Зовнішньоекономічні зв’язки Волинської області

- Україна-Польща-Білорусь з індикативним бюджетом фінансування з боку TACIS у 8 млн.. євро;

- Програма транснаціонального співробітництва з територіального розвитку - CARDS: 5 млн.. євро.

Волинь обрана для участі в проекті TACIS “Сприяння регіональному розвитку”, метою якого є впровадження нової регіональної політики в Україні та в проекті за фінансової і технічної підтримки Департаменту міжнародного розвитку уряду Великобританії “Сприяння заснуванню українсько-польської транскордонної агенції регіонального розвитку”.

З 2007 р. Волинська область почала брати участь у Програмі прикордонного співробітництва “Польща-Білорусь-Україна”, фінансування якої складає 186,2 млн.. євро в рамках нового Європейського Інструменту Сусідства та Партнерства (ЄІСП). Цей інструмент розроблено з метою спрощення процесу отримання фінансової підтримки від ЄС, він замінить такі інструменти фінансування, як TACIS та інші і покликаний сприяти покращенню співробітництва між Європейським Союзом та державами-партнерами, які не є членами ЄС, шляхом забезпечення інтегрованого та зрівноваженого регіонального розвитку [67].

Волинська область є значним геополітичним регіоном, про що свідчить і факт проведення у Луцьку ряду міжнародних конференцій, зустрічей. 13 травня 2005 р. тут було підписано тристоронню угоду про створення Парламентської асамблеї Верховної Ради України, Сейму Литовської Республіки, Сейму і Сенату Республіки Польща. У вересні того ж року Луцьк приймав учасників 8-ої Європейської конференції прикордонних регіонів, яка відбулась в Україні вперше. ця міжнародна конференція була присвячена 25-й річниці Європейської конвенції про транскордонне співробітництво, яка прийнята 1980 р. в Мадриді. 7 березня 2007 р. у Луцьку проводився міжнародний семінар “Україна-НАТО - проблеми і перспективи”. У заході взяли участь представники посольств, акредитованих в Україні, експерти-політологи, провідні спеціалісти міністерств і відомств, науковці вищих навчальних закладів, ділові кола області, представники ЗМІ, а також керівники органів місцевого самоврядування.

Таким чином, Волинська область володіє значним геополітичним потенціалом, який дає реальну підставу очікувати подальшого розширення міжнародних контактів області на довготривалій, стабільній і взаємовигідній основі. Волинь повинна стати важливим геополітичним вузлом, через який будуть здійснюватися зв'язки багатьох країн Західної, Північної, Східної Європи, що насамперед буде впливати на інтеграційні процеси, до яких включена Україна. Спільне геополітичне положення та напрацьовані протягом тривалого часу економічні зв'язки у транскордонному співробітництві, зокрема у створенні єврорегіону “Буг”, розкривають широкі можливості для зовнішніх зв'язків в різноманітних сферах суспільного життя, розробки конкретних методів міжрегіонального співробітництва для подальшої інтеграції України та волинської області до європейського господарського простору.

Участь Волинської області як прикордонної території України у зовнішніх відносинах базується на досить розвиненому нормативно-правовому підґрунті. Загальні правові підстави для участі у зовнішніх відносинах місцевих територіальних громад встановлюють: “Європейська хартія місцевого самоврядування” (ратифікована Законом України (від 15.07.1997 р.) і Закон України “Про місцеве самоврядування” (від 21.05.1997 р.). Закон України “Про транскордонне співробітництво” (від 24.06.2004 р.) визначає правові, економічні та організаційні засади транскордонного співробітництва.

Реалізація в області державної політики у сфері зовнішніх зносин відбувається через виконання Указу Президента України “Про Концепцію державної регіональної політики” (від 25.05.2001), кабінетом Міністрів України було затверджено відповідні заходи щодо реалізації державної регіональної політики з питань економіки та європейської інтеграції; Указу Президента України № 841 від 18.09.2006 “Про заходи щодо вдосконалення координації діяльності органів виконавчої влади у сфері зовнішніх зносин” та Указу Президента України № 217/2002 від 5.03.2002 р. “Про порядок здійснення зовнішніх зносин Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями” [62].

29.09.1995 р. у м. Луцьк відбулося офіційне підписання “угоди про утворення транспортного об'єднання єврорегіон “Буг”. До складу єврорегіону ввійшли: Волинська область (Україна), Холмське, Люблінське, Тарнобжезьке і Замостське воєводства (Польща). У травні 1998 р. до них приєдналися Білопідляське воєводство (Польща) і Брестська область (Білорусь). Внаслідок адміністративно-територіальної реформи з 1 січня 1999 р. польську сторону в єврорегіоні представляє Люблінське воєводство. Як асоційовані члени у складі української сторони 12 травня 2002 р. до єврорегіону “Буг” було прийнято Сокальський і Жовківський район Львівської області України [68].

Правову базу для здійснення зовнішніх відносин Волинської області формують двосторонні договори та угоди про співпрацю між місцевими органами самоврядної і виконавчої влади Волині з адміністративно-територіальними одиницями інших країн. Укладено договори і угоди міжрегіонального співробітництва Волинської області та міст з одинадцятьма зарубіжними країнами (табл. 2.1).

Аналіз табл. 2.1 показує, що Волинь уклала найбільше угод і договорів про співпрацю з регіонами Польщі. Набагато менше угод з регіонами і містами Білорусі та Російської Федерації. Це свідчить про європейський вибір України, про відповідні дії Волинської області у цьому напрямі як прикордонного регіону.

Таблиця 2.1

Кількість укладених договорів та угод про міжрегіональне співробітництво Волинської області із зарубіжними регіонами*

* Складено автором

Волинь має партнерські відносини з регіонами таких далеких країн, як Куба, Аргентина, Парагвай та Китай. Найбільше угод про співробітництво з зарубіжними країнами між містами-партнерами - мають міста Волинської області, які досить активно співпрацюють у цьому напрямі. Місто Луцьк, Ковель, Володимир-Волинський, Нововолинськ та ряд інших районних центрів уклали угоди про співпрацю в різних сферах діяльності з містами Польщі, Білорусі, Росії. Найбільше міст-партнерів Волині існує у Польщі.

Таблиця 2.2

Кількість та стан документів у сфері міжрегіонального співробітництва, надісланих Волинською облдержадміністрацією на погодження до МЗС України*

Угоди укладено на безстроковий або п'ятирічний період. Їх учасникам вдалося здійснити ряд вагомих проектів та програм, направлених на розширення промислової кооперації, розбудови кордонів та створення прикордонної інфраструктури, охорону навколишнього середовища, розвиток місцевого самоврядування. Єдина угода укладена 16.01.2004 р. про співробітництво між Луцьким районом та Костромським районом Російської Федерації не діюча (табл. 2.2).

Таким чином, зовнішні зв'язки Волинської області базуються на досить розвинутій нормативно-правовій базі у формі двосторонніх угод про співпрацю між місцевими органами самоврядної і виконавчої влади Волині з адміністративно-територіальними одиницями зарубіжних країн. Проаналізувавши діючу нормативно-правову базу зовнішньої діяльності Волині, слід зазначити, що пріоритетними сферами співпраці є економічне, торговельне, науково-технічне і культурне співробітництво, розбудова кордонів і облаштування прикордонної інфраструктури, реконструкція існуючих та будівництво нових автомобільних магістралей, зміцнення бізнесових зв'язків, розширення контактів між неурядовими і громадськими організаціями.

2.3 Природно-географічні фактори

Важливими чинниками формування і розвитку зовнішньоекономічних зв'язків є поєднання природних умов і ресурсів. Вивчаючи вплив поєднань природних умов і ресурсів на зовнішньоекономічні зв'язки Волинської області, ми брали до уваги такі їх компоненти: земельні, водні, лісові, рекреаційні, мінеральні, клімат, які формують господарську структуру регіону, яка, у свою чергу, визначає зовнішньоекономічний потенціал території.

Природні ресурси виступають переважно опосередкованими факторами формування зовнішньоекономічних зв'язків регіону. В першу чергу, вони є об'єктивними факторами територіальної організації агропромислового комплексу як основного продуцента експорту Волинської області, а також деякою мірою визначають можливий рівень і асортимент споживання продуктів харчування населенням, обсяги використання місцевої сировини окремими галузями промисловості.

Земельні ресурси є основою сільськогосподарського виробництва, вони визначають спеціалізацію області у загальнодержавному і міжнародному поділі праці. До земельних ресурсів відносять землі, які систематично використовуються або придатні для використання з конкретною господарською метою і які відрізняються за природно-історичними ознаками.

Загальна площа земель Волинської області становить 2014,4 тис. га, в тому числі сільськогосподарські угіддя займають 1052,2 тис. га або 52,2 % усіх земель (2,5 % угідь в Україні). Це свідчить про високий рівень сільськогосподарської освоєнності земель. У їх структурі переважають орні землі - 674,9 тис. га (64,1 % загальної площі сільгоспугідь). Під сінокосами зайнято 158,7 тис. га (15,1 %), під пасовищами - 207,2 тис. га (19,7 %), під багаторічними насадженнями - 11,4 тис. га (1,1 %) (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Структура сільськогосподарських угідь Волинської області на 1.01.2009 р., %

Найбільш потужний земельний потенціал мають багаті на сільськогосподарські угіддя лісостепові райони (Горохівський, Локачинський, Луцький, Іваничівський, Рожищенський) - 75-72 %, найнижчий мають поліські райони (Любешівський, Любомльський, Камінь-Каширський, Маневицький) - менше 38 % [37].

Територіальні відмінності сільського господарства області значною мірою залежать від характеру ґрунтового покриву, наявності гумусу в ґрунті, потужності ґрунтового шару. Для лісостепової зони характерні типові чорноземи, чорноземи опідзолені та сірі опідзолені чорноземи. В поліській зоні переважають дерново-підзолисті, дернові, болотні ґрунти і торфовища. Найбільш поширені ґрунти області: дерново-підзолисті (35 % площі), по 20% припадає на дерново-лугові, опідзолені та болотні торф'яники і 17 % території займають чорноземи [19].

Родючість ґрунтів є основним чинником виробництва товарів, які експортуються, або мають походження (є продуктами первинної переробки сировини, яка виробляється) з Володимир-Волинського, Іваничівського, Горохівського. Турійського, Ковельського районів, а також значною мірою - Локачинського, Луцького, Любешівського, Любомльського, Рожищенського, Старовижівського районів. Існує тісний зв'язок між забезпеченістю ґрунтовими ресурсами і виробництвом видів експортних товарів сільськогосподарського походження (живі тварини, яловичина, цукор, льоноволокно), сільськогосподарської сировини (зерно, картопля, хміль тощо). Кількість і якість ґрунтів більш як наполовину визначають величину виробництва на експорт відповідних товарів [19. с. 77].

Клімат також впливає на ряд галузей господарства (сільське і лісове господарство, транспорт, будівництво тощо). Кліматичні ресурси можуть визначати спеціалізацію окремих територій. Клімат Волинської області помірно-континентальний: зима м'яка, з нестійкими морозами і частими відлигами; літо коротке, нежарке; затяжні весна і осінь із значними опадами. У зв'язку з рівнинним характером поверхні на території області не спостерігається значних контрастів у розподілі температури повітря та кількості опадів по території.

Середньорічна температура повітря становить близько 7оС тепла, середня температура найхолоднішого місяця січня -5оС, найтеплішого липня - +18оС. Абсолютний максимум температури складає +38оС, абсолютний мінімум - 35-37оС морозу. Зима продовжується в середньому з 25 листопада по 13 березня. Середня тривалість безморозного періоду 156-171 день.

Тривалість вегетаційного періоду складає 206-209 днів, в окремі роки через ранні або пізні заморозки може зменшуватися на 15-20 днів. Сума активних температур (вище +10о) становить 2670-2695о [19]. Це дає можливість вирощувати майже всі сільськогосподарські культури помірного поясу: озимі зернові, цукрові буряки, льон-довгунець, картоплю, кукурудзу на силос, плодові, ягідні і кормові культури. Негативно впливають на врожайність сільськогосподарських культур в окремі роки затяжні осінні дощі, які викликають вимокання посівів, пізні весняні та ранні осінні приморозки. В окремі роки можливі періодичні ґрунтові засухи, особливо на ґрунтах легкого механічного складу.

Необхідно зазначити, що випадання великих дощів у літні місяці викликає ускладнення в будівництві, утворюються перебої в роботі, утруднюються видобування і доставка будівельних матеріалів. Крім цього, деколи зимою спостерігаються снігові заноси, що ускладнює роботу транспорту. Внаслідок відлиг, а потім різкого похолодання настає ожеледиця, що створює підвищену небезпеку руху автотранспорту. У цілому кліматичні умови області сприяють господарській діяльності й життю населення.

Водні ресурси відіграють важливу роль у розвитку господарства області. Основними джерелами задоволення сучасних і перспективних потреб господарства Волині в прісній воді є водні ресурси поверхневого стоку (річки, озера і водойми) і підземного стоку.

Волинь належить до областей України, що володіють значними водними ресурсами. Тут нараховується 130 річок протяжністю 3264 км, 220 озер площею 14,5 тис. га, 1815 ставків, водне плесо яких становить 4900 га [19]. Господарське використання річок характеризується тим, що частина води йде на водопостачання населених пунктів, промислових і сільськогосподарських підприємств, використовується для ведення рибного господарства і розведення водоплавної птиці. Всього у 2009 р. споживачами було використано понад 121 млн. м3 води, з них найбільше - на потреби сільського господарства [74].

Обсяг місцевого стоку області складає близько 1964 млн. м3/рік. Тобто, на 1км2 площі в середньому за рік припадає 97,2 тис. м3 води, що майже у два рази більше, ніж у середньому в Україні.

Поряд із поверхневими водами важливим джерелом водопостачання є підземні води. Волинська область має значні запаси підземних вод високої якості, експлуатаційні запаси якої становлять 2586 тис. м3/добу. Поширені мінеральні води хлориднонатрієвого, сульфатно-натрієвого і гідрокарбонатно-хлоридно-натрієвого типів: виявлено 9 родовищ мінеральних вод, з яких експлуатується лише 4 [79].

В цілому Волинська область найкраще забезпечена водними ресурсами з усіх областей України. Прослідковується чітка залежність між забезпеченістю лісовими ресурсами і експортом продукції лісової і деревообробної промисловості. Така продукція складає майже 100 % експорту Шацького району, понад 40 % - для Любомльського, понад 30 % - для Ківерцівського, понад 20 % - для Рожищенського і Старовижівського районів і має помітну вагу у структурі експорту Ратнівського, Маневицького Камінь-Каширського районів. Загалом величина експорту лісу і продукції його обробки більше як на 70 % детермінується забезпеченістю лісовими ресурсами. Крім того, потрібно враховувати, що продукція деревообробки, вивезена на експорт із Луцька, Ковеля або Володимир-Волинська, також має місцеве походження (продукція, яка вироблена з деревини, вирощеної у найбільш “лісових” районах) [19, с. 79]

Лісистість території області становить понад 29 %. Ліси розміщені нерівномірно. Найбільш лісистими є поліькі райони (в середньому 45 %), лісистість у лісостепових районах становить лише 5 %. Загальні запаси деревини становлять 67,11 млн. м3. Найбільші вони в поліських районах - Ратнівському - 4,5 млн. м3, Маневицькому - 6,8 млн. м3, Камінь-Каширському - 6 млн. м3, Ковельському - 4,7 млн. м3 [79].

Важливим показником лісового фонду є породний склад лісів, який значною мірою визначає шляхи використання деревини і помітно впливає на розвиток ринкових деревообробних і переробних виробництв. У лісах області переважають хвойні (соснові) насадження (61 %), м'яколистяні породи (береза, вільха, липа) - 24 %, твердолистяні (дуб) - 15 %.

Область володіє також значними ресурсами недеревної продукції лісу (ягоди, гриби, березовий сік, живиця, лікарська сировина, м'ясо диких тварин тощо), значна частка якої йде на експорт в сусідні країни.

Мінерально-сировинні ресурси мають істотний вплив на формування галузево і територіальної структури господарства області. Волинська область відносно бідна на корисні копалини. Мінерально-сировинний потенціал області характеризується наявністю в надрах 18 видів корисних копалин, серед яких 12 видів, таких як вугілля, природний газ, торф, скляний пісок, цементна сировина, мідь і фосфорити належать до корисних копалин загальнодержавного значення. Останні два види (мідь і фосфорити) розвідані достатньо, запаси їх невизначені, а місце їх залягання до державного фонду розвитку поки що не віднесені.

Із 59 відомих розробляється 28 родовищ крейди, керамічних глин і піску. Отже, у структурі потенціалу мінерально-сировинних ресурсів характерне переважання комплексу будівельних корисних копалин, що мають майже повсюдне поширення і перспективи приросту у майбутньому, а також комплексу паливно-енергетичних ресурсів, серед яких найважливішу роль в економіці області відіграє кам'яне вугілля Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну [41].

У цілому Волинська область не виділяється великими запасами мінерально-сировинних ресурсів, особливо таких, які мають зовнішньоринкове значення. Хоча надра області достатні для збалансованого розвитку промисловості й сільського господарства. Мінеральні ресурси виступають лише як чинник виробництва для потенційних імпортерів технологічного обладнання вугільної, газової, торфопереробної галузей і промисловості будівельних матеріалів і в такому аспекті впливають на формування імпортної діяльності. Важливим чинником експортного виробництва можуть бути лише наявні запаси сапропелю та перспективні поклади мідних руд.

Природні ресурси виступають одним з провідних чинників при визначенні рекреаційного значення території. Найбільш цінні території для організації лікування населення, відпочинку і туризму зосереджені в північно-західній частині Волинської області. До них переважно належать мальовничі ландшафти, які знаходяться вздовж прибережної зони Шацького озерного краю - озера (Світязь, Пулемецьке, Кримно, Пісочне), річки, лісові масиви, родовища мінеральних вод, торф'яні лікувальні грязі, окремі об'єкти природно-заповідного фонду. Таким чином, у розвитку зовнішньоекономічних зв'язків Волинської області важливе значення матимуть природно-рекреаційні ресурси, насамперед як чинник міжнародного туризму. Рекреаційну цінність території підвищують велика кількість пам'ятників природи і садово-паркового мистецтва, археології, історії й архітектури. Всі вони є основними ресурсами пізнавального і лікувально-оздоровчого туризму. За величиною природно-рекреаційного потенціалу помітно виділяються Шацький, Ківерцівський, Маневицький та Любомльський райони.

Важливим фактором, який впливає на зовнішньоекономічні зв'язки Волинської області, є екологічний стан території. Здоров'я населення, життя представників флори і фауни залежить від якості земельних, лісових і водних ресурсів, стану атмосферного повітря. На стан земельних ресурсів негативний вплив чинять деградація ґрунтів, повторне підтоплення території, а також забруднення ґрунтів, поверхневих і підземних вод. На деяких територіях активізувалась водна і вітрова ерозія.

Необхідно вжити жорстких заходів щодо охорони навколишнього середовища від забруднення агрохімікатами, особливо питної води, ґрунтів і продуктів харчування. Ділянки забруднення ґрунтів і вод виявлені в Луцькому районі і м. Луцьку, Ковельському районі і м. Ковелі, Локачинському, Старовижівському і Володимир-Волинському районах.

Використання водних ресурсів в області порівняно незначне, але в річки продовжується викид забруднених стічних вод. Основна причина поганої якості води - недостатня потужність споруд біологічної, фізико-хімічної та механічної очистки води. Основні джерела забруднення - підприємства харчової промисловості, деякі підприємства машинобудування, хімії і нафтохімії, комунального господарства. В області діє понад 290 підприємств, що здійснюють викиди шкідливих речовин в атмосферу та 4965 джерел викидів шкідливих речовин [79]. В цілому слід відмітити, що для Волинської області характерна відсутність несприятливих об'єктивних природно-географічних факторів для розвитку зовнішньоекономічних зв'язків.

2.4 Соціально-економічні фактори

З групи соціально-економічних факторів, що впливають на формування зовнішньоекономічних зв'язків Волинської області, важливе значення мають: економіко-географічне положення регіону, транспортно-географічне положення регіону, розвиток продуктивних сил, рівень господарської діяльності, а також науково-технічний прогрес.

У систематизації факторів, які визначають структуру та інтенсивність зовнішньоекономічних зв'язків Волинської області важливу роль відіграє його відношення до елементів соціально-економічної системи. З одного боку, можна говорити про природно-географічні та соціально-економічні фактори, а з іншого - про об'єктивні та суб'єктивні за відношенням до елементів територіальної структури суспільства. Такий підхід обґрунтовується з позиції врахування дії об'єктивних законів розвитку суспільства (наприклад, закон істотності, прогресивності, підвищення інформаційної та технологічної озброєності виробництва тощо) [15].

Об'єктивними можна вважати всі фактори природного і природно-суспільного (економічного) походження, а також значну частину факторів суспільного характеру такого, як, наприклад, суспільно-географічне положення прикордонних територій. До числа суб'єктивних належать усі фактори політичного характеру, всі дії щодо координації зовнішніх відносин регіону. Об'єктивні та суб'єктивні фактори мають певні територіальні аспекти і можуть бути зараховані до соціально-економічних.

На формування зовнішньоекономічних зв'язків Волинської області найбільший вплив здійснюють суб'єктивні фактори і цей вплив має обмежуючий характер. До них належать політичні відносини між країнами і регіонами, їх еволюція на фоні міжнародних відносин, економічна ситуація та готовність створювати інфраструктуру господарських контактів, суспільні умови, окреслені настроями, ставленням і діяльністю людей та інститутів щодо розвитку взаємної співпраці. Особливістю суб'єктивних факторів є те, що, будучи первинно стримуючими, більшість із них передбачають створення умов для оптимізації зовнішньої діяльності в майбутньому. До таких чинників належать, зокрема, всі чинники економічної політики, що спрямовуються на подолання негативних наслідків обмежуючих суб'єктивних і несприятливих об'єктивних факторів. До обмежуючих факторів належать усі державні заходи протекціоністського характеру, спрямовані на регулювання ринкових процесів. Це також дії, спрямовані на регулювання соціальних відносин, заходи оборонного характеру.

Інтегральним фактором, який акумулює ряд векторів як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру, є економіко-географічне положення території, яке визначає її розташування по відношенню до провідних центрів світової економіки, до столичного центру власної країни, основних ринків збуту продукції та отримання сировини, до головних транспортних магістралей. Наприклад, при значній віддаленості від основних сировинних районів власної країни місцева влада прикордонної території може використовувати необхідні природні ресурси для відповідного виробництва прикордонних територій сусідньої держави, таким чином налагоджуючи тісні виробничі зв'язки.

Під економіко-географічним положенням (ЕГП) розуміють відношення будь-якого місця, району чи міста до об'єктів, що лежать за їх межами і які мають те чи інше економічне значення (незалежно, чи ці об'єкти природні, чи створені в процесі господарської діяльності людини).

Економіко-географічне положення Волинської області визначається її розташуванням на крайньому північному заході України, вона межує на півночі з Брестською областю Білорусі, на заході - з Люблінським воєводством Польщі. Область розташована на периферії держави, вона віддалена від основних господарських, культурних і освітніх центрів [28].

У формуванні зовнішньоекономічних зв'язків області одна з головних ролей належить транспорту. Вплив транспорту визначається розвитком і конфігурацією транспортної мережі і величиною транспортних вузлів. Тут слід виділити залізничний та автомобільний транспорт, які, з'єднуючи відокремлені населені пункти, створюють їм сприятливі передумови для економічного розвитку та взаємного співробітництва. Залізничні вузли - важливий фактор формування зовнішніх відносин регіону.

Роль транспортно-географічного положення (ТГП) як соціально-економічного фактора зростає в міру збільшення питомої ваги обробних галузей промисловості області, розширення її економічних та зовнішніх зв'язків. Транспортно-географічне положення як один з найважливіших видів ЕГП відображає положення географічних об'єктів щодо транспортних комунікацій і елементів транспортної системи території як об'єктів суспільного виробництва. Помітним є явище концентрації центрів активізації вздовж залізничних магістралей і автомобільних шляхів. У місцях перетину транзитних залізниць з автомагістралями загальнодержавного значення сформувалися такі центри, як Луцьк, Володимир-Волинський, Ковель [35].

Через територію Волинської області проходять 2 транспортні коридори: Балтика-Чорне море та Євразійський як єдине ціле створюють транспортні зв'язки з країнами Південної Азії та Африки з Європою, Середньої Азії з Європою та Близького Сходу з Європою.

У складі транспортного коридору Балтика-Чорне море на території Волинської області розташована спеціальна (вільна) економічна зона “Інтерпорт-Ковель”. Він є складовим елементом міжнародного транспортного коридору, в який включена залізнична лінія Гданськ-Варшава-Люблін-Ягодин-Ковель-Хмельницький-Одеса [78]. Ковельський транспортний вузол має винятково сприятливе транспортно-географічне положення. Він розташований за 70 км від кордону України з Польщею та Білоруссю, у зоні зв'язків України з країнами центру і заходу Європи. Напрямок Ковель-Люблін-Варшава є найкоротшим між промислово розвинутими регіонами Центральної і Східної України і цілим рядом європейських держав - торгових партнерів України (Німеччини, Польщі, Бельгії, Франції та ін.). Немало важливою перевагою Ковеля є наявність залізничної лінії європейського стандарту (1435 мм), яка прямо з'єднує його з польським містом Люблін [7]. Серед найважливіших рис ТГП області - велика питома вага у транспортній мережі транзитних залізничних та автомобільних шляхів загальнодержавного і міжнародного значення, магістральних газопроводів, що сходяться у центрі області, в Ковельському транспортному вузлі.

Залізничний транспорт відіграє найважливішу роль у транспортуванні вантажів. Густота мережі залізниць у Волинській області становить 3,0 км/100кв.км, тоді як у сусідній Брестській області (Білорусь) - 3,3 км/100 кв. км та Люблінському воєводстві 4,4 км/100 кв. км. Важливе місце у розвитку зовнішніх відносин Волинської області займає автомобільний транспорт. Для покращення забезпечення його роботи необхідно привести до європейських стандартів якості з метою міжнародних перевезень. Густота автомобільних доріг з твердим покриттям у Волинській області становить 28,1 км/100 кв. км, тоді як у Люблінському воєводстві 71,5 км/100 кв. км [23].

Головні автомагістралі, які проходять через Волинську область до зарубіжних регіонів це: Київ - Луцьк - Брест, Київ - Ковель - Ягодин - Хелм, Рівне - Луцьк - Володимир-Волинський - Устилуг - Грубешів. Головні транспортні вузли: Луцьк і Ковель. Стан доріг та недостатність забезпечення об'їзного руху навколо великих міст є однією з перешкод більш широкого використання автомобільного транспорту.

На сьогодні першочерговим завданням є розвиток транспортної інфраструктури, створення відповідно до міжнародних стандартів транспортних коридорів, ділянки яких проходять у межах області. За останні роки на кордоні з Польщею Волинська область відкрила два міждержавні автопорти - “Ягодин-1” з пропускною здатністю понад 2 тис. автомобілів та “Устилуг” (600 автомобілів). Через Ягодинський автопорт пролягає найкоротший шлях із Києва до Берліна, а він працює в режимі перевантаження [32, с. 98].

Переваги річкового виду транспорту над автомобільним в тому, що він використовує природні шляхи, на обладнання яких необхідно значно менше коштів, ніж на сухопутний транспорт. З сусідньою Брестською областю (Білорусь) є сприятливі умови для розвитку річкової навігації завдяки розвинутій мережі річок і каналів, віссю яких є річка Прип'ять. Недоліки - сезонність і невелика швидкість перевезень (близько 15 км/год) [37].

Особливо важливе значення серед факторів, які належать до соціально-економічних, належить населенню і трудовим ресурсам, як основного споживача всіх матеріальних і духовних благ, як основної продуктивної сили. Саме співвідношення міського і сільського населення, його статевий і віковий склад формують потреби регіону, а розселення населення по його території - географію потреб населення.

Статевий і віковий склад населення різних територій, його трудовий характер (зайнятість у господарстві) характеризують надлишок чи нестачу людських ресурсів, що має безпосередній вплив на розвиток зовнішніх відносин [36, с. 86].

На території Волинської області проживає 1 млн. 34,2 тис. чол., густота населення - 51,3 чол./кв. км. Природний рух населення характеризується зменшенням або збільшенням народжуваності, а відповідно і рівня природного приросту. Структура зайнятості є одним з основних показників активності суспільного виробництва. Систематично зростає кількість безробітних. Особливо знову це стало відчутно в кінці 2008 р., коли світова криза відбилася на економіці нашої держави. В середньому у Волинській області, починаючи з 1990 р. відбулися значні зміни на ринку праці. Зросло безробіття і наступив спад кількості працюючих, що вказує негативно на процеси в господарській структурі регіону. В області нараховується (станом на 2009 р.) 430,2 тис. працюючих, з них 28,6 % зайнято в сільському господарстві, а 12,5 % - в промисловості [12].

Трудові міграції є одним з індикаторів загального рівня соціально-економічного розвитку регіонів. Під час встановлення ринкових відносин суттєво змінився характер міграційних переміщень: із маятникових внутрішньорегіональних на міждержавні. В умовах довготривалого безробіття на регіональних ринках праці посилилась інтенсивність трудових міграцій та зросли її масштаби. Також слід зауважити, що сила впливу міграційного чинника на формування ринку праці регіону визначається історичними особливостями його розвитку. Наявність спільних культурних рис, схожа ментальність жителів прикордоння виступають каталізатором їх міграційної мотивації [21].

Центрами міграцій для жителів Луцька є Польща - 10 %, Італія - 15 %, Чехія - 13 %. Основними спонукальними мотивами до працевлаштування за кордоном є низький рівень заробітної плати - 39 %, відсутність роботи за місцем проживання - 13 %. Серед трудових мігрантів 56 % складають жінки і відповідно 44 % - чоловіки, більшість з яких знаходяться в репродуктивному і найбільш активному віці [58, с. 22].

Специфічною особливістю населення як фактора, що впливає на розвиток регіону, є подвійний характер його впливу - як основного споживача всіх матеріальних і духовних благ і як основної продуктивної сили. Саме співвідношення міського і сільського населення, його статевий і віковий склад формують потреби регіону, а розселення населення по його території - географію потреб (інтересів) населення.

Волинь знаходиться в зоні демографічних контактів із Холмщиною, Підляшшям, Берестейщиною (колишні українські території), які є складовими частинами сусідніх держав. Це вимагає зміцнення і розширення дружніх відносин між областю і сусідніми зарубіжними територіями. Нині в області проживає 1 тис. етнічних поляків і 5 тис. білорусів, а також значна кількість українців, які були переселені з етнічних українських земель, що тепер входять до складу Польщі. У Польщі відповідно проживає значна кількість українців та поляків - вихідців з Волині, переселених у Польщу, а в Республіці Білорусь, на Берестейщині, проживає чимало корінних українців - уродженців Волині. Всі вони зацікавлені у встановленні тісних контактів з прабатьківщиною [36, с. 87].

Важливим соціально-економічним фактором є розвиток господарства прикордонного регіону, який включає матеріальні та фінансові ресурси. Під матеріальними розуміються ресурси, створені й накопичені людиною в процесі трудової діяльності. Сюди входять виробничі й невиробничі фонди, оборотні фонди і товарні запаси, що знаходяться на сховищах підприємства чи в процесі транспортування, а також особисте майно населення. Фінансові ресурси суспільства, його підприємств і організацій являють собою сукупність грошових засобів, які надходять на формування централізованих і децентралізованих фондів.

Науково-технічний прогрес (НТП) належить до соціально-економічних факторів, що впливають на формування зовнішніх зв'язків Волинської області. Він проявляється в таких напрямах: підвищення продуктивності праці; структурні і територіальні зрушення у виробництві: технічна озброєність машинами і механізмами тощо. Технічний прогрес у сфері матеріального виробництва і на транспорті може значною мірою зменшити забруднення навколишнього середовища, а застосування різних новинок у побуті може значно покращити комфортність життя людей [36, с. 92].

В області створена розвинена мережа закладів професійно-технічної освіти, у яких навчалися і здобували робітничі кваліфікації більше ніж 70 професіями понад 12 тис. учнів. Відбулися зміни в мережі вищої освіти. Кількість вищих навчальних закладів І-ІІ та І-ІV рівнів акредитації збільшилися відповідно на 7 і 7 одиниць, що спричинило значний ріст чисельності студентів. Щорічно збільшуються обсяги перепідготовки кадрів у системі післядипломної освіти [79].

Волинська область має досить розвинуту науково-технічну базу. Мережа наукових установ включає 6 вищих навчальних закладів ІІІ-V рівнів акредитації, 5 спеціалізованих галузевих проектних, проектно-конструкторських, науково-методичних інститутів, 4 галузеві конструкторські організації, регіональний науково-виробничий центр екологічного та аерокосмічного моніторингу “Полісся”, Волинський державний науково-інформаційний центр Національної Академії наук України та Міністерства освіти і науки України.

Отже, на розвиток зовнішньоекономічних зв'язків Волинської області важливе значення мають соціально-економічні фактори. Важливою особливістю є прикордонне положення в зоні стику політичних інтересів України, Польщі і Білорусі. Серед головних рис регіону виділяється велика питома вага у транспортній мережі транзитних залізничних і автомобільних шляхів загальнодержавного і міжнародного значення, по яких можуть здійснюватися контакти, й також із зарубіжними територіями. Область знаходиться на перехресті найкоротших транспортних шляхів, завдяки яким він матиме можливість стати своєрідним “інтеграційним мостом”, який би зв'язував територіальні структури України і Європи.

Розділ 3. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

зОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ'ЯЗКІВ

ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3.1 Зовнішня торгівля товарами

Сучасні тенденції розвитку світового господарства характеризуються розширенням міжнародних зв'язків та соціально-економічної кооперації. Це обумовлює постійне зростання транскордонних потоків та міжнародного транзиту вантажів. Зважаючи на сприятливе географічне положення та виходячи із господарської спеціалізації, Волинська область має досить розвинуті зовнішньоторговельні зв'язки з багатьма країнами світу. В регіоні постійно формується експортний потенціал і помітно зростає кількість імпортоорієнтованих підприємств [66].

Велику роль у розвитку зовнішніх зв'язків Волинської області відіграє зовнішня торгівля. Оскільки цей напрям діяльності набирає все більшого значення у зв'язку з глобалізацією та інтеграцією економік країн та регіонів світу. Економічний потенціал Волині в поєднанні з її вигідним географічним розташуванням на перехресті європейських торгових шляхів створює сприятливі передумови для здійснення ефективної зовнішньоторговельної діяльності Волинської області, розвиток якої в останні роки характеризується високим динамізмом і стійким нарощуванням обсягів торговельних операцій.

Важливе значення у дослідженні зовнішньої торгівлі регіону займає аналіз показників, одним із яких є її динаміка. У табл. 3.1 показано динаміку основних показників зовнішньої торгівлі товарами з 2000 р. Як бачимо, зовнішньоторговельний оборот товарами, починаючи із 2000 р., зріс майже в 3 рази у 2008 р. (рис. 3.1). Це, насамперед, пов'язано з активізацією торговельних зв'язків між суб'єктами господарської діяльності Волині та країн світу. При цьому обсяги товарного експорту зросли на 317,2 млн. дол., а імпорту - на 860,6 млн. дол. Для періоду 2000-2009 рр. характерне постійне від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі, яке становило майже однакові показники, а у 2008 р. досягнуло максимальної позначки.

Рис. 3.1. Динаміка зовнішньоторговельного обороту товарами Волинської області

Експорт товарів, починаючи з 2000 р., стабільно зростав і найвищим був у 2008 р. У 2004-2006 рр. обсяги імпорту товарами були майже на однаковому рівні, а у 2007 р. імпорт зріс більш як у 1,5 рази і продовжував зростати з такою ж тенденцією до 2008 р. Причиною цього стало різке збільшення імпорту, зокрема продукції машинобудування з Республіки Корея. Характерною ознакою зовнішньої торгівлі Волинської області у 2009 р. є різке зниження показників порівняно з попередніми роками: експорту - в 1,5 рази, імпорту - в 3 (табл. 3.1).

У територіальній структурі зовнішньоекономічної діяльності помітно виділяються три центри - міста Луцьк, Ковель, Нововолинськ, котрі мають великий виробничий і трудоресурсний потенціал, більш розвинуту інфраструктуру. найактивнішими на зовнішньому ринку були підприємства Луцька, на які припадає 70 % сукупного зовнішньоторговельного обороту області. У цілому на міста обласного підпорядкування припадає близько 90 % експортно-імпортних операцій, а серед районів можна виділити - Іваничівський, Ківерцівський, Луцький і Горохівський. Проте є райони, в яких зовнішньоекономічна діяльність майже не розвивається (Шацький, Турійський, Старовижівський тощо) (додаток А).

Таблиця 3.1 Динаміка зовнішньої торгівлі товарами Волинської області (млн. дол. США)*

* Складено за:

Аналіз географії торговельних зв'язків Волині з 2000 р. до 2009 р. свідчить, що кількість країн-партнерів збільшилась з 70 до 89. За аналогічний період помітно знизилась кількість підприємств-експортерів (від 306 до 283) та зросла чисельність підприємств, які отримують товари по імпорту (від 352 до 443).

Для Волині пріоритетними були і залишаються відносини з Федеративною Республікою Німеччина і Польщею. Найбільшим торговим партнером Волині є Німеччина, зовнішньоторговельний оборот з якою у 2009 р. склав 149,4 млн. дол. або 20 % сукупного розміру зовнішньоторговельних угод. Понад 20 % зовнішніх торгових трансакцій реалізовано з державами-членами Європейського Союзу. Значний динамізм притаманний для економічних взаємин регіону з країнами Східної і Центральної Європи, а також Балтії, зокрема Польщею, Литвою, Словаччиною, Румунією та Угорщиною.

Польща займає друге місце серед країн, з якими Волинська область найактивніше веде зовнішню торгівлю товарами. До Польщі експортовано у 2009 р. товарів на 36,6 млн. дол. (11,5 % загальної вартості експорту), а імпортних товарів надійшло на 91,5 млн. дол. (21,3 % загальної вартості імпорту). Зовнішньоторговельний оборот Волинської області з Польщею у 2009 р. становив 128,1 млн. дол. США.

Наступними зовнішньоторговельними партнерами Волинської області виступають Австрія (78,3 млн. дол. США), Російська Федерація (72,2 млн. дол. США), Литва (45,6 млн.. дол. США). Значні експортні поставки здійснюються також до Білорусі (4,1 %) і Словаччини (3,6 %), основні імпортні надходження - з Білорусі, Кіпру і Китаю (6,1 %, 3,0 %, 2,7 %).

Найбільшою інтенсивністю відзначалося економічне співробітництво з країнами-членами ЄС, частка яких в сукупному зовнішньоторговельному обороті Волині складає 34,4 %. У переліку 27 країн ЄС, з якими область має економічні відносини, провідне місце завжди належало Польщі, а в 2009 р. ситуація дещо змінилась: основним партнером Волині серед країн-членів ЄС стала Німеччина (20 % від сукупного товарообігу регіону) та з невеликим відривом Польща (17,1 %).

Результатом здійснення економічних операцій з країнами СНД став товарообіг у 88,8 млн. дол., або 27,8 % від сукупного зовнішньоторговельного обороту Волині. Провідне місце серед країн СНД належить Російській Федерації (9,6 % від загального зовнішньоторговельного обороту) та Республіці Білорусь (5,3 %), відповідно четвертому та шостому діловим партнерам області. Діяльність місцевих представників ділових кіл у 2009 р. характеризувалася зміцненням економічних позицій на ринках держав Азійського, Американського та Африканського континентів. Їхня питома вага в загальному зовнішньоторговельному обороті області дорівнювала відповідно 5,9; 1,0 та 1,7 %. Структуру зовнішньої торгівлі з основними країнами-партнерами у 2009 р. показано на рис. 3.2.

У 2009 р. зовнішньоторговельний оборот товарами і послугами склав 790,1 млн. дол. США, що на 234,5 млн. дол. США менше у порівнянні з 2006 р. Зовнішньоторговельний оборот товарів становив 748,98 млн. дол. порівняно з аналогічним періодом попереднього року обсяги товарного експорту спали на 31% і у вартісному виразі дорівнювали 319,0 млн. дол. Імпортні надходження зменшилися на 67,3 % і становили 427,7 млн. дол. За цей період від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі становило 108,7 млн. дол., яке скоротилося порівняно з 2008 р. на 87 % (становило -842,7 млн. дол.).

Рис. 3.2. Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами Волинської області у 2009 р.

Протягом 2009 р. в області здійснювалася послідовна політика, спрямована на розвиток взаємовигідного співробітництва з регіонами інших країн світу. Створювався привабливий імідж області, висвітлювалися потенційні можливості економіки як у цілому, так і окремих суб'єктів господарської діяльності, що сприяло зростанню у 2009 р. порівняно з попереднім роком обсягів загального товарообігу та залучення іноземних інвестицій в економічний комплекс Волині.

Вагоме місце у зовнішній торгівлі регіону належить експорту. У додатку Б наведено експорт окремих видів товарів за 2000-2008 рр. Слід зазначити, що у товарній структурі експорту значно зросла частка сирів всіх видів, кам'яного вугілля і торфу, пластмаси та виробів з них, паперу, картону, а натомість майже вдвічі зменшилися обсяги експорту патоки, майже відсутній експорт відходів та брухту чорних металів. А такий вид товарів, як взуття, що був досить популярний до 2000 р. зовсім перестав експортуватися з 2004 р. у зв'язку із припиненням виробництва даного виду продукції.

Експорт товарів у 2009 р. становив 318,9 млн. дол. США. Це порівняно з попереднім роком менше на 146,3 млн. дол. США. У структурі товарів, реалізованих за межами території України у 2009 р. 41 % припадає на механічне обладнання, електрообладнання та їх частини, 18,8 % - на продукцію агропромислового комплексу (продукти тваринного та рослинного походження), 9,0 % - деревину та вироби з неї, 7,2 % - меблі, 5,1 % - текстиль та вироби з текстилю, 4,0 % - полімерні матеріали, пластмаси, 3,7 % - продукцію хімічної та пов'язаних із нею галузей промисловості та 2,5 % - готові харчові продукти.

Європейський вибір у зовнішній стратегії нашої держави визначає нагальну необхідність тісної економічної співпраці Волині з країнами Європи. З розширенням Європейського союзу на схід спостерігається активізація та зростання обсягів зовнішньоторговельних операцій. Так, найбільшими споживачами продукції волинського виробництва у 2009 р. були держави Європейського Союзу, куди спрямовано товарів на 208,3 млн. дол., або 65,3 % від загального обсягу експорту товарів (рис. 3.2). Крім того, варто відзначити зростання поставок товарів до Словаччини, Туреччини, Алжиру, Білорусі, Франції.

Експортують продукцію 253 підприємства області, найбільшими з яких є: ВАТ “луцький підшипниковий завод”, ВАТ завод “Полімер”, СП українсько-польське ТзоВ “Модерн-експо”, ВАТ “Електротермометрія” та ін. Найбільші обсяги експорту припадають на Луцьк (65,9 млн. дол. США або 72,8 % загального обсягу), Луцький район (9,1 млн. дол. США або 10 %), а також на міста Володимир-Волинський, Ковель і Нововолинськ (5-3,2 млн. дол. США або 5,5-3,5%).

Найбільшими споживачами продукції волинського виробництва є держави Європейського Союзу, куди у січні-вересні 2010 р. спрямовано товарів на 17,5 млн. дол. США, або майже 85 % від загальнообласного обсягу експорту продукції. Крім того, варто відзначити ріст поставок до Росії, Азербайджану, Білорусії, Грузії, Казахстану, Туркменістану, Таджикистану.

У товарній структурі експорту в січні-вересні 2010 р. переважали електричні машини та устаткування (29,3 %), продукція агропромислового комплексу (19,6 %), котли, машини, механічні пристрої (14,2 %), деревина та вироби з неї (9,4 %), меблі (7,4 %), текстиль та вироби з нього (4,7 %), продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості (3,9), готові харчові продукти (2,7 %), полімерні матеріали, пластмаси (2,5 %), жири та олія рослинного походження (0,2 %) Вагоме значення у структурі зовнішньої торгівлі регіону належить імпорту. Цей показник дає змогу визначити головних партнерів по зовнішньоекономічних зв'язках, а також галузі економіки, які потребують іноземні товари для власного споживання або виробництва. Географічна структура імпорту області охоплює близько 70 країн. У 2009 р. на країни ЄС припадало 80,9 % від загального показника імпорту по області, на держави СНД - 9,5 % та на країни Азії - 8 %.

Найбільше імпортних товарів надійшло з Польщі (21,3 %), Австрії (17,3 %), Німеччини (11,9 %) та Литви (9,9 %), основних за величиною імпортованої продукції партнерів області. Номенклатуру товарів, придбаних в іноземних державах, сформовано, в основному, за рахунок машин, апаратів і механічних пристроїв (27,7 % від сукупного імпорту), транспортних засобів (7,3 %), готових харчових продуктів (4,6 %), полімерних матеріалів (12,5 %), мінеральних продуктів (11,5 %), недорогоцінних металів та виробів із них (5,4%). У додатку В наведено динаміку імпорту окремих видів товарів.

такі важливі товари, які найбільш необхідні для споживання населення області це - м'ясо та харчові м'ясні продукти, поросята мають високий процент переваги над імпортом інших товарів (додаток В). З 2005 р. почали імпортувати яйця. Збільшились поставки пластмаси та виробів з неї, взуття, вантажних автомобілів. На даний час перестали імпортувати жири та олії тваринного або рослинного походження, шкіряну і хутряну сировину.

Номенклатуру товарів, придбаних в зарубіжних країнах у 2009 р., сформовано, в основному за рахунок машин, апаратів, механічних приладів (27,7%), полімерних матеріалів (12,5 %), мінеральних продуктів (11,5 %), деревини та виробів з неї (7,3 %), транспортних засобів та шляхового обладнання (7,3 %), недорогоцінних металів та виробів з них (5,4 %).

Значні обсяги імпорту товарів у 2009 р. надійшли з Польщі (21,3 % від загальнообласного обсягу імпорту), Австрії (17,3 %) та Німеччини (11,9 %). Якщо порівняти географічну структуру зовнішньої торгівлі з 2007 р., то вона дещо змінилася на користь європейських країн, оскільки у 2007 р. мала такий вигляд: Республіка Корея (38,3 %), Російська Федерація (14,1 %) та Польща (8,6 %). Найбільшу кількість імпортної продукції отримали великі міста Волинської області (рис. 3.2).

Таким чином, Волинська область займається активною зовнішньою торгівлею товарами з багатьма країнами світу. Це призвело до значного збільшення товарообороту регіону за останні роки. Постійне зростання експорту та імпорту зумовлене насамперед збільшенням обсягів виробництва волинськими суб'єктами господарювання, що в значній мірі потребує також і ввезення іноземної сировини. Значно більші обсяги імпорту товарів над експортом стали причиною постійного від'ємного сальдо зовнішньоторговельного обороту Волинської області.