Зовнішньоекономічна політики Республіки Корея на сучасному етапі

Cпівробітництво між країнами регіону відбувається і в сфері туризму. Зокрема, начальник Державного управління у справах туризму КНР Хе Гуанвей на спеціальній нараді міністрів туризму країн-учасників АСЕАН, Китаю, Японії і Республіки Корея, яка відкрилася у червні 2007 р., сказав, що співпраця між Китаєм, АСЕАН, Японією і Республікою Корея у сфері туризму має широку перспективу розвитку. За його інформацією, в 2006 р. 11,51 млн туристів з країн АСЕАН, Японії і Республіки Корея відвідали Китай. Цей показник склав 56 % від загальної кількості зарубіжних туристів, що відвідали Китай того року. Одночасно 6,02 млн китайців побували в країнах АСЕАН, Японії і Республіці Корея з туристичною метою [98].

В 2000-ні рр. в Східній Азії відбувалося інтенсивне розширення внутрірегіональних економічних зв'язків. Так, частка внутрірегіональної торгівлі виросла в 2002-2007 рр. з 32 до 50 %, і вона має значний потенціал зростання. Потреба в координації економічної політики держав Східної Азії стала особливо помітна після фінансової кризи 2003 р.

Інститути, що складаються в Східній Азії, повинні сприяти активізації внутрірегінальних торгових, інвестиційних, науково-технічних зв'язків, зміцненню енергетичної бази, розвитку транспортних артерій; вони розширюють контакти у сфері освіти, охорони здоров'я і захисту навколишнього середовища. Поява зони вільної торгівлі в Східній Азії могла б привести до формування загального ринку країн, населення яких складає понад 2,5 млрд осіб [64].

Для Республіки Корея виключно важливо використовувати можливості регіональної співпраці. Маючи передумови використання позитивних чинників регіоналізму, країна одержує шанс успішніше брати участь в зовнішній торгівлі (рис. 3.3). Зміцнення міжнародної співпраці в Північно-Східній Азії відбувається на користь Республіки Корея, оскільки кооперацію з Японією і Китаєм за сприятливих умов можна розповсюдити на Північ Корейського півострова, включивши останній в переговорний процес. Лідери трьох країн домовилися, що пріоритетну підтримку на урядовому рівні повинні отримати проекти в області охорони навколишнього середовища, розвитку інформатики і високих технологій [32, 181].



Рис. 3.3 - Основні торгові партнери Республіки Корея в Азії (2007 р.)

Разом з тим у розвитку інтеграційних зв'язків існують певні проблеми. Перспективи формування економічного співтовариства з країнами Південно-Східної Азії ще тільки обговорюються "трійкою", а Китай і члени АСЕАН вже уклали угоду про підготовку створення зони вільної торгівлі до 2010 р. Проте, ефективно регулювати на регіональному рівні фінансові, товарні, інвестиційні потоки без участі Японії і Південної Кореї буде навряд чи можливо. А це значить, що, не дивлячись на тертя і конфлікти, що вже виявляються, курс на поглиблення інтеграції в Східній Азії, що охоплює тринадцять країн регіону, буде збережений [111, 324].

Отже, незважаючи на деякі негативні чинники, країни АТР та АСЕАН налагодили між собою співробітництво. Найголовнішими партнерами Республіки Корея в цьому регіоні є Китай та Японія. Країни співпрацюють переважно в галузях науково-технічної сфери, а також здійснюють торговельні, інвестиційні, науково-технічні обміни.

3.3 Російська Федерація як вагомий зовнішньоторговельний партнер Республіки Корея

Співпраця між Росією і Республікою Корея активно розвивається з початку 1990-х років. За минулі десятиріччя вироблена нормативна база, створені основні інститути сприяння співпраці, визначені головні напрями взаємодії двох країн.

Напрямом співпраці двох країн, що активно розвивається, є міжнародна торговля. Дані російського Держкомстату показують, що зовнішньоторговельний оборот у 2007 р. виріс на 53,7 % і склав 15,065 млрд дол. (у 2006 р. - 9,8 млрд дол.). В той же час російський експорт в Республіку Корея збільшився на 52,6 % і досяг 6,977 млрд дол., а імпорт - 8,088 млрд дол. (зріс на 62,2 %) (рис. 3.3). Росія займає 10-те місце серед торговельних партнерів Республіки Корея (2 % від загального товарообороту) [61].

Зовнішня торгівля між двома країнами характеризувалася різними змінами як сукупного товарообігу, так і показників експорту і імпорту. Доцільним вважається виділити три періоди: 1992-1996, 1997-2001 і 2002-2007 рр. В перший період відбувалося зростання зовнішньоторговельного обороту, і в 1996 р. був досягнутий найвищий показник товарообігу за всі роки співпраці - 1983 млн дол. тобто з 1992 р. він зріс приблизно в 2,5 рази. При цьому з 1992 по 1997 р. експорт збільшився в 4,5 рази, а імпорт всього в 1,5 рази.

Починаючи з 1997 р. у взаємній торгівлі намітився спад, який в 1998 р. поглибився через фінансово-економічну кризу спочатку в Республіці Корея, а потім і в Росії. В 1997 р. товарообіг знизився на 15,7 % ? з 1983,9 млн дол. в 1996 р. до 1671,8 млн - в основному за рахунок зменшення експорту на 30 %. В 1999 р. відбувалося подальше скорочення товарообігу (на 25 %), але в той же час наголошувалися значні зсуви в динаміці показників експорту та імпорту [80, 49].

Експорт виріс на 59 % - з 504,2 млн дол. в 1998 р. до 802,7 млн в 1999 р., а імпорт знизився на 68 % - з 991,4 млн дол. до 316 млн Причина різкого зростання експорту - девальвація рубля і як наслідок, валютний демпінг в зовнішній торгівлі Росії в післякризовий період. Імпорт корейських товарів став невигідний російській стороні внаслідок підвищення їх ціни в рубльовому еквіваленті [74, 49].

Рис. 3.4 - Зовнішня торгівля між Росією та Республікою Корея, млн дол.

Останніми роками намітилося пожвавлення торгових зв'язків між Росією і Республікою Корея. Виріс об'єм товарообігу: в 2004 р. він склав - 5,8 млрд дол. (збільшення на 38 % в порівнянні з 2003 р.), у 2007 р. - 15,065 млрд дол. (збільшення на 53,7 % порівняно з 2006 р.). При цьому російський експорт досяг 6,977 млрд дол., а імпорт - 8,088 млрд дол. (рис. 3.4).

Аналізуючи товарну структуру російсько-корейської торгівлі, можна побачити, що міжнародний поділ праці, який склався між країнами, має традиційний характер для зовнішньої торгівлі Росії, яка експортує в Південну Корею чорні та кольорові метали, хімічну продукцію, рибу і морепродукти, та імпортує продовольчі товари, машини та обладнання.

Серед сучасних тенденцій у товарній структурі торгівлі спостерігається зниження частки продукції машинобудування в російському експорті з 4,7 % в першому півріччі 2006 р. до 2 % за цей же період 2007 р. Одночасно в російському імпорті з Республіки Корея частка машинобудування становить 80 %. Зростання імпорту південнокорейського обладнання для нафтогазових проектів на Сахаліні, танкерів, автомобілів, мобільних телефонів та комплектуючих стало фактором зростання двосторонньої торгівлі [103].

Інвестиційна співпраця двох країн була і залишається досить скромною. Загальна сума південнокорейських інвестицій до Росії складає 131,9 млн дол. (2007 р.) (52 млн дол. у 2006 р.) (350 проектів), що менше 0,5 % від загальної суми інвестицій Республіки Корея за кордоном (50 млрд дол.). Невеликі обсяги і російських інвестицій в Південній Кореї (всього 20 млн дол. у 252 проектах). (Для порівняння, об'єм південнокорейсько-китайської торгівлі в 2004 р. перевищив 80 млрд дол., південнокорейські інвестиції в китайську економіку склали більше 13 млрд дол.) [27].

Одним з чинників, який гальмує активний розвиток корейсько-російської співпраці, є проблема неврегульованої заборгованості Росії перед Республікою Корея. Її загальний обсяг по наданих Південною Кореєю колишньому СРСР кредитів складає 1,7 млрд дол. [68, 444]. Росія і Південна Корея у вересні 2003 р. підписали угоду про реструктуризацію російського боргу Південною Кореєю, що найпозитивнішим чином відобразилося на темпах і об'ємах російсько-південнокорейської економічної взаємодії [62].

Серйозна проблема в торгівлі - сировинний характер російського експорту в Республіку Корея. Понад 90 % ? це поставки енергоносіїв, лісоматеріалів, морепродуктів і інших сировинних товарів. Тому на порядку денному стоїть питання про зміну структури російських поставок до Південної Кореї з акцентом на поставку продукції глибокої переробки.

В цьому плані російська сторона надає важливе значення реалізації підписаного в ході вересневого саміту Договору про співпрацю у сфері освоєння і мирного використовування космічного простору. Документ передбачає підготовку з російською допомогою і запуск в 2009 р. південнокорейського космонавта, а також розробку для Республіки Корея системи космічних польотів цивільного призначення [103].

Досить плідно розвивається співпраця в сфері автомобілебудування. В 2007 р. в Росії було випущено близько 80 тис. південнокорейських автомобілів. Почалася реалізація нового автомобільного проекту вартістю 150 млн дол. Ульяновський автозавод і південнокорейський „Hyundai” домовились про виробництво в Росії 80 тис. автомобілів у рік [100, 41].

Енергетична співпраця Росія - Республіка Корея відіграє сьогодні велику роль у відносинах двох країн, а в найближчій перспективі вона може стати найпріоритетнішою. Південнокорейський бізнес після багаторічного вивчення російської дійсності, судячи з усього, ухвалив рішення активізувати свою участь в енергетичних проектах Росії. Під час візиту в Москву південнокорейського президента підписано Угоду про спорудження в Татарстані нафтопереробного і нафтохімічного комплексу (вартість проекту ? близько 3 млрд дол.). Південнокорейська сторона надає на його будівництво кредит сумою 1,3 млрд дол. Ще 500 млн дол. Сеул виділить на модернізацію нафтопереробного заводу в Хабаровську.

Між ВАТ "Роснефть” і Корейською національною нафтовою корпорацією (КННК) був також підписаний Меморандум, який передбачає спільну розробку проекту "Сахалін-З" і ділянки Західно-камчатського шельфу Охотського моря. Південна Корея виявила готовність інвестувати 250 млн дол. в дані проекти [107].

Сприятливі можливості для співпраці в області розвідки, видобутку і поставки нафти відкриваються у зв'язку з прийняттям в грудні 2007 р. владою Росії Договору про створення єдиної нафтопровідної системи Східний Сибір - Тихий океан по маршруту: м. Тайшет (Республіка Корея - Іркутська область) - м. Сковородіно (Амурська область) - бухта Перевізна (Приморський край). Загальна потужність нафтопроводу ? 80 млн т нафти в рік, інвестиційні витрати - 16 млрд дол. Будівництво нафтопроводу планується завершити в 2010 р. Передбачається, що Південна Корея зможе підключитися зі своїми інвестиційними можливостями до реалізації цього проекту.

Розвивається співпраця між країнами і в газовій сфері. В 2009 р. на Сахаліні буде завершено будівництво найбільшого в світі підприємства по розрідженню газу потужністю 9,6 млн т продукції в рік. Південна Корея, як відомо, зацікавлена в покупці щорічно починаючи з 2008 р. 6 млн т зрідженого природного газу. Можливі домовленості повинні базуватися виключно на принципах взаємної вигоди. Як підкреслюється в Сумісній декларації, сторони домовились в близькому майбутньому підписати договір про співпрацю в газовій промисловості [62].

Досить активно розвиваються науково-технічні зв'язки між країнами. Правовою базою тут слугує Угода про науково-технічну співпрацю (1990 р.) і Декларація про торгово-економічне і науково-технічне співробітництво (1996 р.). Зараз здійснюється понад 80 спільних проектів в області лазерної технології, біотехнології, аерокосмічної промисловості. В Новосибірську функціонує російсько-південнокорейський науковий центр. Велике значення для подальшого розвитку науково-технічних зв'язків мало б укладення Договору про розширення прав на промислову та інтелектуальну власність [85, 53].

Важливий аспект російсько-південнокорейської взаємодії - відновлення співпраці в банківській сфері. Корейським Ексимбанком підписані угоди з Внутрторгбанком і Ощадбанком про відкриття двох експортних кредитних ліній по 50 млн дол. кожна [80, 52].

Отже, співпраця Республіки Корея з Росією активізувалася з початку 1990-х років. Основною сферою співробітництва є зовнішня торгівля, яка має високі показники зростання. Республіка Корея імпортує сировину для чорної та кольорової металургії, а експортує готові вироби. Створено багато спільних проектів у паливно-енергетичному комплексі. Між країнами активно розвиваються також науково-технічні зв'язки, інвестиційна співпраця.

3.4 Республіка Корея та країни ЄС

Cучасні відносини Республіки Корея і країн ЄС засновані на міцних політичних та економічних зв'язках. Посилення демократичних цінностей і зростання в Південній Кореї сприяли посиленню співробітництва. Істотні результати прогресу у відносинах полягають у розширенні двостороннього діалогу (регулярні міністерські зустрічі) і набуття чинності Рамкової Угоди 1 квітня 2001 р.

Рамкова угода зобов'язує членів працювати в напрямі інтенсифікації торгівлі та інвестицій, заохочує до реалізації спільних проектів в галузі науки, техніки, культури. Рамкова Угода передбачає щорічні зустрічі Міжвідомчої Комісії, регулярні зустрічі на високому рівні, міністерські зустрічі. Разом з дискусіями експертів Рамкова Угода є важливим елементом для забезпечення обміну у всіх сферах [111, 312].

З моменту вступу у силу Рамкової Угоди обсяги торгівлі між ЄС і Республікою Корея збільшилися до 86 млн євро у 2007 р. Крім цього, ЄС став другим найважливішим експортним ринком для Республіки Корея після Китаю. Із зареєстрованим обсягом інвестицій 55 млн євро (2007 р.) ЄС займає позиції найбільшого інвестора в Південну Корею. Багато зусиль прикладено країнами ЄС для посилення обміну з Республікою Корея в сфері науки і технології, адже Республіка Корея витрачає 3 % ВНП на наукові дослідження. Переговори щодо укладення Угоди про науку і технології розпочато у 2005 р. Згідно умов даного договору, Республіка Корея братиме участь в проекті “Галілео” і в багатосторонньому науково-дослідному проекті (табл. 3.3).

Таблиця 3.3 - Хронологія відносин Республіки Корея та ЄС

Липень	1963	Встановлення дипломатичних відносин між Європейським Співтовариством та Республікою Корея; акредитація посла Південної Кореї у ЄС в Брюсселі.
Березень	1983	Перша регулярна щорічна зустріч Міністрів Єврокомісії та Республіки Корея
Липень	1986	Перша регулярна щорічна зустріч між представниками Єврокомісії та Республіки Корея (відома як «Переговори ЄС - Південна Корея, з 1993 р. - як «Консультації ЄС - Республіка Корея на високому рівні»)
Листопад	1990	Представлення Єврокомісії у Сеулі
Березень	1997	Перший саміт Азія - Європа у Бангкоку
Жовтень	1998	Підписання Рамкової Угоди про Торгівлю і Співробітництво
Квітень	1999	Другий саміт Азія - Європа в Лондоні
Березень	2000	Проект Європейської Комісії «Програма розвитку для Республіки Корея»
Листопад	2000	Третій саміт Азія - Європа у Сеулі
Квітень	2001	Набуття чинності Рамкової Угоди про Торгівлю та Співробітництво між ЄС та Республікою Корея
Травень	2001	Візит представників ЄС до Пхеньяну та Сеулу та встановлення дипломатичних відносин між Європейською спільнотою та КНДР. Інавгурація Рамкової Угоди між ЄС та Республікою Корея
Грудень	2001	Зустріч між Президентом Італії та Президентом Республіки Корея у Стразбурзі
Лютий	2002	Документ Європейської стратегії щодо КНДР на 2001 - 2004 рр.
Вересень	2002	Саміт ЄС - Республіка Корея у Копенгагені
Листопад	2002	Завершення переговорів щодо ядерної політики КНДР
Лютий	2003	Візит високоповажного представника Солани в Сеул
Березень	2003	Проведення Європейської тренувальної програми в Кореї
Травень	2003	Візит Комісара Бускіна (наукові дослідження) в Сеул
Вересень	2003	Візит Комісара Ліканен (підприємство та інформаційне суспільство)
Квітень	2004	Візит Комісара Монті (конкурентна політика) в Сеул
Липень	2004	Третя зустріч Міжвідомчої Комісії (Сеул)
Вересень	2004	Саміт ЄС - Республіка Корея в Ханої
Жовтень	2004	Меморандум ЄС-Південна Корея про взаєморозуміння у політиці конкуренції
Квітень	2005	Візит президента Республіки Корея у Париж, Лондон та Берлін
Червень	2005	Четверта зустріч Міжвідомчої Комісії (Брюссель)
Липень	2005	Візит представників Корейської Національної Асамблеї та Комітету ЄС в Брюссель для проведення 8-ї міжпарламентської зустрічі
Липень	2005	Візит Делегації Європарламенту у Сеул
Вересень	2007	Саміт “ЄС - Республіка Корея”.

Як видно з таблиці, встановлення дипломатичних відносин між ЄС та Республікою Корея відбулося у 1963 р. і лише через 20 років відбулася перша зустріч Міністрів Євро комісії та Республіки Корея. Після цього стосунки між ними стають все активншими і найбільш плідним були 2004 і 2005 р., коли відбулося по 5 заходів на високому рівні.

Щодо економічних і торговельних відносин, то Єврокомісія активно співпрацює з владою Республіки Корея з метою усунення існуючих торговельних обмежень, а також виключенням можливості появи нових. Двосторонні угоди між ЄС та Республікою Корея є важливою основою для торгівлі та залучення інвестицій.

У 2007 р. обсяг двосторонньої торгівлі між ЄС та Республікою Корея склав 75 млрд євро. Республіка Корея є четвертим найбільшим торговельним партнером ЄС, тоді як у 2006 р. ЄС був другим експортним ринком для Республіки Корея [111, 326].

Південна Корея вигідно розташована як в географічному, так і в культурному аспектах для залучення інвестицій в Північно-Східну Азію. Як головний інвестор в Південній Кореї, ЄС відіграє важливу роль в цьому процесі. Структурні реформи, які виконує уряд Республіки Корея і які підтримує ЄС, неодмінно повинні сприяти покращенню інвестиційного клімату в Південній Кореї.

Основними статтями експорту ЄС до Республіки Корея є: машини, устаткування, енергетичне обладнання, продукція хімічної промисловості [100, 44].

9 вересня 2007 р. у Гельсінки відбувся Саміт “ЄС - Республіка Корея”. Делегацію Європейського Союзу очолили прем'єр-міністр Фінляндії Матті Ванханен та президент Європейської Комісії Жуче Мануель Баррозу. Корейську делегацію очолив президент Республіки Корея Но Му Хен.

Лідери делегацій підтвердили свою готовність продовжувати втілення Рамкової Угоди про торгівлю та співробітництво між ЄС та Республікою Корея (2001 р.) та можливість укладення Угоди про вільну торгівлю. ЄС висловив свій інтерес до проектів створення Південноазійської Спільноти, що використовуватиме інтеграційний досвід Союзу.

Сторони підтвердили свою активну участь у створення Міжнародного термоядерного реактору (ITER) та розміщення першого реактору на півдні Франції [105].

Серед європейських партнерів Південної Кореї виділяються Німеччина, Великобританія, Нідерланди, Франція та Італія (рис. 3.5). Дані свідчать, що в товарообігу з європейськими країнами зовнішня торгівля Південної Кореї відчуває постійний дефіцит, що збільшує її заборгованість основному корейському кредитору - США.

Крім вищезгаданих країн, Південна Корея співпрацює в Європі з Бельгією. Зацікавленість, яку південнокорейці проявляють до неї, пояснюється її вигідним географічним положенням в центрі Європи. Бельгія - вигідне місце для дислокації установ, яке дозволяє їм здійснювати звідси оперативні зв'язки з Амстердамом, Лондоном, Парижем і Дюссельдорфом [90, 745].

Велику увагу в Південній Кореї починають звертати на потенційні можливості співпраці з країнами Спільного Ринку, в першу чергу з Францією. Франція має досить високий рівень сучасних технологій, в яких зацікавлена Південна Корея. Зокрема, передовий рівень французької технології будівництва високошвидкісних залізничних магістралей забезпечив франко-британскому концерну “Жес - альстром” дорогий і престижний контракт в Республіці, якого він добивався у впертій конкурентній боротьбі з компаніями Німеччини і Японії, на поставку устаткування для першої швидкісної залізниці в країні, на лінії Сеул - Пусан. Швидкість, яку розвиватимуть потяги на трасі, спорудженій за французькою технологією, складе 513 км/годину, що на 106 км більше, ніж за німецькими пропозиціями [27].



Рис. 3.5 - Основні торгові партнери Республіки Корея в Європі (2007 р.)

Ширшими і глибшими стають зв'язки Південної Кореї з Великобританією, у тому числі безпосередні контакти: обмін студентами між корейськими і лондонськими університетами, прийом корейських студентів на стажування в інші учбові заклади Англії і тощо. В 2003-2007 рр. країни співпрацювали в області академічних і науково-дослідних контактів по 72 проектах. Відповідно до міжурядової угоди, в південнокорейському м. Ульсан сумісними зусиллями двох країн був відкритий Технологічний інститут (сьогодні Ульсанський університет) [95, 212].

Великобританія - шостий зовнішньоторговельний партнер Південної Кореї, і хоча місце останньої в англійському списку набагато скромніше (23-є) - це свідчить про можливість ефективної співпраці досить віддалених одна від одної країн.

Корейський імпорт з Англії представлений такими товарами, як продукція електромашинобудування, електроприлади, залізо, сталь, органічні хімікати, літаки. Крім того, Південна Корея імпортує англійські технології [16, 244].

Отже, у 2007 р. обсяг двосторонньої торгівлі між ЄС та Республікою Корея склав 75 млрд євро, проте співробітництво Республіки Корея з країнами Європейського Союзу не відзначається активністю. Партнери, з яким країна підтримує найтісніші зв'язки, це Франція та Великобританія. Співпраця, головним чином, відбувається в сфері зовнішньої торгівлі продукцією обробної промисловості, технологіями.

3.5 Міжкорейське співробітництво

Республіка Корея належить до небагатьох країн, що після Другої світової війни безпосередньо опинилися в стані боротьби між двома суспільними системами - соціалізмом і капіталізмом. Якщо Німеччина та В'єтнам сьогодні є цілісними державами, то корейці в Кореї ще продовжують жити в двох країнах: Республіці Корея та в Корейській Народно-Демократичній Республіці (КНДР). В останні роки між двома країнами спостерігалися позитивні тенденції у розвитку міжкорейських відносин. Тому їх дослідження на сьогодні є досить актуальним.

Існування двох корейських держав - останній відбиток часів „холодної війни”. Обидві держави було створено у 1948 р. на територіях, що знаходилися під контролем радянських та американських військ по обидві сторони 38-ї паралелі, після звільнення від японської окупації, що тривала з 1910 по 1945 р. Понад півстоліття Корея залишалася розколотою гострими політичними та ідеологічними протиріччями, логікою повоєнного військово-політичного протистояння двох блоків. Кульмінацією цього протистояння стала Корейська війна 1950-1953 рр., у якій брали участь збройні сили КНР, США та більше двох десятків інших країн - союзниць США.

На рубежі двох тисячоліть не без впливу загальної зміни балансу сил у світі створилися об'єктивні передумови для поступового зниження напруження та вирішення проблем, що нагромадилися у стосунках між двома корейськими країнами, в розвитку міжкорейських обмінів та співробітництва. Важливою віхою на цьому шляху став початок у 1990 р. зустрічей на рівні прем'єр-міністрів обох країн, які мали своїм результатом підписання основної угоди між Півднем і Північчю, в якій констатувався початок „тимчасових особливих відносин” між країнами в процесі поступового руху до об'єднання [93, 44].

Якісно новий етап у міжкорейських відносинах почався в 1998 р., після обрання президентом Республіки Корея Кім Де Джуна, який перетворив процес створення необхідних передумов для мирного міжкорейського діалогу у зовнішньополітичне завдання стратегічного значення. Цей політичний курс Сеула, якому належать майже всі ініціативи у галузі між корейського діалогу, отримав назву „сонячної політики” [82, 9].

Ця політика базується на трьох принципах: мирне вирішення спірних питань, відмова від об'єднання Кореї шляхом поглинання і активне розширення співпраці між країнами. Політика кабінету Кім Де Джуна, ставлячи своєю метою „покращення взаємовідносин між Північчю та Півднем за допомогою співробітництва”, спрямована на досягнення миру та існування обох держав.

Завдання такої політики - підготовка підгрунтя для мирного співіснування двох держав шляхом формування сприятливих умов для розвитку і модернізації північної частини країни з допомогою діалогу та співробітництво на основі забезпечення інтересів безпеки обох держав. Метою „сонячної політики” є досягнення стабільності на півострові за допомогою зміни внутрішньої політики північного сусіда і його політики відносно Півдня, а також посилення інтересу південнокорейського суспільства до корейської проблеми в цілому [93, 45].

Справжньою історичною подією був визнаний саміт президентів КНДР Кім Чен Іра та Республіки Корея Кім Де Джуна у Пхеньяні в червні 2000 р. Під час своєї зустрічі президенти підписали Угоду про взаємний ненапад та економічне співробітництво і обговорили не менш важливе питання про відкриття у своїх столицях місій зв'язку для сприяння возз'єднанню родин, що були розлучені під час Корейської війни. Про ефективність цієї зустрічі і про кардинальні зміни в поглядах північнокорейського керівництва, яке сьогодні готове на суттєві поступки, свідчить те легендарне возз'єднання корейських сімей, що відбулося в середині серпня 2000 р. [33].

Згідно рішень саміту був створений механізм зустріч на рівні міністрів, покликаний стати центральною ланкою в структурі співпраці Півночі і Півдня.

Важливою подією для інтенсифікації співпраці між Північчю та Півднем стало відновлення залізничної колії, що вперше за півстоліття з'єднала між собою дві столиці - Пхеньян та Сеул. Відкриття залізничного сполучення через кордон істотно знизить міжкорейські витрати на логістику і значно допоможе активізувати двостороннє економічне співробітництво.

Домовленість про з'єднання залізниць між двома Кореями була досягнута під час історичного саміту лідерів двох Корей у 2000 р. Возз'єднання Транскорейської магістралі і її використання, а також заплановане з'єднання з Транссибірською магістраллю приведе до виникнення найкоротшого в світі транзитного коридору "Азія - Європа - Азія". До того ж, Південна Корея пообіцяла паралельно збудувати автостраду, на що вже виділено 300 млн дол. [42].

Не менш важливе значення мали міжкорейські Переговори міністрів оборони КНДР та Південної Кореї, що пройшли 25?26 вересня 2000 р. на південнокорейському острові Чеджу. Метою цієї зустрічі стала спроба зближення військових відомств цих країн із подальшим курсом на їх об'єднання [33].

Після відновлення міжвладних зв'язків відносини двох країн отримали новий імпульс для розвитку. Зокрема, була проведена координація дій у зовнішній політиці. Обидві країни виступили з єдиних позицій проти претензій Японії на острів Токто, проти відвідання прем'єр-міністром Японії храму Ясу Куни, проти спроб перегляду мирної Конституції Японії. Об'єднання зусиль дали змогу повернути в 2005 р. в Корею нагробний камінь з могили героя війни проти японської інтервенції 1592-1598 рр. генерала Чон Мун Бу, який був вивезений в Японію під час колоніального правління [29, 113].

І хоча про остаточне возз'єднання обох країн поки що не йдеться, Південна Корея, проявляючи власну ініціативу, готова й сьогодні довести актуальність цих питань і навіть більше того - можливість їх вирішення. Наразі поки що Республіка Корея охоче пообіцяла залучати КНДР до світового співтовариства, сприяючи цим самим розширенню її зовнішніх зв'язків. Так, 27 вересня 2000 р. відбувся перший в історії американо- північнокорейських відносин візит представника військового відомства КНДР до Нью-Йорка. Саме тут відбулась його зустріч з керівниками Пентагону в контексті більшої відкритості Північної Кореї, остаточного розв'язання ядерного питання та військового співробітництва цих країн [33].

Символом „сонячної політики”, який дає змогу відчути наростаючий прогрес у відносинах між Північчю та Півднем, є реалізація спільних проектів. Зокрема, обидві корейські держави є спонсорами проекту зі створення промислового комплексу Кесона і ведуть роботу по залученню до цього регіону туристів. У жовтні 1999 р. КНДР дала згоду на створення в районі Кесона промислового і туристичного центру. В листопаді 2000 р. фірми "Hyundai” і "Korea Land Corporation" погодилися брати участь в створенні комплексу і як перший крок провели зйомку місцевості, призначеної для створення виробничих потужностей. Після зустрічі у верхах у червні 2000 р. обидві корейські держави ухвалили рішення відновити південну і північну ділянки прикордонної залізниці, роз'єднаної з початком військових дій в 1950 р. [4, 48].

Станом на 2005 р. відбувалась реалізація трьох основних спільних економічних проектів: Кесонського індустріального комплексу, туристичного проекту Кімгансан, з'єднання залізничних та автомобільних доріг.

Іншим результатом „сонячної політики” є гуманітарна допомога Півдня північному сусіду. Зокрема, після засідання Комітету з розвитку економічного співробітництва між Північчю та Півднем у серпні 2002 р. було вирішено відправити в КНДР 400 тис. т рису та 100 тис. т добрив, а також надати додаткову допомогу на суму 167,5 млн дол. До цього часу загальний обсяг допомоги, наданої КНДР владою Ким Де Джуна, становив понад 500 млн дол. В 2005 р. обсяг гуманітарної допомоги склав 212,54 млн дол. [29, 114].

Стан економічної співпраці між Республікою Корея та КНДР значною мірою визначається рівнем торговельного обміну. Кількість торговельних операцій збільшилось із 67 в 1989 р. до 7754 в 2001 р., а об'єм товарообороту відповідно з 18,7 млн дол. до 400 млн дол., тобто в 20 раз. Після 1995 р., коли товарооборот досяг понад 200 млн дол., його рівень протягом 1996?2001 рр. стабільно тримався позначки 300-400 млн дол. (за винятком 1996 і 1998 р.) [93, 45].

Рис. 3.6 - Обсяг торговельного обороту між Республікою Корея та КНДР, млн дол.

В 2005 р. відбувся значний стрибок в між корейській торгівлі. Обсяг двостороннього обміну склав 1 млрд 56 млн дол., збільшившись за рік на 51,5 % (рис. 3.6). При цьому ріст експорту КНДР становив 31,6 %, а експорт республіки Корея - 63 % [100, 38]. При цьому прогнозують, що у 2008 р. двосторонній обмін між Республікою Корея та КНДР становитиме близько 1 млрд 800 млн дол.

Торгівля між Північчю і Півднем ведеться в основному на комісійних умовах торгівлі, коли компанії Півдня поставляють на Північ основні матеріали або напівфабрикати для подальшого складання або доробки на півночі.

Така торгівля вигідна не тільки КНДР, але і компаніям Республіки Корея. По-перше, вона пов'язана з меншим ризиком порівняно з прямими інвестиціями. По-друге, дозволяє з якнайменшими витратами розширювати їх зовнішньоторговельну діяльність. Вона служить свого роду пробним каменем для прямих інвестицій в економіку КНДР, зокрема, дозволяючи південнокорейським компаніям визначати рівень кваліфікації робітників Півночі і загальний потенціал для подальшого промислового розвитку КНДР і зв'язків з нею [10].

З Півдня на Північ йде в основному нафтохімічна продукція, головним чином вінілові матеріали для сільського господарства. Проте частка текстилю продовжує зростати з початку поставок в 1993 р. сировини для комісійної обробки і складає в даний час основну частину експорту в КНДР. З 1995 р. зростає частка нерудних мінералів в результаті поставок важкої нафти, здійснюваних компанією "Korean Peninsula Energy Development Organization (KEDO) згідно підписаній в 1994 р. рамковій угоді. У результаті частка текстилю, починаючи з 1997 р., дещо знизилася, а частка машин і транспортного устаткування піднялася до 10 % [19, 155].

Прямі інвестиції південнокорейських компаній в КНДР залишаються на низькому рівні. До квітня 2003 р. 49 компаній отримали право діяти як "партнери з економічного співробітництва" в проектах, не пов'язаних з реакторами, що працюють на легкій воді, але поки що дозвіл виданий на здійснення 20 проектів, 10 з яких в даний час тільки розробляються [92].

Як відомо, обидві Кореї є учасниками шестисторонніх переговорів щодо ядерної проблеми за участю Китаю, США, Японії і Росії. Вони почали проводитися в 2003 р. На одному з останніх (шостому) раунді, що пройшов у січні 2006 р., президент Південної Кореї Но Му Хен виступив проти примусових заходів з боку США щодо КНДР. "Я не згоден з думкою, що існує у деяких політиків в США, що якщо на Північну Корею чинити постійний тиск, то рано чи пізно вона повинна поступитися", ? заявив він [18].

Як відзначив Но Му Хен, якщо США мають намір вирішувати проблему північнокорейської ядерної програми саме таким способом, то між Вашингтоном і Сеулом неминуче виникне непорозуміння.

Між КНДР і США в рамках шестисторонніх переговорів найбільш часто виникали розходження. Пхеньян неодноразово звинувачував США в "ворожій політиці" по відношенню до КНДР; США, у свою чергу, відповідали достатньо жорсткими заявами і навіть заходами [4, 49].

В ході останнього раунду міжкорейських переговорів, що завершилися в червні 2007 р., Сеул відмовився надавати КНДР продовольчу допомогу, поки не буде досягнуто прогресу у вирішенні ядерної проблеми Корейського півострова. Заява про відновлення діалогу між Сеулом і Пхеньяном послідувала після зупинки в липні Північною Кореєю свого єдиного діючого атомного реактора.

Закриття атомного реактора в Йонбені є першим за останні п'ять років кроком КНДР зі згортання національної ядерної програми. У лютому 2008 р. Північна Корея зобов'язалася зупинити і опечатати ядерний реактор і допустити в країну інспекторів МАГАТЕ в обмін на 50 тис т палива. Перехід від переговорів до виконання домовленостей став можливий після повернення Пхеньяну всіх коштів КНДР, які раніше під тиском США були заморожені в банку Banco Delta Asia (Макао) [51].

Для зменшення ризиків, пов'язаних з торгівлею між Північчю і Півднем, необхідно налагодити систему забезпечення ефективності і безпеки товарообігу. В центрі уваги ? митний огляд і перевезення вантажів, зв'язок, стоянки суден в доках, навантажувально-розвантажувальні роботи.

Південнокорейським компаніям важко одержувати прибутки в умовах існуючого в КНДР трудового законодавства. Наймання робочої сили на тимчасову роботу є проблемою, і працедавці не завжди можуть прийняти на роботу саме тих, хто їм потрібен. Вони також не можуть при бажанні звільнити робітників або перевести їх на інші види роботи, оскільки влада КНДР контролює всі питання, пов'язані з використанням робочої сили. Заборонено також стимулювати північнокорейських робітників залежно від їх уміння і старання. Тому інвестуючим фірмам украй необхідно отримати право на ухвалення незалежних рішень з найму робітників, їх використанню і оплаті праці.

Розширення зв'язків між Північчю і Півднем залежить від відношення КНДР до Республіки Корея як до "партнера" в економічних реформах на півночі і від подальшої лібералізації її економіки. Надзвичайно важливо створити діючу ринкову модель, засновану на лібералізації економіки КНДР і економічному співробітництві між Північчю і Півднем [48].

Отже, незважаючи на більш, як 50-річне протистояння, напруження у відносинах між Республікою Корея та КНДР поступово знижується. Починаючи з 1998 р. відбуваються постійні зустрічі на вищому рівні, які сприяють створенню сприятливих умов для активізації співробітництва. Обидві країни співпрацюють у таких сферах, як зовнішня політика, реалізація спільних проектів, торгівля, гуманітарні відносини тощо.

3.6 Співпраця між Республікою Корея та Україною

Основою для розвитку зовнішньоторговельних відносин між Україною та Республікою Корея є встановлення в 1992 р. дипломатичних відносин між країнами. За 1992-2007 рр. обом державам вдалося створити розгалужену договірно-правову базу двосторонніх відносин, яка містить понад 30 міждержавних, міжурядових та міжвідомчих документів [82, 6].

Посиленню зовнішньоторговельних зв'язків між країнами сприяли візити на високому рівні. Знаменною подією у становленні та розвитку українсько-південнокорейських відносин став державний візит до Південної Кореї Президента України Л. Д. Кучми у грудні 1996 р. У ході візиту підписано Спільну декларацію про принципи відносин та співробітництва між Україною та Республікою Корея, а також Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Корея про взаємне сприяння та захист інвестицій, Меморандум про взаєморозуміння щодо заснування Спільного комітету з торгівлі між Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України та Міністерством торгівлі, промисловості та енергетики Республіки Корея [25, 530].

Свідченням високої уваги, яку приділяє керівництво України та Республіки Корея розвитку зовнішньоторговельних зв'язків можуть слугувати регулярні зустрічі та візити керівників зовнішньоторговельних відомств та проведення регулярних консультацій. Віддзеркаленням зростаючого інтересу до українського ринку став, зокрема, успішний візит у квітні 2002 р. віце-спікера Національної асамблеї Республіки Корея Кім Чонг-Хо. Під час переговорів наголошувалося, що Україна вельми зацікавлена в розширенні двосторонньої торгівлі із Сеулом, зокрема в постачанні українського зерна на корейський ринок, а також в імпорті корейського високотехнологічного обладнання [3, 232].

Хоча Україну складно назвати провідним торговим партнером Республіки Корея, проте помітне зростання обсягів зовнішньоторговельного обороту між обома країнами. Відповідно до даних митної статистики Республіки Корея щодо двосторонньої торгівлі між Україною та Республікою Корея, за січень?березень 2003 р. обсяги товарообігу становили 134,2 млн дол. у порівнянні з 1995 р., коли між Україною і Республікою Корея було підписано Торгову угоду (тоді товарообіг між двома країнами становив усього 11 млн дол. США) [24].

Протягом останнього часу обсяги торгівлі між Україною та Південною Кореєю невпинно збільшуються. Так, якщо у 2005 р. товарообіг склав 851 млн дол. США, то за 9 місяців 2006 р. Цей показник сягнув 749 млн, що на 28 % більше, ніж за відповідний період минулого року [56].Зовнішньоторговельний обіг товарів і послуг України з Республікою Корея за І квартал 2008 року становив 582,7 млн дол. США і збільшився, у порівнянні з показником 2007 року, на 268,0 млн дол. США (в 1,8 рази). Обсяги експорту збільшились на 72,3 млн дол. США (або в 6 разів) та становили 85,9 млн дол. США, імпорт збільшилися на 195,7 млн дол. США (в 1,6 рази) і становили 496,8 млн дол. (табл. 3.4).

Таблиця 3.4 - Динаміка торгівлі між Україною та Республікою Корея, (млн дол.)

Показники	Січень-березень 2007 р.	Січень-березень 2008 р.	Січень-березень 2008 р. / січень-березень 2007 р. (%)	Зростання (+/-)
Товарообіг	314,7	582,7	185,2	268,0
Експорт	13,6	85,9	63,6	72,3
В т. ч.:
Товарів	11,8	83,6	708,5	71,8
Послуг	1,8	2,3	127,8	0,5
Імпорт	301,1	496,8	165,0	195,7
В т. ч.:
Товарів	300,1	495,4	165,1	195,3
Послуг	1,00	1,4	140,0	0,4
Сальдо	-287,5	-410,9	-	-
В т.ч.:
Товарів	-288,3	-411,8	-	-
Посуг	0,8	0,9	-	-

Серед основних груп товарів, які імпортує Україна, ? телевізійні приймачі та комплектуючі до їх виробництва поліефіри, автомобілі, пральні машини, в'язані ворсові тканини, холодильники з морозильниками, пилососи, мікрохвильові печі, блоки пам'яті.

Україна експортує до Республіки Корея вироби з чорних металів, прокат та напівфабрикати із заліза та нелегованої сталі, українські феросплави, вироби із віскозних волокон, різноманітні пігменти, барвники на основі оксиду титану, безводний аміак, зернові продукти. Останнім часом зміцнилася тенденція до збільшення частки товарів із високою доданою вартістю, зокрема промислових машин й обладнання. Ознакою диверсифікації українського експорту стала наявність у ньому газових турбін, трансмісійних та колінчастих валів [55].

За І квартал 2008 року експорт української продукції до Республіки Корея мав наступну структуру (рис. 3.7):

неблагородні метали та вироби складають 95,0 % (від загального експорту товарів до Республіки Корея), що склало 79,4 млн дол.;

продукція хімічної та зв'язаних з нею галузей промисловості - складають 4,03 %, що склало 3,4 млн дол.;

машини, устаткування та механізми - складають 0,33 %, що склало 0,3 млн дол.;

продукти тваринництва - 0,26 %, що склало 0,2 млн дол.;

засоби наземного, повітряного та водного транспорту - 0,12 %, що склало 0,1 млн дол.

Збільшення експорту товарів відбулося, головним чином, за рахунок поставок до Республіки Корея неблагородних металів та виробів з них на 79,0 млн дол. (в 1,9 рази), продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості на 1,1 млн дол. (в 1,5 рази).

Водночас спостерігається зменшення поставок до Республіки Корея (на 7,1 млн дол., або в 25 раз менше) машин, устаткувань та механізмів; продукції тваринництва (на 0,3 млн дол., або в 2,5 рази); текстилю та текстильних виробів (на 0,8 млн дол., або на 8 %).



Рис. 3.7 - Товарна структура експорту України до Республіки Корея у 2007 р. (%)

корея зовнішньоекономічний політика торгівля

Імпорт товарів з Республіки Корея до України за січень?березень 2008 року мав наступну структуру (рис. 3.8):

засоби наземного, повітряного та водного транспорту - 55,9 % (від загального імпорту до України), що склало 277,1 млн дол.;

машини, устаткування та механізми - 23,5 %, що склало 116,3 млн дол.;

пластмаси і каучук - 11,7 %, що склало 57,7 млн дол.;

прилади і апарати - 2,9 %, що склало 14,5 млн дол.;

неблагородні метали та вироби - 2,8 %, що склало 13,7 млн дол.;

продукція хімічної та зв'язаних з нею галузей промисловості -

1,3 %, що склало 6,3 млн дол [76].

Збільшення імпорту товарів відбулося, головним чином, за рахунок поставок до України засобів наземного, повітряного та водного транспорту на 112,5 млн дол. (в 1,7 раз більше), пластмас і каучуку на 23,4 млн дол. (в 1,7 раз більше), машин, устаткування та механізмів на 41,2 млн дол. (в 1,5 раз більше), неблагородних металів та виробів з них на 7,7 млн дол. (в 2,3 раз більше), приладів і апаратів на 7,4 млн дол. (в 2 рази більше).



Рис. 3.8 - Товарна структура імпорту України з Республіки Корея у 2007 р. (%)

Найбільшу активність у завоюванні українського ринку товарів проявляють такі всесвітньо-відомі фірми, як "Samsung", "LG Еlесtгопісs" (Gold Star), "Нyundai", "Кіа Моtогs", "Daewoo". Для подальшого розвитку зовнішньої торгівлі України й Республіки Корея ці компанії спільно із 40 іншими корейськими фірмами брали участь у проведеній Корейським агентством зі сприяння торгівлі й інвестицій (КОІСА) роботі першої виставки Республіки Корея в Україні в 1997 році [20, 7].

Важливе місце в зовнішньоторговельних відносинах Республіки Корея та України посідає торгівля послугами, основною з яких є інвестиційна діяльність.

Торгівля послугами складає лише 0,6 % загального обсягу двосторонньої торгівлі.

У структурі експорту послуг за І квартал 2008 року, відносно відповідного періоду минулого року, переважають:

послуги з ремонту - 37,4 % (від загального експорту до України), що склало 855,2 тис. дол. США;

транспортні послуги -34,8 %, що склало 796,4 тис. дол. США;

різні ділові, професійні та технічні послуги - 23,8 %, що склало 544,2 тис. дол. США;

подорожі - 2,1 %, що склало 47,4 тис. дол. США.

У імпорті переважають:

державні послуг не віднесені до інших категорій - 57,6 % (від загального імпорту до України), що склало 789,1 тис. дол. США;

подорожі - 13,6 %, що склало 186,2 тис. дол. США;

транспортні послуги -13,5 %, що склало 185,1 тис. дол. США;

комп'ютерні послуги - 7,3 %, що склало 100,0 тис. дол. США;

різні ділові, професійні та технічні послуги - 5,9 %, що склало 81,3 тис. дол. США [11].

8 вересня 2007 р. відбулася ділова зустріч Міністра економіки України А. Кінаха з представниками Федерації корейської промисловості. Учасники зустрічі обговорили перспективи двостороннього торговельно-економічного співробітництва.

"Українська сторона надає важливого значення розвитку двосторонніх економічних відносин з Республікою Корея і продовжує надалі здійснювати політику щодо поглиблення двосторонньої співпраці, в тому числі залучення корейських інвестицій до економіки України", ? наголосив під час зустрічі А. Кінах [43].

Загальний обсяг прямих інвестицій з Республіки Корея в економіку України за І півріччя 2007 р. склав 167,2 млн дол. США. Відтік корейських інвестицій склав 5,0 млн дол. США. В Україні здійснюють діяльність 17 підприємств із корейськими інвестиціями, За І півріччя 2007 р. зареєстровано надходження інвестицій з України в економіку Республіки Корея в переробну промисловість (виробництво машин, електричного, електронного, оптичного устаткування та транспортних засобів), що склало 1,0 млн дол. США [9, 22].

У травні 2007 р. відбувся візит української делегації до Республіки Корея. У ході візиту відбулася церемонія відкриття в Сеулі представництва спільного українсько-корейського підприємства "1нвестиційна енергетична компанія", а 10 вересня 2007 р. підписано Угоду про відкриття постійно діючого Представництва Українського союзу промисловців і підприємців у Республіці Корея.

Крім того, за період із 1996 р. по червень 2007 р. в рамках Програми українсько-корейського співробітництва близько 300 українських фахівців взяли участь у навчальних семінарах та курсах Корейського агентства міжнародного співробітництва (КОІСА) [28].

Також Міністр економіки України зазначив, що у травні-червні 2007 р. група українських фахівців взяла участь у навчальній програмі "Формування і реалізація державної інноваційної політики: державна підтримка інноваційної діяльності" у м. Сеулі на базі Корейського агентства міжнародного співробітництва [43].

Із метою розширення українсько-корейських відносин на всіх рівнях Голова української офіційної делегації, перший заступник Міністра транспорту та зв'язку України В. Корнієнко відзначив необхідність орієнтування на ширше залучення іноземних інвестицій та прогресивних технологій в економіку України й повніше використання експортного потенціалу українських підприємств.

Голова офіційної делегації Республіки Корея Віце-Міністр торгівлі та промисловості Республіки Корея Кім Джонг Кап висловив інтерес до розширення такого співробітництва й ознайомив українську сторону з можливостями провідних корейських компаній, особливо інвестиційної компанії, яка побудувала комплекс залізничного вокзалу в м. Сеулі [77].

Важливу роль у торгівлі послугами відіграє співробітництво в банківській сфері. Зокрема, у рамках візиту Президента України Віктора Ющенка в Республіку Корея 19 грудня 2006 р. відбулося підписання Рамкової міжбанківської експортної кредитної угоди між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" й Експортно-імпортним банком Кореї. З українського боку угоду підписав голова правління ВАТ "Укрексімбанк" Віктор Капустін, із корейського ? голова правління ? Президент Експортно-імпортного банку Кореї Янг Чсон-Сік [20, 7].

Рамкова міжбанківська експортна кредитна угода передбачає фінансування придбання товарів і послуг не тільки корейського виробництва, а також з інших країн, у межах 60 мли дол. США строком до п'яти років

Довгострокове фінансування, за умовами угоди, може здійснюватися.за такими напрямами: пост-імпортне фінансування шляхом відкриття підтвердженого акредитива, на. користь постачальника; процедура прямого платежу бенефіціару за дорученням.ВАТ "Укрексімбанк''; ;процедура відшкодування платежу українському імпортерові, який здійснив платіж на користь постачальника. Відмітною рисою нової угооди є його універсальність: в разі утилізації повної суми траншу В для цілей короткострокового кредитування може бути використаний транш А [79].

Беручи до уваги стрімкий ріст товарообігу між європейськими країнами та країнами Тихоокеанського регіону, сторони досягли згоди щодо продовження вжиття спільних заходів для створення сприятливих умов транспортування вантажів, що прямують їх територіями. У цьому контексті підтверджена перспективність організації контейнерних перевезень із Далекого Сходу до Європи, зокрема з використанням маршруту Іллічівськ ? Пусан.

Для оптимізації умов організації туристичних подорожей та забезпечення стабільних туристичних потоків між Україною та Республікою Корея сторони додатково вивчають можливість започаткування прямого авіаційного сполучення між Україною та Республікою Корея.

Сторонами висловлена обопільна зацікавленість в обміні досвідом та реалізації спільних проектів у сфері будівництва. Корейські підприємства підтвердили своє бажання взяти участь у тендерах на будівництво мостів та тунелів, що розташовані на території України, зокрема в тендері з будівництву транспортного вузла та транспортного переходу в м. Керчі [77].

Особливу увагу корейських фахівців привертають українські розробки в таких галузях, як авіація, космічні дослідження, ядерна енергетика тощо. У 2001 р. відбулося перше засідання українсько-корейського комітету з питань науки і техніки, на якому вирішено створити у Києві Українсько-Корейський центр з науково-технічного співробітництва [82, 7]. Зокрема, у серпні 2006 р. Республіка Корея запустила супутник Когеазаі-5 з платформи "Морський старт". Цей четвертий південноко-рейський комерційний супутник став першим, який було виведено на орбіту українським ракетоносієм,

Найважливішим завданням у відносинах двох країн є визначення конкретних цілей двосторонньої співпраці на найближчу перспективу й забезпечення їхньої реалізації, переконаний В. Ющенко. "І Україні, і Кореї потрібні спільні технологічні ініціативи, які вестимуть наші держави до економічного, торговельного і наукового лідерства у світі'", ? сказав він [56].

Україна та Південна Корея співпрацюватимуть у галузі ядерної енергетики. Відповідний Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством торгівлі, промисловості й енергетики Кореї та Міністерством палива й енергетики сторони підписати 25 червня 2007 р. в особі заступника Міністра палива й енергетики В. Макухи та заступника Міністра торгівлі, промисловості й енергетики Республіки Корея Лі Джс Кун.

Меморандум передбачає підтримку спільних заходів обох країн у галузі ядерної енергетики та розробки уранових родовищ. Зокрема, йдеться про обмін інформацією і технологіями, стимулювання партнерських відносин між організаціями та підприємствами країн, підтримку спільних інвестицій [78].

14 березня 2006 р. відбувся круглий стіл „Республіка Корея: перспективи співробітництва з Україною". Мета заходу ? сприяти всебічному розкриттю Південної Кореї як держави, особливо її економічному потенціал}, дати максимум інформації про ті бізнес-можливості, які ця країна надає, ознайомити зі специфікою роботи на південнокорейському ринку.

Під час круглого столу керівник відділу міжнародних зв'язків України Валерій Король дав докладну інформацію про торі ово-економічні відносини й перспективи розвитку двостороннього співробітництва. Позитивний момент у розвитку наших відносин - рішення про відкриття в Південній Кореї філії українською торговельного представництва [34].

Оцінюючи перспективи розвитку українсько-корейських зовнішньоторговельних відносин, слід зазначити, що нинішні можливості використовуються далеко не повністю. Південна Корея зацікавлена у торгівлі з Україною у сфері енергетики, природних ресурсів, машинобудування, електроніки, товарів народного споживання.. Щоб Україна могла потіснити традиційних постачальників навіть сировини на корейському ринку, потрібно або пропонувати продукцію вищої якості, або продавати її за привабливішими цінами [75].