Роль транснаціональних банків у емісії цифрових грошей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут післядипломної освіти

Кафедра міжнародного бізнесу

Контрольна робота

Роль транснаціональних банків у емісії цифрових грошей

Київ-2014



На початку ХХІ століття стрімке зростання торгового та платіжного обороту багатьох країн світу, вимагає мінімізації витрат грошового обігу та підвищення ефективності функціонування платіжних систем. Стрімкий розвиток науково-технічного прогресу в умовах глобалізації фінансових ринків потребує використання в розрахунках нових електронних платіжних інструментів.

Одним із новітніх засобів платежу революційного значення є електронні гроші. Електронні гроші - один із найперспективніших інноваційних платіжних інструментів. Із появою електронних грошей перед науковцями постало питання про визначення теоретичних засад функціонування новітніх платіжних інструментів у ринковій економіці та оцінці їхнього значення у грошовому обігу країни.

Науково-технічний прогрес і загальна комп'ютеризація спричинила появу електронних грошей та їх підвиди -- цифрових валют і, зокрема, кріптовалют. електронний гроші емісія міжнародний

Цифрова валюта -- додаткова, альтернативна валюта, під категорія електронних грошей. Вона не випускається центральними банками і може бути не підкріпленої національною валютою.

До цифровим валют відносяться також кріптовалюти, які з'явилися в 2009 році, і першою серед них був Bitcoin. Кріптовалюта -- це різновид цифрової валюти, основною схемою емісії якої є принцип докази виконаної роботи "Proof-of-work". Створення та перевірка кожної нової одиниці валюти засновані на деяких криптографічних методах.

Принципи створення монети кожної з кріптовалют схожі і відповідають вимогам "Proof-of-work". Комп'ютер проробив деяку роботу, яку може довести іншим, значить, він отримує винагороду.

Всі кріптовалюти засновані на складних обчисленнях деякої функції, яку легко перевірити зворотними математичними діями, наприклад, обчислення великих простих чисел, обчислення складних хешей за певними умовами.

Вся робота по створенню та перевірці валюти відбувається на персональних комп'ютерах, без використання центрального сервера. Децентралізація емісії монет робить усіх учасників мережі анонімними.

Для цих завдань створені спеціальні програми -- "Майнер", які й займаються обчисленнями блоків даних. Так як система децентралізована, після кожного обчислення деякого блоку даних майнер розсилає результати всім іншим клієнтам мережі, які перевіряють його і враховують у своїх обчисленнях, створюючи так звані ланцюжка блоків. Це дозволяє всім клієнтам обчислювати унікальні значення. Крім того, до блоку записуються всі транзакції, що відбувалися в системі в період обчислення.

Транзакція включає в себе інформацію про те, з якого гаманця на який перераховується сума, її розмір, а також тимчасова мітка операції. Цей запис позначається зашифрованим ключем вузла-відправника і розсилається всім іншим вузлам мережі для підтвердження. Через децентралізації системи транзакції не проходять через якісь певні сервера, тому їх дуже складно відстежити.

Кріптовалюти схожі з золотом, тому що з видобутком кожної нової одиниці валюти наступну добути стає важче, так як обчислення і числа ускладнюються. Крім того, на обчислення витрачається певна кількість електроенергії та робочого часу комп'ютера.

Тому, прийнято вважати, що "занепад" кріптовалюти настає тоді, коли на видобуток її одиниці витрачається більше ресурсів, ніж вона коштує.

Електронним грошам властиво внутрішнє протиріччя - з однієї сторони вони є засобом платежу, з іншого боку - зобов'язанням емітента, що повинне бути виконане в традиційних неелектронних грошах. Такий парадокс можна пояснити за допомогою історичної аналогії: у свій час банкноти теж розглядалися, як зобов'язання, що підлягає оплаті монетами або дорогоцінними металами. Очевидно, що із часом , електронні гроші будуть одним із різновидів форми грошей у звичайному обігу.

Одним з найважливіших політичних питань, пов'язаних з електронними грішми, є питання емітента, а саме визначення переліку організацій, які мають право здійснювати в країні емісію електронних грошей. Проблема емісії зачіпає як електронні фіатні гроші (виражені в одній з державної валют), так і нефіатні електронні гроші (одиниці вартості, які обертаються поза державною платіжною системою).

Однозначного підходу в законодавствах країн миру по цій проблемі немає. Так, законодавство ЄС дозволяє здійснювати емісію електронних грошей новому класу кредитних установ - Інститутам електронних грошей (ELMІ) [2].

В деяких країнах, у тому числі в Україні, емісія електронних грошей може здійснюватися тільки банками.

Правління Національного банку України у 2008 році затвердило "Положення про електронні гроші в Україні". Ним встановлюються вимоги до суб'єктів здійснення випуску, звернення та погашення електронних грошей, а також до систем електронних грошей в Україні. Термін "електронні гроші" і основні вимоги положення цілком відповідають законодавству ЄС [3].

Положенням, зокрема, встановлено:

- випуск електронних грошей в Україні мають право здійснювати лише банки;

- банки мають право здійснювати випуск електронних грошей, виражених лише в гривнях, за винятком випуску наперед сплачених платіжних карток;

- банк-емітент зобов'язаний забезпечити, щоб сума випущених їм електронних грошей не перевищувала суму наявних або безготівкових коштів, отриманих від фізичних і юридичних осіб під час здійснення випуску електронних грошей;

- банк-емітент зобов'язаний здійснювати погашення випущених їм електронних грошей на вимогу пред'явника;

- торговці (зареєстровані відповідно до законодавства України суб'єкти господарської діяльності) на підставі договору, укладеного з банком-емітентом або уповноваженою їм особою, мають право приймати від користувачів електронні гроші як засіб платежу за товари або послуги;

- сума електронних грошей на одному електронному пристрої, який знаходиться у розпорядженні користувача, і сума однієї трансакції в системах електронних грошей згідно методиці застосування VII Спеціальної рекомендації FATF обмежується сумою 5000 грн. тощо.

Але головною проблемою, що потребує рішення, залишається загальна доступність населення до користування електронними грошами. Необхідно одночасно спростити користування подібним сервісом і забезпечити його безпеку для користувачів. Поширення електронної комерції на фоні прогресивного збільшення користувачів телекомунікаційних мереж залишає цю проблему досить актуальною та заслуговує подальших досліджень.

Види кріптовалют

Цільові функції, обчислення яких використовуються в кріптовалютах, бувають дуже різні. Головними критеріями для них є:

1. Невідворотність транзакцій.

2. Можливість будь-якому перевірити їх валідність.

3. Складність обчислень з прогнозованою швидкістю.

Тому й самі кріптовалюти бувають різні.

Bitcoin або біткоіни (BTC)

Це перша кріптовалюта, створена в січні 2009 року, невідомим людиною або групою людей, які назвали себе Сатосі Накамото. Bitcoin є першозасновник і лідером серед всіх кріптовалют, його називають "електронним золотом". Курс Bitcoin дуже коливається. Існує обмеження емісії монет в 21 млн.

Генерація нових монет вузлом мережі відбувається шляхом вирішення складних, однотипних математичної завдань (обчислення SHA-256 хешей), в той момент, коли він може продемонструвати докази виконаної роботи.

Litecoin або Лайткоін (LTC)

Система з'явилася в жовтні 2011 року. Її творець -- колишній співробітник Google Чарлі Лі. В основу своєї валюти він намагався вкласти відповідність її ціни на біржі кріптовалют ринковими цінами срібла. При цьому Bitcoin відповідає ринковим цінам золота. Тому лайткоіни називають "електронним сріблом". Поточний курс Litecoin -- 33 долари. Обмеження емісії монет -- 84 млн.

У лайткоін використовується криптографічний функція scrypt і більш "дружні" параметри Майнінг. Тому транзакції в цій системі виконуються в 4 рази швидше у порівнянні з Bitcoin. Крім того, завдяки змінам методик Майнінг в цій системі власники спеціалізованих процесорів не отримують переваг перед іншими користувачами.

Primecoin або Праймкоін (XPM)

Праймкоін є зміненою копією біткоіни. Вона була запущена без попередньої генерації блоків 7 липня 2013. Валюта розроблена Санні Кінгом, який створив також інші відомі кріптовалюти. Головним її відмінністю є корисність обчислень. Система обчислює прості числа, серед яких послідовності Куннінгамія. Поточний курс Primecoin -- 3.56 долара.

Основна ідея створення такої валюти заснована на тому, що задача знаходження простих чисел є корисною для криптографії, математики та інших областей науки. Крім того, існують великі грошові нагороди тим, хто знайшов прості числа великі 1 млн., 10 млн., 100 млн. і 1 млрд. розрядів в десятковій системі числення ( EFF Cooperative Computing Awards ).

Peercoin або Піркоін (PPC)

Система Піркоін, створена в серпні 2012 року -- займає третє місце за популярністю серед кріптовалют. Її відмінна риса від систем Litecoin і Bitcoin -- це відсутність будь-яких обмежень на обсяг емісії монет, але наявність інфляції в розмірі 1% на рік. Поточний курс Peercoin -- 6.04 долара.

Творці Peercoin, як і більшість інших, використовували в розробці відкритий вихідний код системи Bitcoin. Для популяризації своєї валюти, а також для залучення користувачів до покупки піркоінов, вони придумали мотивацію, яка відрізняє цю валюту від інших. В системі Peercoin дохід поділяється не тільки між майнер, які надають свою обчислювальну потужність, а й між власниками самої валюти.

Namecoin або Неймкоін (NMC)

Форк Bitcoin, особливістю якого є те, що це система альтернативних DNS-серверів, створена в квітні 2011 року. Поточний курс Namecoin -- 8 доларів. Має обмеження емісії монет в 21 млн.

У Nameсoin, як і в інших біткоіни-подібних кріптовалютах, немає центрального сервера і немає однієї керуючої організації. Кожен з вузлів мережі Nameсoin володіє повною копією всієї бази даних. Метою створення цієї системи було здійснення внутрішніх платежів, а також реалізація розподіленої системи доменних імен (імен Інтернет-сайтів), що робить її трохи складніше інших кріптовалют.

Існуюча DNS-система, яка замінює текстові адреси Інтернет-сайтів на спеціальні системні, числові, належить міжнародній організації ICANN. Ця організація має право конфіскувати доменне ім'я сайту, що дуже невигідно власникам піратських ресурсів, для яких Nameсoin -- хороша альтернатива.

Валюта Namecoin спеціально використовується для оплати реєстрації, продовження доменних адрес в зоні. Bit. Ці домени не підвладні ICANN. Криптографічний захист робить їх практично повністю захищеними від усіх, крім самих володарів доменного імені.

Feathercoin або Фезеркоін (FTC)

Чергова копія Litecoin, створена в квітня 2013 р. Ця система має в 4 рази більший обсяг емісії монет, ніж її прототип, а також істотно підвищену защіту.Текущій курс Feathercoin -- 0.5 долара. Має обмеження емісії монет в 336 млн.

Валюта стала відомою лише тому, що розповсюдила інформацію про те, що її захист (таку ж як у Litecoin і Bitcoin) зламали, їх розробники закрили всі уразливості, і Feathercoin став більш захищеним ніж Litecoin і Bitcoin. Далі творці Feathercoin просували свою захищену кріптовалюту, розповідаючи про уразливості конкурентних систем, які можна легко зламати і порушити. Для цього потрібно всього лише взяти під контроль більше половини (51%) процесорних потужностей мережі валюти. Що практично неможливо, так як обчислювальна потужність всієї мережі Bitcoin приблизно в 100 разів більше, ніж сукупна потужність 500 найпотужніших суперкомп'ютерів.

Freicoin або Фрейкоін (FRC)

Валюта створена на основі Bitcoin в 2013 році. Мета Freicoin -- вирішити одну з проблем сучасних грошей, засновану на тому, що інвестори часто накопичують у себе валюту замість вкладення її. Ця проблема здатна дестабілізувати ціни і загальмувати економічне зростання. Поточний курс Freicoin -- 0.7 долара. Обмеження кількості еміссіруемих монет в 100 млн.

Щоб вирішити цю проблеми творці Freicoin внесли річний податок за "простій" -- 5%, яким будуть автоматично обкладатися всі угоди. На їх думку, цей податок повинен стимулювати обіг валюти. Крім того, творці Freicoin, переслідуючи благу мету, затвердили правило, згідно якого 80% валюти буде виплачено фондом Freicoin Foundation як пожертвування, а 20% будуть отримувати учасники мережі, які надають обчислювальні потужності.

Висновки

Після появи валюти Bitcoin з відкритим вихідним кодом почалося бурхливе зростання її копій, які часто відрізняються тільки назвою, маркетингом, межею і швидкістю емісії. Багато маловідомі кріптовалюти у спільнотах "добувачів" визнані шахрайськими і не чесними. Сам Bitcoin, та й інші кріптовалюти, звинувачують у використанні як засобів для відмивання грошей мафій. Цьому сприяє повна анонімність користувачів мережі.

Але з іншого боку, сама ідея створення такого собі обмеженого складно видобувається інформаційного ресурсу дуже цікава. Адже ресурси нашого світу обмежені, так і золото колись витіснили паперові гроші. Бентежить лише одне -- у більшості кріптовалют обчислення часто марні, не несуть ніякого практичного сенсу. Тому Primecoin якісно виділяється серед інших. Крім того, можливо, варто було б спрямувати всі ці потужності Майнер на обчислення конкретних складних питань генетики або ж інших областей, де кожна монета наближала б людство до знаходження ліків від невиліковних хвороб або міжзоряним подорожам.

Але не потрібно плутати електронні платіжні системи Internet з банківським сервісом у формі електронного банку або Інтернет - банкінгу, що вважаються звичайною послугою, яку банк надає клієнту для зручності користування власним рахунком. Електронні платіжні системи в Інтернеті формують новий ринковий сектор - ринок віртуальних грошей. Емісію та обіг електронних грошей організовують за допомогою спеціальної системи електронних платежів. Останню не слід ототожнювати з терміном "електронна платіжна система". Система електронних грошей являє собою модель із набором підсистем, що дозволяють електронній вартості переміщуватися під контролем системного адміністратора, який контролює безпеку створення, обігу та знищення в рамках системи. Модель системи електронних грошей складається з трьох окремих операційних сфер:

1) сфери взаєморозрахунків, у якій фінансові інститути, клірингові палати і центральний банк здійснюють регулювання міжбанківських фінансових зобов'язань, що виникають у результаті транзакцій електронних грошей;

2) емісійно-еквайрингової сфери, у якій визначають структуру емісії та еквайрингу електронної вартості;

3) галузі використання (роздрібної сфери), у якій фактично електронна вартість переміщується між користувачами.

У цій сфері здійснюються: а) переміщення вартості від емітента до користувачів; б) переміщення вартості між користувачами; в) переміщення вартості від користувачів до емітента або еквайрера. Слід зазначити, що електронні гроші всіх відомих систем є наперед оплаченими і, таким чином тісно пов'язаними з грошима центральних банків. Використання електронних грошей породжує ряд важливих питань. Зокрема, чи збільшує емісія електронних грошей обсяги грошової маси в країні, і чи може така емісія призвести до зростання інфляції? Виходячи з природи кредитних грошей та оцінюючи потенційні наслідки появи в обігу електронних грошей, слід мати на увазі таке. По - перше: електронні гроші не збільшують масу коштів.

Проте очевидно збільшується швидкість їх обігу, оскільки вони виступають засобом прискорення і забезпечення комерційних операцій. Якщо звернутися до класичного рівняння обміну І. Фішера, то виявиться, що у формулі

MV =PY

(M - грошова маса, як правило М1; V - швидкість обігу грошей, P - рівень цін; Y - річний реальний продукт) одночасно збільшуються обидва множники в одній частині рівняння. Як результат - в іншій його частині пропорційно має зростати рівень цін, а це - інфляція. Прискорення швидкості обігу грошей є додатковим стимулятором інфляційного процесу, який повністю проявляє себе у довгостроковому періоді. Одна з проблем, породжених електронними грошима - це зміни в характері емісії грошей. Очевидно, що емісія електронних грошей призводить швидше до економічності та еластичності грошового обігу, ніж до інфляції. По-друге: неправильним є ставлення до електронних грошей як до конкуруючої альтернативи звичайних грошей. Їх поява виникла необхідністю забезпечити комерційні операції через Інтернет там, де використання звичайних грошей є незручним або неможливим. Тому необхідно розглядати електронні гроші як доповнення до реальних грошей, необхідних для обігу, або як один із інструментів обслуговування розрахунків через Інтернет, паралельно із пластиковими картками. У сучасних умовах електронні гроші стали основною формою грошей у країнах з розвинутою ринковою економікою. Ринок електронних грошей в Європейському Союзі розвивається не так швидко, ніж очікувалося, і сьогодні не використав свого потенціалу. Серед головних причин можна виділити недостатню чіткість бізнес-правил і відсутність таких пропозицій, які б переконали більшість користувачів у перевагах електронних грошей. Нині кількість електронних платежів на одного мешканця Америки майже така сама, як і в більшості країн - членів Європейського Союзу. Картки, що зберігають вартість, сьогодні є одним із найбільш стрімко зростаючих продуктів фінансової індустрії США. В Україні, як і в світі, діють системи розрахунків електронними грошима як на програмній основі, так і на основі карток. Систему WebMoney Transfer представляє "Українське гарантійне агентство" (м. Київ) і "Інтернет. Деньги" (на технології PayCash). Електронні гроші на основі карток представлені, зокрема, офлайновими інструментами Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП) і наперед оплаченими картками міжнародних карткових платіжних систем. Діяльність систем електронних грошей в Україні, що використовують при розрахунках грошові замінники, досі ніяк не регламентували. Так тривало до 2008 року, коли НБУ вперше намагався взяти під контроль сферу обігу електронних грошей. На сьогодні відповідно до статей 7, 40, 56, 67 Закону України "Про Національний банк України", статей 9, 10, 12, 15 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні та з метою удосконалення нормативно-правового регулювання діяльності, що пов'язана з випуском та обігом електронних грошей в Україні, а також здійснення моніторингу за такою діяльністю Правління Національного банку України постановою від 04.11.2010 року №481 затвердило нову редакцію Положення про електронні гроші в Україні. Положення встановлює вимоги Національного банку України до емісії, обігу та погашення електронних грошей, а також до систем електронних грошей в Україні. Норми Положення розроблені з урахуванням вимог Директиви Європейського Парламенту та Ради Європи і в цьому документі зокрема визначено, що: "електронні гроші" - одиниці вартості, які зберігають на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу інші, ніж емітент, особи і є грошовим зобов'язанням емітента [4, с. 6]. Склад учасників системи електронних грошей залежить від особливостей її організації. Характеристику учасників системи електронних грошей подано в таблиці 1.

Таблиця 1

Основні учасники системи	Функції учасників
Емітент - банківська установа	Здійснює емісію електронних грошеи? лише у національніи? валюті
Агент - особа, яка укладає з емітентом договір	- агент з розповсюдження - агент з поновлення - агент з обмінних операцій
Торговці суб'єкти господарювання	Укладають договори з емітентом і агентом з розрахунків і мають право здійснювати платежі
Користувачі - юридичні та фізичні особи	Мають право отримувати та пред'являти для їх до погашення в обмін на готівкові та безготівкові кошти
Оператор мобільного зв'язку - є агентом емітента	Продаж користувачам електронних пристроїв для здіи?снення розрахунків електронними грошима

Найважливішу роль у системах електронних грошей відіграє емітент. Випуск електронних грошей в Україні мають право здійснювати лише банки і виражених лише в гривнях. Банківські установи зобов'язані визначити суму електронних грошей на електронному пристрої, що перебуває в розпорядженні користувача, з урахуванням таких вимог:

- сума електронних грошей на електронному пристрої, який не може поповнюватися, не повинна перевищувати 8000 гривень.

Емітент зобов'язаний здійснювати погашення випущених ним електронних грошей на вимогу пред'явлених користувачами - фізичними особами, готівковими коштами або шляхом переказу на банківський рахунок, а пред'явлених користувачами - суб'єктами господарювання, торговцями, агентами, виключно шляхом переказу на банківські рахунки. Банківські установи зобов'язані забезпечити запровадження в системі електронних грошей організаційних, процедурних заходів та використання технічних засобів з метою виявлення, а також запобігання, перешкоджання та протидії шахрайству. Емітент зобов'язаний щокварталу надавати Національному банку України інформацію про діяльність, пов'язану з випуском та обігом електронних грошей.

На сьогодні 17 банків мають право здійснювати емісію електронних грошей, які функціонують у межах Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП), Visa International та "Глобал Мані". Також створено дві системи електронних грошей у банківських установах: "Максі" у ПАТ "Альфа-Банк" та "Мані Іксваї" ("MoneXy) в ПАТ "ФІДОБАНК". У НБУ є заявки на реєстрацію правил систем ГлобалМані банку "Український капітал", Shiftpay Першого інвестиційного банку, "Електронні гроші" Райффайзен Банку Аваль і WebMoney note - дочірньої системи WebMoney, що намагається пройти реєстрацію через "Український професійний банк". В Україні систему WebMoney Tranfer представляє "Українське гарантійне агентство", створене в грудні 2003 року. Відповідно до термінології, прийнятої в країнах ЄС, ця компанія є емітентом електронних грошей, номінованих в українських гривнях, а відповідно до термінології прийнятої в системі WebMoney Tranfer, - Гарантом титульних знаків WMU. Ця компанія використовує правову модель, відповідно до якої емісія титульних знаків WMU здійснюється згідно з Цивільним Кодексом України. Титульні знаки - це майнові активи користувача. Такими активами виступають грошові кошти, які зберігаються на рахунках ТОВ "Українське гарантійне агентство" в банку [7].

Електронні гроші належать до тих фінансово-економічних аспектів, що безпосередньо мають причетність до діяльності уряду, державних органів і громадськості. У перспективі центральні банки втрачатимуть монополізм у сфері грошово-кредитної емісії та організації грошового обігу внаслідок динамічного розвитку інформаційних технологій. Відтак, можна виділити три важливі тенденції у цій сфері:

- по-перше, з'являються ознаки зниження попиту на традиційні "банківські" гроші в якості засобів обігу і платежу;

- по-друге, відбуваються кардинальні зміни в кредитуванні нефінансового сектору, в результаті яких банківські депозити припиняють бути головною базою позик для юридичних та фізичних осіб;

- по-третє, формуються більш досконалі механізми приватного клірингу, які в перспективі можуть замінити систему розрахунків між контрагентами через центральні банки.



Висновки

Таким чином, інтересам центрального банку, банківських установ і держави в цілому відповідає створення в Україні правової основи для гарантування того, щоб емітенти електронних грошей були надійними, а системи розрахунків електронними грошима - безпечними та ефективними. Важливо також, щоб законодавство гарантувало рівні умови для провайдерів різних видів електронних грошей. Прогнозування розвитку електронних грошей в Україні є складною справою. Водночас очевидно, що електронні гроші, з'явившись на ринку, вже не здадуть свої позицій і, долаючи перешкоди, утвердяться на ньому назавжди. Найпопулярнішими в Україні є вид електронних грошей, що відтворює грошову вартість, яка за допомогою програмного забезпечення зберігається в пам'яті комп'ютерів чи інших пристроїв. Розрахунки такими електронними грошима відбуваються з використанням телекомунікаційних мереж, здебільшого відкритої мережі Інтернет. Сьогодні в Україні близько 25% населення є користувачами Інтернету, а це означає, що ця кількість зростатиме, отже, збільшуватиметься кількість потенційних користувачів електронних грошей. За даними Національного банку України, у четвертому кварталі 2013 року оплата товарів електронними грошима склала 511,3 тис. грн., що на 96,6% більше, ніж за аналогічний період 2012 року. Лідером з використання електронних засобів є система ГлобалМані. На кінець 2013 року загальна кількість електронних грошей в обігу в Україні зросла на 42,5% порівняно з аналогічним періодом 2012 року - на 7,4 млрд. грн. Планується, що до кінця 2014 року обсяг електронних грошей на ринку може зрости до 20 млрд. грн. [8].

Проте схеми обігу електронних грошей на програмній основі складніші за ті, в основу яких покладено використання карток. Електронні гроші на карткових носіях мають перспективу у випадках, коли покупець розраховується безпосередньо у торговця. Картки із вбудованим чіпом, які використовують для зберігання електронних грошей та розрахунків ними, можуть застосовуватися як традиційні платіжні картки з доступом до банківського рахунку держателя. На сьогодні українці оплачують кредитними картками 1,5 млрд. грн. за товари в онлайн, це 5-6% від усього обсягу ринку безготівкових розрахунків в Україні [6]. Крім того населення у першому півріччі 2013 року здійснило платежі на 140 млрд. грн. в основному через банківські установи [8]. Картки з електронними грошима є ефективним інструментом для стимулювання продажу товарів і з точки зору загальної економіки та держави для збільшення прозорості грошових потоків і зниження витрат. Безумовно, на стан справ в Україні впливатимуть події в Європі, де протягом найближчих п'яти років очікується різке зростання на ринку наперед оплачених карток. Прогнози, розроблені за результатами дослідження, проведеного у Великобританії компанією PSE Consulting, показують, що у 2014 році європейці витратять 75 млрд. євро, використовуючи наперед оплачені картки, що на рік складатиме 2,3 млрд. трансакцій, - це відповідає 110% збільшенню на рік. Таким чином, вже найближчим часом кількість карток зросте на 40 млн., а кількість оплачених наперед трансакцій досягне 150 млн. Прогнозується, що 58% усіх купівель відбуватиметься з наперед оплаченими картками під брендами міжнародних платіжних систем Visa International та MasterCard Worldwide [9].

Новий поштовх для розвитку електронних грошей на карткових носіях в Україні, як і в усьому світі, дасть упровадження безконтактних технологій для проведення платежів. Адже нині значну питому вагу корпоративних клієнтів становлять представники малого та середнього бізнесу, які формують попит на послуги дистанційного банківського обслуговування. Крім того, дедалі більше приватних клієнтів виявляє бажання працювати з банківськими установами за допомогою Інтернет-технологій, не відвідуючи банківську установу.



Таблиця 2

Переваги використання електронних грошей	Недоліки використання електронних грошей
1. Анонімність платежів як фізичними так і юридичними особами	1. Ризики шахрайства
2. Швидкість, зручність, економічність платежів, підлягають контролю з боку банків за оборотом після емісії	2. Зняти готівку без комісії не можна
3. Не має потреби інкасувати значні обсяги готівки	3. Відсутність нарахованих % за зберігання грошей на рахунках
4. Економія витрат на виготовлення, збереження, перерахування, сортування, пакування, перевезення тощо	4. Доступ обмежується фізично програмно-технічними засобами в роздрібній сфері
5. Електронні гроші, як правило, не можна витратити, якщо ці гроші викрадено або втрачено	5. Обмеження обігу визначено законами та постановами НБУ
6. Після втрати, викрадення або знищення, одразу попередивши про це банківську установу, можна отримати нові електронні гроші з відновленням первісного балансу	6. Не підлягають виплаті фондом гарантування вкладів фізичних осіб
7. Можливість здійснювати мікроплатежі в торговосервісніи? мережі
8. Можливість отримати мікрокредити на споживчі цілі



Список використаних джерел

1. Івасів Б. Історія виникнення та перспективи розвитку електронних грошей / Б. Івасів // Світ фінансів. -- 2008. -- №2 (15). -- С. 157-160.

2. Постанова Правління Національного банку України від 24.06.2008 р. №177 "Про схвалення концепції вдосконалення організації роботи з готівкою в Україні на 2008-2012 роки". [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: www.bank.gov. ua.

3. Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 26.05.2006 р. №753 "Про схвалення Концепції поширення безготівкових розрахунків з використанням спеціальних платіжних засобів". [Електронний ресурс]. -- Режим доступу:

http://zakon2.rada.gov.ua./laws/ show/753-2006BF.

4. Постанова Правління Національного банку України від 04.11.2010 р. №481 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України з питань регулювання випуску та обігу електронних грошей". [Електронний ресурс]. -- Режим доступу:

http://zakon2. rada.gov.ua./laws/show/z1336-10.

5. Світовий досвід і перспективи розвитку електронних грошей в Україні: Науково-аналітичні матеріали. Вип. 10 / П.М. Сенищ, В.М. Кравець, В.І. Міщенко, О.О. Махаєва, В.В. Крилова, Н.В. Грищук. -- К.: Національний банк України, Центр наукових досліджень. 2008. -- 145 с.

6. Загальні дані про кількість клієнтів, платіжних карток та платіжних пристроїв. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу:

www.bank.gov. ua/doccatalog/document?id=66232.

7. Узгодження правил систем електронних грошей. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу:

www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_ id=6629@cat_id=66292.

8. Чому ніхто не знає реальних оборотів ринку електронних платежів? [Електронний ресурс]. -- Режим доступу:

http://news.finance.ua/ua//2/ all/2012/03/30/2774484.

9. Електронні гроші збільшили свою популярність. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу:

http://vkurse.ua/ua/business/elektronnye-dengi-v- ukraine.html.

10. Президент підписав закон про контроль НБУ над використанням електронних грошей. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу:

http:// economics.unian.net/ukr/detial/143242.

11. Survey of electronic money developments. BIS, СPSS. - 2004, [електронний ресурс] http://www.bis.org/publ/cpss62.pdf

12. Guttmann R. Cybercash: The Coming Era of Electronic Money/Guttmann R. - Palgrave MacMillan, Basingstoke. - 2003. - 272 p.

13. Сенищ П.М. Світовий досвід і перспективи розвитку електронних грошей в Україні: Науково-аналітичні матеріали. Вип. 10 / П.М. Сенищ, В.М. Кравець, В.І. Міщенко, О.О. Махаєва, В.В. Крилова, Н.В. Грищук - К.: Національний банк України. Центр наукових досліджень. 2008. - 145 с.

Размещено на Allbest.ru