Еволюція теорій міжнародної торгівлі

На початку 80-х років, наприкінці другого за складністю економічних проблем періоду в економічній історії розвиненого капіталізму, монетаристські концепції актуалізувалися під впливом десятирічної структурної кризи у світовій економіці в уже сформованій залежності між країнами. Структурні реформи і макроекономічна адаптація, що відбулися спочатку в США, а потім у Західній Європі, передбачали дерегулювання в макро-і зовнішньоекономічній сферах на національному рівні, зрушення у бік міжнародних механізмів конкуренції й у зв'язку з цим перехід до більш ліберальних і демократичних форм регулювання фінансовими і монетарними інструментами, зокрема до координації внутрішньої макроекономічної політики.

Такий підхід, застосований на практиці американською адміністрацією президента Р. Рейгана на початку 80-х років, а потім і в Західній Європі, дав змогу подолати стагфляційний процес, побудувати нову систему регулювання світових господарських зв'язків монетарними засобами, яка не стримувала зростання, враховувала реалії національних суверенітетів і не створювала надмірної наднаціональної директивності.

Структурні реформи та макроекономічна адаптація стали стрижнем Стратегії на IV десятиріччя розвитку ООН, обговореної і прийнятої в 1990 р. на 18-й Спеціальній Сесії Генеральної Асамблеї ООН. Делегація України зробила значний внесок у розроблення, узгодження і прийняття підсумкового документа "Декларації про Стратегію на IV десятиріччя розвитку ООН".

Підсумком реалізації цілей Стратегії в розвинутих і нових індустріальних країнах став тривалий, майже десятирічний період безкризового розвитку, високих темпів економічного зростання та становлення нової системи багатостороннього регулювання і національного управління зовнішньоекономічною діяльністю. У сучасній економічній літературі ведуться широкі дискусії про майбутній механізм регулювання світової економіки, співвідношення національних і міжнародних механізмів регулювання. Більшість поглядів збігаються у тому, що роль багатосторонніх інституцій зростатиме. Проте дискусійним залишається питання: чи збереже свою ефективність нинішня монетарна (неокласична) система, чи вона поступиться місцем наднаціональним інституціям при значному обмеженні національного економічного суверенітету? Практичних підтверджень зниження ефективності монетарних форм регулювання й управління зовнішньоекономічною діяльністю розвиток світового господарства науці поки що не надав.

РОЗДІЛ 3. Напрями модернізації теорій міжнародної торгівлі в сучасному суспільстві

3.1 Розвиток теорій міжнародної торгівлі в умовах еволюції моделей суспільно-економічних формацій

Протягом більшої частини ХХ ст. в основі теорії міжнародної торгівлі лежали праці Давида Рікардо, опубліковані на початку XIX ст. і доповнені Елі Хекшером і Бертілом Оліном в 1920-х р. Відповідно до цієї теорії, основним рушієм міжнародної торгівлі служать порівняльні переваги країн у виробництві тих або інших товарів. Згідно Рікардо, порівняльні переваги визначаються міждержавними розходженнями в продуктивності праці, згідно Хекшеру й Оліну - різницею в запасах факторів виробництва, але головний висновок у цих двох теорій однаковий: чим менше схожі дві країни одна на одну, тим більший повинен бути товарообмін цими країнами.

Подібні ідеї нової теорії міжнародної торгівлі більше десятка років, чекали дослідника, який би формалізував їх у вигляді математичної моделі. Цією людиною став Пол Кругман.

Нова теорія торгівлі фокусує увагу переважно на проблемах розвитку виробничої спеціалізації розвинених країн, конвергенції їхніх виробничих структур і структури попиту, а також на проблемах ведення міжнародної торгівлі між розвиненими країнами, яка за останні десятиліття набула внутрішньо-секторного характеру. Крім цього, значна увага приділяється зростанню ролі транснаціональних корпорацій у світовому господарстві та їх впливу на розвиток і характер міжнародної спеціалізації розвинених країн.

У моделі П. Кругмана [7], представленої в 1991 році, ускладнено умови шляхом включення чинника міжнародного руху капіталу й робочої сили, разом із транспортними витратами. Із тих пір ця модель стала базовою для вивчення економічної географії й міжнародної торгівлі. Сама модель занадто складна, це пояснюється тим, що в ендогенну епоху навіть незначна різниця факторів може стати причиною серйозних наслідків. Приміром, щоб знизити транспортні витрати, компанія намагається робити свій товар ближче до кінцевого споживача.

П. Кругман намагався показати, що виробник, бажаючи скоротити виробничі витрати і транспортні витрати, прагне до концентрації виробництва, причому ближче до тих регіонів, де для товару є максимально великий ринок. У міжнародній торгівлі це означає, що кожна країна прагнутиме нарощувати експорт тих промислових товарів, для яких існує досить місткий її власний внутрішній ринок. При цьому власна міжнародна спеціалізація визначатиметься не абсолютною, а порівняльною перевагою перевагу.

Отже, оскільки компанії прагнуть реалізувати порівняльну перевагу і розміщувати своє виробництво ближче до найбільших потенційних ринків, економічна активність і інновації мають тенденцію до концентрації в просторі. У термінології П.Кругмана [6], виникає «ядро», куди зрештою стікаються капітал і фахівці-професіонали. Мережеві взаємодії, у тому числі між окремими індивідуумами і фірмами, прискорюють впровадження інновацій і приводять до швидкого розвитку колосальної економічної агломерації, таких як Силіконова долина. Виникнення подібних кластерів нерідко пояснюється історичною випадковістю. За П. Кругманом розвиток кластерів є закономірним, зокрема розділення економічного простору на розвинений протестантський «промисловий північ» і периферійний католицький «південь», що спостерігається як в окремих країнах, так і в глобальному масштабі.

З цього ж положення витікає ще один цікавий наслідок, а саме -- це все має тенденцію до дезурбанізації або поступового зсуву центрів економічної активності. Коли всі фірми одного профілю сконцентровані в «ядрі», компанія, що вирішила переміститися у периферію, стає там практично монополістом. Вона дістає доступ до дешевшого місцевого ринку праці і місцевих постачальників, може уникнути надмірних витрат, пов'язаних із зростанням, наприклад, вартості землі. Чи ця тенденція буде переважаючою чи ні залежить від багатьох чинників, зокрема від того, чи[6]:

- зможуть компанії отримувати на новому місці ті самі «зростаючі скалярні доходи», пов'язані із зростанням масштабу виробництва та економією на транспортних витратах;

- зможуть компанії утримати ззовні «ядра» кваліфіковані кадри;

- нададуть регіональні органи влади цим компаніям певні преференції.

Зрештою в колись периферійній економіці можуть виникнути нові промислові кластери, як це було в Японії, Південній Кореї і сьогодні відбувається в Китаї.

Важливу роль при розгляді міжнародної торгівлі відіграє міграція факторів виробництва. Із розробленої моделі П. Кругмана випливає, що саме сила наступних трьох ефектів буде визначати стійкість рівномірного розподілу до міграції:

- ефект місцевого ринку: тенденція монополістичних фірм розміщувати виробництво ближче до більших ринків й експортувати товари на малі ринки;

- ефект вартості життя: вона нижче в тих районах, де розташовано більше промислових фірм, тому що у вартості вироблених ними товарів менше транспортних витрат;

- ефект конкуренції: фірми, що знаходяться в системі недосконалої конкуренції, прагнуть розміщувати виробництво в тих районах, де менше конкурентів.

За аналогією з фізичними явищами, сили, що стимулюють агломераційні процеси, одержали назву доцентрових, а сили, що діють у протилежному напрямку, - відцентрових. Які сили «переможуть» в економіці - залежить від параметрів економії від зростаючого масштабу виробництва, еластичності заміщення у функції попиту й розміру транспортних витрат.

У роботі П. Кругмана продемонстровано, як взаємодія цих трьох параметрів визначає динаміку розміщення виробництва в економіці: чи будуть регіони зближуватися у своєму економічному розвитку або, навпаки, віддалятися одне від одного. Інтуїтивно можна погодитися з висновком про те, що економія від зростаючого масштабу у виробництві підсилює агломераційні процеси. Більше того, існує критичний рівень економії від зростаючого масштабу в промисловому виробництві, при перевищенні якого при всіх інших рівних умовах симетрична рівновага є нестійкою, а агломераційні процеси самопідсилюються. Тобто розвиток економіки за принципом «центр-периферія» стає неминучим. Якщо ж розмір економії від масштабу нижче критичного рівня, то залежно від комбінації параметрів можливе домінування в економіці як доцентрових, так і відцентрових сил. При цьому високі транспортні витрати й висока еластичність заміщення різновидів промислового товару підсилюють відцентрові сили, приводячи до зближення регіонів.

Таким чином, ґрунтуючись на досить простій й інтуїтивній моделі, П. Кругман звів воєдино картину розміщення виробництва в просторі, що і до нього багато хто намагалися описати, але зуміли лише відбити окремі її моменти. Подальший розвиток цих ідей як самим П. Кругманом, так і його колегами, серед яких особливий внесок внесли М. Фуджита [4] й Т. Венаблз [3], привело до того, що даний підхід виріс у цілу область економічної науки, що одержала назву нової економічної географії, у свою чергу показавши значний вплив на розвиток досліджень регіональної економіки.

Отже, заслуга П. Кругмана в тому, що він не просто пояснив всі ці складні тенденції в світовій і регіональній економіці, але і розробив моделі, що дозволяють оцінити вклад кожного чинника, що визначає рівновагу локальної і глобальної економічної активності. Кругман також зміг замінити метафори моделями, які створюють основу для аналізу економічних процесів.

У сучасних умовах жодна країна не в стані забезпечити виробництво абсолютно всіх благ, необхідних для народного господарства і населення. Участь у міжнародній торгівлі визнається об'єктивно необхідним і неминучим. Світова торгівля на сучасному етапі - традиційна і найбільш розвинена форма міжнародних економічних відносин. За деякими оцінками, на частку торгівлі припадає близько 80% всього обсягу міжнародних економічних відносин. Активний розвиток світової торгівлі вносить багато нового і специфічного в процес розвитку національних економік. Завдяки розвитку міжнародної торгівлі відбулася кардинальна трансформація економічного укладу, політичного устрою, змінилися культурно-ціннісні переваги більшої частини населення. Пішли в минуле ідеологічні постулати, що визначали розвиток країни протягом десятиліть. Міжнародної торгівлею називається оплачуваний сукупний товарообіг між усіма країнами світу. Національні виробничі розходження визначаються різними факторами виробництва - працею, землею, капіталом, а також різною внутрішньою потребою в тих або інших товарах. теорія конкурентних переваг.

Сьогодні на підвалинах постіндустріального суспільства закладається нова епоха в історії суспільства. Зумовлена стрімким розвитком науки і знань, вона формується у великомасштабну науково-технологічну революцію, характеризується становленням постіндустріальних соціально-економічних систем, глобалізацією економіки й економічної науки світу [5,с.251]. Інформаційне суспільство (англ. Information society) -- За концепцією постіндустріального суспільства; нова історична фаза розвитку цивілізації, в якій головними продуктами виробництва є інформація і знання. Рисами, що відрізняють інформаційне суспільство, є: збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства; збільшення долі інформаційних комунікацій, продуктів та послуг у валовому внутрішньому продукті; створення глобального інформаційного простору, який забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів і задовільнення їхніх потреб щодо інформаційних продуктів і послуг. Щабель в розвитку сучасної цивілізації, що характеризується збільшенням ролі інформації і знань в житті суспільства, зростанням долі інфокомунікацій, інформаційних продуктів і послуг у валовому внутрішньому продукті (ВВП), створенням глобального інформаційного простору, який забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів і задовільнення їхніх соціальних і особистісних потреб в інформаційних продуктах і послугах. Інформаційне суспільство настає внаслідок інформаційно-комп'ютерної революції й базується на інформаційній технології, «інтелектуальних» комп'ютерах, автоматизації та роботизації всіх сфер і галузей економіки та управління, єдиній найновішій інтегрованій системі зв'язку. Це забезпечує кожній особі (закріплюється законодавчими актами) будь-яку інформацію і знання та зумовлює радикальні зміни в усій системі суспільних відносин (політичних, правових, духовних та інше). Завдяки цьому забезпечується найбільший прогрес і свобода людини, можливість її реалізації [6].

Динаміку зростання експорту та імпорту можна побачити у табл. 1. Світова торгівля послугами є одним з секторів світового господарства, що найшвидше зростає в країнах з інформаційно-орієнтованою економікою. За оцінками фахівців, міжнародна торгівля послугами подвоюється кожні 7--8 років порівняно з 15 роками, необхідними для аналогічного збільшення обсягу експорту товарів.

Таблиця 1. Динаміка світової торгівлі послугами у 1970--2006 рр. (млрд. дол. США)

Роки	1970	1980	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2010
Експорт	67, 0	387,9	1491	1492,9	1600,5	1828,2	2185,8	2414,3	4100,1
Імпорт	62, 9	362,8	1474,6	1491,2	1577,6	1795,5	2130,5	2374,4	-

* розраховано авторами за даними Світової організації торгівлі (www.wto.org)

Розвиток інформаційного суспільства як суспільно-економічної системи в деяких регіонах світової економіки, зокрема в Європі супроводжується розвитком міжнародної торгівлі в цих регіонах. Детермінований розвиток теорій міжнародної торгівлі від суспільно-економічної формації проявляє себе переосмисленні змінних міжнародної торгівлі. Результатом переосмислення методологічних основ міжнародної торгівлі проявляється в наступних теоріях, що звились в умовах розвитку міжнародної торгівлі США та Європи. На нашу думку виникнення теорій міжнародної торгівлі невід'ємно пов'язано з розвитком і зміною суспільно-економічних формацій. Теорія Майкла Портера та інших характерних теорій, на нашу думку є проявом тенденцій міжнародної торгівлі, які в свою чергу є частиною системи економіко суспільних формацій [7]. Аналіз теорій міжнародної торгівлі та систематизація періодизацій суспільно-економічних формацій виявляє внутрішній механізм розвитку теорій який знаходиться в діалектичній єдності свого розвитку (рис.3.1).

Рис.3.1. Розвиток теорій міжнародної торгівлі в умовах еволюції моделей суспільно-економічних формацій

Отже, періодизація розвитку теорій міжнародної торгівлі нерозривно пов'язана з формаціями суспільно-економічних відносин. Першою з них є аграрне суспільство. Теоріями, що сформувались в період встановлення аграрного суспільства є: теорія меркантилізму; теорія "цін -- золота -- потоків"; теорія абсолютних переваг; теорія відносних переваг. Наступним етапом в розвитку теорій міжнародної торгівлі є перехід людства до індустріального типу суспільства. Теоріями, що сформувались в період встановлення до індустріального типу суспільства є: теорія розміру країни; теорія співвідношення факторів виробництва; теорія порівняльних переваг; парадокс Леонтьєва. Наступним етапом в розвитку теорій міжнародної торгівлі є перехід до такої суспільно-економічної формації як постіндустріальне суспільство. Теоріями, що сформувались в період встановлення постіндустріального суспільства в деяких регіонах світу є: неомеркантилізм; теорія вирівнювання цін на фактори виробництва; теорія подібності країн; теорія конкурентних переваг. Проте проаналізовані теорії міжнародної торгівлі не є статичними аксіомами. Сучасні науковці виявляють нові тенденції розвитку світової економіки та людства в цілому і ці глобальні новації розвитку мають значний вплив на трансформацію теорій міжнародної торгівлі. Фундаментальні дослідження російських вчених Б.Н. Кузика та Ю.В. Яківця «Цивилизации; теорія, история, диалог, будущее», та, розроблений російськими та казахськими вченими глобальний прогноз «Будущее цивилизаций» на період 2050 р. (в 10-ти томах), людство з кінця XX ст. вступило в нову фазу [11, с.325]. Основний зміст сучасної фази розвитку людства міститься в тому, що вона знаходиться на межі глобальних циклів. Це період глибоких потрясінь, що докорінно змінюють картину світу і потребують від людства сприйняття сутності змін, що проходять, розробки довгострокової стратегії розвитку в епоху ризиків та загроз. Безумовно, це докорінно змінює характер розвитку міжнародних економічних відносин та міжнародної торгівлі в умовах глобалізації та домінування ТНК на міжнародних ринках [13]. В таких умовах перспективними напрямами досліджень є теоретичні опрацювання сучасних тенденцій міжнародної торгівлі.

3.2 Перспективні теоретичні концепції міжнародної торгівлі XXI ст.

У західній економічній науці теорія міжнародного руху капіталу набула найбільшого розвитку в останні десятиріччя. Ліквідація обмежень на рух капіталу в межах територій, які охоплюються західноєвропейським "Загальним ринком", і прогресуючі процеси інтеграції в інших районах світового ринку призвели до того, що міграція приватних капіталів стала основною формою проникнення сильніших з фінансового погляду держав в економіку порівняно менш розвинутих країн. У цих умовах процес концентрації капіталів виходить із тісних рамок національних господарств, утворюючи міжнародні монополістичні об'єднання, які, ставлячи під контроль усе виробництво ринку розвинутих країн, докорінно змінюють попередні форми міжнародного поділу праці та національної виробничої спеціалізації. Вони руйнують традиційні національні виробничі структури і, створюючи нові космополітичні виробничі комплекси, вносять суттєві зміни в структуру зовнішньоторговельних зв'язків.

Зростання масштабів вивозу і ввозу капіталів часто спричинюють перетворення зовнішньої торгівлі з домінуючої форми міжнародних економічних зв'язків у підпорядковану підлеглу. Усе це разом стає причиною того, що старі канонічні положення "класичної" теорії зовнішньої торгівлі піддаються перегляду. Сучасні західні економісти ревізують основні положення "класичного" аналізу міжнародних економічних відносин, які ґрунтувалися на теорії міжнародної торгівлі. Системі рікардіанських ідей про міжнародний обмін у даний час протиставляються різні версії теорії міжнародного руху факторів виробництва, що ґрунтуються на принципово іншому підході до процесів міжнародного обміну.

Ставлячи під сумнів рікардіанську ідею про визначальну роль світової торгівлі як головного прискорювача міжнародного поділу праці і каталізатора зростання світової продуктивності, прихильники цих теорій (Р. Кевіс, А. Юасей, Р. Кенен та ін.) висувають на перше місце і вважають домінуючим у світовому економічному прогресі міжнародне переміщення факторів виробництва, маючи на увазі насамперед міжнародний рух капіталу, їхні вихідні позиції повністю збігаються з поглядами класичної" школи: в основу міжнародного поділу праці ними покладені відмінності в наявності факторів виробництва - капіталу, праці, природних ресурсів, кліматичних умов. Вони поділяють думку "класиків", що причини торгівлі лежать у відмінностях національних природних умов. Однак, на противагу класичній" школі, переконані в тому, що поряд із торгівлею, яка закріплює і поглиблює ці відмінності, у результаті прогресуючої спеціалізації діє й інша, протилежна, тенденція - ліквідація цих відмінностей як наслідок міжнародного переміщення факторів виробництва. А саме: країни, яким не вистачає капіталу, стануть імпортувати капіталомісткі товари, тоді як країни, що відчувають брак у праці, увозитимуть трудомісткі товари. Брак капіталу відіб'ється на нормі прибутку, котрий пропорційно збільшиться, а капіталомісткі товари відповідно подорожчають.

Таким чином, країна, що відчуває брак у капіталі, ввозитиме капіталомісткі товари і вивозитиме інші, у виробництві яких вона має перевагу. Отже, торгівля замінить рух капіталу, поступово стираючи відмінності між країнами, що мають надлишок капіталу, і країнами, які страждають від його дефіциту, згладжуючи при цьому різницю у нормі прибутку там, де вона особливо помітна. І навпаки, міжнародний рух капіталу змінить зовнішню торгівлю, оскільки він приведе до однакової забезпеченості факторами виробництва в різних країнах і ліквідує різницю в нормах прибутку.

В останні десятиріччя, що характеризуються активізацією процесу національного відродження держав, з'явилися нові тенденції в теоретичному трактуванні процесів міжнародного руху капіталу. Іноземний капітал усе частіше трактується західними економістами як необхідний для прискорення процесів національного нагромадження ресурс, що доповнює внутрішні можливості фінансування інвестицій.

У більшості західних теорій індустріального розвитку червоною ниткою проходить думка про те, що будь-яка країна, яка розвивається і прагне до швидкого збільшення національного доходу, стикається з нездоланними труднощами, якщо вона намагається здійснити програму капіталовкладень, обмежуючись лише мобілізацією національних коштів. Західні економісти (С. Кузнец, Г. Хаберлер, Г. Джонсон, Дж. Хікс, Г. Мейер та ін.) у своїх працях посилено популяризують ідею про те, що планування економічного зростання у країнах, які розвиваються, у сучасних умовах немислиме без урахування можливості допуску в економіку країни іноземного капіталу як одного із зовнішніх джерел нагромадження.

При цьому в єдине пов'язуються зовнішньоекономічні функції держав, котрі є об'єктом інтересів міжнародного фінансового капіталу, із процесами їх внутрішнього господарського зростання. Унаслідок цього між іноземним капіталом і процесами національного нагромадження встановлюється пряма залежність. Це дає змогу інтерпретувати допуск іноземних монополій і держав у національне господарство країн, що розвиваються, як єдиний надійний спосіб прискорення економічного прогресу. Для того щоб довести правильність своїх ідей, багато авторів вдаються до спроби формалізувати процеси впливу експортованого капіталу на розвиток національних господарств, які ввозять цей капітал.

Сучасні західні теорії міжнародної торгівлі, поділяючи країни, що утворюють світовий ринок, на розвинуті і ті, що розвиваються, характеризують їх за ознакою наявності вільних капіталів відповідно як країни, що володіють надлишковим капіталом і експортують його, та країни, що потребують вільних грошових коштів і у зв'язку з цим ввозять капітал з-за кордону. Згідно з таким розподілом надлишок капіталів або їх дефіцит стає немовби показником ступеня економічної зрілості тієї або іншої держави, а сам процес економічного розвитку трактується при цьому виключно як процес нагромадження.

Поділ країн на ті, що ввозять капітал, і ті, що вивозять його, відповідає при такому підході класифікації цих держав, яка грунтується на співвідношенні обсягів їх експорту й імпорту. Вважається, що надлишок вільних капіталів поєднується з надлишком товарів і це веде до перевищення експорту товарів над імпортом. І, навпаки, брак капіталів і пов'язаний із ним низький рівень розвитку національної промисловості тягне за собою необхідність перевищення ввозу товарів над їх вивозом.

Вивіз або ввіз капіталу разом із торговельним балансом країни утворюють ніби співвідношення між національними платежами та валютними надходженнями. Ці співвідношення обумовлені рівнем розвитку економіки і строго фіксовані для кожного даного рівня. За логікою цих міркувань для індустріальне розвинутих держав вивіз капіталу стає органічною функцією національного господарства. Він так само необхідний, як і вивіз товарів, що переповнюють внутрішній ринок.

Водночас для країн, що розвиваються, державний платіжний баланс нібито незмінно повинен передбачати значний дефіцит, який може бути зрівноважений лише ввозом іноземного капіталу. Відносний обсяг цього дефіциту ніби то перебуває в строгій відповідності з рівнем національного господарського розвитку, скорочуючись у міру зростання національного доходу. Після подолання в процесі зростання якоїсь уявної межі платіжний дефіцит перетворюється в позитивне сальдо платіжного балансу, і країна, вийшовши із розряду відсталих, досягає заповітної мети, стаючи сама експортером капіталу у слаборозвинуті країни.

Але на цьому зв'язок між економічним розвитком країни та її зовнішньоторговельною та зовнішньо фінансовою діяльністю не припиняється. Подальше зростання національного доходу супроводжується збільшенням експорту товарів і капіталу не тільки в абсолютних, а й у відносних розмірах. Чим вищий ступінь розвитку економіки, тим більшу частку національного доходу держава змушена капіталізувати за кордоном.

Таким чином, основна ідея цієї теорії полягає в тому, що незалежно від соціальних і політичних умов національного економічного розвитку для кожного рівня господарського зростання існують строго оптимальні з погляду найкращих можливостей її подальшого розвитку співвідношення між обсягом ввезених або вивезених капіталів і національним доходом. Ці розрахункові співвідношення кожна держава повинна використовувати як контрольний інструмент над господарською практикою і по можливості дотримуватися їх, тому що відхилення від цих оптимальних співвідношень нібито ускладнює умови подальшого зростання, вносячи певну дисгармонію у взаємодію внутрішнього та зовнішнього ринків. Ця теорія залежності розвитку національних господарств від міжнародного руху капіталів підтверджується побудовою ілюстративних математичних моделей.

ВИСНОВОК

Отже, на основі проведеного дослідження, можемо зробити наступні висновки.

Міжнародна торгівля посідає особливе місце в складній системі світогосподарських зв'язків. І хоча в сучасних умовах як головну форму міжнародних економічних відносин її відтиснуло міжнародне інвестування, все-таки міжнародна торгівля за своїми масштабами і функціями зберігає винятково важливе значення. Вона опосередковує практично всі види міжнародного співробітництва, включаючи спільну виробничу діяльність різнонаціональних суб'єктів, міжнародний трансферт технологій і т. п.

Розвиток і ускладнення міжнародної торгівлі знайшло своє відображення в еволюції теорій, що пояснюють рушійні сили цього процесу. Концепції міжнародної торгівлі були основою зовнішньоторговельних політик як спроби теоретичного осмислення та пояснення причини міжнародного товарного обміну, його динаміки, структури, ефективності та перспектив розвитку.

Існують два типи теорії торгівлі, які розрізняються за втручанням/не втручанням держави у структуру торгівлі. До теорій «невтручання» належать: теорії абсолютних переваг, відносних переваг, розміру країни, співвідношення факторів виробництва, життєвого циклу продукту, подібності країн тощо. До другого типу теорій відносяться теорії меркантилізму, неомеркантилізму, залежності та інші.

Міжнародна торгівля слугує важливим засобом збалансованості між виробничими можливостями та перевагами споживачів, дозволяє отримувати продукти, в яких відчувається дефіцит, і реалізувати надлишок, котрий не поглинається внутрішнім ринком. Оптимізувати відносини міжнародної торгівлі покликані нині, насамперед, міжнародні економічні інститути, такі як СОТ, ЄС і інші міжнародні організації з урегулювання світових товарних ринків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Дахно І.І. Міжнародна торгівля. Видання 2-ге, доповнене. Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 296 с.

2. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини. Навчальний посібник / К.: Знання, 2008. - 406 c.

3. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України.: Підручник. - К.: Центр учбової літератури. 2010. - 296 с.

4. Румянцев А.П., Климко Г.Н., Рокоча В.В. Міжнародна економіка: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. -- К.: Знання, 2006. -- 479 с.

5. Румянцев А.П., Коваленко Ю.О. Міжнародна економіка: Навч. посібник. -:К.: Центр учбової літератури. 2007. - 296с.

6. Савельєв Є.В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів: Підручник магістрантів з міжнародної економіки і державної служби. - Тернопіль.: Економічна думка, 2009. - 542 с.

7. Кузык Б.Н. «Цивилизации: теория, история, диалог, будущее»/ Б.Н. Кузык, Ю.В. Яковец. М.: Институт экономических стратегий, 2006. Т.I: Теория и история цивилизаций. -- 768 с.

8. Сазонець І.Л. Сутність та основні концепції діяльності ТНК в умовах глобалізації / І.Л. Сазонець, Ю.М. Варич. Донецьк: Юго-Восток, 2009. 275 с.

9. Павленко І.І. Міжнародна торгівля та інвестиції. Навч. Пос., 2011 256 с.

10. Макогон Ю.В. Внешнеэкономическая деятельность: организация, управление, прогнозирование : Учебник. -2-е изд., перераб. и доп.. -Донецк: Альфа-пресс, 2009. - 344 c.

11. Международная торговля: финансовые операции, страхование и другие услуги. -- К.: Торгово-изд. бюро BHV, 2003. -- 480 с.

12. Международные экономические интеграции: Учеб. пособие/ Под И. И.Левенцев.-М.:Экономист,2006.-430с.

13. Международные экономические отношения: Учебник/ Под ред. А. Евдокимов.-М.: Проспект, 2010.-552с.

14. Крилова Н.В. Міжнародна торгівля: Навч. посіб. - К.: Знання, 2008.

15. Кулініч О.А. Роль зовнішньої торгівлі в економічному розвитку в умовах ринкової трансформації // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна Економічна серія №534. - Харків, 2008. - С.33.

16. Одягайло Б.М. Міжнародна економіка: Навч. посіб. - К.: Знання, 2006. - 407 с.

17. Панфілова Т.О. Сучасні тенденції розвитку світової економіки та руху світових капіталів // Ділова столиця. - 2009. - №15. - С.7.

18. Advanced International Trade: Theory and Evidence/ Robert C. Feenstra (Author)// ISBN-13: 978-0691114101 | Publication Date: December 2, 2003

19. International Trade/ Nigel Grimwade (Author)// Publisher: Taylor & Francis; 2 edition (April 16, 2007)

20. International Trade: Theory, Strategies, and Evidence/ Luis A. Rivera-Batiz (Author), Maria A. Oliva (Author)// Oxford University Press , USA (March 25, 2004)

21. Product Variety and the Gains from International Trade (Zeuthen Lectures)/ Robert C. Feenstra (Author)// Publication Date: August 6, 2010

22. Theory of International Politics/ Kenneth N. Waltz (Author)// Publication Date: February 5, 2010 |

23. Theory of International Trade: A Dual, General Equilibrium Approach (Cambridge Economic Handbooks)/ Avinash Dixit (Author), Victor Norman (Author)// Publication Date: September 30, 1980

24. Економічні проблеми XXI століття: міжнародний та український виміри: [Текст] Монографія / За ред. докт. екон. наук, проф. С.І. Юрія і докт. екон. наук, проф. Є.В. Савельєва. - К.: Знання, 2007. - 598 с. (Кончин В.І. Розділ 2.2. Нова теорія торгівлі).

25. Нікітіна М.Г. Світове господарство та міжнародні економічні відносини. Навч. посібник - рекоменд. МОН України. К., ЦУЛ: 2004 р.

Размещено на Allbest.ru