Світова економічна інтеграція

Економічна глобалізація як сучасний етап інтернаціоналізації суспільно-економічного життя у планетарному масштабі, її характерні риси та причини зародження в сучасному суспільстві. Процес поглиблення інтеграції економік регіонів у світове господарство.

Рубрика Международные отношения и мировая экономика
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 03.09.2009
Размер файла 51,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

21

Світова економічна інтеграція

Процеси економічної глобалізації, які динамічно розвиваються з другої половини 20 сторіччя, передбачають інтегрування національних економік в світогосподарську систему через міжнародну торгівлю, прямі іноземні інвестиції (що здійснюють головним чином транснаціональні корпорації), потоки фінансового капіталу, переміщення трудових ресурсів і населення в цілому, а також міжнародний обмін технологіями.

В західній економічній думці існує небагато наукових праць, які оперують терміном "світова економічна інтеграція", однак навіть і в цих працях при характеристиці світових економічних інтеграційних процесів проглядається сутність економічної глобалізації.

Економічна глобалізація є сучасним етапом інтернаціоналізації суспільно-економічного життя у планетарному масштабі.

Альтернативно, економічна глобалізація - це сучасний прояв поглиблених та модифікованих під впливом інноваційної та інформаційно-технологічної складової міжнародного бізнесу процесів інтернаціоналізації з метою створення глобальної (світової) економіки для отримання країнами в цілому та економічними суб'єктами зокрема, більших вигод.

В українській економічній енциклопедії (2000) "глобалізація" - це категорія, яка відображає процес обміну товарами, послугами, капіталом та робочою силою, що виходить за межі державних кордонів і з 60-х рр. ХХ ст. набуває форм постійного й неухильного зростаючого міждержавного переплетіння національних економік".

Якщо ідентифікувати категорію "економічна інтеграція", то це узгоджений розвиток і взаємне доповнення національних економік, секторів економічної діяльності та конкретних підприємств в інтересах більш ефективного використання ресурсів і повного задоволення потреб учасників цього процесу в відповідних товарах, послугах, факторах виробництва, технологіях та фінансових ресурсах.

Міжнародна економічна координація і глобальне управління (global governance) процесами глобалізації через світові інститути теж деякою мірою направлені на узгоджений розвиток світового порядку, а переплетіння між собою національних економік для забезпечення цього порядку передбачає їхнє взаємне доповнення.

Отже, слід говорити про те, що економічна глобалізація є тією категорією, що здатна пояснювати сьогодні зростаючу світову економічну інтеграцію.

Відомий російський науковець в сфері геоекономіки Е. Кочетов вважає, що інтернаціоналізація, яка лежить в основі прояву економічної глобалізації, передбачає наявність відносно ізольованих національних господарств, зв'язаних між собою через світовий ринок. Науковець при розгляді чинників, які пояснюють цілісність світової економічної системи вводить таке поняття, як мондіалізація (від фр. mondial - світовий, в той час як global - глобальний, спільний). Мондіалізація забезпечує цілісність світової економіки на основі інтеграційно-відтворювальних зв'язків. Глобалізація ж, на його думку, це "не стільки посилення економічних взаємозв'язків та взаємопроникнень, скільки створення економічних відносин, що забезпечують виживання і розвиток в руслі еволюції людини і природи". Кочетов Э. Геоэкономика. - М.: БЕК, 1999. - С.18.

На противагу вищезазначеній точці зору науковці С. Моїсеєв і К. Михайленко стверджують, що "термін "інтернаціоналізація" значною мірою відображає ситуацію, коли відбувається збільшення операцій на зовнішніх ринках, у той час як "глобалізація" означає зростаючу інтеграцію національних економік, включаючи фінансові ринки, що в підсумку призводить до створення єдиного ринку". Моисеев С., Михайленко К. Terra Invognita: глобализация финансовых рынков // Вопросы экономики. - 1999. - №6. - С. 123-135.

Український фахівець з питань світового господарства і міжнародних економічних відносин А. Філіпенко вважає, що глобалізація є "продуктом постмодерну, переходу від індустріальної до постіндустріальної стадії економічного розвитку" і наголошує на зростаючій "взаємозалежності економік різних країн, все більшу цілісність і єдність світового господарства" Філіпенко А. Глобалізація економічних процесів / Світова економіка: Підручник/ А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирков та ін. - К.: Либідь, 2000. - С.51-52..

Нобелівський лауреат Дж. Штігліц стверджує, що глобалізація являє собою "все більш тісну інтеграцію країн і народів, породжену гігантським зниженням витрат транспорту і зв'язку та усуненням штучних перепон на шляху руху товарів, послуг, капіталів, знань і меншою мірою людей через національні кордони". Stiglitz J. Globalization and Its Discontents. - N.Y.: W.W. Norton&Co, 2002. - P.9.

Відомий західний науковець Дж. Бхагваті Бхагвати Дж. В защиту глобализации / Пер. с англ. Под ред. В.Л. Иноземцева. - М.: Ладомир, 2005. - 448 с. оперує терміном світової інтеграції і вважає, що від неї "виграють усі країни - і багаті, і бідні (причому блага, що вона несе з собою не залежать від бажань учасників), а економічна допомога і інші види сприяння розвитку базуються на "найкращих намірах", які тим не менше можуть іноді вести до непередбачених негативних наслідків".

Світову економічну інтеграцію можна характеризувати різними шляхами. Увага фокусується на вигодах від поглибленої участі країн в світовій економічній системі: притягнення національних економік до процесу інтернаціоналізації нових ідей, технологій і товарного виробництва; вдосконалення процесу розміщення ресурсів в географічному просторі; посилення в країнах міжнародної конкуренції для досягнення світових стандартів ефективності виробничих процесів; розширення можливостей вибору споживачів; зростання ступеню фінансової відкритості та мобільності фінансового капіталу в країні і отримання нею дешевших джерел міжнародного фінансування. При цьому світова економічна інтеграція, як і глобалізація, можуть пояснюватись прямо чи опосередковано такими показниками, як обсяг зовнішньої торгівлі до ВВП; обсяг прямих іноземних інвестицій до ВВП; рейтинги кредитоспроможності економік країн, які здатні відображати ступінь інтеграції останніх у міжнародні ринки капіталів; частка товарів промислового виробництва в загальному експорті країни як опосередкований показник спроможності останньої виробляти згідно з світовими стандартами і абсорбувати технічні знання; співвідношення поточного рахунку платіжного балансу до ВВП.

За період з 1993-2003 рр. обсяги світової торгівлі товарами та послугами зросли майже вдвічі, що вказує на поглиблення глобалізаційних процесів в світовому господарстві.

Таблиця

Регіони

Зовнішня торгівля товарами (млрд. $ США)

Зовнішня торгівля послугами (млрд. $ США)

експорт

Імпорт

експорт

Імпорт

роки

1993

2003

1993

2003

1993

2003

1993

2003

Світ загалом

3777,0

7503,0

3874,0

7778,0

940,6

1796,5

958,3

1782,4

Північна

Америка

610

996, 6

743,1

1548,9

187,6

329,6

141,6

278,6

Латинська

Америка

161,1

377,6

191,3

366,0

36,6

42,0

48,0

67,8

Західна

Європа

1615,7

3145,2

1621,7

3178,4

462,7

916,3

432,5

851,8

ЄС-15

1488,9

2900,7

1487,6

2919,6

412,0

822,8

401,6

794,3

Країни ЦСЄ/

Балтійські

Країни/ СНД

107,2

401,2

109,6

379,1

69,2

78,0

Африка

93,1

173,2

98,8

165,9

21,9

30,5

38,7

48,1

Близький Схід

125,3

298,7

124,7

191,6

30,3

56,4

Азія

1064,8

2110,5

985,1

1948,4

187,4

351,6

233,8

401,7

Поглиблення глобалізації економік регіонів (країн) та їхньої інтеграції у світове господарство за останнє десятиліття можна простежити на основі індексу співвідношення зовнішньоторгового товарного обороту країн до їхнього ВВП. Дослідивши цей показник для 177 країн впродовж 1994-2004 рр, можна побачити його помітне зростання як для регіонів, так і для більшості окремо взятих важливих країн в світовій торгівлі.

Ступінь торгової відкритості

Ранг в світі 1 -177

Регіон/країна

((експорт товарів+імпорт товарів)/ВВП)*100%, %

1994 р.

2004 р.

Європейські країни (ЄС-25 та інші, крім країн ЦСЄ, що не є членами ЄС) - 27,

В т.ч.

44,8

57,5

5/

Бельгія / Люксембург

111,5

163,6

11/

Словаччина

86,0

138,8

15/

Чеська Республіка

74,7

129,1

16/

Естонія

122,5

128,2

25/

Угорщина

60,3

113,8

26/

Нідерланди

89,2

111,5

35/

Словенія

91,4

102,5

38/

Литва

100,7

96,8

49/

Ірландія

111,0

89,3

53/

Латвія

61,1

80,4

54/

Австрія

49,1

79,8

82/

Польща

39,4

67,7

90/

Швейцарія

51,3

64,3

91/

Швеція

56,8

64,0

102/

Фінляндія

52,7

60,3

104/

Данія

52,0

60,0

107/

Німеччина

37,6

59,1

117/

Португалія

49,8

54,0

120/

Ісландія

50,6

52,6

121/

Норвегія

50,0

51,8

141/

Франція

36,3

44,7

144/

Італія

35,1

41,7

147/

Іспанія

31,8

41,1

150/

Великобританія

42,1

38,0

162/

Греція

30,8

33,0

Країни Північної Америки - 3

20,7

24,9

103/

Канада

56,8

60,0

109/

Мексика

34,2

58,6

177/

Сполучені Штати

17,0

20,0

Країни Азії - 32, в т.ч.

31,3

51,1

1/

Гонконг

238,2

328,0

2/

Сінгапур

282,8

321,5

3/

Малайзія

159,0

195,9

14/

В'єтнам

60,7

129,2

20/

Камбоджа

44,7

122,3

22/

Таїланд

69,1

117,9

23/

Тайвань

73,5

115,0

32/

Бруней

92,8

105,4

39/

Філіппіни

56,1

96,7

75/

Південна Корея

46,8

70,3

77/

Китай

43,6

69,8

83/

Шрі-Ланка

68,1

66,3

100/

Індонезія

37,1

49,3

128/

Бангладеш

21,0

34,6

158/

Туреччина

31,7

32,7

165/

Австралія

30,0

31,7

173/

Індія

16,7

26,0

174/

Японія

14,0

21,8

Країни Центральної та Латинської Америки -31, в т.ч.

21,6

37,3

43/

Трінідад і Тобаго

60,7

93,5

58/

Коста-Рика

63,1

78,7

76/

Домініканська Республіка

77,8

69,9

93/

Парагвай

46,1

63,7

100/

Ель-Сальвадор

46,9

60,5

101/

Чилі

42,5

60,5

124/

Еквадор

40,1

51,1

136/

Уругвай

26,9

45,7

137/

Венесуела

43,3

45,5

153/

Аргентина

14,4

37,3

160/

Колумбія

24,8

33,9

161/

Перу

22,7

33,0

171/

Бразилія

14,6

26,9

Країни Близького і Центрального Сходу - 12, в т.ч.

61,5

73,5

17/

Бахрейн

132,3

126,3

18/

Арабські Емірати

125,3

125,1

33/

Йордан

77,5

104,9

60/

Кувейт

72,4

78,6

68/

Катар

69,7

73,6

78/

Ізраїль

54,9

69,6

80/

Саудівська Аравія

54,9

68,1

92/

Республіка Ємен

11,7

63,8

129/

Іран

49,5

49,0

Країни СНД та країни ЦСЄ (крім членів ЄС) - 19, в т.ч.

51,4

61,5

12/

Білорусь

114,9

131,5

31/

Молдова

85,0

106,4

36/

Болгарія

109,8

102,4

40/

Македонія

75,9

96,6

41/

Україна

89,1

94,8

50/

Азербайджан

68,7

83,5

52/

Казахстан

58,3

80,7

56/

Узбекистан

79,1

78,9

57/

Румунія

44,1

78,7

65/

Киргизія

59,1

75,1

71/

Хорватія

65,1

71,7

131/

Російська Федерація

42,6

48,1

Країни Африки - 51,

В т.ч.

44,8

56,5

42/

Лівія

53,4

94,5

62/

Гана

64,9

77,9

59/

Туніс

71,9

78,7

72/

Чад

27,5

70,9

74/

Зімбабве

59,9

70,6

84/

Кот-Д'Івуар

56,0

66,2

85/

Габон

74,1

66,0

94/

Нігерія

68,5

63,5

105/

Алжир

43,0

59,5

115/

Марокко

45,6

54,7

Динаміка індексу інвестиційної відкритості країн вказує на зростання світових інтеграційних процесів. Впродовж 1994-2004 рр. частка потоків прямих іноземних інвестицій від ВВП порівняно до періоду 1992-1998 рр. зросла в усіх регіонах світу. Особливо динамічно розвивались ці процеси в країнах Європи (в т.ч. ЄС-25) та в країнах Північної Америки.

Ступінь інвестиційної відкритості

Ранг в світі 1 -175

Регіон/країна

потоки прямих іноземних інвестицій /ВВП) 100%

1992-1998 р.

1999-2004 р.

Європейські країни (ЄС-25 та інші, крім країн ЦСЄ, що не є членами ЄС) - 27,

в т.ч.

3,7

9,9

1/

Бельгія / Люксембург

9,7

88,67

4/

Ірландія

4,3

28,8

14/

Швейцарія

5,4

16,8

15/

Нідерланди

10,2

16,5

18/

Швеція

7,0

14,0

20/

Данія

4,4

12,7

22/

Мальта

7,8

12,4

23/

Кіпр

1,1

12,0

29/

Великобританія

6,5

10,7

31/

Іспанія

2,6

9,7

32/

Франція

3,5

9,7

33/

Ісландія

1,5

9,5

34/

Естонія

9,5

9,4

36/

Фінляндія

8,6

8,9

46/

Чеська Республіка

3,0

7,4

50/

Португалія

2,8

7,1

57/

Словаччина

1,6

5,9

58/

Угорщина

5,5

5,8

79/

Литва

4,0

4,2

85/

Німеччина

1,9

4,0

86/

Латвія

5,8

4,0

94/

Норвегія

3,9

3,7

102/

Польща

3,5

3,3

104/

Словенія

1,0

3,2

114/

Італія

1,0

2,2

133/

Греція

2,0

1,4

Країни Північної Америки - 3

3,5

8,1

35/

Сполучені Штати

3,5

9,1

47/

Канада

4,6

7,4

105/

Мексика

2,3

3,1

Країни Азії - 31 в т.ч.

1,5

1,9

7/

Сінгапур

14,6

24,2

11/

Бруней

0,0

18,2

62

Малайзія

3,7

5,6

65

Австралія

2,4

5,3

80/

Тайвань

1,8

4,2

88/

В'єтнам

5,0

4,0

91/

Камбоджа

6,0

3,9

100/

Нова Зеландія

5,0

3,4

101/

Таїланд

2,7

3,3

112/

Китай

4,2

2,5

123/

Південна Корея

1,2

1,8

127/

Філіппіни

2,3

1,5

130/

Шрі-Ланка

1,7

1,4

134/

Туреччина

0,5

1,3

144/

Японія

0,6

0,9

145/

Індія

0,5

0,9

151/

Бангладеш

0,2

0,5

Країни Центральної та Латинської Америки - 32 в т.ч.

2,6

4,6

16/

Чилі

9,8

15,0

30

Трінідад і Тобаго

12,2

9,9

38/

Еквадор

3,2

8,6

63/

Домініканська Республіка

3,8

5,4

75/

Бразилія

1,6

4,4

87/

Аргентина

2,7

4,0

96/

Колумбія

3,9

3,5

98/

Коста-Рика

3,4

3,4

103/

Венесуела

3,4

3,2

109/

Перу

3,8

2,8

116/

Ель-Сальвадор

1,6

2,2

122/

Уругвай

0,7

1,8

137/

Парагвай

5,1

1,2

Країни Близького і Центрального Сходу - 12, в т.ч.

1,26

1,4

25/

Бахрейн

0,0

11,6

44/

Сирія

0,8

7,6

69/

Йордан

2,2

4,7

74/

Ізраїль

2,6

4,5

110/

Катар

9,3

2,5

159/

Саудівська Аравія

0,6

0,3

163/

Іран

0,1

0,3

Країни СНД та країни ЦСЄ (крім членів ЄС) - 19, в т.ч.

1,4

4,0

3/

Азербайджан

16,2

35,4

28/

Казахстан

5,7

10,8

41/

Болгарія

2,4

8,1

43/

Молдова

3,9

7,7

45/

Хорватія

2,2

7,6

48/

Вірменія

5,3

7,4

52/

Грузія

1,4

6,4

70/

Румунія

2,0

4,7

74/

Боснія і Герцеговина

0,0

4,4

76/

Албанія

2,5

4,4

82/

Македонія

0,6

4,1

107/

Російська Федерація

0,9

3,0

113/

Україна

1,2

2,2

139/

Білорусь

0,8

1,1

142/

Туркменістан

2,4

1,0

143/

Узбекистан

1,3

0,9

164/

Киргизія

5,1

0,2

Країни Африки - 51,

в т.ч.

1,4

2,8

2/

Екваторіальна Гвінея

72,4

56,0

5/

Чад

2,0

28,2

9/

Ангола

0,0

18,8

24/

Конго

14,0

11,7

60/

Ботсвана

0,3

5,7

78/

Нігерія

3,5

4,2

84/

Туніс

0,0

4,1

93/

Гана

2,0

3,8

99/

Марокко

1,8

3,4

117/

Кот-Д'івуар

1,4

2,1

125/

Південно-Африканська Республіка

1,4

1,8

131/

Алжир

0,1

1,4

141/

Єгипет

1,6

1,0

147/

Кенія

0,2

0,8

153/

Лівія

0,9

0,5

167/

Камерун

1,4

0,1

До інтеграційних світогосподарських процесів слід віднести укрупнення капіталу на міжнародному рівні. Мова йде про зростаючу тенденцію протягом кінця 1990-х - поч. 2000-х рр. до транскордонних злиттів і поглинань (cross-border Mergers & Acquisitions) великих транснаціональних компаній. Серед них слід назвати, наприклад, злиття Daimler Benz (Німеччина)/ Chrysler (США) - автомобільна промисловість (1998), поглинання Volkswagen (Німеччина)/Rolls Royce (Великобританія) - автомобільна промисловість (1998), поглинання Allianz (Німеччина)/ AGF (Франція) - фінансова група (1997), поглинання Hoechst (Aventis) (Німеччина)/ Rhone-Poulenc (Франція) - фармацевтика (1998), поглинання Vodafone (Великобританія)/ Mannesmann (Німеччина) - телекомунікації (2000), поглинання British Petroleum (Великобританія)/ Amoco (США) - нафтопереробка (1998), поглинання Vivendi Universal (Франція) / Seagram (Канада) - диверсифікована діяльність (2000), поглинання Santander Central Hispano SA (Іспанія)/Abbey National Plc (Великобританія) - банківська діяльність (2004).

Також відбуваються поглинання транснаціональними корпораціями великих національних компаній країн, що розвиваються і трансформаційних країн в процесі прискорення в останніх процесів економічної лібералізації. Такі поглинання спричиняють перенесення транснаціональними корпораціями світових технологій і знань, а також відомих в світі атрибутів певного товару (послуги) в той чи інший сектор економічної діяльності країн, котрі розвиваються, інтегруючи ці сектори у глобальну економічну систему.

Укрупнення капіталу на міжнародному рівні внаслідок злиттів і поглинань

Регіон/країна

Транскордонні продажі компаній (активів) внаслідок злиття і поглинання, млн. дол. США

Регіон/країна

Транскордонні придбання компаній (активів) внаслідок злиття і поглинання, млн. дол. США

1988-1996 рр.

1997-2004 рр.

1988-1996 рр.

1997-2004 рр.

Світ

1 190 371

4 387 691

Світ

1 190 371

4 387 691

Європейські країни (ЄС-25 та інші країни Європи, крім країн ЦСЄ, що не є членами ЄС) - 35, в т.ч.

514 806

107 252

Європейські країни (ЄС-25 та інші країни Європи, крім країн ЦСЄ, що не є членами ЄС) - 35, в т.ч.

631 456

2 762 426

Великобританія

185 586

654 370

Великобританія

221 358

1 035 245

Німеччина

46 922

473 720

Франція

104 684

426 250

Франція

72 207

175 661

Німеччина

71 936

364 522

Нідерланди

34 196

172 243

Нідерланди

51 337

207 834

Швеція

32 637

115 833

Швейцарія

56 786

154 632

Італія

33 329

84 880

Іспанія

18 542

143 523

Іспанія

24 491

67 732

Швеція

35 547

84 980

Бельгія

20 780

62 985

Італія

23 385

78 335

Швейцарія

19 328

57 446

Бельгія

13 085

68 869

Норвегія

7 591

35 582

Фінляндія

5 313

47 797

Фінляндія

4 898

31 040

Данія

3 256

26 588

Данія

3 128

29 857

Ірландія

8 535

26 141

Ірландія

4 904

27 451

Норвегія

9 114

22 856

Польща

4 004

24 321

Люксембург

5 139

20 142

Люксембург

2 038

21 760

Австрія

880

15 142

Австрія

3 247

19 879

Португалія

1 297

14 586

Чеська Республіка

4 764

14 845

Греція

288

9 532

Португалія

3 210

8 210

Угорщина

64

3 406

Словаччина

246

7 118

Ісландія

7

2 808

Угорщина

5 130

6 774

Кіпр

41

2 042

Греція

1 230

4 873

Польща

64

1 887

Словенія

89

2 199

Чеська Республіка

304

1 521

Литва

9

1 899

Словаччина

45

776

Мальта

0

852

Словенія

0

165

Ісландія

5

736

Мальта

7

99

Естонія

51

593

Естонія

37

72

Латвія

83

491

Литва

0

6

Кіпр

0

62

Латвія

18

0

Країни Північної Америки - 3

487 345

1 533 723

Країни Північної Америки - 3

359 547

1 102 043

США

417 501

1 277 261

США

290 322

864 754

Канада

60 174

208 998

Канада

63 255

214 733

Мексика

9 670

47 464

Мексика

5 970

22 556

Країни Азії - 27 в т.ч.

116 710

400 746

Країни Азії - 27 в т.ч.

160 957

321 239

Австралія

53 292

115 599

Австралія

39 752

107 232

Японія

5 300

79 772

Японія

63 123

72 427

Корея

1 500

39 737

Сінгапур

7 007

53 103

Гонконг

18 614

39 503

Гонконг

17 816

33 897

Нова Зеландія

16 084

24 471

Нова Зеландія

8 531

13 066

Китай

3 939

22 281

Малайзія

12 811

10 897

Сінгапур

4 580

13 635

Індія

474

7 008

Індонезія

2 346

12 617

Китай

2347

6 917

Філіппіни

3 322

11 521

Корея

4152

6 719

Таїланд

1 173

10 917

Тайвань

2136

3 805

Індія

1 003

9 588

Індонезія

791

3 093

Тайвань

185

6 899

Таїланд

721

1 404

Малайзія

2 808

5 710

Філіппіни

424

822

Пакистан

1 152

3 078

Папуа Нова Гвінея

21

358

Туреччина

997

2 325

Туреччина

388

336

М'янмар

19

677

Пакистан

0

87

В'єтнам

9

243

Шрі-Ланка

2

37

Країни Центральної та Латинської Америки -37 в т.ч.

56 995

240 323

Країни Центральної та Латинської

Америки -37 в т.ч.

17 466

131 216

Бразилія

10 126

98 620

Бермуди

1773

74824

Аргентина

16 425

49 101

Бразилія

2255

24476

Бермуди

3 194

25 674

Аргентина

2629

7832

Чилі

5 515

23 740

Чилі

6185

4928

Венесуела

3 792

9 563

Британські Віргінські острови

370

3176

Колумбія

4 907

8 645

Багами

596

2960

Перу

5 122

4 014

Панама

17

2815

Панама

117

2 419

Венесуела

906

2719

Ель-Сальвадор

40

1 899

Кайманські острови

761

2090

Пуерто-Рико

142

1 789

Колумбія

384

1477

Еквадор

233

1 670

Антільські острови

462

1273

Болівія

1 135

1 422

Барбадос

0

737

Куба

299

823

Пуерто-Ріко

0

635

Багами

1 754

370

Перу

306

569

Країни Близького і Центрального Сходу - 13, в т.ч.

2 082

17 088

Країни Близького і Центрального

Сходу - 13, в т.ч.

9 021

22 169

Ізраїль

1732

13948

Ізраїль

1 243

10 696

Йорданія

26

1 577

Саудівська Аравія

2 933

4 714

Кувейт

6

480

Бахрейн

2 816

3 511

Об'єднані Арабські Емірати

0

385

Кувейт

847

1 656

Ліван

0

331

Об'єднані Арабські Емірати

583

852

Бахрейн

40

208

Катар

42

209

Оман

100

52

Абу Дабі

528

201

Сирія

0

10

Оман

0

197

Країни СНД та країни ЦСЄ (крім членів ЄС) - 15, в т.ч.

5 406

40 572

Країни СНД та країни ЦСЄ (крім членів ЄС) - 15, в т.ч.

966

12 636

Росія

659

18 999

Росія

511

11 269

Румунія

504

5 541

Болгарія

3

903

Болгарія

213

5 490

Казахстан

450

181

Хорватія

253

3 602

Україна

0

157

Казахстан

3 666

3 356

Хорватія

0

80

Азербайджан

1

1475

Румунія

0

30

Україна

96

713

Македонія

2

16

Македонія

0

416

Албанія

0

0

Вірменія

0

279

Боснія і Герцеговина

0

0

Узбекистан

13

237

Молдова

0

0

Боснія і Герцеговина

0

199

Вірменія

0

0

Албанія

1

148

Азербайджан

0

0

Молдова

0

64

Грузія

0

0

Грузія

0

46

Узбекистан

0

0

Білорусь

0

7

Білорусь

0

0

Країни Африки - 42,

в т.ч.

6 759

44 212

9 770

26 724

Південна Африканська Республіка

3 660

26 016

Південна Африканська Республіка

8 475

24 817

Єгипет

530

4 865

Лівія

314

528

Марокко

187

4 513

Зімбабве

20

327

Гана

53

1 709

Єгипет

18

284

Екваторіальна Гвінея

0

993

Уганда

0

250

Туніс

0

953

Гана

541

141

Судан

8

929

Маврикія

4

114

Кенія

40

583

Марокко

48

82

Танзанія

52

562

Замбія

15

43

Замбія

45

558

Ліберія

15

37

Свазіленд

37

424

Туніс

11

28

Маврикія

0

352

Намібія

11

22

Кот-Д'івуар

38

202

Ботсвана

4

20

Габон

448

126

Кенія

0

14

Нігерія

1 000

14

Габон

229

0

Поряд із категорією "світова економічна інтеграція" необхідно виділити категорію "міжнародна економічна інтеграція". Розвиток міжнародних економічних відносин з другої половини минулого сторіччя характеризується розгортанням інтеграційних процесів у різних регіонах світового господарства. Об'єктивними передумовами формування регіональних інтеграційних угрупувань є розширення економічної глобалізації, інтернаціоналізації виробництва та транснаціоналізації господарського життя. Між країнами формуються глибокі економічні відносини, які в сучасних умовах випливають, з одного боку, з національних інтересів, а з іншого боку знаходять свій розвиток внаслідок розширення впливу транснаціональних корпорацій через організацію ними транскордонної діяльності в певному географічному просторі (регіоні). Ці відносини набувають структурованого, розгалуженого коопераційного характеру і визначаються динамічністю, міцністю, взаємовигідністю і відтворюваністю. Вони становлять фундаментальну структуру інтеграційного утворення.

Міжнародні економічні інтеграційні процеси характеризуються суперечливістю, неоднозначністю щодо наслідків як для суб'єктів співпраці на макро-, мезо- та мікрорівнях, так і для глобального економічного середовища. Як показує світова практика, міжнародні інтеграційні процеси поліпшують в цілому соціально-економічне становище країн, однак в історичному плані досить складно оцінити ступінь альтернативних витрат (opportunity costs), які могли б бути меншими, та ступінь економічних та інших вигод, які б могли бути більшими, якби країна не обрала для себе певне регіональне інтеграційне утворення, або обрала інше. Сьогодні можна простежити негативний світогосподарський ефект міжнародних економічних інтеграційних процесів, коли різноякісні інтеграційні утворення зумовлюють глибоку диференціацію, фрагментацію світової економіки, функціонування відносно відокремлених економічних ареалів, які ґрунтуються на філософії колективного егоїзму Bond E.W. Fragmentation, Diversification, and International Trade // The American Economic Review. - 2001. - Vol. 91 (2). - P. 358.. Це стосується регіональних економічних інтеграційних угрупувань розвинутих країн (наприклад ЄС, ЄАВТ, НАФТА), які формують основу "золотого мільярда" Земної кулі та використовують економічний потенціал країн, котрі розвиваються і трансформаційних країн, поглиблюючи при цьому нерівномірний розподіл в світовому господарстві існуючих багатств і новостворюваних благ. Також можна говорити і про спроби розвитку регіональних реінтеграційних моделей країнами, які належать до глобальної периферії, зокрема СНД (ЄЕП), ГУАМ. Функціонування таких регіональних економічних угрупувань як СНД (ЄЕП) може вести до гальмування процесу більш швидкої інтеграції країн до глобальної економічної системи в зв'язку з намірами неформального Центру залишати за собою геополітичний та економічний вплив в регіоні, а також сприяти недопущенню домінування в останньому західного капіталістичного способу життєдіяльності. Це може поглиблювати економічну закритість таких регіональних інтеграційних угрупувань. Технології виробництва і ведення бізнесу можуть набувати закритого характеру, в регіоні буде пропагуватись мобілізаційна модель "сильної держави" та економічна політика, що направлена на попит зі значною роллю механізмів активного державного втручання, сприяння національним інвестиціям та промисловому експорту. В цих умовах буде обмежуватись процес проникнення прямого та фінансового капіталу з третіх країн в дане регіональне інтеграційне угрупування і воно може ставати відірваним від глобальної економіки в багатьох площинах.

Економічна інтеграція країни в будь-яке об'єднання країн (регіональний економічний простір) пов'язана передусім з інституційними і структурними змінами. Дж. Вінер Viner, J. (1950). The Customs Union Issue.- New York: Carnegie Endowment for International Peace, 1950. визначає регіональну інтеграцію як стан або процес, що охоплює як кількісні (усунення тарифних і кількісних торгових обмежень), так і якісні елементи (інституційно-політична гармонізація).

Б. Баласса Balassa B. (1965). The theory of Economic Integration.- 2nd ed., George Allen &Unwin Ltd, 1965. наводить ступені регіональної економічної інтеграції:

1. Вільна економічна зона (передбачається усунення митних та інших торгових обмежень між країнами без умови встановлення ними однакових митних та інших торгових обмежень щодо третіх країн);

2. Митний союз (усунення митних та інших торгових обмежень між країнами з умовою встановлення ними однакових митних та інших торгових обмежень щодо третіх країн);

3. Спільний ринок (умови митного союзу + усунення обмежень щодо вільного руху факторів виробництва, а саме фізичного і технологічного капіталу та робочої сили всередині спільного ринку);

4. Економічний союз (включає усунення всіх обмежень щодо вільного руху товарів і факторів виробництва всередині спільного ринку і гармонізацію національних економічних політик, в т.ч. промислової, податкової, фінансової, монетарної, регуляторної з метою ліквідації будь-якої дискримінації, тобто неоднакового ставлення до економічних суб'єктів. На вищому щаблі економічного союзу країни створюють між собою валютний союз з використанням єдиного нероздільного платіжного засобу);

5. Повна економічна інтеграція (найвищий ступінь інтеграції, який передбачає усе вищезазначене, а також уніфікацію всіх сфер економічної політики та економічної системи і створення наднаціональних інстанцій прийняття рішень).

Метою інтеграції, зумовленої економічними чинниками, є забезпечення ефективнішої, більш гнучкої економічної системи, що має гарантувати країнам інтеграційного об'єднання постійне економічне зростання і добробут населення, збут продукції при зростаючому капіталістичному виробництві, а також отримання більших вигод від внутрірегіональної та міжнародної торгівлі в результаті мінімізації витрат за відсутності дискримінації між країнами інтеграційного об'єднання.

Сучасні моделі розвитку економічних інтеграційних процесів

Інтеграційна модель на основі принципу федералізму. Країни, котрі приймають рішення стосовно економічної інтеграції, формують структуру наднаціональних органів з наділеною їм владою, яку мали до цього традиційно самі країни. Прикладом є Європейський союз та Європейський валютний союз, які поєднують наднаціональні і міждержавні інститути.

Інтеграційна модель поглибленої міждержавної кооперації. Вся влада залишається в національних органах країн, а економічна кооперація здійснюється створеними дорадчими органами, які представляють глави урядів та держав, а також/або міністри країн-членів інтеграційного угрупування. В світовій практиці слід говорити про поглиблену кооперацію у вигляді зон вільної торгівлі (Північноамериканська зона вільної торгівлі - НАФТА), політичних регіональних об'єднань з елементами економічної співпраці (Асоціація держав Південно-Східної Азії - АСЕАН, СНД), спільного ринку (Спільний ринок південного конуса Америки - МЕРКОСУР, Карибський спільний ринок - КАРІКОМ).

Інтеграційна модель концентричних кіл передбачає, що країни регіону мають намір інтегруватись між собою, однак певна підгрупа країн в межах великої групи бажає залишитись на нижчих щаблях інтеграції або ж країни цієї підгрупи виявляють бажання інтегруватись між собою тісніше, ніж інші країни великої групи. При цьому регіонально вимальовуються кола з різними характерними ознаками інтеграційних процесів в межах загального кола, яке охоплює усі країни інтеграційного простору. Прикладом можуть служити концентричні кола Європейського Союзу, Європейського валютного союзу, Європейської асоціації вільної торгівлі в межах європейського економічного простору.

Інтеграційна модель з дезінтеграційним ефектом доміно: країни поглиблюють між собою інтеграцію і, як правило, певні інтеграційні процеси визначаються добровільним вступом та участю країн в них. Якщо виникає конфлікт цілей для країн-учасниць регіонального економічного угрупування, тоді вони можуть відмовлятись від реалізації певних інтеграційних процесів, а також припиняти свою участь в цих процесах. Відмова однієї країни може потягнути за собою відмову інших. Прикладами є валютні кризи в Європейській Співдружності в 1974-1978 та 1992-1993 рр., коли деякі країни-члени одна за іншою покидали європейський механізм валютного курсу, а також ланцюг негативних результатів голосування на референдумах стосовно Конституції ЄС.

В основі моделі структурної гомогенності та економічної конвергенції лежить глибоке переконання країн-учасниць про необхідність формування схожих структур економіки (зокрема, виробничої, торгової структури та структури попиту), досягнення конвергенції макроекономічних параметрів та поступової уніфікації регуляторного поля з метою подолання асиметричних ефектів.

Інтеграційна модель регіонального вирівнювання полягає у наданні фінансової допомоги депресивним і відсталим в економічному розвитку регіонам з спеціальних фондів загального інтеграційного економічного угрупування.

Інтеграційна модель розширення (enlargement model) або коінтеграційна модель передбачає доповнення існуючого інтеграційного економічного угрупування новими країнами-членами і створення належних рамкових умов для функціонування як країн, що приєднались до угрупування, так і всього розширеного угрупування без виникнення негативних наслідків під час та після приєднання нових країн. Прикладом цієї моделі є процес інтеграції та вступ 10 країн Центральної та Східної Європи в ЄС.

Інтеграційна модель наздоганяючого розвитку (catching-up integration model): створення регіонального інтеграційного економічного угрупування з метою створити противагу існуючим високорозвинутим угрупуванням і в процесі інтеграції спробувати наблизитись до рівня їхнього економічного розвитку.

Сутність інвестиційно-інноваційної інтеграційної моделі полягає у створенні міждержавних фінансово-промислових груп та транснаціональних корпорацій з домінуванням наукомістких виробництв, інжинірингових, виробничо-технічних та науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт. Ця модель не передбачає необхідність формування інституційного каркаса в інтеграційному економічному угрупуванні, а базується на реальних перевагах в умовах жорсткої конкуренції глобального економічного середовища. Ідея реалізації цієї моделі належить виконавчому комітету СНД.

В основі двовекторної (багатовекторної) або бігравітаційної (мультигравітаційної) інтеграційної моделі лежить інтеграція країн в різноякісні регіональні економічні угрупування. Така двовекторність (багатовекторність) передбачає створення країною з кожним з угрупувань зони вільної торгівлі та розвиток бігравітаційних (мультигравітаційних) міжнародних торгових зв'язків. Однак, перехід країни на вищі щаблі економічної інтеграції можливе лише з якимось одним угрупуванням, а з іншими країна залишає право лише зони вільної торгівлі. Прикладом може бути подальша участь України в інтеграційних процесах з ЄС, ЄЕП, СНД та ГУАМ.

Реалізація реінтеграційної моделі розвитку передбачає відновлення і подальше поглиблення інтеграційних економічних зв'язків, які мали місце в минулому і якимось чином були розірвані. Спроба реінтегрувати економіки колишньої Ради економічної взаємодопомоги, колишнього СРСР виглядають доволі ефемерними і відбивають скоріше бажання певних політичних і бізнесових кіл, аніж реальні наміри розвитку країн ЦСЄ та СНД.


Подобные документы

  • Світове господарство як сукупність економік різних країн світу. Поняття інтернаціоналізації економіки. Сутність міжнародного поділу праці. Світовий ринок товарів: продовольчих, непродовольчих тривалого використання. Україна і світове господарство.

    курсовая работа [84,5 K], добавлен 18.11.2010

  • Глобалізація як закономірний процес світогосподарського розвитку. Еколого-економічне регулювання в контексті міжнародного досвіду. Світова економічна глобалізація, процеси і тенденції, які виступають факторами інтернаціоналізації української економіки.

    курсовая работа [54,7 K], добавлен 27.02.2012

  • Передумови, сутність, цілі та головні риси економічної інтеграції. Основні етапи інтеграційних процесів. Процеси інтеграції в Північній Америці, Західній Європі та інших регіонах світу. Європейський напрямок регіональної інтеграції України до ЄС.

    курсовая работа [84,2 K], добавлен 25.03.2011

  • Глобалізація як основа розвитку сучасного світового господарства. Проблеми перехідного періоду входження України до СОТ, заходи з їх вирішення та усунення. Зовнішньоекономічна політика країни. Характеристика зовнішньої торгівлі та аналіз її структури.

    курсовая работа [89,6 K], добавлен 01.11.2011

  • Предмет і завдання курсу "Міжнародні економічні відносини". Світове господарство та особливості його формування. Особливості розвитку МЕВ у системі світового господарства. Міжнародна економічна інтеграція. Економічна єдність світу і глобальні проблеми.

    курс лекций [176,7 K], добавлен 11.11.2009

  • Поняття й умови розвитку економічної інтеграції. Передумови і фактори її розвитку, цілі і значення. Міжнародний поділ праці і виробнича кооперація. Ознаки інтеграційних процесів. Моделі транснаціональних корпорацій. Сучасний етап транснаціоналізації.

    контрольная работа [29,5 K], добавлен 19.11.2014

  • Стан, проблеми та перспективи розвитку української економіки. Нова модель економічного розвитку України. Специфіка процесів інтернаціоналізації на сучасному етапі розвитку України. Стратегія відродження і розвитку в умовах глобалізації і інтеграції.

    контрольная работа [30,5 K], добавлен 05.06.2011

  • Цілі міжнародної економічної інтеграції. Економічні ефекти зони вільної торгівлі і митного союзу, сучасні інтеграційні процеси. Інтеграція України в сучасну міжнародну економічну систему. Проблеми і перспективи інтернаціоналізації української економіки.

    дипломная работа [1,1 M], добавлен 11.12.2011

  • Вітчизняна теорія інтеграції. Сутність і особливості міжнародної економічної інтеграції, її форми. Північноамериканська угода про вільну торгівлі. Інтеграційні об'єднання в інших регіонах світу. Поетапність процесу міжнародної економічної інтеграції.

    реферат [37,9 K], добавлен 19.11.2009

  • Основні передумови та напрямки зовнішньої економічної та інтеграційної діяльності України. Західноєвропейський та східноєвропейський вектор інтеграції України у світову економіку. Проблеми проникнення України у світове господарство та шляхи їх вирішення.

    реферат [59,5 K], добавлен 18.07.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.