Аналіз геостратегічного потенціалу Грузії

Досить важливим військово-політичним союзником Грузії є Туреччина, яка також лобіює інтереси Грузії в НАТО, яка зацікавлена в стабільності та безпеки Грузії для забезпечення безпеки власних північних кордонів. Також на наш погляд Туреччина зацікавлена в збереженні територіальної цілісності Грузії тому, що геополітичне положення Грузії для Туреччини виконує роль буферу з РФ. В якомусь ступеню РФ та Туреччина до недавнього часу залишались геополітичними суперниками в Закавказзі, Центральної Азії, в яких Туреччина претендує на роль лідера. Проявом союзництва є також військово-технічне співробітництво обох держав (Грузія частково закупає техніку у турецької компанії Ottokar Cobra) [26].

Неоднозначним виступає ЄС по відношенню до Грузії. З одного боку «нові члени ЄС», особливо Польща, держави Балтії, Румунія, Данія, а також Британія відіграють роль лобі Грузії в НАТО, підтримували вступ до НАТО. Але основна частина членів ЄС, особливо Франція та ФРН, Італія, Іспанія, Нідерланди, Бельгія, Португалія, Люксембург, на Бухарестському саміті 2-4 квітня 2008 року виступили проти членства Грузії, України в НАТО, що було на користь РФ, яка спромоглася не допустити розширення НАТО в районі її східних, південних кордонів. Хоча дана відмова в членстві, його віддалення були зроблені з приводу низького рівня демократії, внутрішньополітичної нестабільності, неврегульованості питань навколо Абхазії та Південної Осетії, але на наш погляд дана відмова є свідченням подвійних стандартів держав ЄС, своєрідним прикладом спроби конкуренції зі США, звільнення від їх впливу (фактично Грузія при вступі до НАТО виконувала би лобіювання інтересів США в НАТО), спроби проведення зближення з РФ в економічній (т. з. проект синьої «дорожної картки» між ЄС та РФ, реалізація економічного співробітництва в рамках єврорегіону КО, активна співпраця в енергетичній сфері в рамках проекту «Північного потоку» між Газпромом та Рургазом). Також ЄС не надав конкретної допомоги під час російсько-грузинського конфлікту, а т. з. посередництво Саркозі-Меркель призвело до нового замороження конфлікту, не вирішення проблеми Абхазії та Південної Осетії, а «Угода про припинення вогню», підписана Грузією та РФ не завадила РФ зберегти значні військові контингенти на території сепаратистських об'єднань, що фактично сприяло геополітичній перемозі РФ. Але ЄС не можна називати супротивником Грузії, особливо в контексті продовження проведення активної євро інтеграційної політики Грузії, незважаючи на відмову ЄС в наданні Грузії членства в організації, участь Грузії в проекті «Східного партнерства», хоча перспективи членства Грузії, України в ЄС віддалені на довгострокові перспективи.

Особливими військово-політичними союзниками Грузії є держави-члени ГУАМ. Насамперед факторами даного союзу є наявність спільних проблем з територіальною цілісністю в державах-членах ГУАМ (в Грузії Абхазія та Південна Осетія, в Азербайджані НКАО, в Молдові ПМР, в Україні досить складна ситуація в Криму де активні проросійські організації). Також усі держави стикаються з проблемою впливу РФ (в Грузії реалізується через окупацію Абхазії та Південної Осетії (військовий вплив), в Азербайджані через фактор транзиту (особливо до будівництва Баку-Тбілісі-Джейхан) (геграфічний вплив), в Молдові через наявність 14-ї армії РФ в ПМР, через залежність експорту Молдови від ринків РФ (військовий та економічний вплив), в Україні через енергозалежність, наявність ЧФ РФ в Криму, через поляризацію українського суспільства (РФ має тотальне поле на більшій частині України, особливо в російськомовних регіонах) (економічний, військовий, інформаційний вплив). Більш того 1 липня 2008 року на ІІІ саміті ГУАМ держави-члени підписали Батумську Декларацію «ГУАМ - інтегруючи Схід Європи», згідно якої підтверджується прихильність держав демократичним цінностям, повазі прав і свобод людини, права [1]. Вказується готовність членів організації боротися з тривалими конфліктами, агресивним сепаратизмом, екстремізмом, міжнародним тероризмом. Важливою також є і Ялтинська хартія ГУАМ, яка декларує спільне вирішення спільних проблем безпеки, територіальної цілісності [6]. Найбільш активним союзником Грузії в рамках ГУАМ є Азербайджан, який вважає Грузію власним стратегічним партнером, у тому числі в військово-політичній сфері. Насамперед це обумовлено тим, що стабільна Грузія цікава для Азербайджану для противаги російському та вірменському факторам. Незважаючи на російсько-грузинський конфлікт, погіршення відносин з РФ, Азербайджан продовжував оказувати Грузії економічну та енергетичну підтримку. Досить активним є військово-політичне співробітництво Грузії та України, хоча зі зміною влади в Україні інтенсивність даного союзництва в якомусь ступеню спала, але Грузія та Україна продовжують залишатися геополітичними союзниками, які мають спільні проблеми пов'язані з впливом РФ. В «Декларації про перспективи розвитку співробітництва між Україною і Республікою Грузія і спільних підходів щодо питань міжнародних відносин» від 9 січня 1995 року ведеться про визнання небезпеки сепаратизму не тільки на власній території але й прилеглих регіонах, що є свідченням спільних інтересів держав в сфері безпеки, що є основою для військово-політичного союзництва [2]. Незважаючи на дипломатичні скандали з РФ, особливо під час російсько-грузинського конфлікту Україна в рамках угоди «Про військове співробітництво» 10 січня 1995 року постачає в Грузію зброю [5].

Особливим моментом військово-політичного союзництва США, Туреччини, держав ГУАМ з Грузією є спільна участь в військових навчаннях. Прикладом є проведені на території Грузії багатонаціональних навчань за участю підрозділів ЗС Грузії, Азербайджану та України по забезпеченню функціонування Західного маршруту транспортування каспійської нафти в 1999 році [12]. Також США, держави ГУАМ та Грузія брали спільну участь у навчаннях під егідою НАТО. З 1 по 14 серпня 1999 року військові США, Азербайджану, України та Грузії узяли участь у військових навчаннях "Щит миру 99" як частина програми "Партнерство заради миру" під егідою НАТО у м. Яворів в Україні [12]. Також під егідою НАТО проводилися навчання «Сі-бриз 99» в грудні 1999 року в Одесі, в ході яких також участь брали грузинські представники [12]. Також держави-союзники брали участь у військових навчаннях на території Грузії під егідою НАТО з 5 травня по 1 червня 2009 року (Cooperative Longbow, Cooperative Lancer) [12].

Таким чином незважаючи на досить вигідне географічне положення Грузія має певні недоліки пов'язані з протяжними кордонами, витягнутою формою держави. Серед основних сусідніх держав найбільший вплив оказують Туреччина, Азербайджан та РФ, незважаючи на наявність природних, техногенних бар'єрів, територія Грузії має досить проблемні місця, які досить зручні для розгортання наступу проти держави. В ході аналізу вдалося виявити, що основним супротивником Грузії є РФ, а головними військово-політичними союзниками є США, Туреччина, держави ГУАМ, особливо Азербайджан, Україна. Таким чином на основі аналізу можна вважати, що на даний момент геостратегічний потенціал Грузії не є досить міцним в порівнянні з сусідніми державами, окрім Вірменії, проте є можливі перспективи його підвищення.

РОЗДІЛ 6. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ ГЕОСТРАТЕГІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ГРУЗІЇ

Проаналізувавши географічне положення, демографічний стан, геоекономічне становище, рівень внутрішньої стабільності, геостратегічне положення Грузії можна простежити ряд проблем, в кожному з напрямків аналізу, не вирішення яких може стати причиною суттєвого погіршення геостратегічного положення держави, що в може призвести до ускладнення внутрішньополітичного, економічного стану, стану безпеки та обороноздатності, що має пряме відношення до суверенітету та незалежності. Даними проблемами є недоліки в географічному положенні Грузії (витягнута територія, протяжні кордони, розміщення столиці не в центрі), проблеми сепаратизму Абхазії, Південної Осетії, центробіжні тенденції в Самцхе-Джавахеті (вірмени). Грузія має досить суттєві проблеми в економіці, пов'язані з нерозвиненою індустріальною промисловістю, с/г, перевагою імпорту над експортом. Не менш суттєвою проблемою є досить складні відносини з опозицією, відсутність конкретного каналу для діалогу, що негативно впливає на імідж держави на міжнародній арені, незважаючи на значні досягнення у боротьбі з корупцією, підвищення свободи слова, прозорості виборів, по відношенню з іншими державами пострадянського простору. Окремою проблемою є слабкість військового потенціалу (малочисельність Збройних сил Грузії, відсутність ефективних засобів ППО, протитанкової, берегової оборони). Існують також проблеми геостратегічного характеру - наявність напрямків потенційного нападу (через територію Північної Осетії - Рокський тунель, Військово-Осетинська дорога, через територію Абхазії - Військово-Сухумська дорога, Верхня Абхазія, з боку РФ - Військово-Грузинська дорога, з боку морського узбережжя).

Таким чином можна запропонувати ряд послідовних та чітких дій для вирішення виявлених проблем, щоб ліквідувати або мінімізувати загрози національної безпеки, з метою покращення геостратегічного потенціалу Грузії.

Першочерговим моментом є вирішення економічних проблем Грузії, задля створення умов для соціальної стабільності в Грузії, підвищення ролі середнього класу у суспільстві, а також для посилення її геоекономічного положення. Слід відзначити, що необхідним є розвиток інших секторів економіки Грузії, окрім найбільш розвиненої харчової, легкої промисловості, сфери послуг та транспорту. В ході аналізу геоекономічного потенціалу держави вдалося виявити, що держава має відносний потенціал в сфері чорної та цвітної металургії, машинобудування, але потенціал держави є слаборозвинутим. Національного бюджету є недостатньо для повноцінного розвитку важкої промисловості. Саме тому важливим є на базі існуючих підприємств в сфері машинобудування, кольорової промисловості створити СП з компаніями України, держав ЄС, Південно-Східної Азії, Близького Сходу. Це зможе підвисити частку машинобудування, металургії в економіці Грузії, створити нові сфери для іноземних інвестицій, окрім сфери послуг, туризму. Грузія має також відносний потенціал в автобудуванні, а саме на даний момент на Кутаїському автозаводі проводиться збірка іноземних марок автомобілів. Тобто можливе створення умов для підвищення експорту продукції важкої промисловості. Для підвищення зовнішньоекономічної експансії Грузії, необхідно також збільшити виробництво продукції легкої промисловості, для чого необхідно скористатися досвідом КНР, створити вільну економічну зону в рамках якої можливе також приваблювати іноземні інвестиції, забезпечити виробництво продукції відомих світових брендів, особливо враховуючи досить розвинутої текстильної, трикотажної, шкіряної промисловості. Перспективним також є розвинення виробництва продукції інноваційної сфери, для чого необхідно забезпечення правових умов, норм для забезпечення інвестиційного клімату в дану сферу. Проте не можна відкидати факт відсутності науково-технічного потенціалу в даній сфері. Щодо збільшення виробництва с/г продукції, яка має потенціал перетворитися на основну статтю експорту Грузії, то оскільки Грузія є членом ВТО, неможливе проведення державних дотацій в с/г сектор. Саме тому основним рішенням проблеми Грузії є активізація розвитку малого та середнього фермерського сільського господарства, яке в основному використовує ручний труд, а також добровільне злиття убиткових фермерських господарств у добровільні фермерські асоціації на приватній основі зі спільним технічним устаткуванням, фондовим капіталом, системою страхування, але з індивідуальним користуванням земельних маєтків. Слід відзначити, що в рамках даних асоціацій можливе підвищення виробництва зернових культур, збільшення голів худоби, а також збільшення виробництва прибуткових галузей цитрусових, чаю. Тобто держава зможе не тільки забезпечити внутрішній попит с/г продукцією, але й зробити с/г продукцію основною статтею експорту.

По-друге важливим є забезпечення внутрішньополітичної стабільності, а саме врегулювати діалог між владою та опозицією, який згідно проведеному аналізу досить часто виходе за межі конструктивного діалогу. Насамперед, серед рядових опозиціонерів виокремлюється значна частка колишніх чиновників, співробітників ДАІ, лікарів санстанцій, військових звільнених по звинуваченню у корупції. Саме тому поява достатньої кількості безробітного населення створило соціальну нестабільність, а значить необхідність з боку влади забезпечити працевлаштування даної «маргінальної» соціальної групи, шляхом перекваліфікації, за рахунок непопулярних на даний момент, однак перспективних галузей економіки, у тому числі промисловості, с/г при умові проведення постійних моніторингів з метою виявлення потенційно можливих випадків корупції. Тобто у випадку працевлаштування безробітної маси опозиціонерів, опозиція фактично втратить основну базу. Не менш важливим шляхом встановлення конструктивного діалогу між представниками опозиції та владою є видання спеціального законодавчого акту, в якому б підтверджувалося право на проведення опозиційних акцій, не обмежуючи свободу страйків, зібрання, але в якому б заборонялось проводити опозиційні заходи з використанням будь-яких підручних засобів, які можуть заважати спокою рядових громадян, на території проїжджих частин міста, що може стримувати рух міського транспорту. Грузинський уряд повинен також забезпечити попередження сепаратистських тенденцій в Самцхе-Джавахеті для недопущення повторення сценарію Абхазії, Південної Осетії. Насамперед необхідно забезпечити проводення програми добровільного переселення етнічних грузин (біженці, безробітні) в Самцхе-Джавахеті для створення умов їх працевлаштування, з метою збільшення відсоткової кількості грузинського населення серед мешканців Самцхе-Джавахеті. Важливим також є досягнення рівноважної кількості представництва грузин та вірменів в органах місцевого самоврядування Самцхе-Джавахеті.

По-третє, необхідно вирішити проблему Збройних сил Грузії, які повинні бути гарантом недоторканості кордонів Грузії. Взагалі необхідно змінити стратегію підготовки Збройних сил Грузії, робити першочергову ставку на обороноздатність армії, а не на підготовку миротворців, що було характерним до російсько-грузинського конфлікту в серпні 2008 року. Також для забезпечення нормальної обороноздатності держави, для можливості відсічення наступу супротивника який має кількісну перевагу важливим є збільшення кількості Збройних сил Грузії. На практиці російсько-грузинської війни можна помітити неефективність ведення не тільки наступальних але й оборонних дій армією в 36 тис. чол. Більш того мала чисельність Збройних сил Грузії, особливо сухопутних військ не здатна грати роль стримуючого фактору для потенційного агресора у мирний час. Саме тому важливо збільшити чисельність Збройних сил Грузії сухопутних військ з 36 тис. чол. до 110 000 чол., зробивши кількісною основою сухопутні війська, збільшивши їх з 20 548 чол. до 100 тис. чол. Також необхідність збільшення Збройних сил Грузії до 110 тис. чол. підтверджується необхідністю утримувати значні військові контингенти в напрямках потенційно можливого нападу супротивника, а саме в районах кордонів з Абхазією та Південною Осетією (для перекриття тим самим напрямків можливого наступу з території Південної Осетії, Абхазії), в районі проходження Воєнно-Грузинської дороги на кордоні з РФ. Насамперед, збільшення кількості Збройних сил Грузії до 110 тис. чол. (сухопутні війська, включаючи ППО, ПТРО до 100 тис. чол., берегова оборона до 5 тис. чол., ВПС до 5 тис. чол.) можливо у випадку введення резервної служби. Необхідно ввести постійний призив з 18 рр. на 24 місяця, а також ввести зборі серед резервістів на 30 днів щороку до 50 літ. Слід відзначити, що в ході резервних зборів важливим є проведення підготовки ведення партизанської війни, особливо в міських умовах у випадку повторення повномасштабного вторгнення військ супротивника вглибину території Грузії. У випадку виникнення кризової ситуації резервісти повинні призиватися у підрозділи. Також необхідно більш активно сприяти до залучення в Збройні сили жінок на добровільній основі в нестройові частини, Національну гвардію (медслужба, зв'язок, і т.д.), через надання більших пільг в сфері медичного захисту, страхування, транспорту. Дані заходи зможуть надати можливість постійно утримувати 110 тис. Збройних сил, забезпечити приблизний резерв в 300 тис. чол. Слід відзначити, що незважаючи на багату кількість переваг, контрактна армія не зможе забезпечити ефективну обороноздатність Грузії, збільшення Збройних сил. Також на наш погляд оптимальним є створення військових баз-поселень в районі сепаратистських об'єднань, як особливого різновиду військової служби. Насамперед створення подібних «санітарних зон» навколо Південної Осетії (територія якої значно вдається вглиб контрольованої території), навколо Абхазії (створення «ланцюгу військових баз» вздовж річки Інгурі, району сухопутного кордону) створить відносну противагу впливу та тиску ВС РФ з території Абхазії, Південної Осетії, зменшить можливість проникнення через дані території диверсантських груп супротивника для створення будь-яких провокацій на грузино-російському кордоні, в районі сепаратистських об'єднань. Т. з. військові бази повинні мати форму своєрідних військових поселень з власною інфраструктурою, господарством для постійного перебування навколо конфліктогенних зонах Грузії, моніторингу обстановки, виконання ролі посилених погранчастин. Також на території даних «санітарних зон» повинні знаходитися мобільні засоби ППО (ЗРК), сучасної системи протитанкової оборони (особливо навколо Південної Осетії, вздовж Абхазії, задля негайного відсічення авіаналіту, танкового наступу з даних територій. Необхідно для посилення обороноздатності Грузії також збільшити кількість станцій пасивної радіотехнічної розвідки «Кольчуга» для відстеження пересувань військової техніки РФ в Абхазії, Південної Осетії, для ідентифікації випадкового наступу на територію Грузії. В гірських районах проходження російсько-грузинського кордону забезпечити присутність мобільних ЗРК, для захисту повітряного простору держави, в районі Військово-Грузинської дороги забезпечити також ПТРО. Наявність постійних обороноздатних військових поселень-укріплень навколо території Південної Осетії, уздовж кордону з Абхазією, частково вздовж кордону з РФ, надаст можливість також забезпечити постійний психологічний тиск на населення сепаратистських регіонів, перебуваючих там ВС РФ (моральний дух серед рядового складу останніх є досить низьким, враховуючи погані умови несення служби на території Південної Осетії, Абхазії, «дідовщину», нестатутні відносини між офіцерським та рядовим складом, випадки дезертирства на територію Грузії). Тобто на наш погляд створення подібних «санітарних зон» в конфліктогенних районах може бути досить ефективним для підвищення геостратегічного потенціалу Грузії, забезпечення водночас ППО, протитанкової, протипіхотної оборони її території. Слід відзначити, що запропонована нами своєрідна форма військової служби в т. з. «санітарних зонах» може також реалізовуватись завдяки введенню на військових базах-поселеннях контрактної служби, що може бути досить популярним серед військовоздатного безробітного населення, біженців, враховуючи непогані, на відміну від ВС РФ, умови військової служби в Збройних силах Грузії. Дані «санітарні зони» зможуть також зменшити негативний вплив від досить протяжного грузино-російського кордону, виконуючи водночас роль посилених пограничних частин, а також буферів між Грузією та Абхазією, Південною Осетією, російсько-грузинським кордоном. Щодо проблеми положення столиці Тбілісі на відносно близької відстані від Південної Осетії, то взагалі територія Грузії є досить витягнутою, а Південна Осетія розповсюджується в центрі держави, саме тому у даному випадку грузинському уряду необхідно скористатися прикладом США, які створили в Скалистих горах сховище для уряду, президента, на випадок військових дій на території США. На наш погляд устрій гірського комплексу як резиденції-сховища є найбільш зручним саме на території Месхетського хребту. Хоча даний хребет і знаходиться неподалік від кордону з Туреччиною, слід відзначити, що це є найбільш безпечним місцем, оскільки Туреччина є військово-політичним союзником Грузії, а також є маловирогідливим нанесення, авіаційних, ракетних, артилеристських ударів по території даної місцевості, оскільки є загроза випадкового порушення суверенітету Туреччини, держави з 2-ю по чисельності армією в НАТО, зацікавленої в збереженні стабільності та безпеки на Кавказі. Не менш важливим є створення ефективної системи берегової оборони для недопущення морської блокади Грузії, висадки на її території військового десанту (що відбулося в ході російсько-грузинського конфлікту в серпні 2008 року). Необхідно устаткувати грузинське узбережжя засобами мобільної артилерійської системи берегової оборони, у тому числі береговими САУ здатних до знищення малих, великих військових кораблів супротивника. Щодо ВПС Грузії, важливим є укомплектувати їх 20 винищувачами Су-27, МіГ-29 для охорони повітряного простору Грузії. Бажане розміщення бази ВПС США на території Грузії як гарантії її суверенітету з боку військово-політичного союзника, проте на наш погляд на даний момент це є неможливим, в контексті політики «перезавантаження» з РФ.

Також важливо посилити інформаційну складову геополітичного потенціалу Грузії. Для нівелювання російського інформаційного впливу бажано ретельно зондувати російські інтернет-джерела, сприяти посиленню, популярізації власних джерел ЗМІ для противаги впливу РФ. Також досить ретельно требо аналізувати вірменські інтернет-джерела, засоби ЗМІ, блокувати доступ до їх користування у випадку наявності інформації, що посилює вірменський культурний, інформаційний вплив в грузинському суспільстві, що може сприяти посиленню активності вірменської діаспори на території Самцхе-Джавахеті. Взагалі забезпечення інформаційної безпеки не повинно загострювати міжнаціональні відносини в рамках Грузії. Насамперед, необхідно створити альтернативні російським або вірменським ЗМІ (в основному Інтернет-джерела) вірменською або російською мовою (для більш адекватного сприйняття нацменшинами, в яких би в необхідному для уряду Грузії ракурсі подавалися ті чи інші події внутрішнього життя, з побічної альтернативної точки зору). Важливо дозовано подавати альтернативну вірменським та російським джерелам інформацію, для того, щоб російськомовне або вірменомовне населення Грузії адекватно сприймало дані джерела, щоб вони не викликали серйозного резонансу серед вірменської діаспори Грузії, особливо представників Самцхе-Джавахеті. Головним є не проводити політику обмеження в правах національних меншин. Дані етномовні джерела ЗМІ, у випадку їх популяризації в Самцхе-Джавахеті, в інших регіонах держави для грузинських вірмен, зможуть відігравати досить гнучкий засіб соціалізації національних меншин Грузії. Взагалі, на наш погляд у випадку досить різноманітних нацменшин Грузії, необхідно проводити подібну політику «соціалізації через ЗМІ» для інших народів, шляхом видання джерел ЗМІ етномовою. Це може також подаватися як ще один крок до посилення поваги прав людини, її культурної, етнічної само ідентичності, поваги до етномови нацменшин. Також дані джерела не повинні виключно стосуватися політичних тем, вони повинні бути універсальними для популяризації серед широких слоїв населення, для того щоб вони були більш привабливими, цікавими, багатими ніж ті джерела що фінансуються Вірменією, РФ. Тобто соціалізовані в дусі державницької позиції Грузії вірмени Самцхе-Джавахеті не зможуть виконувати роль «п'ятих колон» Вірменії, або РФ. Також необхідно, для доказу реальної толерантності грузинського суспільства до вірмен Самцхе-Джавахеті, для зниження рівню напряжності в даному регіоні, особливо в контексті поступового збільшення кількості етнічних грузин (програми грузинського уряду), важливо введення обов'язкового вивчення вірменської мови для грузин Самцхе Джавахеті (при залишенні обов'язкового вивчення грузинської мови для усіх громадян Грузії, не залежно від етнічного походження), але як факультативного предмету в навчальних засобах даного регіону. Це вирішить проблему статусу вірменської мови в Самцхе-Джавахеті, оскільки викладання вірменської мови як факультативного предмету для грузин Самцхе-Джавахеті, нівелює вимоги вірменського населення до надання вірменській мові статусу регіональної, оскільки де-факто, для цього не буде причини. Важливо також стимулювати та заохочувати вивчення факультативної вірменської мови етнічними грузинами, грузинськими вірменами Самцхе-Джавахеті завдяки наданню символічних матеріальних премій найкращім носіям обох мов (досвід Казахстану для розповсюдження казахської мови). Слід відзначити, що це стане реальним символом толерантності грузинського суспільства до грузинських вірмен. На наш погляд, найбільш оптимальним варіантом для культурно-інформаційної консолідації усіх етносів Грузії для посилення інформаційної складової геостратегічного потенціалу, необхідно зробити основою для національної єдності наступну формулу - «мононаціональна держава = полі етнічне та полікультурне суспільство». Дана формула є досить гнучкою для зниження потенційного міжетнічного напруження між етносами Грузії. Взагалі необхідно відмовитися від східного розуміння «грузинської нації», необхідно розуміти дане поняття в наступному значенні, а саме «грузинська нація» = громадянин Грузії. Саме тому «грузинська нація» повинна розглядатися як виключно політичне поняття, а її представники, як громадяни Грузії будь-якого етнічного походження. Важливою повинна бути асоціація себе з політичною грузинською нацією, а також визнання власного етнічного походження (грузин, азербайджанець чи вірмен). Тобто дана формула є компромісним та гнучким варіантом, який зможе зберегти консолідованим полікультурне, полі етнічне, полі релігійне грузинське суспільство, і в той самий час зберегти право кожного етносу, що населяє Грузію на збереження етнічної ідентичності, культури, релігії.

Для досягнення економічної безпеки, необхідно максимально мінімізувати економічні відносини, що залишилися з РФ, не допускати її економічного впливу у вигляді кредитів, інвестицій, експорті енергетичних ресурсів. Також Грузії слід продовжувати відстоювати та обґрунтовувати на міжнародній арені регіональні енергетичні, транспортні проекти GUEU, ТРАСЕКА, які передбачають участь ЄС, які повинні проходити по території Грузії, як додаткова гарантія її безпеки, посилення геополітичної ваги Грузії. Важливим є також створення економічного фундаменту для вірмен Самцхе-Джавахеті, а саме посилити державні субсидії в даний регіон. Важливим є залучення в даний регіон іноземних інвестицій, а саме в с/г, яке є основою, що також буде сприяти створенню додаткових робочих місць. Створення економічної стабільності як залогу матеріального добробуту населення Самцхе-Джавахеті, нівелює тим самим економічні причини для центробіжних тенденцій. Взагалі економічний достаток всіх громадян Грузії, особливо представників середнього класу повинен бути основою для цілісності держави, консолідованого грузинського суспільства.

Також на наш погляд необхідно зробити певні корективи в внутрішньополітичній сфері Грузії, як складової геостратегічного потенціалу. Помилковою є популярна ідея розповсюдження державних установ по ключових містах держави (виконавча влада в Тбілісі, законодавча в Кутаїсі, судова в Батумі), оскільки це зможе стати причиною легкої деморалізації, уряду у випадку військового нападу на державу, захоплення одного з ключових міст. Також цьому заважає витягнутість держави, близькість сепаратистських об'єднань. Тому необхідно залишити столицю в Тбілісі, проте створити резиденцію сховище, згідно американському прикладу Скалистих гір. Насамперед, незважаючи на досить популярний курс на створення унітарної держави серед представників правлячої еліти, на наш погляд це не є раціональним з погляду на сучасне положення Грузії, особливості адміністративного поділу держави. Взагалі, територіальні одиниці Грузії які є культурно-історичними областями держави, були незалежними або квазі державами у добу Середньовіччя, Нового часу. Більш того поняття грузинський етнос є досить складним, і не слід розуміти усіх грузин однорідною спільністю за етнічними, культурними, релігійними ознаками, які мешкають на території сучасних грузинських регіонів. Взагалі грузинами є окремі картвельські племена (імеретинці, менгрельці, аджарці, гурійці, кахетинці, картлійці, свани, хевсури, тушинці і т. д.) які мають помітні та специфічні відмінності в культурі, звичаях, традиціях і навіть мові (менгрельська, сванська мови, які не схожі на державну грузинську мову), традиційно в своєї більшості мешкають на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць, які співпадають з культурно-історичними провінціями (схожа ситуація з Іспанією) - імеретинці в Імереті, кахетинці в Кахеті, картлійці в Шида-Картлі, Квемо-Картлі і т. д. Саме тому це є свідченням можливості грузинського федералізму. На наш погляд, створення Грузинської федерації (без права для сецесії, але з правом приєднання), а також національно-персональних автономій для інших грузинських нацменшин, які не мають компактного проживання (асирійці, курди), гарантувало б міжрелігійний та міжнаціональний консенсус, не стало би приводом для сепаратизму в Самцхе-Джавахеті (вірмени фактично би, згідно міжнародному праву, самовизначилися в рамках Грузинської федерації, як суб'єкт федерації Самцхе-Джавахеті), а також федеративна форма устрою, на прикладі ФРН, сприяла би економічному розвитку, оскільки кожен суб'єкт федерації зміг би раціонально розподіляти відповідальність щодо дотацій, прийняття бюджету, проведення актуальних реформ, враховуючи галузеву специфіку кожного з регіонів. Право приєднання до федерації залишило би відкритим питання на далеку перспективу щодо вступу до даної федерації Абхазії та Південної Осетії як окремих суб'єктів на правах самовизначення в рамках Грузинської федерації. Проте дане приєднання може розглядатися серйозно тільки у випадку значного послаблення РФ на Кавказі, гіпотетичного повторення абхазького чи південно-осетинського варіанту на території Чечні, Дагестану, Інгушетії, Кабардино-Балкарії, Північна Осетія, Карачаєво-Черкесії, Імеретинської долини Краснодарського краю, що ліквідує російсько-грузинський кордон, надаст можливість використовувати північно-кавказькі республіки як буфер між РФ, Абхазією, Південною Осетією, Грузією, що даст можливість провести повернення під контроль Грузії Абхазії, Південної Осетії за сценарієм Аджарії, яка не мала прямого кордону з РФ, або шляхом військової операції «малою кров'ю» (повалення сепаратистських урядів «опозицією» при підтримці ВС Грузії, під приводом гуманітарної інтервенції) оскільки супротив абхазьких, південно-осетинських формувань Збройним силам Грузії (особливо у випадку нарощення військового потенціалу) є неможливим. Але це є можливим тільки у випадку втрати РФ інформаційного, економічного, політичного військового контролю над Північним Кавказом, що є маловирогідливим на даний момент в контексті підкорення ВС РФ Чечні, наявності Південного округу ВС РФ. Щодо дискусій в окремих частинах грузинського суспільства, щодо можливості інтеграції навколо Грузії не тільки Абхазію та Південну Осетію, а також Вірменію, Азербайджан, Північнокавказькі республіки РФ в економічний і навіть політичний союз (т.з. «Кавказька конфедерація»), то на наш погляд це є досить скептичною ідеєю. По-перше це неможливо в умовах сучасної геополітичної ситуації на Кавказі (міцні позиції РФ в Вірменії, централізований контроль за Північним Кавказом, багатовекторність Азербайджану). По-друге, усі незалежні держави Закавказзя мають різні політичні режими, рівень політичної культури (перехідні режими в Вірменії, Грузії, авторитаризм в Азербайджані). По-третє більшість з північнокавказьких республік є мусульманами-фундаменталістами, що протиречить світським цінностям Грузії, традиційному атлантичному вектору розвитку. По-четверте, створення оморфної Кавказької конфедерації є невигідним для самої Грузії, оскільки вона втратить роль транзитної держави, чорноморських воріт Закавказзя. По-п'яте, велика держава на Кавказі не вигідна для Туреччини, яка претендує на роль регіонального лідеру, фортпосту НАТО в Чорноморському субрегіоні, для якої поява подібної держави означало би виникнення конкуренту, а це було б свідченням погіршення грузино-турецьких відносин, ліквідації грузинського лобі в НАТО, виникнення недовіри у США, а значить самоізоляція, що призведе до розпаду даного утворення, погіршення ситуації в регіоні.

На наш погляд, найбільш оптимальним варіантом для Грузії було б створення паралельно грузино-російському кордону, у випадку послаблення РФ, буферу у вигляді напівдержавних об'єднань завдяки грузинському інформаційному впливу на Північний Кавказ, економічної та побічної військової допомоги антиросійським сепаратистським рухам, який позбавив би Грузію від прямих кордонів з РФ, а також він виконував би роль інструменту подальшого послаблення російських позицій на Кавказі. Також на наш погляд, вигідним би для Грузії був варіант утворення дрібних, слабких держав на території Північного Кавказу, оскільки вони б могли потрапити під економічний вплив Грузії (транзитний) та Азербайджану (енергетичний), що посилило б роль двох держав в регіоні.

В цілому основними рекомендаціями для підвищення геостратегічного положення Грузії є вирішення проблем в економічній, внутрішньополітичній, військовій сфері Грузії, посилення інформаційної, економічної безпеки, проведення відносних коректив в політичній сфері. Слід відзначити, що у випадку реалізації запропонованих рекомендацій можлива трансформація геостратегічного потенціалу Грузії з перехідного Rimland до повноцінної атлантичної держави, у політичному, економічному, культурно-інформаційному значенні.

ВИСНОВКИ

Проведений нами аналіз геостратегічного положення Грузії дозволяє зробити наступні висновки. Проведений аналіз показує, що сучасний геостратегічний потенціал Грузії не є однозначним, має як недоліки так і певні переваги.

Було проаналізовано географічне положення Грузії, особливістю якого є переваги держави, які полягають у її ролі черноморських воріт в Закавказзі, в транзитному потенціалі, наявності природних перешкод до колонізації території іншими державами у вигляді гірських хребтів, що проходять вздовж кордонів держави, сприятливих кліматичних, водних, грунтових ресурсів. Але вдалося виявити певні недоліки географічного положення, які полягають в значній протяжності території з Заходу на Схід, у знаходженні столиці Тбілісі досить близько від грузино-вірменського кордону, та Південної Осетії, а також у відсутності значної енергетичної сировини, а також малі земельні ресурси.

В ході аналізу демографічного положення вдалося виявити те що хоча Грузія є мононаціональною (83,8% грузинів), моно релігійною (83,9% православних) державою, вона має багату кількість національних меншин (азербайджанці, вірмени, курди, євреї, слов'яни, абхази, осетини), має багато інших конфесій (іслам, Вірменська церква, католицтво, буддизм, різновиди протестантизму). Також в Грузії існують серйозні міжетнічні протиріччя пов'язані з не тільки з грузино-абхазьким, грузино-осетинським конфліктами, але й активними центробіжними тенденціями серед вірмен Самцхе-Джавахеті.

Проаналізувавши рівень внутрішньої стабільності Грузії було виявлено, що держава досягла конкретних успіхів у внутрішньополітичній сфері, зайняла середнє положення за рівнем дотримання законності, демократичності та альтернативності під час виборів, за рівнем свободи думки, за рівнем корупції, скорочення якої є найбільшим досягненням держави, а також побудувала чітку, консолідовану вертикаль влади, уникнула конфлікту гілок влади. Але і в даному випадку було виявлено певні недоліки, які полягають у складності діалогу між владою та опозицією, у низькому рівні обороноздатності Збройних сил Грузії.

Також було проаналізовано геостратегічний потенціал Грузії, вдалося проаналізувати потенціал сусідніх держав, серед яких найбільший військовий потенціал має РФ, Туреччина, а вплив в Грузії мають усі держави сусіди, що відображається у наявності їх тотальних полів - РФ має військовий вплив над Абхазією та Південною Осетією, Азербайджан, Туреччина мають економічний вплив (інвестиції в грузинську економіку, проходження через територію Грузії азербайджанських трубопроводів), культурний вплив, що розповсюджується на мусульманське населення Грузії. Вірменія також має культурно-інформаційний вплив завдяки значній вірменській діаспорі в Самцхе-Джавахеті, що є її тотальним полем. Було виявлено основні природні та техногенні бар'єри (гірські хребти вздовж грузино-вірменського, грузино-російського кордонів, нафтопроводи, як власність інших держав), але й проблемні місця, які можуть використовуватися як шляхи до нападу на територію Грузії (через Південну Осетію - Рокський тунель, Військово-Осетинська дорога, через Абхазію - Військово-Сухумська дорога, Верхня Абхазія, через рівнинну місцевість на кордоні з Азербайджаном, хоча Азербайджан є союзником Грузії). В ході аналізу було виявлено основних супротивників Грузії, серед яких безпосередній - РФ, потенційний - Вірменія, а також т. з. супротивники де-юре - Нікарагуа, Науру, які визнали незалежність Абхазії та Південної Осетії. Однак Грузія має і значних військово-політичних союзників, серед яких США, Туреччина, держави ГУАМ.

На основі визначених проблем було розроблено ряд певних рекомендацій для покращення геостратегічного положення Грузії, серед яких слід виокремити економічні (необхідність забезпечення розвитку металургії та машинобудування, розвитку с/г, для формування нових статей експорту, приваблення інвестицій в інші сфери економіки), внутрішньополітичні (конструктивний діалог з опозицією шляхом працевлаштування безробітних опозиціонерів, заборони на законодавчому рівні зауважувати спокою рядових громадян, транспортному руху під час акцій, що зменшить зіткнення з опозицією; сприяння переселенню етнічних грузинів в Самцхе-Джавахеті з метою збільшення їх чисельності в даному регіоні, а для нівелювання центробіжних настроїв серед вірменської меншини важливо забезпечити рівне представництво в муніципалітеті Самцхе-Джавахеті), військові (вдосконалення військового потенціалу Збройних сил Грузії, доведення їх чисельності до 110 тис. чол., в створенні т. з. «санітарних зон» (військових баз-поселень-буферів вздовж кордонів з Абхазією, Південною Осетією, РФ для унеможливлення військових провокацій з даного боку, можливого нападу; створення ефективних ВПС, системи ППО, ПТРО, мобільної берегової оборони). Також необхідно посилити інформаційну та економічну складову геостратегічного потенціалу для досягнення національної консолідації, ліквідації сепаратистських тенденцій в Самцхе-Джавахеті. Важливо впроваджувати в грузинське суспільство концепцію західного розуміння нації (громадянин = нація), а також збереження мовної, культурної, релігійної ідентичності кожного з етносів Грузії (мононаціональна держава = полі етнічне, полікультурне, полі релігійне суспільство) з метою недопущення нових міжетнічних конфліктів. Бажаним є встановлення федеративного устрою для унеможливлення сепаратистських тенденцій, посилення ефективності внутрішньо економічної політики, шляхом розподілення відповідальності між суб'єктами.

Таким чином проаналізувавши геостратегічний потенціал Грузії, слід відзначити, що на даний момент він є недосконалим має певні проблеми, які можуть відобразитися на безпеці, стабільності, добробуті грузинських громадян, територіальної цілісності держави. Проте можливе його посилення у випадку виконання запропонованих рекомендацій, що в подальшому може сприяти на формування обороноздатної, самодостатньої в економічному плані, стабільної у внутрішній політиці та активної на міжнародній арені Грузії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Джерела

1. Батумская декларация ГУАМ - интегрируя Восток Европы [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://news.yurist-online.com/laws/938/. - Название с экрана

2. Декларація про перспективи розвитку співробітництва між Україною і Республікою Грузія і спільних підходів щодо питань міжнародних відносин [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.yur-info.org.ua/doc/18020.jsp. - Назва з екрану

3. Российско-грузинские отношения [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.mid.ru/bdomp/nsreuro.nsf/348bd0da1d5a7185432569e700419c7a/f485b8a3b0696f46c32576b3002b13b9!OpenDocument. - Название с экрана

4. Российско-грузинское торгово-экономическое сотрудничество [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.mid.ru/bdomp/nsreuro.nsf/348bd0da1d5a7185432569e700419c7a/227c576eeec8012cc32576b3002b13c5!OpenDocument. - Название с экрана

5. Угода між Міністерством оборони України та Міністерством оборони Республіки Грузія про військове співробітництво [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.zakony.com.ua/lawbase/sedcontent.html?id=27689&p=1. - Назва з екрану

6. Ялтинская Хартия ГУУАМ [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://guam-organization.org/node/802. - Название с экрана

7. Corruption Perceptions Index [Electronic resource]. - Mode of access : http://transparency.org/policy_research/surveys_indices/cpi/2009/cpi_2009_table. - Title from the screen

8. Democracy index 2010 [Electronic resource]. - Mode of access : http://graphics.eiu.com/PDF/Democracy_Index_2010_web.pdf. - Title from the screen

9. Human Rights Report: Georgia [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.state.gov/g/drl/rls/hrrpt/2009/eur/136032.htm. - Title from the screen

10. Human Rights Watch's World Report 2010 [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.hrw.org/sites/default/files/reports/wr2010.pdf. - Title from the screen

11. International Religious Freedom Report 2010 [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.state.gov/g/drl/rls/irf/2010/148936.htm. - Title from the screen

12. Ministry of defense of Georgia (Armed forces) [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.mod.gov.ge/?l=E&m=5&sm=4&id=0. - Title from the screen

13. Ministry of energy and natural sources of Georgia (Oil pipelines) [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.minenergy.gov.ge/index.php?m=291. - Title from the screen

14. Ministry of energy and natural sources of Georgia (Power policy) [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.minenergy.gov.ge/index.php?m=291. - Title from the screen

15. Population for the beginning of the year [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.geostat.ge/index.php?action=page&p_id=473&lang=eng. - Title from the screen

16. Relations between Georgia and the Republic of Azerbaijan [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.mfa.gov.ge/index.php?sec_id=265&lang_id=ENG. - Title from the screen

17. Relations between Georgia and Republic of Armenia [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.mfa.gov.ge/index.php?sec_id=363&lang_id=ENG. - Title from the screen

18. Relations between Georgia and Ukraine [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.mfa.gov.ge/index.php?sec_id=369&lang_id=ENG. - Title from the screen

19. Report on Human Rights Practices [Electronic resource]. - Mode of access : http://andromeda.rutgers.edu/~wcjlen/WCJ/stats/georgia_body.html. - Title from the screen

20. Report on Religious Freedom [Electronic resource]. - Mode of access : http://andromeda.rutgers.edu/~wcjlen/WCJ/stats/georgia_body.html. - Title from the screen

21. Statistical yearbook of Georgia 2010 [Electronic resource]. - Mode of access : http://andromeda.rutgers.edu/~wcjlen/WCJ/stats/georgia_body.html. - Title from the screen

22. The Constitution of Georgia [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.mfa.gov.ge/index.php?lang_id=ENG&sec_id=22. - Title from the screen

23. The world factbook [Electronic resource]. - Mode of access : https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/gg.html. - Title from the screen

Література

24. Большая Советская Энциклопедия [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://bse.sci-lib.com/article015461.html. - Название с экрана

25. Дугин А. Основы геополитики [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://istfak.org.ua/load/1/2-1-0-18. - Название с экрана

26. Егиазарян А. Г. Грузия: структурные проблемы и турецкая экономическая экспансия [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://common.regnum.ru/documents/georgia-structure-problems.pdf. - Название с экрана

27. Нартов Н. Геополитика: Учебник для вузов [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://istfak.org.ua/load/1/2-1-0-29. - Название с экрана

28. The Military Balance 2010 [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.iiss.org/publications/military-balance/the-military-balance-2010/. - Title from the screen

Додаток 1

Динаміка зміни населення в Грузії

Додаток 2

Етнічний склад Грузії

Релігійний склад Грузії

Додаток 3

Структура зовнішньоекономічних зв'язків Грузії з основними іноземними партнерами

Додаток 4

Порівняння військових потенціалів Грузії та її сусідів

Размещено на Allbest.ru