Теорії економічної інтеграції на прикладі країн СНГ

Отже, оцінюючи кількість субрегіональних угрупвань, учасниками яких є країни СНД, треба сказати, що з одного боку це може полегшити та прискорити рішення практичних питань взаємодії, посилити інтеграційні доцентрові настрої інтеграції в Співдружності, а з другого- може навпаки посилити відчуження всередині СНД, призвести до розірвання її цілосності, обособлення учасників регіональних об'єднань від інших країн.

2.3 Україна як учасник СНД

Вектори інтеграційних процесів України різноманітні, що зумовлене її геополітичним станом, рівнем розвитку економіки і статусом позаблокової держави.

Одним з перших векторів можна виділити Співдружність Незалежних Держав (СНД) - організація, до якої в 1991 р. приєдналась Україна. Договір про заснування СНД передбачав співробітництво в зовнішній політиці, економіці й фінансовій політиці, в галузях безпеки і оборони. Проте інтеграційні процеси в СНД йдуть важко й суперечливо через неоднакове осмислення цілей організації країнами-членами. Так, Україна не бере участі в оборонних структурах СНД, оскільки це суперечило б її статусу, економічна інтеграція також гальмується, взаємним непорозумінням.

Але, незважаючи на труднощі, якими супроводжується співробітництво членів СНД в його межах, ця організація має для України важливе значення. По-перше економічний простір СНД є потенційно широким ринком збуту українських товарів, по-друге, джерелом постачання необхідної сировини (особливо енергоносіїв), машин і обладнання, товарів широкого вжитку. За даними 2008р. на країни СНД припадає понад 37,6 % зовнішнього товарообігу України [9,c.317].

Зовнішньоекономічна діяльність України з країнами СНД регулюється національним законодавством і Статутом СНД.

Україна приділяє особливу увагу розвитку співробітництва з членами СНД на двосторонній основі. Ще у 1993 р. вона уклала угоди про вільну торгівлю з РФ та Білорусією, які, на жаль, не були повністю втілені в життя в основному внаслідок позицій цих двох партнерів. З іншими членами СНД Україна поступово розширює міжнародно-правову базу економічного співробітництва, укладаючи угоди про вільну торгівлю, взаємний захист інвестицій, транспортне сполучення, усунення подвійного оподаткування тощо.

Та, не дивлячись на велику кількість двосторонніх угод та договорів України з іншими членами СНД, слід сказати, що все частіше можна почути незадоволення з боку нашої країни щодо ефективності функціонування Співдружності. Вперше думку про необхідність виходу України з СНД висловив екс-президент України Віктор Ющенко ще в 2006р.

Експерти вважають, що СНД втратила своє економічне значення для її членів, зокрема для України, але, Голова комітету у справах СНД Ради федерації В. Густов упевнений що, вихід України зі Співдружності призведе до зростання безробіття в країні, перегляду стосунків в економічній сфері і нове підвищення тарифів на постачання енергоресурсів. Та його думка не співпадає зі статистичними даними Держкомстата, експорт з України в Росію в 2005 р.досяг $7,5 млрд, або 21,86% від загального об'єму експорта, імпорт - $12,8, або 35,54% від загального об'єму імпорта. За підсумками 2008р. об'єм експортно-імпортних операцій нашої держави з країнами Європи виріс значніше, ніж з країнами Співдружності. Тобто, просліджується тенденція до розширення співпраці України з європейськими державами.

Варто нагадати, що Україна за час існувания СНД, не отримала від цього співробітництва ніяких значних економічних вигід, але, тим не менш, кожного року в фонд Співдружності має відраховувати по 5 млн.грн. Також варто сказати, що Україна ратифікувала устав СНД з умовою, що Києв зможе в будь-який момент вийти зі Спідружності, тому, по суті, Україна є не її членом, а учасником. Російский політолог Андрій Окара визнав, що на сьогоднішній день СНД дійсно не має значного економічного та політичного значення, але й вихід з неї не призведет до прискорення європейської інтеграції нашої держави [35].

3. Розвиток механізмів економічної співпраці країн СНД

3.1 Відцентрові настрої та перспективи подальшої співпраці країн у межах СНД

Як вже зазначалося в попередніх розділах, зараз більшість аналітиків та політологів схиляються до тієї думки, що СНД вичерпала себе і не має довгострокових перспектив для її учасників.

Але щоб б не говорили про СНД сьогодні, треба віддати належне цій організації. В першу чергу за те, що завдяки їй після розпаду СРСР пострадянські країни змогли зберегти дружні стосунки і підтримувати їх упродовж тривалого періоду. Але, на жаль, за цей час СНД так і не визначилося з чіткими цілями і зрозумілими методами їх досягнення, тому прийшов час об'єктивно оцінити подальші перспективи цієї організації, песимістичні прогнози майбутнього якої, на жаль, не випадкові.

Головними передумовами сьогоднішнього стану СНД можна вважати, по - перше те, що організація створювалося для формального збереження чогось, що вже розпалося, що є парадоксом в історії світової інтеграції, по-друге, ідея інтеграції здійснювалася в умовах економічного спаду в країнах-членах, по-третє, в кожній країні уряд по-своєму розумів характер, темпи і терміни здійснення ринкових перетворень [7,c.28].

Вважається, що розвиток інтеграційних, а точніше, реінтеграційних процесів на пострадянському просторі проходило б зовсім інакше: точніше і простіше, якби на початку 90-х років вдалося зберегти рублеву зону хоч би декільком ведучим державам-партнерам по СНД. Але, на жаль, цього не сталося.

На сьогодні усі країни СНД розуміють невизначеність свого майбутнього у рамках цієї організації. Більшість з них віддають перевагу євроінтеграції, перспективи якої очевидніші для кожної держави.

Зараз Росія намагається відновити тісну співпрацю країн і відродити СНД завдяки проекту Митного Союзу. Але його недоліком можна рахувати те, що він, знову ж таки, стосується не усіх членів Співдружності.

Говорячи про перспективи СНД, не слід забувати і про те що процес модернізації політичних систем сусідніх держав відбувається в режимі різних швидкостей. Якщо Казахстан, Узбекистан, Туркменістан, Таджикистан і Киргизія орієнтовані на традиційну політичну культуру, то Білорусія і Україна будуть, безумовно, йти по шляху зближення з Євросоюзом. Природно, усе це може створити нові проблеми і навіть конфлікти. І стратегія розвитку стосунків Росії з Україною залежатиме від того наскільки готова РФ до конфліктної моделі російсько-українських відносин.

Що ж стосовно російсько-білоруських стосунків, то вони також можуть піти по конфліктній моделі. Початком цієї нової моделі стосунків може стати зміна політичного режиму в Білорусії. Прогнозуючи такий сценарій подій на пострадянському просторі на найближче десятиліття, слід мати на увазі те, що одними з найбільш ефективних структур впливу на ці процеси стануть НАТО і Євросоюз. Від того, який формат стосунків з Євросоюзом і НАТО побудує Росія багато в чому залежатиме і політична стабільність на пострадянському просторі. І в перспективі саме цей чинник багато в чому визначить, чи залишаться у рамках СНД Україна, Молдова і Білорусія, та і загалом цілісність самої Співдружності [30].

В найближчій перспективі СНД як міжнародна організація в основному виконуватиме консультативно-координаційні функції, а прийнятий в 2007р. курс на розвиток в цілому сприяє плавній адаптації СНД до сучасних умов [8,c.103].

Як підсумок, слід підкреслити, що Співдружність Незалежних Держав зараз знаходиться на порозі системної кризи. Побудова ефективної системи стосунків у рамках СНД багато в чому залежатиме від Російської Федерації. Але безальтернативним залишається, на думку експертів, те, що силова модель поведінки Росії в пострадянському просторі посилить конфліктність політичних процесів у рамках Співдружності і може, зрештою, зруйнувати СНД [30].

Тому, для збереження СНД, країнам-членам необхідно розробити чіткий план співпраці, а Росії- лібералізувати свої дії по відношенню до інших членів.

3.2 Країни СНД та СОТ: національні інтереси та особливості співпраці

П'ять з 11 країн СНД вже є членами СОТ (Грузія, Молдова, Киргизстан, Вірменія, Україна), інші шість (окрім Туркменії) отримали статус спостерігача і ведуть переговори про вступ до організації.

Країни що знаходяться нині на етапі вступу в СОТ, приводять своє законодавство у відповідність з нормами організації, а також ведуть переговори з приводу умов вступу, які фіксуються в Протоколі про приєднання.

Основні проблеми країн пострадянського простору, що стосуються вступу в СОТ, - це вимоги країн-членів СОТ в області сільського господарства, по низці фінансових запитань (банківська і страхова діяльність), комплекс проблем під назвою "СОТ+", коли до країни пред'являються вимоги, що мають "додатковий" характер. При обговоренні системних питань багато дискусій викликають проблеми захисту інтелектуальної власності, лібералізації в області АПК ( від вступаючих країн вимагають значно понизити допустимий об'єм внутрішньої держпідтримки аграрного сектора у рамках "бурштинового кошику" і рівень експортних субсидій на сільськогосподарські і продовольчі товари), питання щодо отримання статусу, який відповідає рівню економічного розвитку кожної з країни - претендента. Бо для Білорусі, Казахстану та Росії, наприклад, важливий статус країни з ринковою економікою, а для Таджикистану-країни з економікою, що розвивається [27].

Незважаючи на відмінності в стартових умовах і економічній ситуації в країнах регіону, членство в СОТ може надати їм значні переваги:

· доступ до механізму вирішення торговельних суперечок;

· можливість участі у виробленні нових правил міжнародної торгівлі;

· поліпшення законодавства і формування стабільного торговельно-інвестиційного середовища, що сприятиме залученню капіталовкладень в національну економіку;

· забезпечення вітчизняним підприємствам ширшого доступу до світових ринків машин, устаткування, технологій і інформації, мінерально-сировинних ресурсів і транспортних комунікацій;

· створення нових можливостей не лише для економічного розвитку, але і для поліпшення соціальної ситуації і підтримки екологічної безпеки;

· створення умов для поліпшення якості вітчизняних товарів і послуг в результаті підвищення стандартів і впливу конкуренції;

· отримання політичних переваг як демонстрація прихильності курсу інтеграції країн у світову економічну систему.

На сьогоднішній день, з країн СНД членами СОТ є : Киргизстан ( з 1998р)., Грузія ( з 2000р.), Молдова ( з 2001р.), Вірменія (з 2003р.), Україна ( з 2008р.) і для кожної з них це мало свої наслідки.

Розглянемо їх в порядку вступу країн до даної організації. Першим був Киргизстан. Для його економіки важко однозначно визначити вплив вступу до ВТО. З одного боку для країни відкрились нові ринки збуту, але за статистичними даними економічне зростання було незначним. За період з 1998р. по 2005р. об'єм експорта виріс лише на 23% ( з 513,6 млн. до 672 млн. дол. США), де доля експорту в країни СНД зросла з 35,4% в 2001 р. до 45% в 2005р; об'єм прямих іноземних інвестицій (без урахування відтоку) збільшився на 54% (з 136 млн. до 210 млн. дол. США). Причому якщо в 1998р. інвестиції направлялись в торгівлю (42%), оброблювальну промисловість (20,5%), то в 2005 р. інвестиції в оброблювальну промисловість склали (45%), фінансову діяльність (19,5%) і гірничодобувну промисловість (11,6%), а на торгівлю доводилося лише 10,4% інвестицій.

В результаті вступу в СОТ значно постраждали національні виробники: харчова, легка промисловість та сільське господарство через їх неконкурентноспроможність порівняно з зарубіжними.

А так як Киргизстан ще до вступу в СОТ, уклав зі своїми основними торговельними партнерами за межами СНД договори про надання режиму найбільшого сприяння, то лібералізація зовнішньоторговельного режиму, майже непомітно вплинула на об'єми зовнішньоторгового обігу країни. До того ж так як Киргизстан експортував переважно метали і хімікати, які не конкурують із західною продукцією, то зниження нетарифних обмежень теж не дало значних позитивних змін [33].

Наступною була Грузія. Як результат вступу до СОТ значного зростання іноземних інвестицій не сталося, як і у випадку з Киргизстаном, хоча в першому півріччі 2001 р. різко збільшилася доля іноземних фірм і спільних підприємств в загальній структурі інвестицій - з 11% до 41% . Як позитив можна сказати, що зовнішньоторговельних оборот зростав щороку. Але негативне сальдо все ж залишилось, причому з 2000р. до 2005р. збільшилось в 4 рази (з 385 млн. дол. США до 1624 млн. дол. США).

Що ж стосовно Молдови, то для неї вступ до Світової організації торгівлі мав більш позитивні наслідки. Не зважаючи на скорочення об'ємів виробництва в сільському господарстві на 14% у 2003р., вже в 2004р. ситуація стабілізувалась. Експорт республіки зріс з 452 млн. дол. США в 2000 р. до 1091 млн. дол. США в 2005 р., причому експорт в країни за межами СНД зріс з 222 млн. до 540 млн. дол. США [28].

Після Молдови була Вірменія, яка сьогодні страждає через членство в СОТ, тому що максимально дозволених 15% митних бар'єрів не вистачає для захисту внутрішнього ринку, 20% -ий ПДВ на сільгосппродукцію ставить у важке положення все сільське господарство, темпи зростання імпорту перевищують зростання експорту, імпортуючі компанії прагнуть впливати на керівництво держави з тим, щоб змінити у свою користь навіть законодавство про інтелектуальну власність. Нестабільність країни веде до відпливу капіталу, що призводить до залучення іноземних кредитів які використовуються нераціонально. За 2008 р. зовнішній борг РВ досяг 3 млрд. долл. США.

Не може не хвилювати і ситуація з курсом долара у Вірменії, який значно виріс через скорочення приватних валютних трансфертів (за деякими оцінками, зафіксовано падіння до 50%), а також скороченням об'ємів експорту (близько 40%). Збільшується також негативне сальдо торговельного балансу (за дев'ять місяців 2009 р. розрив досяг 79% на користь імпорту). Це призвело до підвищення цін на товари в самій Вірменії. Тому не можна сказати, що членство в СОТ було об'єктивно необхідним, оскільки негативні наслідки для країни значно переважають над позитивними [11].

Останньою з країн СНД була Україна. За підсумками 2009р. перебування в організації виявилось успішним. За об'ємами торгівлі Україна зайняла 33 місце серед 152 країн-членів, налагодила тісніші торговельні зв'язки з іншими учасниками СОТ, що допомогло припинити квотування експорту української металопродукції. Так у Болгарії об'єми постачання металопродукції виросли більш ніж в три рази, в Румунії - в 1,7 разу, а зовнішньоторговий обіг з африканськими країнами і США, виріс відповідно на 61% і 85%. Отже, за експертними оцінками, Україна отримала більше вигід від вступу до СОТ з- поміж країн СНД, що теж є її членами [31]

Країни СНД, що знаходяться в процесі приєднання:

Білорусія є нетто-імпортером палива і сировини, і країною, через територію якої проходять експортні трубопроводи з Росії в Центральну і Західну Європу.

У 90-ті роки Росія і Білорусія в основному сформували митний союз, уніфікувавши більшість тарифних ліній і перейшовши до вільної торгівлі один з одним., але переговори по вступу в СОТ Білорусія і Росія ведуть окремо через серйозні розходждення в економічних моделях і господарському законодавстві двох країн і відсутность механізмів, які могли б забезпечити їх конвергенцію.

Білорусія останніми роками прагне прискорити свій вступ до СОТ, тому що це сприятиме перегляду і відміні антидемпінгових та інших обмежувальних заходів відносно експорту Білорусії. Поки ж, незважаючи на те, що почастішали засідання рабочої групи по Білорусії в середині поточного десятиліття, процес приєднання цієї країни до СОТ далекий від завершуючої стадії. В силу незавершенності ринкових реформ і натягнутих стосунків білоруського керівництва з лідерами країн Заходу у країни мало шансів вступити до Світової організації торгівлі найближчими роками [2,c.348].

Казахстан. Керівництво країни впродовж усього пострадянського періоду виступало з різними ініціативами інтеграційного характеру. Наприклад, спільний вступ в СОТ учасників Митного союзу ЄврАзЕС. Зусилля щодо координації приєднання могли стати стимулом поглиблення взаємних зв'язків пострадянських республік, але цей заклик так і не був почутий в Росії.

З 36 країн - членів СОТ, що входять до складу робочої групи зі вступу Казахстану в цю організацію, 15 проводять детальні двосторонні переговори по доступу на ринок товарів. Переговори за умовами доступу на казахстанський ринок послуг ведуться з 8 країнами - членами робочої групи Австралією, ЄС, Канадою, Латвією, Польщею, США, Швейцарією, Японією. Нині Казахстан веде переговори по доступу на ринок послуг по 76 з 155 секторів послуг Класифікатора ООН. Найбільш чутливими секторами послуг, що вимагають значного рівня захисту, є фінансові, правові, комерційні, транспортні, телекомунікаційні, туристичні, будівельні. Важливі для країни і переговори в рамках ТРIПС - ринок продукції легкої промисловості в Казахстані, за різними оцінками, на 70-90% представлений контрабандною і контрафактною продукцією [2,c.347].

Країна має шанси опинитись в СОТ в числі перших з тих держав СНД, що залишилися за межами цієї організації.

Азербайджан подав заявку на вступ до СОТ пізніше, ніж більшість інших країн СНД. Переговорний процес почався практично відразу, але інтенсивність його підвищилася в 2004-2006р.р. Ймовірно, покращення економічних позицій країни завдяки зростанню цін на нафту спонукало керівництво країни прискорити процес приєднання до організації. Для Азербайджану членство багато в чому має статусний характер. Країна експортує переважно сировинні товари, а у сфері послуг вона зацікавлена в питаннях транзиту [2,c.349].

Таджикістан входить до числа найменш розвинених держав світу, а тому користується відповідними преференціями - його продукція надходить до ЄС безмитно. Ця обставина додає привабливості країні в очах потенційних інвесторів, серед яких лідирують російські компанії. Подібно до інших країн Центральної Азії, Таджикістан вкрай зацікавлений в сприятливих умовах для транзиту своїх вантажів, і це одна з сфер де вступ в СОТ може дати позитивний результат.

З початку поточного десятиліття уряд Таджикістану веде активні переговори в рамках процесу вступу в СОТ. Були представлені пропозиції по товарах і послугах, йде діалог із зацікавленими сторонами. Почалося реформування законодавчої бази з метою адаптації її до вимог Світової організації торгівлі [2,c.349-350].

Узбекистан. Процес приєднання Узбекистану до СОТ, який з червня 1994р. мав статус спостерігача при ГАТТ, почався в грудні 1994р. У січні 1995р. було створено відповідну робочу групу, до складу якої увійшло 27 країн. У вересні 1998р. Узбекистан передав до СОТ меморандум по режиму зовнішньої торгівлі.

В цілях ефективної підготовки до вступу в грудні 1998р. кабінет міністрів Республіки Узбекистан затвердив склад міжвідомчої комісії з роботи по СОТ [2,c.350].

Готуючись до вступу в цю організацію, Узбекістан усвідомлює можливість не тільки позитивних, але й негативних ефектів від лібералізації зовнішньої торгівлі. З одного боку країна може отримати полегшення процесу виводу на світові ринки узбецьких товарів і послуг, нові можливості в розвитку фінансових ринків, появу нового механізму захисту зовнішньоекономічних інтересів країни і приведення національного законодавства у сфері зовнішньої торгівлі до міжнародному, а з іншого - можливість втрати ряду виробництв і галузей оброблювального сектора економіки, зростання безробіття, обмеження можливостей держави в проведенні активної промислової політики. У цих умовах потрібна розробка раціональної стратегії приєднання Узбекистану до СОТ, що дозволила б компенсувати або мінімізувати негативні наслідки і досягти максимального ефекту для економіки і розвитку країни в цілому.

Росія. Переговори щодо приєднання Росії до Світової організації торгівлі тривають 14 років.

Відомо, що 80% експорту країни - товари сировинної групи, які, здебільшого обмеженням СОТ не піддаються.

Після вступу в СОТ у російських металургійних і хімічних компаніях з'явиться можливість звертатися у випадках порушення проти них антидемпінгових і компенсаційних розслідувань в орган СОТ по вирішенню суперечок.

Російські експерти вважають, що вступ до СОТ їхній країні необхідний, інакше модернізація економіки багато в чому буде ускладнена.

Вступ до СОТ матиме для Росії багато позитивних наслідків: зниження мит на імпортні лікарські препарати, зниження вартості виробів легкої промисловості, збільшення іноземних інвестицій в основний капітал страхових компаній з 25 до 50%, у банківській справі частка іноземного капіталу повинна зрости до 50%,а також це допоможе вирішити головне стратегічне завдання - диверсифікацію експорту та економіки вцілому [23].

Отже, як показала міжнародна практика останніх років, не завжди і не всім країнам вступ до СОТ приносить процвітання, тим більш, в короткостроковій перспективі. Тому необхідно чітко визначитися з тим, наскільки очікуваний ефект перевершить негативні наслідки членства для кожної конкретної країни.

Нині переважає думка про те, що не існує альтернативи вступу в СОТ. Зростає розуміння необхідності розробки і реалізації відповідної політики, щоб вигоди від вступу до СОТ стали реальністю, а негативні наслідки були мінімізовані на стільки, на скільки це можливо.

3.3 Доцільність та можливості приєднання України до Митного Союзу ( Росія-Білорусія-Казахстан)

Після розпаду СРСР та створення СНД, 12 країн- учасниць підписали між собою двосторонні угоди про вільну торгівлю. А в 1995р. Росія, Білорусія, Казахстан та Киргизія підписалу угоду про Митний союз (ЄврАзЕС), і вже згодом Росія виступила з ініціативою створення ЄЕП з Україною, Білорусією та Казахстаном. Передумовами такого кроку були значний науково-технічний, промисловий, фінансовий та економічний (95% потенціалу всього СНД ) потенціали цих держав.

Проект ЄЕП стартував ще в 2003р., коли президенти України, Росії,Білорусії та Казахстану підписали відповідну угоду. За словами М. Касьянова, цей проект мав на увазі створення єдиного економічного простору з єдиними податками, єдиною валютою, тарифами, енерготранспортною системою, що суперечило курсу України на євроінтеграцію. Тому, через відмову нашої держави від вступу до Митного союзу та створення наднаціональних органів ЄЕП, цей процесс дещо затягнувся.

Свою офіційну позицію - співпраця у рамках ЗВТ - Україна зафіксувала Указом Президента від 20.04.2005р. "Про формування Єдиного економічного простору"[1, c.14].

Після вступу України у 2008р. до СОТ можливість створення митного союзу у рамках ЄЕП обговорювалась лише проросійськими політиками, так як екс-президент В.Ющенко однозначно виступив проти приєднання до нього [1, c.17].

З початку ж 2010р., після вступу В. Януковича на пост Президента України, це питання знову знаходиться на порядку денному. Головним аспектом обговорення є можливість вступу України в Митний Союз та його наслідки, які, за словами експертів, можуть бути як позитивними, так і негативними [22].

До позитивних можна віднести те, що Митний союз припускає можливість створення єдиної митної території для держав, що входять в нього, шляхом усунення тарифних і нетарифних обмежень в торгівлі один з одним і уніфікацію митного тарифу на ввезення товарів з третіх країн. Тобто для України повинен існувати режим вільної (безмитною) торгівлі з країнами союзу, що має особливу актуальність в контексті наявності в Росії експортних мит на енергоносії. Необхідно відмітити що на сьогоднішній момент між Росією і Україною вже існує двосторонній договір про вільну торгівлю. Проте, до договору додається список виключень, в який входять найбільш чутливі товарні групи, причому список цей постійно розширюється. Враховуючи важливе значення експортних мит на енергоносії, які не лише створюють захисний ціновий бар'єр для російських підприємств, але і служать істотним джерелом поповнення державного бюджету складно припускати можливість їх усунення по відношенню до Украіни. Це підтверджує той факт, що вже сьогодні питання про відміну експортного мита на енергоносії виведене із стандартної тристоронньої угоди між Росією, Білорусією і Казахстаном.

Аналіз публікацій на тему митного союзу показує, що проблеми виникають не лише з приводу експорту енергоносіїв, але і інших критичних товарів (наприклад, ввезення підакцизних алкогольних напоїв), що дозволяє зробити висновок про недостатню продуманість цього митного об'єднання (Росія більше дає, чим отримує). Таким чином, входження України в цей союз вигідне для нас в першу чергу в енергетичній сфері, але це можливо тільки на умовах відсутності виключень з умов вільної торгівлі.

Слід сказати, що ілюзорною виглядає і можливість України істотно збільшити експорт в країни союзу. Дані за останній рік дають можливість сказати, що нетарифні обмеження з боку Росії і Білорусії по відношенню до українських товарів істотно посилилися. Це виражається в збільшенні кількості і охопленні антидемпінгових процедур, технічних вимог і т.д. Наявність нетарифних обмежень показує небезпеку для російських товаровиробників з боку українського експорту (і це за наявності експортних мит на енергоносії і високої енергомісткості нашої промисловості), що породжує різноманітні захисні механізми.

Негативні моменти входження України в Митний союз пов'язані з тим, що наша країна з 2008 р. вже є членом СОТ, на відміну від країн союзу. Тому приєднання до союзу до його входження в СОТ провіщає Україні повторення вже пройденого переговорного процессу, тобто, по суті, нам необхідно буде заново вступати в цю організацію вже в рамках союзу [31].

Окрім цього необхідно відмітити, що "зв'язаний" в рамках вступу митний тариф України майже в 2 рази нижче за митний тариф союзу і уніфікацію тарифів, тобто їх фактичне збільшення для України, не можна однозначно розглядати як позитив, оскільки на сьогодні загальні прибутки від імпортних мит розподіляються між країнами союзу в співвідношенні 86,5% - Росії, 8,5% - Казахстану, 5% - Білорусії, що вже викликає невдоволення останньої.

В рамках союзу вже вирішено підвищити тарифи на імпорт автомобілів, і, якщо розглянути їх на прикладі ввезення умовного автомобіля вартістю в 25000$ на території союзу і Казахстану, то, його ціна підвищується на 24365,75$ і на 5874$ відповідно. Але, зі слів віцепрем'єр-міністра Білорусі Андрія Кобякова, підвищення тарифних ставок торкнеться тільки 6,7% товарних позицій, пониження ж- 18,7%, інші 74,6% залишаться незмінними.

Ще одним мінусом можливого приєднання України до Митного Союзу є те, що Україна точно не зможе претендувати на вступ в ЄС, що на сьогодні є пріоритетним напрямом зовнішньої політики.

Слід зазначити, що позитивні наслідки входження України в Митний союз є істотними вже в короткостроковій перспективі, але їх отримання пов'язане з великими ризиками, які полягають в можливості зміни пріоритетів в російській економічній політиці. Усі негативні наслідки мають відстрочений політичний характер пов'язаний з послабленням можливості інтеграційних перспектив України в ЄС.

Таким чином, виходячи з вище наведених фактів, можна зробити висновок, що для України такий вид інтеграції є суперечливим, як для члена СОТ, а вигоди, які можливі в короткостроковій перспективі, пов'язані з одного боку зі значними ризикам через нестабільність поглядів Росії щодо пріоритетів в економічній політиці, а з другого-з погіршенням положення нашої держави на європросторі, що в майбутньому не дасть Україні можливості вступити до ЄС.

Тому співпрацю з Росією, Казахстаном і Білорусією варто здійснювати у рамках зони вільної торгівлі, яку від МС відрізняє тільки наявність єдиного митного тарифу по відношенню до третіх країн [6,c.18].

ВИСНОВКИ

Бурхливий розвиток інтеграційних процесів в останні декілька десятиліть дає підстави стверджувати, що їхні позитивні наслідки в світовому масштабі явно переважають над негативними, які, безумовно присутні.

На сьогоднішній день існують суттєві передумови для подальшого поглиблення процесів світової економічної інтеграції і можна сподіватись, що вона, як складова загальносвітових інтеграційних тенденцій (політичних, культурних, тощо), буде сприяти подальшому суспільному розвитку та вирішенню глобальних світових проблем.

В роботі було розглянуто передумови та наслідки міжнародної економічної інтеграції, співпрацю країн в рамках регіональних та субрегіональних організацій на прикладі країн СНД та їх співпрацю з ВТО.

СНД- досить молода організація, яка на сьогоднішній день, на жаль, має не найкращі показники економічного розвитку та майбутніх перспектив.

Виходячи з даних, які було проаналізовано для написання роботи та прогнозів політологів, можна говорити про недостатній рівень інтегрованості економік країн Співдружності, насамперед, через конфліктні ситуації в її межах та різні погляди держав-членів відносно майбутніх напрямів розвитку.

СНД як інтеграційне об'єднання держав пострадянського простору так і не склалася. Прийняті її керівними органами документи фактично не діють. Координуючі інституції аж ніяк не впливають на розвиток економіки країн-членів.

Загалом слід визнати, що Співдружність має тенденцію до перетворення в механізм реалізації виключно російських інтересів. Пануючи в робочих органах СНД, РФ фактично має можливості проводити такі рішення, які узгоджуються з її власними національними інтересами, але часто суперечать інтересам інших країн-членів. Домінування російських інтересів в СНД аж ніяк не сприяє розгортанню того потенціалу співробітництва, який планувався спочатку.

У відносинах між країнами СНД та РФ накопичуються економічні, політичні та правові протиріччя. Незадоволеність станом справ виявилася на останніх зустрічах керівників держав СНД, де гостро критикувалася неконструктивна позиція РФ. Показовою є тенденція до утворення в пострадянському просторі, в межах СНД, особливих інтеграційних підструктур (Союз РФ та Білорусі, Митний союз 4-х, центральноазійський економічний союз, ГУАМ тощо). Співдружність поступово перетворюється в багаторівневу структуру з різним ступенем участі в інтеграцій них процесах окремих країн.

Через неефективність співпраці у вирішенні першочергових питань економічного розвитку та співробітництва, члени СНД прагнуть до європейської інтеграції, що посилює відцентрові процеси в межах Співдружності. Так Україна, Грузія, Молдова та Вірменія вже є членами СТО, яка, не дивлячись на негативні наслідки для їх економік, пріоритетніша, ніж СНД.

Основними причинами нежиттєздатності та нестабільності СНД є:

1. Нерівноправність відносин між країнами СНД, а також претензії РФ на політичне, економічне, інформаційне та соціокультурне домінування.

2. Намагання РФ розглянути весь пострадянський простір як зону її інтересів.

3. Несумісність вимог РФ щодо координації зовнішньої й економічної політики країн СНД з повним ігноруванням нею інтересів і пріоритетів країн-партнерів.

4. Стратегічний курс РФ на розбудову наддержавних структур СНД під її контролем і прогресуючу інтеграцію пострадянських країн в новий потужний геополітичний блок.

Тому за для збереження цілосності Співдружності керівникам країн СНД слід розробити чіткий план дїй на майбутнє з урахуванням інтересів, рівня розвитку та ступеня інтегрованості кожної окремої держави-члена.

Список використаної літератури

1. Бульвінський А. Проект Єдиного економічного простору: російське та українське бачення/ А. Бульвінський// Віче.-2009.- №18.-С.14-17.

2. ВТО: механизм взаимодействия национальных экономик. Угрозы и возможности выхода на международный рынок/ | Евдокимов А.И., Кузнецова Н.П., Данильцев А.В. |: под ред. С.Ф.Сутырина.-М.:Эксмо,2008.-400 с.- (Профессиональные издания для бизнеса)

3. Киреев А. Международная экономика/: Учеб. пособ. для вузов.Ч.1./Киреев А.- М.: Международная экономика, 1998. - 416с.

4. Международные экономические отношения: учеб./ [Н.Н.Ливенцев и др.]: под ред. Н.Н. Ливенцева.-[2-е изд.].- М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005.-648с.

5. Міжнародна економіка/ | Бочан I.О., Грабинський I.М., Гарасим П.М. |: під ред. О.Г. Гупала.-К.: Хай-Тек Пресс,2007.-368 с.

6. Рябкова Д. Три пишем, четыре в уме/ Я. Рябкова // Инвестгазета. -2010.- від 01-07.03.- С.18-21.

7. Ситарян С.Интеграция стран СНГ: трудности и перспективы взаимодействия/С. Ситарян//Проблемы теории и практики управления.-2001.- №5.-С.27-29.

8. Ткаченко С.Реформирование СНГ и перспективы его развития/С. Ткаченко, К.Гуляева//Власть.-2009.- №7.-С.100-103.

9. Філіпенко А.С., Міжнародна економіка: навч.посібник/ А.С. Філіпенко, Є.I. Ходаківський.- К.: Кондор,2008р.-382с.

10. Экономика:учеб./ под ред. д-ра экон наук, проф. А.С. Булатова.-[4-е изд.].- М.:Экономистъ, 2005.-831с.

11. Варданян К. Экономика ошибок не прощает/ К.Варданян// Голос Армении.-2009.-№135.- Режим доступу: http://www.golosarmenii.am/ru/19926/economics/712

12. Государства-участники Организации экономического сотрудничества создадут единую энергосистему [Електронний ресурс]/ Cайт новин "What's New?".-2005.- Режим доступу: http://www.wn.ru/today/BusinessNews/03.10.2005/2.html

13. Евразийское экономическое сообщество (справочная информация) [Електронний ресурс]/ Министерство иностранных дел Российской Федерации.-2010.- Режим доступу: http://www.mid.ru/ns-rsng.nsf/0e82a568fbb5b2c043256a65002f56c2/cd089a6acbc9584fc32573bd002dc19b?OpenDocument

14. ЕврАзЭС . История [Електронний ресурс]/ Официальный веб-сайт Евразийского экономического сообщества.- Режим доступу: http://www.evrazes.com/about/history

15. Единое экономическое пространство: возможности, проблемы, перспективы [Електронний ресурс]/ Фонд "Наследие Евразии".-2005.- Режим доступу: http://www.fundeh.org/issues/books/32

16. Иванов А. Россия и АТЭС: перспективы сотрудничества [Електронний ресурс] | : Вестник МГИМО / А.Иванов.-2010.-№1(10).- Фонд исторической перспективы "Перспективы".- Режим доступу: http://perspectivi.net/oykumena/politika/rossija_i_ates_perspektivy_sotrudnichestva_2010-04-14.htm

17. Коммюнике Четвертого заседания Парламентской Ассамблеи ГУАМ [Електронний ресурс]/ Официальный веб-сайт ГУАМ.- Режим доступу: http://guam-organization.org/node/841

18. Кононенко А. Кооперация в Черноморском регионе и перспективы ОЧЕС [Електронний ресурс]/ А.Кононенко// "BlackSeaTrans"-2006.- №3.- Режим доступу: http://www.blackseatrans.com/article.php?articleID=702

19. Краткие сведения о ШОС[Електронний ресурс]/ Официальный веб-сайт Шанхайской организации Сотрудничества.- Режим доступу: http://www.sectsco.org/RU/brief.asp

20. Міжнародна економічна інтеграція [Електронний ресурс]/Экономико-правовая библиотека.- Режим доступу: http://www.vuzlib.net/me_kneu/8-1.htm

21. Настоящее и перспективы ШОС [Електронний ресурс]: за даними Iнформаційно-аналітичного Центру по вивченню суспільно-політичних процесів на пострадянському просторі/ Внешмаркет. Портал Информационной Поддержки Внешнеэкономической Деятельности.-2007.- Режим доступу: http://www.vneshmarket.ru/content/document_r_2A104146-629B-460C-B302-7BC14F06781E.html

22. Нужен ли Украине таможенный союз? [Електронний ресурс]/.- Режим доступу: http://www.kakrabota.com.ua/article/17613/

23.Паньков В.С. Россия и ВТО [Електронний ресурс]/В.С.Паньков// журнал "Золотой Лев".-2008.-№144-145.- Режим доступу: http://www.zlev.ru/144/144_34.htm

24. Проект формирования ЕЭП:состояние и перспективы [Електронний ресурс]/ А.Е. Лебедев// Форум "Единое экономическое пространство".-2008.- Режим доступу: http://edekon.bestforums.org/viewtopic.php?f=251&t=43

25.Розділ ІІІ. Міжнародна економічна інтеграція [Електронний ресурс]/ Економіко-правова бібліотека.-Режим доступу: http://polkaknig.narod.ru/econom/lazebn/31.htm

26. Союз Беларуси и России [Електронний ресурс]/ Сайт Посольства Республики Беларусь в Российской Федерации.- Режим доступу: http://www.embassybel.ru/commonwealth

27. Страны постсоветского пространства на пути в ВТО: процесс вступления в ВТО [Електронний ресурс]/ "Мосты".-2007.-№1.- Режим доступу: http://trade.ecoaccord.org/bridges/1/8.htm

28.Страны СНГ в ВТО: проблемы и последствия [Електронний ресурс]/ Офіційний веб-сайт Регіональної торгово- промислової палати Миколаівської області.-2007.- Режим доступу: http://www.rtpp.com.ua/news/2007/06/21/4/526.html

29. Страны СНГ и мировой кризис: общие проблемы и разные подходы: [Електронний ресурс]/ д.э.н. И.А. Николаев, Т.Е. Марченко, М.В. Титова// Аналитический доклад- М.,2009.-27с.- Режим доступу: http://www.fbk.ru/upload/contents/561/anticrisis-CIS.pdf

30.Туманные перспективы СНГ [Електронний ресурс]/Сайт інформаційно-аналітичного агенства "Политпрогноз"-Режим доступу: http://www.politprognoz.ru/main_theme_tumannie_perspektivi_sng_29_10_08.php

31. Билоусова Н.Украина в ВТО. Год первый [Електронний ресурс]/ Н.Билоусова// День-2009.- №83.-Режим доступу: http://smi.liga.net/articles/IT093020.html

32. Хуторный Т. Россия нажала на тормоза [Електронний ресурс]/ Т.Хуторный//Вовремя.info -2009- Режим доступу: http://www.vovremya.info/art/1244725688.html

33. Шурубович А. Страны СНГ в ВТО: проблемы и последствия [Електронний ресурс]/А. Шурубович// Финансовый Директор-2006.-№10.- Режим доступу: http://www.fd.ru/reader.htm?id=22268

34. Создание Союза России и Белоруссии [Електронний ресурс]/ Независимый обозреватель стран Содружества-2010.- Режим доступу: http://www.nob.su/2010/01/28/sozdanie-sojuza-rossii-i-belorussii.html

35. Украина проверяет СНГ на эффективность[Електронний ресурс]/Коммерсант-2006.-№74.- Режим доступу: http://www.kommersant.ua/doc.html?DocID=671830&IssueId=35640

36. Офіційний веб-сайт Статистики країн СНД [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.cisstat.com/