Принципи соціальної політики Євросоюзу

Українська модель

Передбачає підвищення рівня та ефективності соціального захисту населення, перехід до адекватної соціальної допомоги, яка має бути диференційованою для різних верств населення. Соціально орієнтована економіка передбачає не лише соціальний захист, а й створення такого організаційно-скономічного механізму, який сприяв би зменшенню тієї частини населення, що потребує цієї допомоги. Модель спрямована насамперед на необхідність забезпечення соціальне гарантованого мінімуму задоволення потреб. Інструментом такої моделі є адресна соціальна політика, активна політика зайнятості

Отже, забезпечення реалізації стратегічного курсу реформ повинно бути пов'язано з соціальне орієнтованою економікою. З одного боку, їй мають бути притаманні плюралізм форм власності та розвинута система ринкових відносин, з іншого -- певний ступінь участі держави у забезпеченні ефективності економіки, регулюванні доходів населення та зайнятості, формуванні умов, що забезпечують задоволення соціальне значущих потреб усього населення.

Вплив влади на соціально-економічний стан ЄС

Ділення капіталістичних режимів на тих, які побудовані на невтручанні держави в економіку, соціально-демократичні, кланові і так далі є традиційною вправою. У меншій мірі досліджено питання про те, яким чином різні типи капіталістичних режимів впливають один на одного. Зрозуміло, в певних випадках характер подібного взаємовпливу очевидний (наприклад, коли МВФ або Усесвітній банк, керовані із США, як умова надання крупних кредитів вимагають від країн, що знаходяться у скрутному становищі, аби держава не втручалася в економіку). Проте незрідка такий вплив залишається непоміченим.

Це повною мірою відноситься до впливу, який надав Євросоюз на США і цілу низку інших країн в епоху, що послідувала за закінченням холодної війни. ЄС багато зробив для того, щоб поставити під свій контроль стандарти ведення бізнесу, на яких довгий час базувалася глобальна гегемонія американських корпорацій. Це -- заслуговуюча уваги історія, оскільки вона дає виставу і про процес переходу влади від США, і про те, яким потенціалом протидії - надзвичайно потужним у фінансовому плані, з добре організованими групами, що представляють приватні інтереси, - розташовує сучасне суспільство.

Два підходи до небезпеки токсичних речовин

Діапазон бізнес-стандартів, до яких по-різному личать ЄС і США, вельми широкий. Регулювання банківської діяльності, корпоративна бухгалтерська звітність, антимонопольне законодавство, торгівельні тарифи -- ось питання, по яких намічаються конфлікти між двома економічними наддержавами. Хоча епізодично сутички між ними і стають надбанням гласності, боротьба між ЄС і США в цих областях поки що далеко не заходила. Справжні сутички розвертаються у іншому місці - у сфері регулювання поводження з токсичними речовинами, що виникають в двох гігантських секторах економіки, -- в електронній і хімічній промисловості, включаючи галузі від косметики до виробництва покриттів, від виробництва пестицидів до пакувальної індустрії і так далі

Широкі суспільні рухи за контроль над забрудненням довкілля токсичними речовинами виникли в 1960-і роки, і не в Європі, а в США. Під їх тиском в 1970-і роки відбувалися певні переміщення у сфері законодавства, що особливо відноситься до забруднення атмосфери, але в 1980-і роки «рейгановская революція» відкинула ситуацію далеко назад і поступово закріпила положення, при якому інтереси великого бізнесу в США стоять вище за інтереси громадян. Якраз на піке епохи споживача, коли мало місце вибухове зростання об'ємів вироблення токсичних речовин, лобістам корпорацій удалося нейтралізувати систему контролю за їх зворотом. За останніх 70 років обсяг виробництва хімікатів в світі збільшився на 400 мільйонів тонн. У економіці США щодня утворюється близько 19 мільйонів кілограм хімічних речовин.

Колосальне зростання хімічної і електронної промисловості привело до того, що сучасне суспільство в цілому контактує з гігантським потоком потенційно небезпечних хімічних речовин від синтетичних з'єднань до рідкоземельних елементів, кожне з яких має шанси попасти в довкілля. В даний час вже неможливо заперечувати, що ця ситуація прямо позначається на здоров'ї населення. Наприклад, з біоакумуляцією хімічних речовин з продуктів косметичної і харчової промисловості зв'язаний значний відсоток захворювань раком молочної залози, а по оцінках Усесвітньої організації охорони здоров'я в світі більше 5 мільйонів смертей в рік частково або повністю пояснюються дією токсичних хімічних речовин. На рахунок цієї ж проблеми слід віднести і надзвичайну поширеність алергічних і ниркових захворювань, порушень неврологічного характеру, жіночого безпліддя.

Ризики, зв'язані з присутністю токсичних речовин в споживчих товарах, природно, повинні вести до посилювання відповідних заходів контролю, і найбільші зусилля в цьому напрямі, як правило, прикладав Євросоюз. На відміну від США і великої кількості інших країн, в ЄС визнали наявність потенційної загрози і прийняли заходи по боротьбі з нею. Євросоюз в цьому відношенні набагато випередив США. Причини такого положення зрозуміти неважко. У країнах Євросоюзу рахунку за медичне обслуговування оплачує державу, чого США, а також менш розвинені країни, всіляко прагнуть уникнути. В результаті в Євросоюзі інтереси держави і суспільства в тому, що стосується профілактики захворювань в цілому збігаються. І за останніх 10-15 років це єдність інтересів дозволила досягти вельми значних результатів.

Євросоюз на шляху до глобального контролю

У 2003-2006 роках в Євросоюзі були прийняті ряд знаменних законодавчих актів, таких як ROHS (Removal of Hazardous Substances - Ліквідація небезпечних речовин), WEEE (Waste Electrical and Electronic Equipment directive - Директива про відходи електричного і електронного устаткування), ELV (End of Life Vehicles - Завершення терміну експлуатації транспортних засобів) і REACH (Registration Evaluation, and Authorization of Chemicals - Реєстрація і оцінка хімічних речовин і ліцензування робіт з ними). Ці і ряд інших директив були прийняті всупереч безперервним гучним (і незрідка виразимим в грубій формі) запереченням з боку представників США, що відповідають за торгівлю, а також американських лобістів. Завдяки директивам ЄС виробники вимушені припинити використання широкого діапазону речовин, токсичність яких передбачається або є доведеною утилізувати значні кількості хімічно агресивних речовин із застарілої продукції і так далі

В результаті знайденого Євросоюзом в 2005 році статусу світового економічного лідера і внаслідок того, що ЄС випереджає США по товарообігу зі всіма континентами, окрім Австралії, законодавчі стандарти ЄС придбали величезну вагу у всьому світі. Повсюдно від Китаю ка Мексики і від Південної Кореї ка Канади різні країни прагнуть адаптувати власні стандарти під європейські, а виробники споживчих товарів докладають зусилля до того, аби використовувані ними компоненты і технологічні процеси відповідали вимогам Євросоюзу. Американські виробники також вимушені робити кроки до виконання цих вимог, а в тих випадках, коли у них це не виходить, їм доводиться стикатися з серйозними проблемами. Найбільш яскравий приклад - потужна кампанія проти генно-модифікованих продуктів, розгорнута за ініціативою ЄС. А оскільки американським сільгоспвиробникам нелегко обійтися без використання і виробництва генно-модифікованої продукції, особливо при вирощуванні кукурудзи і соєвих бобів, решта світу починає відмовлятися від імпорту цих культур із США. За період з 1996 по 2005 роки експорт кукурудзи із США в країни Євросоюзу скоротився на 99%.

Захід американської моделі

Зрозуміло, буде потрібно час, аби на основі бізнес-стандартів ЄС і їх локальних варіацій повсюдно поставити під контроль зворот токсичних речовин. Приклад партнерства держави і суспільства, що проте подається Євросоюзом, в цьому питанні надихає і породжує прагнення йому слідувати. У США, наприклад, при повній відсутності яких-небудь зусиль в цьому напрямі з боку Вашингтона, в багатьох штатах влади на місцевому рівні вже прийняли заходи по обмеженню звороту токсичних речовин.

В цілому, проте, можна передбачити, що США будуть дуже повільно засвоювати уроки на тему співпраці держави і суспільства, які викладає Євросоюз. У Америці переважання корпоративних інтересів настільки явно виражене, що чинити тиск на уряд з боку суспільства майже неможливо. І це справедливо не лише відносно хімічної промисловості. У своєму огляді конфлікту між Євросоюзом і США з питання про контроль за токсичними продуктами Леслі Тетчер пише: «Що оберігає status quo і американська система, що опирається інноваціям, робить вигіднішим інвестування в лобізм, чим в прогрес, і не визнає наявності пов'язаних з хімією погроз... Як ми бачимо на прикладі фінансової системи, американські «поборники вільного ринку» - просто флібуст'єри, які кидаються до держави по допомогу лише тоді, коли їм агукатимуться їх власні жадність, байдужість і лінь».

Висновки

Резюмуючи усе вищесказане, потрібно відзначити, що система стандартів в європейському просторі, а самє, захист прав людини- це цілісний орієнтир, що дозволяє застосовувати “людський вимір” до держави, права, етики, моралі. Права і свободи людини є визначеним нормативним виміром її соціально-культурної діяльності. Більш того, вони виступають як одна з найбільших культурних цінностей. При вивченні теорії прав людини неминуче її перетинання з багатьма дисциплінами: історією і теорією держави і права, усіма галузевими і процесуальними юридичними науками.

Сьогодні як ніколи гостро поставлено питання про міжнародно-правові гарантії дотримання прав людини. Та й навряд чи взагалі можна всерйоз сподіватися на дотримання відповідних стандартів у майбутньому без ефективного контролю за виконанням державами своїх зобов'язань у галузі прав людини. В той же час, потрібно пам'ятати, що при усій важливості і навіть необхідності міжнародно-правового регулювання окремих інститутів, зокрема цивільних і політичних прав людини, повинен дотримуватися принцип суверенітету держав.