Удосконалення системи управління ризиками зовнішньоекономічної діяльності підприємств з урахуванням впливу невизначеності середовища

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Вступ

Розділ 1. Система зовнішньоторговельних ризиків України та методи їх страхування

1.1. Сутність зовнішньоторговельних ризиків

1.2. Метод страхування зовнішньоторговельних ризиків

Розділ 2. Стан зовнішньоторговельних ризиків України та методів їх страхування

2.1. Класифікація джерел ризику зовнішньоторговельних операцій

2.2. Аналіз управління ризиками зовнішньоторговельних операцій України та їх страхування

2.3. Розвиток та ризики міжнародної співпраці України у сфері альтернативної енергетики…

Розділ 3. Проблеми та напрями удосконалення системи управління зовнішньоторговельними ризиками України

3.1. Механізм зниження зовнішньоторговельних ризиків

3.2. Напрями розвитку міжнародної співпраці України у сфері альтернативної енергетики і шляхи мінімізації ризиків

Висновки

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

Розвиток економіки України на сучасному етапі орієнтований на модернізацію економіки з врахуванням сучасних світових тенденцій та підвищення ефективності зовнішньоторговельної діяльності. Із основних чинників економічного росту держави можна виокремити наступні: розширення зовнішньої торгівлі, підвищення конкурентоспроможності зовнішньоекономічного комплексу, а також інтеграція України в систему світових господарських зв'язків.

У проведенні міжнародних розрахунків неможливо уникнути ризиків. Ризик існує як для імпортера, так і для експортера (кредитора і позичальника, агента і контрагента). Ризик або небезпека зазнати втрат може залежати як від самого контрагента за контрактом, так і від політичної та економічної ситуації в країні чи в інших державах. За наявності, в принципі, однакових видів ризиків, причини їх виникнення для продавця і покупця різні.

Участь в міжнародному бізнесі зобов'язує вітчизняних суб'єктів господарювання враховувати множину факторів і показників. Це необхідно для оцінки потенційних ризиків, які можуть виникнути в ході такої співпраці. Учасники зовнішньоекономічної діяльності можуть зазнавати впливу наступних груп ризиків: державний, банківський, валютний, конкурентний, ризик контрагента. В зв'язку з тим, що суб'єкти зовнішньоторговельних операцій піддаються впливу ряду суб'єктивних та об'єктивних ризиків, практика міжнародних економічних відносин виробила різні підходи до вибору стратегії захисту від цих ризиків.

Розвиток економіки України на сучасному етапі характеризується високою ризиконасиченістю, яка виникає через недбалість підприємців та їх контрагентів, нестабільність законодавчої бази держави в цілому. Наслідком є недовірливе відношення до українських виробників як до солідних партнерів на зовнішньому ринку. Необхідність виходу на зовнішній ринок українських виробників очевидна: це й підвищення конкурентоспроможності товарів, й своєрідна реклама держави-виробника, й надходження в іноземній валюті, завдяки яким можна підтримувати високий курс національної валюти, розвивати виробництво вітчизняної продукції, при необхідності, придбати комплектуючі за кордоном.

У практиці господарювання країн із ринковою економікою знаходить повне підтвердження факт, що присутність ризику в діяльності вільних суб'єктів ринку з метою одержання максимально можливих результатів є складовою частиною їх стратегії і тактики. Однак, якщо при існуванні ризиконасиченості діяльності не провадиться її всебічний аналіз, не враховуються всі можливі наслідки ризикових дій та комплексна характеристика конкретного суб'єкта ринку, то вона призводить до непередбачуваних, у більшості випадків, негативних наслідків.

Існуючі теорії визначення, виміру та управління ризиками не дають вичерпних рекомендацій по здійсненню раціональної діяльності та функціонуванню систем управління в умовах ризику або невизначеності, тому розробка проблем ефективної оцінки ризику в управлінні ризиконасиченими ситуаціями робить певний внесок у розвиток науки управління, підготовки та перепідготовки управлінських кадрів.

Метою курсової роботи є: дослідження і поглиблення теоретичних, організаційно-економічних засад та розробка обгрунтованих пропозицій щодо удосконалення системи управління ризиками зовнішньоекономічної діяльності підприємств з урахуванням впливу невизначеності середовища.

Основними завданнями курсової роботи є:

- проведення аналізу і синтезу зарубіжних і вітчизняних теоретичних досліджень проблеми ризику;

- визначення взаємозв'язків і взаємозалежності факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, їх впливу на величину ризику зовнішньоекономічної діяльності підприємства;

- уточнення поняття ризику як економічної категорії;

- проведення класифікації системи ризиків з виділенням в ній місця ризиків зовнішньоекономічної діяльності;

- здійснення класифікації ризиків зовнішньоторговельної угоди промислового підприємства;

- визначення показників якісної та кількісної оцінки ризику зовнішньоторговельної угоди;

- проведення комплексної оцінки існуючих методів розрахунку ризику зовнішньоторговельної угоди та вибір оптимального виду контрактів у ризикованій ситуації;

- розробка методичних рекомендації щодо оцінки ризику зовнішньоторговельної угоди та форми контракту, що складається, для запобігання або зниження негативних наслідків ризику.

Розробка правил економічної та соціальної поведінки системи управління в умовах ризиків зовнішньоторговельних операцій на ринку, обгрунтування оптимальної управлінської стратегії, що дозволяє усунути негативні наслідки зовнішніх та внутрішніх факторів функціонування, набувають особливої актуальності. В міру розвитку ринкових відносин в Україні та розширення кількості суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються зовнішньою торгівлею, з'являються нові фактори, які впливають на функціонування підприємств-експортерів - це, насамперед, частота прийняття рішень, пов'язаних з зовнішньоторговельними ризиками, що збільшується з подальшим розвитком підприємництва. Ігнорування питань вчасного визначення ступеня допустимого ризику може привести до банкрутства підприємства або інших менш складних негативних явищ.



Розділ 1. Система зовнішньоторговельних ризиків України та методи їх страхування

1.1 Сутність зовнішньоторговельних ризиків

Комерційна, підприємницька діяльність на зовнішньому ринку неминуче пов'язана з ризиками, що загрожують різним майновим інтересам учасників зовнішньоекономічної діяльності. Ризики - це можливі несприятливі події, що можуть відбутися, і в результаті яких можуть виникнути збитки, майнові втрати учасників зовнішньоекономічної діяльності.

Оцінка рівня економічного ризику експортно-імпортних операцій регіону є одним з найважливіших етапів ризикології в зовнішньоекономічній діяльності. Питанням ризикології присвячені праці українських та зарубіжних вчених: Альгіна А.П., Балабанова І.Т, Бланка І.А, Вейл П., Верченка П.І., Вітлінського В.В., Гафта М.Г., Дюбуа Д., Кардаша В.А., Кернса К., Кофмана Л., Льюіса Р.Д., Портера М., Поспєлова Г.С., Рогова М.А., Роуза П., Саати Т, Прада А., Фішберна П., Хакена Г., Холта Р.Н., Юдіна Д.Б., Ястремського О.І.та інш. Визначення ризику, як економічної категорії пропонується як відображення особливості сприйняття заінтересованими суб'єктами економічних відносин об'єктивно існуючих невизначеності та конфліктності, іманентних процесам цілепокладання, управління, прийняття рішень, оцінювання, що обтяжені можливими загрозами і невикористаними можливостями.

З погляду міжнародної торгівлі, ризик експортно-імпортних операцій - небезпека економічних втрат з вини іншої сторони або через зміну політичної, економічної чи іншої ситуації в країні партнера. Відомо, що можливих втрат у зовнішньоекономічній діяльності може зазнати будь-хто з її учасників - експортер, імпортер або обслуговуючий банк [6, с. 42-43]. Тому дуже важливо знати всі типи ризиків, які виникають у процесі міжнародного товарообміну, а також заходи, що дають змогу ці ризики мінімізувати або усувати зовсім.

У процесі укладання зовнішньоторговельних угод експортери та імпортери враховують багато чинників і показників, починаючи з фінансового стану ділового партнера, його позиції на ринку і закінчуючи політичними, економічними та законодавчими умовами його країни. Пильне вивчення контрагента особливо важливе в сучасних умовах, коли стрімкий розвиток світового ринку, постійне удосконалення продукції, що виробляється, спонукають покупців до пошуку нових ділових партнерів, нових постачальників, найбільш привабливих з погляду ціни та якості товару. При оформленні нового торговельного партнерства фірми (підприємства) і банки, які беруть участь у розрахунках, оцінюють насамперед ризики, що можуть виникати у ході такого співробітництва.

Рис.1.1. Основні групи зовнішньоторговельних ризиків

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [29]

Ризик країни перебуває за межами банківської системи або конкретного ділового партнера. З позицій міжнародної торгівлі до цього ризику належать політичні та економічні події в конкретній країні, які можуть призвести до втрат під час зовнішньоторговельних операцій. Такі події перебувають, до певної межі, під контролем уряду цієї країни.

Одним з глобальних чинників у галузі міжнародних економічних відносин є політична стабільність у країнах та регіонах, загальний політичний клімат у світі. Політична нестійкість, несприятливі події (війни, революції, націоналізація, ембарго тощо) ставлять під сумнів можливість виконання сторонами своїх зобов'язань за контрактом. Наприклад, експортер не може відвантажити товари через те, що вони можуть бути знищені чи пошкоджені під час воєнних дій або при транзиті. У зв'язку з політичними подіями імпортер не матиме можливості оплатити отриманий товар. З тих самих причин банк експортера не матиме можливості рамбурсувати кошти на банк імпортера, або банк імпортера не зможе здійснити покриття. При оцінці політичних ризиків важливо вивчити політичну ситуацію в країні партнера і країнах транзиту. Мінімізації політичних ризиків може сприяти використання акредитивів, підтверджених банком стабільної країни, форфейтингових угод, експортного страхування і гарантій.

Разом із політичною ситуацією важливу роль у зовнішньоторговельній діяльності відіграють економічні умови країни контрагента, такі як наявність у неї валютних резервів, ступінь конвертованості валюти, інфляція, платіжний баланс тощо. Несприятливі економічні умови, наприклад дія мораторію, зміни у зовнішньоекономічному законодавстві, політика протекціонізму і т. п., можуть завадити імпортеру виконати свої зобов'язання. Експортер, у свою чергу, може не виконати своєї частини контракту через обмеження або заборону експорту.

При торгівлі з економічно несприятливими країнами у світовій практиці використовується більш короткий термін виконання протилежною стороною зобов'язань за контрактом, ніж при угодах з економічно розвинутими державами.

Таким чином, оцінюючи ризикованість банківських операцій з обслуговування зовнішньої торгівлі, насамперед необхідно визначити ризик країни і ризик банку. У міжнародній практиці відомі випадки, коли надійність банку оцінюється вище, ніж надійність країни в цілому. Прикладом може бути Південна Африка на початку 80-х років, де з політичних причин репутація банків була вищою, ніж країни в цілому. В інших випадках банківський ризик і ризик країни оцінюються приблизно однаково.

Незважаючи на те, що банківський ризик перебуває в тісному зв'язку з ризиком країни, банківським спеціалістам його набагато легше оцінити, ніж ризик конкретної країни. Аналіз банківських балансів дає змогу оцінити ліквідність і платоспроможність банку і, як наслідок, передбачити можливе погіршення його позицій. При оцінюванні ризику країни подібний аналіз зробити набагато важче через непередбаченість дій окремих політичних діячів.

Валютний ризик є одним з найважливіших чинників міжнародної торгівлі. На валютні ризики наражаються не тільки торговельні контрагенти, а й банки, державні установи, приватні особи, які мають валютні рахунки. Непередбачені коливання валютних курсів ведуть до прямих втрат одних фірм та банків і прибутків - інших[6, с.44-46].

Валютні ризики - загроза втрат у результаті зміни курсів валют під час виконання контракту. Такі втрати виникають, зокрема, при змінах курсу валюти ціни відносно валюти платежу в період між підписанням зовнішньоторговельного або кредитного контракту і здійсненням платежу за ним. У разі збігу валюти ціни і валюти платежу валютний ризик спричинюється зміною курсу валюти контракту порівняно з національною валютою контрагентів або з падінням купівельної спроможності валют. Якщо валюта ціни і валюта платежу не збігається, експортер зазнає збитків при зниженні курсу валюти ціни відносно валюти платежу, оскільки він отримує менший грошовий еквівалент зафіксованої в контракті вартісної величини. Аналогічним буде валютний ризик для кредитора. Навпаки, для імпортера і боржника валютні ризики виникають при підвищенні курсу валюти ціни відносно валюти платежу, оскільки для її купівлі необхідно заплатити більше національної валюти. У разі збігу валюти ціни і валюти платежу валютний ризик експортера виникає при девальвації валюти контракту відносно його національної валюти. І навпаки, імпортер зазнає збитків, якщо відбувалася ревальвація валюти договору відносно своєї національної валюти.

Найбільшою мірою на валютні ризики наражаються експортери та імпортери готових виробів, особливо машин та обладнання, оскільки подібні контракти, як правило, укладаються за умови відстрочки платежу. Таким чином, чим більший період між підписанням контракту і проведенням платежу за ним, тим вища вірогідність валютних коливань і гостріша необхідність проведення захисних заходів, спрямованих на запобігання валютним ризикам.

При оцінюванні доцільності та ризикованості кожної торговельної операції контрагенти, крім ризику країни, валютного і банківського ризиків, оцінюють ризик свого партнера. У міжнародній торгівлі існують два види ризику контрагентів:

Рис.1.2. Види зовнішньоторговельних ризиків контрагентів

*Примітка: розроблено автором на основі джерела[29]

Ризик неплатежу виникає для експортера, якщо імпортер неспроможний або не бажає здійснити платіж за контрактом. З іншого боку, якщо імпортер зробив авансовий платіж, то він ризикує, бо у разі невиконання контракту експортер може не повернути аванс. Як ефективні заходи зі страхування ризику неплатежу контрагентам доцільно вживати таких заходів: перевіряти інформацію про ділового партнера: про його репутацію, кредитоспроможність, рівень менеджменту, загальний стан галузі промисловості, конкурентоспроможність товару; наполягати на виставленні на користь себе платіжної гарантії, авансової гарантії, перевіряючи при цьому надійність і міжнародний авторитет гаранта; включати до контракту умови, які передбачають застосування до платника штрафів у разі затримання оплати.

Ризик невиконання контракту полягає в невиконанні сторонами умов контракту. Зокрема, імпортер може відмінити або в однобічному порядку змінити замовлення. Експортер з технічних або фінансових причин може не виконати замовлення або виконати його з порушенням терміну і умов поставки, кількості товару, його якості, асортименту, упакування, умов транспортування тощо. Для страхування ризику невиконання контракту підприємствам необхідно включати до контракту умови, що передбачають фінансову відповідальність сторін за його невиконання, а також активно застосовувати банківські гарантії виконання зобов'язань.

У міжнародній торгівлі трапляються й інші види ризиків, наприклад ризик втрати або ушкодження товару в дорозі (ризик доставляння), ризик затримки або втрати документів за акредитивом при їх переказі поштою (поштовий ризик), проблеми з митницею (митний ризик) тощо. Для страхування подібних ризиків удаються до послуг приватних страхових компаній, відправляють документи кількома комплектами кур'єрської пошти та ін. Вибір найефективніших заходів мінімізації ризиків у кожному конкретному випадку залежить від досвіду роботи фірми з кожною країною.

В загальному випадку під оцінкою ризику розуміється систематичний процес виявлення чинників і видів ризику та їх кількісна оцінка, тобто методологія аналізу ризиків поєднує якісний і кількісний підходи. Якісний аналіз ризику (виявлення ризику, визначення потенційних зон ризику, прогнозування негативних наслідків) дає можливість на початковому етапі наочно оцінити ступінь ризикованості по кількісному складу ризиків. На етапі кількісного аналізу ризику обчислюються числові значення величин окремих ризиків і ризику об'єкту в цілому. Також виявляється можливий збиток і дається вартісна оцінка від прояву ризику і, нарешті, завершуючою стадією кількісної оцінки є вироблення системи антиризикових заходів і розрахунок їх вартісного еквівалента. Найбільш поширеними методами кількісного аналізу ризику є статистичні, аналітичні, метод експертних оцінок, метод аналогів.

На рис.1.3. представлена схема дослідження ризику експортно-імпортних операцій регіону.

Рис.1.3. Логічно-структурна схема дослідження ризику експортно-імпортних операцій регіону.

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [9]

Розглянемо системні показники ступеня ризику:

1) допустимий ризик - це ризик рішення, в результаті нездійснення якого експортеру (імпортеру) загрожує втрата прибутку; в межах цієї зони підприємницька діяльність зберігає свою економічну доцільність, тобто втрати мають місце, але вони не перевищують розмір очікуваного прибутку. Показник допустимого ризику

- імовірність того, що збитки виявляться більшими, ніж їх граничний допустимий рівень.

2) критичний ризик - це ризик, при якому експортер (імпортер) попадає в зону критичного ризику, що характеризується небезпечністю втрат всіх коштів, що були вкладені експортером (імпортером) в проект. Показник критичного ризику

- імовірність того, що збитки виявляться більшими, ніж їх граничний критичний рівень.

3) катастрофічний ризик - ризик, при якому виникає неплатіжоспроможність експортера (імпортера); втрати можуть досягати величини, рівної майновому стану експортера (імпортера). Показник катастрофічного ризику

- імовірність того, що збитки виявляться більшими, ніж граничний катастрофічний рівень.

Зовнішньоторговельні ризики відносяться до числа підприємницьких ризиків, які неодмінно присутні в діяльності будь-якого підприємства. Серед фахівців відсутній узгоджений підхід до трактування суті підприємницьких ризиків, яка, як правило, зводиться до певної події, або до її вірогідності, або до діяльності, або до їх комбінації. Наприклад, Міжнародна федерація асоціацій фахівців з ризик-менеджменту і страхування наводить 14 визначень ризику і 9 визначень ризик-менеджменту [29, с.23]. Підприємницький ризик є невід'ємною рисою підприємницької діяльності, і означає такий його стан, який полягає у існуванні можливості недосягнення запланованих цілей внаслідок впливу на діяльність підприємства тих або інших імовірних подій, що призводить до постійного відтворення стихійності ринкових відносин [30, с. 263-264].

З практичної точки зору, зовнішньоторговельний ризик можемо розглядати як комбінацію події, яка впливає на зовнішньоторговельну діяльність підприємства, імовірності цієї події та її наслідків, що унеможливлюють досягнення запланованих цілей в сфері зовнішньої торгівлі і в остаточному підсумку позначаються на доходах власників підприємства.

1.2 Методи страхування зовнішньоторговельних ризиків

Здійснення економічної діяльності завжди пов'язане з певним ступенем зовнішньоторговельного ризику. Кожний суб'єкт керування обирає для себе певний спосіб для зниження ступеня ризику.

Для зменшення можливих зовнішньоторговельних ризиків використовують наступні методи:

Таблиця 1.4.

Методи зменшення зовнішньоторговельних ризиків.

№ п/п	Методи зменшення зовнішньоторговельних ризиків	Характеристика
1	Страхування	використання різних видів полісів, договорів страхування
2	Хеджування	використання біржових ф'ючерсних контрактів і опціонів.
3	Застосування різних форм і методів розрахунково-кредитних відносин	зводять до мінімуму ризик неплатежу за поставлені товари, або неотримання товарів проти їх сплати
4	Аналіз і прогнозування кон'юнктури	на зовнішньому ринку, планування і своєчасна розробка заходів з метою уникнути можливих збитків, викликаних несприятливими кон'юнктурними змінами

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [38]



Страхування є найпоширенішим методом управління ризиками у зовнішньоекономічній діяльності, тому що він простий у застосуванні та відносно низьковитратний. Мета страхування суб'єкта економіки - захист від фінансових наслідків (майнового збитку) внаслідок настання несприятливих подій. Економічна сутність страхування полягає у створенні резервного (страхового) фонду, відрахування в який для окремого страхувальника встановлюються на рівні, значно меншому сум очікуваного збитку і, як наслідок, страхового відшкодування.

Страхування зовнішньоекономічної діяльності підприємств - це міжнародні економічні відносини з захисту майнових інтересів суб'єктів господарювання протягом періоду, в якому відбуваються певні події (страхові випадки), за рахунок майнових коштів, що формуються на сплачених ними внесків (страхових премій). У процесі страхування зовнішньоекономічних відносин беруть участь два суб'єкти: страхувальник та страховик [38, с.118-120].

Страховик - юридична особа будь-якої організаційно-правової форми, яка має державний дозвіл (ліцензію) на проведення операцій страхування.

Страхувальник - юридична чи фізична особа, яка має страховий інтерес і вступає у взаємини зі страховиком на підставі чинного законодавства або двосторонньої угоди про страхування. Страховик має право створювати і витрачати кошти страхового фонду. Страховиками можуть виступати державні страхові організації, акціонерні страхові товариства, товариства взаємного страхування і перестрахування.

Страхування зовнішньоторговельних ризиків - це комплекс видів страхування, що забезпечують захист інтересів вітчизняних і закордонних учасників тих або інших форм міжнародного співробітництва. Він включає страхування експортно-імпортних вантажів, засобів транспорту (судна, літаки, автотранспорт тощо), будівельно-монтажного ризику, експортних кредитів, міжнародних торговельне-промислових та інших виставок, створених спільно з іноземними фірмами підприємств, майна діючих на нашій території іноземних компаній (філій) і функціонуючих в інших країнах українських організацій (представництв), страхування цивільної відповідальності українських та іноземних учасників економічного співробітництва й інші види страхування.

Метою страхування зовнішньоторговельних вантажів є покриття збитків, що можуть виникнути внаслідок часткової втрати, ушкодження або повної втрати товарів при доставці їх від вантажовідправника до вантажоодержувача. Об'єктами страхування можуть бути як самі засоби транспорту, так і перевезені ними вантажі. Страхування вантажів часто називається карго, а страхування засобів транспорту - каско[38,с.120-121].

До засобів банківського страхування економічних ризиків можна віднести: постійне спостереження за рейтингом країн, який публікується в спеціалізованих виданнях;установлення для окремих країн лімітів та їх регулярний перегляд; відкриття філій (представництв) у країнах партнерів і розміщення там своїх представників для вивчення поточної ситуації на місцях

Особливе місце займає страхування експортних кредитів. Сутність його полягає в зменшенні або усуненні кредитного ризику. Об'єктами цього страхування є комерційні кредити, надані покупцеві, банківські позики постачальнику чи покупцеві, зобов'язання і поручительства за кредитом, довгострокові інвестиції тощо. Страхування кредитних ризиків захищає інтереси продавця або банку-кредитора на випадок неплатоспроможності боржника або несплати боргу з інших причин. їх звичайно поділяють на дві основні групи. До першої можна віднести суто комерційний, або економічний, ризик (банкрутство приватного покупця, відмова від платежу або прийняття товару, несплата боргу в обумовлений термін та ін.). До другої групи належать політичні ризики (воєнні дії, революції, заборона на платежі за кордон, консолідація боргів, націоналізація, конфіскація; неплатіж покупця, у ролі якого виступає державна організація; скасування імпортної ліцензії, введення ембарго)[38,с.122].

Використання посередників дає можливість розширити пропозицію страхових послуг, взяти на відповідальність виробничі та комерційні ризики, які не може вирішити страхова компанія. У зв'язку з цим доцільно застосувати перестрахування. Під перестрахуванням розуміється система економічних відносин між страховиками, яка дозволяє страховій компанії, передати отримані ризики іншим страховим компаніям (перестраховикам). Зміст відносин між страховиком та перестраховиком полягає в зобов'язанні перестраховика покрити частину страхових виплат страхової компанії за страховими випадками, що настали у її клієнтів, сподіваючись на частину страхової премії, отриманої від клієнтів. Економічною сутністю перестрахування є перерозподіл страхового фонду між страховими організаціями. Прийняті в перестрахуванні ризики можуть передаватися повторно, продовжуючи ланцюг перестрахування. Таким чином, у перестрахуванні відбувається постійний обмін ризиками і преміями, головною метою якого є прагнення створити збалансований, стійкий власний страховий портфель

У міжнародній практиці існує кілька варіантів участі держави у страхуванні експорту. У деяких країнах страхування експортних ризиків здійснюється державними агентствами, страхові премії сплачуються безпосередньо до бюджету та безпосередньо з бюджету сплачуються страхові відшкодування. Інший варіант - створення окремих установ, що працюють на самоокупній основі, тобто покривають адміністративні витрати та страхові відшкодування надходженням від премій. Так, у Великобританії страхування таких ризиків здійснюється Департаментом гарантій експортних кредитів, компанією "Індемніті" та корпорацією "Ллойд"; у Німеччині - товариством "Гермес" і приватною компанією "Тройарбайт"; у Франції - товариством "Кафас"; в Італії - компанією "САЧЕ"; у США - "ОПІК" тощо [39]. Як правило, такі страховики діють від імені і за рахунок уряду в рамках ліміту державних гарантій по експортних кредитах, що затверджується при прийнятті державного бюджету.

Участь держави в забезпеченні страхування експортних ризиків базується на недосконалості ринку, оскільки приватні страховики не бажають надавати страхового покриття для найбільш ризикових експортних регіонів, ринок страхування експорту був би неповним без урядового втручання.

Однак, страхування, як метод мінімізації ризику має ряд обмежень. По-перше, це ціна. Нерідко премія, запитувана страховиком за прийняття на себе ризику, перевищує ту ціну, яку принциповий страхувальник вважає розумною за трансферт ризику. По-друге, обмеженням використання страхування є неможливість застрахувати деякі види ризиків, тому що вони не приймаються. Так, якщо ймовірність настання ризикової події дуже велика, то страхові фірми не беруться страхувати ці види ризику або вводять непомірно високі платежі.

Поряд зі страхуванням застосовують також інші методи управління ризиками. Для управління ризиками, пов'язаними з падінням цін на біржові товари, фондові цінності та несприятливим падінням курсу валют, широко застосовуються різні методи хеджування, тобто методи укладення поряд з основним контрактом контракту про купівлю в постачальників відповідного товару "на термін" (йдеться про більш пізній термін, ніж за основним контрактом) за фіксованою ціною[38,с.123-124].

Техніка хеджування полягає в наступному. Продавець реального товару, прагнучи застрахувати себе від передбачуваного зниження ціни, продає на біржі ф'ючерсний контракт на даний товар (хеджування продажем). У разі зниження цін він викупляє ф'ючерсний контракт, ціна на який також впала, і отримує прибуток на ф'ючерсному ринку, який повинен компенсувати недоотриману ним виручку на ринку реального товару.

Перевага таких методів - можливість оперативного прийняття рішень, порівняно невисока вартість налагодженість і доступність ринків ф'ючерсів і опціонів. До недоліків відносять порівняно вузький спектр дії (тільки цінові параметри угод на товари, фондові цінності і валюту), складність використання, що вимагає високого рівня кваліфікації фахівців. Тому цей метод використовується, як правило, великими підприємствами і при великих обсягах зовнішньоторговельних операцій.

Небезпека валютних втрат у результаті зміни курсу валюти ціни (позики) стосовно валюти платежу в період між підписанням контракту або кредитної угоди і здійсненням платежу викликає валютний ризик. У міжнародній практиці застосовуються три основні підходи до страхування валютних ризиків: однобічні дії одного з контрагентів; взаємна домовленість учасників угоди; операції страхових компаній або банків. Підприємства (фірми) можуть знизити свій валютний ризик за умови правильного вибору валюти ціни контракту, а також валюти платежу у разі їх неспівпадіння. Для експортера вигідно встановлювати ціну контракту в «міцній» валюті, курс якої стабільний або має тенденцію до зростання. Для імпортера вигідна «слабка» валюта, курс якої постійно девальвує.

Другий спосіб страхування валютних ризиків, який використовується у світовій практиці, полягає в зміні термінів платежів. Він називається в перекладі з англійської «випередження і відставання» (leads & lags). Сутність цієї тактики полягає в маніпулюванні термінами розрахунків: дострокова оплати товарів і послуг при очікуваному підвищенні курсу валюти платежу або, навпаки, затримка платежу при прогнозованому падінні її курсу. Можливість дострокової оплати, а також розмір пені за несвоєчасну оплату фіксується у контрактах.

Широкого використання серед підприємств і банків набув ще один метод валютного страхування - збалансованість грошових вимог і зобов'язань, або приведення у відповідність валютних доходів та витрат[38, с.125]. Цей метод часто використовується підприємствами, які укладають велику кількість міжнародних угод. Укладаючи угоди, банки повинні вибирати ту валюту, яка допоможе повністю або частково закрити відкриті валютні позиції, які вже має клієнт. Це можливо при одночасному підписанні контрактів на експорт та імпорт у тій самій валюті з приблизно рівними строками виконання. Якщо ж підприємство займається одним видом діяльності, то більш доцільно укладати контракти з використанням різних валют, курси яких змінюються в протилежних напрямках.

Крім цього, страхування валютних ризиків здійснюється за допомогою валютних застережень. Валютні застереження - спеціальні умови, що включаються до контракту і передбачають перегляд суми платежу в тій самій пропорції, в якій передбачається зміна курсу валюти платежу відносно валюти застереження. При цьому методі валюта платежу ставиться в залежність від стійкішої валюти застереження.

У міжнародній торгівлі розрізняють прямі, непрямі та багатовалютні застереження. Так, якщо ціна товару зафіксована в одній з найбільш поширених у міжнародних розрахунках валют, а платіж передбачений в іншій грошовій одиниці (наприклад, у національній валюті), то застосовується непряме валютне застереження, тобто в контракті вказується курс перерахунку однієї валюти до іншої на день проплати.

Захист від ризиків з допомогою валютних застережень належить до так званого нестрахового захисту, оскільки не передбачає розміщення цих ризиків на страхування у страхових компаніях. Сутність цих застережень зводиться до встановлення в контракті, а саме у двох його статтях - "ціна товару" та "умови платежу" - таких умов, які зводили б до мінімуму можливі валютні втрати[15,с.175-176].

Валютне застереження - умова в міжнародному контракті, що обумовлює перегляд суми платежу пропорційно до зміни курсу валюти застереження з метою страхування валютного або кредитного ризику експортера або кредитора. Найбільш поширена форма валютного застереження - неспівпадіння валюти ціни і валюти платежу. При цьому експортер або кредитор зацікавлений у тому, щоб за валюту ціни вибиралася найбільш стійка валюта або валюта, підвищення курсу якої прогнозується. Багатовалютне застереження - умова в міжнародному контракті, що обумовлює перегляд суми платежу пропорційно до зміни курсу кошика валют, що заздалегідь вибираються за згодою сторін

Сучасними методами страхування валютних ризиків експортерів і кредиторів є: валютні опціони, форвардні валютні операції, валютні ф'ючерси, міжбанківські операції "своп".

Рис.1.5. Методи страхування валютних ризиків експортерів та імпортерів

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [38]

Опціонні операції - це угоди, що дають право (але не зобов'язання) одному учаснику угоди купити або продати відповідну кількість іноземної валюти за фіксованим курсом протягом визначеного часу, тоді як другий учасник за грошову премію зобов'язується за необхідності забезпечити реалізацію цього права, будучи готовим продати або купити іноземну валюту за відповідною договірною ціною. Зміст форвардних валютних операцій полягає в купівлі чи продажі певних сум відповідної валюти за заздалегідь обумовленим курсом на базі поточних ринкових котирувань із її фактичним переданням у розпорядження контрагента у певний строк у майбутньому (звичайно на дату розрахунків за комерційними операціями). У такий спосіб банки страхують себе та своїх клієнтів від можливих валютних збитків під час проведення останніми зовнішньоторговельних операцій. Крім того, банки часто практикують диверсифікацію складу своїх валютних резервів, скорочуючи в них питому вагу нестійких валют і збільшуючи питому вагу стійких валют. Ф'ючерсні операції - це угоди з купівлі-продажу валют у майбутньому між двома сторонами за раніше обумовленим курсом, які укладаються на біржових ринках. Особливістю ф'ючерсних угод є те, що вони стандартизовані і поставки валюти відбуваються в строго визначені терміни. Поставка валюти за контрактом повинна здійснюватись через рахункову палату біржі, яка гарантує виконання зобов'язань за угодами всіма сторонами. Але, як правило, реальна поставка валюти за ф'ючерсними угодами не відбувається. Угоди типу "своп" - комбінація двох протилежних конверсійних операцій на однакову суму з однією датою укладання та різними датами валютування. При цьому одна із зазначених операцій є терміновою, а інша - угодою з негайною поставкою.

Також у світовій практиці для страхування експортерів і кредиторів від інфляційного ризику використовують товарно-цінові застереження[15,с.178].

Товарно-цінове застереження - умова, що включається в міжнародний контракт з метою страхування від інфляційного ризику. До товарно-цінових застережень відносять :

Таблиця 1.6.

Види товарно-цінових застережень страхування експортерів та кредиторів.

Товарно-цінове застереження	№ п/п	Види товарно-цінових застережень
	1	Застереження про змінну ціну, що підвищується залежно від ціноутворювальних чинників
	2	Індексне застереження - умова, за якою суми платежу змінюються пропорційно до зміни цін за період з дати підписання до моменту виконання зобов'язання. Індексні застереження не набули значного поширення у світовій практиці через труднощі з вибором і перерахуванням індексів, що реально відображають зростання цін
	3	Комбіноване валютно-товарне застереження використовується для регулювання суми платежу з урахуванням зміни валютних курсів і товарних цін. У випадку однонаправленої динаміки зміни валютних курсів і товарних цін підрахунок сум платежу відбувається пропорційно до чинника, що максимально змінився

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [15]



Таким чином, сучасний рівень розвитку страхової, банківської і біржової справи у світі надає учасникам зовнішньоекономічної діяльності широкий вибір різних інструментів захисту від ризиків при здійсненні зовнішньоторговельних операцій, однак вони не в змозі забезпечити абсолютний захист від можливих ризиків, хоча і можуть істотно їх зменшити. Значною мірою ризики можна відвернути шляхом ефективного управління (наприклад, диверсифікацією діяльності тощо), найбільший ефект може бути досягнутий за рахунок поєднання, комбінації різних методів управління ризиками: страхування, хеджування, застосування сучасних методів управління, форм і методів розрахунків у зовнішньоторговельних операціях. Говорячи про заходи щодо мінімізації ризиків, необхідно також мати на увазі, що, перш ніж звертатися за допомогою в інші організації, фірма повинна використовувати всі можливі внутрішні джерела зниження ризику, такі як: перевірка передбачуваних партнерів; грамотне складання контракту угоди; планування і прогнозування діяльності фірми; ретельний підбір кадрів фірми. Грамотне застосування усього інструментарію управління ризиками у зовнішньоекономічній діяльності дозволить визначити їх оптимальний рівень, який сприятиме розвитку компанії та зростанню прибутку від діяльності на міжнародних ринках.



Розділ 2. Стан зовнішньоторговельних операцій України та методів їх страхування

2.1 Класифікація джерел ризику зовнішньоторговельних операцій

В умовах жорсткого конкурентного середовища одним зі стратегічних завдань управління підприємством, забезпечення його життєдіяльності та запобігання банкрутства є розробка і впровадження в практику діяльності комплексу організаційно-економічних заходів стосовно джерел можливих ризиків, оцінці їх рівня та прогнозування наслідків, вироблення управлінських рішень щодо мінімізації та фінансування ризику. Останній притаманний будь-якій економічній діяльності підприємства.

Рис.2.1. Причини виникнення зовнішньоторговельних ризиків України

*Примітка: розроблено автором на основі джерела[29]



Зовнішньоторговельні операції взагалі є ризиковими, а при організації та здійсненні таких операцій з іноземними партнерами ризики суттєво зростають. Адже вони мають багато складових, до яких можна відносити етапи узгодження та укладення угоди (контракту), підготовку товару до продажу і транспортування, виконання митних та інших прикордонних формальностей, перевезення, страхування, підготовка переліку товарних та транспортних документів, декларування, митного контролю та митного оформлення товарів.

Стосовно визначення змісту «ризик», то його можна трактувати з позиції держави та з позиції суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Для держави ризик полягає у ймовірності наявності спроби порушення національних норм тарифного і нетарифного регулювання при здійсненні зовнішньоторговельної операції, що може призвести до ухилення від сплати повних сум обов'язкових при митному оформленні платежів чи подолання незаконним шляхом законодавчо визначених заборон або обмежень стосовно ведення торговельних операцій з окремими групами товарів.

Для суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності сенс ризику означає можливість зриву виконання умов торговельного договору (контракту), втрату загалом чи частки запланованого прибутку через неможливість подолання державних адміністративних бар'єрів (заходів нетарифного регулювання) або податковий тиск держави щодо сплати обов'язкових платежів на момент митного оформлення товарів.

Ефективне здійснення управління ризиками залежить безпосередньо від виду діяльності підприємства, тобто від джерел виникнення ризиків.

Усю сукупність джерел зовнішньоторговельних ризиків можна умовно поділити на дві групи: безпосередні та опосередковані[29, с.24]. При цьому перші характеризуються тим, що джерела ризиків, у разі їх наявності, безпосередньо можуть призводити до негативних наслідків за результатами зовнішньоекономічної операції з товаром. Опосередковані джерела ризиків не мають явного та однозначного впливу на ефективність торговельної операції, для їх виявлення необхідно проводити детальний аналіз негативних наслідків та проявів.

Водночас джерела виникнення зовнішньоторговельних ризиків також можна розподіляти на об'єктивні та суб'єктивні, які можуть характеризуватись наступними ознаками, а саме перша сукупність джерел виникнення ризиків не залежить від волі всіх учасників організації та виконання зовнішньоторговельної операції, а суб'єктивні ризики характеризуються тим, що один чи декілька учасників торговельної операції умисно чи неумисно порушили норми законодавства, що регламентують правила організації та здійснення торговельних операцій.

Запропоновані підходи до класифікації джерел ризиків не мають законодавчого закріплення та не є загальноприйнятими, тому, залежно від міри необхідності кожної зацікавленої особи, можна запровадити інші ознаки для здійснення класифікації джерел ризиків.

Класифікація ризиків у міжнародній торгівлі наведена в таблиці 1.

Таблиця 2.2.

Класифікація видів зовнішньоторговельних ризиків

Група ризиків	Види ризиків
Ризики країни (політичні, макроекономічні)	ризик розірвання контракту через дії влади країни-партнера; ризик військових дій і цивільних безпорядків; кримінальні ризики ;ризик обмежень на експорт-імпорт; ризик можливості трансферту капіталів і прибутків; ризик неотримання прибутків
Ризики вибору і надійності партнера	ризик обману і не існування фірми-партнера; ризик невиконання партнером вимог контракту; ризик неплатоспроможності партнера; ризик розірвання контракту партнером з особистих обставин; ризик зниження фінансової стійкості партнера; ризик затримки поставки з вини партнера
Маркетингові ризики	ризик відсутності або непевності інформації про ринкову ситуацію; ризик відсутності необхідної інформації про законодавчу і нормативну бази; ризик низької конкурентоспроможності товару ;ризик заборони реклами на певний вид товару; ризик зростання витрат на освоєння ринку; галузевий ризик; інноваційний ризик
Транспортні ризики	ризик неправильного визначенні моменту передачі відповідальності за вантаж у процесі транспортування; ризик вибору транспортного засобу; ризик ушкодження вантажу в процесі транспортування
Ризики визначення предмета контракту	ризик невірного юридичного визначення угоди; ризик неправильної назви об'єкта контрактних відносин; ризик невідповідності форми контракту, визначеної законодавством
Ризики умови кількості	ризик невірного вибору одиниці виміру; ризик неправильного застосування коефіцієнта перерахунку одиниць виміру товару; ризик нечіткого визначення кількості за кожним типом товару; ризик зміни кількості товару залежно від умов його збереження і транспортування
Ризики умови якості	ризик дефектності товару; ризик нечіткого визначення якості товару в контракті; ризик відхилення якості поставленої продукції від зразка; ризик застосування в товарі речовин, що не відповідають екологічним і фізичним стандартам; ризик зміни якості товару під час транспортування; ризик закінчення терміну споживанні товару або гарантійного терміну; ризик повернення товару у випадку браку
Група ризиків	Види ризиків
Ризики умови упакування і маркування	ризик зменшення прибутків від поганої упаковки; ризик недотримання норм і законів, що регламентують умови, вимоги, порядок упакування і маркування; ризик зниження споживчої принадності через упаковку; ризик зниження конкурентоспроможності товару через неповне маркування; ризик невідповідності маркування вимогам замовника ;ризик чутливості продукції залежно від упаковки; ризики штрафів через невідповідність упаковки і маркування
Ризики умови ціни	ризик незнання цінової кон'юнктури ринку; ризик неправильного розрахунку експортної й імпортної ціни; ризик зниження ціни товару від моменту підписання договору до моменту відвантаження товару; ризик зменшення знижки за торгову партію; ризик антидемпінгових переслідувань
Ризики умови поставки	ризик неможливості здійснення обраного виду поставки; ризик зростання собівартості товару через обрану форму поставки
Ризики валютно-фінансових умов контракту	ризик вибору валюти платежу; ризик можливості виникнення втрат унаслідок зміни курсу валют; ризик вибору умов платежу; ризик вибору форми розрахунків ризик вибору засобів платежу; процентний ризик; ризик визначення повного переліку документів для проведення розрахунків; ризик виникнення додаткових витрат, унаслідок переказу грошей і вибору форми поставки; ризик виникнення збитків у випадку прострочення платежів
Ризики умов форс - мажорних обставин	ризик виникнення форс - мажорних обставин; ризик неможливості отримання документального підтвердження виникнення форс-мажорних обставин; ризик непередбачених форс-мажорних обставин
Ризики визначення умов розгляду арбітражу	ризик вибору арбітражного органу; ризик вибору застосованого в арбітражі права; ризик виникнення судових витрат; ризик невиконання партнером арбітражних рішень через неприйняття його країною міжнародних конвенцій і законів, що регламентують виконанні цих рішень
Комерційні ризики	ризик несприятливої кон'юнктури; ризик упущеної вигоди; ризик зміни ціни товару в процесі реалізації; ризик зниження купівельної спроможності грошей ризик обмеження на торгівлю
Ризики, пов'язані з процесом митного оформлення	ризик невчасної сертифікації товару ризик неправильного розрахунку мита ризик недотримання вимог із заповненні документів із зовнішньоекономічних операцій незадовільне інформаційне забезпеченні проведенні митних процедур ризик тимчасових затримок із фіто та ветеринарного контролю ризик неотримання необхідних документальних підтверджень на проведення зовнішньоекономічних операцій

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [29]

Отже, розрізняють такі особливості зовнішньоторговельних ризиків:

1. Складність коректної оцінки ризиків унаслідок територіальної віддаленості контрагента, складності отримання інформації про контрагента і аналізу політичної і макроекономічної ситуації в його країні.

2. Складність дозволу господарських суперечок між сторонами, що витікає з високої вартості організації арбітражного процесу, ускладнень, викликаних різною правосуб'єктністю сторін контракту, складністю застосування рішень суду однієї держави на території іншого.

3. Великий ступінь рухливості зарубіжних ринків, викликаний активною конкурентною боротьбою і змінами ринкової кон'юнктури. Це робить певний вплив на ухвалення комерційних рішень, стабільність ділових планів компаній, і приводить до підвищення ризиків невиконання контракту.

4. Вищий рівень збитків у разі невиконання контрагентом зобов'язань. У разі неотримання сплаченого товару або засобів за відвантажену продукцію розмір збитків може бути збільшений на суму штрафних санкцій державних контролюючих органів за порушення валютного законодавства[29,с.27-28].

Виходячи з особливостей організації та здійснення зовнішньоторговельних операцій, доцільно визначити джерела ризиків, які можна відносити до сукупності безпосередніх джерел. Це ризики, виявлені при здійсненні контролю таких об'єктів:

- зміст зовнішньоторговельних контрактів (угод);

- відомості (характеристики, показники, склад, призначення тощо) стосовно товару;

- результати митного контролю;

- відомості товарних та супровідних документів на партію товару.

Опосередковані джерела ризику при здійсненні зовнішньоторговельних операцій можуть виникнути при здійсненні контролю таких об'єктів:

- відомостей про продавця-експортера та покупця-імпортера;

- відомостей про посередників у торговельних операціях;

- відомості щодо країни експорту товару;

- відомості щодо країни виробника товару;

- відомості про перевізника та транспортний засіб, маршрут перевезення тощо.

Прискіпливо здійснюючи на таких засадах чи обираючи інші фактори та показники для проведення класифікації джерел ризику, можна дійти висновку: всі джерела ризику взаємопов'язані та взаємозалежні. Водночас класифікацію необхідно здійснювати з метою прогнозування можливих негативних наслідків та підготовки сукупності альтернативних шляхів їх подолання.

Суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності при укладанні угоди (контракту) необхідно звернути особливу увагу на відповідність характеру угоди певному переліку характерів угод, тому що він може стати джерелом ризику для оформлення відмови у митному оформленні.

Державні контролюючі органи, насамперед податкові та митні, повинні звертати увагу на характер угоди як джерело ризиків у державній системі валютного контролю.

Розглянута сукупність джерел виникнення ризиків є взаємопов'язаною між собою, проте більшість ризиків у зовнішньоторговельних операціях пов'язана з предметом угоди товаром, його перевезенням, виконанням низки формальностей, оплатою та ін. Підсумовуючи викладене, можна зазначити що джерела виникнення ризиків формуються безпосередньо складовими зовнішньоторговельної угоди, при цьому дані джерела за своїм походженням є взаємопов'язаними категоріями, аналіз впливу яких на виконання торговельної угоди повинен здійснюватись комплексно.

2.2 Аналіз управління ризиками зовнішньоторговельних операцій України та методів їх страхування

Детерміновані ситуації, коли відсутній ризик, зустрічаються в зовнішній торгівлі досить рідко. Більшість невизначених подій, що спричиняють ризик, є неповністю прогнозованими та контрольованими, їх неможливо усунути, а тому навіть на перший погляд досить ефективні рішення можуть призвести до значних збитків. Неможливо повністю звільнитися від ризику: намагаючись позбутися однієї ризикованої ситуації, можна потрапити у іншу. Невизначеність призводить до ризику через відсутність повної інформації та неможливість точного передбачення. Суттєво впливати на його виникнення можуть такі чинники ,як науково - технічний прогрес, ринковий попит і ціни на товари тощо. Ризик виникає тоді, коли приймається рішення з кількох можливих, і є непевність в тому, що воно, це рішення, призведе до найефективніших наслідків.

Призначення аналізу зовнішньоторговельних ризиків - дати потенційним партнерам необхідні дані, переконавшись у цьому самому, для прийняття рішень стосовно доцільності участі у певній економічній діяльності (проекті) і передбачити заходи захисту від можливих збитків.

Таблиця 2.3

Потреба ідентифікації ,оцінювання та аналізу ступеню зовнішньоторговельних ризиків

Потреба ідентифікації ,

Подобные документы

• Страхування зовнішньоекономічних операцій

  Розвиток міжнародних господарських зв`язків суб`єктів господарювання. Захист майнових інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності від різноманітних ризиків. Страхування у сфері зовнішньоекономічної діяльності в Україні. Комплексне страхування.
  
  реферат [33,6 K], добавлен 15.03.2009
  

• Валютні та кредитні ризики: сутність та механізм мінімізації

  Суть валютних та кредитних ризиків, їх класифікація. Валютна позиція банків. Система захисних застережень. Методи страхування валютного та кредитного ризиків. Система валютного регулювання. Погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті.
  
  реферат [28,0 K], добавлен 10.08.2011
  

• Ризики у зовнішньоекономічній діяльності, способи їх усунення

  Типи ризиків, які виникають у процесі міжнародного товарообміну, заходи, що дають змогу їх мінімізувати або усувати зовсім. Засоби банківського страхування економічних ризиків. Основні підходи до страхування валютних ризиків, обліково-дисконтні операції.
  
  контрольная работа [21,6 K], добавлен 09.05.2010
  

• Роль і суть співпраці України з міжнародними організаціями у галузі охорони навколишнього середовища

  Особливості ролі держави у сфері охорони навколишнього середовища. Характеристика міжнародного екологічного законодавства. Визначення пріоритетів та основні шляхи удосконалення міжнародної співпраці України у галузі охорони навколишнього середовища.
  
  курсовая работа [107,2 K], добавлен 17.05.2014
  

• Експортні та імпортні операції сільськогосподарських підприємств

  Теоретико-методологічні аспекти обліку зовнішньоторговельних операцій. Міжнародне економічне співробітництво як один із чинників впливу на розвиток країни. Класифікація договорів експортно-імпортних операцій. Облік купівлі та продажу іноземної валюти.
  
  дипломная работа [143,7 K], добавлен 18.05.2011
  

• Валютне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

  Становлення і розвиток світогосподарських зв'язків та визначення сутності валютних відносин як форми організації розрахунків та платежів на міжнародному і міждержавному рівні. Валютні умови зовнішньоторговельних контрактів. Ризики і способи їх усунення.
  
  контрольная работа [41,7 K], добавлен 07.10.2011
  

• Зовнішньоекономічна діяльність України

  Роль зовнішньоекономічної діяльності в розвитку України та організаційна структура її управління. Сучасний стан та основні проблеми зовнішньоекономічної діяльності. Стратегія розвитку та шляхи вирішення основних проблем зовнішньоекономічної діяльності.
  
  курсовая работа [40,0 K], добавлен 10.03.2014
  

• Фінансові ризики на міжнародних ринках

  Поняття ризику і невизначеності у валютно-кредитних і фінансових відносинах. Поняття фінансового ризику. Знецінення грошових доходів з погляду реальної купівельної спроможності. Валютні та процентні ризики. Стратегії управління фінансовим ризиком.
  
  контрольная работа [26,4 K], добавлен 25.11.2011
  

• Зовнішньоекономічна діяльність підприємства та її роль у розвитку національної економіки

  Суть, особливості та законодавча база з регулювання зовнішньоекономічної політики України. Структура управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства. SWOT-аналіз, аналіз макро- й мікромаркетингового середовища та зовнішньоекономічної діяльності.
  
  дипломная работа [372,6 K], добавлен 03.03.2011
  

• Британська енергетична стратегія

  Дослідження основних підходів Великобританії до розробки політики у сфері зміни клімату. Аналіз довгострокових тенденцій забезпечення британської економіки енергетичними ресурсами. Вивчення ризиків міжнародної енергетичної безпеки та співпраці з Росією.
  
  реферат [35,2 K], добавлен 19.06.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам