Діяльність транснаціональних компаній в Україні

Діяльність транснаціональних корпорацій. ТНК у процесах глобального руху капіталів та інвестування. Позитивні та негативні наслідки господарської діяльності ТНК. Прямі іноземні інвестиції ТНК у харчову промисловість та у галузь електроніки України.

Рубрика Международные отношения и мировая экономика
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 30.10.2009
Размер файла 245,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Найвідоміший у світі приклад антимонопольного регулювання наприкінці 90-х подали США. Йдеться про судові рішення, які зобов'язали провідну компанію у сфері програмних інформаційних розробок Місrosoft; поділити статутний фонд відповідно до двох основних своїх напрямів діяльності. У Німеччині компанія, яка контролює третину обігу на ринку, вважається монополією, до якої можуть застосовуватися суворі санкції. В Японії відповідний індикатор - 50% для однієї або 75% - для двох компаній.

Приклади ретельного регулювання з метою забезпечення ефективного конкурентного середовища є методологічно значущими для посттоталітарних країн, які формують ринкову систему і в яких інституційна структура національного господарства, місце суб'єктів економічного життя на ринку не є достатньо чітко визначеними. Антимонопольне законодавство Польщі, Угорщини, Чехії та інших країн регіону Центральної та Східної Європи набуло розгалужених форм.

Процес його формування розпочався у 80-х і тривав протягом 90-х років.

В Україні було прийнято закон "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" (1992 рік), спрямований на демонополізацію економіки, всебічну (фінансову, матеріально-технічну, інформаційну, консультативну тощо) підтримку підприємств, що сприяють розвитку конкурентного середовища. Цей закон трактує статус підприємницької структури як монопольний у випадках, коли її частка на ринку перевищує 35%.

Водночас фактор конкуренції з боку ТНК, обсяги діяльності яких інколи є співставними з обсягом ВВП країни, змушує до пошуку балансу інтересів суб'єктів економічного життя в країні, зацікавлених у доступі до немонополізованих іншими національними агентами ринків, і цілей забезпечення конкурентоспроможності українських виробників у міжнародному масштабі.

Специфіка сучасного НТП, "інтелектуалізація" у споживчих якостях продукції зумовлюють тенденцію до підвищення органічної будови капіталу у сфері виробництва, зростання капіталомісткості продукції. Матеріальною передумовою цього є високий рівень витрат на науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки, що здійснюються ТНК. Так, навіть у країнах ОЕСР корпорації під іноземним контролем витрачають на науку і технології вдвічі більше, ніж національні господарські структури. У США близько 12% усіх витрат на НДДКР здійснюється корпораціями із штаб-квартирами за кордоном (для Великої Британії відповідний показник - 40%, для Франції - 19%).

ТНК, як носії капіталу і технологій, чинять відчутний структурний тиск на міжнародні ринки факторів виробництва. Виходячи з наявних значних ресурсів уречевленої (минулої) праці, корпорації потребують "живої" робочої сили. Причому ставки оплати праці пропонуються, як правило, вищі від тих, що забезпечують національні підприємства. Це стосується навіть США, де середньостатистичне перевищення ставок іноземних структур порівняно з рівнями оплати "своїх" роботодавців навіть зростає (за останнє десятиліття XX ст. - з 4 до 6%). Значно більшим таке перевищення є у менш розвинутих країнах - членах ОЕСР (у Туреччині, наприклад, воно становить 124%). Ще більшими є співвідносні показники заробітної плати на підприємствах, які належать ТНК у найбідніших країнах, де перевищення може бути навіть кількаразовим.

Враховуючи потенціал спеціалізації, який зумовлюється масштабами міжнародного співробітництва, зокрема поєднання науково-виробничих потенціалів, транснаціоналізація як така не може не бути чинником подальшої концентрації ресурсів з метою оптимізації їх використання.

Водночас така постановка питання - констатація функціональної ефективності ТНК та їх відповідності важливим особливостям сучасного розвитку людства - не означає ідеалізації їхньої ролі в широкому соціально-економічному, гуманітарному, екологічному контексті. Слід зазначити, що діяльність ТНК позначена й негативними рисами, оскільки в ній чимало такого, що викликає нарікання щодо хижацького ресурсовикористання, забруднення навколишнього середовища, надмірної експлуатації трудових ресурсів країн, що розвиваються, перерозподілу виробленого продукту на користь багатших країн.

Щодо останнього ТНК є основними суб'єктами, які опосередковують взаємовідносини провідних ринкових країн з країнами, що розвиваються. Саме тому можна говорити про їх відповідальність за економічний і соціальний стан найбідніших держав світу. Економічно "претензії" до ТНК можна передусім пов'язати з обсягами природних ресурсів і грошово-фінансових коштів у формі прибутків, які вивозяться з найбідніших країн Азії, Африки та Латинської Америки, у зіставленні з обсягами активів, які надходять до них з багатих країн.

Причому негативним явищем є не сама експлуатація природних ресурсів як така (для низки країн вона - головне джерело надходження коштів), а саме несправедлива й негуманна модель фінансових відносин, що використовується у розрахунках і для обслуговування руху активів. Наприклад, малопоширеним напрямом у діяльності ТНК є відкриття в найбідніших країнах переробних підприємств, спрямування до них капіталів у формі прямих іноземних інвестицій. На Африканський континент припадає лише 1,2% світового обсягу таких інвестицій. Водночас у формі прибутків і відсотків за кредити з багатьох бідних країн Африки вивозиться більше грошей, ніж надходить до них у формі кредитів, інвестицій і фінансової допомоги.

Диверсифікація форм транснаціональної господарської діяльності та нові реалії міжнародної кон'юнктури, політичного життя зумовили поширення неакціонерних форм експансії ТНК. Такі форми активності корпорацій відповідають новим характеристикам моделі їх відносин з периферією, оскільки пов'язані з наданням послуг, проведенням робіт, на яких спеціалізуються ТНК.

Передусім йдеться про будівельно-технічні, консалтингові, інжинірингові, управлінські послуги, проведення розвідки та видобуток корисних копалин. Така постановка питання передбачає акцентування уваги на відносинах ТНК з країнами та суб'єктами господарської діяльності, які значно поступаються метропольним державам і фірмам рівнем технологій, забезпеченням машинами і обладнанням, кваліфікованими кадрами.

Прямі іноземні інвестиції транснаціональних корпорацій грають зараз найважливішу роль в об'єднанні багатьох національних економік і створенні інтегрованої інтернаціональної виробничої системи виробничого ядра світової економіки, що глобалізується” (табл.1.2).

Таблиця 1.2

Перелік найбільших транснаціональних компаній світу на 2002 рік

Компанія

Країна

Галузь господарства

Активи іноземні

Активи загальні

Закордонні активи в% до всіх активів

Продаж за кордон в% до загального об'єму продажу

Число зайнятих за кордоном в% до загального числа зайнятих

Роял Датч-Шелл

Нідер-ланди / Велико-британія

Нафто-добувна

67,0

110,0

60,9

73,3

77,9

Форд Мотор Компани

США

Автомобілебудування

Даних немає

237,5

-

30,6

29,8

Дженерал електрик

США

Електроніка

128,6

355,9

36,1

24,4

32,4

Екссон

США

Енергетика

50,1

70,0

71,5

79,6

53,7

Дженерал Моторс

США

Автомобілебудування

73,1

246,7

29,6

29.2

33.9

АйБіЕм

США

Комп'ютери

43,6

86,1

50,6

62,7

50,1

Тойота

Японія

Автомобілебудування

44,9

131,5

34,1

45,1

23,0

Нестле

Швей-царія

Харчова промисловість

35,6

41,1

86,6

98,2

97,0

BP AMOCO

Великобританія

Нафто-добувна

40,5

54,9

73,7

-

-

Даймлер-Бенц

Німеччина

Автомобілебудування

36,7

159,7

22,9

63,2

22,2

Отже, фактично відбувається становлення й поширення нових форм відносин провідних корпорацій (а відтак й індустріальне розвинутих країн в цілому) з країнами, що розвиваються Наявність факторних переваг, пов'язаних з володінням капіталом і можливостями забезпечувати собі технологічне лідерство, монопольне володіння передовими знаннями та обладнанням дає змогу ТНК обирати найменш витратні, швидкоокупні та безпечні для себе форми отримання прибутків у країнах Африки, Азії й Латинської Америки. Причому дедалі частіше ТНК обирають форми господарювання, які не потребують інвестицій.

Однак такий підхід не означає усунення корпорацій від контролю за господарською діяльністю в країнах, що розвиваються. Володіння технологіями, капіталами, передовими засобами менеджменту та управління, а також каналами збуту дають змогу ТНК, навіть якщо вони перебувають у ролі контрактора, а не власника, контролювати підприємства-реципієнти наданих послуг. Багато в чому контрактна, а не інвестиційна модель відносин ТНК та країн "периферійної зони" забезпечує економічно ефективніше використання капіталу, оскільки надає можливість спеціалізуватися на виконанні більш властивих для них функцій і не витрачати коштів на інфраструктуру, інші необхідні статті адміністративних, накладних витрат.

Водночас і для країн, що розвиваються, неакціонерні, контрактні форми відносин з ТНК можуть сприяти у поширенні високих технологій, допомогти з модернізацією сфери виробництва, із створенням нових робочих місць.

Негативний бік справи пов'язаний з тим, що ТНК, які вдаються до неакціонерних форм експансії у країнах периферії, значно менше зацікавлені в досягненні позитивних результатів країнами і національними підприємствами, які користуються послугами метропольних структур. Внаслідок реалізації таких неакціонерних коопераційних моделей реципієнти можуть зіткнутись із ситуацією, коли вони не здатні самостійно впоратись із подальшим фінансуванням проектів, управлінням створеними об'єктами. Особливо гостро ця проблема постала перед багатьма країнами Третього світу у 80-роках із загостренням кризи заборгованості і погіршенням умов залучення коштів у формі кредитів через підвищення боргових відсотків.

Відносно несприятлива ситуація для ТНК, що склалася в 70-х роках у зв'язку із прагненням деяких країн, що розвиваються, особливо фінансово забезпечених членів ОПЕК, звільнитися від контролю з боку провідних корпорацій і, отже, зменшити рівень прямих іноземних інвестицій, змінилася. У 80-х і 90-х роках погіршився фінансовий стан низки країн Третього світу, що в багатьох господарських ситуаціях означало виникнення сприятливішої кон'юнктури для корпорацій у результаті більшого попиту на інвестовані капітали.

Особливе значення це має для активізації міжнародної економічної діяльності України. Адже саме в контексті поширення неакціонерних форм експансії компаній, що володіють необхідним технологічним ресурсом, можливим є забезпечення конкурентоспроможності українських підприємств, які не мають достатніх капіталів для проникнення на ринки країн, що розвиваються. Контрактні операції у сфері будівництва можуть поновити практику великомасштабного співробітництва, зокрема в перспективному регіоні Близького Сходу та Перської затоки, яке відбувалося з участю вітчизняних підприємств за радянських часів.

1.3 Позитивні та негативні наслідки господарської діяльності ТНК

Транснаціональні корпорації здійснюють свої капіталовкладення переважно для довгострокових цілей. Хоча вони часто швидко перекидають величезні фінансові ресурси з одного регіону земної кулі в іншу, що може дестабілізувати фінансові ринки в окремих регіонах, не можна забувати, що ТНК - це прямі інвестиції, вкладені в багаторічні проекти. Тому діяльність ТНК може бути оцінена як переважно сприятлива стабілізація світових ринків капіталу. Адже це великі компанії, яким потрібне стабільне господарське середовище, у тому числі фінансове.

Значні обсяги прямих іноземних інвестицій від ТНК наприкінці XX ст. надходили до регіону Центральної та Східної Європи.

Втім, інвестиційна активність ТНК не обмежується прямим інвестуванням, створенням нових виробничих об'єктів або контролюванням існуючих. Значну активність ТНК виявляють і в галузі портфельного інвестування, причому співвідношення цих моделей їхньої участі в механізмі глобального руху капіталів залежить від конкретних господарських цілей, кон'юнктури, характерних конкретних пріоритетів підприємницької діяльності.

Наприкінці 90-х років спостерігалося стійке зростання обсягу прямих іноземних інвестицій ТНК. Збільшення інвестиційних потоків сприяло подальшому розширенню міжнародного виробництва. Так, у 2001 році валовий продукт 63 тисяч ТНК і 690 тисяч їхніх іноземних філій (у 1998 році у світовій економіці налічувалося 60 тисяч ТНК і 500 тисяч закордонних філій) становив 3,045 трлн. дол. і зріс порівняно з 1990 роком більш як у два рази.

Таблиця 1.3

Прямі іноземні інвестиції ТНК та міжнародне виробництво, 1986-2001рр.

Вартість у поточних цінах, у млрд. дол.

Середньорічний приріст, у відсотках

1990

2001

1986-90

1991-95

1996-99

1998

2001

Приплив ПІІ

209

865

24,0

20,0

31,9

43,8

27,3

Відплив ПІІ

245

800

27,6

15,7

27,0

45,6

16,4

Продажі закордонних філій

5.503

13.564

15,8

10,4

11,5

21,6

17,8

Експорт закордонних філій

1.165

3.167

13,2

13,9

12,7

13,8

17,9

Валовий продукт закордонних філій

1.419

3.045

16,4

7,1

15,3

25,4

17,1

Активи закордонних філій

5.706

17.680

18,0

13,7

16,5

21,2

19,8

Світовий валовий внутрішній продукт

21.473

30.551

11,7

6,3

0,6

-0,9

3,0

Світовий експорт товарів і послуг

4.173

6.892

15,0

9,5

1,5

-1,8

3,0

Інші показники також указують на подальше розширення міжнародного виробництва: загальний обсяг експорту іноземних філій становить понад 3 трлн. дол., їхні сукупні активи - 17,68 трлн. дол.

Наведені показники є вражаючими у порівнянні з розміром світової економіки: загальний обсяг увезених ПІІ відповідає тепер 14% сукупних світових інвестицій (20 років тому - лише 2%); обсяг експорту товарів іноземними філіями - 46% від загального обсягу світового експорту; на частку іноземних філій припадає майже 10% світового ВВП.

Темпи зростання обсягу продажів іноземних філій у 2001 році значно випереджали темпи зростання світового експорту товарів і послуг, а відношення загального світового обсягу увезених і вивезених ПІІ до світового ВВП збільшувалося в кілька разів швидше, ніж відношення сукупного обсягу світового імпорту й експорту до світового ВВП. Звідси висновок: розширення міжнародного виробництва сприяло посиленню взаємозалежності у світовій економіці значно більшою мірою, ніж це могло бути досягнуто лише за рахунок міжнародної торгівлі.

Іноземний капітал, глибоко проникнувши в економіку багатьох країн світу, став складовою частиною їх відтворювального процесу. Частка підприємств, що контролюються іноземним капіталом, в загальному обсязі виробництва обробної промисловості в Австралії, Бельгії, Ірландії, Канаді перевищує 33%, у провідних західноєвропейських країнах становить 21-28%, у СІЛА підприємства, що контролюються іноземним капіталом, виробляють понад 10% промислової продукції.

Ще істотнішу роль іноземний капітал у формі прямих інвестицій відіграє в економіці країн, що розвиваються. У них на компанії з іноземною участю припадає до 40% промислового виробництва, а в окремих країнах він переважає. Вивчаючи географічну структуру іноземних інвестицій, доходимо висновку, що переважна їх частина припадає на розвинуті країни: як на країни-експортери капіталу, так і на приймаючі країни.

У сучасних умовах приймаючі країни (розвинуті й ті, що розвиваються), як правило, схвалюють ТНК на своїй території. Більше того, в світі існує конкуренція між країнам" за залучення прямих зарубіжних інвестицій, у процесі якої ТНК отримують податкові знижки та інші пільги.

У таблиці 1.4 відображено найтиповіші плюси і мінуси діяльності ТНК для приймаючої країни і для країни, що вивозить капітал.

Таблиця 1.4

Вплив ТНК на країни базування та приймаючі країни

Вигоди

Приймаюча країна

Країна, що вивозить капітал

Отримання додаткових ресурсів (капітал, технології, управлінський досвід, кваліфікована праця)

Стимулювання розвитку національної економіки, збільшення обсягу продукту, що виробляється, і прибутку, прискорення економічного зростання і розвитку

Отримання податків від діяльності ТНК

Іноземні інвестиції ефективніші, ніж аналогічні внутрішні

Проблеми

Представники приймаючої країни не допускаються до участі в проведенні НДДКР

Посилена експлуатація і встановлення зовнішнього контролю з боку ТНК

ТНК можуть маніпулювати цінами з метою уникнення податків

Державне регулювання іноземних інвестицій: заборона інвестування в окремі галузі, особливі умови інвестування (використання місцевих напівфабрикатів, навчання місцевих кадрів, проведення НДДКР у приймаючій країні, розширення експорту продукції, що виробляється), втрати в торговому балансі

Ризик конфіскації інвестицій

Діяльність ТНК по-різному оцінюється в країнах їх базування. Однак усі вони визнають факт широких можливостей ТНК і неухильного розширення їх діяльності за національними кордонами, а також істотну роль ТНК у вкладеннях капіталу в національну економіку. Найбільш проблемними в діяльності ТНК для країн базування є взаємовідносини ТНК і національних урядів та реалізація корпоративних інтересів ТНК.

Стратегічна єдність інтересів ТНК і держав виявляється і в тому, що державна політика, партійна система, армія не можуть існувати без фінансово-технічної підтримки ТНК. На постійну частку витрат, необхідних для зовнішньоекономічної експансії ТНК, перетворилися витрати суто політичні.

Більше того, американські ТНК продовжують фінансувати баланс і є головним джерелом збереження обміну і балансу цього обміну із зарубіжними країнами, що зміцнює американську глобальну військову і політичну позицію, тому ТНК розглядаються як важливий чинник американського економічного і політичного добробуту та глобального впливу. Природно, що ТНК, у свою чергу, бояться націоналізації або певного обмеження своєї діяльності за кордоном і потребують істотної підтримки і захисту американського уряду.

Оскільки ТНК за своїм характером є міжнародно-оперуючими структурами, крім перелічених вище функцій вони виконують і функцію дипломатії у сфері зовнішніх відносин, в якій виступають як політичні агенти, маючи потужний потенціал:

1) наявність широкої мережі філій, дочірніх компаній, представництв, зв'язків, яких не має жодне дипломатичне відомство;

2) присутність ТНК в економіці приймаючих країн, у їхній інфраструктурі, зовнішній торгівлі, на відміну від офіційної дипломатії, яка діє на міждержавному рівні;

3) поширення контролю ТНК на засоби масової інформації, зв'язку, що означає володіння могутньою зброєю формування місцевої громадської думки;

4) створення в залежних країнах слухняної сили в особі представників місцевих політичних, суспільних кіл.

Розділ 2. Аналіз сучасного стану діяльності ТНК в Україні

2.1 Роль ТНК в процесі іноземного інвестування в економіці України

У структурі прямих іноземних інвестицій ТНК в економіку України за галузями переважають харчова промисловість та внутрішня торгівля. Спочатку частка внутрішньої торгівлі була найвищою, однак згодом обсяги іноземних інвестицій у цю галузь у загальному обсязі зменшилися. Серед причин такого зниження - відносна перенасиченість галузі капіталом, що спричинює зниження рівня прибутковості підприємств галузі.

Таблиця 2.1

Прямі іноземні інвестиції ТНК в економіку України

1992-2002 pp., млн. дол.

Показник

Роки

1992-1993

1994

1995

1996

1997

1998

2001

2002

Чистий приріст прямих іноземних інвестицій

219,4

264,1

413,4

541,3

625,4

747.1

437,2

584

Прямі іноземні інвестиції, кумулятивне значення

219,4

483,5

896,9

1438,2

2063.6

2810,7

3247.9

3831,9

Темп зростання.%

1 20.4

156,5

130,9

115,5

119,4

58,5

133,6

Таблиця 2.2

Галузева структура прямих іноземних інвестиції ТНК в Україну,%

Галузі промисловості

Роки

1994

1995

1996

1997

1998

2001

2002

Харчова промисловість

14,2

14,5

18,7

20,9

20,8

20,4

20,1

Внутрішня торгівля

9,9

22,4

15,3

16,4

15,9

17,2

18,8

Машинобудування і металообробка

23,3

12,8

9,7

7,8

12,5

10,9

9,0

Фінанси, кредит, страхування і пенсійне забезпечення

3,1

7,4

8,5

8,4

7,0

6,1

6,4

Хімічна промисловість

5,8

4,2

7,2

6,9

4,5

3,7

3,6

Паливна промисловість

0,4

0,6

1,5

2.8

5,8

5,9

Загалом коливання часток окремих галузей за період з 1994 по 2002 р. не завжди дає змогу виявити стійкі тенденції (табл.2.2). Водночас високі значення іноземних інвестицій у двох галузях-лідерах дають змогу зробити висновок, що іноземний інвестор віддає перевагу галузям із коротким терміном окупності.

Структура іноземного капіталу упродовж 1996-2001 pp. також не оптимальна. Шість країн-інвесторів забезпечували близько 60% загального обсягу інвестицій. Хоча їхня частка порівняно із 1996р. дещо знизилась, рівень диверсифікації іноземного інвестування у вітчизняній економіці є низький (табл.2.3).

Таблиця 2.3

Динаміка прямих іноземних інвестицій ТНК в Україну в%*

Країна

Роки

2000

2001

2002

США

18,3

18,7

18,3

Нідерланди

8,3

10,3

9,5

Росія

7,4

7,4

6,7

Німеччина

11,6

8,7

8,3

Великобританія

7,0

7,3

7.5

Кіпр

6,0

6,1

5,4

Разом

58,6

58,5

55,7

Суттєві диспропорції простежуються в розподілі іноземних інвестицій по регіонах України. Статус столиці забезпечив місту Києву понад 30% усіх іноземних інвестицій 2001р. А п'ять адміністративно-територіальних одиниць, що зосереджували на своїй території найбільші частки іноземного капітану, разом за період з 2000 по 2002рр. отримали в середньому 66,7% від загального обсягу. У цьому випадку на північний регіон упродовж аналізованого періоду припадала у 2-3 рази більша частка іноземного капіталу, ніж можна було б прогнозувати, враховуючи кількість населення (для міста Києва це перевищення становило 5-6 разів). І навпаки, решта регіонів у цей період недоотримувала потрібних інвестицій (табл.2.4).

Таблиця 2.4

Прямі іноземні інвестиції у регіони України,%

Довідково:

Регіон

1994

1995

1996

1997

1998

2001

чисельність населення на 1.01.03

Північний

32,1

48,8

43,5

43,9

42,7

43,7

17,1

у тім числі м. Київ

25,7

41,6

30,4

30,0

29,9

32,0

5,2

Південний

15,3

11,3

16,3

15,3

13,4

11,9

15,2

Центральний

8,1

6,3

9,7

9,5

8,6

10,6

12,3

Західний

15,9

12,3

11,1

11,7

11,3

10,9

22,6

Східний

28,7

21,1

18,4

18,7

23,5

22,9

32,8

Всього

100

100

100

100

100

100

100

Інтернаціоналізація комерційно-господарської діяльності зумовлює необхідність існування чіткого механізму регулювання міжнародного спільного підприємництва, здійснюваного відповідними державними структурами і міжнародними організаціями.

Можна виокремити такі цілі регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання:

* забезпечення збалансованості різних сфер економіки й рівноваги внутрішнього ринку України;

* стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів підприємницької діяльності;

* створення особливо пільгових умов для інтеграції економіки України в систему світового поділу праці та її максимально можливе наближення до ринкових структур розвинутих країн;

* здійснення захисту економічних інтересів України в цілому й окремих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зокрема;

* надання рівних можливостей суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, розвиток усіх видів підприємництва незалежно від форми власності;

* заохочення конкуренції і подолання монополізму у сфері зовнішньоекономічній діяльності.

Регулювання підприємницької діяльності ТНК на території України практично здійснюють державні органи законодавчої та виконавчої влади-Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, Національний банк, Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі, Державне управління митного контролю.

На національному рівні система регулювання міжнародної спільної підприємницької діяльності має включати такі елементи:

форми іноземних інвестицій;

вимоги до результатів діяльності іноземного партнера;

трансферт (репатріація) прибутку іноземного інвестора;

інвестиційні пільги та обмеження;

гарантії дотримання прав іноземного партнера.

Більша частина питань, що пов'язані з діяльністю міжнародних компаній на території України регулюється законами України "Про іноземні інвестиції" від 13 березня 1992 р. № 2198 [1], Про зовнішньоекономічну діяльність (зі змінами від 8 червня 2002 року N 1807-III) [2], “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) ” від 15 березня 2001 року №2299-III [3], постановами Кабінету Міністрів України, іншими нормативними актами.

Іноземними інвестиціями називаються конкретні цінності, що вкладаються безпосередньо іноземними партнерами в об'єкти підприємницької діяльності з метою отримання прибутку (доходу) або досягнення інших цілей, тобто довгострокові вкладення капіталу в різні галузі економіки і сфери діяльності. Проте існують певні варіації стосовно окремих їхніх видів: різноманітні майнові та інтелектуальні цінності, цінні папери, торгові марки тощо.

Вимоги до результатів діяльності іноземного партнера зумовлюються передовсім цілями країни, що приймає, і визначаються диференційовано за певними показниками. До останніх можна віднести: частку вітчизняного партнера, спрямованість ринку, масштаби діяльності, рівень імпортної технології, необхідність підготовки кадрів відповідного фаху і професійної спрямованості.

Трансферт (репатріація) прибутку іноземного інвестора, як правило, має включати такі регулюючі заходи: обов'язкове створення резервного фонду зі зберіганням його у банку країни, що приймає; фіксація розміру трансфертного капіталу і прибутку відповідно до правил валютного регулювання та угод про валютне співробітництво. Допускається також режим вільного переміщення капіталу.

Практика інвестиційних пільг та обмежень може передбачати:

* факторні пільги (субсидії підприємствам, гарантовані та пільгові позики, звільнення від податків та їх часткове повернення, застосування прискореної амортизації);

* спеціальні заходи щодо обмеження діяльності іноземних партнерів і контролю за нею.

Система гарантій дотримання прав іноземних партнерів звичайно охоплює такі гарантійні заходи: залучення у вітчизняне правове поле; дотримання існуючих пільг протягом (як мінімум) інвестиційного циклу; відмова держави від важелів конфіскаційного характеру.

На міжнародному рівні звичайно регулюються:

1) ідентифікація інвестицій та інвесторів;

2) умови імпорту і заохочення іноземного капіталу;

3) вимоги до здійснення спільної підприємницької діяльності;

4) переведення платежів (коштів);

5) розв'язання суперечок господарського характеру;

6) норми поведінки іноземних партнерів.

При ідентифікації інвестицій та інвесторів важливо визначити не лише усталені форми інвестицій, а й ті, що можуть з'явитись після укладення угоди або підписання договору (контракту). Необхідно також зафіксувати ті юридичні особи, котрі вважаються національними об'єктами кожної країни - учасниці відповідної угоди.

Умови імпорту іноземного капіталу мають визначати порядок регулювання розміщення інвестицій (загальними нормами права чи спеціальними режимними документами). Однією з таких важливих умов може бути політика "відкритих дверей" держав-партнерів у спільній підприємницькій діяльності. Що ж до заохочення інвестицій, то більшість міждержавних дво- та багатосторонніх угод передбачає відповідні зобов'язання насамперед країни, що приймає, стосовно стимулювання іноземних інвестицій. В окремих міждержавних угодах країна базування може взяти на себе зобов'язання проводити політику заохочення експорту підприємницького капіталу.

Вимоги до здійснення спільної підприємницької діяльності можуть стосуватись найму на роботу місцевого персоналу, використання певних джерел кредитування та надання необхідної інформації. Вони звичайно регулюються чинним законодавством країни, що приймає.

Процедурний механізм переведення платежів (коштів) є важливим елементом угоди, що укладається між іноземними і вітчизняними партнерами. У такій угоді країна базування прагне зафіксувати конкретні та достатні гарантії щодо безперешкодного переведення коштів, а також використання відповідної валюти і термінів переведення.

Норми поведінки іноземних партнерів передбачають формування загальних понять, принципів і норм, яких мають дотримуватись

При Президентові України 11 квітня 1997р. створено “Консультативну раду з питань іноземних інвестицій в Україні" з метою забезпечення розробки та реалізації державної політики щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України, використання сучасного світового економічного досвіду та прискорення інтеграції України у систему міжнародних господарських зв'язків. Рада є дорадчим органом і зосереджує свою роботу по наступних напрямах:

сприяє формуванню державної політики щодо залучення та використання іноземних інвестицій в Україні для забезпечення розвитку її економіки;

аналізує та узагальнює проблеми, що стримують іноземне інвестування в економіку України, визначає політичні, організаційні, юридичні, економічні та інформаційні шляхи їх вирішення;

розглядає ключові проблеми інвестиційного процесу, регулювання іноземного інвестування на макроекономічному рівні, проекти державних програм та актів законодавства з цих питань;

розробляє пропозиції щодо вдосконалення форм і методів регулювання економіки і впровадження сучасних міжнародних стандартів управління на підприємствах України;

пропонує державні заходи щодо активізації залучення українських суб'єктів підприємницької діяльності до міжнародних ринків товарів, капіталів і послуг;

сприяє формуванню привабливого іміджу України серед потенційних іноземних інвесторів.

Проведення річних зборів ЄБРР у м. Києві та 2-го засідання Консультативної ради у травні 1998р. сприяло підвищенню інвестиційного іміджу України, інтенсифікувало зв'язки українських підприємств з іноземними фірмами. Продовжували активну діяльність компанії, що вже закріпилися на ринку. Серед них спільні підприємства, в які у 1998 році були спрямовані значні кошти: “Кока-Кола Аматіл Україна" - 92,1 млн. дол. США, ВАТ “Прилуки” - 25,2 млн. дол. США, “Реемтсма Київ” - 17,2 млн. дол. США, “Макдональдс Юкрейн ЛТД" - 12,0 млн. дол. США, “АвтоЗАЗ-Деу” - понад 170 млн. дол. США. Корпорація Деу є найбільшим прямим інвестором в Україну. По загальному обсягу інвестицій - понад 300 млн. дол. США - Деу обійшла компанію Кока-кола та іноземних інвесторів в СП “Утел", “УМЗ” та інші Див. “До третього пленарного засідання Консультативної ради з питань іноземних інвестицій в Україні” Київ, 21 травня 2002 року . Держінвест України - http://www.di.com.ua/zasid.htm

Лідерами серед країн-інвесторів залишаються - США, Німеччина, Корея, Нідерланди, Великобританія, Росія, Кіпр.

В 2001 консорціум Flemings/SARS представив результати опитування іноземних інвесторів про причини низького рівня прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Україну. Див. Объем инвестиций в Украину - 65 долларов на брата //Галицькі контракти №30, 2001. Незважаючи на порівняльні природні переваги, в України один з найнижчих показників ПІІ серед країн Центральної і Східної Європи і СНД, обсяг якого складає $65 залучення на душу населення (за даними на 2001 рік) і перевищує аналогічний показник тільки таких країн, як Біларусь, Узбекистан і Таджикистан.

Крім відповідей на питання про основні перешкоди для залучення інвестицій (див. таблицю 2.5) і винесення власної оцінки впливу приватизації на обсяг ПІІ, Flemings/SARS запропонував опитаним інвесторам указати власні мотиви інвестування, схильність до ризику і механізми прийняття рішень про інвестування в українську економіку.

Таблиця 2.5

Основні перешкоди для ПІІ

("1" - головна причина, "2" - другорядна причина, "3" - не є причиною)

Ранг

Проблема

У цілому

1

нестабільне і надлишкове регулювання

1,03

2

нечітка правова система

1,21

3

нестійкість економічного середовища

1,27

4

корупція

1,34

5

важкий податковий тягар

1,46

6

проблеми з установленням чітких прав власності

1,56

7

низький рівень доходів громадян

1,69

8

труднощі в спілкуванні з урядом і приватизаційними органами

1,78

9

нестійкість політичного середовища

1,82

10

відсутність матеріальної інфраструктури

2,09

11

Проблеми виходу на внутрішній і зовнішній ринки

2,16

Таблиця 2.6

Пріоритети державної політики

Ранг

Пріоритет

У цілому

1

лібералізація руху капіталу, валютного ринку і репатріації прибутків

1,12

2

зняття обмежень на частку іноземної власності в українських компаніях

1,16

3

мінімізація бюрократичних обмежень

1,17

4

зниження податкових ставок і скорочення числа податків

1,32

5

зняття обмежень на доступ до внутрішнього і зовнішнього ринків

1,78

6

удосконалювання системи контролю за дотриманням контрактів

1,81

На думку респондентів, низький рівень залучення ПІІ в Україну частково викликаний її несприятливим інвестиційним кліматом (у правовому, економічному й інфраструктурному аспектах), а також недоліками політики приватизації. Непрямим свідченням помилок у приватизаційній політиці може служити той факт, що більшість респондентів (зокрема 60% транснаціональних корпорацій) інвестували в Україну через новостворені проекти чи спільні підприємства з приватними компаніями, а не через приватизаційний продаж. Див. там же.

Результати опитування показали, що визначальним стимулом для іноземних інвесторів в Україні є пошук нових ринків. Цей стимул істотно переважає над іншими, зокрема над можливістю використовувати дешеву і кваліфіковану робочу силу. Більшість інвесторів залучає великий внутрішній ринок України з майже 50 мільйонами споживачів. При цьому наявність дешевої робочої сили виявилося істотним тільки для інвесторів-підприємців, що завжди дуже реагують на дешеві фактори виробництва.

Хоча заробітна плата в Україні менше, ніж в інших країнах Східної Європи, цю важливу перевагу нівелює більш низька продуктивність праці, недостача капіталу, слабкий менеджмент і регуляторні перешкоди, адже ці фактори визначають більш високу, у порівнянні із сусідніми країнами, собівартість продукції.

Хоча Україна і є однією із самих ризикованих для ведення бізнесу країн Східної Європи, бажана внутрішня ставка прибутковості для гнітючої більшості інвесторів коливається в межах від 10 до 30%. Великі транснаціональні компанії, що можуть залучати капітал під більш низькі відсотки, звичайно вимагають меншої ставки прибутковості (нижче 20%), чим інституційні інвестори й інвестори-підприємці. Міжнародні фінансові організації, що також оперують капіталом порівняно низької вартості і які враховують політичні цілі, роблять інвестиції в Україну, орієнтуючись на прибутковість, виражену однозначним числом. Утім, їхні фінансові ресурси не покривають інвестиційних потреб України. Тому часто ці організації не можуть робити інвестиції без участі західного підприємства, що працює у відповідній галузі.

Згідно даним Flemings/SARS, за станом на день опитування респонденти інвестували чи зобов'язалися інвестувати в Україну понад $6 млрд. Ця сума складає майже 2/3 загального обсягу прямих іноземних інвестицій, притягнутих в Україну.

Серед опитаних 34 компаній 19 мають штаб-квартири в США, одна - у Канаді, інші - у країнах ЄС і інших європейських країнах.

Транснаціональні компанії складали 2/3 респондентів опитування. У межах вибірки був установлений широкий спектр обсягів інвестицій. Але найчастіше мова йде про прямі іноземні інвестиції середнього обсягу ($10-100 млн), що, власне, і домінують в Україні.

У число опитаних не ввійшли російські компанії, що складають вагому групу інвесторів в українську економіку. Чому? Як пояснює Flemings/SARS, - "ми намагалися зосередити увагу на компаніях з передовою світовою практикою ведення бізнесу". Крім того, на думку іноземних дослідників, російським компаніям властива велика, у порівнянні з західними компаніями, міра закритості в питаннях надання інформації про свою діяльність.

2.2 Обсяги та розподіл іноземних інвестицій в Україні

Серед країн світу лідерами прямого інвестування в українську економіку є США (509 млн. дол., або 18% від загального обсягу), Нідерланди (264 млн. дол.10%), Німеччина (232 млн. дол., 8%). Наведені дані свідчать, що кілька років поспіль лідерами прямого іноземного інвестування в українську економіку залишаються промислове розвинуті країни. За даними статистики, більшість вкладень здійснено суб'єктами з Європи - це наслідок полюсного розміщення міжнародних інвестицій. Порівняно значні вкладення зроблені інвесторами з невеличких країн (Нідерланди, Кіпр, Ліхтенштейн, Швейцарія) (таблиця 2.6).

Таблиця 2.6

Частка прямих іноземних інвестицій ТНК у ВВП та

інвестиціях у основний капітал

Показник

1999

2000

2001

2002

ВВП, млн. грн.

54520

81519

93365

103869

Приріст прямих іноземних інвестицій (ПІІ), млн. дол.

413,4

543,1

625,4

718,1

Приріст прямих іноземних інвестицій, млн. грн.

608,9

993,6

1164,3

1758,9

Відношення приросту ПІІ до ВВП,%

1,12

1,22

1,25

1,69

Відношення ПІІ до інвестицій у основний капітал,%

5,2

4,0

5,3

4,2

Аналіз даних таблиці дає змогу зробити висновок, що прямі іноземні інвестиції ще не відіграють значної ролі у відтворювальних процесах. Відношення прямих іноземних інвестицій до ВВП коливається на рівні 1,12 - 1,69% (у розвинутих країнах - 5-7% і навіть більше). Незначна частка прямих іноземних інвестицій і в обсязі валових інвестицій. Проте винити у цьому треба не іноземного інвестора, а малопривабливий інвестиційний клімат української економіки.

Окремо слід зупинитися на регіональній структурі іноземного інвестування в Україні. Річ у тім, що, як свідчить практика, іноземні ділові кола враховують регіональний фактор під час прийняття рішення про інвестування. Тому державна політика щодо заохочення капіталовкладень із-за кордону повинна брати цю обставину до уваги.

Значні прямі іноземні інвестиції у конкретну галузь у регіоні найчастіше пов'язані з упровадженням великого проекту: Наприклад, можна згадати про такі інвестиції ТНК в економіку України:

Київська область - "Кока-Кола Аматіл"

Нестле у Львівську кондитерську фабрику “Світоч" (харчова промисловість), Запорізька область - ДЕУ (машинобудування), інвестиції транснаціональної компанії JTI у розвиток тютюнової галузі, Siemens

У розвинутих країнах світу вільних інвестиційних ніш практично немає, тоді як у нашій країні вони є, причому практично в усіх галузях і регіонах. У цьому на сьогодні наша перевага.

Усі заходи, які пропонуються для підвищення інвестиційної привабливості української економіки для капіталу нерезидентів, можуть поділятися на дві великі групи: заходи, що впливають на усіх інвесторів, і заходи, що впливають тільки на іноземних інвесторів. Найгостріші проблеми підвищення інвестиційної привабливості української економіки виникають у макроекономічній сфері. Розв'язувати їх слід з урахуванням інтересів і внутрішніх, і іноземних інвесторів.

2.3 Аналіз інвестицій ТНК у табачну промисловість України

Перебудова української економіки, трансформація її у ринкову серед інших якісних перетворень включають налагодження зовнішньоекономічних зв'язків та відкритість.

На прикладі табачної промисловості України розглянемо обсяги та розподіл внесків іноземних інвесторів у розвиток виробництва.

Світовий тютюновий ринок в останні роки живе під постійним тиском антитютюнових рухів - як суспільних так і державних. По прогнозах об'єми ринку вже не будуть збільшуватись за рахунок зростання числа палільників. Великі тютюнові компанії нарощують свої виробничі потужності в основному завдяки освоєнню нових ринків: в останньому десятилітті 20 ст. ними стали ринки Східної Європи. За допомогою мільйонних інвестицій і нових технологій тютюнові ТНК контролюють сьогодні на цьому просторі більше 70% ринку.

Однак повністю монополізувати нові ринки так само, як і ринок США, американським тютюновим компаніям не вдалось: абсолютно рівну конкуренцію їм створила німецька REEMTSMA. Це стало можливим внаслідок того, що в останні роки американські тютюнові монстри переживали період внутрішніх структурних змін (BRITISH AMERICAN TOBACCO тепер володіє ROTHMANS, а JAPAN TOBACCO INTERNATIONAL управляє міжнародним бізнесом R. J. REZNOLDS TOBACCO), а також зазнали втрат у війні з антитютюновими активістами в себе на батьківщині - мусили виплатити мільярдні суми окремим штатам і федеральному урядові у вигляді компенсацій їх виплат на лікування палільників.

Локальні ринки, які відкрились в країнах Східної Європи вимагали від усіх тютюнових компаній неординарних рішень. Найбільшою популярністю тут користуються давно відомі місцеві, а також нові марки, випущені спеціально для місцевого ринку. Саме ці марки найбільш оптимально відповідають вимогам споживачів в категорії ціна/якість. Так, в Польщі конкуренцію місцевим маркам JAN SOBIESKI (BAT), CARO, MOCHE і MARS (REEMTSMA) складають тільки MALBORO L&M (PMI). В Україн і безперечними лідерами залишаються “ПРІМА” і ”ПРІМА ЛЮКС” (REEMTSMA), а в Росії впевнено лідирують “ПРІМА” і “БІЛОМОР", вслід за якими йдуть “ПЕТРО 1" (RJR) і “ЯВА ЗОЛОТА” (BAT).

Оцінити об'єм українського ринку тютюну сьогодні можна лише приблизно, оскільки значна частина продукції поступає на ринок нелегально, тобто не відстежується ні одним із контролюючих органів. За даними Асоціації СОПАТ, в 2000 році нелегальна частка тютюнового ринку країни збільшилась на 20% і сьогодні складає майже 35% всього об*єму ринку тютюну в Україні.

На українському ринку утворилась група лідерів, котра контролює 92% виготовлення тютюнових виробів. Це підприємства, які знаходяться під контролем транснаціональних корпорацій: Прилуцька тютюнова фабрика - BRITISH AMERICAN TOBACCO (BAT), Харківська тютюнова фабрика - PHILIP MORRIS, Кременчуцька тютюнова фабрика - JTI, Київська і Черкаська тютюнові фабрики - REEMTSMA. Розстановка сил на українському ринку дещо відрізняється від загальносвітових тенденцій: стабільне лідируюче становище вже декілька років займає німецька корпорація REEMTSMA, яка займає четверте місце в світі. Доречі, на російському ринку ця компанія за останні два роки завоювала лише 5% ринку. Світовий лідер BAT знаходиться сьогодні на третій позиції в Україні, PHILIP MORRIS займає другу позицію, а четверту - JTI, яка так і не змогла задіяти потужності Львівської тютюнової фабрики.

З 1998 до 2001 року йшло досить різке падіння виробництва цигарок. Це було пов'язано із загальним економічним спадом, порушенням звичних зв'язків з постачальниками сировини і енергоресурсів, традиційними споживачами, зменшенням посівних площ тютюну (в Криму) і відповідно різким скороченням його виробництва, відсутністю державного фінансування і, як наслідок, неможливістю модернізації застарілого виробництва, відтоком частини кваліфікованого персоналу, а також невмінням керівництва пристосуватись до нових економічних умов.

Але головною причиною такого різкого падіння стали імпортні більш якісні сигарети (в основній масі своїй нелегально завезені, а тому і не дуже дорогі). Вони в найкоротші терміни наповнили ринок, сильно потіснивши вітчизняну продукцію. Імпорт в ті роки становив близько половини всього тютюнового ринку, причому не менше 97% всього імпорту було завезено нелегально чи напівлегально.

Для боротьби з контрабандою тютюнових виробів та підтримки вітчизняного виробника державою було вжито ряд заходів. В липні 1995 року в світ виходить Указ Президента “Про марки акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби", в вересні Верховна Рада приймає закон “Про акцизний збір…", в листопаді - закон “Про деякі питання оподаткування" і, на кінець, в грудні - закон “Про визнання недійсними деяких законодавчих актів з питань оподаткування підакцизних товарів".

Цими законодавчими актами регламентувався новий порядок акцизного збору з імпортерів шляхом продажу їм акцизних марок і усувались пільги по оподаткуванню всіх підакцизних товарів, що ввозились в Україну. Тільки акцизна марка, без якої з 1 грудня 1995 року не можна було ввезти сигарети в Україну, а з 1 січня 1996 року не можна було ними торгувати, підтверджувала оплату акцизного збору в повному об'ємі.

В січні 1997 року Кабінет Міністрів встановлює мінімальні митні вартості імпортних тютюнових виробів і прив'язує їх до курсу ЕКЮ. Основною метою цієї постанови було забезпечення надходження коштів до бюджету. Другою ж задекларованою ціллю був захист вітчизняного виробника.

І третім ударом по “сірій” контрабанді стала Постанова, згідно з якою пропуск імпортних тютюнових виробів через митний кордон України здійснюється після сплати всіх необхідних платежів: ввізного мита, акцизного збору, ПДВ і митних зборів. До цього часу йшло плавне зниження цін на імпортні сигарети з марками. З 1 березня 1997 року вступили в дію індикативні ціни і ціни на імпортні акцизні цигарки підскочили на 60 - 80%, знову виріс попит на вітчизняні ліцензійні сигарети та на нелегальну продукцію.

До 2000 року основні об'єми контрабанди поступали із Молдавії (Придністров'я) та Румунії. За даними Державної митної інспекції в 1999 році легально в Україну було ввезено не більше 1-2% сигарет, а в 2000 - легальний імпорт складав 8 мільярдів сигарет, нелегальний оцінювався в 11-15 мільярдів. В 2001 році внутрішній ринок України заполонив потік дешевих цигарок нелегально завезених із Росії.

Введення з 1 січня 1998 року єдиного акцизного збору (2 ЕКЮ за 100 сигарет) для всіх сортів сигарет в значній мірі прискорило процес переходу тих хто палить на фільтрові цигарки, оскільки різниця в ціні їх з безфільтровими скоротилась.

Об'єми офіційного імпорту тютюнових виробів в 2000 році були невеликими. З одного боку, великі компанії-виробники налагодили випуск міжнародних цигарок в Україні і перестали їх офіційно завозити, щоб не конкурувати самим з собою. Так, наприклад, найбільший в минулому постачальник - PHILIP MORRIS, почав виробляти в Харкові цигарки L&M в звичайному і в полегшеному варіанті, перестала їх офіційно завозити, як і CHESTERFIELD і BOND STREET, випуск яких був освоєний раніше. Те ж саме можна сказати і про цигарки WEST компанії REEMTSMA і виробництва MAGNA виробництва R. J. REZNOLDS.

За даними Держмитослужби офіційний імпорт цигарок в Україну знизився із 6 млрд. шт. в 1999 році до 3.4 млрд. шт. в 2000 році.

Зате суттєво (на 84,4%) збільшився експорт. В минулому році з України в країни ближнього зарубіжжя було відправлено майже шість мільярдів цигарок. Основними покупцями були Росія (3,95 млрд. шт) і Білорусія (1,19 млрд. шт.). Вивіз української продукції в інші країни (Латвія, Грузія, Молдова та ін.) був незначним.

Основними експортними товарними позиціями стали цигарки інтернаціональних марок, що виробляються на вітчизняних фабриках з іноземними інвестиціями (WEST, MONTE KARLO, MAGNA, L&M, BOND). Досить активно експортувались і деякі власні українські сорти тютюнових виробів (в першу чергу - “ПРИМА ЛЮКС”).

А ось експорт вітчизняних цигарок без фільтру практично не відмічений. В загальній структурі вивозу його об'єм склав трохи більше 3%.

Причина цього в самій структурі українського експорту. Ринок основного покупця - Росії - затоварений власними цигарками без фільтру понадмірно. В результаті дешева продукція із РФ “зливається" не тільки в Україну, але і на ринки інших потенційних покупців вітчизняних “ПРІМИ", “ПОЛЬОТУ” і “ВАТРИ".

Характеристика ЗАТ “ТЮТЮНОВА КОМПАНІЯ В.А.Т. - ПРИЛУКИ”.

Після злиття BRITISH-AMERICAN TOBACCO (B. A. T) з ROTHMANS INTERNATIONAL на світовому ринку з'явилась перша по величині компанія з об'ємом виробництва більше 900 млрд. цигарок на рік. Таким чином, частка об'єднаної BRITISH-AMERICAN TOBACCO складає 16% світового виробництва цигарок. Тепер такі популярні марки цигарок, як STATE EXPRESS 555, BENSON&HEDGES, LUCKY STRIKE, KENT, ROTHMENS, DUNHILL, випускає одна компанія. На сьогоднішній день В.А.Т., в якій працюють 100 тис. чоловік, проводить торгові операції в 180 країнах світу, має власне виробництво в 68 країнах світу.

Компанія першою прийшла в Україну і в березні 1993 року створила СП з Прилуцькою тютюновою фабрикою, інвестувавши в неї 28 млрд. $. Зараз 65% акцій підприємства належать В.А.Т., а 35% - трудовому колективу. На фабриці крім традиційних сортів цигарок освоєно випуск міжнародних марок PALL MALL і PALL MALL LIGHT, ліцензійних GOLD DOLLAR, а також нових українських марок цигарок “ОТАМАН", “КОЗАК", “ГЕТМАН” і “ПРИЛУКИ ОСОБЛИВІ”.

У 1998 було вирішено запустити на український ринок стратегічний продукт - “ПРИЛУКИ” і “ПРИЛУКИ ОСОБЛИВІ ЛЕГКІ". Успіх цієї марки очевидний., і об'єми її виробництва планується збільшувати.

Характеристика ЗАТ ”R. J. REZNOLDS TOBACCO - КРЕМЕНЧУК".

Материнська компанія: В 1999 році компанія R. J. REZNOLDS TOBACCO INTERNATIONAL (R. J. R) була куплена міжнародною компанією JAPAN TOBACCO INC. В результаті угоди з'явилась нова компанія JAPAN TOBACCO INTERNATIONAL, що працює в 170 країнах світу.

Компанія виробляє три із п'яти найбільш популярних в світі марок сигарет MILD SEVEN, WINSTON і CAMEL, а також найпопулярніші в світі сигарети SALEM.

Частка JAPAN TOBACCO INTERNATIONAL в світовому виробництві тютюнових виробів складає 8%.

В Женеві знаходиться підрозділ цієї всесвітньовідомої тютюнової компанії, зі штаб-квартирою в Північній Кароліні (США), який займається світовим ринком тютюну поза межами США. Саме ця Женевська компанія прийшла в 1993 році в Україну і організувала спільні підприємства з Львівською (70%) і Кременчуцькою (93%) тютюновими фабриками. В модернізацію обладнання і реконструкцію фабрик було інвестовано більше 26 млн. доларів, після чого сумарна продуктивність була доведена до 22 млн. цигарок в рік. В 1998 році Львівська фабрика була закрита. З міжнародних марок в Україні виробляються MONTE CARLO в м'якій і твердій упаковці і MONTE CARLO LIGHTS, MAGNA і MAGNA LIGHTS, а також NORTH STAR.

Минулі два роки стали переломними для компанії. Відмова від роботи у Львові і концентрація всіх виробничих потужностей в Кременчуці дозволили оптимізувати роботу компанії. В результаті модернізації фабрика в Кременчуці отримала можливість випускати увесь спектр продукції компанії в Україні: від безфільтрових цигарок (“ПРІМА", “ВЕРХОВИНА", “БАРС”) до цигарок середнього класу (MAGNA, MONTE CARLO, “АРСЕНАЛ”).

Серед 11 українських тютюнових фабрик 5 - поки що не “приглянулись" іноземним інвесторам. Серед “невдах" - Дніпропетровська, Одеська, Кам'янець-Подільська, Феодосіївська і Монастерищинська тютюнові фабрики. Частка їх виробництва в загальному об'ємі невпинно зменшується, по даних на 1997 рік вона складала всього 8%. При цьому ні одній з фабрик не вдалось уникнути падіння виробництва. Найгірше справи йдуть на Дніпропетровській фабриці, де в 1997 році було вироблено всього 314 млн. сигарет (в 1996 році - 1,7 млрд.) і на Одеській фабриці, діяльності було вироблено і того менше - всього 200 млн. (в 1996 році - 360 млн.)

В основному ці фабрики на старому зношеному обладнанні виробляють сигарети без фільтру і папіроси. Якість тютюну, тютюнового паперу, зовнішній вигляд пачок примушують людей, які палять згадувати часи 10-літньої давності. Їх єдиним козирем до останнього часу залишалась ціна, яка була суттєво нижчою за ціни аналогічних марок, що виробляються на підприємствах з іноземними інвестиціями.

Характеристика ЗАТ ”R. J. REZNOLDS TOBACCO - КРЕМЕНЧУК”

ЗАТ ”R. J. REZNOLDS TOBACCO - КРЕМЕНЧУК" виявилось єдиною українською компанією, на підприємстві якого в минулому році досягнуто росту виробництва (36%).


Подобные документы

  • Іноземна інвестиційна діяльність в регіональній економіці. Прямі іноземні інвестиції в економіку України. Моніторінг економіки Украіїни. Міжнародні інвестиції та практика бізнесу транснаціональних корпорацій. Розвиток інвестиційної діяльності.

    реферат [23,0 K], добавлен 01.11.2008

  • Сутність та причини виникнення транснаціональних корпорацій, їх основні властивості. Форми транснаціональних корпорацій. Позитивні та негативні сторони ТНК, їх роль у сучасній світовій економіці. Шляхи протидії негативним сторонам іноземного інвестування.

    реферат [27,6 K], добавлен 09.05.2012

  • Значення транснаціональних корпорацій на сучасному етапі розвитку світового господарства. Позитивні та негативні аспекти їх діяльності. Аналіз лідуючих ТНК світу, їх галузева структура та участь у світовому торговому обороті, вплив на економіку України.

    курсовая работа [1,1 M], добавлен 10.01.2014

  • Суть та основні риси транснаціональних корпорацій. Масштаби діяльності транснаціональних корпорацій на світовому ринку. Міжнародний поділі праці на двох рівнях. Організаційна й управлінська здатність ТНК. Конкурентні переваги ТНК.

    реферат [17,5 K], добавлен 05.08.2007

  • Стратегічні орієнтири міжнародних корпорацій. Види і типи транснаціональних корпорацій, особливості діяльності в Україні. Стратегії конкуренції в міжнародному бізнесі. Характеристика основних ринків впливу. Рівень іноземних інвестицій в економіку країни.

    курсовая работа [44,1 K], добавлен 09.10.2013

  • Визначення основних етапів становлення та розвитку транснаціональних корпорацій. Характеристика форм транснаціонального об`єднання капіталу. Розкриття структури і типів даних корпорацій, еволюція їх створення і функціонування в умовах ринкової економіки.

    курсовая работа [50,3 K], добавлен 22.11.2014

  • Поява у світовому господарстві міжнародних корпорацій. Ознаки транснаціональних корпорацій, за даними експертів. Передумови формування і розвитку ТНК у сільському господарстві. Агропромислові ТНК як основний постачальник високотехнологічних продуктів.

    курсовая работа [209,9 K], добавлен 11.05.2011

  • Формування та функціонування транснаціональної компанії як суб’єкта міжнародної торгівлі. Сутність та значення ТНК на сучасному етапі розвитку світового господарства. Галузева структура транснаціональних компаній, їх участь у світовому торговому обороті.

    курсовая работа [1,4 M], добавлен 29.03.2013

  • Економічні теорії міжнародного інвестиційного руху капіталів. Горизонтальні й вертикальні прямі іноземні інвестиції. Динаміка та структура залучених прямих іноземних інвестицій в економіку України. Стан і перспективи зростання інвестиційної привабливості.

    дипломная работа [2,4 M], добавлен 02.07.2015

  • Інтенсифікація процесу міжнародного поділу праці, спеціалізації і кооперації національних економік; діяльність транснаціональних корпорацій, залучення їх потужностей в національне господарство України; інвестиційний клімат. Ринкова вартість Apple.

    контрольная работа [2,9 M], добавлен 05.03.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.