Удосконалення системи управління ризиками зовнішньоекономічної діяльності підприємств з урахуванням впливу невизначеності середовища

Валютні ризики - загроза втрат у результаті зміни курсів валют під час виконання контракту. Такі втрати виникають, зокрема, при змінах курсу валюти ціни відносно валюти платежу в період між підписанням зовнішньоторговельного або кредитного контракту і здійсненням платежу за ним.

При оцінюванні доцільності та ризикованості кожної торговельної операції контрагенти оцінюють ризик свого партнера. У міжнародній торгівлі існують два види ризику контрагентів: ризик неплатежу і ризик невиконання контракту.

Усю сукупність джерел зовнішньоторговельних ризиків можна умовно поділити на дві групи: безпосередні та опосередковані. При цьому перші характеризуються тим, що джерела ризиків, у разі їх наявності, безпосередньо можуть призводити до негативних наслідків за результатами зовнішньоекономічної операції з товаром. Опосередковані джерела ризиків не мають явного та однозначного впливу на ефективність торговельної операції, для їх виявлення необхідно проводити детальний аналіз негативних наслідків та проявів.

У розпорядженні фінансистів є широкий арсенал інструментів щодо мінімізації зовнішньоторговельних ризиків. До основних із таких методів належать: страхування ризиків за допомогою страхових компаній; хеджування валютних ризиків, застосування різних форм і методів розрахунково-кредитних відносин, аналіз і прогнозування кон'юнктури.

Страхування є найпоширенішим методом управління ризиками у зовнішньоекономічній діяльності, тому що він простий у застосуванні та відносно низьковитратний. Мета страхування суб'єкта економіки - захист від фінансових наслідків (майнового збитку) внаслідок настання несприятливих подій. Економічна сутність страхування полягає у створенні резервного (страхового) фонду, відрахування в який для окремого страхувальника встановлюються на рівні, значно меншому сум очікуваного збитку і, як наслідок, страхового відшкодування.

Однак, страхування, як метод мінімізації ризику має ряд обмежень. По-перше, це ціна. Нерідко премія, запитувана страховиком за прийняття на себе ризику, перевищує ту ціну, яку принциповий страхувальник вважає розумною за трансферт ризику. По-друге, обмеженням використання страхування є неможливість застрахувати деякі види ризиків, тому що вони не приймаються. Так, якщо ймовірність настання ризикової події дуже велика, то страхові фірми не беруться страхувати ці види ризику або вводять непомірно високі платежі.

Поряд зі страхуванням застосовують також інші методи управління зовнішньоторговельними ризиками. Для управління ризиками, пов'язаними з падінням цін на біржові товари, фондові цінності та несприятливим падінням курсу валют, широко застосовуються різні методи хеджування, тобто методи укладення поряд з основним контрактом контракту про купівлю в постачальників відповідного товару "на термін" (йдеться про більш пізній термін, ніж за основним контрактом) за фіксованою ціною.

Страхування валютних ризиків здійснюється за допомогою валютних застережень. Валютні застереження - спеціальні умови, що включаються до контракту і передбачають перегляд суми платежу в тій самій пропорції, в якій передбачається зміна курсу валюти платежу відносно валюти застереження. При цьому методі валюта платежу ставиться в залежність від стійкішої валюти застереження.

У міжнародній торгівлі розрізняють прямі, непрямі та багатовалютні застереження. Так, якщо ціна товару зафіксована в одній з найбільш поширених у міжнародних розрахунках валют, а платіж передбачений в іншій грошовій одиниці (наприклад, у національній валюті), то застосовується непряме валютне застереження, тобто в контракті вказується курс перерахунку однієї валюти до іншої на день проплати.

Також у світовій практиці для страхування експортерів і кредиторів від інфляційного ризику використовують товарно-цінові застереження.

Товарно-цінове застереження - умова, що включається в міжнародний контракт з метою страхування від інфляційного ризику.

Для мінімізації зовнішньоторговельних ризиків проводять аналіз, призначення якого - дати потенційним партнерам необхідні дані, переконавшись у цьому самому, для прийняття рішень стосовно доцільності участі у певній зовнішньоекономічній діяльності (проекті) і передбачити заходи захисту від можливих збитків.

Аналіз зовнішньоторговельних ризиків поділяють на два взаємодоповнюючі один одного види: якісний та кількісний.

Якісний аналіз є найбільш складним і вимагає грунтовних знань, досвіду та інтуіції у даній сфері економічної діяльності. Його головна мета визначити чинники ризику, області ризику, після чого ідентифікувати усі можливі ризики.

Кількісний аналіз ризику, тобто кількісне (числове) визначення ступеня окремих ризиків і ризику даного виду діяльності (проекту) в цілому, що є теж досить складною проблемою.

Якісний аналіз ризику включає декілька аспектів. Перший аспект пов'язаний з необхідністю порівняння сподіваних позитивних результатів з можливими економічними, соціальними та іншими, як сьогоднішніми так і майбутніми наслідками.

Другий аспект якісного аналізу зовнішньоторговельних ризиків пов'язаний з виявленням впливу рішень, що приймаються за умов невизначеності, на інтереси суб'єктів економічного життя.

Під час кількісного аналізу зовнішньоторговельних ризиків можна використовувати різні методи. Найбільш розповсюдженими є:

- статистичні;

- використання аналогів;

- експертні методи;

- аналіз доречності затрат.

Існує також аналітичний метод аналізу зовнішньоторговельних ризиків, заснований на визначенні ступеня ризику шляхом розрахунків. Він включає в себе ще кілька видів аналізу, наприклад аналіз чутливості моделі, аналіз сценаріїв і аналіз величини відносних ризиків.

Аналіз зовнішньоторговельних ризиків допоможе своєчасно відібрати оптимальний варіант дій з числа альтернативних в усіх сферах підприємництва: виробничій, комерційній, фінансовій на зовнішньому ринку України.

Україна є однією з найбільш енергоємних країн світу, рівень її енергоефективності становить всього лише одну третину від аналогічного рівня середньоєвропейської країни. Але в той же час, вона володіє величезним потенціалом підвищення ефективності практично у всіх галузях її економіки.

Зростання цін на традиційні енергоносії спонукає Україну шукати альтернативні підходи до вирішення енергетичних проблем. В даний час в Україні активізовано роботу в цьому напрямку. Розробляється і поліпшується законодавче забезпечення, поліпшується інвестиційний клімат для альтернативних енергетичних проектів.

Розвиток міжнародного економічного і науково-технічного співробітництва в сфері альтернативної енергетики є одним з напрямів зміцнення національної (енергетичної) безпеки, визначається здатністю країни як зменшити фінансування впровадження альтернативної енергетики, створення сприятливого інвестиційного клімату, насамперед, для національних підприємств.

Питання енергетичної безпеки і пошук нових альтернативних джерел енергоносіїв є нагальною проблемою для України. Зменшення запасів і ускладнення видобутку традиційних вуглеводневих енергоносіїв, постійне зростання цін на них, посилення законодавчого захисту охорони навколишнього середовища спонукають країну використовувати значний потенціал для розвитку альтернативної енергетики.

Для мінімізації ризиків пов'язаних із вкладанням інвестицій у такий актив, як відновлювальна енергетика, Європейський Банк Реконструкції та Розвитку запровадив програму фінансуванні альтернативної енергетики в Україні. Дана програма має назву USELF і має на меті не лише кредитування підприємств даної галузі ,а й надання спеціалізованої безоплатної допомоги з технічних питань.

Розвиток альтернативних джерел енергії буде сприяти зміцненню міжнародного іміджу нашої держави, зменшенню залежності України від найбільших світових постачальників енергетичної сировини, підвищенню рівня її енергетичної безпеки.

Для зменшення зовнішньоторговельних ризиків необхідно дотримуватись основних принципів Віденської конвенції ООН - тобто принципів дотримання

добросовісності у міжнародній торгівлі. Це поняття охоплює таке:

- надання партнеру достовірних відомостей про себе та про юридичну особу, від імені та в інтересах якої виступає представник;

- надання достовірної інформації про товар, який є об'єктом угоди;

- дотримання правил ділової етики;

- прийняття належних заходів для виконання договірних умов.

Таким чином, сучасний рівень розвитку страхової, банківської і біржової справи у світі надає учасникам зовнішньоекономічної діяльності широкий вибір різних інструментів захисту від ризиків при здійсненні зовнішньоторговельних операцій, однак вони не в змозі забезпечити абсолютний захист від можливих ризиків, хоча і можуть істотно їх зменшити. Значною мірою ризики можна відвернути шляхом ефективного управління (наприклад, диверсифікацією діяльності тощо), найбільший ефект може бути досягнутий за рахунок поєднання, комбінації різних методів управління ризиками: страхування, хеджування, застосування сучасних методів управління, форм і методів розрахунків у зовнішньоторговельних операціях.

Список використаних джерел

1. Закон України “ Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюти (185/94 ВР) від 07.05.06р.

2. Закон України «Про альтернативні джерела енергії»//http://www.rada.gov.ua

3. Енергетична стратегія України на період до 2030 року (№145-р від 15 березня)

3. Постанова Кабінету Міністрів України і НБУ від 21 червня 1995 р. № 444 (444-95-п) «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних попереджень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що передбачають розрахунки в іноземній валюті».

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1280, «Про впровадження механізму страхування та кредитних ризиків».

5. Астахов В.П. Валютные операции. Внешнеэкономическая деятельность и уполномоченные коммерческие банки: бухгалтерский учет, валютный контроль. -М: Ось-89, 2013 С. 80-86

6. Байда Н. Ризики зовнішньоторговельної діяльності // Фінанси України. - 2013. - № 11. - C. 42-48

7. Бровков С М., Руденко Л. В. Валютно-фінансові механізми в міжнародному бізнесі: світовий досвід і українська практика. - К.: ТОВ Агентство «Україна», 2011 С. 24-27

8. Бункин М.К., Семенов А.М. Основы валютных отношений: Учебн. пособие. -М.: Юрайт, 2009 С. 147-152

9.Вітлінський В.В.,Великоіваненко Г.І. Ризикологія в економіці та підприємництві. - К.: КНЕУ, 2012, С.5-9

10. Гарантии и аккредитивы в современной банковской практике / Под ред. А.П. Голубовича. - М.: Менатеп-Информ,2011 С.51-55

11. Даишев Р.А. Документарные операции банков: аккредитивы и инкассо в расчетах по торговым операциям.- М.: ИНФРА, 2012 С.187-192

12. Жуков А.И. Услуги коммерческих банков. Зарубежный опыт и практика. -М.:А0 «Консалтбанкир», 2012 С. 278-280

13. Жуков Е.Ф. Трастовые и факторинговые операции коммерческих банков. - М.: АО «Консалтбанкир», 2010 С. 68-73

14. Лапуста М.Г. и др. Риски в предпринимательской деятельности. - М.: ИНФРА,2013 С. 17-19

15. Левченко М.О. Методи оцінки ризиків зовнішньоекономічної діяльності машинобудівного підприємства / М.О. Левченко // Вісник Хмельницького національного університету. - 2013. - № 6. T.3. - С. 175-194

16. Луцишин 3. О. Міжнародні валютно-фінансові відносини. - Збруч, 1997. - 486 с.

17. Максимо В. Энг, Фрэнсис А. Лис, Лоуренс Дж. Мауэр. Мировые финансы. - М.: ДЕКА,2012 С. 458-466

18. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л.Н. Красавиной. - М.: Финансы и статистика, 2012 С. 557-568

19. Международные расчеты по коммерческим операциям: (В 3 ч.) / Под ред. А.П. Носко. - М.: АО «Консалтбанкир», 2011 С. 78-83

20. Международный менеджмент: Учебник для вузов / Под ред. С.Э. Пивоварова и др. - СПб.: Изд-во «Питер»,2010 С. 257-263

21. Мирун М. Удосконалення системи форвардних валютних контрактів в Україні // Віс¬ник НБУ- № 1.-2009

22. Наговицин А.Г., Иванов В.В. Валютный курс. Факторы. Динамика. Прогнози¬рование. - М.: ИНФРА-М, 2013 С. 25-33

23. Небильцова О. Валютні опціони - інструмент хеджування валютного ринку // Вісник НБУ- №9.-2011

24. Перар Ж. Управление международными денежными потоками. - М.: Финансы и статистика, 2012 С. 62-67

25. Овчинников О. В. Игры на рынке финансовых фьючерсов. - М.: Экономика, 2011 С. 145-147

26. Основы международных валютно-финансовых и кредитных отношений: Учеб¬ник / Под ред. В. В. Круглова. - М.: ИНФРА-М., 2013 С. 202-208

27. Расчеты по документарным внешнеторговым сделкам. Аккредитивы. Документарное инкассо. Банковские гарантии: Практ. пособие. - М.: Банкцентр,2010 С. 71-78

28. Руденко Л. В. Організація міжнародних кредитно-розрахункових операцій в банках: Навч. посібник. - Полтава: РВВ ПКІ, 2012 С. 41-52

29. Салун М.Н. Классификация рисков внешнеэкономической деятельности предприятия. - Вісник ХДЕУ, 2012.-№2. - С. 21-29

30. Салун М.М. Моделювання процессу прийняття рішень в ситуації ризику у зовнішньоекономічній діяльності підприємства. - Вісник ХДЕУ, 2012. - № 3. -.С. 263 -266

31. Салун М.М. Вільні економічні зони як напрями розвитку зовнішньоекономічної діяльності та залучення інвестицій в регіон // Научно-технический сборник ХГАГХ серия:экономических наук - 2013.- Выпуск 28 - С.61-63

32. Салун М.М. Управление рисками внешнеэкономической деятельности предприятия // Современные проблемы развития производства. Сборник ЛТД. 2011 - С.127 -131

33. Слепов В.А., Гордиенко В.Л. Международные торговые расчеты: Учеб. посо¬бие. - М.: ФБК-пресс,2013 С. 54-59

34. Смирнов А.Л. Международный кредит: основные виды и условия. - М.: АО «Консалтбанкир», 2011 С. 137-142

35. Синкова О. Зовнішній ризик у господарській діяльності: правове регулювання і особливості обліку// Підприємництво, господарство і право. - 2013. - № 11. - C. 10-13.

36. Сурен Лизелотт. Валютные операции. Основы теории и практики: Пер. с нем. -М.: Дело,2013 С. 98-106

37. Френклін Р., Філіпенко А. Міжнародна торгівля та інвестиції // Пер. з англ. - К.: Основи, 2013 С. 45-49

38. Фурман В.М. Страхування ризиків зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання // Фінанси України. - 2013. - № 4. - С.118-127

Размещено на Allbest.ru