Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми: Ринкові реформи, що проводяться в країні, створюють сприятливі умови для відродження української економіки та її інтеграції в світове економічне співтовариство. Демократизація процесів управління економікою надає рівні права усім господарюючим субТєктам зовнішньоекономічної діяльності.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств відіграє значну роль у розвитку економіки України, насиченні споживчого ринку товарами належної якості, просуванню товарів сучасних виробників на зовнішні ринки.

Здійснювати операції, повґязані з зовнішньоекономічною діяльністю підприємства можуть лише використовуючи міжнародні правила розрахунків, порядок укладання договорів, аналізуючи конґюктуру валютних ринків, а також, володіючи нормативно-правовою базою з регулювання порядку проведення операцій в іноземній валюті на території України і за її межами.

Формування і здійснення комерційних зв'язків з іноземними партнерами, ефективне управління експортно-імпортними операціями неможливе без науково обґрунтованого підходу до розв'язання комплексу завдань їх інформаційного забезпечення, які вирішуються в системі обліку й аналізу. Дані бухгалтерського обліку, аналіз та аудит стали необхідними елементами при прийнятті обґрунтованих управлінських рішень, обранні надійних партнерів для одержання ефективних результатів фінансово-господарської діяльності.

Разом з тим, неузгодженість бухгалтерського і податкового законодавства з питань зовнішньоекономічної діяльності, викликає багато проблем з відображення експортно-імпортних операцій у бухгалтерському обліку і побудови ефективної системи її аналізу.

Дослідження розвитку експортно-імпортних операцій суб'єктів господарювання свідчить про відсутність системного підходу до організаційно-методичного забезпечення їх обліку і аналізу, що призводить до серйозних порушень валютного, податкового та митного законодавства. Більше того, становлення зовнішньоекономічної діяльності відбувається в період реформування бухгалтерського обліку, що характеризується наявністю певних прорахунків та неузгодженостей і підвищує ризик ринкової невизначеності.

Найбільш ґрунтовно проблеми бухгалтерського обліку і аналізу розглянуті у працях вітчизняних вчених: Бородкіна О.С., Бутинця Ф.Ф., Герасимовича А. М., Єфіменка В.І., Голова С.Ф., Кіндрацької Л.М., Кужільного М.В., Кузьмінського Ю.А., Лінника В.Г., Литвина Б.М., Мниха Є.В., Пархоменка В.М., Пушкаря М.С., Савченка В.Я., Сопка В.В., Шевчука В.О., Чумаченка М.Г., Дахно І.І., Дідківський М.І., Л. Сук та ін. Основи зовнішньоекономічної діяльності підприємства ми знаходимо в навчальних посібниках Гребельника О.П., Дослідження розвитку обліку і аналізу в Україні у своїй більшості висвітлюють або загально методичні засади обліку та фінансової звітності згідно національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО), або характеризують окремі напрямки обліку та техніку облікових записів згідно з новим Планом рахунків. Питання обліку і аналізу експортно-імпортних операцій не знайшли достатнього вирішення в опублікованих на теперішній час наукових роботах.

Корисними для теорії та практики обліку і аналізу в Україні є публікації закордонних учених Р. Адамса, Ф.Л. Дефліса, Г.Р. Дженика, Дж. Лоббека, Р. Монтгомері, Дж.К. Робертсона, В.М. О.Рейла, Рей Вандер Віла, Хорнгерна, Ч.Т. і Фостера Дж, Друрі К. Е.А. Аренса та ін., в яких розглядаються організаційно-методологічні аспекти обліку та аналізу фінансової звітності підприємств країн з розвиненою ринковою економікою. Водночас їх праці безпосередньо не торкаються проблематики обліку та аналізу експортно-імпортних операцій.

Отже, недостатній рівень теоретичної розробки і обґрунтування питань методики та організацій обліку і аналізу експортно-імпортних операцій в системі управління зовнішньоторговельною діяльністю та потреби практики обумовлюють актуальність і науково-практичне значення проведеного дослідження, вибір теми, завдань що визначили напрямки дипломного дослідження.

Мета і завдання дипломної роботи. Метою дипломної роботи є обґрунтування теоретичних та науково-методичних положень щодо удосконалення системи обліку сільськогосподарських підприємств та розробка практичних рекомендацій з організацій та методики обліку в умовах реформування бухгалтерського обліку та розвитку міжнародних зв'язків. Поставлена мета визначає зміст досліджень, які зводяться до вирішення наступних взяємоповґязаних завдань теоретичного та практичного характеру:

· проаналізувати і оцінити механізм врегулювання експортних та імпортних операцій в Україні та обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення діючих нормативно-правових актів;

· уточнити місце, зміст та значення обліку експортно-імпортних операцій у системі зовнішньоекономічної діяльності;

· конкретизувати економічно-правове значення та сутність експортно-імпортних операцій;

· оцінити діючу практику, визначити напрямки розвитку обліку, а також розробити пропозиції, по удосконаленню обліку експортно-імпортних операцій в умовах ринкової економіки та на перспективу;

· в досконало обґрунтувати необхідність впровадження підприємствами рекомендацій щодо організації обліку експортно-імпортних операцій.

Об'єктом дослідження є здійснення експортних та імпортних операцій сільськогосподарськими підприємствами.

Предметом дослідження є система бухгалтерського обліку експортно-імпортних операцій на сільськогосподарських підприємствах.

Методи дослідження. Методологічними засадами дипломної роботи стали положення діалектичного методу щодо пізнання різних економічних явищ і процесів у безперервному їх взаємозв'язку.

Визначальними у вирішенні поставлених перед дослідженням завдань були такі загальнонаукові методи: системний підхід до досліджуваного об'єкта; загальноприйняті методи аналізу; спостереження і порівняльний аналіз, синтез і групування даних; узагальнення теоретичного та фактичного матеріалу. У ряді випадків при дослідженні стану обліку зовнішньоекономічних операцій сільськогосподарських підприємств, застосовувався метод експертних оцінок.

Інформаційною базою дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних вчених з теорії, організації та методики обліку, законодавчі акти, нормативні документи, інструктивні методичні матеріали та рекомендації Державної митної служби України, фінансово-економічні бюлетені Державного комітету статистику України, економічна інформація підприємств, публікації фахівців.

Структура та обсяг дипломної роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаної літератури та додатків. Текст дипломної роботи на 122 сторінках комп'ютерного набору і містить 9 таблиць, 12 рисунків, 91 літературних джерел, 54 додатків.

I. Теоретико-методологічні аспекти обліку зовнішньоторговельних операцій

1.1 Нормативне регулювання зовнішньоторговельних операцій

Поняття "зовнішньоекономічна діяльність підприємства" з'явилося в СРСР в 1986 р. в контексті загальної спроби реформувати адміністративно-командну систему економіки, яка на той час перебувала в стані глибокої кризи. Суть так званої "перебудови системи управління економікою" полягала в намаганні децентралізувати процес прийняття економічних рішень, надати підприємствам певні права без демонтажу державної власності на засоби виробництва, монопольної влади міністерств і відомств.

У зовнішньоекономічній сфері так звана "перебудова" передбачала поступову відмову від монополії держави на здійснення будь-яких економічних операцій. Зазначена монополія була законодавче закріплена ще у квітні 1918 р. Декретом Ради Народних Комісарів "Про націоналізацію зовнішньої торгівлі" як тимчасовий засіб захисту зовнішньоекономічних інтересів молодої більшовицької держави від "зазіхань світового імперіалізму". З часом цей "тимчасовий засіб" було поширено не тільки на зовнішню торгівлю, а й на всі зовнішньоекономічні операції.

Станом на 1986 р. в СРСР сформувалася централізована система управління зовнішньоекономічними зв'язками у складі Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР і низки підпорядкованих йому спеціалізованих зовнішньоторговельних об'єднань, через які всі підприємства СРСР здійснювали експортно-імпортні операції. В УРСР, як і в інших союзних республіках, не було власних структур управління зовнішньоекономічними зв'язками, вони мали проходити тільки через Москву.

Така ситуація спричинила абсолютну незацікавленість підприємств у будь-яких стосунках із закордоном, адже економічний ефект від обміну між країнами вилучався союзним урядом. Керівники підприємств усіма законними і незаконними засобами намагалися звільнитися від експортних поставок, орієнтували виробництво виключно на внутрішній ринок, який у зв'язку з тотальним дефіцитом взагалі не висував ніяких вимог до якості продукції. У структурі радянського експорту домінували енергоносії, сировина, золото і зброя. За рахунок імпорту держава мінімально забезпечувала внутрішній споживчий ринок товарами широкого вжитку, а промисловість -- необхідним обладнанням. Серед населення і підприємств побутував "культ імпортних товарів", які різко відрізнялися за якістю та технологічним рівнем виробництва від вітчизняної продукції.

Падіння на початку 80-х років минулого століття світових цін на енергоносії спричинило проблему дефіциту зовнішньоторговельного балансу СРСР, який держава намагалась покривати за рахунок зовнішніх запозичень. Однак тотальний товарний дефіцит на внутрішньому ринку та гостра потреба в сучасному технологічному обладнанні змусили уряд піти на реформування системи зовнішньоекономічних зв'язків. Було зроблено перші кроки з розширення прав міністерств, відомств, підприємств і організацій щодо самостійного виходу на зовнішній ринок, формування системи їх економічної зацікавленості в зовнішньоекономічній діяльності. Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 19.08.1986 р. № 991 "Про заходи з удосконалення управління зовнішньоекономічними зв'язками" держава надала право безпосереднього здійснення зовнішньоторговельних операцій обмеженому колу міністерств, відомств, найбільшим виробничим об'єднанням і підприємствам.

Це був перший крок на шляху демонтажу державної зовнішньоекономічної монополії, яка проіснувала майже сімдесят років і довела на практиці свою повну неспроможність. Наступною постановою перелік таких міністерств і об'єднань було збільшено майже вдвічі, а починаючи з квітня 1989 р. всі підприємства й організації отримали право самостійного виходу на зовнішній ринок і ведення на ньому операційно-комерційної діяльності. На цей же час припадає і прийняття постанови про дозвіл радянським підприємствам створювати спільні підприємства за участю іноземного капіталу.

Таким чином, в результаті проведення зовнішньоекономічних реформ склалося два поняття: "зовнішньоекономічні зв'язки" та "зовнішньоекономічна діяльність". Перше поняття є більш загальним і включає як форми реалізації міждержавних відносин у галузі виробничого, торгового та науково-технічного співробітництва і валютно-фінансових відносин, так і сукупність зовнішньоекономічних операцій підприємств, організацій різних форм власності. Друге поняття застосовується переважно для характеристики зовнішньоекономічних операцій на мікро рівні (підприємств, організацій, об'єднань); операцій, метою яких було отримання прибутку в умовах самоокупності.

Після проголошення в 1991 р. незалежності України були здійснені заходи, спрямовані на істотну лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності в країні, розширення прав підприємств і організацій у цій сфері. Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) починає розглядатися не тільки як складова господарської діяльності підприємства, але й як важливий фактор економічного зростання, створення передумов більш інтенсивного розвитку інтеграційних процесів на мікро рівні. У цей період були прийняті і важливі законодавчі акти, зокрема закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про єдиний митний тариф", "Про режим іноземного інвестування", Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та ін. [48].

Абстрактні цілі регулювання зовнішньоекономічного сектору реалізуються кожною країною не ізольовано, а в певних пропорціях, з певними акцентами на певних історичних етапах. Так, в Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність"[2], який є основним нормативно-правовим документом у цій сфері, зафіксовані такі цілі регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні:

· забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;

· стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

· створення найбільш сприятливих умов для долучення економіки України до системи світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн

Порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, митне регулювання, пов'язане з установленням мита та митних зборів, процедури митного контролю га інші засоби проведення в життя митної політики становлять митну справу. Митна справа в Україні розвивається у напрямі гармонізації та уніфікації з загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами та стандартами.

Україна самостійно визначає митну політику, створює власну митну систему та здійснює митне регулювання на своїй території відповідно до Митного кодексу, законів України та міжнародних договорів за участю України.

Україна може укладати з державами двосторонні та багатосторонні договори, які на основі взаємності встановлюють спеціальні митні режими, що передбачають пільгові умови для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності цих держав.

Спеціально уповноваженим органом в галузі митної справи є Державна митна служба України, яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Державна мит на служба України приймає нормативні акти тільки відповідно до Митного кодексу та інших законів України.

· Безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Система митних органів України складається з Державної митної служби України, регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних управлінь та організацій, установ і навчальних закладів. [3, 19].

Товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом. Мито нараховується митним органом України відповідно до положень Закону "Про Єдиний митний тариф" і закону „Про митний тариф України”.-[6, 18].

Єдиний митний тариф України -- це систематизований перелік ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України, вивозяться за межі цієї території або переміщуються транзитом по цій території. Закон України „Про митний тариф України визначає єдині ставки мита для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності і територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та міжнародними договорами за її участю.

Особливі види мита справляються на підставі рішень застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до Законів України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту"[12], "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту"[13],, "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну"[14]. У разі, якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів преференції не встановлюються або призупиняються чи припиняються органом, який їх установив.

Для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного оформлення товарів використовується Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД)-[24, 33], яка є товарною номенклатурою Митного тарифу. УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів, затвердженої Міжнародною конвенцією від 14 червня 1983 p., і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу.-[ 25].

Основним документом нормативно-правової бази, що регулює валютні операції учасників ЗЕД, є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. № 15-93.Цей Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства. - [27].

Офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України відповідно до постанови НБУ від 06.03.2001 р. № 98-[35]. Офіційний курс встановлюється:

· щоденно -- для вільно конвертованих валют (1 група Класифікатора іноземних валют Національного банку України та для іноземних валют інших країн, які є головними зовнішньоекономічними партнерами України);

· один раз на місяць -- для інших іноземних валют;

· один раз на місяць повторно -- для спеціальних прав запозичення.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за господарськими операціями резидентів регулюється Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".-[8]. Згідно із цим Законом, виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у терміни сплати заборгованості, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з моменту митного оформлення (оформлення вантажної митної декларації) експортованої продукції, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності -- з моменту підписання акта або іншого документа, який засвідчує виконання робіт (надання послуг), експорт прав інтелектуальної власності.

З метою запобігання відпливу капіталу та підвищення прозорості платежів за договорами, які передбачають виконання робіт і надання послуг нерезидентами, а також запобігання можливим діям щодо відмивання грошей та з метою захисту вітчизняних товаровиробників Правління Національного банку України прийняло постанову від 12.02.2003 р. № 58. "Про здійснення переказування коштів у національній та іноземній валюті щодо оплати робіт та послуг нерезидентів"[37].

Відповідальність за конкретні види правопорушень передбачена в Декреті Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"(ст. 16) [27]., Законі України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземних валюті"[8]., положенні Національного банку України про валютний контроль та в інших актах. - [44].

У відповідності з Законом України «Про перехід України до загальноприйнятої в міжнародній практиці системи обліку і статистики» -[15] затверджена концепція побудови національної статистики України і Державна програма переходу на міжнародну систему обліку. Для виконання вказаних рішень Міністерство фінансів та економіки, Національний банк України, професійні об'єднання і наукові заклади здійснюють заходи по інтеграції гармонізації системи бухгалтерського обліку у відповідності з потребами економіки і управління господарським комплексом в умовах запровадження законодавчих основ функціонування ринкової економіки соціальної орієнтації.

Реформування ж бухгалтерського обліку в Україні дало змогу створити реальну базу для розрахунків макроекономічних показників. А це в свою чергу допомогло реалізувати суспільні зусилля з реформування економіки України. Крім того, як зазначено в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV ведення бухгалтерського обліку та звітності забезпечує усіх користувачів (керівників підприємств, інвесторів, органів державного управління) повною і правдивою, неупередженою інформацією про фінансовий стан і результати діяльності підприємств -[16].

Основними Законами, що регулюють оподаткування ЗЕД підприємств, є Закони України "Про оподаткування прибутку підприємств" і "Про податок на додану вартість". Якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цими законами, то застосовуються норми міжнародного договору. Однак у разі укладення договорів з нерезидентами не дозволяється включення до контракту податкових застережень, згідно з якими підприємства, що виплачують доходи, беруть на себе зобов'язання щодо сплати податків на доходи нерезидентів. - [9, 11].

У Законі "Про оподаткування прибутку підприємств" заборгованість, виражена в іноземній валюті й перерахована у гривні за офіційним обмінним курсом Національного банку України на дату її виникнення, названа "балансовою вартістю заборгованості".- [9].

Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 № 168/97-ВР [11] визначає платникiв податку на додану вартiсть, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелiк неоподатковуваних та звiльнених вiд оподаткування операцiй, особливостi оподаткування експортних та iмпортних операцiй, поняття податкової накладної, порядок облiку, звiтування та внесення податку до бюджету.

Платники ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов'язання (податковий вексель). Порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів визначено постановою Кабінету Міністрів України від 01.01.1997 р. № 1104.-[31].

Податковий вексель з ПДВ не може бути виданий при ввезенні підакцизних товарів (крім тютюнової сировини) і товарів, які відносять до товарних груп 1--24 Гармонізованої системи опису і кодування товарів. Податковий вексель складається на суму податкового зобов'язання, тобто на суму податку на додану вартість, яка нарахована і має бути сплачена при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України.

1.2 Теоретичні аспекти обліку зовнішньоторговельних операцій

Інтеграція України у світовий економічний простір залежить від трансформаційних процесів, які, сприяючи зростанню конкурентоспроможності суб'єктів господарювання, визначатимуть напрями і форми взаємодії національного народного господарства зі світовим. Ринкова трансформація економіки передбачає вирішення внутрішньоекономічних проблем шляхом адаптації перехідної економіки до зовнішнього ринкового середовища, що еволюціонізує. Процеси внутрішньої трансформації слід розглядати водночас і як процеси входження України до світогосподарського простору, оскільки формування зовнішнього сектору економіки є складовою формування ринкової економічної системи.

Розвиток зовнішнього сектору економіки України є реакцією народного господарства на потреби розвитку національних факторів виробництва. Участь у міжнародному поділі праці є умовою формування сучасної народногосподарської структури, яка має забезпечити нормальний розвиток вітчизняного виробництва і більш повне задоволення потреб членів суспільства. Зовнішня економіка повинна формуватися як органічна складова національної економіки, що пов'язує її з народними господарствами інших країн для розв'язання комплексу проблем щодо задоволення різноманітних потреб суспільства як у сфері виробництва, так і сфері споживання.

Важливе значення при здійсненні ЗЕД мають форми і способи міжнародних розрахунків.

Так автор статі Дугар Т.Є. зазначає, що система розрахунків має тенденцію до постійного розвитку і удосконалення, суттєвою в ринкових умовах стає система безготівкових розрахунків (аналіз роботи банків), роль контрактів, договорів, угод в сучасних товарногрошових відносинах. Він виділив три принципи безготівкових розрахунків в ринкових умовах, здійснення їх по банківських розрахунках, платежі з рахунків повинні здійснюватись банками по розпорядженню їх власників і вільний вибір форми безготівкових розрахунків [50].

Сичова Т.А. наголошує на тому, що правильна організація розрахунків потребує строгої фінансової дисципліни, своєчасної сплати боргів по зобов'язанням і забезпечення своєчасності отримання коштів за реалізовану продукцію і послуги [87].

Метою створення нової інструкції було приведення безготівкових розрахунків в Україні у відповідність з новим цивільним і господарським кодексами -[20, 21].

Левандовський О.Т. вважає, що система безготівкових розрахунків повинна «вирішувати проблему своєчасного забезпечення надходження грошових коштів на рахунок постачальник за реалізовану продукцію, надані послуги». Вдосконалення безготівкових розрахунків в умовах неплатежів сільськогосподарських виробників - це знаходження оптимальних форм розрахунків, які необхідно шукати, виходячи з часу документообороту для кожної окремої форми розрахунків -[63].

Грошові платежі та рахунки активно використовуються для взаємного контролю постачальників і покупців, підвищення їх відповідальності за збереження продукції та її якість, ефективного господарювання. Широке застосування безготівкових розрахунків в господарському обороті забезпечує скорочення потреби в готівці, закріплює платіжну дисципліну і контроль за своєчасним проведенням і правильною організацією розрахункових операцій. Постійно виникаючи в процесі виробничо-фінансової діяльності розрахунки сільськогосподарських підприємств досить різноманітні - вважають Ф.Ф. Фомін і А.К. Сук. Вони включають взаємовідносини із постачальниками і підрядниками, розрахунки за продану продукцію ведуть із заготівельними організаціями та іншими покупцями -[90].

Лагутін В.Д. прослідкував залежність між станом національної економіки України та відповідним механізмом безготівкового грошового обігу, який постійно зазнає змін, що потребує створення впорядкованої і ефективної системи безготівкових розрахунків. Вирішальну роль він відводить налагодженню контролю за станом розрахунків, законністю проведення грошових операцій, правильному оформленню розрахункових документів та своєчасності їх проходження -[62].

Як стверджує М.Ф. Огійчук, від чіткої організації безготівкових розрахунків залежить своєчасне одержання виручки за реалізовану продукцію, безперебійна оплата придбаних матеріальних цінностей, акумуляція безперебійних засобів для капітальних вкладень, здійснення платежів до бюджету у встановлені строки, погашення кредитів банку та інших грошових зобов'язань -[70].

Останнім часом викликає інтерес підприємців така форма розрахунків, як акредитив, що надійніше і безпечніше як для імпортерів, так і для експортерів. Її використання дає гарантії, що з одного боку товар чи послуги будуть повністю та своєчасно оплачені, а з другого - що списання коштів із рахунка відбудеться тільки після виконання умов, визначених контрактом - зазначає в своїй статті С.І. Бондаренко -[43]. Але, наприклад, Озель Д. зазначає, що серед різноманітних акредитивних операцій є такі їх види та конструкції, які досить рідко або взагалі не застосовуються суб'єктами економічної діяльності України. Це трансферабельні, поновлювальні (револьверні), а також акредитиви з червоною (зеленою) смугами -[69].

Соколова О. наголошує на тому, що акредитиви доцільно застосовувати тоді, коли ми бажаємо уникнути авансового платежу з притаманними йому ризиками, переконатися, що товар відвантажили дотримуючись умов договору, отримати документи, що засвідчуються, а потім заплатити за товар -[77].

М.А. Швейко розглядає проблему кризи платежів у нерозривному зв'язку із механізмом створення грошей, пропонує узаконити векселя, які дозволяють поставити комерційний кредит у правові рамки. Розрахунки векселями зручні тим, що при виникненні потреби у грошах постачальників раніше, ніж наступить строк оплати по векселю, він може одержати під вексель кредит у банку -[91].

Як записано в Законі України від 14.10.1992р. № 2680-ХІІ «Про цінні папери і фондову біржу», вексель-цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя -[4]. Крім того сфера використання векселів регулюється такими законодавчими актами як: Закон України «Про обіг векселів в Україні», «Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» -[17, 36].

Дубенко Н. наголошує на тому, що предметом вексельного зобов'язання можуть бути лише гроші, тобто, кошти у національній чи іноземній валюті, а також, що оборотність векселя забезпечує у господарській діяльності вільний оборот векселів нарівні з грошовими коштами -[49].

Для підвищення ефективності використання векселів Солтан А. радить відображені за векселем витрати зменшувати в момент закінчення строку давності -[86].

Безумовною перевагою векселя на думку Соколової Н і Нізкова О. є той факт, що в умовах коли цивільно-правова уступка права вимоги і переведення боргу може призвести до конфліктів з контролюючими органами, він є єдиним зручним інструментом оформлення заборгованості, що дозволяє кредитору передавати своє право вимоги іншим особам -[78].

Позитивну думку з приводу використання векселя висловлює Стрельником М. Зокрема він зазначає, що векселедержатель і платник за векселем вдаючись при платежу до послуг банку, як розрахункової палати знімають з себе практично всі проблеми пов'язані з процедурою оплати векселя. Також клієнт може одержати у своєму банку - розрахунковій палаті реальне підстрахування своєчасної оплати векселя не відволікаючи на це резервування власні оборотні кошти -[81].

На жаль, вексельні розрахунки в банках України ще не набули належного поширення, тому що для їх використання треба забезпечити всі підприємства і організації векселями, а також навчити спеціалістів розраховуватися ними, вважає фахівець Швейко М.А. -[91].

На думку Л. Новосьолова, при виборі форм розрахунків необхідно приймати до уваги характер продукції, яка находить порядок, місце і умови здачі-приймання та інші умови виконання договірних об'єктів, фінансовий стан, діяльність відносин по договору і т.д. -[67].

М.І. Мороз вважає однією з унікальних форм розрахунків - платіжні доручення, які застосовуються по товарних і нетоварних організаціях для оплати та одержання товару і передплати авансів. В цій формі закладена максимальна можливість наближення моментів відвантаження товарів, якщо доручення швидко надійшло в банк для перерахування коштів, але автор також звертає увагу на те, що при цих розрахунках не існує належної гарантії платежу -[65].

Організація розрахунків за допомогою договірного списання нагадує нові характерні акцентної форми, відмічає Рогачевський С.А. І хоча договірне списання безпосередньо не міститься в переліку форм розрахунків, передбачених законом, він схильний класифікувати його як самостійну форму розрахунків -[74].

Найбільш пріоритетною формою розрахунків, на погляд С.Ф. Котельникова, є чекова. Він бачить в цій формі такі переваги: можливість максимального наближення платежу до моменту одержання товару, гарантія своєчасного платежу, простота розрахунків -[61].

На користь цієї форми розрахунків висловлює свою думку Валентинова Т., яка дає детальну характеристику використання чекових книжок і наголошує на правильному заповненні і використання чеків -[45].

На закінчення необхідно відмітити, що Т.В. Ткач бачить удосконалення розрахунків у переході до нових платіжних інструментів і сучасних технологій. Він вважає, що однією з сучасних технологій є використання «електронних» грошей, які починають впроваджуватись і стають важливим елементом фінансової інфраструктури України. Автор впевнений, що в Україні необхідно розвинути електронні платажі за допомогою пластикових карток -[89].

Протягом десятирічного періоду аграрної реформи в сільському господарстві відбулися значні соціально-економічні перетворення. Кардинально змінилися економічні, фінансові і правові умови господарювання, здійснений перехід від адміністративної, планово - розподільчої до ринково орієнтованої системи економіки.

На думку Мицак О.В. однією з умов стабільного функціонування підприємства на ринку в поточному і майбутніх періодах є забезпечення своєчасних розрахунків по своїм зобов'язанням -[64].

Стефанюк І Б. в своїй статі розглядає функціонування суб'єктів господарювання в умовах жорсткої конкуренції на ринку і необхідність забезпечення належного фінансового стану, що потребують налагодження системи фінансового управління основними напрямами та аспектами діяльності підприємства й компетентного управління нею. Цьому сприяє розроблення обґрунтованої фінансової політики підприємства, яка базується на плануванні, ресурсному збалансуванні, всебічному аналізі й контролі за її реалізацію. На стику аналізу, планування, управлінського обліку і менеджменту - контролінг націлений на управління майбутнім, на забезпечення тривалого і успішного функціонування суб'єкта господарювання -[79].

На думку Сук Л. в процесі реалізації договору купівлі - продажу виникає кредиторська або дебіторська заборгованість. Кредиторська заборгованість - це сума боргів підприємства, які належить повернути відповідним юридичним, або фізичним особам. Дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату -[82].

Сук Л. і Сук П. відмічають, що при ревізії реалізації контролюється виконання договорів купівлі-продажу, надходження виручки від реалізації. Виконання договорів купівлі-продажу контролюється суцільним способом -[84].

Копитець Н.Г. вважає, що ситуація на ринку продовольства вимагає швидких і неординарних рішень, покликаних вивести вітчизняний агропромисловий і продовольчий сектор з кризи. Для цього необхідно створити систему товароруу, яка б дозволила швидко просувати продукт від виробника до споживача з найменшими витратами кількість та якість -[59].

На думку Ситника В.П. завданням науковців є всіляке сприяння запровадження прозорого ринку, повнішому використанню наявних можливостей не лише для стабілізації, але й фінансового оздоровлення сільськогосподарського виробництва -[76].

Велику увагу сучасному стану проведення експортно-імпортних операцій в Україні приділяють науковці Коблянська О.І., Сліпченко Ю.В. Ними проаналізовано проблеми проведення експортно-імпортних операцій та зазначена динаміка їх об'ємів. - [58].

Заслуговують уваги наукові дослідження Стецюк Л.С., який дає повнук характеристику обліку валютних операцій в ЗЕДсільськогосподарських підприємств. - [80].

Основні засади зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів підприємництва України висвітлює Дахно І.І. Особливий інтерес викликають розкриті питання щодо зовнішньоекономічної діяльності держави. Також автор висвітлює зовнішньоторговельну діяльність України. - [47].

Механізми організації та здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємств України, роль держави в регулюванні зовнішньоторговельного сектору економіки, інструменти митного, валютного і податкового регулювання ЗЕД розглянуто науковцем Дідківським М.І. Значна увага приділяється основним напрямкам дослідження і вибору міжнародних ринків, способу виходу на них, особливостям товарної та цінової політики на світових ринках, техніці введення зовнішньоекономічних операцій, порядку розробки та укладання міжнародних господарчих контрактів, принципам міжнародних розрахунків та кредитних відносин, особливостям страхування ЗЕД тощо -[48].

Науковці Л. Сук та П. Сук на науковому рівні висвітлюють облік операцій з експорту та імпорту товарів, сировини, матеріалів, обладнання та іншого майна. Поступово переглянуті принципи митного контролю та формування експортних та імпортних операцій, нарахування та сплата мита, декларування майна та валютних цінностей. Заслуговують уваги поглиблений аналіз обліку експортно-імпортних операцій. - [85].

В. Збарський є фахівцем з міжнародного бізнесу та світової організаційної торгівлі (СОТ). В своїх працях від обумовлює історичну необхідність СОТ, шляхи до її вступу, позитивні та негативні сторони інтеграції. Науковець вважає, що вступ до СОТу є незворотнім шляхом, який базується на глобалізаційних принципах світового суспільства -[51].

Важливу роль у здійсненні ЗЕД має раціональна організація бухгалтерського обліку. Основним документом який регламентує організацію обліку та складання фінансової звітності є Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”-[16].

На думку О. Николайчука та Ю.Зінченка встановлює єдині принципи бухгалтерського обліку та звітності, яка забезпечувала б усіх користувачів повною та достовірною інформацією про результати діяльності підприємства. Крім того Закон передбачає введення національних стандартів, які не суперечать міжнародним, що на думку спеціалістів необхідно для нормальної інтеграції України в світову економічну систему - це по-перше. [68] По-друге на думку І. Білоусова, існує статус проблем, зв'язаний з визначенням оптимальної адекватної системи взаємозв'язків між бухгалтерським обліком, звітністю та податковою політикою держави. І наша мета, що розподілення між бухгалтерським і податковим обліком були мінімальними -[42]. По-третє. Закон дозволяє вирішити проблему контролю як за складанням звітності, так і за її якістю. Тобто цим законом ми бажаємо встановити єдині правила, покласти кінець тому, коли кожний перевіряючий трактує документи як він бажає -[16].

А.С. Терехін іншої думки про прийнятий закон. Він зазначає, що на цей Закон чекали тисячі підприємств сподіваються на те, що він впорядкує заплутану економічну необґрунтовану звітність. Замість цього Закон затверджує необмежену владу органів статистики і фінансового контролю над діяльністю підприємства. Перший неупереджений аналіз свідчить про його недосконалість, а іноді і про його низький професійний рівень виконання. Викликає подив також неумисність з періодом подачі бухгалтерської звітності -[88].

В своїй статті аналізуючи Закон Ю. Зінченко приводить такі позитивні сторони Закону:

удосконалення існування бухгалтерського обліку; встановлення єдиних правил складання фінансової звітності тільки для зовнішніх користувачів, що дає можливість самостійно встановлювати форми, засоби та обсяги управлінського обліку; відповідальність за ведення бухгалтерського обліку покладено на керівника (власника) підприємства, а не на головного бухгалтера;

Негативними сторонами Закону автор вважає:

зберігається занадто багато прав і контролюючих функцій мінфіном і Держстатом та обмежується в рамках єдиний професійний орган - Методологічна рада; зовсім не регламентується права податкових адміністрацій; не визначені конкретні органи, що мають право здійснювати контроль за веденням бухгалтерського обліку; з прийняттям закону бухгалтерський облік у частині складання фінансової звітності є обов'язковим. Таким чином обсяг і кількість обов'язків бухгалтера зростуть, що збільшить ймовірність помилок -[52].

Важливе місце в удосконаленні бухгалтерського обліку в сільському господарстві займає автоматизація обліково-обчислювальних робіт.

Автор А.Г. Калас вважає, що з мікро ЕВМ індивідуального користування дозволяє перебудувати організацію і технологію ведення бухгалтерського обліку шляхом створення автоматизованих робочих місць бухгалтера -[57].

На сучасному етапі удосконалення управління і поліпшення якості економічної інформації сприяє використанню засобів обчислювальної техніки для обліку, аналізу господарської діяльності і плануванні сільськогосподарського виробництва. Автоматизація облікове - планових робіт забезпечує високий рівень організації праці у сфері управління, дає змогу значно зменшити затрати часу на обчислення і розрахунки, створення умови для підвищення продуктивності праці -[72], зазначає Полковецький А.

В. Мосаковський в своїй роботі «Про перспективи подальшого розвитку бухгалтерського обліку в Україні» вважає, що ведення обліку підприємствами України має будуватись на єдиних засадах, тобто за національними стандартами, але з врахуванням потреб звітності. Тут потрібно виходити з того, що може бути обчислена повна собівартість продукції, якщо цього побажають підприємства конкретної галузі, що не суперечить ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Тим самим будуть створені умови, коли підприємства України зможуть подавати звітність за формами і в строки, затверджені відповідними органами -[66].

На думку Н.М. Гудзенко в своїй роботі «Теоретичні основи організації системи бухгалтерського обліку», процес реформування облікової системи повинен здійснюватися поетапно, по мірі вдосконалення економічних відносин і законодавчої бази. Для розв'язання проблем реформування системи обліку необхідно більше уваги приділяти розробці та впровадженню нових підходів до організації обліку процесів виробничої та комерційної діяльності. На даному етапі виникає проблема необхідності формування якісно нової моделі обліку, яка враховувала б специфіку аграрної сфери і могла бути використана як базова підприємствами різних форм власності -[46].

ІІ. Стан організації обліку зовнішньоторговельних операцій

2.1 Загальні положення зовнішньоторговельних операцій

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства є важливою та невід'ємною сферою господарської діяльності, яка при ефективному використанні всього комплексу сучасних форм і методів міжнародного бізнесу здатна позитивно впливати на ефективність виробництва, його технічний рівень, якість вироблюваної продукції.

Вихід підприємства на зовнішні ринки сприяє пристосуванню економіки до системи світогосподарських відносин, формуванню економіки відкритого типу. Розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємств істотно впливає на підвищення ефективності господарської діяльності як на рівні мікроекономіки, так і в масштабах усього національного господарства.

Необхідність використання зовнішньоекономічних зв'язків обумовлюється ще й тим, що різні регіони мають різні виробничі умови. Тому країни спеціалізуються на виробництві такої продукції, яка є дешевшою від зарубіжних аналогів.

Міжнародне економічне співробітництво є одним із головних чинників впливу на рівень розвитку кожної окремої країни та світового прогресу в цілому. Складовою такого співробітництва є зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів господарювання різних країн.

Зовнішньоекономічні зв'язки можна класифікувати за двома ознаками: за напрямком товарного потоку та за структурною ознакою.

За першою ознакою зовнішньоекономічні зв'язки поділяються на експортні (вивезення товарів із країни), імпортні (ввезення товарів до країни), транзитні (товаропотік іде через країну до інших держав).

За другою ознакою взаємозв'язки з суб'єктами господарювання інших країн поділяються на такі види: зовнішньоторговельні, фінансові, виробничі, інвестиційні. Зовнішньоторговельні операції з товаром можуть здійснюватися в різних формах: купівля-продаж (безпосередній перехід права власності на товар від продавця до покупця), опосередкована торгівля (консигнаційні, дилерські, агентські операції тощо), зустрічна торгівля (бартер, компенсаційні угоди, зустрічні закупки тощо). Останнім часом зростає питома вага не продажу товарів, а надання різного виду послуг: інжинірингових, страхових, послуг зв'язку, інформаційного обміну та транспортного обслуговування, роялті, ліцензійних послуг. Найбільш прогресивним видом зовнішньоторговельних операцій є торгівля інтелектуальною власністю (франчайзинг, ноу-хау, консалтинг).

До фінансових операцій у сфері зовнішньоекономічних зв'язків належать взаємовідносини з міжнародного кредитування, страхування, обслуговування міжнародних платежів, депозитні й інші банківські операції.

До виробничих операцій належать взаємовідносини з орендного використання промислового обладнання (лізинг), різного виду кооперація при випуску спільної продукції, спільне підприємництво.

На сучасному етапі розвитку зовнішньоекономічної діяльності досить поширеними є відносини у сфері міжнародних інвестицій у таких формах: пряме інвестування, тобто вкладення капіталу, в підприємництво та нерухомість, портфельні інвестиції, вкладення капіталу в цінні папери.

Зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України й іноземних суб'єктів господарської діяльності побудована на взаємовідносинах і здійснювана на території України та за її межами.

Видами зовнішньоекономічної діяльності є:

· експорт та імпорт товарів, капіталу та робочої сили;

· надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності;

· наукова, науково-технічна, науково-виробнича, навчальна й інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

· міжнародні фінансові операції й операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

· кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземними суб'єктами господарської діяльності;

· спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземними суб'єктами господарської діяльності;

· підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності й аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

· організація та здійснення діяльності у сфері проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів, інших подібних заходів на комерційній основі, організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту в передбачених законами України випадках;

· робота на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності, іноземних фізичних осіб - із суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на території України та і за її межами;

· операції з придбання, продажу й обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах, міжбанківському валютному ринку;

· орендні, зокрема лізингові операції між об'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземними суб'єктами господарської діяльності;

· товарообмінні (бартерні) операції й інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземними суб'єктами господарської діяльності.

Значну роль у зовнішньоекономічній діяльності відіграють зовнішньоторговельні операції, суть яких полягає в міжнародній торгівлі товарами продукцією в матеріально-речовій формі.

До зовнішньоторговельних операцій належать:

· експорт (продаж іноземному контрагенту товару з вивезенням за кордон);

· імпорт (придбання в іноземного контрагента товару із ввезенням з-за кордону);

· реекспорт (продаж раніше імпортованого товару за кордон без доробки);

· реімпорт (придбання раніше експортованого товару із ввезенням з-за кордону).

Взаємовідносини між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності визначаються шляхом укладання між ними зовнішньоекономічного договору (контракту).

Порядок укладання та виконання договорів купівлі-продажу регулюється Конвенцією Організації Об'єднаних Націй «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» від 11.04.1980 р. (Віденська конвенція), яка набула чинності для України з 01.02.1991 р., ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 № 959-ХІІ та наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.01 № 201 «Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів).» -[39].

Зовнiшньоекономiчний договiр (контракт) - матерiально оформлена угода двох або бiльше суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi та їх iноземних контрагентiв, та спрямована на встановлення, змiну або припинення їх взаємних прав та обов'язкiв у зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi.

Зовнiшньоекономiчний договiр (контракт) укладається суб'єктом зовнiшньоекономiчної дiяльностi або його представником у простiй письмовiй формi, якщо iнше не передбачено мiжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнiшньоекономiчного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документiв, договорiв та iнших пiдстав, якi не суперечать Закону України "Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть". Дiї, якi здiйснюються вiд iменi iноземного суб'єкта зовнiшньоекономiчної дiяльностi суб'єктом зовнiшньоекономiчної дiяльностi України, уповноваженим на це належним чином, уважаються дiями цього iноземного суб'єкта зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

За видами зовнішньоекономічних операцій ми можемо поділити контракти за такими типами (рис.2.1)

			Види контрактів
	Контракт купівлі-продажу		Контракт майнового найму			Конракт кредитування
	Контракт комісії		Контракт доручення			Контракт дарування
	Контракт страхування		Контракт наукової кооперації			Контракт застави
	Контракт на транспортно-експедиторське обслуговування		Контракт на організаційні та представницькі послуги			Контракт Фінансова та інвестиційна діяльність

Рис. 2.1. Класифікація видів договорів експортно-імпортних операцій

З метою спрощення переговорів між продавцем і покупцем та уніфікації умов контракту в міжнародній торгівлі були створені єдині правила для трактування комерційних термінів і повної уніфікації звичаїв, які склалася в окремих країнах.

У 1936 р. Міжнародна торговельна палата опублікувала збірник правил з трактування міжнародних торговельних термінів під назвою “Інкотермс”. Пізніше, у 1953, 1967, 1976, 1980, 1990, 2000 рр., були внесені зміни та доповнення з метою приведення цих правил у відповідність до поточної практики міжнародної торгівлі. Указом Президента України від 04.10.1994 р. № 567/94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів»-[22], було встановлено обов'язковість додержання правил “Інкотермс” суб'єктами ЗЕД.

У правилах “Інкотермс-2000” -[26] міститься 13 торгових термінів, об'єднаних у чотири групи - E, F, C, D (табл.. 2.1.).

Також знання Інкотермс є необхідною умовою для вирішення питань визначення митної вартості, а саме - знання того, які витрати поставки включаються продавцем до рахунку-фактури за різних умов поставки. При обчисленні митної вартості товарів витрати, зроблені до перетину митного кордону (якщо вони не включені до рахунку-фактури), додаються до фактурної вартості: завантаження, страхування, доставки, мито та інше. Відповідно витрати, зроблені після перетину митного кордону віднімаються від фактурної вартості (якщо вони включені до рахунку-фактури, та належним чином підтвердженні).

Табл.2.1. Міжнародні комерційні терміни