Удосконалення системи управління ризиками зовнішньоекономічної діяльності підприємств з урахуванням впливу невизначеності середовища

оцінювання та аналізу ступеню зовнішньо-торговельних ризиків

№ п/п

Характеристика

1

перед прийняттям стратегічних, іноваційних, інвестиційних рішень

2

при стабілізації портфеля після здійснення угод, що впливають на ступінь ризику

3

при профілактичній діагностиці портфеля, котра провадиться одночасно з інвентаризацією, аудитом тощо

4

при необхідності одержання кредитів та залученні інвестиційних засобів

5

при прогнозуванні кон'юктури і поведінки сторін

6

при маркетингових дослідженнях вироблюваних товарів та послуг (прогноз попиту, поведінка споживачів);

7

при пошуках аргументів в конфліктних ситуаціях

8

при керуванні чужим портфелем (трастові компанії)

9

при здійсненні діяльності у сфері аудиту (менеджменту), консалтингу) тощо

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [30]

У літературі з економіки та теорії бізнесу, а також у практиці приватного підприємництва часто можна зустрітися з термінами „жорстокий ризик”, або „низький ризик”, коли йдеться про різні рівні ризику. Рівень ризику залежить від співвідношення масштабу очікуваних втрат(збитків) до обсягу майна підприємця чи фірми, а також від імовірності настання збитків. Під вільними від ризику інвестиціями розуміють такі інвестиції, коли ймовірність настання збитків близька до нуля, а розмір збитків по відношенню до наявного майна невеликий.

Системний аналіз зовнішньоторговельних ризиків має на меті виявлення та оцінювання усіх його аспектів, проникнення в сутність процесів, пов'язаних з ризиком.

Теорія економічного ризику дозволяє створити гнучку мережу вербальних, графічних та математичних моделей, застосувати сукупність математичних методів та широкий спектр експертних процедур.

Використовуючи економічний аналіз, визначаючи ймовірність сподіваного результату та оцінюючи ризик за допомогою економіко - математичних методів, можна одержати можливість зменшення впливу ризику на фінансові результати та прийняття рішення щодо вибору певної програми комерційної діяльності.

Слід чітко усвідомлювати, що виключити економічний ризик повністю неможливо. Він існує через об'єктивні, притаманні економіці категорії конфліктності та невизначеності, відсутність повної (вичерпної) інформації, неможливість здійснення точного прогнозу щодо цілого ряду параметрів економічних об'єктів та процесів, що аналізуються. Основне завдання - це керування ризиком, зведення його до прийнятних величин (а не виключення), зниження можливих збитків.

Посилення впливу ризику - це насправді зворотний бік свободи підприємництва, своєрідна плата за неї. Під час розвитку ринкових відносин в Україні безумовно буде посилюватися конкуренція. Щоб вижити за цих умов, необхідно впроваджувати нові технології і технічні новинки, йти на сміливі, нетрадиційні дії, які, в свою чергу, підвищують ризик. Отже, необхідно навчитися прогнозувати події, оцінювати економічний ризик, йти на нього, але не переходити допустимих меж.

Слід підкреслити, що підприємницька діяльність завжди обтяжена ризиком. Джерелом невизначеності, що призводить до ризику, є всі стадії виробничого процесу від купівлі і доставляння сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, до продажу продукції. Взаємозв'язок між ризиком і прибутком має фундаментальне значення для глибокого розуміння підприємництва та розробки ефективних методів менеджменту Так, зокрема, провідним принципом у діяльності комерційних банків є прагнення отримати найбільші прибутки. Але це прагнення зіштовхується з можливістю зазнати збитків. Ризик є вартісним виразом імовірної події, що призведе до збитків. Ризик виникає через відхилення фактичних даних від оціночних щодо сьогоднішнього стану і майбутнього розвитку. Ці відхилення можуть бути як сприятливими так і несприятливими, бо кожному шансу щодо одержання прибутку протистоїть можливість зазнати збитків. Отже, отримати прибуток можна лише в тому випадку, якщо можливості зазнати збитків( втрат), тобто ризик, будуть передбачені заздалегідь (зважені) та підстрахуванні.

Виправданий ризик необхідний атрибут у стратегії та практиці ефективного менеджменту. Прогностичний та індикативний сенс планів та економічних рішень, що містять ідею ризику, може бути виявлений лише розробкою та застосуванням методів його врахування та вимірювання.

У кожній ситуації, що пов'язана з ризиком, виникає питання: що означає виправданий (допустимий) ризик, де проходить межа, що відділяє допустимий ризик від нерозумного. Відповісти на ці запитання означає, що треба знайти рівень „ прийнятного ризику, кількісну та якісну оцінки конкретних ризикованих рішень.

Економічний ризик - об'єктивно - суб'єктивна категорія, що пов'язана з подоланням невизначеності та конфліктності у ситуації неминучого вибору і відображає міру ( ступеня) досягнення сподіваного результату, невдачі та відхилення від цілей з урахуванням впливу контрольованих та неконтрольованих чинників за наявності прямих та зворотних зв'язків. Все це визначає системний підхід до категорії ризику і вплив на систему внутрішніх чинників, конкуруючих систем та надсистеми в цілому.

Важливою є розробка методик стосовно оцінювання ризику в різних сферах економічної діяльності, розвиток відповідного механізму контролю та керування економічним ризиком на принципах системного аналізу.

Системний аналіз - це методологія дослідження об'єктів з метою визначення найбільш ефективних методів керування ними. Об'єктом ризику називають економічну систему, ефективність та умови функціонування якої наперед точно невідомі. Під суб'єктом ризику розуміють особу (індивід або колектив), яка зацікавлена в результатах керування об'єктом ризику і має компетенцію приймати рішення щодо об'єкта ризику[6,с.44-45].

Джерело ризику - це чинники (явища, процеси), які спричиняють невизначеність результатів (конфліктність).

Під інформаційною ситуацією будемо розуміти певний ступінь градації невизначеності знаходження середовища в одному із станів заданої множини, якою володіє суб'єкт управління (менеджер) в момент прийняття рішення.

Загальні принципи аналізу зовнішньоторговельних ризиків.

Коли говорять про необхідність урахування ризику в певному виді економічної діяльності (певному проекті), мають на увазі інтереси суб'єктів, котрі беруть у ньому участь: замовника, інвестора, виконавця (підрядника) чи продавця, покупця, а також страхову компанію.

Для аналізу ризику використовують критерії, запропоновані, зокрема, відомим американським експертом Б. Берлімером:

- збитки від ризику незалежні один від одного;

- збитки за одним напрямком із „портфеля ризиків” не обов'язково збільшують ймовірність збитків за іншим (за виключенням форс - мажорних обставин);

- максимально можливі збитки не повинні перевищувати фінансових можливостей суб'єктів, що беруть участь у даному виді економічної діяльності.

Нижче приведена схема логічного процесу аналізу ризику під час прийняття управлінських рішень.

Таблиця 2.4.

Послідовність проведення аналізу зовнішньоторговельних ризиків

Аналіз зовнішньоторговельних ризиків	№ п/п	Послідовність проведення аналізу
	1	визначення внутрішніх та зовнішніх чинників, що збільшують чи зменшують ступінь певного виду ризику
	2	аналіз виявлених чинників
	3	оцінювання певного виду ризику за двома підходами: -- визначення фінансової доцільності (ліквідності); -- визначення економічної доцільності (ефективності вкладених засобів)
	4	встановлення допустимого ступеня ризику
	5	аналіз окремих операцій щодо обраного ступеня ризику
	6	розробка заходів щодо зниження ступеня ризику

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [6]



Всі менеджери (суб'єкти) у будь - якій сфері економічної діяльності зацікавлені в уникненні значних збитків. За умов нестабільної та швидко змінюваної ситуації суб'єкти економічної діяльності змушені враховувати всі можливі наслідки дій своїх конкурентів, а також інших змін у ринковій ситуації.

Аналіз зовнішньоторговельних ризиків поділяють на два взаємодоповнюючі один одного види: якісний та кількісний.

Рис.2.5. Види аналізу управління зовнішньоторговельними ризиками

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [32]



Якісний аналіз є найбільш складним і вимагає грунтовних знань, досвіду та інтуіції у даній сфері економічної діяльності. Його головна мета визначити чинники ризику, області ризику, після чого ідентифікувати усі можливі ризики.

Кількісний аналіз ризику, тобто кількісне (числове) визначення ступеня окремих ризиків і ризику даного виду діяльності (проекту) в цілому, що є теж досить складною проблемою.

Якісний аналіз зовнішньоторговельних ризиків. Якісний аналіз ризику включає декілька аспектів. Перший аспект пов'язаний з необхідністю порівняння сподіваних позитивних результатів з можливими економічними, соціальними та іншими, як сьогоднішніми так і майбутніми наслідками. Взагалі мало мати схильність до ризику: потрібен ризик обгрунтований, у іншому випадку він може набути характер авантюри. Ризикувати доцільно, якщо це призводить до кращих наслідків, при обгрунтуванні правильності своїх дій.

Проблеми ризику повинні розглядатися та враховуватися як під час розробки стратегії, так і у процесі реалізації оперативних задач. Характер стратегічних підходів слід визначити в межах загальної стратегії. У протилежному випадку не уникнути неприємних „сюрпризів”.

Другий аспект якісного аналізу зовнішньоторговельних ризиків пов'язаний з виявленням впливу рішень, що приймаються за умов невизначеності, на інтереси суб'єктів економічного життя. Без урахування інтересів (зацікавленості), без керування ними неможливі реальні якісні перетворення в соціально - економічному житті. Необхідно виявити: кому ризик корисний? Чиїм інтересам відповідає?

Отже, ризикованій ситуації притаманні такі основні умови: наявність невизначеності; наявність альтернатив та необхідність вибору однієї з них (відмова від вибору також є різновидністю вибору); зацікавленість у результатах; можливість оцінити наявні альтернативи прийняття рішення.

Минулий практичний досвід управління економікою в Україні свідчить про те, що в цілому ряді випадків особи, що очолювали ту чи іншу ланку економічної діяльності, визначали її стратегію і тактику, матеріально не вигравали й не програвали залежно від того, до яких наслідків, позитивних чи негативних, призводили їх рішення. Тобто суб'єкти при прийнятті економічних рішень, у переважній більшості випадків, перекладали ризик на суспільство в цілому. Мова йде про те, що коли немає зацікавленості в результатах економічних рішень, то немає і ризику.

Рис.2.6. Чинники, що впливають на ступінь зовнішньоторговельних ризиків

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [32]



Отже, усі чинники, що так чи інакше впливають на ступінь ризиків зовнішньоторговельних ризиків, можна умовно поділити на дві групи: об'єктивні та суб'єктивні.

До об'єктивних чинників відносять такі, що не залежать безпосередньо від фірми та менеджерів (суб'єктів прийняття рішень): інфляція, конкуренція, політичні та економічні кризи, екологія, мита, наявність режиму найбільшого сприяння, можлива робота в зоні вільного економічного підприємництва тощо.

До суб'єктивних чинників відносять ті, котрі характеризують суб'єкт прийняття відповідних рішень (безпосередньо менеджерів, фірму): виробничий потенціал, технологічне забезпечення, рівень предметної та технологічної спеціалізації, організація праці, ступінь кооперативних зв'язків, рівень техніки безпеки, рівень компетентності та інтелектуальний потенціал суб'єкта прийняття рішень, вибір типу контрактів з інвестором чи замовником тощо. Так, зокрема, від типу контракту залежить ступінь ризику та розмір винагороди після завершення контракту. Сподівання на максимальний прибуток, з одного боку, і страх підприємницького ризику з іншого, переконують, що успіх у менеджменті можливий лише для тих, хто добре володіє обраною галуззю діяльності, на високому професійному рівні вирішує задачі, що постають, хто мислить неординарно і в змозі творчо застосувати знання у реальній економічній і фінансовій ситуаціях[32, с.130].

Кількісний аналіз зовнішньоторговельних ризиків.

Під час цього аналізу можна використовувати різні методи. Найбільш розповсюдженими є:

- статистичні;

- використання аналогів;

- експертні методи;

- аналіз доречності затрат.

Статистичний метод.

Цей метод широко застосовується при наявності даних (статистичних) щодо кожного елемента досліджуваного об'єкта (програми). Якщо ступінь ризику виразити, наприклад, через величину середньоквадратичного відхилення від сподіваних величин, можна кількісно виразити і оцінити ризик як для кожного елемента, так і для об'єкта (програми) в цілому.

Досить розповсюдженим є метод Монте- Карло, перевагою якого є можливість проведення аналізу і оцінки різних „сценаріїв” реалізації проекту (програми, стратегії) і врахування різних чинників ризику в межах єдиного підходу. Як приклад можна розглянути одну з таких моделей, що дозволяє аналізувати наслідки накопичення ризикових ситуацій. У цій моделі ризики поділені на три категорії, що впливають на обсяги робіт, терміни їх виконання. Ці категорії ризиків подані у трьох матрицях (таблицях). Модель дозволяє дослідити та оцінити комбінований (інтегрований) вплив цих ризиків на фінансовий стан учасників проекту у формі затримок щодо одержання доходу, збільшення позик [15, с.179].

Матриця обсягів робіт містить варіантний ряд робіт за проектом, що можуть змінюватися залежно від зміни умов щодо реалізації проекту.

Матриця часу на виконання робіт містить варіантний ряд даних щодо необхідного часу на виконання робіт за проектом залежно від зміни умов.

Матриця вартості містить імовірні позови підрядника, котрі можуть виникнути в зв'язку зі зміною обсягів робіт та затримкою їх виконання з урахуванням умов контракту, інфляційних процесів тощо.

Метод аналогій. Для аналізу ризику, яким може бути обтяжений, наприклад, новий проект, корисними можуть статі дані про наслідки впливу несприятливих чинників ризику подібних за суттю проектів, що виконані раніше. В цій сфері найбільшу ініціативу виявляють страхові компанії. Так, на Заході вони регулярно публікують коментарі до тенденцій у найважливіших зонах ризику, наприклад, щодо природних збурень (катастроф) і значних збитків. За цими даними можна зробити певні висновки загального характеру. При використанні аналогів застосовують бази даних та знань стосовно чинників ризику. Ці бази створюються на матеріалах з літературних джерел, пошукових робіт, а також шляхом опитування фахівців (менеджерів проектів) тощо. Отримані дані обробляють, використовуючи відповідний математичний апарат, для вияву залежності, причин з метою врахування потенційного ризику під час реалізації нових проектів.

Статистичні методи оцінки зовнішньоторговельних ризиків. Для отримання інтервальної оцінки фінансових ризиків (ринкового, кредитного, ризику ліквідності) широко використовується методика під назвою вартість під ризиком (Value-at-Risk, VAR), заснована на розподілі ймовірностей. Для кризових станів ринку методи VAR не дають адекватні оцінок ризику, так як оцінки даються для нормального стану ринку. Методика VAR допомагає компаніям оцінити чи є ризики, яким вони піддаються, тими ризиками, які вони хотіли б на себе взяти, або думають, що вони на себе взяли. Існують ситуації, коли з різних причин неможливе використання статистичного методу кількісної оцінки валютного ризику. У таких випадках широко застосовуються методи, що використовують досвід та інтуїцію фахівців (експертів), - методи експертних оцінок[15, с.181-182].

Експертні методи оцінювання зовнішньоторговельних ризиків здійснюються, як правило, при відсутності статистичних даних, необхідних для розрахунків відповідних кількісних показників, або ж, зокрема, коли це пов'язано з оцінкою інвестиційного (інноваційного) проекту, що не має аналогів. Цей метод базується на опитуванні кваліфікованих фахівців (інвестиційних, страхових, фінансових менеджерів) і відповідній подальшій математичній обробці результатів цього опитування. Для одержання деталізованих характеристик ризику, зокрема, інвестиційного (інноваційного) проекту, опитування орієнтуються стосовно окремих видів ризиків, характерних для певного (даного) об'єкта ризику. Результати оцінювання ризиків певного об'єкта дозволяють кількісно оцінити їх рівні (ступені). Для цього використовують такі критерії оцінки: безризикові об'єкти (інвестиції). До таких інвестицій належать, як правило, короткотермінові державні облігації; допустимий ризик; критичний ризик; катастрофічний ризик.

Граничними величинами ймовірності ризику збитків при інвестуванні за оцінками експертів є:

- для інвестицій, що обтяжені припустимим ризиком 0,1;

- для інвестицій, що обтяжені критичним ризиком 0,01;

- для інвестицій, що обтяжені катастрофічним ризиком 0,001.

Це означає, що даний інвестиційний проект слід відхилити, якщо в одному випадку з десяти може бути повністю втрачено прибуток від нього; в одному випадку з ста валовий доход; в одному випадку з тисячі всі активи (і як наслідок банкрутство).

Існує також аналітичний метод аналізу зовнішньоторговельних ризиків, заснований на визначенні ступеня ризику шляхом розрахунків. Він включає в себе ще кілька видів аналізу, наприклад аналіз чутливості моделі, аналіз сценаріїв і аналіз величини відносних ризиків[32, с.131].

Трохи докладніше про аналіз чутливості моделі. Даний аналіз складається з наступних етапів:

1) вибору того показника, для якого необхідно провести оцінку чутливості. Це можуть бути показники вартості продукції, прибутковість проекту і т.д.;

2) вибору факторів, що роблять вплив на результат проекту. Це, наприклад, рівень інфляції або стан економіки в цілому;

3) розрахунку значення обраного ключового показника на різних етапах реалізації проекту.

В результаті формується послідовність витрат і надходжень, що дозволяє визначити фінансові потоки для кожного моменту часу. Іншими словами, аналіз чутливості моделі допомагає визначати показники ефективності. Потім за наявними показниками і вихідним параметрам, будуються діаграми, що відображають їх залежність один від одного. Зіставляючи ці діаграми, визначають критичні значення обраних ключових параметрів для проекту в цілому. Розраховується точка беззбитковості, яка являє собою мінімально допустимий обсяг продажів, при якому проект прибутку не приносить, але і не вважається збитковим.

Таким чином, використовуючи метод аналізу чутливості моделі, експерти, які проектують даний об'єкт, можуть враховувати ризик і умови невизначеності, виникнення яких можливе в ході реалізації проекту. У випадках, коли проект оплачується за допомогою взятих кредитів, то критичним значенням в цьому випадку буде таке значення ставки за кредитом, при якій проект не в змозі буде вже погасити заборгованість.

Аналіз сценаріїв необхідний для того, щоб керівник компанії міг наочно уявити характеристики рентабельності всього проекту. Але і цей метод не завжди точний, тому що між змінними часто виникають складні взаємозв'язки. Для уточнення деяких розрахунків звичайно потрібні додаткові сценарії. Наприклад, щоб визначити середину розподілу значень чистої поточної вартості, можна показати точки між двома екстремальними значеннями. Цей аналіз найбільш ефективний, якщо він виконується за допомогою комп'ютера і певної програми.

Аналітичний метод аналізу зовнішньоторговельних ризиків має ще одну складову - це аналіз величини відносних ризиків. При користуванні цим методом аналізу визначають величину очікуваного доходу, ступінь ризику і те, наскільки є можливість передбачуваним доходом покрити передбачуваний ризик. Цей метод схожий на метод аналізу чутливості, але він набагато ширше. Тут можна визначити допустимі значення критичних змінних величин і провести подальші розрахунки по їх перевірці[15, с.179].

Аналіз доречності затрат. З аналізом ризиків щільно пов'язаний ще один аспект проблем менеджменту, зокрема, інвестиційного менеджменту. Оскільки інвестор не в змозі постійно відбирати лише обтяжені незначним ризиком інвестиційні проекти (в нашій дійсності такі проекти практично відсутні), виникає питання: як повинен бути компенсований той чи інший рівень (ступінь) ризику? Відповідь на це запитання дає розрахунок так званої „премії за ризик”, котра являє собою додатковий дохід (прибуток), що його прагне отримати інвестор понад той рівень, котрий можуть принести безризикові інвестиції. Цей додатковий дохід (прибуток) повинен зростати пропорційно ступеню ризику, яким обтяжений даний проект. Премія за ризик повинна зростати пропорційно до зростання не загального ступеня ризику за проектом, а лише систематичного (ринкового) ризику, що визначається за допомогою коефіцієнта бета (b), оскільки несистематичний ризик пов'язаний в основному з впливом суб'єктивних чинників. Основу такої залежності тлумачить так звана „модель надійності ринку”[15, с.180].

Організація робіт для аналізу зовнішньоторговельних ризиків..Щодо організації робіт для аналізу ризику, то пропонується такий їх перелік:

- підбір досвідченої групи фахівців;

- підготовка відповідного переліку питань;

- вибір техніки аналізу ризику;

- встановлення (ідентифікація) чинників ризику та їх наслідків;

- побудова моделі механізму дії ризиків;

- встановлення взаємозв'язку окремих ризиків і інтегрованого ефекту від їх дії;

- розподіл ризиків серед сторін, які залучені до даного проекту (об'єкта);

- розгляд результатів аналізу ризику.

За результатами аналізу ризику складається звіт (доповідна записка) з такою інформацією:

- опис ризиків, механізм їх взаємодії і інтегрований ефект, заходи щодо необхідного захисту від ризиків, інтереси всіх зацікавлених сторін у подоланні загрози надто обтяжливого ризику;

- оцінка виконаних експертами процедур аналізу ризику, використаних ними даних для одержання висновків;

- опис „структури ризику”, тобто ступеня впливу кожного з складових на інтегрований ефект розподілу відповідальності між різними суб'єктами, що беруть участь у даному заході (проекті). При цьому можуть бути обумовлені аспекти щодо компенсаційних заходів за збитки, професійне страхування, боргові зобов'язання тощо.

Аналіз зовнішньоторговельних ризиків допоможе своєчасно відбирати оптимальний варіант дій з числа альтернативних в усіх сферах підприємництва: виробничій, комерційній, фінансовій на зовнішньому ринку України.

2.3 Розвиток та ризики міжнародної співпраці України в сфері альтернативної енергетики

Україна є однією з найбільш енергоємних країн світу, рівень її енергоефективності становить всього лише одну третину від аналогічного рівня середньоєвропейської країни. Але в той же час, вона володіє величезним потенціалом підвищення ефективності практично у всіх галузях її економіки.

Зростання цін на традиційні енергоносії спонукає Україну шукати альтернативні підходи до вирішення енергетичних проблем. В даний час в Україні активізовано роботу в цьому напрямку. Розробляється і поліпшується законодавче забезпечення, поліпшується інвестиційний клімат для альтернативних енергетичних проектів.

В Законі України «Про альтернативні джерела енергії» альтернативні джерела енергії визначаються як «відновлювальні джерела, до яких відносять енергію сонячного випромінювання, вітру, морів, річок, біомаси, теплоти Землі, та вторинні енергетичні ресурси, що існують постійно або виникають періодично у довкіллі»[2].

В Україні термін «відновлювальна енергетика» використовують як синонім альтернативної або «зеленої» енергії. В країнах ЄС з 2001 року діє чітка класифікація відновлювальних джерел енергії

Відновлювальні джерела енергії:

- енергія вітру;

- гідроенергія;

- геотермальна енергія;

- енергія біомаси;

- біопаливо;

- сонячна енергія;

- енергія приливів;

За даними таблиці 2 (дані на червень 2014 року) можна казати, що в Україні невиправдано висока частка природного газу в енергетичному балансі - майже в 2 рази вища, ніж у світі і ЄС. При цьому частка відновлювальної енергетики у 4 рази нижча відповідних показників у світі.

Таблиця 2.7.

Частка паливо - енергетичних ресурсів в енергетичному балансі

Країна/ПЕР	Природний газ	Вугілля	Атомна енергетика	Нафта	Відновлювальна енергетика
Україна	38,2%	33,5%	16,1%	10,2%	2,0%
Китай	4,5%	70,4%	0,7%	17,7%	6,7%
Німеччина	21,3%	25,3%	8,0%	36,4%	9,0%
США	27,6%	22,1%	8,3%	36,7%	5,3%
Країни ЄС	23,8%	16,9%	12,1%	38,2%	8,9%
Світ в цілому	23,7%	30,3%	4,9%	33,1%	8,0%
Країни колишнього СРСР	53,2%	16,7%	5,9%	18,8%	5,4%

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [3]

Детальне вивчення розвитку альтернативної енергетики в Україні дозволяє підкреслити таку особливість: 95% всієї "зеленої" енергії в нашій державі виробляється потужностями гідроелектростанцій, в той час як в країнах ЄС ця частка становить в середньому 46%, а в Німеччині -- всього 16%. При цьому, за розрахунками спеціалістів, технічний потенціал України у гідроенергетиці засвоєний лише на 5%, оскільки на даний момент на теренах країни працює лише 67 малих ГЕС.

В Україні загальний річний технічнодосяжний енергетичний потенціал альтернативних джерел енергії в перерахунку на умовне паливо складає близько 63 млн. тонн. Частка енергії добутої за рахунок альтернативних джерел становить сьогодні близько 3%. Згідно української енергетичною стратегії, до 2030 року частка альтернативної енергетики на загальному енергобалансі країни буде доведена до 20%.

Успішно завершилися переговори про надання Україні цільових кредитів на розвиток альтернативної енергетики. Так, Україні надано довгострокова кредитна лінія в сумі 350 млн доларів для фінансування енергозберігаючих проектів, а Європейський банк реконструкції та розвитку виділив 50 млн доларів на розвиток альтернативної енергетики. Ведеться робота по реалізації Національного інвестиційного проекту Енергія природи, в рамках якого на території України буде споруджено ряд вітрових і сонячних електростанцій.

У найближчі кілька років розвиток альтернативної енергетики в Україні здійснюватиметься одразу за трьома напрямками: вітроенергетика, сонячна енергетика і мала гідроенергетика. Цьому сприяє вигідне географічне положення країни. На території країни є великі регіони з високою сонячною інсоляцією (Одеська область), регіони володіють високим вітровим потенціалом (Донецька область, узбережжя Азовського і Чорного морів), а також регіони з хорошими перспективами для розвитку малої гідроенергетики (Карпатські гори). В цілому, потенціал розвитку альтернативної енергетики в Україні є більш високим, ніж у тих європейських країн, де альтернативні енергетичні проекти давно і успішно реалізуються.

Більшість проектів в сфері альтернативної енергетики будуть реалізовані в тих регіонах, в яких існує дефіцит електроенергії. Вітрові та сонячні електростанції будуватимуть в Одеській, Миколаївській, Херсонській та Донецькій областях. Для Карпатського регіону особливо актуально споруда малих гідроелектростанцій. Так, для розвитку малої гідроенергетики в цьому регіоні планується спорудження 58 малих гідроелектростанцій в басейнах річок Дністер, Прут та Сірет. Сумарна потужність карпатських малих гідроелектростанцій складе 1,6 МВт. Створення енергетичних потужностей сприятиме економічному та соціальному розвитку цих регіонів.

Вітчизняний великий бізнес стає все більш зацікавленим у розвитку альтернативних енергетичних проектів. Компанія ДТЕК Wind Power розглядає можливість інвестицій близько 2 млрд євро в спорудженні декількох вітрових парків, сумарною потужністю до 2ГВт.

Українські альтернативні енергетичні проекти реалізуються за активної участі іноземних компаній. Німецька компанія Fuhrlahder співпрацює з Україною в роботі по спорудженню Новоазовського вітрового парку. За активної участі компанії GEO NET Umwelt consulting GmbH у 2015 році планується введення в експлуатацію Сиваської вітроелектростанції потужністю 350 МВт. Примітно, що термін окупності інвестицій в альтернативні енергетичні проекти для України становить 7-8 років.

Українські реалії гостро ставлять перед суспільством питання підвищення енергетичної безпеки держави й усунення екологічних наслідків промислового видобутку традиційних паливо - енергетичних ресурсів. Розвиток альтернативної енергетики здатен суттєво вплинути на розв'язок цих проблем.

У стратегічній перспективі потреба економіки в енергетичних ресурсах буде тільки рости. Це, в свою чергу потребують пошуку можливостей ефективного залучення, як власного економічного та науково-технічного потенціалу, так і потенціалу розвинених країн в сталий розвиток України. Саме комплексний підхід від освіти та науки до промисловості при відповідній економічній політиці держави забезпечить той дієвий, довгоочікуваний в нашій країні народногосподарський результат ефективного впровадження альтернативної енергетики.

Розвиток міжнародного економічного і науково-технічного співробітництва в сфері альтернативної енергетики є одним з напрямів зміцнення національної (енергетичної) безпеки, визначається здатністю країни як зменшити фінансування впровадження альтернативної енергетики, створення сприятливого інвестиційного клімату, насамперед, для національних підприємств.



Розділ 3. Проблеми та напрями удосконалення системи управління зовнішньоторговельними ризиками України

3.1 Механізм зниження зовнішньоторговельних ризиків

Вибір засобів впливу на зовнішньоторговельні ризики має на меті мінімізувати можливий збиток у майбутньому. Зниження ризику передбачає зменшення розмірів можливого збитку чи імовірності настання несприятливих подій.

До основних способів зниження ступеня зовнішньоторговельних ризиків належать їх уникнення та попередження, диверсифікація, страхування, одержання додаткової інформації під час обрання варіантів рішень і результатів їх реалізації, створення запасів та резервів[38, с.124-125].

1. Уникнення ризику означає просте ухилення від певного заходу, що обтяжений надмірним (катастрофічним) ризиком. Однак уникнення ризику нерідко означає відмову від прибутку, а це пов'язано з ризиком невикористаних можливостей.

2. Попередження ризику - це досить ефективний засіб, який лише в окремих випадках дозволяє зменшити ризик.

3. Розподіл ризику полягає в тому, щоб, наприклад, покласти певну частку відповідальності за ризик на партнера, який краще, ніж інші, здатний його контролювати.

4. Суть страхування ризику полягає в тому, що комерсант готовий відмовитися від частини доходів, тобто він готовий заплатити за зниження рівня ризику до нуля.

Страхування ризику - це, по суті, передавання певних ризиків страховій компанії.

5. Лімітування є важливим засобом зниження рівня ризику і застосовується, наприклад, банками під час продажу товарів у кредит, а підприємцем під час визначення суми вкладання коштів.

6. Диверсифікація є процесом розподілу коштів між різними об'єктами вкладання, які безпосередньо не пов'язані між собою.

7. Створення резервів, запасів на покриття ймовірних витрат є способом зниження ступеня ризику.

8. Здобуття додаткової інформації - один із важливих способів зниження ризику. У разі використання неточних економічних даних доцільним є їх уточнення.

При укладанні контракту з контрагентом необхідно бути обережним при виконанні посередницьких контрактів (перевезення, зберігання), коли передбачаються розрахунки через агента чи експедитора. До етапу проведення переговорів потрібно зробити запит до країни, де повинен бути зареєстрований майбутній партнер. Окрім того, можна зробити запити до іноземних торгово-промислових палат, торговельних представництв України за кордоном, союзів підприємств. Додатковим джерелом інформації можуть бути і численні довідники, де серед інших підприємств існують необхідні відомості про майбутнього торговельного партнера. Найдоцільнішим способом перевірки є виїзд за кордон з діловим візитом до свого майбутнього торговельного контрагента, перевірку потрібно здійснювати низкою заходів, результатами яких буде отримана достовірна інформація щодо благонадійності майбутнього іноземного партнера.

Для зменшення ризиків за укладеними зовнішньоекономічними контрактами слід попередньо перевірити потенційного партнера. З цією метою пропонується оцінити ефективність його функціонування.

Керуючись інформацією про потенційного партнера, можна зробити конкретні висновки щодо його надійності та платоспроможності.

Так, ризику невиконання партнером зобов'язань за контрактом можна уникнути за рахунок:

· укладення договору про наміри, де оговорюється строк, протягом якого сторони можуть внести зміни;

· відображення в договорі намірів щодо матеріальної відповідальності за відмову від підписання контракту;

· відображення умови про розгляд можливих суперечок через арбітражний суд;

· відображення в контракті умови про штрафні санкції за невиконання будь-якого зобов'язання за контрактом;

· відображення в контракті умови про виникнення можливих форс-мажорних обставин.

Товар по можливості повинен бути зазначений у відповідному розділі контракту, щоб дати змогу обом контрагентам та представникам контролюючих державних служб відрізнити його від аналогічних чи подібних товари повинно передбачати окремі додатки до контракту, де необхідно товарів та мати певні, притаманні лише йому ознаки, що виключать ризики придбати товари-замінники неналежної якості. Укладання угод на специфічні зазначити назви та ознаки складових частин, їх кількість та вартісні показники, при цьому необхідно зазначити в основному тексті контракту, що такі додатки є невід'ємною частиною контракту.

Національне валютне законодавство різних країн повинно зобов'язувати контрагентів зовнішньоторговельного контракту здійснювати платежі, що не перевищують певних термінів (за українським законодавством термін повернення валютної виручки повинен становити не більше 90 календарних днів).

В умовах договору необхідно зазначати валюту контракту та встановлювати курс валюти на дату укладання даного договору. При визначенні форми розрахунків є ризик невиконання умов проведення валютних розрахунків, тому доцільно вказати відомості щодо валюти платежів, умов здійснення оплати, форми розрахунків і термінів здійснення платежів.

У таблиці 3.1. представлено види ризику та рекомендації стосовно зниження визначеного ризику, що можуть міститися у зовнішньоекономічному договорі, які згруповано за розділами контракту.

Таблиця 3.1.

Ризики при укладенні зовнішньоторговельного контракту та шляхи їх подолання

Розділ контракту	Вид ризику	Шляхи зниження визначеного ризику
1	2	3
Характер угоди	Невірне визначення характеру угоди	Необхідно обирати види характерів угод при укладенні контрактів тільки із законодавчо закріплених, до яких відносяться угоди купівлі - продажу, бартерні (товарообмінні), переробки давальницької сировини та оренди (міжнародного лізингу)
Контрагент за контрактом	Ризик маловідомого контрагента угоди	Доцільно зробити запити до країни, де повинен бути зареєстрований майбутній партнер, до іноземних торгово-промислових палат, торговельних представництв України за кордоном, союзів підприємств тощо
Визначення предмету контракту	Ризик окремого митного оформлення складових товару Ризик підвищення фактурної та митної вартості товару	Доцільно зазначити у контракті вартість самого виробу та вартість послуг по його установці
Кількість та якість об'єкту	Ризик зазначення у контракті неправильної кількості товару. Ризик отримання товару невідповідної якості Неприймання покупцем товару або невикуповування ним товарних документів	У контракті необхідно зазначити вагу у кілограмах та традиційних для даного товару одиницях виміру (штуки, пара, комплект, набір тощо). Визначити для товару двох - трьох головуючих чинників якості, про що доцільно попередньо домовитись з майбутнім інопартнером та внести до особливих умов виконання контракту
Пакування товару	Ризик пошкодження товару Ризик не визначення вимог до пакування товару (може призвести до суттєвого підвищення його вартості)	Доцільно у контракті окремо зазначити вартість товару та вартість пакування. Необхідно зазначити можливі варіанти розпорядження тарою. Доцільно пред'явити та узгодити у контракті особливі вимоги до упаковки товару.
Маркування товару	Наявність або відсутність необхідного маркування	На упаковці певних видів товарів законодавство країн імпорту зобов'язує мати визначені надписи та позначки, а саме - назву товару, виробника, дату виготовлення, кінцеву дату зберігання, склад тощо
Ціна, загальна сума	Невизначеність одиниці ціни товару та відсутність захисних застережень у тексті контракту стосовно обраного виду ціни. Зазначення у контракті загальної суми (вартості) контракту без зазначення кількості товару Ризики заниження або завищення ціни одиниці товару у контракті Обрання валюти ціни, що не збігається з валютою платежів пов'язаний з купівельною спроможністю грошей: валютний, інфляційний та дефляційний	Бажано указати вид ціни одиниці товару та механізм її застосування, зазначити у контракті кількість товару та вартість одиниці товару у традиційних одиницях виміру. Доцільно обрати один вид валюти для ціни та платежів або зафіксувати співвідношення валют на час виконання контракту, у разі зазначення у контракті двох видів валют, а також "закласти" до умов контракту можливість перегляду цінової політики контракту залежно від коливань основних світових валют
Умови здійснення платежу	Неплатежу	Зазначення термінів та умов проведення платежів
Форми розрахунків за товар	Ризик втрати авансового платежу Ризик несплати товару	Необхідно зафіксувати валюту ціни та валюту платежу
Форс- мажорні обставини	Ринковий: природно-екологічний, політичний Невизначення переліку обставин, що повинні прийматись до уваги контрагентами як форс-мажорних	Доцільно обумовити у контракті обов'язкове надання відповідного акту торгово-промислової палати, що буде дійсно незалежним підтвердженням виникнення непередбачених обставин. Доцільне закладення контрагентами способів та методів можливого урегулювання проблем, що виникли
Умови поставки	Момент переходу ризиків відповідальності за товар від продавця до покупця	Доцільно більш детально визначити всі концептуальні положення, введених у контракт умов поставки та визначити сторону контракту відповідальну за їх здійснення
Арбітраж	Майновий	Необхідно зазначити можливість звернення до арбітражного суду кожній з сторін угоди. Обираючи місцезнаходження суду, необхідно керуватись одним з положень контракту, яке визначає верховенство права на умови виконання контракту. Доцільно обирати місце арбітражного суду у країні чиє право головує над цим контрактом
Санкції та рекламації	Невиконання обов'язків однією із сторін Ризик пред'явлення претензій (рекламацій) по кількості та якості товару	Доцільно визначити більш точно перелік умов, невиконання яких може призвести до застосування санкцій. Доцільно, з метою виключення шахрайських дій при укладенні рекламації, зазначити у контракті необхідність залучення сторонньої організації для складення незалежного документа Необхідно зазначити межовий термін пред'явлення рекламації

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [38]

Для зменшення зовнішньоторговельних ризиків необхідно дотримуватись основних принципів Віденської конвенції ООН - тобто принципів дотримання

добросовісності у міжнародній торгівлі. Це поняття охоплює таке:

- надання партнеру достовірних відомостей про себе та про юридичну особу, від імені та в інтересах якої виступає представник;

- надання достовірної інформації про товар, який є об'єктом угоди;

- дотримання правил ділової етики;

- прийняття належних заходів для виконання договірних умов.

3.2 Напрями розвитку міжнародної співпраці України в сфері альтернативної енергетики та шляхи мінімізації ризиків

Основними та найбільш ефективними напрямами відновлюваної енергетики в Україні є: вітроенергетика, сонячна енергетика, біоенергетика, гідроенергетика, геотермальна енергетика.



Таблиця 3.2.

Прогнозні показники розвитку використання нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії за основними напрямками освоєння, млн. у. п. тонн/рік

Напрями освоєння НВДЄ	Рівень розвитку НВДЄ по роках
	2010 р.	2014 р.	2020 р.	2030 р.
Позабалансові джерела енергії, всього	13,85	15,96	18,5	22,2
В т. ч. шахтний метан	0,05	0,96	2,8	5,8
Відновлювальні джерела енергії, всього	1,661	3,84	12,05	35,53
У тому числі:
Біоенергетика	1,5	3,84	6,3	9,2
Сонячна енергетика	0,013	3,7	0,28	1,1
Мала гідроенергетика	0,35	0,042	0,85	1,13
Геотермальна енергетика	0,03	0,09	0,19	0,7
Вітроенергетика	0,09	0,31	0,53	0,7
Енергія довкілля	0,3	0,6	3,9	22,7

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [3]

Для України перспективи розвитку альтернативної енергетики пов'язані в першу чергу з використанням ресурсів вітру, сонця, енергії біомаси та геотермальної енергії.

Реальні масштаби розвитку вітроенергетики в українському Причорномор'ї можуть забезпечити паливний еквівалент більш ніж 27 млн. тонн умовного палива. В приморських регіонах середньорічна швидкість вітру перевищує 5 м/с, що робить ці регіони найбільш ефективними з точки зору використання енергії вітру. Для спорудження ВЕС на морських платформах може бути використана практично вся площа Азовського моря, а в Чорному морі лише в Одеській області є можливість розмістити ВЕС установленою потужністю до 20 тис. кВт. Сьогодні в Україні працює шість вітрових електростанцій, більшість яких розташована в причорноморських регіонах: Аджигольська, Асканієвська, Донузлавська, Новоазовська, Лакська. Їхня загальна потужність, що генерується, становить більше 70 МВт.

Потенціал геліоенергетики в причорноморських регіонах - близько 1400 кВт год/м, що знаходиться на одному рівні з країнами, які активно використовують сонячну енергію (США, Німеччина, Швеція тощо), і дає можливість заощаджувати щорічно близько 2,5 млн. тонн умовного палива. Слід зазначити, що середньорічний потенціал сонячної енергії в Україні (1235 кВт год/м.) є достатньо високим і набагато вищим ніж, наприклад, у Німеччині - 1000 кВт год/м. чи Польщі - 1080 кВт год/м.

Отже, існують достатньо потужні можливості для ефективного використання геліоустановок на території України. За різними оцінками потенційні ресурси геотермальної енергії в Україні зможуть забезпечити роботу геотермальних електростанцій (ГТЕС) загальною потужністю до 200-250 млн. кВт (при глибинах буріння свердловин до 7 км та періодах роботи станції 50 років) і систем геотермального теплопостачання загальною потужністю до 1,2-1,5 млрд. кВт (при глибинах буріння свердловин до 4 км і періодах роботи систем 50 років). Причорноморський регіон володіє достатньою кількістю ресурсів для використання геотермальної енергії. Достатньо потужні геотермальні установки можуть забезпечувати енергією та теплом Одеську, Херсонську, Миколаївську, Донецьку області та, яка покликана створювати сприятливі умови для роботи на українському ринку відновлюваної енергетики.

Основними законами, що регулюють правовідносини у сфері альтернативної енергетики є закон «Про альтернативні джерела енергії», прийнятий Верховною Радою 20 лютого 2003 року. 26 вересня 2008 року Верховна Рада України ухвалила Закон про «зелені тарифи» на електричну та теплову енергію України. Більшість фахівців-енергетиків позитивно оцінюють прийняття Закону про «зелений тариф», згідно з яким оптовий ринок електричної енергії України зобов'язаний купувати по «зеленому тарифу» електричну енергію, що добута з альтернативних джерел енергії. «Зелений тариф» затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики України для суб'єктів господарювання, які є виробниками електричної енергії на альтернативних джерелах, строком на 10 років.

Суттєвим законодавчим кроком на шляху до розвитку альтернативної енергетики можна вважати надання податкових пільг енергокомпаніям, що працюють на альтернативних джерелах енергії, вивільнені кошти за рахунок наданих пільгмають направлятись на здешевлення вартості продукції. Згідно з внесеними змінами до Закону «Про податок на додану вартість», до 1 січня 2019 року. звільняються від оподаткування операції з ввезення на митну територію України обладнання для виробництва енергії з альтернативних джерел енергії, якщо таке обладнання не виробляється на митній території України. зовнішньоторговельний ризик міжнародний енергетика

Представники компаній, що працюють на українському ринку альтернативної енергетики, зазначають, що існуюче законодавство недосконале та потребує значних доповнень і уточнень. Зокрема, наголошується на тому, що процедура отримання пільги у вигляді звільнення від податку на прибуток є досить складною та забюрократизованою. Слід зазначити, що до сьогодні не сформований реєстр імпортованої продукції альтернативної енергетики, що виробляється за межами України, на яку поширюється пільга у вигляді скасування ввізного мита.

Україна може посісти чільне місце серед країн-виробників сонячних фотоелементів на кремнієвій основі. На сьогодні українські виробники кремнієвих фотоелементів використовують кремінь китайського виробництва. Кабінет Фахівці Мінпромполітики зазначають, що реалізація програми оцінюється у 2,7 млрд. грн., з яких держава профінансує тільки 7 %, які підуть на наукові дослідження. Решту фінансування виконання програми забезпечать підприємства, які візьмуть участь у її реалізації.

Разом з тим, експерти відзначають ряд негативних моментів, що заважають розвитку альтернативної енергетики в Україні. Основними серед них називаються: застарілі енергетичні розподільчі мережі; бюрократичні складнощі з оформленням дозвільної документації та оформлення прав власності на землю, економічна відсталість регіонів, де краще всього будувати альтернативні енергетичні потужності.

Стратегічними аспектами розвитку міжнародного економічного і науково-технічного співробітництва України в сфері альтернативної енергетики є [3, с.8-9]:

- подальше формування активної взаємодії з розвиненими країнами з метою ефективного забезпечення доступу України до передових технологій у сфері енергозбереження та альтернативної енергетики з урахуванням національних інтересів;

- спрощення процедури державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання сфери альтернативної енергетики та їх доступу до пільг та компенсацій;

- надання державної підтримки національним науковим установам та освітнім установам, які займаються дослідженнями в галузі альтернативної енергетики і беруть участь в роботі міжнародних конференцій, форумів з приводу проблематики розвитку даної досліджуваної сфери;

- розробка як самостійно, так і в кооперації з розвиненими країнами сучасного вітчизняного обладнання і техніки, використовувані у виробленні енергії з використанням нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії;

- формування національних та приєднання до міжнародних джерел.

Темпи зростання альтернативної енергетики значно випереджають відповідні показники для традиційних джерел видобутку енергії, проте лише у відсотковому вимірі. Обсяг реальних інвестицій у дану галузь значно менше за інвестиції в традиційні ПЕР, що пов'язано із обмеженістю вільного інвестиційного капіталу українських підприємців, відсутністю національних програм кредитування на вигідних умовах, браком відповідного досвіду та, як наслідок, високою мірою ризику даних активів. Для мінімізації ризиків пов'язаних із вкладанням інвестицій у такий актив, як відновлювальна енергетика, Європейський Банк Реконструкції та Розвитку запровадив програму фінансуванні альтернативної енергетики в Україні. Дана програма має назву USELF і має на меті не лише кредитування підприємств даної галузі (кредити від 1 до 15 млн. євро), а й надання спеціалізованої безоплатної допомоги з технічних питань.

Питання енергетичної безпеки і пошук нових альтернативних джерел енергоносіїв є нагальною проблемою для України. Зменшення запасів і ускладнення видобутку традиційних вуглеводневих енергоносіїв, постійне зростання цін на них, посилення законодавчого захисту охорони навколишнього середовища спонукають країну використовувати значний потенціал для розвитку альтернативної енергетики. Основним стратегічним напрямком у цій сфері, з урахуванням кліматично метеорологічних та інвестиційних умов реалізації проектів, необхідно визначити розвиток використання енергетичного потенціалу всіх видів біомаси за впровадження когенераційних установок.

Розвиток альтернативних джерел енергії буде сприяти зміцненню міжнародного іміджу нашої держави, зменшенню залежності України від найбільших світових постачальників енергетичної сировини, підвищенню рівня її енергетичної безпеки.



Висновки

В даній роботі проведено дослідження сутності зовнішньоторговельних ризиків, методів їх страхування. Отже, ризики - це можливі несприятливі події, що можуть відбутися, і в результаті яких можуть виникнути збитки, майнові втрати учасників зовнішньоекономічної діяльності.

З погляду міжнародної торгівлі, ризик експортно-імпортних операцій - небезпека економічних втрат з вини іншої сторони або через зміну політичної, економічної чи іншої ситуації в країні партнера. Відомо, що можливих втрат у зовнішньоекономічній діяльності може зазнати будь-хто з її учасників - експортер, імпортер або обслуговуючий банк. Тому дуже важливо знати всі типи ризиків, які виникають у процесі міжнародного товарообміну, а також заходи, що дають змогу ці ризики мінімізувати або усувати зовсім.

Зовнішньоторговельні операції взагалі є ризиковими, а при організації та здійсненні таких операцій з іноземними партнерами ризики суттєво зростають. Адже вони мають багато складових, до яких можна відносити етапи узгодження та укладення угоди (контракту), підготовку товару до продажу і транспортування, виконання митних та інших прикордонних формальностей, перевезення, страхування, підготовка переліку товарних та транспортних документів, декларування, митного контролю та митного оформлення товарів.

У зовнішньоекономічній діяльності розрізняють чотири основні групи ризиків:ризик країни; банківський; валютний; ризик контрагента.

З позицій міжнародної торгівлі до ризику країни належать політичні та економічні події в конкретній країні, які можуть призвести до втрат під час зовнішньоторговельних операцій.

Банківський ризик перебуває в тісному зв'язку з ризиком країни, але банківським спеціалістам його набагато легше оцінити, ніж ризик конкретної країни. Аналіз банківських балансів дає змогу оцінити ліквідність і платоспроможність банку і, як наслідок, передбачити можливе погіршення його позицій.