Зовнішньоекономічна діяльність та її роль у розвитку національної економіки

· державні невідшкодовані витрати (субсидії зарубіжним країнам, витрати на утримання військових баз, іноземних представництв тощо).

Сальдо некомерційних операцій -- це різниця між прибутками від інвестицій, грошових переказів, внесків, переміщення коштів у спадщину, при розв'язанні сімейних проблем. З кожного з цих напрямків руху коштів складається баланс і розраховується відповідне «+» або «-» сальдо;

Торговельний баланс, баланс послуг та баланс некомерційних платежів у сумі утворюють поточний платіжний баланс. Сальдо балансу поточних операцій -- це сума сальдо торговельного балансу, балансу послуг та некомерційних операцій.

Однією з важливих статей платіжного балансу є баланс руху капіталів. Він пов'язаний з купівлею чи продажем матеріальних і фінансових активів у країні й за кордоном. Сальдо балансу руху капіталів -- це різниця між купівлею чи продажем матеріальних і фінансових активів у країні й за кордоном.

Поточний платіжний баланс та баланс руху капіталів взаємопов'язані. Коли країна опиняється перед дефіцитом поточного платіжного балансу, це означає, що витрати на імпорт перевищують доходи від експорту. Фінансування дефіциту можна вирішити за рахунок продажу активів і одержання позик у такому обсязі, що приплив капіталу перевищує його відплив. І навпаки, у разі активного поточного платіжного балансу його надлишкові кошти будуть використані для придбання нерухомості або надання позик для інших країн.

Існує ще одна важлива частина платіжного балансу, котра відбиває зміну офіційних валютних резервів країни, що перебувають у розпорядженні центрального банку. Ці резерви використовуються для регулювання незбалансованості платіжного балансу з поточних операцій та руху капіталів. Резервні активи, на відміну від інших статей фінансового рахунка, знаходяться під прямим контролем держави і можуть використовуватися нею для досягнення цілей економічної політики. Для збалансованості економіки валютні запаси країни, з одного боку, не повинні бути меншими тримісячного обсягу експорту держави, а з іншого -- вони повинні бути більшими обсягу імпорту за півріччя.

Якщо у сфері міжнародних економічних відносин країна заробила менше валюти ніж витратила, то ця нестача надходжень іноземної валюти компенсується з офіційних валютних резервів. Таким чином, сальдо поточного платіжного балансу плюс сальдо балансу руху капіталів у сумі повинні дорівнювати нулю.

У платіжному балансі зі знаком «плюс» відображається експорт товарів і послуг, одержані доходи та трансферти, зменшення фінансових активів, збільшення зобов'язань; із знаком «мінус» -- імпорт товарів і послуг, сплачені доходи та трансферти, збільшення фінансових активів, зменшення зобов'язань.

Експорт на душу населення

де Ед.н. -- обсяг експорту на душу населення в даному році;

Езв.р. -- обсяг експорту у звітному році;

К -- кількість населення у країні.

Імпорт на душу населення

де Ід.н. -- обсяг імпорту на душу населення в звітному році;

Ізв.р. -- обсяг імпорту в звітному році;

К -- кількість населення в країні.

Зовнішньоторговельний оборот на душу населення

де ЗТОд.н. -- обсяг зовнішньоторговельного обороту на душу населення в звітному році;

ЗТОзв.р. -- обсяг зовнішньоторговельного обороту в звітному році;

К -- кількість населення в країні.

Серед показників, які характеризують ефективність функціонування економіки країни, особлива роль відводиться державному боргу, який виникає в результаті існування диспропорцій в економічній системі (наявність дефіциту державного бюджету, пасивне сальдо платіжного та торговельного балансу). При наявності дефіциту бюджету країна позичає грошові ресурси, що, у свою чергу, призводить до виникнення та зростання державного боргу.

Залежно від того, з внутрішніх чи з зовнішніх джерел здійснюється позика, державний борг формується як зовнішній чи внутрішній борг, тобто державний борг має дві складові: зовнішню та внутрішню. Кількісна оцінка внутрішнього боргу здійснюється в національній валюті, зовнішнього -- в іноземній, як правило, в доларах Сполучених Штатів Америки.

Проблема значного бюджетного дефіциту та пошуку шляхів його фінансування є однією із найактуальніших економічних проблем за всі роки існування України як суверенної держави, оскільки дефіцит державного бюджету у відсотках до ВВП за роками складав: у 1992 р. -- 10,8%, у 1993 р. -- 6,9%, у 1994 р. -- 9,3%, у 1995 р. -- 6,8%, у 1996 р. -- 4,9%, у 1997 р. -- 6,8%, у 1998 р. -- 2,2%, у 1999 -- 1,5% і тільки в 2000 р. дефіцит бюджету склав 1%. Але особливо гостро вона постала сьогодні у зв'язку з наближенням позичань до критичної межі, за якою економіка держави починає працювати виключно на покриття боргів із попередніх фінансових позик.

Зрозуміло, що абсолютний показник не показує ступеня критичності зовнішнього боргу в країні. Так, в Аргентині він значно вищий ніж в Україні: 132 млрд. дол. США проти 10 млрд., але це є кількісні показники, а не якісні.

У міжнародній практиці для оцінки стану державного боргу та можливостей країни щодо його обслуговування застосовуються різні показники та визначені їхні критичні розміри. Так, згідно з вимогами Маастрихтської угоди, економіка країни може вважатися здоровою, якщо поряд із низкою інших показників державного бюджету не перевищує 60% ВВП. Світовий банк вважає критичним рівнем державного зовнішнього боргу 50% стосовно ВВП. Радою Безпеки Російської Федерації визначений максимальний показник поточної потреби в обслуговуванні і погашенні внутрішнього державного боргу до податкових надходжень зведеного бюджету на рівні, не більш як 25%. Україна не має власних розроблених граничних (критичних) показників економічної безпеки країни, і це має суттєвий вплив на наукові дискусії з проблем боргу.

Використані джерела:

1. Борисов Е.Ф. Экономическая теория: Курс лекций для студентов; высших учебных заведений. М., 2003.

2. Казаков А.П., Минаева Н.В. Экономика: Учебный курс. М., 1998.

3. Козырев В.М. Основы современной экономики. Учебник. М., 1998.

Размещено на Allbest.ru