Міжнародна інформація. Міжнародні інформаційні відносини

Другий - є рівнем організаційного та нормативно-методичного забезпечення виконання законодавчих і нормативно-правових актів, координації і контролю за формуванням, поширенням та захистом інформаційних ресурсів.

Третій - виконавчий рівень, на якому забезпечується безпосередньо виконання законодавчих і нормативно-правових актів та здійснюється відомчий та територіальний нагляд за встановленим порядком і правилами формування, поширення та використання інформаційних ресурсів.

На стратегічному рівні визначаються національні інтереси та їх пріоритети в інформаційній сфері; формуються правові засади для побудови, розвитку системи національних інформаційних ресурсів та управління цією системою; на підставі головної стратегічної цілі державної інформаційної політики щодо інформаційних ресурсів визначаються функції та їх раціональне розподілення між організаційними структурами, що створюються для досягнення стратегічних цілей; формуються основні правові й організаційні засади кадрового, фінансового, матеріально-технічного, інформаційного та інших видів стратегічного забезпечення системи управління національними інформаційними ресурсами; здійснюється стратегічне прогнозування розвитку інформаційної сфери та прийняття політичних і політико-правових рішень щодо удосконалення системи управління цією сферою.

Аналіз стану формування і використання інформаційних ресурсів України, що становлять на стратегічний ресурс сучасності, свідчить про наявність низки невирішених важливих проблем, пов`язаних з дефіцитом послідовності та системності впровадження заходів, спрямованих на удосконалення управління інформаційними ресурсами на стратегічному рівні. Зокрема, реальністю є те, що правотворчий процес здійснюється підчас шляхом вирішення окремих проблем в окремих законах та підзаконних актах фрагментарно, без узгодження з чинним законодавством, без врахування специфіки національної ментальності, правової культури і правосвідомості населення. Тобто, стратегічно важливою залишається проблема координації правотворчого процесу щодо формування правових засад побудови, забезпечення функціонування і розвитку системи управління інформаційними ресурсами України, а також розвитку інформаційної інфраструктури країни.

Президентом України вживаються активні заходи щодо вдосконалення системи управління інформаційною сферою. Важливе політико-правове значення мають діючі Укази Президента України “Про деякі заходи щодо захисту держави в інформаційній сфері” (22.04.1998 р.); “Про вдосконалення державного управління інформаційною сферою” (16.09.1998 р.); “Про вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади” (14.07.2000 р.); “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Internet та забезпечення широкого доступу до цієї мережі” (31.07.2000 р.); “Про додаткові заходи щодо безперешкодної діяльності засобів масової інформації, дальшого утвердження свободи слова в Україні” (09.12.2000 р.); “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 липня 2001 року “Про заходи щодо захисту національних інтересів у галузі зв'язку та телекомунікацій” (23.08.2001 р.) та ін.

На другому рівні державного управління центральними органами виконавчої влади здійснюється організаційне, нормативно-методичне забезпечення виконання законодавчих актів, політичних і політико-правових рішень Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, координація і контроль за формуванням, використанням та захистом інформаційних ресурсів. Однак певні важливі функції державного управління на цьому рівні залишаються не визначеними, а саме:

- здійснення загальнодержавних заходів організаційного, нормативно-методичного забезпечення, координації та контролю; планування конкретних заходів і оперативне управління системою та її структурними елементами;

- організація державної реєстрації інформаційних ресурсів, що містять державну таємницю та іншу інформацію з обмеженим доступом;

- організація державної реєстрації інформаційних ресурсів, отриманих у процесі міжнародного співробітництва (окремо, відкритих інформаційних ресурсів і, окремо, інформаційних ресурсів з обмеженим доступом, але у єдиному технологічному контурі);

- ведення обліку державних інформаційних ресурсів як майна або немайнових активів, впровадження порядку їх закріплення в оперативне управління і господарче відання;

- фінансування заходів щодо формування державних інформаційних ресурсів, визначення порядку надання платних послуг на основі різних видів використання державних інформаційних ресурсів та формування інформаційного ринку;

- державна реєстрація та координація діяльності у сфері розробки і впровадження інформаційних технологій;

- розробка і впровадження організаційних заходів, нормативно-методичного забезпечення, координація і контроль у сфері охорони інформації з обмеженим доступом, що не становить державної таємниці;

- заходи організаційного, нормативно-методичного забезпечення, координація і контроль за реалізацією державної інформаційної політики у сфері захисту особи, суспільства і держави від хибної, недостовірної, недоброякісної інформації, тобто забезпечення інформаційної безпеки у широкому розумінні цього поняття.

Аналіз другого і третього рівнів державного управління і захисту інформаційних ресурсів свідчить, що на державному рівні не визначено низку управлінських функцій, які відповідно і не виконуються. Зокрема, починаючи з рівня виконавчої влади, не утворена управлінська вертикаль щодо формування і використання інформаційних ресурсів, відсутні деякі організаційно-правові елементи системи управління і захисту інформаційних ресурсів. Так, на виконавчому рівні, на якому забезпечується безпосереднє виконання законодавчих і нормативно-правових актів, порядку та правил формування, поширення, використання та захисту інформаційних ресурсів, здійснюється відомчий та територіальний контроль не визначені функції:

- для органів державної влади, міністерств, інші центральних органів виконавчої влади, органів регіонального та місцевого самоврядування - функції організації і забезпечення функціонування служб, систем, баз і банків даних для задоволення потреб громадян, юридичних осіб, держави;

- для Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - функції формування регіональних і місцевих реєстрів інформаційних ресурсів та забезпечення їхньої державної реєстрації;

- для підприємств, установ і організацій всіх форм власності - функції подання інформаційних ресурсів, які створені в процесі їх професійної діяльності, відповідно до встановленого порядку і правил до державної реєстрації.

Важливою проблемою залишається ресурсне забезпечення державної інформаційної політики щодо формування, використання і захисту інформаційних ресурсів України. Головною причиною виникнення такої проблеми є те, що чітко не визначені пріоритети інформаційної політики на вищому рівні державного управління. Державний бюджет України передбачає фінансування розвитку інформаційної сфери лише за окремими статтями витрат (державне телебачення та радіомовлення, інформатизація, частково - забезпечення інформаційної безпеки). Сфера формування інформаційних ресурсів та забезпечення інформаційних потреб громадян, суспільства і держави на безприбутковій основі, доходи від комерційного використання державних інформаційних ресурсів, а також у повному обсязі сфери забезпечення інформаційної безпеки залишаються поза увагою розробників проекту Державного бюджету України і законодавця.

Аналогічно Державному бюджету України, формуються і статті витрат на розвиток інформаційної сфери у регіональних і місцевих бюджетах.

Програма діяльності Уряду “Реформи заради добробуту”, затверджена Верховною Радою України, також не приділяє пріоритетної уваги удосконаленню системи державного управління і захисту інформаційних ресурсів України. У цьому важливому державному документі положення щодо захисту інформаційної сфери зведено до вдосконалення системи фінансування державного телебачення, а основні напрями діяльності Уряду щодо розвитку національного сегмента Internet - до розробки Концепції пріоритетного розвитку Internet в Україні.

Загроза національній безпеці України в інформаційній сфері, яка визначена в Концепції (Основах державної політики) національної безпеки України, залишається і досі, що пов'язано з невиваженістю державної політики в цій сфері. Схвалений Верховною Радою України у січні 1997 р., цей важливий документ не забезпечив поєднання підходів як до формування законодавчої бази, створення правових засад для побудови, функціонування і розвитку системи, так і організаційного забезпечення, чіткого визначення функцій та раціонального їх розподілення між елементами системи та реалізації всього комплексу стратегічних завдань зміцнення національної безпеки України в інформаційній сфері. Державне управління інформаційною сферою, основу якої складають інформаційні ресурси України, залишається найбільш неврегульованою сферою державної управлінської діяльності.

Зазначимо, що повноваження вищих державних органів, визначені Конституцією України, зокрема, Верховної Ради України (ст. 85), Президента України (ст. 106), Ради національної безпеки й оборони України (ст. 107), Кабінету Міністрів України (ст. 116) дозволяють забезпечити виважену державну інформаційну політику щодо управління інформаційними ресурсами України.

Разом з тим прийняті за останні роки закони, укази Президента України та нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України не забезпечують в правовому і організаційному плані формування і розвиток цілісної системи державного управління та захисту інформаційних ресурсів. Лише фрагментарно і ситуаційно передбачають вирішувати згадані проблеми і проекти актів законодавства, що розробляються або перебувають на розгляді у Верховній Раді України, в тому числі, проект Інформаційного кодексу України та проект Закону України “Про національні інформаційні ресурси”.

Практика минулих років свідчить про нагальну потребу суттєвого вдосконалення взаємодії, скоординованості і узгодженості дій і рішень Парламенту - Президента - Уряду з питань виконання конституційних повноважень щодо формування і реалізації державної інформаційної політики; внесення докорінних змін до підходів щодо проведення адміністративної реформи, спрямованих на забезпечення формування цілісної і стабільної структури органів виконавчої влади, виходячи із функцій і повноважень державних органів, закріплених у Конституції України, Законах України, указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, інших правових актах та удосконалення правових засад функціонування системи управління і захисту інформаційних ресурсів України.

Висновок до розділу 3

В третьому розділі дипломної роботи розкрите питання інформаційно-аналітичного забезпечення міжнародних відносин.

В підрозділі 3.1. розглядалися зовнішньополітичні комунікації.

Інформаційно-аналітичне забезпечення міжнародних відносинах є складовою зовнішньополітичних комунікацій, які є одним з елементів сучасного міжнародного співробітництва. Інформаційно-аналітичне забезпечення відображає реагування міжнародного співтовариства на політичні процеси у системі, на зміну економічної ситуації, забезпечує адекватний вплив на небажані зміни. Від інформаційного забезпечення залежить якість урядових рішень, передбачення і випередження подій, прийняття спільних рішень із глобальних проблем міжнародного товариства.

Зовнішньополітична комунікація - це процес передачі міжнародної інформації у системі міжнародного співтовариства між окремими її компонентами, а також між суспільними групами та індивідами.

В підрозділі 3.2. розкрите питання державної інформаційної політики і національних інформаційних ресурсів.

Передові країни нині усіляко сприяють подальшому розвитку елементів інформаційного суспільства, у той час як проблемою решти країн тією чи іншою мірою стає т. зв. "цифровий розрив" (або "інформаційна нерівність") - відставання у даній галузі. Основна загроза цього відставання у сьогоднішніх умовах полягає у неминучому відсуванні такої країни на периферію світових процесів, гальмування її розвитку і перетворення її на залежного "донора" розвинутих держав. Для України ризик реалізації такого сценарію залишається актуальним.

Формування сучасної моделі інформаційного суспільства в Україні повинно стати одним з пріоритетних завдань держави, як фундаментальна передумова повноцінної, на рівноправних засадах, інтеграції нашої держави у європейські та загальносвітові процеси, збереження політичного суверенітету, економічної незалежності, конкурентоздатності та процвітання, національної самобутності, гармонійності духовно-культурного розвитку людини та суспільства, формування зрілого громадянського суспільства, правової держави та демократії.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Міжнародні інформаційні відносини - це підгалузь міжнародних відносин яка розглядає співробітництво суб'єктів міжнародного права в галузі інформації.

Міжнародна інформація - це інформація пов'язана із інформаційно-аналітичним забезпеченням зовнішньоекономічної політики і обертається без кордонів з метою інформування керівництва держав.

В першому розділі дипломної роботи були розглянуті основні поняття міжнародної інформації і міжнародних інформаційних відносин.

Інформація - це відомості про об'єкти та явища навколишньої дійсності, про їхні параметри, властивості та стан, які знижують ступень невизначеності та неповноти знання про ці об'єкти та явища. Крім того, інформація - це дані, що використовуються для отримання нових знань чи прийняття рішень. Даних, що зберігаються, завжди більше, ніж інформації. Таким чином, інформація - це цілеспрямовані знання про об'єкти, представлені в різноманітних моделях.

Міжнародні інформаційні відносини визначаються інформаційними процесами і мають суб'єкти і об'єкти міжнародного співробітництва. Тому виділяють основні поняття міжнародної інформації, які визначають предмет міжнародних інформаційних відносин, об'єкти і суб'єкти таких відносин.

Суб'єктам міжнародних інформаційних відносин виступають: міжнародні організації (універсальні, регіональні, субрегіональні), країни учасниці міжнародних співтовариств, транснаціональні компанії.

В другому розділі дипломної роботи були розглянуте питання глобалізація міжнародної інформації. становлення інформаційного суспільства.

Вирішення глобальних проблем людства вимагає координованих зусиль всіх учасників міжнародного співтовариства, вимагає високого рівня взаємовідносин, що в сучасному розумінні називають обміном інформацією.

Інформація є стратегічним ресурсом людства і у багатьох законах розвинених держав світу вона визначається як стратегічний ресурс держави, який охороняється системою національної безпеки.

Наприклад, Світова правова інформаційна мережа (Global Legal Information Network (GLIN)) забезпечує електронний доступ до авторизованих законів країн - членів асоціації GLIN.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства законотворча правозастосовна діяльність не може розвиватись ізольовано, не використовуючи теоретичних та практичних здобутків світової системи правової інформації. Це зумовлюється практичною потребою швидкого доступу до законодавства країн світу, що вже сьогодні значною мірою забезпечується стрімким розвитком електронних засобів телекомунікацій.

Національний інформаційний простір (НІП) є важливою ознакою суверенної й незалежної держави, яка дбає його про формування й розвиток на всій території України на основі єдиних принципів і за загальними правилами з додержанням балансу інтересів особи, суспільства, держави.

В третьому розділі дипломної роботи розкрите питання інформаційно-аналітичного забезпечення міжнародних відносин.

Інформаційно-аналітичне забезпечення міжнародних відносинах є складовою зовнішньополітичних комунікацій, які є одним з елементів сучасного міжнародного співробітництва. Інформаційно-аналітичне забезпечення відображає реагування міжнародного співтовариства на політичні процеси у системі, на зміну економічної ситуації, забезпечує адекватний вплив на небажані зміни. Від інформаційного забезпечення залежить якість урядових рішень, передбачення і випередження подій, прийняття спільних рішень із глобальних проблем міжнародного товариства.

Формування сучасної моделі інформаційного суспільства в Україні повинно стати одним з пріоритетних завдань держави, як фундаментальна передумова повноцінної, на рівноправних засадах, інтеграції нашої держави у європейські та загальносвітові процеси, збереження політичного суверенітету, економічної незалежності, конкурентоздатності та процвітання, національної самобутності, гармонійності духовно-культурного розвитку людини та суспільства, формування зрілого громадянського суспільства, правової держави та демократії.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України. Закони України, т. 10. - К., 1997.

2. Закон України «Про інформацію», прийнятий Верховною Радою України 2 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №48, зі змінами від 06.04.2000, Відомості Верховної Ради. - 2000. - №20.

3. Закон України “Про науково-технічну інформацію” від 25.06.93, №3322 - XII. - К., 1993.

4. Закон України “Про захист інформації в автоматизованих системах” від 05.07.94, №80/94 - ВР. - К., 1994.

5. Закон України “Про національну програму інформатизації” від 04.02.98, №74/98 - ВР. - К., 1998.

6. 8 Закон України “Про державну таємницю” у редакції Закону від 21.09.99, №1079-XIV. - К., 1999.

7. Проект Закону України “Про інформаційний суверенітет та інформаційну безпеку”. Внесено на розгляд Верховної Ради України 07.07.98.

8. Recommendations to the European Council. Europe and the global information society - http://www.ispo.cec.be/infosoc.

9. А. Бедрицкий. А. Федоров. Прав ли Президент Буш? // Независимое военное обозрение. - 12-18 октября 2001 г. - №38. - С. 4.

10. Азарова О. поиск и анализ информации в Интернете / Реєстрація, зберігання і обробка даних: Національна Академія Наук України. Інститут реєстрації інформації. - 2003. - Т.5. - №1. - С. 79.

11. Беглов С. Внешнеполитическая пропаганда: Очерк теории и практики. Уч. пособие. - М., Высшая школа, 1980. - 366 с.

12. Беляков К.И. Управление и право в период информатизации. - К.: Изд. «КВИЦ», 2001 - 308 с.

13. Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна. - К., 1997. - С. 188.

14. Богомолова Н.Н. Массовая коммуникация и общение. - М., Знание. 1988.

15. Бучило И.Л. Информационное право: основы практической информации. - М., 2001 - С. 253.

16. Вендт А. Четыре социологии международных отношений. // Международные отношения: Социологические подходы. - М., 1998.

17. Гаджиев К.С. Имидж как инструмент культурной гегемонии // Мировая экономика и международные отношения. - 2007. - №42.

18. Гвоздецкий Н. Право и внешнеэкономические отношения // Законодательство и экономика. - 1992. - №19. - с. 41-45.

19. Горшков М.К. Общественное мнение. - М: Политиздат, 1988.

20. Данченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика (Глибинні регулятиви психополітичного повсякдення): Монографія - К.: Либідь, 2001. - 334 с. - http://psyfactor.org/smi.htm

21. Дешко А.І., Слівак А.Є. проблеми організації єдиного інформаційного простору України // Науково-технічна інформація. - 2000. - №3. - С. 14-18.

22. Додонов О.Г., Горбачик О.С., Кузнецова М.Г. Державна інформаційна політика і становлення інформаційного суспільства в Україні // Стратегічна панорама. - 2002. - №1.

23. Дэниелс Джон., Радеба Ли Х. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции. - М.: Дело Лтд. 1994.

24. Жидков О.А. Законодательство о капиталистических монополиях. - М.: Юридическая литература, 1981 - 248 с.

25. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура: Пер. с англ. под ред. О.И. Шкаратана. - М., 2000. - 608 с.

26. Королько В.Г. Основи паблик рилейшнз. - М., “Рефл-бук”, К.: “Ваклер”, 2001. - 528 с.

27. Короткий політологічний словник. - К., 1991. - С. 79, 84.

28. Костиков В. Проблемы демонополизации экономики // Общество и экономика. - 1994. - №9/10. - с. 3-18.

29. Лебедева М. Процесс международных переговоров. - М., 1993.

30. Макконелл К. Брю С. Макроекономіка. - Львів : Просвіта, 1997.

31. Мальцев В.А. Основы политологии: учебник для вузов. - М., 1997.

32. Мартыненко А. “Моя задача - наладить отношения между властью и прессой” // Независимость. - 1998. - 1 сентября.

33. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: учебник / Под ред. Л.Н. Красавиной. - М.: Финансы и статистика, 1994.

34. Международные экономические отношения / Под ред. Р.И. Хасбулатова. - М.: Новости, 1991.

35. Міжнародні економічні відносини. Історія міжнародних економічних відносин / Керівник авт. кол. Філіпенко А.С. - К.: Либідь, 1992.

36. Мозолин В.П. Корпорации, монополии и право в США. - М.: Издательство Московского Университета, 1986 - 175 с.

37. Москаленко А. Теорія журналістики. - К., 1998. - С. 282.

38. Никитин С., Глазова Е., Стиганова М. Государство и проблемы монополии. // МЭ и МО. 1994. - №7. - с. 91-103.

39. Основы американской экономики / Под общей редакцией А.В. Чудакова. - М.: Международные отношения, 1993. - 78 с.

40. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения. - М.: Прогресс, Универс., 1994.

41. Почепцов Г.Г. Информация и дезинформация.- К.: Ника-Центр, Эльга, 2001. - 256 с.

42. Прокофьев В.Ф. Информационное единство мира / Геополитика и безопасность. - М.: „АРБИЗО”, 1996. - №4. - с. 186-189.

43. Прохоров Е.П. Введение в теорию журналистики. - М: Изд-во «РИП - холдинг», 1998.

44. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. - К., 1996. - С. 21-22, 36-37, 73-76, 114.

45. Сатина М.А. Чибриков Г.Г. Основы экономической теории - М.: Экономика, 1995. - 367 с.

46. Сичивиця О. Криза демократії і проблема нового розподілу влад // Українські проблеми. - 1998. - №2.

47. Соболев В. Информация и переходная инфраструктура // Бизнес. Информ. - 1999 - №3-4. - С. 36.

48. Степанов Д. Отечественные монополии их регулирование // Экономика и жизнь - 1996. - №6. - с. 44-48.

49. Суторміна В.М. та ін. Фінанси зарубіжних корпорацій. - К.: Либідь, 1993.

50. США: государственно-монополистическое регулирование / Под общей редакцией А.М. Тюльпанова. - М.: Издательство Университета дружбы народов, 1987. - 175 с.

51. Тапскот, Донн. Электронно-цифровое общество. - К., 1999.

52. Тоффлер Е. Третя хвиля. - К., 2000. - С. 151.

53. Требін М. Інформаційне суспільство. Війни нової епохи // Віче. - 2002. - №4 (121). - С. 64-68.

54. Філіпенко А.С. Міжнародні відносини (система регулювання МЕВ). - К.: Либідь, 1994.

55. Хромов А. Экономическая история капиталистических зарубежных стран. - М.: Высшая школа, 1987. - 263 с.

56. Шаваев А.Г. Система борьбы с экономической разведкой - М.: Издательский дом “Правовое просвещение”, 2000. - 236 с.

57. Шампань П. Двойная зависимость. Несколько замечаний по поводу соотношений между полями политики, экономики и журналистики // Socio-Logos'96. - М., 1996. - С. 211.

58. Школа І.М., Козменко В.М. Міжнародні відносини: середовище, форми, бізнес та інтеграція. Навчальний посібник. - Чернівці, 1996.

59. Якушев М.В. Информационное общество и правовое регулирование: новые проблемы теории и практики // Информационное общество. - 1999. - №1. - С. 40-43.

Размещено на Allbest.ru