Особливості міжнародних економічних відношень

Починаючи з 70-х років ХХ ст. предметом переговорного процесу у межах ГАТТ стали обсяг, рівень, частка митних зборів, податкова система країни, доцільність застосування окремих видів митних зборів, проблеми регулювання зовнішньої торгівлі окремих галузей, а також заходи державного протекціонізму.

Особливо ефективною стала розробка антидемпінгового механізму стягнень. Було встановлено, що обсяг „карного стягнення” не повинен перевищувати „демпінгову різницю”.

Важливою етапною подією у функціонуванні ГАТТ стала спеціальна сесія в Уругваї (Пунта-дель-Есте, 1986р.).

Найбільш важливим результатом Уругвайського раунду переговорів стало прийняття рішення про створення Світової організації торгівлі (СОТ). Головна її мета - забезпечувати свободу торгівлі.

Тема 18. МЕВ У СФЕРІ ПОСЛУГ

1. У сучасних умовах сфера послуг постійно зростає, що пов'язано з такими чинниками:

1. Розвиток НТП, який посилює соціалізацію економіки в цілому і сфери послуг зокрема.

2. Зростання рівня життя населення закономірно призводить до збільшення потреб у нових видах послуг.

3. Розвиток промисловості і сільського господарства вивільнює робочу силу, яка переміщується в сферу послуг.

4. Відбувається зміна у професійній структурі робочої сили, з'являються консалтингові послуги і відповідно виникає попит на нових спеціалістів (заради підвищення конкурентоспроможності продукції).

Вже у 90-ті роки ХХ ст. частка всіх видів послуг у ВВП розвинутих країн сягнула 70%.

Послуга - це будь-який захід або вигода, який одна сторона надає іншій і який в основному є нематеріальним. Таким чином, виробництво послуг може бути пов'язаним з товаром, а може і не бути з ним пов'язаним у матеріальному вигляді.

Специфічні риси торгівлі послугами - невідчутність, нерозривність виробництва і споживання, неоднорідність (або мінливість якості), нездатність до зберігання.

У міжнародній статистиці поняття послуги включає транспорт; зв`язок, торгівлю, сільське господарство, туризм, фінансові й страхові послуги, науку, освіту, рекламу та іншу діяльність.

Розрізнюють два види послуг: виробничі (матеріальні) й невиробничі.

Різні міжнародні організації користуються власними класифікаціями послуг в залежності від завдань, які покликані вирішувати.

Приміром, МВФ поділяє послуги на такі основні види: транспорт (пасажирський і вантажний); поїздки (ділові та особисті); зв'язок (службовий та особистий); будівництво; страхування; фінансові послуги тощо.

Класифікація послуг Світовою організацією торгівлі (СОТ) включає понад 600 їх видів, зокрема комунальні послуги та будівництво; оптова і роздрібна торгівля; транспортування; зберігання; зв'язок; фінансове посередництво; оборона; охорона здоров'я; громадські роботи; соціальні та особисті послуги тощо.

Класифікація послуг Світовим Банком поділяє їх на дві групи:

1) факторні послуги, тобто такі, що пов'язані з міжнародним рухом факторів виробництва;

2) не факторні послуги, інакше кажучи, решта послуг, включаючи транспортні.

Існує ще класифікація послуг в залежності від способу надання їх споживачам, наприклад:

1) послуги, пов'язані з інвестиціями;

2) послуги, пов'язані з торгівлею, включаючи транспортні послуги, страхування тощо;

3) послуги пов'язані одночасно з торгівлею та інвестиціями (зв'язок, будівництв, комп'ютерні та інформаційні, особисті, культурні й рекреаційні послуги.

В Україні користуються класифікацією послуг за таким переліком: транспортні, інформаційні, консалтингові, туристичні, інжинірингові та ін..

Інжиніринг - це сукупність інженерно-технічних послуг. Комплексний інжиніринг має проектно-консультаційну, технологічну, будівельну та управлінську складові:

Консалтингові послуги є консультуванням виробників, продавців та покупців з різноманітних питань економічної діяльності.

Технічне обслуговування може бути у сфері обігу та у сфері споживання: передпродажні послуги, обслуговування у гарантійний та післягарантійний періоди.

Міжнародний інформаційний обмін - це передача і отримання інформаційних продуктів, зокрема документованої інформації; інформаційних ресурсів; інформаційних послуг.

2. Міжнародні транспортні послуги - це послуги всіх видів транспорту. 80% від загального обсягу міжнародних перевезень пропадає на морське транспортування. У пасажирських перевезеннях лідером є повітряний транспорт.

З метою спрощення теорії міжнародної торгівлі транспортні витрати не враховують. Проте вони є. Їхня величина іноді може бути надто великою, такою, що може звести нанівець ефективність експорту та імпорту.

Відомо російське прислів'я: «За морем телушка - полушка, да рубль перевоз».

Транспортні витрати - це всі кошти за поставку товару від продавця до покупця, включаючи вартість фрахту (перевезення); страхування; навантаження-розвантаження; упакування - розпакування; інші супутні видатки.

Транспортні витрати мають такі наслідки:

1) скорочують обсяги торгівлі, рівень спеціалізації країни, розмір виграшу від торгівлі;

2) перешкоджають певному вирівнюванню вартості факторів виробництва між країнами, які торгують, згідно з теорією Хекшера - Оліна - Самуельсона;

3) зумовлюють зсуви у територіальному поділі праці - у розміщенні підприємств галузі;

4) розподіл транспортних витрат залежить від еластичності попиту та пропозиції товару за цінами.

3. Туризм - найбільш динамічна форма послуг у міжнародній торгівлі. Щорічні темпи зростання його становлять 5,1%, валютних надходжень - 14%. Кількість міжнародних подорожей становило у 2005 р. - 900 млн. чол., у 2010 р. (прогноз) - 937млн. чол.

Міжнародний туризм займає ІІІ місце серед галузей - експортерів, поступаючись нафтовій промисловості та автомобілебудуванню.

Частка двох останніх у світовому експорті становить відповідно 11 та 8,6%.

Туристом вважається людина, що перебувала за кордоном як мінімум 24 години.

Визначимо основні види туризму:

- рекреаційний (відпочинок, лікування, спорт, відвідування родичів, знайомих тощо);

- науковий (конференції, симпозіуми, конгреси, наукові виставки тощо);

- діловий (зустрічі з партнерами по бізнесу, участь в ярмарках тощо) та ін.

Основними імпортерами туристичних послуг є США, Німеччина, Велика Британія, Франція, Канада, Швеція, Бельгія, Данія, Нідерланди.

Головні країни-експортери послуг з туризму - Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія.

У Франції, світовому центрі туризму, у 2005 р. побувало 75 млн. туристів, які забезпечили країні мільярдні прибутки.

У 2005 р. Україну відвідали 15,6 млн. гостей, але в готелях обслуговували тільки 1 млн. відвідувачів.

Відомо також, що за добу перебування в Україні іноземець витрачав близько 100 євро.

4. Інструменти регулювання міжнародної торгівлі послугами поділяються на 2 групи:

1) заходи регулювання доступу на ринок:

· обмеження на торгівлю послугами;

· введення кількісних квот на імпорт іноземних послуг;

· обмеження на створення філій іноземних компаній, що надають послуги;

· державне ліцензування імпорту робочої сили;

· обмеження споживачів послуг;

2) заходи вилучення із національного режиму: йдеться про дискримінацію на внутрішньому ринку іноземних виробників послуг, зокрема:

· надання цінових переваг місцевим виробникам послуг через надання субсидій;

· створення місцевим виробникам послуг більше сприятливих умов, ніж іноземним.

Лібералізація міжнародної торгівлі послугами може відбуватися такими шляхами:

· завдяки діяльності СОТ;

· в межах окремих угруповань країн ;

· на двосторонній основі.

На світовому ринку функцію регулювання міжнародних потоків послуг здійснюють, головним чином, міжнародні організації, наприклад, ГАТС (підрозділ СОТ) - Генеральна угода з торгівлі послугами; ІКАО - організація міжнародної цивільної авіації; ВТО - Всесвітня туристична організація; ІМО - Міжнародна морська організація та ін.

Таких міжнародних організацій, які спеціалізуються в межах окремих галузей міжнародною торгівлею послугами, згідно з останньою інформацією займаються понад 40 організацій.

Якщо, наприклад, в межах ІКАО здійснюється уніфікація правил польотів і експлуатації повітряного транспорту, аеродромів, аеронавігаційних засобів, то ВТО визначає норми і стандарти утримання готелів, ресторанів і т.п.

Тема 19. МІЖНАРОДНІ ТРАНСПОРТНІ ВІДНОСИНИ

1. Усі міжнародні транспортні операції можна класифікувати за декількома ключовими ознаками:

- за послідовністю виконання: до виробничі (планування перевезень, аналіз кон'юнктури і т.д.); виробничі; пост виробничі (урегулювання спорів і розрахунків);

- за предметом транспортних операцій: ввантажні; пасажирські; багажні;

- за видами транспорту: водні (морські, річкові ); аавтомобільні; залізничні; трубопровідні; космічні; авіаційні; змішані;

- за транспортною характеристикою вантажу: із сухим вантажем; з наливним вантажем;

- за періодичністю: регулярні (лінійне судноплавство, регулярне повітряне й автосполучення); нерегулярні (трапове судноплавство, чартерне сполучення);

- за порядком проходження кордону: перевантажувальні; бесперевантажувальні;

- за видом транспортно-технологічної системи: контейнерні перевезення; перевезення генеральних вантажів (у мішках, коробках, шухлядах і іншій упаковці); поромні перевезення; перевезення ліхтеровозами, тобто плавучими системами, що включають велике судно-плавбазу, яка перевозить кілька малих судів, здатних входити в устя рік і до будь-яких мілководних причалів; ролкерні перевезення, тобто судами з можливістю прийому автомобілів через ніс чи корму; перевезення танкерами;

- за закінченням перевезень у сусідні країни: сусідські; транзитні; кільцеві;

- за видом сполучень: прямі; непрямі (ламані, з перевідправленням );

- за складом учасників перевезень: силами виробника; силами продавця чи покупця; силами перевізника; силами посередника;

- за місцям проведення: усередині країни; по території інших країн.

2. 0сновний зміст договору перевезення полягає у тому, що перевізник зобов'язується прийняти від відправника вантаж, доставити його в цілості в передбачене договором місце призначення і здати одержувачу вантажу. Вантажовласник зобов'язується сплатити обумовлену провізну плату - фрахт чи тариф. Крім того, договір перевезення визначає умови навантаження, перевезення, права, обов'язки і межа відповідальності сторін при різних обставинах, що виникають у процесі доставки вантажів, порядок сплати провізних платежів, розв`язання спірних питань. Наявність договору перевезення повинне бути підтверджене письмовим документом, оформленим відповідно з діючими міжнародними конвенціями, угодами, нормативними актами.

Під час перевезення вантажів морським і річковим транспортом на судах змішаного класу «ріка - море» відповідно до Кодексу торгового мореплавання застосовується два види договорів перевезення. Перший вид договору, коли фрахтувальником (вантажовласником) і фрахтівником (судновласником) визнаються особи, що уклали один з одним договір щодо фрахтування судна. Предмет договору - морське чи річкове судно. Оформляється цей договір перевезення документом за назвою «чартер».

Договір морського перевезення по чартерах регламентований міжнародними нормами. Чартери можуть бути чистими і відкритими. Чистий чартер підписується без яких-небудь змін стандартної форми. Відкритий чартер - це документ, у якому не зазначені ні рід вантажу, ні пункт призначення. Форми і проформи чартерів погодяться і схвалюються в міжнародних морських організаціях, на конференціях. Усі чартери підрозділяються на 12 груп.

Другий вид договору перевезення виступає як бронювання морських і річкових судів і оформляється документом під назвою “коносамент”. Договір перевезення по коносаментах застосовується в основному при лінійних повідомленнях для перевезення генеральних (тарно-штучних) вантажів.

Договір морського перевезення на підставі коносаментів регулюється статутним правом, зокрема Законом про морське перевезення вантажів 1971 року, що вступив в силу 28.06.1977 року, і Правилами Гаага-Вісбі як додаток до Закону.

Коносамент має три функції: служить документом, що засвідчує наявність договору морського перевезення; є розпискою капітана чи його уповноваженого про прийняття вантажу; являє собою товаророзпорядчий документ, що дає право одержати вантаж тому, на кого він виписаний.

Коносамент буває трьох видів: іменний (вказується одержувач вантажу); на пред'явника; ордерний (виданий «за наказом відправника» або «за наказом одержувача»). У коносаменті фіксується обсяг належних перевізнику платежів, час і місце його видачі, кількість екземплярів, у тому числі оригіналів. Підписує коносамент капітан судна чи представник перевізника, уповноважений для цього. Коносамент входить у комплект документів, що висилається в банк чи одержувачу для розрахунків за договором купівлі-продажу.

Складається коносамент на підставі підписаного відправником вантажу ордера на вантаж. При відправленні товару на експорт відправник передає порту експортне доручення з необхідними реквізитами.

Коносаменти бувають наскрізні і комбіновані. Наскрізні застосовуються під час перевезення з одного порту в іншій з перевалкою вантажу в декількох проміжних пунктах. Комбіновані застосовуються при контейнерних перевезеннях у змішаному повідомленні з використанням декількох видів транспорту.

При оформленні морських коносаментів на експортні вантажі відповідно до Уніфікованих правил і звичаїв для документарних акредитивів установлено, що коносамент повинний бути «чистий» - сlean. Банк чи покупець приймають до оплати тільки «чистий коносамент».

У випадку, коли вантаж перевізником ще не прийнятий чи не виданий коносамент, сторони можуть укласти договір перевезення, оформивши його документом за назвою букінг-нота. Договір на перевезення, оформлений цим документом, застосовується в основному при резервуванні місця на регулярних лінійних судах для перевезення дрібних партій вантажу.

Крім того, договір морського перевезення вантажів може бути укладений з умовою надання для перевезення не тільки всього судна, але і його частини чи визначених місць вантажних приміщень судна.

Отже, наявність і зміст договору морського перевезення можуть бути доведені чартером, коносаментом чи іншим письмовим доказом, що містить права та обов'язки сторін.

У березні 1978 року в Гамбурзі прийнята Конвенція ООН про морське перевезення вантажів («Гамбурзькі правила»), що розглянула ряд доповнень і до інших договорів перевезення, крім чартера.

3. Частка вантажообігу залізничного транспорту у світовій зовнішній торгівлі складає майже чверть від його загального обсягу.

Міжнародні залізничні перевезення здійснюються на підставі двосторонніх і багатосторонніх угод, що ухвалюються відповідними міністерствами держав-учасників угод. Перевезення здійснюються по єдиному транспортному документі - міжнародній накладній СМГС. Це регламентовано Угодою про пряме залізничне вантажне повідомлення між залізницями країн Європи й Азії. Накладна СМГС є договором перевезення вантажів і складається з п'яти аркушів у комплекті. На кожне повагонне відправлення виписується окрема накладна.

Основні умови міжнародних автомобільних вантажних перевезень регулюються Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, яка підписана в 1956 р. Конвенція дозволяє визначити і регулювати основні комерційні умови міжнародних автомобільних вантажних перевезень.

Договір перевезення оформляється товарно-транспортною накладної. Форма накладної розроблена Міжнародним союзом міжнародного транспорту.

Для перевезення вантажів між країнами використовується в основному великовантажні автомобілі з кузовом фургонного типу. Деякі види автомобілів мають фургони, обладнані холодильними установками, що дозволяє їм перевозити швидкопсувні вантажі на міжнародних автотрасах.

Трубопровід являє собою транспортний засіб, що сполучається зі шляхом, по якому переміщується вантаж. У міжнародних повідомленнях в основному використовуються трубопроводи, по яких транспортують газ, нафту і продукти її переробки.

На повітряному транспорті зовнішньоторговельні вантажі приймаються до перевезення за кордон на основі договору перевезення і дозволу на вивіз. Для перевезення вантажів необхідно здійснювати попереднє бронювання літаків для передбачуваного обсягу перевезених вантажів.

Документом, що засвідчує висновок договору, є вантажна накладна міжнародного зразка.

Оформлення накладної регламентоване Конвенцією про уніфікацію деяких правил, що відносяться до міжнародних авіаперевезень.

Цей документ одержав назву «Варшавська конвенція». У 1955 році в Гаазі Варшавська конвенція була переглянута. Ця Конвенція стала додатком до Закону про авіаперевезення 1961 р., що набрав сили 1.06.1967 р.

Вантажна накладна міжнародного зразка являє собою комплект, що складається з 12 екземплярів.

З метою забезпечення міжнародного перевезення вантажів авіаперевізником оформляються вантажний і фрахтовий маніфести, фрахтовий рахунок, експедиторське свідчення про транспортування вантажів, повідомлення про прибуття вантажу, заява-вимога про відправлення й інші документи.

Тема 20. ПРОБЛЕМИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО СИСТЕМИ СВІТОГОСПОДАРСЬКИХ ЗВ'ЯЗКІВ

1. Участь колишнього СРСР у МПП була обмеженою. А відтак, й економіка України розвивалась, майже не беручі участі у МПП. Зумовлено це було такими чинниками:

1) ідеологічні засади радянській економіці;

2) економіка СРСР була закритою, неринковою. Тому вихід її на світовий ринок був ускладнений особливостями формування цін, використанням прогресивних форм, зовнішньої економічної діяльності, тощо;

3) у Радянському Союзі існувала командно-адміністративна система господарства, тобто монополія державної власності; держплан без врахування ефективності використання ресурсів; монополізація багатьох галузей виробництва.

Після здобуття незалежності України отримала можливість активної участі в МПП. Цьому сприяють:

1) зміна економічних відносин;

2) прийняття необхідних законів, указів Президента про зовнішньоекономічну діяльність;

3) прискорення світового науково-технічного прогресу;

4) необхідність участі у вирішенні глобальних проблем людства: демографічної, продовольчої, економічної, роззброєння тощо;

5) структурна перебудови галузей національного господарства України;

6) входження України в міжнародні організації.

Для України вкрай важливі вступ до таких міжнародних організацій як СОТ - Світова організація торгівлі (спостерігач з 1995 р.). Наскільки це важливо свідчить такий приклад: якщо б Німеччина не була членом організації, їй необхідно було б укласти з своїми партнерами 5 тис. двосторонні торговельні економічні угоди.

Вступ України до СОТ покладе край ізольованості України на світовому ринку, допоможе нам добитися відміни дискримінаційних заходів, розширить промисловий експорт України у розвинені держави світу.

Важливо вже сьогодні усі законодавчі акти, які приймає ВР, узгоджувати з вимогами СОТ. Зовнішньоекономічні структури і механізми в Україні треба створювати на відповідних засадах. В Україні створений Національний інформаційний центр ГАТТ - СОТ із стандартизації та сертифікації. Головне його завдання полягатиме у забезпеченні міністерств, відомств, установ, усіх суб'єктів зовнішньоекономічних відносин інформацією про нормативну документацію із стандартизації та сертифікації країн - учасниць СОТ.

2. Світова організація торгівлі (СОТ) - правова та інституціональна основа світової торговельної системи. Штаб-квартира розташована у Женеві (Швейцарія). До СОТ входять 150 країн світу. Бюджет СОТ перевищує 150 млн. швейцарських франків.

СОТ було створено у 1994 році згідно з угодою, підписаною у Марракеші (Марокко). Вона почала діяти з 1 січня 1995 року. Основні положення СОТ містяться у Генеральній угоді про тарифи та торгівлю (ГАТТ - General Agreement on Tariffs and Trade - GATT). Базові положення ГАТТ було розроблено наприкінці Другої світової війни з використанням давніх принципів, які вже були включені до багатьох міжнародних торгових договорів.

Процес приєднання України до системи ГАТТ/СОТ розпочався 17 грудня 1993 року, коли було подано офіційну заявку уряду України про намір приєднатися до ГАТТ.

Для нарощування експортного потенціалу України необхідно:

- удосконалити структуру експорту, збільшити в ньому частку наукомістких, високотехнологічних, конкурентоспроможних товарів;

- поглиблювати багатостороннє співробітництво з країнами СНД, зокрема шляхом реалізації положень угоди про зону вільної торгівлі.;

- лібералізувати торговельні відносини з Росією;

- збільшити обсяг торгівлі з країнами Азії та Африки;

- розширити експортну інфраструктуру українських підприємств за кордоном: створювати нові представництва, сервісні центри, склади, тощо.

Які наслідки для Харківської області матиме вступ України до СОТ?

По-перше, неминуче зниження митних тарифів. Це призведе до змін в обсягах імпорту і часткового скорочення власного виробництва.

По-друге, відбудуються певні зміни в обсягах виробництва супутніх галузей.

По-третє, посилиться реструктуризація економіки Харківського регіону в бік посилення її інфраструктурної складової та сфери послуг.

По-четверте, зміниться чисельність і структура зайнятості населення, його доходи і, як наслідок, рівень життя людей.

В Харківській області високий рівень розвитку вторинного сектору економіки з машинобудівною спеціалізацією в промисловості й переробною - в агропромисловому комплексі. Через цю спеціалізацію і велику залежність економіки Харківщини від імпорту вона більш уразлива (порівняно з іншими регіонами) з боку іноземних виробників при вступі України до СОТ. У харківському регіоні посилиться конкуренція із закордонним тракторобудуванням, турбобудуванням, підшипниковим виробництвом, верстатобудуванням, моторобудуванням, приладобудуванням і тому подібним.

Навіть у такій галузі, як літакобудування, виникають проблеми. При вступі України до СОТ треба буде приєднатися до міжнародної угоди з авіатехніки. А вона встановлює нульові ставки митного імпорту на авіатехніку. Зі зниженням митних тарифів з новими труднощами зіткнуться меблева, хімічна, фармацевтична та інші галузі промислового комплексу Харківської області. Особливу тривогу викликають перспективи цукробурякового виробництва. Тенденція в світовому виробництві цукру - скорочення обсягів його виробництва з цукрових буряків (вони зараз складають лише 15% і продовжують знижуватися) і збільшення - з цукрової тростини, як дешевшого у виробництві.

До позитивних наслідків вступу України до СОТ відносять:

- оздоровлення бізнес-середовища;

- покращиться інвестиційний клімат;

- відбудеться зростання капіталовкладень в економіку регіону;

- прискориться її модернізація;

- активізується іноземний банківський капітал;

- підвищиться ефективність фінансового посередництва в економіці;

- покращиться страхування.

Харківська область за рекреаційним потенціалом займає 4-5 місце в державі. Однак, ефективність його використання сьогодні низька не вистачає коштів. Приплив іноземних інвестицій у регіональну індустрію відпочинку й туризму може зробити її прибуткового галуззю сфери послуг.

Особливе значення для регіону мають транспортні послуги. Харків розміщується в фокусі транспортно-економічних зв'язків, де сходять найважливіші міжнародні шляхи. Вони з'єднують північ, південь, захід і схід євразійського материка. Тому наш обласний центр був і залишається найважливішим транспортним вузлом України.

Після вступу до СОТ будуть скасовані будь-які перешкоди для іноземних перевізників по території України. Це позитивно позначиться на розвитку даного виду послуг і його рентабельності.

Відкриються додаткові можливості для одержання фінансових засобів і зайнятості робочої сили.

Деякі галузі економіки вже сьогодні успішно працюють на зовнішньому ринку. Це передусім чорна металургія та основна хімія. Із вступом України до СОТ очікується додаткова активізація їх закордонної діяльності.

Аналіз іноземного інвестування в економіку України показує, що інвесторів з далекого зарубіжжя (США, Західну Європу) цікавлять насамперед харчова промисловість (особливо тютюнове виробництво та пивоварство) і внутрішня торгівля.

Інвесторів з близького зарубіжжя (насамперед, Росію) в більшій мірі цікавлять об'єкти базових галузей української економіки: металургії, паливно-енергетичного комплексу, машинобудування, металообробки, частково - банківсько-фінансовий сектор. Причинами таких уподобань є наступне:

1. Намагання відтворити і замкнути виробничі технологічні ланцюги, що існували до розпаду СРСР. Це дозволить росіянам не витрачати кошти на будівництво нових підприємств.

2. Російський капітал, на відміну від західного, не дуже боїться можливих змін у внутрішній політиці України. Тому він надходить у виробництво з відносно нешвидким поверненням коштів, але прибутковим в середній і довгостроковій перспективі;

3. Певну роль відіграє спільність характерів підприємців обох країн, схожість умов роботи, відсутність мовних бар'єрів;

4. Політичні цілі.

На сучасному етапі основними завданнями для України є:

2) створення належної бази для набуття Україною повноправного членства в ЄС;

3) вступ до СОТ;

4) формування в суспільстві про європейської більшості.

Для цього необхідно вжити такі заходи:

1) з'ясувати можливі наслідки вступу України до СОТ та визначити шляхи підвищення конкурентоспроможності економіки України в умовах членства в СОТ;

2) завершити переговори щодо вступу України до СОТ;

3) отримати статус країни з ринкового економічного в рамках антидемпінгового законодавства ЄС;

4) наблизити законодавство України до законодавства ЄС та норм і стандартів СОТ;

5) розробити нову Угоду про партнерство і співробітництво України та ЄС;

6) щорічно гармонізувати не менше як 500 національних стандартів з міжнародних (зокрема європейська);

7) широко інформувати громадян України щодо інтеграції України до ЄС.

Тема 21. ЕКОНОМІЧНА ЄДНІСТЬ СВІТУ І ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА І МЕВ

1. Вивчення нашої дисципліни ми починали із з'ясування сутності інтернаціоналізації виробництва. Закінчуючи вивчення курсу, бачимо, що інтернаціоналізація господарства у широкому розумінні на зламі двох тисячоліть набула нової якості глобалізації всіх сфер життя в планетарному масштабі.

На початку XXI ст. глобальні процеси значно прискорилися і не тільки впливають прямо або опосередковано на економічний, соціальний і політичний розвиток усіх країн світу, а й визначають історичні долі багатьох держав на всіх континентах. З'явилося навіть нове поняття - ”глобальне мислення”. Дійсно, в умовах посилення взаємозалежності інтернаціонального і національного, щоб ефективно діяти необхідно глобально мислити!

Термін “глобалізація” (від лат. «globus» - куля) у науковий обіг увійшов нещодавно. На основі іменника globus - куля з'явився французький. прикметник global, тобто “стосується всієї земної кулі” (або повний, всеохоплюючий, всеосяжний). В англійських словниках термін “глобалізм” з'явився у 1961 р. і вживається у значенні “постінтернаціоналізм”. На основі поняття глобалізм з'являється пізніше термін глобалізація.

У 80-ті роки ХХ ст. термін глобалізація значно поширюється в різних науках: політичних, економічних, соціальних, культурологічних та інших.

Говорячи про економічну глобалізацію, глобалізацію економічної діяльності, розуміємо саме “постінтернаціоналізацію”, тобто таку стадію економічного розвитку, якій передують інтеграція та інтернаціоналізація.

Зауважимо ще й таке: термін “глобалізація” ширше сфери сучасних міжнародних , економічних відносин (процесів). Цей термін є узагальненням багатьох сфер сучасного суспільного життя, починаючи з глобальної модернізації і закінчуючи планетарною злочинною діяльністю (міжнародним тероризмом).

Серед науковців сьогодні немає єдиного підходу до визначення сутності глобалізації. Представники різних країн, регіонів, віросповідань, наукових шкіл, різні верстви населення по-різному сприймають цей універсальний термін.

Деякі “скептики” підкреслюють той факт, що сьогодні у світі існує багато народів, які зовсім виключені з глобальних процесів.

Ми розглядаємо сьогодні економічну глобалізацію як нову фазу прискорення розвитку світо господарських зв'язків у кількісному та якісному відношенні.

Поняття “глобалізація економічного життя” і “глобальна економіка” не тотожні. Глобалізація є процесом переходу від світової економіки до глобальної. Остання перебуває сьогодні у стадії формування, розвитку, утвердження.

Світова економіка - це об'єднання взаємопов'язаних суверенних національних економік внаслідок їх інтеграції та інтернаціоналізації.

Глобальна економіка, на відміну від світової економіки, є вищою формою економічної діяльності у планетарному обсязі. Тут роль “нації-держави” зводиться до мінімуму і вважається анахронізмом індустріального суспільства.

Економічна глобалізація як принципово новий процес розпочалася наприкінці XIX ст. Він був перерваний двома світовими війнами та “великою депресією”, а нового прискорення та поширення отримав у останній чверті XX ст. внаслідок реалізації досягнень НТП.

Є й інші тлумачення глобалізації. Значна кількість дослідників вважає, що глобалізація відбувається упродовж кількох останніх століть внаслідок інтеграції та інтернаціоналізації світового господарства.

Почалася вона на початку XVII ст., коли з'явилися перші компанії, які здійснювали виробництво і обмін у всесвітньому масштабі. Нідерландська Вест-Індська компанія виборола в 1621-1791 рр. монопольне право торгівлі і колонізації в Америці та Західній Африці і захопила частину територій Бразилії, східного узбережжя Північної Америки.

Англійська Ост-Індська компанія (1600-1858) була заснована для торгівлі з Індією та іншими країнами Південної та Південно-Східної Азії. Вона мала власну армію та апарат управління підлеглими територіями.

Глобалізація здатна розмивати цілісність та автономію національних економік. Глобальна економіка, яка існує “над” національними економіками, автономно від них.

Головними її складовими стають ТНК - економічні організації, які не вбудовані в національну основу і спроможні самостійно добувати сировину виробляти продукцію, купувати чи продавати її на глобальному ринку.

Глобальна економіка сьогодні перебуває в стадії формування, розвитку і становлення.

2. Глобалізація виробництва - характерна ознака переходу від світової до глобальної економіки.

Відомо, що в середні віки ѕ населення як в Європі, так й у Китаї ніколи не подорожували далі 5 миль від місця народження (міля сухопутна = 1,609 км.)

До появи книгодрукування більшість людей майже не мала уявлення про те, що відбувається в світі за межами їхнього проживання.

Значне розширення горизонту світо господарської діяльності відбулося після відкриття нових засобів пересування і зв'язку (кінець XIX - перша половина XX ст.). Потім відбувся революційний прорив у цій сфері на межі ХХ і ХХІ ст.

Були започатковані комп'ютери та інформаційні технології. Залучення супутникового телебачення, комп'ютерних мереж, факс - зв'язку, Інтернету, реактивної авіації, контейнерних перевезень, швидкісних поїздів у сферу міжнародного бізнесу призвели до небаченого підвищення мобільності фінансових, матеріальних, людських та інформаційних ресурсів.

Сучасні високі технології поширюються у світі надто нерівномірно.

На планеті є мільярди людей, що не мають уявлення про телефон. У центральному районі Нью-Йорка - Манхеттені телефонів більше, ніж в усіх країнах Африки на південь від Сахари, взятих разом.

ООН оприлюднила дані про те, що п'ята частина населення світу (так званий «золотий мільярд») володіє 74 % всіх світових телефонних ліній.

Інтернет, наприклад, відкриває перед людством великі, неосяжні можливості. Кількість його користувачів подвоюється щороку і перевищила межу у 100 млн. осіб. На межі двох тисячоліть користувалися Інтернетом у розрахунку на 10 тис. в Фінляндії - 555 осіб, Норвегії - 394, США - 384, Чилі - 9,3, Уругваї - 2,8. Україні - 0,9. Індонезії - 0,3. Кенії - 0,1.

За бортом сучасної цивілізації опиняються не тільки локалізовані та деіндустріалізовані країни, а й ті країни, яки опинилися на постсоціалістичному просторі.

Інформаційні та комунікаційні технології суперечливо впливають на глобалізацію виробництва, а також стимулювання економічного розвитку.

Країни, які здатні модернізувати свої виробничі системи - виграють у підвищенні конкурентоспроможності своїх товарів і послуг на глобальному ринку. Про це свідчить досвід «малих драконів» та «нових індустріальних країн» Південно-Східної Азії.

Але ж країни, які нездатні адаптуватися до вимог часу, ризикують законсервувати свою відсталість особливо у порівнянні з такими велетнями, як США, Європейський Союз, Японія.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Авдокушин Е. Международные экономические отношения: Учебн. пособие (6-е изд.). - М., 2001 . - 340с.

2. Акопова Е. Мировая экономика и международные экономические отношения.- М.: Феникс, 2001. - 416с.

3. Александрова А. Международный туризм: Учебник - М., 2002. - 470с.

4. Буглай В. Международные экономические отношения. 2-е изд. - М., 2001. -256с.

5. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі. 2-е вид. - К., 2000. - 241с.

6. Владимиров К. Митне регулювання: Навч. посібник. 2-е вид. - Херсон, 2002. - 336с.

7. Дахно І. Міжнародна економіка. - К.: МАУП, 2002. - 216с.

8. Дубчак В. Митна справа: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2002. - 310с.

9. Киреев А. Международная экономика. В двух частях. - М., 2001. -416с. и 488с.

10. Козак Ю. Міжнародна економіка: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2002. - 436с.

11. Козик В.В., Панкова Л. А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. посібник. 5-е вид.- К., 2005. - 406с.

12. Міжнародна економіка: Навч.- метод. посібник для самост. вивч. дисципліни./ А.М. Поручник та ін.; За ред. А.М. Поручника/ -К.: КНЕУ, 2005. - 160с.

13. Міжнародні економічні відносини. Історія міжнародних економічних відносин / За ред. А. Філіпенка. -К.,1992. - 224 с.

14. Міжнародні економічні відносини: Методичні рекомендації з організації самостійної роботи студентів, які навчаються за напрямом підготовки 0502 «Менеджмент»/Є.П. Данильченко, І. А. Островський, О. А. Шекшуєв - Харків: ХНАМГ, 2006. - 61 с.

15. Мировая экономика: Краткий курс лекций/ Под ред. Воронина В.М.- М., 2001. - 186с.

16. Мировая экономика: Уч. пособие / Под ред. Николаевой А.- М., 2002. - 575с.

17. Передерій О.С. Міжнародні економічні відносини: Навч. посібник.- К.: Центр навч. літератури, 2006.- 274с.

18. Савельєв Є. Міжнародна економіка. Теорія міжнародних торгівлі і фінансів.- К.: Економічна думка, 2002.- 504с.

19. Симеонов Ю.В. и др. Мировая экономика и международные экономические отношения. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2004.- 160с.

20. Світова економіка. Підручник./ Філипенко А.С., Рогач О.І. та ін./ - К.: Либідь, 2001. - 582с.

21. Стратегія економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія. /За ред. Лук'яненка Д.Г./ - К., КНЕУ, 2001.- 430с.

22. Система світової торгівлі: Практичний посібник /Переклад з англ.- К., 2002.- 346с.

23. Україна і світове господарство на межі тисячоліть. /За ред. Філіпенка А.С. -К.: Либідь, 2002.- 470с.

24. Фомишин С. Международные экономические отношения: Практикум. - Херсон, 2002.- 246с.

25. Хасбулатов Р. Мировая экономика: В 2-х кн. - М.: Экономика, 2001.- 1272с.

26. Храмов В. Зовнішньоекономічна політика .- К.: МАУП, 2001.- 340с.

27. Цыганков П. Теория международных отношений: Уч. пособие. - М., 2002.-590с.

28. Циганкова Т. Міжнародна торгівля: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001.-340с.

29. Циганкова Т. Міжнародні організації. - К.: КНЕУ, 2001.-340с.

30. Шкваря Л.В. Мировая экономика в схемах и таблицах. - М.: изд-во “Эксмо”, 2005. - 352с.

31. Школа І.М. та ін. Міжнародні економічні відносини: Підручник. - К.: КНТЕУ, 2003.- 350с.

32. Шемет Т.С. Міжнародні фінанси: Підручник.- К.: КНТЕУ, 2000.- 336с., вул. Революції, 12