Шляхи підвищення ефективності міжнародних орендних та лізингових операцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Шляхи підвищення ефективності міжнародних орендних та лізингових операцій

Зміст

Вступ

1.Теоретичні основи орендних та лізингових операцій в зовнішньоекономічній діяльності

1.1 Види зовнішньоекономічних орендних операцій

1.2 Сутність лізингових операцій в зовнішньоекономічній діяльності

1.3 Правове регулювання зовнішньоекономічних орендних операцій

2. Сучасний стан розвитку орендних та лізингових міжнародних операцій в Україні

3. Шляхи підвищення ефективності міжнародних орендних та лізингових операцій в Україні

3.1 Розробка рекомендацій по розвитку та вдосконаленню регулювання міжнародного лізингу в Україні

3.2 Можливості розвитку фінансового лізингу у банківській системі України

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

міжнародний орендний фінансовий лізинг

У міжнародній практиці комерційної діяльності оренда і фінансова оренда (лізинг) є досить перспективними видами підприємництва, оскільки становлять серйозну конкуренцію комерційним операціям купівлі-продажу в кредит. Оренда передбачає передачу орендодавцем у тимчасове користування орендарю майна за узгоджену орендну плату на певний строк з метою отримання комерційної вигоди.

Із здобуттям незалежності Україна стала на шлях глибоких перетворень, у яких головне місце посідають фінансово-кредитні відносини. Стає можливим застосування якісно нових методів оновлення матеріальної бази і модернізації основних засобів підприємств різних форм власності. Серед них найбільш перспективним є лізинг, під яким у загальному сенсі розуміється передача господарського майна в тимчасове користування на умовах певного терміну, зворотності та платності.

Розвиток лізингу є особливо актуальним для України з огляду на такі обставини. По-перше, українська економіка характеризується високим ступенем зношеності основних засобів. При цьому підприємства змушені фінансувати інвестиції переважно із власних коштів, оскільки кредити банків, кошти інститутів спільного інвестування та інші джерела зовнішнього фінансування складають порівняно невеликий відсоток від загального обсягу капітальних вкладень в економіці. По-друге, в країні є недостатньо розвинутим сектор малих та середніх підприємств, насамперед через ускладнений доступ до фінансування.

Світова практика доводить, що в умовах економічної кризи, подібної до тієї, що склалася в Україні, коли практично зупинилося фінансування оновлення основних засобів через недостатність прибутку підприємств і значне зменшення виробництва, фінансовий лізинг є найбільш доцільним і мобільним, а, отже, може сприяти збереженню ліквідності більшості підприємств України.

Метою даної роботи є відстеження ефективності здійснення міжнародних орендних та лізингових операцій та їх ролі для розвитку підприємства.

Основні завдання курсовою роботи полягають:

- в розкритті теоретичних основ орендних та лізингових операцій в зовнішньоекономічній діяльності;

- в аналізі сучасного стану розвитку орендних та лізингових міжнародних операцій в Україні;

- в вивченні лізингу в зовнішньоекономічній діяльності підприємства;

- в розкритті переваг оренди та лізингу в зовнішньоекономічній діяльності підприємства;

- в розробці заходів щодо поліпшення лізингових операцій у зовнішньоекономічній діяльності підприємства.

Дослідженням доцільності використання орендних та лізингових операцій у підприємництві займаються багато вітчизняних науковців, зокрема Н. М. Внукова, Н. А. Безклубна, В. А. Череватенко, Г. І. Купалова, В. Н. Лучко, О.С.Бадзим, О. В. Ткачук та ін.

Методологічною основою роботи є діалектичний метод пізнання, фундаментальні положення економічної теорії, загальнонаукові принципи проведення комплексних досліджень. Теоретичною основою роботи стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених-економістів у галузі міжнародної економіки. Законодавчі та нормативні акти з питань регламентування зовнішньоекономічної діяльності в Україні забезпечили правове поле курсової роботи.

У роботі використано методи логічного аналізу, методи фінансового аналізу, пакети сучасних прикладних програм, що дозволяють формувати та надавати користувачам необхідну інформацію на запит.

1. Орендні та лізингові операції як вид зовнішньоекономічної діяльності

1.1 Види зовнішньоекономічних орендних операцій

Міжнародні орендні операції одержали широке розповсюдження на початку 60-х років і являються порівняно новим видом зовнішньоекономічної діяльності. Суть орендної операції полягає в наданні одною стороною (орендодавцем) іншій стороні (орендатору) об'єкта оренди у виняткове користування на встановлений період за відповідну винагороду.

Орендна операція здійснюється на основі орендного договору. На відміну від договору купівлі-продажу; при якому право власності на товар переходить від продавця до покупця, договір оренди зберігає за орендодавцем право власності на майно, здане в оренду, надаючи орендатору лише право на тимчасове користування цим майном [10, с.84].

Міжнародні орендні операції поділяються на експортні й імпортні. Орендна операція, в якій орендодавець купляє об'єкт оренди в національної фірми і віддає в оренду іноземному орендатору, вважається експортною орендною операцією.

Орендна операція, під час якої орендодавець купляє об'єкт оренди в іноземної фірми і здає в оренду національному орендатору, називається імпортною орендною операцією [11, с.59].

Таким чином, характерною рисою міжнародної орендної операції являється участь в ній іноземного контрагента (чи орендодавця, чи орендатора, чи виробника-поставщика об'єкта оренди). Інакше кажучи, міжнародною орендною операцією являється така операція, сторони якої знаходяться в різних країнах.

Що може бути об'єктом міжнародної оренди? Це:

- обладнання загального промислового призначення (стандартне й унікальне);

- транспортні засоби (вантажні автомобілі, літаки, вертольоти, судна, контейнери, спецвагони і т.д.);

- підйомно-транспортне та будівельне обладнання (навантажувачі, будівельні машини, підйомні крани та ін.);

- засоби обчислювальної техніки й обробки інформації;

- офісне й поліграфічне обладнання;

- товари споживчого призначення (автомобілі, холодильники, телевізори, відеотехніка і т.д.) [7, с.196].

Об'єктом оренди може бути і обладнання, яке було в користуванні. Наприклад, фірма, яка потребує фінансових засобів, може продати своє обладнання фірмі-орендодавцю, одержати за нього кошти , а тоді взяти це ж обладнання в оренду.

Суть орендних операцій полягає в тому, що

- вони дозволяють одержати додаткові об'єми збуту продукції в умовах жорстокої конкурентної боротьби на світових ринках;

- дають можливість орендатору застерегти себе від швидкого морального старіння обладнання: це особливо важливо для малих і середніх підприємств;

- дозволяють орендаторам одержати сучасне обладнання, не роблячи попередніх великих затрат. В міжнародній практиці існують різні види міжнародної оренди [10, с.85].

В залежності від термінів розрізняють три види оренди:

1) довготривалу з терміном від 3-х до 5-ти років, інколи до 15 років, що отримала назву «лізинг»;

2) середньо тривалу - від 1 до 2-3 років, названу «хай ринг»;

3) короткотривалу з терміном від кількох годин до 1 року, що одержала назву «рейтинг» [7, с.197].

Об'єктом лізингу являються, як правило, офісне обладнання, будівельно-монтажні комплекси, технологічні системи, промислові підприємства. Страхування й технічне обслуговування здійснюється орендатором.

Об'єктом хайрингу зазвичай являються транспортні засоби, дорожньо-будівельні та сільськогосподарські машини, монтажне обладнання, спортивні товари та ін. Страхування і технічне обслуговування здійснюється за домовленістю чи орендатором, чи орендодавцем. Об'єкт рейтингу - це транспортні засоби, туристичні і спортивні товари короткотривалого користування [8, с.216]. Страхування й технічне обслуговування при даному виді оренди входить в обов'язки орендодавця. Найбільше поширення в міжнародній торгівлі одержали лізингові операції.

1.2 Сутність лізингових операцій в зовнішньоекономічній діяльності

З усіх видів оренди, використовуваних у міжнародній комерційній практиці, найбільш поширена довгострокова оренда - лізинг. Економічна сутність лізингу полягає в тому, що лізингоодержувач бере в довгострокову оренду конкретне майно і за дорученням орендодавця зобов'язується виконати за допомогою цього майна певні роботи і не виконувати робіт, не обумовлених умовами контракту [10, с.86].

У світовій практиці немає єдиного визначення терміна «лізинг». Законодавство України визначає його як підприємницьку діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений термін лізингоотримувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоотримувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів [3].

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їхні відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). Майно, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, може бути передане в лізинг [12, с.106].

Відповідно до рівня окупності майна розрізняють фінансовий (капітальний) і оперативний лізинг. Це найбільш поширені види лізингу. Існує кілька критеріїв для їх розмежування: це і тип орендованого майна, і обсяг обов'язків лізингодавця, і термін використання об'єкта лізингу.

Лізинг об'єднує в собі риси кредитної та орендної операцій, але не тотожний ім. На відміну від кредиту після закінчення терміну лізингу і виплати всієї обумовленої договором суми об'єкт лізингу залишається власністю лізингодавця (якщо договором не передбачається викуп об'єкта лізингу за залишковою вартістю або передача у власність лізингоодержувачу).

На відміну від традиційної оренди в лізингу безпосередньо задіяні три учасники: лізингодавець, лізингоодержувач і продавець, яким зазвичай є підприємство - виробник необхідного майна [7, с.200].

Лізинг - порівняно нова форма інвестиційної діяльності. Вважають, що перші лізингові угоди були укладені в 1877р. американською компанією "Bell Telephone Company", яка прийняла рішення не продавати телефонів, а здавати їх в оренду. Таким чином, спочатку в якості лізингодавця виступало підприємство - виробник обладнання. Наступним етапом у розвитку лізингу стало створення лізингових компаній, для яких лізинг був не елементом маркетингової політики, а основним видом діяльності. Перша компанія подібного типу "United States Leasing Corporation" була створена в 1952р. в США (Сан-Франциско). В Європі перша лізингова компанія "Дойче лізинг Гмбх" з'явилася в 1962 р. в ФРН (Дюссельдорф).

Поява спеціалізованих лізингових компаній було викликано прагненням західних фірм-виробників сконцентрувати увагу на основній діяльності, підвищення якості продукції. На спеціалізовані лізингові компанії в цих умовах покладаються завдання з обгрунтування обсягів фінансування, страхування, розширенню ринку збуту. Таким чином, використання лізингової компанії стає елементом збутової політики фірми-виробника.

Сучасна міжнародна практика лізингових операцій показує, що в якості лізингодавця можуть виступати: спеціалізовані лізингові компанії; банки, що створюють в якості структурних підрозділів лізингові служби; лізингові компанії, створені підприємствами - виробниками машин та обладнання; лізингові компанії, створені фірмами, які постачають і обслуговуючими машини і обладнанням [15, с.209].

Розширення масштабів лізингових операцій вимагало участі в їх проведенні кредитних організацій і страхових компаній.

Загальна схема здійснення лізингової операції і виникає при цьому руху грошових коштів представлена ??на рис.1.1.

Рис. 1.1. Схема лізингової операції і руху грошових коштів

На схемі жирні стрілки характеризують правові основи лізингової угоди, тонкі - рух грошових коштів та об'єкта лізингу між учасниками угоди.

Розвиток лізингової діяльності призвело до появи різноманітних видів і умов лізингу. Основними видами лізингу вважаються фінансовий та операційний. Критерієм для їх розмежування є термін служби обладнання.

Фінансовий лізинг - це угода, яка передбачає протягом своєї дії виплату лізингових платежів, котрі покривають повну вартість амортизації обладнання або більшу його частину, додаткові витрати і прибуток орендодавця [8, с.76].

Оперативний лізинг -- це орендні відносини, за яких витрати лізингодавача пов'язані з придбанням та утриманням майна, що здається в оренду, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового контракту

1.3 Правове регулювання зовнішньоекономічних орендних операцій

Згідно чинного законодавства України всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.

Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці відповідно до чинного законодавства України. Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є [1].

Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі шляхом видання нормативно-правових актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

У випадках порушення чинних законів України, що регулюють порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності, до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності або індивідуального режиму ліцензування, згідно із статтею 34 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» [1].

На початок ХХ сторіччя, у зв'язку із розвитком промисловості та виробництва, зросла кількість товарів, що здавалися в оренду. Подальший розвиток орендних операцій призвів до необхідності розмежування договорів лізингу й оренди-продажу. Тут слід зазначити, що лізингові відносини мало чим відрізнялися від орендних, тобто були взаємопов'язаними. Розрізняти їх почали трохи пізніше. Часто лізинг розглядають як звичайну оренду, що є помилковим, оскільки оренда передбачає короткострокове користування та повернення майна, а лізинг - довгострокове фінансування, сервісні послуги, а також можливий перехід права власності на майно орендарю після виплати всіх лізингових платежів.

Лізингові відносини в Україні набули свого легального статусу в 1997р. із прийняттям Закону України «Про лізинг», який у редакції Закону України №1381-IV від 11 грудня 2003 р. отримав назву «Про фінансовий лізинг» [3]. Саме з 2004р. розпочинається стрімкий розвиток лізингового бізнесу в Україні.

Суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору оренди (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України [1].

Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Форма угод з приводу будівель та іншого нерухомого майна, розташованого на території України, визначається законами України.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше. Місце укладення угоди визначається законами України.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, обраної сторонами при укладенні договору (контракту) або в результаті подальшого погодження.

Суб'єктами оренди (сторонами в договорі оренди) є орендодавці та орендарі [3].

Орендодавцями (тобто органами та організаціями, що передають майно в оренду) є:

- Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю;

- органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить до Автономної Республіки Крим або перебуває у комунальній власності; v підприємства - щодо окремого індивідуально-визначеного майна, а з дозволу зазначених вище орендодавців - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна [3].

Орендарями (тобто юридичними або фізичними особами, яким майно передається в оренду) згідно із Законом України «Про оренду державного та комунального майна» можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародної організації та особи без громадянства. При цьому фізична особа, яка бажає укласти договір оренди державного майна, до його укладення зобов'язана зареєструватись як суб'єкт підприємницької діяльності [3].

Таким чином, на сьогоднішній день для багатьох підприємств, які вирішують проблему вибору джерела фінансування, саме оренда та лізинг є найбільш ефективним механізмом залучення капіталу. Він дозволяє погоджувати інтереси виробників і споживачів, банків і лізингових компаній. Розвиток ринку лізингових операцій відіграє вирішальну роль у модернізації обладнання підприємств, розвитку малого та середнього бізнесу в Україні, особливо враховуючи той факт, що більшість малих підприємств не може скористатись кредитами у зв'язку з відсутністю потрібного обсягу заставного майна.

2. Сучасний стан розвитку орендних та лізингових міжнародних операцій в Україні

На сьогодні загальний річний обсяг лізингових угод у світі становить приблизно 512 млрд дол. США. Лізинг посідає важливе місце в економіці багатьох країн і є ознакою їхнього прогресивного розвитку. На багатьох розвинених ринках, таких як Сполучені Штати, лізинг є найбільшим джерелом зовнішнього фінансування, за допомогою якого придбаваються близько 50 % техніки. У країнах Чехії, Естонії, Угорщини оновлення основних фондів підприємства на 30-40 % відбувається за рахунок лізингу [23, с30].

Широке розповсюдження в світовій практиці лізинг отримав завдяки перевагам, які надаються суб'єктам угоди, а саме:

- можливе використання нової, дорогої техніки, високих технологій без значних одноразових витрат, оскільки при лізингу виробниче обладнання передається в користування без попереднього викупу, тобто є можливість налагодити виробництво при обмежених витратах фінансових (а при міжнародному лізингу - валютних) засобів;

- лізинг припускає 100% кредитування і, як правило, не потребує негайного початку платежів; при використанні звичайного кредиту підприємство повинно було б частину вартості покупки оплатити за рахунок власних коштів;

- лізинг дозволяє підприємству запобігти витратам, пов'язаним із моральним старінням машин і устаткування, і сприяє використанню найновіших об'єктів лізингу, що підвищує конкурентоспроможність лізингоодержувача;

- майно за лізинговою угодою не зараховується на баланс лізингоодержвача, що не збільшує його активів і звільняє від сплати податку на майно;

- порядок здійснення лізингових платежів гнучкіший, ніж за кредитними угодами (лізингоодержувач може розрахувати надходження своїх доходів і разом із лізингодавцем розробити зручну схему платежів; платежі можуть бути щомісячними, щоквартальними і т.п.; сума платежів може бути постійною або ковзкою; при її визначенні може бути врахована сезонність використання предмета лізингу; платежі можуть здійснюватися із виручки від реалізації продукції, що вироблена на отриманому в лізинг обладнанні);

- підвищується ліквідність підприємств-лізингоодержувачів, тобто покращується такий важливий для ринкової економіки показник, як здатність своєчасно сплатити майбутні борги;

- перевагою лізингу є також можливість придбання лізингоодержувачем устаткування за залишковою вартістю після завершення лізингової угоди [20, с.48-50].

Аналізуючи ринок лізингових послуг в Україні, на сьогодні він перебуває на стадії становлення, і очевидним є необхідність збільшення обсягів лізингових операцій, оскільки багато вітчизняних підприємств характеризуються несприятливим станом матеріально-технічної бази. Проте темп росту лізингового ринку в Україні не відповідає потребам промисловості та економіки в цілому.

Кредитні платежі прив'язані до інфляції. Лізингові платежі не прив'язані до інфляції.

За результатами дослідження, визначено ряд тенденцій, які характеризують розвиток ринку лізингових послуг.

При здійсненні аналізу ринку лізингу в Україні за підсумками 2014?2015рр. було виявлено тенденцію скорочення лізингових угод. Дане явище було пов'язано зі світовою фінансовою кризою, нестабільністю політичної ситуації, погіршенням доступу до кредитних ресурсів, які є основним джерелом фінансування лізингових операцій, падінням платоспроможності підприємств, а також припиненням інвестиційних проектів. Однак у структурі капітальних інвестицій частка лізингу зростала за рахунок обмеження обсягів банківських позик [17, с.112].

Аналізуючи розвиток лізингу в Україні, варто відмітити ряд позитивних зрушень. Так, кількість укладених договорів фінансового лізингу за 2015 року збільшився на 56% порівняно з минулим роком знизився відсоток договорів фінансового лізингу зі строком дії, що менший або дорівнює 2 роки та зі строком дії більше двох років або дорівнює 5 років. Це зумовлено тим, що під час дії короткострокових договорів не все майно може амортизуватись. Договори зі строком дії більше 5 років або ті, які дорівнюють 10 рокам та договори зі строком дії більше 10 років збільшили свій відсоток в поточному періоді, це спричинив той же факт амортизації.

Основною тенденцією на вітчизняному ринку лізингу у 2014-2015рр. було збільшення середнього терміну договорів з лізингу: питома вага договорів на термін 5?10 років у 2015р. становила близько 39 % проти 4,3 % у 2014р, це пов'язано з реструктуризацією договорів через проблемну заборгованість лізингоодержувачів. Проте лізинг продовжує користуватися попитом через те, що він дає змогу ефективно погоджувати інтереси виробників і споживачів, банків і лізингових компаній, він є найбільш доцільним методом подолання кризових явищ в економіці України та вітчизняному виробництві [17, с.113].

Дане явище пояснюється тим, що міжнародна оренда для українських суб'єктів господарювання є перспективним методом інвестування. Розвиток лізингової діяльності в України полягає у необхідності технічного переоснащення та оновлення основних фондів існуючих підприємств, запровадження нових результатів в межах НДДКР у процес виробництва, а також у потребі розширення матеріально-технічної бази малих та середніх підприємств у рамках програм розвитку малого та середнього бізнесу.

Найбільшим попитом серед предметів міжнародного лізингу в Україні користується транспорт (50,1%), а також сільськогосподарська техніка (14,7%) та комп'ютерна техніка (5,7%).

Основними джерелами фінансування лізингових операцій в 2015році були позичкові кошти, в тому числі банківських кредитів (85,2%), при цьому їх питома вага збільшилась більше ніж на 52% у порівнянні з минулим роком; відповідно, питома вага власних коштів лізингових компаній у порівнянні з минулим роком зменшилась більш ніж на 52% і становить 14,61% [13, с.60].

Найпоширенішим нині є лізинг вантажних автомобілів, морських та повітряних суден, комп'ютерної техніки. Постачання автотехніки та обладнання на лізинговій основі пропонують «RENAULT», «DAF», «SCANIA», «IBM», «HP» та ін. Цілий ряд закордонних компаній висловили готовність розвивати співробітництво з вітчизняними лізинговими компаніями щодо поставки в Україну на лізинговій основі сільськогосподарської та тракторної техніки й обладнання -- «John Dear», «Bizon», «NEUERO», «URSUS», «PROKOP»; будівельної техніки -- «Caterpillar», «ZEPPELIN», «TATRA», «Condor»; автотехніки -- «МАН», «Mercedes», «Mitsubishi», «Volvo», «Shиoda». Українські міжнародні перевізники за допомогою лізингу поновили свій автомобільний парк на суму понад 380млн дол. США.

Однією із провідних компаній, які здійснюють операції з міжнародного лізингу є ALD Automotive (ТОВ «Перша лізингова компанія») - член ради Асоціації «Українське об'єднання лізингодавців» ,провідна лізингова компанія в Україні в сегменті лізингу легкового автотранспорту та Avis Україна (підприємство з іноземними інвестиціями ВІП-Рент) - представництво найбільшої у світі корпорації з лізингу і прокату автомобілів. На даний час компанія адмініструє автопарк близько 1 600 автомобілів. Лідер на ринку з комплексних лізингових послуг (лізинг з повним сервісом) [13, с.62].

Лізинг як інвестиційний механізм вигідний не тільки безпосереднім суб'єктам даних відносин, а й національній економіці в цілому: активізується розвиток промисловості; пришвидшується НТП; збільшуються податкові надходження у бюджет; підвищується конкурентоспроможність країни на міжнародному фінансовому ринку. Не зважаючи на переваги лізингу, в Україні існує ряд проблем, які гальмують процес його розвитку: недосконала законодавча база; висока вартість та недовго строковість кредитів; складний податковий клімат; нерозвиненість інфраструктури ринку; високі страхові тарифи; високі ризики несплати лізингових платежів в умовах фінансової кризи; девальвація національної грошової одиниці - значна курсова різниця із іноземними валютами; припинення кредитування підприємств банками [19, с.59].

Отже, можна зробити висновок, що міжнародний лізинг є одним із перспективних методів покращення економіки в Україні, зокрема малого та середнього бізнесу. Але в нашій державі існують певні перешкоди для подальшого розвитку даного виду міжнародних економічних відносин. Тому для забезпечення розвитку міжнародного лізингу в Україні потрібно по - перше, удосконалити законодавчу базу, тобто привести її у відповідність до міжнародних норм лізингу. По - друге, запровадити інвестиційні податкові пільги при імпорті високотехнологічного обладнання в Україну. І по - третє, створення лізингових фондів для сприяння лізингу у пріоритетних галузях промисловості.

3. Шляхи підвищення ефективності міжнародних орендних та лізингових операцій в Україні

3.1 Розробка рекомендацій по розвитку та вдосконаленню регулювання міжнародного лізингу в Україні

Міжнародний лізинг використовується як джерело фінансування та приваблює багато фірм та компаній із різних держав. Для України міжнародний лізинг має великі переваги, що зумовлює необхідність його розвитку, стимулювання та регулювання з боку держави. Для цього доцільно приймати до уваги такі рекомендації:

По-перше, законодавчі акти, що регулюють лізингову діяльність мають бути зрозумілими, чіткими, без двозначностей та посилань на інші нормативні акти. Наприклад, Закон України «Про фінансовий лізинг» [3] при регулюванні питань амортизаційних відрахувань, оподаткування, митного регулювання лізингових операцій відсилає на діюче законодавство України, що ускладнює роботу з ним. Одним з основних видів державного регулювання міжнародного лізингу є законодавче регулювання, тому розробка та формування пакета нормативних актів, які регулюють лізингову діяльність в Україні, значно сприятиме його розвиткові.

По-друге, надавати іноземним інвесторам інформацію про Україну, її потенціал в галузі лізингу, її підприємства, існуючі лізингові проекти та їх реалізацію, законодавство. Таку інформацію необхідно зробити широко доступною: опублікувати в мережі Internet, перекласти іноземними мовами (обов'язково англійською, німецькою, російською, голландською та швейцарською), надрукувати бюлетені та розіслати по всіх асоціаціях лізингових компаній світу, а також перспективним потенційним партнерам. Все це сприятиме розповсюдженню позитивної інформації про український лізинговий ринок, його потенціал. Існування широко доступної інформації зменшить невизначеність та невідомість українського лізингового ринку, яка стримує інвестиційну активність іноземних інвесторів [19, с.61].

По-третє, активно співпрацювати з національними лізинговими асоціаціями. Оскільки до наших підприємств тільки придивляються, необхідно виступати з ініціативою по укладанню міжнародних лізингових угод та реалізації проектів.

По-четверте, важливо чітко законодавче визначити та спростити процедуру повернення лізингованого майна лізингодавцю в разі неплатоспроможності лізингоодержувача. Матеріальне забезпечення лізингової угоди - важливий момент для розвитку лізингової індустрії, який приваблює іноземних інвесторів. Але ризик експропріації цього майна в нашій країні все ще залишається актуальним для них [12, с.109].

По-п'яте, необхідно централізувати систему реєстрації лізингових контрактів та створити центральний контролюючий орган за лізинговою діяльністю. Зараз лізингові контракти реєструються в місцевих нотаріальних конторах і є прецеденти, коли відсутність централізованого реєстру лізингових контрактів стає причиною правопорушень. В іноземних країнах, як правило, лізингові асоціації займаються реєстрацією таких контрактів, а в Україні такими установами можуть стати Укрлізинг, комерційні банки, Національний банк України.

Також на базі Укрлізинг необхідно створити центральний контролюючий орган за діяльністю лізингових компаній в Україні. На сучасному етапі контролюючий орган має бути урядовим або включати урядові підрозділи, наприклад, Міністерство Фінансів України. Якщо лізингові компанії - це дочірні компанії або підрозділи банків, вони мають бути суб'єктами нагляду НБУ, оскільки він виконує роль банківського нагляду.

По-шосте, вдосконалити практику бухгалтерського обліку лізингу, а також привести його до міжнародних стандартів. Існують Міжнародні бухгалтерські стандарти (International Accounting Standards, Accounting for Leasing.), якими керуються більшість країн при реалізації лізингових угод. Ці стандарти роблять бухгалтерський облік міжнародного лізингу простішим та зрозумілішим для всіх учасників угоди [20, с.50].

По-сьоме, необхідно сприяти та стимулювати розвиток страхового бізнесу, ввести спеціальні страхові послуги по лізингових операціях. Розвиток страхового бізнесу на сучасному етапі в нашій державі безпосередньо впливає на розвиток лізингу, оскільки зараз всі лізингові контракти страхуються.

По-восьме, розробити спеціальну систему надання гарантій з боку провідних фінансових установ України, найбільших комерційних банків, а також створити систему рекомендацій НБУ щодо проведення лізингових операцій.

По-дев'яте, органи державного регулювання повинні вести зважену податкову політику щодо міжнародних лізингових операцій. Для цього їм необхідно переглянути податкове законодавство щодо лізингу. Наприклад, треба дозволити прискорену амортизацію в перші роки використання високотехнологічного обладнання, яке було одержане за міжнародним лізинговим контрактом. Фахівці світового банку говорять навіть про введення 50% амортизації на перші два роки лізингових операцій [19, с.61].

По-десяте, укласти двосторонні угоди про уникнення подвійного оподаткування з країнами, з якими українські підприємства здійснюють лізингові операції, а також з країнами, в яких знаходяться потенційні партнери України.

Також, при перетині митного кордону України звільнити лізинговане обладнання від ПДВ. Товар не змінює власника, їм залишається іноземний лізингодавець. ПДВ доцільно стягувати з залишкової вартості майна у випадку продажу лізингованого майна [17, с.113]. Ці заходи зменшать надходження до бюджету від ПДВ, але це стимулюватиме розвиток національного виробництва.

В майбутньому працюючі підприємства сплачуватимуть податки до державного бюджету, які компенсують та перебільшать цю нестачу. Міжнародний лізинг - це галузь економічних знань, яка для подальшого і ефективного розвитку в наших умовах потребує досліджень.

Підсумовуючи вищевикладене, треба зазначити, що необхідним є подальше ретельне дослідження проблем міжнародного лізингу. Слід визначити такі пріоритетні та першочергові напрямки майбутніх досліджень.

По-перше, необхідно розробити національну систему бухгалтерського обліку міжнародних лізингових операцій, яка була б пристосована до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (Бухгалтерський облік лізингу). Це значно полегшить роботу іноземних лізингодавців та лізингоодержувачів, що в свою чергу сприятиме поширенню їх діяльності в Україні.

По-друге, для того, щоб зробити міжнародний лізинг максимально ефективним для економічного розвитку України, необхідно зробити аналіз можливостей окремих регіонів нашої держави в міжнародних лізингових операціях, а також дослідити потенціал галузей промисловості України при міжнародному лізингу. Ці дослідження необхідні для виявлення тих регіонів та галузей промисловості, підприємства яких можуть стати найефективнішими лізингодавцями та лізингоодержувачами в Україні.

На наступному етапі розвитку міжнародного лізингу в Україні, коли буде вже відпрацьований механізм укладання міжнародних лізингових угод, з'явиться практика їх реалізації, а також підприємства України зможуть виробляти конкурентноспроможну продукцію, необхідне буде дослідження переваг та визначення ефективності експорту лізингових послуг в іноземні держави, тобто угод міжнародного лізингу, де українське підприємство виступатиме лізингодавцем. В цей період міжнародний лізинг може стати одним з перспективних джерел реалізації продукції та виходу українських підприємств на світові ринки.

3.2 Можливості розвитку фінансового лізингу у банківській системі України

Фінансування лізингових контрактів та погашення заборгованості по них може здійснюватися за допомогою різноманітних схем.

Розглянемо поетапно різні схеми розрахунку лізингових платежів.

Для цього введемо деякі позначення:

P - первісна вартість предмету лізингу (якщо договором передбачено авансовий платіж, то до уваги береться вартість за мінусом суми авансового платежу);

n - строк лізингу в місяцях, кварталах, роках (загальна кількість лізингових платежів);

і - відсоткова ставка за період (в розрахунках річну відсоткову ставку ділять на кількість періодів лізингу в році. Так, для щомісячних лізингових платежів річну відсоткову ставку необхідно розділити на 12);

S - залишкова (викупна) вартість предмету лізингу. При цьому слід зазначити, що незалежно від методу розрахунку, чим вищою буде викупна вартість предмету лізингу - тим більший розмір процентів сплатить лізингоотримувач і отримає лізингова компанія.

A - лізинговий платіж.

Регулярні постійні платежі передбачають виплату однакової суми лізингового платежу через однакові проміжки часу. Такий механізм припливу (відпливу) грошей має назву ануїтету. Сума лізингового платежу розраховується за формулою:

(3.1)

Загальна сума лізингових платежів обраховується як добуток отриманого лізингового платежу та кількості лізингових платежів.

Вартість предмета лізингу 1000 грн., ставка 15% річних або 1,25% на місяць, строк лізингу приймемо за 5 місяців, залишкова (викупна) вартість становить 200 грн.

Підставивши значення змінних у наведену формулу отримаємо суму лізингового платежу: грн

Розподіл лізингового платежу на амортизацію боргу (погашення вартості майна) та проценти проводиться послідовно. Сума, що йде в погашення вартості майна, визначається як різниця суми лізингового платежу та процентів на залишок заборгованості:

(3.2)

де дt - сума, що відноситься в погашення вартості майна в періоді t =1,…n.

Дt-1 - залишок заборгованості за предмет лізингу на кінець періоду t-1.

Для зручності наведемо графік сплати лізингових платежів, погашення вартості майна та процентів в табличній формі (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Сплата лізингових платежів, грн.

Лізингові періоди	Залишок заборгованості, (гр.2-гр.3)	Погашення вартості майна, (гр.5-гр.4)	Проценти, (гр.2ставку лізингу)	Лізинговий платіж
1	1 000,00	156,05	12,50	168,55
2	843,95	158,00	10,55	168,55
3	685,95	159,98	8,57	168,55
4	525,97	161,98	6,57	168,55
5	364,00	164,00	4,55	168,55
Всього	200,00	800,00	42,75	842,75

З табл. 3.1 видно, що сума процентів з плином часу зменшується, в той час як сума амортизації боргу, навпаки, збільшується. При цій схемі в перших періодах лізингу баланс компанії-лізингоотримувача буде менш ліквідним, фінансова стійкість компанії - порівняно меншою, у звіті про прибутки і збитки компанії буде вказано значні фінансові витрати. Якщо компанія-лізингоотримувач на протязі перших періодів лізингу планує для розвитку виробництва отримувати кредитні кошти в банку, а вартість лізингового контракту для компанії є достатньо значною, необхідно погодити з лізингодавцем іншу схему лізингових платежів.

Умови погашення заборгованості по лізингу передбачають зміну (збільшення чи зменшення) лізингових платежів з постійним темпом приросту (зменшення) в кожному періоді. Іншим чином, задається прискорена (зменшена) амортизація боргу (погашення вартості майна). Розміри лізингових платежів розраховуються за допомогою таких формул:

, (3.3)

де А1 - розмір першого лізингового платежу;

t - період лізингу = 1,…, n;

k - темп приросту.

Якщо k>0 - відбувається прискорене погашення вартості майна, якщо k<0 - навпаки відбувається зменшення розміру платежів з плином часу.

Розмір першого лізингового платежу визначається:

(3.4)

Розподіл лізингового платежу на амортизацію боргу (відшкодування вартості предмета лізингу) та проценти проводиться так само як і в попередньому прикладі: сума, що йде в погашення вартості майна, визначається як різниця суми лізингового платежу та процентів на залишок заборгованості.

Використовуючи дані попереднього прикладу та приймаючи темп приросту рівним 36% річних (3% в місяць) перший лізинговий платіж буде дорівнювати:

Наведемо графік сплати лізингових платежів, відшкодування вартості предмета лізингу та процентів в табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Сплата лізингових платежів

Лізингові періоди	Залишок заборгованості, (гр.2-гр.3)	Погашення вартості майна, (гр.5-гр.4)	Проценти, (гр.2* ставка лізингу)	Лізинговий платіж
1	1 000,00	146,35	12,50	158,85
2	853,65	152,95	10,67	163,62
3	700,70	159,77	8,76	168,53
4	540,93	166,82	6,76	173,58
5	374,11	174,11	4,68	178,79
Всього	200,00	800,00	43,37	843,37

Як бачимо з табл. 3.2, кожен наступний лізинговий платіж на 3% більший за попередній.

Якщо необхідно, щоб лізингові платежі зменшувались з плином часу значення коефіцієнту k необхідно зробити від'ємним. Використовуючи дані попереднього прикладу приймемо темп приросту рівним -36% річних (-3% в місяць) та наведемо графік сплати лізингових платежів в табличній формі (табл. 3.3):

Як бачимо з табл. 3.3, кожен наступний лізинговий платіж на 3% менший за попередній. При цьому погашення вартості предмету лізингу в перших періодах відбувається більшими темпами ніж в попередніх прикладах, як наслідок - лізингова компанія отримує меншу суму процентів. Така схема лізингових платежів може зокрема застосовуватись у випадку прискореної амортизації предмету лізингу, тобто тоді, коли предмет лізингу відчутно втрачає свою продуктивність, а отже і здатність генерувати продукцію (кошти) з плином часу.

Таблиця 3.3

Графік сплати лізингових платежів

Лізингові періоди	Залишок заборгованості, (гр.2-гр.3)	Погашення вартості майна, (гр.5-гр.4)	Проценти, (гр.2*ставка лізингу)	Лізинговий платіж
1	1 000,00	166,34	12,50	178,84
2	833,66	163,05	10,42	173,47
3	670,62	159,88	8,38	168,27
4	510,73	156,83	6,38	163,22
5	353,90	153,90	4,42	158,32
Всього	200,00	800,00	42,11	842,11

Логічним є те, що чим більше по модулю значення коефіцієнту k - тим відчутніше буде розрив між найбільшим та найменшим лізинговим платежем по контракту.

Регулярні платежі з амортизацією боргу рівними частинами. При такій схемі розмір лізингового платежу визначається як сума відшкодування вартості предмета лізингу та процентів. При такій схемі розмір лізингового платежу визначається як сума відшкодування вартості предмета лізингу та платежу визначається як сума відшкодування вартості предмета лізингу та процентів. При цьому погашення вартості предмету лізингу в кожному періоді відбувається рівними частинами, а сума процентів визначається виходячи з величини заборгованості за предмет лізингу на початок періоду.

Сума періодичного відшкодування вартості предмета лізингу визначається діленням вартості, що погашається на кількість періодів:

, (3.5)

де d - сума відшкодування вартості предмета лізингу.

Лізинговий платіж визначається за формулою:

(3.6)

Залишок заборгованості за предмет лізингу (Дt) на початок кожного наступного періоду визначається як різниця залишку заборгованості на початок попереднього періоду (Дt-1)та щомісячної суми погашення вартості предмету лізингу (d).

Використовуючи дані попередніх прикладів наведемо графік лізингових платежів у таблиці (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Сплата лізингових платежів

Лізингові періоди	Залишок заборгованості,(гр.2,гр.3)	Погашення вартості майна	Проценти,(гр.2*ставка лізингу	Лізинговий платіж,(гр.3+гр.4)
1	1000.00	160.00	12.50	172.50
2	840.00	160.00	10.50	170.50
3	680.00	160.00	8.50	168.50
4	520.00	160.00	6.50	166.50
5	360.00	160.00	4.50	164.50
Всього	200.00	800.00	42.50	842.50

Наведемо порівняння наведених регулярних платежів в табличній формі (табл. 3.5).

Таблиця 3.5

Порівняння наведених регулярних платежів

Лізингові періоди	Постійні платежі (ануїтет)	Платежі с постійним темпом приросту k=3%	Платежі с постійним темпом приросту k=-3%	Платежі зі сплатою боргу рівними частинами
1	168.55	158.85	178.84	172.50
2	168.55	163.62	173.47	170.50
3	168.55	168.53	168.27	168.50
4	168.55	173.58	163.22	166.50
5	168.55	178.79	158.32	164.50
Всього	842.75	843.37	842.11	842.50

Як бачимо з таб. 3.5, платежі з постійним додатнім темпом приросту в абсолютному значенні дають найбільший прибуток лізинговій компанії і, відповідно, є найбільш витратними для лізингоотримувача.

На практиці, лізингові компанії частіше за все використовують дві схеми з наведених: ануїтет та платежі з рівномірним погашенням вартості предмету лізингу (графа 2 та графа 5). При цьому слід зазначити, що при рівних умовах щодо відсоткової ставки, строку лізингу та викупної вартості абсолютний дохід від застосування ануїтету завжди буде більший.

Нерегулярними називають сплату лізингових платежів, що здійснюються в різних сумах за різні проміжки часу. Ініціатива щодо застосування нерегулярних платежів частіше за все надходить від лізингоотримувача. Це здебільшого пов'язано з сезонністю бізнесу компанії-лізингоотримувача або ж стратегією одночасного інвестуванням значної суми грошових коштів в оборот для стрибкоподібного росту бізнесу або для виконання привабливого контракту.

Зазвичай лізингоотримувач пропонує погодити графік, в якому лізингові платежі є незначними в перші періоду лізингу і швидко зростають через певний проміжок часу. Слід вказати, що при застосуванні банківських кредитів є схожа схема, що передбачає відстрочення сплати тіла кредиту при обов'язковій щомісячній сплаті відсотків за користування ним. В такому випадку заробіток лізингової компанії переважно буде більшим ніж при застосуванні схем регулярних платежів. Необхідно також зазначити, що в цьому збільшується ризик, пов'язаний з невиконання клієнтом договору лізингу, а тому лізингова компанія завжди збільшить процент по лізингу на премію за ризик дефолту по контракту.

На практиці також є ситуації, коли клієнт бажає швидше розрахуватися за предмет лізингу і, як наслідок, сплатити менше процентів лізинговій компанії. При цьому клієнт пропонує погодити графік платежів, в якому розмір лізингових платежів в перші періоди є досить значним, а через деякий період різко зменшується. В такому випадку сума отриманих лізингодавцем процентів буде менше ніж при застосуванні схеми регулярних платежів. Вважаючи на це лізингова компанія і в цьому випадку має збільшити процент за лізинг на компромісну величину. Збільшення процентної ставки викликане тим, що при такій схемі лізингова компанія недоотримає частину доходів в порівнянні із застосуванням ануїтету або іншої схеми регулярних платежів.

Наведемо порядок розрахунку нерегулярних лізингових платежів. Спочатку задається графік лізингових платежів. Розподіл платежу на відшкодування вартості предмета лізингу та проценти проводиться послідовно за вже відомою нам формулою:

, (3.7)

де дt - сума, що відноситься в погашення вартості мана в періоді t =1,…n.

Дt-1 - залишок заборгованості за предмет лізингу на кінець періоду t-1.

Останнім лізинговим платежем досягається рівність сум виплат і заборгованості за предмет лізингу. Для визначення останнього лізингового платежу необхідно продисконтувати (привести до теперішньої вартості) потік лізингових платежів за виключенням останнього платежу, оскільки він на цей час ще невідомий. Знайти арифметичну різницю між вартістю майна та продисконтованою сумою лізингових платежів. Ця різниця буде становити теперішню вартість останнього лізингового платежу. Для графіку необхідно розрахувати її майбутню вартість. Наведемо формули для здійснення вказаних розрахунків.

Сума дисконтованих лізингових платежів:

(3.8)

Розмір останнього лізингового платежу розраховується за формулою:

(3.9)

Розглянемо наведені формули розрахунку на прикладі.

Залишимо такі самі параметри лізингової угоди як і в попередніх прикладах (вартість предмету лізингу 1000 грн., процентна ставка по лізингу 1.25% на місяць, строк лізингу приймемо за 5 місяців, залишкова (викупна) вартість становить 200 грн.). Крім того, погоджено наступні лізингові платежі: 1-й період лізингу - 20,00 грн., 2-й період - 0,00 грн., 3-й період - 50,00 грн., 4-й період - 350,00 грн. Необхідно визначити суму останнього лізингового платежу та побудувати графік платежів.

Побудуємо графік лізингових платежів в наступній табл. 3.6.

Як бачимо з таблиці, при всіх інших рівних умовах, порядок та розмір платежів досить суттєво впливають загальний розмір контракту в порівнянні з наведеними схемами регулярних платежів. Слід також зазначити, що чим більшою буде різниця між максимальним і мінімальним розміром лізингового платежу, тим більшою буде різниця між загальною сумою лізингових платежів при нерегулярному графіку та сумою лізингових платежів, побудованих за методом ануїтету.

Таблиця 3.6

Лізингові платежі

Лізингові періоди	Лізинговий платіж	Залишок заборгованості (гр.3-гр.5)	Проценти (гр3*ставку лізингу)	Погашення вартості (гр.2-гр.4)
1	20.00	1000.00	12.50	7.50
2	-	992.50	-	-
3	50.00	992.50	24.97	25.03
4	350.00	967.47	12.09	337.91
5	437.43	629.56	7.87	429.56
Всього	857.43	200.00	57.43	800.00

Спочатку про дисконтуємо суму запропонованих лізингових платежів.

Підставивши значення змінних у наведену формулу отримаємо:

Знайдемо майбутню вартість останнього лізингового платежу:

Головна мета інвестицій, головна мета будь-якого комерційного підприємства - максимальне одержання прибутку. Припустимо на ринку середній рівень рентабельності на послуги становить 15%. В силу певних особливостей діяльності компанія має витрати значно вищи ніж витрати більшості підприємств на цьому ринку. Чи може така компанія встановлювати ціну на свої послуги виходячи з середнього ринкового рівня рентабельності? Звичайно ні, оскільки ціна на послуги цієї компанії буде значно вище за середньоринкову і компанія не зможе в запланованих обсягах продавати свої послуги, а так недоотримає прибутків. Або ж інша ситуація, коли внаслідок певних обставин собівартість послуг для компанії є досить низькою в порівнянні з середньоринковою. Чи варто в такій ситуації компанії встановлювати середньоринкову норму прибутку на свої послуги? Також ні, оскільки компанія в такому випадку буде недотримувати прибутки. Отже, однією з головних умов одержання максимального прибутку є правильне визначення ціни на свою продукцію, послуги, роботи. Ціна є інструментом стимулювання попиту і одночасно представляє собою гловний фактор довгострокової рентабельності. Для підприємства, яке бажає досягти стійкого положення на ринку, встановлення ціни має ключове значення для успіху обраної стратегії ведення бізнесу.

У цьому і лізингові компанії не є винятком. Виходячи на ринок фінансових продуктів, для успішних продажів і отримання прибутку, лізингова компанія повинна сформувати конкурентну ціну на свої послуги. Яка ціна буде найбільш об'єктивною? Логічно, що потрібно порівняти ціни прямих та потенційних конкурентів на аналогічні послуги. Але яким чином це зробити правильно? Якщо для порівняння ціни на товар в торгівлі враховується тільки декілька факторів (безпосередньо ціна, можливість доставки, можливість відстрочення платежу), то для порівняння ціни лізингу простою арифметикою обійтися важко. Це пояснюється тим, що лізинг як і кредит передбачає отримання не одного платежу, а цілого потоку платежів, що можуть здійснюватися в різні строки і за різними схемами (щомісячно, щоквартально, із різними ставками, з додатковими платежами чи комісіями або без них тощо). Крім того, якщо порівнювати фінансовий лізинг та банківський кредит, платежі по лізингу крім амортизації боргу та процентів зазвичай втілюють у собі компенсацію прямих витрат лізингової компанії, в той час як за договором банківського кредиту найчастіше сплачується тільки процент та погашення тіла кредиту.