В останні роки Індія зберігає високі темпи економічного росту, близькі до 9%. Золотовалютні резерви зросли від 5,8 млрд. доларів США в березні 1991 року до 301,8 млрд. за даними на 18 березня 2011 року, а федеральний бюджетний дефіцит помітно скоротився.

Після реформи економічної реформи 1991 року Індія поступово переходила до експортно-орієнтованої моделі розвитку. Реформа істотно міняє роль, що відводиться державному сектору. Таким чином, державний сектор поступово втрачає роль головного знаряддя структурних перетворень, форсованої капіталістичної трансформації колоніальної соціально-економічної структури і стає по характеру свого функціонування однотипним приватнокапіталістичному укладу.

Розділ 3. Напрями модернізації національної економічної моделі Індії в умовах глобалізації

3.1 Проблеми розбудови національних моделей розвитку Індії в умовах глобалізації

Після проголошення незалежності Індії її велетенська економіка пережила тривалий період надмірної зарегульованості і захисту від зовнішньої конкуренції, який в місцевих ЗМІ отримав назву "Ліцензійного Раджу". З розпадом СРСР та загостренням ситуації у Перській затоці в 90- 91-х роках ХХ ст. політична еліта країни була змушена кардинально переглянути економічні пріоритети, перейшовши до політики лібералізації за залучення прямих іноземних інвестицій (ПЗІ). Відомі економісти переконані, що 2000-і роки стануть для Індії періодом інтенсивного зростання, а економічний розвиток КНР уповільниться.

Нова економічна політика вже дала свої результати. Якщо раніше індійські інвестиції в країни Південної Азії були державними і спрямовувались переважно у інфраструктурні та гідроенергетичні проекти, то нині до регіону починає агресивно проникати приватний капітал, який має незрівнянно більші можливості у порівнянні з державним у таким аспектах як обсяги та диверсифікація його прикладання.

Прямі закордонні інвестиції стали одним із найголовніших чинників розвитку народних господарств країн Азії, які використовували їх для створення експортно-орієнтованих виробництв та модернізації транспортної інфраструктури. ПЗІ позитивно впливають на розвиток країн-реципієнтів у кількох аспектах. Насамперед, вони збільшують зайнятість населення (особливо в депресивних регіонах), сприяють притоку конвертованої валюти, насичують ринок споживчими товарами, виробленими в самій країні, на її потужностях та сировині, за участі її робочої сили.

При цьому відбуваються трансфери технологій та навчання робітників новим навичкам, створення маркетингових мереж зі збуту виготовленої продукції у найвіддаленіших регіонах. Особливо це важливо для країн із великою чисельністю населення, таких як Індія, що має надлишок молодої робочої сили та економічно відсталі штати на півночі та сході. Поява надлишку конвертованої валюти допомагає державі безболісно закуповувати критичний імпорт (у випадку Індії складні види озброєнь, авіатранспорт та енергоносії), від якого залежить її нормальне функціонування, а також підтримувати стабільний курс власної грошової одиниці рупії.

ПЗІ стимулюють економічне зростання, яке в країні в останні роки становило в середньому 8 відсотків. У свою чергу, воно сприяло скороченню чисельності бідних людей та збільшенню купівельної спроможності населення, породжуючи культуру споживання, характерну для західноєвропейських країн. Інвестиції у виготовлення товарів для масового споживача викликають гостру конкуренцію серед виробників, що можна спостерігати в Індії на прикладі автомобільної галузі, в якій представлені всі найбільші автомобільні концерни світу, які намагаються виграти змагання поміж собою за якість та ціну малолітражних автомобілів для місцевого ринку [25].

З 1991 року індійське керівництво почало проводити нову промислову політику, складовою частиною якої стало залучення ПЗІ. Для цього було необхідно створити належну міжнародну договірно-правову базу та лібералізувати зарегульований сектор надання дозволів на інвестування західного капіталу. Станом на 2006 рік договори про уникнення подвійного оподаткування було укладено з 74 країнами, а ще 54 країни підписали угоди з Індією про заохочення та захист взаємних інвестицій, які передбачали національний режим та статус найбільшого сприяння для закордонних інвесторів, повну репатріацію їх прибутків та недопущення націоналізації вкладень без належної компенсації [26].

В грудні 2005 року на 13 саміті СААРК в грудні 2005 року в місті Дакка було прийнято конвенції про багатостороннє уникнення подвійного оподаткування, про адміністративну взаємодопомогу в податкових питаннях, про співробітництво у митних справах. Остання з них мала особливо важливе значення, оскільки в Південній Азії процвітає контрабандна торгівля, від якої найбільше страждають товаровиробники Індії, неспроможні продавати свою продукцію за ринковою ціною в інших країнах Індостану, де функціонує "чорний" ринок зі значно більш дешевою пропозицією товарів [27].

Що стосується внутрішньоіндійського регулювання, то в більшості галузей економічної активності дозволено 100-відсоткові закордонні інвестиції. Уряд Манмохана Сінгха продовжує лібералізувати так звані чутливі сектори, усвідомлюючи, що без приватного капіталу держава не спроможна досягнути їх розвитку. Зокрема, серед його пріоритетних завдань називають забезпечення оборонної самодостатності Індії. Нині 26 відсотків у великих підприємствах ВПК може належати іноземним інвесторам, а 100 відсотків власності допускається на підприємствах із випуску набоїв та запасних частин. Планується, що індійська армія отримуватиме 70 відсотків озброєнь від внутрішнього виробника вже у 2010 році за рахунок збільшення частки закордонних власників у підприємствах ВПК до 49 відсотків.

В 2007 році Сінгх також заявив, що західний капітал зможе відкривати в Індії філії навчальних закладів зі 100-відсотковою власністю, однак їх керівництву доведеться погодитись із квотовою політикою уряду, яка має на меті захист інтересів відсталих каст та племен. Урядовець також планує вкрити все південне узбережжя спеціальними економічними зонами китайського зразка, в яких інвестори матимуть "податкові канікули" і зможуть безперешкодно ввозити засоби виробництва [26].

Провайдери інтернет-сервісу та розважальних телеканалів мають право перебувати в повній іноземній власності, обмеження існують тільки для каналів новин та радіостанцій, які також ретранслюють новини та політичні передачі. Таким чином, уряд сподівається, що приватний капітал вирішить за свій кошт такі традиційні індійські проблеми, як значні витрати на імпорт озброєнь, високий рівень неписьменності серед жінок на півночі та сході країни, відсутність телекомунікаційних мереж у багатьох регіонах. Результати лібералізації перевищили всі очікування, адже в Індії з'явились не тільки інвестиції транснаціональних корпорацій, але й нові спільні підприємства, які створили місцеві конгломерати з західними партнерами, ставши завдяки цьому глобальними гравцями. Зокрема, найбільші індійські інвестиції останнього десятиліття були спрямовані у металургійний сектор за кордоном.

Протягом декількох останніх років підприємець Лакшмі Міттал придбав за 32 млрд. доларів безпосереднього конкурента своєї компанії "Арселор Стіл", а конгломерат "Ратан-Тата" викупив англо-голландського сталевого велетня "Корус" за 11,3 млрд.доларів. Таким чином, компанія Міттала стала вже найбільшою у світі за обсягом випуску металургійної продукції (100 мільйонів тонн сталі на рік або 10 відсотків світового виробництва), а "Тата-Корус" - п'ятою, стрибнувши на нього з 56 місця. Це гарантує обом концернам глибоке проникнення на європейські ринки і покращення технологічної бази для утвердження їх продукції на півострові Індостан та у Південно-Східній Азії.

Потреба в металі в Індії об'єктивна - його поглинуть величезний ринок транспортних засобів та запчастин, на якому працюють місцеві, японські та американські корпорації, сектори житлового та промислового будівництва, суднобудування, ВПК. Підрозділ компанії "Тата" "Тата-чай", який вже має найбільші пакувальні потужності в Індії, придбав одну з найвідоміших фірм Великобританії "Тетлі", що допоможе при збуті південноазійського напою в Західній Європі [27].

3.2 Ключові аспекти трансформації національної моделі економічного розвитку Індії

Отже, Індія зазнає інвестиційного буму, який має значно більше позитивних наслідків для економіки, ніж негативних. В цьому контексті важливо встановити, яка ж ситуація з ПЗІ складається у інших країнах Південної Азії. В 2007 та 2008 роках Світовий Банк традиційно називав діловий клімат у Південній Азії другим найгіршим у світі після регіону "Чорної" Африки, виходячи зі значної бюрократизації та корумпованості тамтешнього управлінського апарату. Причина низької конкурентоздатності економік країн регіону полягає також у незадовільній інфраструктурі.

Політична нестабільність у Афганістані, Пакистані та на Шрі-Ланці також відлякує потенційних інвесторів. За даними організації "Транспаренсі Інтернешнл" серйозною проблемою також залишається корупція. Так, в 2007 році Бутан було визнано найменш корумпованою країною регіону (32 місце зі 163 країн світу), а Банґладеш - найбільш корумпованою (156 місце). Індія, що опинилась на 70 місці, виявилась другою після Бутану країною з найнижчим рівнем корупції на субконтиненті. З іншого боку, у країн регіону є незаперечна перевага в таких компонентах, як швидкість процедур із відкриття нових компаній та ефективність захисту прав закордонних інвесторів. При цьому найгірше становище склалось в Індії, яка знаходиться на 88 місці, що є наслідком доби надзвичайної зарегульованості та бюрократизації [27].

На Індію припадає понад 80 відсотків ПЗІ, що надходять до цього регіону, що поступово призводить до нерівномірності його розвитку. Високі ризики та низька купівельна спроможність ринків у інших країнах Південної Азії змушують закордонних інвесторів вкладати гроші у стабільну в політичному відношенні Індію з її велетенським внутрішнім ринком. Це означає, що виробнича база індійської економіки модернізується швидше, ніж у сусідніх країн. Транснаціональним корпораціям вигідніше виробляти продукцію в Індії, а потім перепродавати її на півострові Індостан, послуговуючись угодами про вільну торгівлю, укладеними в рамках СААРК між Індією та її сусідами. Враховуючи високі темпи зростання населення і неспроможність регіональних держав створювати нові робочі місця та надавати соціальні послуги, проблему відсутності національного капіталу може якраз вирішити залучення інвестицій. Оскільки західних коштів надходить до регіону недостатньо, в Південній Азії відчувається суттєвий дефіцит фінансових ресурсів, який може подолати індійський капітал. В умовах демографічного вибуху та глобальної економічної кризи регіон врятує від стагнації транскордонне співробітництво (будівництво доріг, телекомунікацій, складів продукції, електрифікація прикордонних районів, створення спільних підприємств із виробництва товарів з більш дешевої сировини в одній з країн) яке стане одним із головних чинників, що приваблюватиме інвесторів. Далі, важливо встановити вплив світової фінансової кризи на регіон Південної Азії.

Враховуючи надмірну залежність країн Індостану від грошових переказів своєї робочої сили, зайнятої переважно на некваліфікованих роботах у США, Канаді, Малайзії та монархіях Перської затоки, можна сказати, що вони відчують на собі серйозні наслідки кризи. Суттєво скоротяться також обсяги закордонної допомоги країнам регіону, так само, як і експортні показники.

На цьому тлі виграє Індія, яка має 274 мільярди доларів валютних резервів і вже є самодостатньою державою. Повернення індійської кваліфікованої робочої сили сприятиме зростанню кількості підприємств малого та середнього бізнесу як в Індії, так і в суміжних країнах. В умовах кризи Індія залишається єдиною країною регіону, яка має вільний капітал і лібералізовані закони з його експорту. Зокрема, федеральне законодавство передбачає, що верхня межа автоматичних (не потребуючих згоди державного наглядового органу) інвестицій до країн СААРК становить 150 мільйонів доларів на рік, а до країн далекого зарубіжжя - лише 100 мільйонів. При цьому не дозволено вкладати кошти в економіку Пакистану та у нерухомість за кордоном, оскільки ці сфери інвестування представляють собою значний ризик [26].

Стан торговельно-інвестиційного співробітництва Індії з великими мусульманськими країнами півострова Індостан можна назвати незадовільним. Через складні політичні відносини взаємодія Індії з Пакистаном на цьому напрямку практично не розвивається, бо офіційний Ісламабад побоюється економічного домінування Індії. До 2009 і перемоги на парламентських виборах проіндійської партії "Ліги Авамі" взаємини офіційних Делі та Дакки були напруженими, відображенням чого стали великі обсяги контрабандної торгівлі між країнами та обмеженість індійських інвестицій в економіку Банґладеш.

Однак в умовах глобальної економічної кризи на "землю бенґальців" чекає багаторазове скорочення грошових надходжень від її робочої сили в монархіях Перської затоки, що змушує політичну еліту країни шукати нові шляхи наповнення бюджету, зокрема за рахунок оподаткування спільних підприємств. На позицію нового керівництва країни також вплинув дипломатичний успіх офіційного Делі, яке зуміло добитись у військової хунти М'янми обіцянок гарантувати транзит товарів із індійських північно-східних штатів до Бенґальської затоки через її територію. За таких обставин нова правляча верхівка Банґладеш із ентузіазмом сприйматиме інвестиційні пропозиції Індії, зокрема 3-мільярдний енергетично-промисловий проект концерну "Тата", який базується на ідеї про утилізацію збудованими промисловими велетнями банґладешських газових та кам'яновугільних родовищ. економічний індія інвестиціний конкурентоздатність

Сторони також вже обговорили перспективу створення в Банґладеш спільних підприємств, які будуть використовувати сировинну базу північно-східних штатів Індії (будматеріали, ліс, чайний лист тощо) та дешевий банґладешський газ і порти країни на узбережжі Бенґальської затоки. Банґладеш - досить вигідне місце для прикладання індійського капіталу, незважаючи на природні катаклізми, спровоковані складними природними умовами над Бенґальською затокою. По-перше, в країні практикується дуже серйозний підхід до захисту прав інвесторів, по-друге, будучи найбільшою серед найменш розвинених країн (LDC), Банґладеш користується значним доступом на західні ринки текстильної та шкіряної продукції. У свою чергу, індійський приватний сектор зацікавлений в утилізації велетенського потенціалу ринку транспортних засобів та запчастин у Банґладеш, оскільки в 150-мільйонній країні існує попит на дешеві малолітражні автомашини та моторолери.

Однак для створення спільних підприємств необхідна належна транспортна інфраструктура як між північно-східними штатами та півднем Банґладеш, так і між "столицею сходу Індії" Колкатою та Даккою. Вперше з 1965 року, коли залізничне сполучення було перервано, в 2008 році між країнами почав двічі на тиждень курсувати пасажирський потяг Колката-Дакка, відкрилась автобусна лінія за цим самим маршрутом, сторони домовились про щотижневий 61 авіпереліт між своїми найбільшими містами.

Також буде пожвавлене річкове та морське сполучення, яке слугуватиме не тільки для потреб двосторонньої торгівлі, але й допомагатиме у постачанні індійської сировини та товарів до ізольованих північно-східних штатів Індії за маршрутом Колката-Чіттаґонґ. Нарешті, у випадку коли сторонам вдасться частково розв'язати проблему тероризму, прикордонне співробітництво стане значно динамічнішим, бо скоротиться час, що витрачається на перевірки пасажирів та вантажів прикордонниками.

Висновки

Прямі закордонні інвестиції справили потужний вплив на економіку Індії в таких ключових секторах як металургійний, автомобільний, високі технології. Індійські корпорації поступово концентрують у своїх руках надлишковий капітал і модернізовані потужності, що дозволяє їм стати глобальними гравцями за рахунок придбання всесвітньовідомих компаній у "старій" Європі. Очевидні вади інфраструктури, низька якість робочої сили та складні кліматичні умови відлякують від більшості країн Південної Азії великих міжнародних інвесторів. Однак, як не парадоксально, саме зараз у Індії з'явилась унікальна нагода на довгий час закріпитись у інвестиційному полі країн Південної Азії. Скорочення гуманітарної допомоги і надходжень грошових переказів від нерезидентів до країн півострова Індостан, викликані світовою кризою, ставлять перед їх політичними елітами завдання пошуку шляхів пожвавлення економічної активності. Одночасно у регіоні спостерігаються сприятливі для Індії політичні тенденції, такі як завершення громадянської війни в Непалі, фактична поразка "Тигрів визволення Таміл Іламу" на Шрі-Ланці, прихід до влади в Банґладеш про індійських політичних сил. В регіоні з'явилась стабільність і очікуваність, а саме за таких умов роль провідного постачальника ПЗІ до країн Південної Азії може взяти на себе індійський приватний сектор. Враховуючи, що Індія має давні традиції інвестування в країни Південної Азії на державному рівні, як то в Непалі та Бутані у гідроенергетичні проекти, зазначимо, що інвестиційні перспективи регіону їй добре відомі. Країна може поділитись своїм зростанням із своїми південно-азійськими сусідами, оскільки вона зацікавлена, як ніхто інший, в розвитку транскордонного економічного співробітництва, враховуючи існування проблеми регіонального тероризму та відсталості своїх північних і східних штатів, неспроможних подолати свої вади без пожвавлення регіональної торгівлі.

Список літератури

1. Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: регіональний аспект. [Електронний ресурс] // Антонюк Л.Л.// КНЕУ -- 2005. -- №1

2. Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації: Монографія. - К.: КНЕУ, 2004. - С. 104-105.

3. Базилюк Я. Б. Конкурентоспроможність національної економіки: сутність та умови забезпечення: Моногр.- К.: НІСД, 2002.- 132 с.

4. Білик В.О. Основи економічної теорії: навч. посібник / В.О.Білик, П.Т.Саблук. - К.: Ін-т аграр. економіки, 1999. - 467 с.

5. Білорус О., Мацейко Ю. Конкурентоспроможність у сучасному глобальному світі // Екон. часопис ХІ. - 2002. - № 9. - С. 7-13.

6. Гончаревич Л.Г., Міжнародна конкурентоспроможність в процесі еволюції. [Електронний ресурс] / Гончаревич Л.Г. // Державне управління: теорія та практика - 2007 - №2 - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/dutp/2007-2/txts/07hlhkpe.htm

7. Голод В.Ю. Валютно-фінансові відносини Тайваню та КНР на сучасному етапі розвитку. Економічний простір №15. 2008 р. с. 41-50.

8. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка/ За ред. З. Ватаманюка С. Панчишина. - Вид. дім "Альтернатива", 2001. - 576 с.

9. Климко Г.Н. Основи економічної теорії: політекон. аспект / Г.Н. Климко, В.П. Несторенко. - К.: Вища школа; Знання,1997. - 291 с.

10. Конкурентоспроможність національної економіки / За ред. д-ра екон. наук Б.Є.Кваснюка (Ін-т економіки та прогнозування НАН України) - К.: Фенікс, 2005. - 582 с.

11. Новицький В. Державна промислова політика - чинник економічного зростання // Дзеркало тижня. - 2000. - С. 10.

12. Пікус А.Ю. Питання економічного зростання та розвитку в економічній науці. [Електронний ресурс] / Пікус А.Ю.// Економічний простір. Збірник наукових праць - 2010 - №35.

13. Погореленко Н.П. Економічне зростання: макроекономічні передумови та концептуальні основи фінансової стратегії / Н.П. Погореленко // Вісн. Ун-ту банк. справи Нац. банку України. - 2008. ? № 3. - С. 25-30.

14. Полунев Ю. Технология экономического прорыва [Електронний ресурс] / Полунев Ю. //Зеркало недели - № 41 (620) - Режим доступа: http://www.zn.ua/1000/1030/54916/

15. Полунев Ю. Конкурентоспроможність: національна ідея, соціальна згуртованість, економічний прорив. [Електронний ресурс] / Полунев Ю.//Всеукраїнська експертна мережа - Режим доступу: http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=11350

16. Портер М., Такеури Х., Сакакибара М. Японская экономическая модель: может ли Япония конкурировать? Пер. с англ. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2005. - 262 с.

17. Реверчук О.С. Класифікація видів економічного зростання: історико-аналітичний огляд [Електронний ресурс] / Реверчук О.С. // Збірник наукових праць - Львів: НЛТУ України. - 2008. - Вип. 18.4.

18. Роль держави у довгостроковому економічному зростанні/ За ред. д-ра екон. наук Б.Є. Кваснюка. - К.: Ін-т економ. прогнозування. - Харків: Форт, 2003. - 320 с.

19. Сакс Д. Що таке конкурентоспроможність в умовах глобалізації. [Електронний ресурс] / Сакс Д. // День - 2001 - №203 -- Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/66710/

20. Семюелсон Поль А., Нордгауз Вільям Д. Макроекономіка/ Пер. з англ. - К.: Основи, 1995. - 544 с.

21. Уніят А. Критерії та оцінка конкурентоспроможності країн на міжнародному рівні. [Електронний ресурс] / Уніят А. // Галицький економічний вісник Тернопільського державного технічного університету - 2009 - № 2.

22. Шніцер М. Порівняння економічних систем / М. Шніцер; пер. з англ. -К.: Основи, 1997. - 519 с.

23. Шупметер Й. Капитализм, социализм и демократия [Электронный ресурс] / Й. Шумпетер // Экон. б-ка. - 2001 -- Режим доступу: http: //www.e2000.kyiv.org /biblioteka/index.shtm.

24. Юдникова, Е. С. Проблемы конкурентоспособности в современной экономике / Е. С Юдникова // Проблемы современной экономики. - 2007. -№2 (26). - С. 34-40.

25. Foreign direct investment in South Asia//South Asia Economic report by Asian Development Bank. February 2008. - P.7-9. - Режим доступу до сайту:http://www.adb.org/Documents/Reports/South-Asia-Economic-Report/2008/chap2.pdf

26. Regional integration and trade costs in South Asia//Asia Development Bank Working paper 127. - Режим доступу до сайту:http://www.adbi.org/files/2008.12.19.wp127.regional.integration.trade.costs.south. asia.pdf 3. Envisioning South Asia//South Asian Journal. 2006. - April 30. - Режим доступу до сайту: http://www.southasianmedia.net/Magazine/Journal/13_sapana.htm

27. India government for 100pc investment in higher education//One World South Asia. - 2007. - February 07. - Режим доступу до сайту: http://southasia.oneworld.net/Article/indian-govt-for-100-pc-fdi-in-higher-education

28. www.cia.gov

29. http://www.weforum.org/

30. www.indianembassy.org.ua

Размещено на Allbest.ru