну щодо товарів та транспортних засобів, які переміщуються між Україною та Турецькою Республікою.

За результатами аналізу структури двосторонньої торгівлі України та Туреччини на підставі статистичних даних за 2004-2010 роки (рис. 3.6 та 3.7) можна констатувати, що основними товарами, які постачаються Україною до Туреччини є сировині товари. Більше 60 % українського експорту складають чорні метали, 7,6 % добрива, 6,7 % енергетичні матеріали.

Рис. 1.8. Основні 10 товарів українського експорту до Туреччини 2004-2010 роках (дані усереднені), джерело: [29]

В свою чергу, турецький експорт здебільшого складається з товарів зі значним ступенем переробки, це наземні транспортні засоби (15,1 %); котли, машини, механічні пристрої (8,8 %); полімерні матеріали (8,6 %) тощо.

Рис. 1.9. Основні 10 товарів українського імпорту з Туреччини у 2004-2010 роках, джерело: [29]

На рис. 1.10 - 1.12 наведені основні характеристик зовнішньоекономіч-ної торгівлі між Туреччиною та Україною у 2005 - 2013 рр.

Рис. 1.10. Динаміка характеристик зовнішньоекономічної діяльності України сумарно з усіма країнами світу у 2005 - 2013 рр. (побудовано за даними Держслужби статистики України [21])



Рис. 1.11. Динаміка характеристик зовнішньоекономічної діяльності України з Туреччиною у 2005 - 2013 рр. (побудовано за даними Держслужби статистики України [21])

Рис. 1.12. Питома вага експорту та імпорту Туреччини в загальному обсязі зовнішньоекономічній діяльності України у 2005 - 2013 рр. (побудовано за даними Держслужби статистики України [21])

Туреччина є одним з найважливіших торговельних партнерів України.

У торгівлі з Туреччиною Україна має найбільше позитивне сальдо серед усіх своїх зовнішньоторговельних партнерів. Туреччина займає друге місце (після Російської Федерації) серед споживачів українських експортних товарів.

Основними товарами українського експорту до Туреччини є сталевий прокат, вугілля, мінеральні добрива та інша продукція хімічної промисловості, а імпорту з Туреччини - текстиль, продукція машинобудування, побутова хімія, сільськогосподарська продукція.

Найбільш відомими українськими компаніями, які здійснюють експорт своїх товарів до Туреччини, є металопродукція металургійної холдингової компанії «Метінвест», металургійного комбінату «Криворіжсталь», трубо-прокатна продукція консорціуму «Інтерпайп», устаткування підприємства Сумське НВО ім. Фрунзе, а також продукція Одеського припортового заводу і концерну «Стирол».

Відповідно до домовленостей, досягнутих під час офіційного візиту Президента України до Туреччини (м. Анкара, 22 грудня 2011 р.), керівництво двох країн поставило завдання у ближчій перспективі вивести товарообіг між Україною і Туреччиною на рівень 10 млрд. дол. США і в перспективі (до 2020 року) довести його до 20 млрд. дол. США.

Цьому завданню також має активно сприяти переговорний процес щодо підготовки до підписання між Україною і Туреччиною Угоди про вільну торгівлю.

У системі морського сполучення між Україною і ТР на сьогоднішній день на постійній основі функціонують вантажно-поромні сполучення між портами Іллічівськ-Деріндже, Іллічівськ-Стамбул - вантажний порт «Хайдар-паша», Євпаторія-Зонгулдак, Скадовськ-Зонгулдак та Севастополь-Зонгул-дак.З огляду на наявність інфраструктури залізничного транспорту в порту «Південний», проект зазначеного сполучення між Одесою та Стамбулом передбачає транзит вантажних транспортних засобів територією України до Польщі, інших країн Центрально-Східної Європи та країн Балтії.

1.7 Характеристика основних виробників трубної металопродукції України та обґрунтування вибору експортера трубної металопродукції та зовнішньоекономічного партнера в Туреччині

Основними виробниками - експортерами трубної металопродукції по групі 7304 (Труби, трубки і профілі порожнисті, безшовні з заліза або сталі (крім чавунного литва)) [22] в Україні є наступні металургійні заводи (Додаток А):

1. ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» ( труби стальні безшовні, труби стальні квадратні, труби стальні прямоугольні);

2. ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім Петровського - Евраз» (трубна заготовка);

3. ВАТ «Інтерпайп Україна» (труби стальні безшовні, труби стальні зварні);

4. Луганський трубний завод (труби стальні водогазопроводні, труби стальні електросварні, труби стальні квадратні, труби стальні прямоугольні);

5. Маріупольский металургійний комбінат ім.Ілліча (труби товстостінні).

На графіках рис. Б.1 - Б.10 Додатку Б наведені результати проведених в курсовій роботі досліджень та узагальнень щодо:

- динаміки випуску в Україні трубної металопродукції групи 7304 у 2005 -2013 рр. та обсягів її експорту у всі країни світу та, окремо, в Туреччину;

- географічної структури експорту трубної металопродукції групи 7304 у 2011 - 2013 рр. у всі країни світу та, окремо, в Туреччину;

- динаміки митних експортних цін трубної металопродукції групи 7304 у 2005 - 2013 рр. (FOB - порти Чорного моря) у основні країни світу та, окремо, в Туреччину.

Як показує спільний аналіз графіків рис. Б.1 - Б.10 Додатку Б у 2010 - 2013 рр.:

- до 30% металопродукції групи 7304 експортується у всі країни світу;

- 0,9 -1,5% металопродукції групи 7304 експортується у Туреччину.

В якості експортера трубної металопродукції 7304 в курсовому проекті аналізується металургійне підприємство ПАТ «Інтерпайп НТЗ», м.Дніпропет-ровск (http://ntrp.interpipe.biz/ru/company.html).

ПАТ „Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод” - є провідним підприємством України та спеціалізується на виробництві безшовних та зварних труб для видобутку та транспортування продуктів нафтогазодобувної галузі, труб спеціального призначення для машинобудування та енергетичної промисловості, труб спеціального призначення для використання в інших промислових сферах, а також коліс та бандажів для залізничного транспорту.

Продуктовий ряд:

- для нафтогазової промисловості: безшовні обсадні труби діаметром 140-340 мм з товщиною стінки 6,4-15,4 мм, труби для транспортування нафти та газу діаметром 42-377 мм з товщиною стінки 4,5 - 65 мм;

- для машинобудування та енергетичної галузі: безшовні труби діаметром 33-377 мм з товщиною стінки 4-65 мм, у тому числі для заглибних електронасосів (ЗЕН) і заглибних електродвигунів (ЗЕД) діаметром 87-159 мм з товщиною стінки 3-8 мм; підшипникові труби діаметром 36-183 мм з товщиною стінки 3,6 - 38 мм; прецизійні труби діаметром 35-108 мм з товщиною стінки 3,5-18 мм, для інших промислових галузей: безшовні труби діаметром 33-377 мм з товщиною стінки 4-65 мм;

- суцільнокатані залізничні колеса для локомотивів, пасажирських та вантажних вагонів, вагонів метро діаметром від 650 до 1269 мм, бандажі діаметром від 690 до 1260 мм .

Підприємство сертифіковано на відповідність міжнародним стандартам:

- система управління якістю відповідає міжнародним стандартам ISO 9001 та API Q1;

- система управління зовнішнім середовищем сертифікована згідно стандарту ISO 14001;

- трубна продукція сертифікована на відповідність міжнародним та національним стандартам API 5CT, API 5L, EN (DIN), ASTM, ГОСТ ;

- колісна продукція відповідає вимогам міжнародних та міждержавних стандартів: UIC - Merkblatt 812-3V, 812-2V, Sowie DB BN 918 277, AAR M 107, ГОСТ 10791.

Товариство є провідним підприємством України за обсягом експорту сталевих труб та коліс у країни дальнього зарубіжжя. Найбільшим попитом користуються суцільнокатані залізничні колеса та труби нафтового сортаменту.

Середньооблiкова чисельнiсть штатних працiвникiв облiкового складу за 2012 рiк склала 6783 чол. Середньооблiкова чисельнiсть працiвникiв за 2012 рiк у порiвняннi з 2011 роком збiльшилась на 114 одиницi. Фонд оплати працi за звiтний рiк склав 317 808,3 тис.грн. Фонд оплати працi в звiтному роцi збiльшився на 21,95 % вiдносно попереднього року. Це сталося за рахунок збiльшення обсягiв виробництва, чисельностi персоналу (робiтникiв), продуктивностi працi та пiдвищення базової винагороди робiтникам.

Склад 5-ти металургійних заводів групи «Інтерпайп», зосереджений в Дніпропетровській області [18]:

1. 05393116 - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД"

- Виробництво чавуну, сталі та феросплавів; - Виробництво труб, порожнистих профілів і фітингів зі сталі - Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.

2. 05393139 - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД"

- Виробництво чавуну, сталі та феросплавів; - Виробництво труб, порожнистих профілів і фітингів зі сталі - Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.

3. 30926972 - ЗАКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ІНТЕРПАЙП НІКОПОЛЬСКИЙ ЗАВОД БЕЗШОВНИХ ТРУБ НІКО Т'ЮБ"

- Виробництво труб та фітингів для труб з чавуну; - Виробництво труб та фітингів для труб зі сталі;

4. 32358151 - ЗАКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ІНТЕРПАЙП НІКОПОЛЬСЬКА ТРУБНА КОМПАНІЯ"

- Виробництво труб та фітингів для труб з чавуну; - Виробництво труб та фітингів для труб зі сталі; - Виробництво будівельних металевих конструкцій;

5. 00191454 - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ"

- Відновлення відсортованих металовідходів;

- Вантажний автомобільний транспорт.

Найважливiшим напрямком розвитку пiдприємства є менеджмент якостi. Система управлiння якiстю на заводi сертифiкована вiдповiдно до вимог мiжнародного стандарту ISO 9001:2000, упроваджений i вже третiй рiк активно дiє технiчний аудит з цих питань. Постiйне пiдвищення конкурентоспроможностi продукцiї стало прiоритетною задачею, незмiнним додатком успiху в роботi на престижних зарубiжних ринках.

Для пiдвищення конкурентоспроможностi заводської трубної продукцiї, перш за все - нафтового сортаменту в ТПЦ-4 введений в експлуатацiю найсучаснiший ультразвуковий дефектоскоп "Трускоп", виготовлений фiрмою "Tuboscope" (США), який дозволяє контролювати можливi подовжнi, поперечнi i похилi дефекти, вiдстежувати геометричнi параметри 100% труб.

Застосування нових методiв управлiння заводом, розширення сортаменту продукцiї iз застосуванням нових технологiй та модернiзацiї устаткування, квалiфiкованi кадри дозволяють заводу займати лiдируючi позицiї у виробництвi стале-вих безшовних труб i залiзничних колiс.

ВАТ "IНТЕРПАЙП НТЗ" має у своєму складi шiсть товаровиробничих цехiв, до складу яких входять трубопрокатнi цехи №№ 1,3,4,5, трубоелектрозварювальний цех, колесопрокатний цех, мартенiвський цех, сталефасоноливарний цех, автотранспортний та залiзничний цехи.

Функцiї основних цехiв ВАТ “Інтерпайп НТЗ” [19]:

- трубопрокатний цех № 1 (ТПЦ № 1) - виробляє труби нафтового сортаменту: стальнi безшовнi для трубопроводiв;

- трубоелектрозварювальний цех (ТПЦ № 2) - виробляє електрозварювальнi труби загального призначення, водогазопровiднi, профiльнi труби;

- трубопрокатний цех № 3 (ТПЦ № 3) - виробляє гарячекатанi труби iз вуглецевих марок сталi, гарячекатанi ШХ, холоднокатанi з вуглецевих марок сталi, холоднокатанi ШХ, холодно тягнутi для ПЕН i ПЕД;

- трубопрокатний цех № 4 (ТПЦ № 4) - виробляє обсаднi труби з муфтами, труби нафтового сортаменту;