Холдинги як форма структурованого багатопрофільного міжнародного бізнесу

Що стосується податку в джерела на вхідні дивіденди, що стягується в країні походження дивідендів, його ставка визначається внутрішнім законодавством саме цієї країни або її податковим договором з Данією. Так, за умовами податкового договору між Україною і Данією, ставка становить 10%. Якщо мова йде про дивіденди, що надходять із країн ЄС, вони можуть звільнятися від податку в джерела відповідно до вищезгаданої директиви ЄС (для цього холдинг повинен володіти 25% акцій дочірньої компанії протягом року).

Вибір юрисдикції для створення комерційними структурами України міжнародного холдингу залежить від таких трьох основних складових [1]:

цілей власників бізнесу (спрямування бізнесу, потреби у юридичному захисті корпоративних прав власників, складності холдингової структури, потреби у наявності номінальних акціонерів тощо);

наявності договору про уникнення подвійного оподаткування конкретної юрисдикції з країнами генеруючих прибуток дочірніх підприємств холдингу (основними джерелами доходів материнської компанії є дивіденди, що виплачуються дочірніми компаніями, а також доходи від реалізації акцій);

податкового законодавства конкретної юрисдикції, наприклад, наявності capital gain tax (податку на приріст капіталу).

Мета юридичного захисту бізнесу, а також наявні тенденції посилення інтересу з боку контролюючих органів до холдингових структур із зареєстрованими материнськими компаніями в офшорних зонах, призвели до розповсюдження практики створення материнських компаній холдингів в європейських юрисдикціях із розвиненим і сталим корпоративним законодавством і сильною судовою системою (наприклад, у Великобританії, Данії, Австрії, Швейцарії, Нідерландах, Люксембурзі), що можуть забезпечити захист інтересів власників компаній від незаконного захоплення їхніх активів.

1.2 Законодавчі і нормативні вимоги до діяльності національних та міжнародних холдингів в Україні

Основними законодавчими документами, які регулюють утворення, діяльність та ліквідацію національних холдингових компаній в Україні є:

- Господарський Кодекс України [6];

- Податковий Кодекс України [42];

- Закон України „Про холдингові компанії в Україні” [52];

- Закон України „Про акціонерні товариства” [51];

- Законом України „Про інвестиційну діяльність” [46];

- Законом України „Про захист економічної конкуренції” [48];

В законодавчих та нормативних документах України відсутнє визначення міжнародної холдингової компанії іноземної юрисдикції, а, відповідно, вона для української юрисдикції існує як одна із форм іноземного інвестора - юридичної особи з акціонерною формою власності публічного типу.

Відповідно, на загальних умовах іноземного інвестора, діяльність міжнародних холдингових компаній іноземних юрисдикцій, які придбали та управляють акціонерною власністю в Україні, регулюється:

- Законом України „Про акціонерні товариства” [51];

- Законом України „Про інвестиційну діяльність” [46];

- Законом України „Про режим іноземного інвестування” [45];

- Законом України „Про захист іноземних інвестицій в Україні” [49];

- Законом України „Про захист економічної конкуренції” [48];

- Законом України „Про зовнішньоекономічну діяльність” [50]

- Податковим Кодексом України [42];

- Законом України „Про ратифікацію Конвенції про транснаціональні корпорації” [53];

- Конвенціями (Угодами) між Урядом України і Урядами *** про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно [14 17].

Проведений в дипломному дослідженні аналіз законодавчого поля діяльності національних та міжнародних (іноземних) холдингів показав наступні особливості регулювання діяльності для цих юрисдикцій:

а) Холдинг української юрисдикції.

1. Згідно статті 126 Господарського кодексу України [6] холдингова компанія - це публічне акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності).

Якщо корпоративне підприємство через дії або бездіяльність холдингової компанії виявиться неплатоспроможним та визнається банкрутом, то холдингова компанія несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями корпоративного підприємства.

Загальні засади функціонування холдингових компаній в Україні, а також особливості їх утворення, діяльності та ліквідації регулюються Законом України "Про холдингові компанії в Україні" [52] та іншими нормативно-правовими актами.

2. Закон України „Про холдингові компанії в Україні” визначає загальні засади функціонування холдингових компаній в Україні, а також особливості їх утворення, діяльності та ліквідації [52].

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні [52]:

корпоративне підприємство це господарське товариство, холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) якого володіє, користується та розпоряджається холдингова компанія;

холдингова компанія це акціонерне товариство, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств;

холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв) - це пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, холдингової компанії, який перевищує 50 відсотків чи становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного підприємства, холдингової компанії.

Законодавство України про холдингові компанії складається з Закону „Про холдингові компанії в Україні” [52], Цивільного кодексу України [74],

Господарського кодексу України [6], Закону України "Про акціонерні товариства" [51], інших законів та нормативноправових актів, що регулюють діяльність холдингових компаній та їх корпоративних підприємств.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у Законі [52], застосовуються правила міжнародного договору.

Холдингові компанії утворюються за умови попереднього отримання дозволу відповідного органу Антимонопольного комітету України або Кабінету

Міністрів України на концентрацію, узгоджені дії суб'єктів господарювання. Проекти установчих документів холдингових компаній, які утворюються за умови отримання зазначеного дозволу, підлягають погодженню з відповідним органом Антимонопольного комітету України.

Холдингова компанія набуває статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації в Державному реєстрі холдингових компаній України, який є невід'ємною частиною Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців [59].

Рішення про утворення холдингової компанії приймається власниками холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв) та оформлюється відповідним договором.

Особливості утворення та діяльності холдингової компанії [52]:

1. Статутний капітал холдингової компанії формується за рахунок вкладів засновників у формі холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв), а також додаткових вкладів у формі майна, коштів та нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності холдингової компанії. Частка у формі майна, коштів та нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності холдингової компанії, не повинна перевищувати 20 відсотків статутного капіталу холдингової компанії.

Рис.1.2 Схема приєднання при створенні холдингу [76]

Рис.1.3 Схема злиття при створенні холдингу [76]

Рис.1.4 Схема поглинання при створенні холдингу [76]

2. У разі якщо до порядку денного загальних зборів акціонерів холдингової компанії включено питання про відчуження будьяких пакетів акцій (часток, паїв) корпоративних підприємств та/або ліквідацію холдингової компанії, такі загальні збори визнаються правомочними за умови реєстрації для участі у них акціонерів (їх представників), що мають відповідно до статуту холдингової компанії більш як 80 відсотків голосів.

Згідно Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” [55] введені наступні законодавчі терміни стосовно форм холдингів тільки національного утворення та їх складових в галузі фінансових послуг в Україні:

1) небанківська фінансова холдингова компанія фінансова холдингова компанія, переважною діяльністю фінансових установ, які є її дочірніми та асоційованими компаніями, є небанківська;

2) фінансова холдингова компанія юридична особа, основним видом діяльності якої є участь у статутному капіталі юридичних осіб, та діяльність фінансових установ, які є її дочірніми та/або асоційованими компаніями, є основною.

3) асоційована компанія юридична особа, в якій інша юридична особа володіє прямо та/або опосередковано 20 або більше відсотками статутного капіталу та/або голосів;

4) материнська компанія юридична особа, яка контролює іншу юридичну особу (дочірню компанію);

5) дочірня компанія юридична особа, яка контролюється іншою юридичною особою (материнською компанією);

6) корпоративне управління система відносин, яка визначає правила та процедури прийняття рішень щодо діяльності господарського товариства та здійснення контролю, а також розподіл прав і обов'язків між органами товариства та його учасниками стосовно управління товариством.

Згідно Закону України „Про інвестиційну діяльність” [46], суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також інші держави.

Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Закон України „Про режим іноземного інвестування” визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України, виходячи з цілей, принципів і положень законодавства України [45].

Терміни, що вживаються в цьому Законі, мають таке значення [45]:

1) іноземні інвестори суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме: юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України; фізичні особи іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності; інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України;

2) іноземні інвестиції цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту;

3) підприємство з іноземними інвестиціями підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків;

4) державна реєстрація іноземної інвестиції фіксування факту внесення іноземної інвестиції шляхом присвоєння органом державної реєстрації Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій інформаційному повідомленню реєстраційного номера з відповідним записом у журналі обліку державної реєстрації внесених іноземних інвестицій.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах [45]:

часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

придбання самостійно чи за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України; придбання інших майнових прав; господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції;

Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України.

Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями, відповідно до законодавства України.

Іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій. На території України підприємства з іноземними інвестиціями створюються і діють у формах, передбачених законодавством України [6].

Діяльність національних та іноземних міжнародних холдингів по поглинанню підприємств, зареєстрованих в Україні, придбанням блокуючих (25%+1 акція) чи контрольних(50%+1 акція) пакетів акцій українських публічних акціонерних товариств згідно Закону України” Про акціонерні товариства” [51] підлягає регулюванню з боку Антимонопольного Комітету України, який діє в рамках Закону України „Про захист економічної конкуренції” [48].

Згідно статті 22 Закону [48] Антимонопольний Комітет веде контроль та надання дозволів на концентрацію суб'єктів господарювання, яка виникає при поглинанні їх за допомогою механізмів холдингів.

Кабінет Міністрів України може дозволити концентрацію, на здійснення якої Антимонопольний комітет України не надав дозволу як на таку, що не відповідає умовам частини першої цієї статті, якщо позитивний ефект для суспільних інтересів зазначеної концентрації переважає негативні наслідки обмеження конкуренції.

Податкове регулювання діяльності міжнародних холдингів в Україні регулюється статтями Податкового Кодексу України (ПКУ) (Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств) відносно режимів оподаткування доходів нерезидентів-юридичних осіб, отриманих при проведенні господарської або інвестиційної діяльності на території України [42].

Так, згідно статті 133.2 ПКУ [42], платниками податку з числа нерезидентів є:

1. юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України;

2. постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Згідно статей 134, 151.3 ПКУ [42], об'єкт ом оподаткування є дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160, з джерелом походження з України за ставками 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України у випадках, встановлених статтею 160 Кодексу.

Згідно статті 160 ПКУ „Особливості оподаткування нерезидентів” [42]:

1. Під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються:

а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом;

б) дивіденди, які сплачуються резидентом;

в) роялті;

г) фрахт та доходи від інжинірингу;

ґ) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди;

д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента;

е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу;

є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;

з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;

и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;

і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї);

ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів;

й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/ наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

2. Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будьяку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), зобов'язані утримувати податок з таких доходів за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

3. Суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку за ставкою 19% (2013 рік). При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

4. У разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг).

Особливі побудови умов оподаткування інвесторівнерезидентів у вигляді міжнародних холдингів здійснюються згідно типового прикладу „Конвенції між Урядом України і Урядом Королівства Данії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно” [25]:

1. Конвенція застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

2. Податками, на які поширюється ця Конвенція, зокрема, є:

2.1. в Україні:

а) податок на прибуток підприємств;

б) прибутковий податок з громадян (надалі " український податок");

2.2. у Данії:

а) прибутковий податок Державі;

б) муніципальний прибутковий податок;

в) прибутковий податок муніципалітетам графств;

г) податок, що стягується по Податковому Закону на вуглеводень;

д) державний податок на капітал (надалі "податок Данії").

6. Дивіденди

а) Дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

б) Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником дивідендів, податок, що стягується, не повинен перевищувати:

5 відсотків валової суми дивідендів, якщо фактичним власником є компанія (інша ніж партнерство), що володіє щонайменше 25 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди;

15 відсотків валової суми дивідендів у всіх інших випадках.

7. Проценти

а) Проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі, якщо такий резидент є фактичним власником цих процентів.