Лізинг на світовому ринку послуг

лізинг зарубіжний досвід операція

3.2 Проблемні аспекти здійснення лізингових операцій та шляхи їх вдосконалення в Україні

Для всебічного розвитку економічних процесів у країні, активізації підприємницької діяльності, розвитку малого та середнього бізнесу необхідно впроваджувати нові методи фінансування реального сектору економіки, здійснювати оновлення матеріально-технічної бази. Одним із таких методів фінансування є лізинг.

Лізинг розглядається як особливий вид інвестиційної діяльності. Це пояснюється тим, що держава, регулюючи податкові та амортизаційні ставки, управляючи різними видами пільг, розширює чи звужує інвестиційні надходження в ті чи інші галузі виробництва. На загальнодержавному рівні стимулювання лізингових операцій - це стимулювання капітальних вкладень в основні засоби. Цей вид фінансових операцій застосовується насамперед тоді, коли вирішується проблема швидкого промислового освоєння технічних інновацій, які потребують значних капіталовкладень. Як правило, лізинг значно вигідніший ніж використання позичкових коштів [11, c. 41].

Слід зазначити, що лізинг містить досить цікаві можливості для підприємця, якщо враховувати різноманітність похідних форм лізингу. Фінансовий лізинг надає можливості ефективного фінансування капіталовкладень без потреби негайної мобілізації значних фінансових ресурсів. На цій основі з'являються передумови для проведення реструктуризації виробництва. При здійсненні операційного лізингу власність на майно, яке орендується, зберігається лізингодавцем, що дає йому певні гарантії проти фінансових ризиків. При проведенні операційного лізингу відбувається збалансоване фінансування, що дає змогу підприємству-лізингодавачу мобілізувати більше фінансових ресурсів, залишаючись при цьому в межах встановлених кредиторами нормативів [34, с. 24].

На сучасному етапі розвитку економічної системи лізинг - це успішна форма взаємодії банківських структур з реальним сектором економіки. У світовій практиці лізингові послуги широко використовуються та є однією з форм капітальних інвестицій у виробництво. У США, як і в країнах Європи, цей вид послуг також широко використовується, що пояснюється сприятливими економічними умовами для його розвитку. Підприємницькі структури країн мають підтримку держави, що дало змогу підприємствам розвиватися за рахунок інвестицій через лізинговий механізм. Однією з найістотніших переваг інвестування через механізм лізингу є можливість віднесення лізингових платежів на собівартість продукції.(див.рис.3.3)

Рис. 3.3 Заходи державного регулювання лізингу

Рівень розвитку лізингових послуг у країні визначають: нормативно-правове регулювання ринку лізингу; державна підтримка; макроекономічні умови; стан інвестиційного ринку; можливості бухгалтерського і податкового обліку

Порівняно з динамікою розвитку лізингу в західних країнах в Україні: спостерігаються низькі темпи становлення ринку лізингових послуг. До цього часу в нашій країні лізингова форма кредитування не досить поширена. Одна з головних причин - великий попит на кредитні ресурси за досить високого рівня інфляції робить для банків більш привабливими короткострокове кредитування за високими відсотками, що дає можливість швидкого отримання високих прибутків [38, c.16].

На сьогоднішній день в Україні існує приблизно півсотні зареєстрованих лізингових фірм, з яких насправді працює менше десяти. Вони (як й інші компанії, які не спеціалізуються на цій діяльності, але займаються нею) лише розробляють лізингові програми і поступово приступають до їх реалізації. Лізингові компанії є фінансово слабкими, оскільки повністю залежать від засновників, їм нерідко бракує коштів на придбання саме того обладнання, яке цікавить виробників як потенційних лізингоодержувачів. Насправді дострокове розірвання угоди в однобічному порядку, технічне обслуговування та ремонт здійснює лізингоотримувач, лізингоотримувач має переважне право придбати майно у власність по закінченні строку угоди.

Крім того, на нашу думку невиправданим є обмеження проведення лізингових операцій банками, що відбувається внаслідок дотримання закону «Про банки і банківську діяльність», в якому сказано, що банки можуть здійснювати операції придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг), тобто фактично забороняється проведення банками операцій суборенди та сублізингу [25, c.39].

За словами віце-президента Лізингової асоціації України, Ю.Сосюрко, лізинг є найважливішим фінансовим механізмом для подальшого розвитку економіки, тим більше, що існує зацікавленість і з боку західних інвесторів і з боку українських клієнтів. Лізинг для перших є найбільш безпечною формою вкладення капіталу, яка дає реальну віддачу. Але, розвиток лізингу стримується в Україні недосконалістю законодавчої бази, складною системою оподаткування та високим рівнем податків. За оцінкою незалежного американського експерта, Вши Туму, запрошеного Проектом технічної допомоги Міжнародної Фінансової Корпорації “Поліпшення умов для розвитку лізингу в Україні", численні перешкоди на шляху фінансового лізингу в Україні призвели до виникнення лжелізингу. Він вважає, що фінансовий лізинг в тому вигляді, в якому він існує в інших країнах світу, в Україні неможливий, тому більшість лізингодавців застосовують лжелізинг - наймання з викупом або продаж на виплат. Все це короткострокові варіанти, які не можуть замінити повні, інституалізовані операції лізингу в Україні. Аналогічної точки зору притримуються фахівці Leaseurope, які вважають, що класичного лізингу в Україні зараз майже не існує. У нас зараз працює 3 схеми, які підміняють лізинг:

1. Товарний кредит. Має аналогічну форму з лізингом, але відрізняється по суті. Право власності відразу ж переходить до клієнта від лізингодавця.

2. Продаж на виплат. В цьому випадку право власності залишається у лізингодавця, тільки з останнім платежем підписується акт прийому- передачі права власності. При продажу на виплат відсотки є об'єктом ПДВ, але при цьому клієнт може виділяти ПДВ із основної частини платежу. При операції фінансового лізингу клієнт не може виділити ПДВ із вартості товару, для нього він просто дорожчає на 20% (в разі якщо до такої операції не застосовується нульова ставка ПДВ).

3. Заміна оперативного лізингу. Протягом від двох тижнів до року клієнт слачує якісь гроші, а по закінченню строку майно продається за залишковою вартістю. При оперативному лізингу лізингоотримувач відносить платіж в повному складі на свої витрати.

Але існує й інша точка зору. За твердженням представників компанії «OIL. Otto International Leasing» чистий міжнародний фінансовий лізинг в Україні існує. Так, німецькі лізингодавці пропонують чотирьох річний лізинг, що підходить під українське законодавство. Працюючи з українськими лізингоодержувачами, західні лізингодавці ризикують через нестабільну економічну ситуацію, але їх бажання працювати в Україні зумовлено тим, що лізингові відсотки в Україні вдвічі вищі ніж в Європі. Наприклад, в Німеччині лізингова маржа становить 5-7%, а у нас лізингодавець може заробити 12-15% [15, c.87].

Для України міжнародний лізинг має ряд переваг:

1. Міжнародний лізинг - одна з найдешевших, а іноді єдина можливість придбання права використовувати активи.

2. Це додаткове іноземне джерело фінансування.

3. Міжнародний лізинг в своїх різноманітних формах забезпечує лізингоодержувачів в усьому світі стабільною пропозицією довго- та середньострокового фінансування протягом періодів дефіциту кредитів та коливань процентних ставок. В наших умовах міжнародний лізинг - це єдина форма довго- та середньострокового фінансування основних фондів.

4. Міжнародний лізинг використовує податкові пільги через різницю податкових законодавств в різних країнах. Міжнародний лізинг відкриває багато можливостей в сфері податкового планування, що може скоротити вартість фінансування.

5. Міжнародний лізинг приваблює інвестора, оскільки він має матеріальне забезпечення.

6. Міжнародний лізинг зменшує політичний ризик лізингоодержувача. Наприклад, міжнародний лізинг може бути корисним, якщо лізингоодержувач розташований в політичне нестабільному регіоні, тому що власник майна знаходиться за межами цього регіону. Але, з іншого боку, саме це може стати причиною небажання іноземних лізингодавців інвестувати саме в цю країну.

7. Міжнародний лізинг може використовувати переваги в бухгалтерському обліку та оподаткуванні.

8. Міжнародний лізинг може зменшити інші витрати по придбанню основних фондів (наприклад, витрати, пов'язані з пошуком відповідного рішення, витрати на дослідження). Міжнародний лізинг звільняє користувачів від витрат пов'язаних з купівлею, а потім продажем майна.

9. У міжнародній лізинговій угоді може бути передбачено обслуговування та ремонт лізингованого обладнання, що звільнить лізингоодержувача від додаткових витрат.

Всі ці переваги міжнародного лізингу зумовлюють необхідність його розвитку, стимулювання та регулювання з боку держави. Тобто існує необхідність змінити наступне:

- законодавчі акти, що регулюють лізингову діяльність мають бути зрозумілими, чіткими, без двозначностей та посилань на інші нормативні акти. Наприклад, Закон України «Про лізинг» при регулюванні питань амортизаційних відрахувань, оподаткування, митного регулювання лізингових операцій відсилає на діюче законодавство України, що ускладнює роботу з ним. Одним з основних видів державного регулювання міжнародного лізингу є законодавче регулювання, тому розробка та формування пакета нормативних актів, які регулюють лізингову діяльність в Україні, значно сприятиме його розвиткові.

- треба надати іноземним інвесторам інформацію про Україну, її потенціал в галузі лізингу, її підприємства, існуючі лізингові проекти та їх реалізацію, законодавство.

- необхідно активно співпрацювати з Leaseurope, національними лізинговими асоціаціями. Оскільки до наших підприємств тільки придивляються, необхідно виступати з ініціативою по укладанню міжнародних лізингових угод та реалізації проектів.

- важливо законодавче визначити та спрощити процедуру повернення лізингованого майна лізингодавцю в разі неплатоспроможності лізингоодержувача. Матеріальне забезпечення лізингової угоди - важливий момент для розвитку лізингової індустрії, який приваблює іноземних інвесторів.

- необхідно централізувати систему реєстрації лізингових контрактів та створити центральний контролюючий орган за лізинговою діяльністю. Зараз лізингові контракти реєструються в місцевих нотаріальних конторах і є прецеденти, коли відсутність централізованого реєстру лізингових контрактів стає причиною правопорушень. В іноземних країнах, як правило, лізингові асоціації займаються реєстрацією таких контрактів, а в Україні такими установами можуть стати Укрлізинг, комерційні банки, Національний банк України. Також на базі Укрлізинг необхідно створити центральний контролюючий орган за діяльністю лізингових компаній в Україні. На сучасному етапі контролюючий орган має бути урядовим або включати урядові підрозділи, наприклад, Міністерство Фінансів України. Якщо лізингові компанії - це дочірні компанії або підрозділи банків, вони мають бути суб'єктами нагляду НБУ, оскільки він виконує роль банківського нагляду. По-шосте, вдосконалити практику бухгалтерського обліку лізингу, а також привести його до міжнародних стандартів. Існують Міжнародні бухгалтерські стандарти (International Accounting Standards, Accounting for Leasing.), якими керуються більшість країн при реалізації лізингових угод. Ці стандарти роблять бухгалтерський облік міжнародного лізингу простішим та зрозумілішим для всіх учасників угоди.

- треба сприяти та стимулювати розвиток страхового бізнесу, ввести спеціальні страхові послуги по лізингових операціях. Розвиток страхового бізнесу на сучасному етапі в нашій державі безпосередньо впливає на розвиток лізингу, оскільки зараз всі лізингові контракти страхуються.

- розробити спеціальну систему надання гарантій з боку провідних фінансових установ України, найбільших комерційних банків, а також створити систему рекомендацій НБУ щодо проведення лізингових операцій.

- органи державного регулювання повинні вести зважену податкову політику щодо міжнародних лізингових операцій. Для цього їм необхідно переглянути податкове законодавство щодо лізингу. Наприклад, треба дозволити прискорену амортизацію в перші роки використання високотехнологічного обладнання, яке було одержане за міжнародним лізинговим контрактом. Фахівці світового банку говорять навіть про введення 50% амортизації на перші два роки лізингових операцій .

- укласти двосторонні угоди про уникнення подвійного оподаткування з країнами, з якими українські підприємства здійснюють лізингові операції, а також з країнами, в яких знаходяться потенційні партнери України.

Також, при перетині митного кордону України звільнити лізинговане обладнання від ПДВ. Товар не змінює власника, їм залишається іноземний лізингодавець. ПДВ доцільно стягувати з залишкової вартості майна у випадку продажу лізингованого майна .Ці заходи зменшать надходження до бюджету від ПДВ, але це стимулюватиме розвиток національного виробництва [29, c. 105].

В майбутньому працюючі підприємства сплачуватимуть податки до державного бюджету, які компенсують та перебільшать цю нестачу. Міжнародний лізинг - це галузь економічних знань, яка для подальшого і ефективного розвитку в наших умовах потребує досліджень.

Підсумовуючи вищевикладене, треба зазначити, що необхідним є подальше ретельне дослідження проблем міжнародного лізингу. Слід визначити такі пріоритетні та першочергові напрямки майбутніх досліджень. По-перше, необхідно розробити національну систему бухгалтерського обліку міжнародних лізингових операцій, яка була б пристосована до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (Бухгалтерський облік лізингу). Це значно полегшить роботу іноземних лізингодавців та лізингоодержувачів, що в свою чергу сприятиме поширенню їх діяльності в Україні. По-друге, для того, щоб зробити міжнародний лізинг максимально ефективним для економічного розвитку І України, необхідно зробити аналіз можливостей окремих регіонів нашої держави в міжнародних лізингових операціях, а також дослідити потенціал галузей промисловості України при міжнародному лізингу. Ці дослідження необхідні для виявлення тих регіонів та галузей промисловості, підприємства яких можуть стати найефективнішими лізингодавцями та лізингоодержувачами в Україні. На наступному етапі розвитку міжнародного лізингу в Україні, коли буде вже відпрацьований механізм укладання міжнародних лізингових угод, з'явиться практика їх реалізації, а також підприємства України зможуть виробляти конкурентноспроможну продукцію, необхідне буде дослідження переваг та визначення ефективності експорту лізингових послуг в іноземні держави, тобто угод міжнародного лізингу, де українське підприємство виступатиме лізингодавцем. В цей період міжнародний лізинг може стати одним з перспективних джерел реалізації продукції та виходу українських підприємств на світові ринки.

Висновки до розділу 3

Сьогодні вже беззаперечною є перспективність лізингових операцій та їх необхідність для національної економіки. Упродовж останніх років ринок лізингу для українських підприємців стає надзвичайно важливим і популярним, що підтверджується швидкими темпами його зростання. Таким чином, ринок лізингових послуг в Україні має позитивну тенденцію зростання обсягів діяльності й стрімко розвивається. Для подальшого розвитку в Україні ринку лізингових послуг необхідно суттєво вдосконалити організаційно-економічне забезпечення лізингових операцій щодо визначення потреб у кредитних ресурсах на якісно новому рівні, прискорити державне регулювання законодавства для максимальної реалізації потенційних можливостей до оновлення основних засобів та впровадження новітніх технологій.

Також були розроблені рекомендації по розвитку та вдосконаленню регулювання міжнародного лізингу в Україні.

Основними із них є: 1) вдосконалення законодавства, що регулює лізингову діяльність; 2) забезпечення іноземних інвесторів повною інформацією про потенціал лізингового ринку України; 3) активна співпраця з іноземними лізинговими компаніями та асоціаціями; 4) вдосконалення практики бухгалтерського обліку міжнародних лізингових операцій; 5) сприяння розвиткові страхового бізнесу; 6) укладання двосторонніх угод про уникнення подвійного оподаткування з країнами, резидентами яких є партнери українських підприємств.

ВИСНОВКИ

Задачі, поставлені на початку роботи, були виконані в повному обсязі, а через їх виконання й досягнута загальна мета роботи.

В першому розділі було досліджено історію виникнення поняття «лізинг» та поява перших лізингові послуг. Були розглянуті визначення, сутність та теоретичні засади лізингу.

Розкриття сутності лізингового правочину сягає далеких часів Аристотеля. У його трактаті “Риторика” відзначається: “Багатство полягає в користуванні, а не в праві власності”. У цьому висловленні полягає основна ідея лізингу: щоб одержати прибуток, зовсім не обов'язково мати устаткування або інше майно на праві власності, досить лише мати право його використати та отримувати прибуток.

Традиційно лізинг вважається американським винаходом, перевезеним американськими підприємцями через океан у Європу в 50-х роках XX ст., а потім і в Японію.

Лізинг набув швидкого розвитку, що можна пояснити наступними причинами: забезпечення 100% фінансування; гнучкість у виборі та якості лізингових платежів; амортизація устаткування; швидкість і простота використання, а також менші витрати в порівнянні із кредитом.

В Україні , лізинг став популярним в 90-х роках, а в 1997 році було прийнято Закон України « Про лізинг».

Існують певні види та форми лізингу,а також класифікація за такими ознаками : за типом фінансування, у відношенні до орендованого майна, від складу учасників угоди та ін..

У другому розділі було досліджено розвиток та досвід різних країн та регіонів в сфері лізингових послуг.

Найбільш розвиненими лізинговими ринками є ринки США, Японії і низки країн Західної Європи. США є лідером в проведенні лізингових операцій та лізинг там є основним інвестиційним інструментом, на долю якого впродовж багатьох років доводиться більше 30% інвестицій в устаткування.

В Японії фінансовий лізинг визначається як операція, що віповідає наступним двом основним вимогам:

термін лізингу строго фіксується, і спільна сума лізингових платежів визначається в сумі, приблизно рівній сукупним витратам на придбання устаткування, зданого в лізинг.

забороняється анулювання договору лізингу протягом періоду його дії. Слід зазначити, в російських законодавчих і нормативних актах по лізингу такої прямої норми немає.

Ряд японських лізингових компаній відноситься до найбільших в світі.

Сучасний європейський лізинг почав формуватися і достатньо швидко проникати в різні сфери господарської діяльності в 60-70-х роках. Лізинг автотранспортних засобів є одним з найбільш розвинених і прибуткових напрямів лізингової діяльності.

Також було досліджено лізингову діяльність в таких країнах як Велика Британя, Франція, Німеччина та ін. Досвід всіх цих країн може бути корисним і для України.

Третій розділ було присвясено сучасному стану, перспективам та проблемам лізингових послуг саме в Україні, де ринок лізингу знаходиться тільки на початковому етапі розвитку. Об'єм місцевих лізингових операцій, що фінансуються з внутрішніх джерел, дуже низький. Вся решта операцій, пов'язаних з лізингом, фінансується іноземними виробниками або різними посередниками.

Українська економіка гостро потребує інвестицій. Більшість експертів затверджують, що лізинг може сприяти подоланню промислового спаду. До того ж, на думку багатьох фахівців, лізинг сьогодні є єдиним законним і надійним механізмом залучення засобів для українських виробників.

Були висвітлені певні проблеми, які заважають розвивати лізингову діяльність в нашій країні і визначено необхідність вдосконалити законодавство, що регулює лізингову діяльність,забезпечити іноземних інвесторів повною інформацією про потенціал лізингового ринку України,сприяти розвитку страхового бізнесу та ряд інших заходів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Алексенко С. Рятувальний лізинг // Бізнес. - №45. - 2007. - С.21.

2. Берлач А.І. Проблеми становлення лізингових відносин. -1999. - С.167.

3. Білоус А. Лізинг в світовій економіці . - 2007. - С.204.

4.Вартовий В.А. Міжнародний лізинг як ефективний інструмент зовнішньоекономічних відносин. - 2005. - С.174.

5.Внукова Н. Лізингові відносини в Україні: проблеми та перспективи // «Фінанси України».- №5. - 2001.- С.14.

6. Газман В.Д. Лізинг: теорія, практика, коментарі. - М. : Фонд «Правова культура». - 1997. - С.288.

7. Горемикін В.А. Лізинг: Навчальний посібник.- 2002. - С.162.

8. Григоренко Є.І. Лізинг як перспективний вид діяльності .- 2002. - С.75.

9.Грімметт Дж. Лізинг вигідний усім учасникам ринку // Вісник НБУ.- №7. - 2007. - С.25.

10. Гук О. Лізингові операції в Україні// Галицькі контракти №10. -2000.-С.10.

11. Дахно І.І. Зовнішньоекономічний менеджмент/ Навчальний посібник.-2008.-С.240.

12.Джабраілов І. Коментарі до Закону України « Про лізинг»// Ділова Україна.- №11-2009.-С.15.

13.Джуха У.М. Лізинг. - 2006. - С.212.

14.Загребельна Ю.С. Специфіка діяльності лізингових компаній// Welcome №2.- 2006.- С.16.

15.Кабатова Є.В. Лізинг: правове регулювання, практика. - ІНФРА-М. - 1999.- С.255.

16.Кабатова Є.В. Лізинг: міжнародна уніфікація.- М.: «Наука». -2006. -С.169

17. Комаров В.Ф. Міждержавний лізинг/ БізнесІНФОРМ. - 1999. -С.144.

18. Комаров В.Ф. Оренда та лізинг. - 1991. - С.102.

19. Кравченко І. Лізинг: світова економіка та міжнародні відносини. - 2001. - С.111.

20. Кулиняк І. Теоретичні засади багатоаспектності поняття «лізинг»// Науковий вісник НЛТУ України:Збірник науково-технічних праць. - 2009. - С.22.

21. Курнаєв В. Можливості,проблеми та перспективи лізингу//Економіст №21. - 2006. - С.19.

22. Лєщєнко М.І. Основи лізингу/Навчальний посібник. - 2001. - С.93.

23. Лісовська Н. Розвиток ринку лізингових послуг в Україні // Міжнародний науково-технічний журнал. -№19.-2002. - С.26.

24. Мєдвєдков С.Ю. «Лізинг в економіці США». - 1999. - С.153.

25. Мітенко В.І., Луб'яницька О.Г., Слав'янська Н.Г. Основи лізингу: Навчальний посібник./ К:Товариство «Знання». - 1997. -С.340.

26.Міщенко В.І. Основи лізингу/К: Знання. - 1997. - С.87.

27.Орлов О.О. ,Рясних Є.Г. Що заважає розвитку лізингу в Україні// Фінанси України. -№12- 2006. -С. 31.

28. Папуша А. Україна опановує лізинг// Вісник НБУ.-№17 - 1999. - С.22.

29. Рогач О.І., Шнирков О.І. Транснаціоналізація світового господарства та перехідні економіки. - 1999. - С.138.

30. Сілінг С.А., Михайлова Л.А. Лізинг в питаннях та відповідях. - 1999. - С.301.

31. Слав'янська Н.Г. Вровадження лізингових відносин в Україні // Банківська справа.- №4. - 1999. - С.35.

32. Снігір Л.Я. Посібник з лізингу. - 2009. - С.208.

33. Сосюрко Ю. Розвиток лізингу в Україні : проблеми та перспективи//Інвестиційний магазин.-№3 -2009.-С.12.

34.Стародуб В. Лізинговий бізнес // Діловий тиждень.- №14. - 1997. - С.24.

35. Старцев О.В. Розвиток лізингових операцій в Україні // Фінанси Укрїни.-№12 - 2001. - С.31.

36.Терещенко O. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання : Навчальний посібник. - 2006. - С.142.

37. Усенко Я.Б. Розвиток лізингу. - 2000. - С.120.

38. Усенко Я.Б. Закон про лізинг : здобутки та недоліки.// Янус.-№3 - 1999. - С.16.

39.Усенко Я.Б. Об'єднуються фахівці з лізингу. - 1999. - С.89.

40. Холодний Г.А. Лізинг в промислово розвинених країнах.- 2006. - С.78.

41. Чекмарева Є.Н. Лізинговий бізнес. -М.: Економіка. - 1997. - С.221.

42. Черевко Г.В. , Калитка Г.Б. Лізинг: реалії, проблеми, перспективи. - 2000.

43.Черепухіна Н., Рапп А. Мати власність не вигідно // Ринок капіталу.-№11.-1999.- С.21.

44. Човник Ю., Коваленко Н. Тенденції розвитку лізингу: світовий досвід. - 2007. - С.59.

45. Шабашев В.А. Лізинг : основи теорії і практики:Навчальний посібник. - 2005. -С.222.

46. Яковенко І. Основні напрями розвитку лізингу в Україні//Вісник НБУ.-№15- 2009. - Ст.20-21.

Додаток

Таблиця А.1. Найбільші американські лізингові компанії (за даними на початок 2010 р.), (млн. дол.)

Размещено на Allbest.ur