Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Факультет міжнародних відносин

Кафедра міжнародних відносин та дипломатичної служби

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ФІНЛЯНДСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

(бакалаврська робота)

Спеціальність 6.030201 - Міжнародні відносини

Зміст

Вступ

Розділ 1. Формування пріоритетів зовнішньої політики Фінляндії

1.1 Передумови формування зовнішньої політики Фінляндської Республіки в 90-х р. ХХ ст.

1.2 Пріоритети зовнішньої політики Фінляндської Республіки на сучасному етапі

1.3 Особливості формування зовнішньополітичного курсу Фінляндії

1.4 Установчі документи напрямів зовнішньої політики Фінляндської Республіки

Розділ 2. Регіональний вимір зовнішньої політики Фінляндії

2.1 Співпраця країн Північної Ради та Балтійського моря

2.2 Фінляндська Республіка у співробітництві «Північного виміру»

Розділ 3. Роль і місце Фінляндської Республіки в сучасному світі

3.1 Діяльність Фінляндії в Європейському Союзі

3.2 Відносини Фінляндії з Російською Федерацією, Китайською Народною Республікою та Сполученими Штатами Америки

3.3 Фінсько-українські відносини

Розділ 4. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

4.1 Загальні вимоги під час роботи з персональним комп'ютером

4.2 Колективні та індивідуальні засоби і заходи захисту від шкідливого впливу виробничих чинників на здоров'я людини

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Додаток

Вступ

Фінляндська Республіка є впливовим актором міжнародних відносин як у Європі, так і загалом у світі. Здобувши незалежність менше ніж століття тому (6 грудня 1917 року), Фінляндія зарекомендувала себе як справді суверенну, модерну та важливу державу. Із вступом до Європейського Союзу в 1995, Фінляндія швидко інтегрувалась в європейське життя, та підтвердила свій статус демократичної і високорозвиненої держави.

Актуальність дослідження полягає в тому, що з кожним роком Фінляндія зміцнює свої позиції на міжнародній арені. Її діяльність стає все більш помітною і надто у сфері співпраці між країнами. Також Фінляндська Республіка являється однією з передових країн щодо демократичності політичного устрою, в рівні науково-технічного прогресу, а також екологічної політики в країні. Україна на сьогодні немає пріоритетного значення в зовнішній політиці Фінляндії, проте обидві країни намагаються зміцнити двосторонні відносини.

Метою бакалаврської роботи є проаналізувати основні чинники і особливості процесу формування зовнішньополітичного курсу Фінляндскьої Республіки, а також дослідити регіональну і міжнародну співпрацю країни на сучаному етапі.

Об'єктом дослідження є зовнішня політика Фінляндії на сучасному етапі.

Предметом дослідження є головні напрямки зовнішньої політики Фінляндської Республіки, та зокрема особливості її багатостороньої співпраці в рамках організацій та двосторонніх відносин з країнами.

Зазначена мета бакалаврського дослідження передбачає вирішення наступних завдань:

· проаналізувати етапи становлення Фінляндії як держави-члена Європейського Союзу;

· вивчити процес прийняття зовнішньополітичних рішень;

· виокремити головні напрями зовнішньої політики;

· дослідити стратегію діючого уряду Фінляндської Республіки;

· висвітлити стратегію Міністерства зовнішніх справ Фінляндії;

· проаналізувати співпрацю між країнами Північної Євпропи та Балтійського моря;

· виокремити головні галузі співпраці Фінляндії з Росією, США та Китаєм;

· вислітлити механізми двосторонньої співпраці між Фінляндією та Україною.

Бакалаврська робота складається зі вступу, чотрирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, та трьох додатків.

Перший розділ розкриває засади і чинники творення зовнішньої політики Фінляндської Республіки, пояснюючи процес ухвалення зовнішньополітичного курсу та його основні напрями, а також вплив ЄС на фінську зовнішню політику. Окрім важливих політичних питань, фінський уряд також приділяє велику увагу «створенню бренда країни». Над цим працює як центральний апарат МЗС, так і закордонні установи.

Другий розділ описує участь Фінляндії в регіональних організаціях. Оскільки країна зацікавлена в покращенні співпраці між країнами Північної Європи і країнами Балтійського моря, заради «синергічного» розвитку країн регіона. Особливу увагу в регіональному співробітництві Фінляндія приділяє екологічним питанням.

Третій розділ бакалаврської роботи акцентує увагу на стратегічних партнерах Фінляндії. Як країна-член ЄС, для Фінляндії є головним зовнішньополітичним напрямком є співпраця з ЄС. ЄС має великий вплив на зовнішню і внутрішню політики країни, особливо з питань законодавства. Окрім цього завдяки членству в ЄС, Фінляндія представлена в багатьох міжнародних організаціях, за посереднецтвом ЄС.

Головним стратегічним партнером Фінляндії поза межами ЄС є Російська Федерація. Оскільки дві країни мають спільне минуле, а також являються сусідами. Співпраця між Фінляндією і Росією має глибоке коріння. Тому співпраця між цими країнами відбувається на всіх політичних рівнях, з залученням неурядових громадських організацій.

Наступним важливим партнером Фінляндської Республіки є Китайська Народна Республіка, в цьому співробітницвті надається перевага торгово-економічним питанням, оскільки Китай є країна з високим промисловим потенціалом, і Фінляндія зацікавлена в «аутсорсингу» своїх компаній в Китай.

Для відносин між США та Фінляндією, характерні більше відносини за посередництвом ЄС. Проте фінський уряд вбачає в США країну, яка зможе зміцнити оборонний потенціал Фінляндії, і активно співпрацює в цьому напрямі.

Джерельною базою для дослідження були офіційні звіти та довідки, які надає міністерство закордонних справ, уряд та парламент Фінляндії. Також під час написання використовувались публікації фінського інституту міжнародних відносин. Під час аналізу двосторонніх відносин Фінляндії з Росією, Китаєм, США та Україною була використана інформація подана посольствами цих країн.

фінляндія європейський зовнішній політика

Розділ 1. Формування пріоритетів зовнішньої політики Фінляндії

1.1 Передумови формування зовнішньої політики Фінляндської Республіки в 90-х р. ХХ ст.

На початку 90-х років ХХ століття зовнішня політика Фінляндської Республіки зазнала кардинальних змін. Головною причиною для таких змін був розпад СРСР, а також зміна зовнішньополітичного вектору Фінляндії.

В Об'єднанні Європи Фінляндія бере участь ще з 1961 року, коли стала кандидатом у члени Європейської асоціації вільної торгівлі. Повноправним членом цієї асоціації Фінляндія стала в 1986 році.

Економічна криза 1990-х рр., яку Фінляндія пережила після розпаду Радянського Союзу, фінські джерела порівнюють з післявоєнною ситуацією в економіці. На Радянський Союз у той час припадало 20% зовнішньої торгівлі Фінляндії і велика кількість договорів про співробітництво в будівельній і лісовій промисловості, в машино- та суднобудуванні. Під час кризи 1990-х рр. ВВП Фінляндії впав на 13%, безробіття зросло з 3,5% до 18%. Слідом за економічною в Фінляндії вибухнула банківська та житлова криза.

Дискусія про приєднання Фінляндії до Європейського Союзу почалася на початку 1990-х років, невдовзі після розпуску Радянського Союзу, Східного блоку і з закінченням "холодної війни". Поштовхом для цього процесу стала заява Швеції про вступ до ЄС в липні 1991 року. Заручившись підтримкою парламенту, уряд Фінляндії подав заяву про вступ до ЄС у березні 1992 року. Початок переговорів Фінляндії з Європейським співтовариством прийшовся на той момент, коли зі свого боку в переговори вступили Швеція і Австрія.

У червні 1994 р. Фінляндія підписала угоду з ЄС про умови вступу (т. зв. "Угода Корфу»). Зустріч Європейської Ради відбулася на острові Корфу 24-25 червня 1994 р. Одним з питань порядку денного засідання Європейської Ради було підписання акту для вступ до ЄС Австрії, Фінляндії та Швеції. За підсумками зустрічі було підписано вище згаданий акт. THE EUROPEAN COUNCIL CORFU 24-25 JUNE 1994 Documents in the dossier include: Corfu European Council Reproduced from the Bulletin of the European Communities No. 6/1994. Archive of European Integration [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://aei.pitt.edu/1444/1/corfu_june_1994.pdf У червні 1994 року парламент прийняв законопроект №578/94 про організацію консультативного референдуму про вступ Фінляндії до ЄС. Kiander Jaarko. Suomen 1990-luvun kriisi syyt ja seuraukset - Goverment Institute for Economic Research. Helsinki. 2001.

16 жовтня 1994 року відбувся консультативний референдум, на якому 56,9% виборців підтримали пропозицію приєднання Фінляндської Республіки до Європейського Союзу. Прибічники вступу в ЄС обгрунтовували свою позицію інтересами безпеки і економічної вигоди, адже членство надало б фінським підприємствам можливість прямого виходу на внутрішні ринки ЄС і забезпечило б тим самим загальну стабільність економічного розвитку країни. Крім цього, членство в ЄС гарантувало б Фінляндії участь у прийнятті рішень, які б у будь-якому випадку вплинули на зміст національної політики. Противники ж вступу до ЄС вважали, що членство в ЄС значно ущемило б суверенітет Фінляндії. Мали місце і побоювання, що членство в ЄС послабить основні сфери фінської економіки, зокрема, сільське господарство. Інші причини були пов'язані з побоюванням наслідків відкриття кордонів і ослабленням соціального захисту. Остаточне рішення про вступ до ЄС було прийнято парламентом 18 листопада 1994 року.

За результатами референдуму фінський уряд ратифікував Угоду Корфу. Ця угода вступила в силу з 1 січня 1995 року.

У 1996 році Фінляндія підписала угоду про вступ до Шенгенської зони. Положення Шенгенської зони набули чинності у Фінляндії та інших країнах Північної Європи 25 березня 2001 року. На практиці Шенгенська угода означає, що перетин сухопутних кордонів країн-членів даної угоди, а також їх меж в морських портах і аеропортах, здійснюється без прикордонного контролю. Для полегшення контролю зовнішніх кордонів країни-члени Шенгенської угоди домовилися про уніфікацію візової політики.

Після вступу до ЄС у 1995 році Фінляндія також вступила в Європейський валютний союз. На початку 2002 року в обіг були впроваджені банкноти і монети євро, що прийшли на зміну старій національній валюті - фінській маркці.

У другій половині 90-х почався бурхливий ріст економіки. Протягом семи років аж до 2000 р. щорічний приріст ВВП становив в середньому близько 5%. Причому його головною рушійною силою був внутрішній попит і насамперед приватний сектор. Ціни на житло в країні зростали внаслідок низьких процентних ставок і підвищення доходів домашніх господарств у поєднанні з високим попитом на житлову нерухомість у найбільших містах. Крім того, швидко збільшувалися обсяги роздрібної торгівлі та імпорту товарів тривалого користування. Korhonen Tapio. Talouskriisistд rahaliittoon. - Suomen pankki. 2011. - р.47-51.

За часів «холодної війни» Фінляндія утримувалася від яких-або контактів з НАТО і країнами Варшавського договору. Після розвалу Варшавського договору Фінляндія встановила відносини з НАТО в 1991 році, з цього періоду сторони вийшли на новий рівень спілкування. Так, вже в 1992 році Фінляндія одержала статус спостерігача в раді НАТО, був підписаний контракт з США про постачання в країну військової техніки.

У 1994р. Фінляндією і НАТО було укладено угоду про розширене партнерство та про участь фінських сухопутних і морських сил у спільних миротворчих операціях НАТО.

Вперше Фінляндія розглядала питання про вступ до НАТО на засіданні уряду в 1995 році було прийнято рішення в підтримку неприєднання, підкреслюючи свою прихильність політиці до нейтралітету. Все ж, єдиної думки з цього питання серед мешканців країни, від вищого керівництва до буденних громадян, не було. У штабі оборонних сил вважають, що Фінляндії не слід поспішати з питанням про вступ до НАТО. У Фінляндії немає ніякої відповідальність і зобов'язання, які можуть обмежити незалежність і суверенітет країни. Leo G. Michel. Finland, Sweden, and NATO: From “Virtual” to Formal Allies?. Institute for National Strategic Studies. National Defense University. February 2011. p. 2-4.

Головним утримуючим фактором Фінляндії від вступу в НАТО, є сусідство з Росією, оскільки можливий вступ Фінляндії в НАТО відразу відобразиться на відносинах з східним сусідом в гіршу сторону, і може призвести до кризи в двосторонніх фінсько-російських відносинах.

Таким чином в 90-х рр. Фінляндська Республіка чітко визначила свій майбутній зовнішньополітичний курс, а саме: вступ до ЄС та відмова від вступу до військових організацій, зокрема НАТО. Це рішення призвело до повної фінської інтеграції в європейську спільноту, а також закріпило зовнішньополітичні інтереси країни. Нейтралітет країни покращує двохсторонні відносини з Російською Федерацією.

1.2 Пріоритети зовнішньої політики Фінляндської республіки на сучасному етапі

Цілі зовнішньої політики Фінляндії - пропаганда сталого розвитку та безпека міжнародної спільноти, намагання зміцнити міжнародний імідж Фінляндії. Фінляндія приділяє особливу увагу таким принципам як демократія, верховенство закону та прав людини, згідно з загальноприйнятою системою ціностей країн Північної Європи.

Як член Європейського Союзу з 1995 року, Фінляндія є частиною організації, що впливає на розвиток світової політики. Фінляндія є активним представником Європейського Союзу та підтримує подальше зміцнення своєї загальної зовнішньої політики та політики безпеки, включаючи здатність діяти в умовах кризового менеджменту. Фінляндія є також переконаним прихильником процесу розширення Європейського Союзу.

В основу фінської зовнішньої політики закладений сильний акцент у бік принципу багатополярним відносин. Це добре підходить для членства в Євросоюзі, який сам по собі є багатополярним механізмом виходу з проблем і який у світовій політиці прагне сприяти здійсненню, так званої, «ефективної багатополярності». З тієї ж причини Фінляндія всіляко підтримує діяльність ООН в якості єдиного легітимного, глобального і багатостороннього форуму.

Крім багатополярності, Фінляндія робить акцент на ліберальні цінності, демократію і права людини. У цілому, Фінляндія прагне сприяти розвитку світу, в якому проблеми вирішуються спільно і можливі конфлікти влагоджувати мирним шляхом. З іншого боку, держава такого розміру як Фінляндія не може діяти інакше, оскільки вона не зможе витримати конкуренцію поряд з великими державами.

Міжнародна політика Фінляндії та політика безпеки базується на принципах військового нейтралітету та національної оборони. Фінляндія є партнером ООН у програмі PfP (Партнерство заради миру). Фінляндія має також багатий досвід участі у миротворчих операціях ООН. Finland as an actor in the EU's Common Foreign and Security Policy [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://formin.finland.fi/public/default.aspx?nodeid=32279&contentlan=2&culture=en-US

Фінляндія активно працює над зміцненням багатосторонньої співпраці, співпраці з ООН та над розвитком міжнародного права. Фінляндія розпочала Гельсінський процес, що має на меті покращення сучасних структур управління у світовому масштабі. Будучи державою-членом ЄС, Фінляндія бере повноправну участь у процесі прийняття рішень на рівні ЄС. Згідно фінської конституції, компетенція уряду з питань ЄС поширюється на всі сфери, в тому числі і на зовнішню політику та політику безпеки. Єдиними винятками є твердження міжнародних угод і внесення змін в установчі договори ЄС. Ці зовнішньополітичні питання вирішуються президентом Фінляндії спільно з урядом.

Парламент Фінляндії грає більш важливу роль у прийнятті рішень на рівні ЄС у порівнянні з парламентами інших країн-членів ЄС. Згідно фінської конституції, уряд повинен надавати парламенту інформацію про підготовку до ЄС тих чи інших питань. Уряд має також вислуховувати думку парламенту щодо пропозицій, які обговорювались в ЄС та обґрунтовувати свою власну лінію поведінки в ЄС.

Так звана велика комісія парламенту опрацьовує всі пов'язані з ЄС питання на підставі резолюцій, що надаються їй спеціальними комісіями. Питання, що стосуються спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС, розглядаються на комісії з закордонних справ.

Фінляндія має в Брюсселі своє власне представництво в ЄС. Крім цього, також є «європредставництва» в інших регіонах, а також представники інших зацікавлених груп відстоюють інтереси своїх регіонів і сфер діяльності в ЄС, стежать за перебігом подій в ЄС та інформують про події. Також ці представництва намагаються зробити свій регіон і сфери діяльності більш важливими для Європи.

Мета державної політики Фінляндської Республіки в сфері зовнішньоекономічної діяльності полягає у створенні для місцевих підприємств і компаній на зовнішніх ринках гарантованих умов здійснення підприємницької діяльності, рівнозначних тим, в яких функціонують компанії третіх країн. Заходи, спрямовані на забезпечення таких умов, покликані, насамперед, допомогти фінляндським діловим колам в активізації їхньої діяльності з інтернаціоналізації бізнесу та розширенні експорту. Державна підтримка експорту проводиться дуже обережно: діяльність організацій, що спеціалізуються на наданні підтримки фінляндським експортерам, не повинна суперечити нормам і правилам СОТ, які забороняють пряме державне субсидування і фінансування господарської діяльності підприємств, пов'язаної з результатами експорту, та чи має непрямий характер, чи ґрунтується на поверненні отриманих коштів. До того ж, Фінляндська Республіка не застосовує специфічних обмежувальних заходів доступу іноземних товарів на свій ринок, окрім тих, що передбачені в рамках функціонування нормативно-правової бази СОТ та відповідних регулятивних документів Європейської комісії (ЄК).

Натомість, одним з основних шляхів захисту національного ринку та підтримки національного виробництва є підвищення конкурентоспроможності місцевої економіки. В основі успіхів Фінляндії в сфері підвищення конкурентоспроможності національної економіки лежить погоджена з місцевими діловими колами довгострокова державна стратегія, спрямована на досягнення високих економічних результатів. Таким чином, варто підкреслити, що в Фінляндії з метою захисту внутрішнього ринку в першу чергу застосовуються не заходи обмеження доступу іноземних товарів на внутрішній ринок, а, передусім, створюються передумови для ефективного розвитку національного виробництва та зростання рівня конкурентоспроможності власної економіки. У Фінляндії відсутня державна монополія на експорт або імпорт товарів, а також немає державної чи якоїсь іншої організації, яка б реєструвала фірми-експортери або видавала ліцензії на право здійснення зовнішньоекономічної діяльності.International economic activities and domestic regulation. Official website of Ministry for Foreign Affairs of Finland. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://formin.finland.fi/public/default.aspx?nodeid=15305&contentlan=2&culture=en-US

З 1995 року Фінляндія застосовує митний тариф ЄС, згідно з яким розмір мита визначається у відсотках від митної вартості товару, а в деяких випадках - у вигляді фіксованої суми з урахуванням кількості товару. Розміри мит відповідають вимогам СОТ. Їхній середньозважений рівень не перевищує 3-5%. Виключення становлять харчові продукти, текстиль і деякі інші товари. Крім сплати мита і інших митних зборів, під час ввезення товару стягується ПДВ у розмірі 23% від митної вартості товару. Також стягується т.зв. зрівняльний податок, розмір якого відповідає середнім розміром непрямих податків на товари місцевого виробництва. Розмір такого податку коливається в межах 1,0-4,5% і в середньому становить 2,1% від митної вартості товару.

Практика встановлення акцизів у Фінляндії пов'язане з історично сформованою монополією держави на деякі види товарів (алкогольні напої, тютюн) і з проведенням певної торгової політики щодо низки імпортованих товарів (бензин, легкові автомобілі). Акцизний податок стягується з тютюнових виробів, солодощів, пива, спиртних і прохолодних напоїв, продовольчих товарів, моторного палива, харчових жирів, цукру, кормів у вигляді відходів олійної промисловості, добрив, комбікормів, білкового корму. Розміри акцизних зборів передбачені у відповідних законодавчих актах про акциз. До товарів, які охоплюють переважну більшість українського експорту до Фінляндії, застосовуються митні тарифи, визначені Фінляндією згідно з митною номенклатурою ЄС. Фінляндія, будучи членом СОТ і державою-членом Євросоюзу, будує свої економічні відносини на принципах вільної торгівлі.

Проте, існують деякі обмеження ввезення товарів до Фінляндії, зумовлені санітарними, екологічними та соціальними нормами, вимогами безпеки. До них відносяться, зокрема, деякі види харчових продуктів і товарів широкого вжитку, корм для худоби, добрива, спиртні напої, радіоактивні речовини, отрути, наркотики, вибухові речовини, зброя і снаряди тощо. Ввезення цих товарів є можливим виключно у разі отримання дозволів відповідних міністерств чи відомств.

Наразі ж основними директивними документами, які визначають політику розвитку експорту Фінляндії, залишаються підготовлена МЗЕ і ухвалена у 2004 році «Національна стратегія з просування експорту та інтернаціоналізації» і розроблена на її основі МЗС «Зовнішня стратегія сприяння експорту та інтернаціоналізації».

Створення фінського бренду. У 2008 році Міністр закордонних справ Фінляндії Алексадер Стубб обрав Делегацію для створення бренду країни, яка має створити стратегію Фінляндії, щоб привернути увагу світу і створити більш плідну співпрацю. Бренд країни покликаний, покращити фінську економіку, туризм та міжнародний статус. Крім цього, делегація виокремила три центральні області, які покращать імідж Фінляндії, а саме: функціональність, природа і освіта. Саме ці три області найбільш характерні і відомі в Фінляндії. The Country Brand Delegation sets missions for Finland. - Ministry for Foreign Affairs of Finland. - 25 February 2010. - p.3-8. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://formin.finland.fi/Public/default.aspx?contentid=206470&nodeid=15145&culture=en-US

Завдяки впровадженню цієї політики як на урядовому так і не урядовому рівнях, дає свої результати, оскільки з кожним роком Фінляндія стає все популярнішою в світі.

Заходи з просування спрямовані на створення атмосфери «відкритих дверей» для фінляндських інвесторів шляхом встановлення міцних взаємовигідних контактів з представниками владних і ділових кіл країн їхньої ділової активності. Зокрема, посольства можуть влаштувати на своїй території різноманітні заходи, спрямовані на популяризацію і більш ефективне представлення продукції і інтересів тієї чи іншої компанії, запрошуючи на відповідні заходи представників як влади, так і ділових кіл країни перебування та/чи акредитації. Корисні ділові контакти можуть також знаходити почесні консульства Фінляндської Республіці у різних країнах світу. У разі необхідності, компанії можуть порушити питання проведення до певної країни офіційної делегації на чолі з керівництвом МЗС чи посадовцями високого рівня з інших міністерств і відомств Фінляндії. З іншої

сторони, ініціатива посольств стосовно проведення тих чи інших двосторонніх заходів проходить обов'язкову оцінку на предмет їх доцільності з точки зору побажань і інтересів представників ділових кіл, що діють на території відповідної країни перебування та/чи акредитації. Безпосередню ж відповідальність за візити делегацій ділових кіл покладено на Фінпро. Міністерство, у свою чергу, звертається до компаній, залучених до проведення таких заходів, висловити оцінки щодо ефективності/неефективності таких візитів після їхнього завершення. Відповідні оцінки враховуються під час планування подальших заходів в рамках двостороннього політичного діалогу між Фінляндією та тими чи іншими країнами світу.

1.3 Особливості формування зовнішньополітичного курсу Фінляндії

Уряд Фінляндської Республіки несе відповідальність за зовнішньополітичний напрямок Фінляндії, це важливо для врахування під час політичних змін в міжнародній політиці. Державна влада має керувати зовнішньою політикою, щоб відповідати викликам, які виникають на міжародній арені, і гарантувати громадянам своєї країни безпеку і добробут усередині країни.

Зовнішня і безпекова політики знаходяться під керуванням Президента Республіки у співробітництві з урядом. Також в їхній компетенції є вирішення питання війни і миру. Премє'р-міністр відповідальний за питання пов'язані з Європейським Союзом. Конституція Фінляндія закріпляє за ними ці повноваження. The Constitution of Finland, Ministry of Justice, Finland, 11 June 1999 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.finlex.fi/fi/laki/kaannokset/1999/en19990731.pdf

В уряді ключові ролі у питаннях зовнішньої і безпекової політики закріплені за міністром закордонних справ і міністром оборони, також можливе залучення до справ міністра внутрішніх справ, у випадку коли справи впливають як на внутрішню так і зовнішню політику. З часу приєднання Фінляндії до ЄС, різні адміністративні відділення також несуть на собі відповідальність стосовно міжнародного співробітництва, відповідно до своєї компетенції.

В уряді питання готуються комітетом зовнішньої і безпекової політики. Міністерство зовнішній справ разом в міністерством оборони готують і приводять у виконання данні питання.

Парламент несе відповідальність за законодавчі питання, які відносяться до сфери зовнішньої і безпекової політики. Комітет зовнішніх справ готує міжнародні питання для парламенту країни, головний комітет працює над питаннями ЄС, а комітет оборони займається питаннями оборони.

Парламент Фінляндії грає важливу роль у прийнятті рішень у справах ЄС, в порівнянні з багатьма іншими державами-членами. Будучи членом, Фінляндія повною мірою бере участь в прийнятті рішень ЄС, а також з пов'язаними рішеннями. ЄС має наднаціональні повноваженнями щодо прийняття рішень у певних областях, зазначених в її договорах, таких як сільськогосподарська політика й торговельна політика.

Постанова ЄС набирає чинності негайно у Фінляндії. Директиви ЄС вимагають затвердження на національному рівні, це часто спричиняє внесення поправок до національного законодавства. Finland as an actor in the EU's Common Foreign and Security Policy [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://formin.finland.fi/public/default.aspx?nodeid=32279&contentlan=2&culture=en-US

Конституція Фінляндії вимагає від уряду повідомляти парламент про підготовку питань у Європейському Союзі. Парламент має звітувати перед урядом стосовно питань які обговорюються в ЄС, а також пояснювати свою політику, яку він проводить у рамках ЄС. Відповідно до Конституції, уряд і кожного міністра має користуватися довірою парламенту у всій своїй діяльності. Цей принцип відповідальності перед парламентом, також відноситься до діяльності уряду в рамках ЄС.

Розглядом справ ЄС у парламенті займаються комітети. Головний комітет оголошує офіційну позицію парламенту

Головний комітет по своїм завданням являється парламенський комітетом з питать Європейського Союзу. Найбільш важливим завданням є забезпечення того, щоб фінський парламент мав повноправне право голосу в прийнятті рішень в ЄС. Головний комітет рідко бере участь в обробці чисто внутрішнього законодавства.

Головний має 25 членів і 13 заступників членів. На відміну від інших комітетів, депутати-члени мають право бути присутніми і виступати на засіданнях всіх комітетів. Депутат від Аландських островів також має право бути присутнім на урочистих зборах комітету.

Головний комітет визначає точку зору парламенту після вивчення пропозиції ЄС, рішення уряд і заяву спеціального комітету. Позиція, виражена головним комітетом по справам ЄС є політично обов'язкова для уряду. Якщо уряд не в змозі діяти відповідно до рішення головного комітету, через певні обставини, він повинен негайно повідомити про це головний комітет, про причини невиконання рішення. Справи з питань зовнішньополітичниї питань які затверджуються європарламентом, знаходяться в головному комітеті, до повного затвердження.

Головний комітет можете запросити інформацію про підготовку питань у Європейському Союзі. Уряд також зобов'язаний повідомляти головний комітет про власні ініціативи.

Перед відвідуванням засідань Ради, міністри мають інформувати головний комітет про питання які будуть винесені на порядок денний, а також про положення, які представники Фінляндії мають намір ухвалити в Раді. На засіданнях Ради присутні міністри, відповідальні за політику в сфері якогої розглядається питання. Після того, як міністр, який представлятиме Фінляндію повідомив про порядок денний, члени головного комітету можуть задати питання або висловити свою думку з питань, які обговорюватимуться на засіданні.

Міністри завжди повідомляють у головний комітет після кожного засідання Ради про рішення які були прийняті під час зустрічі. Якщо міністр був змушений відхилитися від узгодженої позиції країни, міністр повинен негайно дати пояснення комітету про причини змін.

Прем'єр-міністр заздалегідь повідомляє головний комітет про підготовку засідання Європейської Ради і позиції Фінляндії та доповіді головного комітету або парламенту в цілому за підсумками кожного засідання. EU-affairs in Parliament. Official website of Parliament of Finland. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://web.eduskunta.fi/Resource.phx/parliament/aboutparliament/eu-affairs/index.htx

1.4 Установчі документи напрямів зовнішньої політики Фінляндської Республіки

«Урядова програма Прем'єр-міністра Юркі Катайнена»

Урядова програма - це план дій затверджений партіями представленими в уряді, в якому обумовлені головні функції і напрямки зовнішньої політики Фінляндської Республіки. Поточна програма уряду була затверджена 22 червня 2011 року. В розділі «Зовнішня, безпекова та оборонна політики» виокремлені такі аспекти: політика в Європі, країни Північної Європи, Російська Федерація, глобальна діяльність, торгово-економічна діяльність, покращення фінської дипломатичної служби.

Як вказано в програмі, метою зовнішньої політики Фінляндії є зміцнення міжнародної стабільності, безпеки, миру, справедливості та сталого розвитку, а також сприяння верховенству закону, демократії і прав людини. Programme of Prime Minister Jyrki Katainen's Government, 22 June 2011. P.24-37 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://valtioneuvosto.fi/hallitus/hallitusohjelma/pdf/en334743.pdf

Безпекова і зовнішня політика Фінляндії заснована на засадах дружніх двосторонніх відносин, великого впливу в рамках Європейського Союзу, і ефективної багатосторонньої співпраці, з боку міжнародного співтовариства.

Країни Північної Європи традиційно були ключовою референтною групою для Фінляндії.

У зовнішніх відносинах Європейський Союз є найважливішою сферою діяльності та каналом впливу для Фінляндії. Фінляндія буде продовжувати активно працювати в напрямку зміцнення статусу та дієздатності ООН. Також Фінляндія співпрацює з НАТО і візьме активну участь у підтримці Організації з безпеки і Співробітництва в Європі (ОБСЄ) і Раді Європи. Уряд

приділяє пильну увагу на зміни у балансі сил на світовій арені, викликаних зростанням великих держав що розвиваються.

Політика Фінляндії в Європі засновується на прагненні зробити Фінляндію динамічнішим й активнішим членом Європейського Союзу. Фінляндія сприяє розвитку конкурентоспроможної, соціально-справедливого та ефективного функціонування Європейського Союзу.

Уряд підтримуватиме розвиток ЄС, спираючись на потенціал поточних договорів. Фінляндія підкреслює рівність прав та зобов'язань, інституціональний баланс і незалежний статус комісії ЄС для усіх держав-членів. Діяльність заснована на методі співпраці, щоб забезпечити стабільність та збалансовану роботу Союзу та демократії. Уряд розглядає проекти інтеграції потенційних країн-членів ЄС, деференційовано. Фінляндія буде продовжувати брати участь в важливих проектах союзу стільки, скільки це буде необхідно. Programme of Prime Minister Jyrki Katainen's Government, 22 June 2011. P.24-37 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://valtioneuvosto.fi/hallitus/hallitusohjelma/pdf/en334743.pdf

Уряд Фінляндії буде активно працювати над тіснішим співробітництвом країн Північної Європи, особливо звертаючи увагу на питання безпеки та розвитку моделі країн Північної Європи. Під час продовження і поглиблення співпраці по усуненню транскордонних бар'єрів між країнам Північної Європи, з метою взаємодії, уряд буде звертати окрему увагу на питання, які виникають у громадян через недостатньо злагоджену пенсійну і соціальну політику. Оборонна, наукова і іноваційна політики, так само як і питання екології та споживання є нагальними питаннями для співпраці країн Північної Європи, які мають бути покращиними.

Іншим стратегічним партнером Фінляндської Республіки є Російська Федерація. Уряд активно працює над посилення двосторонніх відносин, а також над покращенням політики Європейського Союзу з Росією. Важливо виокремити, що відносини між Фінляндією мають два головних виміри: відносини Фінляндії, як члена ЄС, а також відносини між двома країнами-сусідами.

Фінський уряд активно сприяє мобільності громадян Фінляндії і Росії між цими країнами. Також велику увагу Фінляндія приділяє Карельській Республіці, оскільки населення цього регіону має спільні етнічні корені з Фінляндією. Карелії надаються субсидії для підтримання вимираючих мов, культури, етносу.

Фінляндія систематично працює в міжнародних організаціях заради досягнень у сферах екологічного, соціального та економічного покращенням стабільності. Організація Об'єднанних Націй є ключовою фігурою для глобальних багатосоронніх переговорів. Уряд Фінляндії активно домагається легітимності і дієздатності актів прийняти ООН.

Велика двадцятка (G-20) набула великої ролі для міжнародної співпраці. Для Фінляндії важливо, щоб за допомогою G-20 Європейський Союз, разом зі своїми членами, діяли гармонічно і ефективно. Уряд підтримує роботу в Міжнародному валютному фонді, Світовому банку, регіональних банках розвитку та організації світової торгівлі.

Арктичний регіон є центром значних економічних та політичних інтересів. Зміна клімату і збільшення експлуатації природних ресурсів збільшує можливості екологічних ризиків в Арктичному регіоні.З іншого боку, Арктичний регіон пропонує значні можливості для Фінляндії.Уряд планує виступати для популіризації використання фінського досвіду в Арктичному регіоні. Реалізація фінської стратегії для арктичного регіону буде посилюватися. Співпраця між державами у регіоні буде збільшена до більш ефективного використання потенціалу в регіоні для бізнесу і для запобігання екологічних ризиків.

Мета державної політики Фінляндської Республіки в сфері зовнішньоекономічної діяльності полягає у створенні для місцевих підприємств і компаній на зовнішніх ринках гарантованих умов здійснення підприємницької діяльності, рівнозначних тим, в яких функціонують компанії третіх країн. Заходи, спрямовані на забезпечення таких умов, покликані, насамперед, допомогти фінляндським діловим колам в активізації їхньої діяльності з інтернаціоналізації бізнесу та розширенні експорту. Державна підтримка експорту проводиться дуже обережно: діяльність організацій, що спеціалізуються на наданні підтримки фінляндським експортерам, не повинна суперечити нормам і правилам СОТ, які забороняють пряме державне субсидіювання і фінансування господарської діяльності підприємств, пов'язаної з результатами експорту, та чи має непрямий характер, чи ґрунтується на поверненні отриманих коштів. До того ж, Фінляндська Республіка не застосовує специфічних обмежувальних заходів доступу іноземних товарів на свій ринок, окрім тих, що передбачені в рамках функціонування нормативно-правової бази СОТ та відповідних регулятивних документів Європейської комісії.

«Стратегія міністерства закордонних справ Фінляндської Республіки» Finland's interest - global responsibility. A strategy for the Ministry for Foreign Affairs, 19 October 2005. P.12.

Стратегія міністерства зовнішніх справ була підписана в Гельсінкі 19 жовтня 2005 році міністром закордонних справ (Ерккі Туоміоя), міністром зовнішньої торгівлі та розвитку (Марі Ківініємі) та міністром Північної співпраці (Ян-Ерок Енестам), яка визначає принципи та цілі для зовнішньої політики країни. Вони визначатимуть діяльність і пріоритети на декілька років вперед. Будуть використовуватись ресурси, організації розвиватись, на базі стратегії, яка також являється головним засобом для гарного менеджементу в МЗС.

Стратегічні цілі Міністерства закордонних справ МЗС Фінляндії буде активно працювати для того, щоб країна могла ефективно впливати на міжнародні рішення, які матимуть позитивний вплив на безпеку і добробут країни і громадян країни. На практиці це означатиме:

· окрім інтересів Фінляндії, намагатись передбачити можливі варіанти ходу двосторонніх відносини країни;

· ефективне просування фінських інтересів в ЄС;

· ефективне просування фінський цілей в ООН і інших міжнародних організаціях і інституціях;

· зв'язок прагнень на національному і міжнародному рівнях;

· покращувати дієздатність ЄС на міжнародній арені.

Також МЗС буде працювати сприяти поширенням ідеї міжнародної спільноти, з метою запобігання конфліктів і криз. Міністерство зацікавлено в тому щоб поглиблювати співпрацю з міжнародними організаціями як локальними так і глобальними, а саме:

· посилювати зовнішню дієздатність ЄС;

· пополяризувати всесторонню концепцію безпеки;

· заохочувати запобігання конфліктів та кризового менеджменту;

· вивчати співрацю між різними міжнародними акторами.

Міністерство зовнішніх справ Фінляндії підтримує демократію, гарне управління, права людини, верховенство закону, ефективну ринкову економіку і сталий розвиток. Для сучасного світу, є характерною збільшення незалежності, міністрство в свою чергу буде працювати для забезпечення безпеки людста і зниження кофіцієнту бідності, а саме:

· посилення міжнародного права і глобального управління;

· покращення якості розвитку співпраці і посилення партнерства в контексті сталого розвитку;

· сприяти верховенству закона, демократії і прав людини.

Заради того щоб підтримувати конкурентоспроможність Фінляндії, МЗС працюватиме для посилення економіки, яка базується на принципах відкритості і прийнятих правил. Мінестерство працює заради покращення стану доступу фінських компаній на міжнародний ринок і залучення в країну прямих іноземних інвестицій.

Міністерство докладає зусиль щоб зробити фінську культуру, креативність і уміння більш відомими для світової спільноти.Фінські дипломатичні представництва за кордоном відриті для покращення доступу та встановлення нових контактів, а саме:

· просувати експорт;

· працювати над фінським зовнішнім ринком, щоб він був більш привабливим для іноземних компаній;

· посилення міжнародної торгової системи та поширення міжнародної економічної співпраці;

· покращення визнання фінських компаній.

Таким чином, необхідно зазначити, що Фінляндія стала країною-членом ЄС в 1995 р., і з цього часу почала будувати власну зовнішню політику, враховуючи особливості нових обов'язків перед ЄС. Проте створюючи зовнішню політику країни-члена ЄС, Фінляндія не забуває дбати про власні інтереси, працюючи над покращенням двосторонніх відносин з державами, які не входять до ЄС.

Окрему увагу Фінляндська Республіка приділяє зовнішньоекономічній діяльності, створючи торгового-економічні місії при закордонних установах (ТЕМ). Торгово-економічні місії в своїй роботі користуються «Програмою уряду політики розвитку» (2007 р.) та «Програма фінської торгівельної політики» (2005 р.). Також ТЕМи намагаються допомогти іноземним компаніям вийти на фінський ринок. Така політика сприяння забезпечує надходження прямих інвестицій в Фінляндію для зміцнення економіного розвитку держави.

Розділ 2. Регіональний вимір зовнішньої політики Фінляндії

Регіональне співробітництво дуже поширено в регіоні північної Європи. Фінляндія виступає активним членом в усіх регіональних організаціях та співпрацях, а також нерідко є ініціатором їхнього створення. Для північних країн характерна співпраця в рамках Північної Ради, яка покликана забезпечити діалог між країнами, а також налагодити співпрацю, і забезпечити високий розвиток країнам-членам. Північною Радою було створено Північний паспортний Союз, який передував Шенгенському Союзу, і розповсюджувався тільки на країни Північної Європи.

Іншим важливою регіональною групою для Фінляндії є країни Балтійського моря. Фінляндія допомагає Латвії, Литві та Естонії розвинути власну економіку і стати рівноправними партнерами в співробітництві.

Ці два регіональні утворення було утворено в Північно-Балтійському співробітництві (NB8). До співробітництва NB8 (Nordic-Baltic 8 - Північно-Балтійська 8) відносять країни Північної Європи і Країни Балтійського моря, а саме: Данія, Ісландія, Норвегія, Фінляндія, Швеція, Латвія, Литва, Єстонія. Це співробітницво покликано покращити діалог між країнами які не є дотичними в Північній Раді та співробітництві країн Балтійського моря.

2.1 Співпраця країн Північної Ради та Балтійського моря

Балтійські і Північні країни пов'язані спільними культурними, історичними, політичними та економічними зв'язками, а також мають спільні інтереси для забезпечення стабільності, безпеки та добробуту в Північному регіоні та Балтійського моря, в Європі і в усьому світі.

Регулярний політичний діалог та практичне співробітництво було встановлено між Балтійськими і Північниими країнами, з потенціалом для подальшого розвитку. Співпраця Балтійських і Північних країн здебільшого відбувається в NB-8 форматі; активний діалог також підтримується з міністрами Північної Ради.

NB-8 співпраця включає Данію, Ісландію, Норвегію, Фінляндію, Швецію, Латвію, Литву та Естонію. Постійну активну співпрацю в цьому форматі було почато в 1990-х роках. Під NB-8, проводяться регулярні зустрічі прем'єр-міністрів, міністрів закордонних справ, державних секретарів країн Балтії і Північних країн, а також проводять експертні консультації, де піднімаються регіональні і актуальні міжнародні теми проблеми.

Тісніша робота вібувається окремо в співробітництві Балтійського моря та в Північній Раді. Північна Рада - це рівний діалог між високорозвиненими країнами північної Європи, в той час коли Балтійське співробітництво приділяє особливу увагу екологічним питанням. Фінляндія надає допомогу країнам Балтії в їх політичному та економічному становленні. NB8 Wise men report. August 2010. P. 25.

Співробітництво Балтійського моря. Покращення співробітництва в регіоні Балтійського моря, особливо - підвищення ефективності охорони морського середовища - одна з головних цілей Уряду Фінляндії. Фінляндія приймає участь в першій регіональній програмі Європейського Союзу - Стратегії для Балтійського моря. В лютому 2010 року в Фінляндії задля прискорення діяльності охорони Балтійського моря було проведено саміт держав регіона Балтійського моря (Baltic Sea Action Summit - Саміт Дій Балтійського Моря), започаткувавший процес, який назвали СДБМ.

Балтийське море викликає особливу занепокоєність через те що море - є одним з найбільш засмітчених морей і світі. Найбільш серьйозну загрозу Балтійському морю становить евтрофікація, яка викликана навантаженням поживних речовин, постійно перевищуючий буферну здатність Балтики.

Поганий стан моря прямо і побічно негативно впливає на різні форми його використання. Але ці процеси можна направити в інше русло. Проблеми Балтійського моря можуть бути вирішені тільки спільними зусиллями країн регіону Балтійського моря і співпрацею громадського та приватного секторів.

Стратегія і план дій Європейської союзу стосовно регіону Балтійського моря були затверджені Радою ЄС у жовтні 2009 року. Це - перша внутрішня регіональна стратегія Євросоюзу, яка націлена на підвищення ефективності поточної діяльності ЄС у цьому регіоні, прояснення розподілу завдань та переліків майбутніх робіт на рівні ЄС та на рівні регіонів, забезпечення присутності регіонального бачення в різних секторах політики ЄС.Стратегія надає нові інструменти для співробітництва в регіоні Балтійського моря, покращує розподіл завдань між країнами-членами, приділяючи більше уваги особливості регіону в політиці Євросоюзу в цілому. Baltic Sea Cooperation. Official website of Ministry for Foreign Affairs of Finland. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://formin.finland.fi/public/default.aspx?nodeid=39792&contentlan=2&culture=en-US

План дій для регіону Балтійського моря спирається на чотири функціональні стовпи:

* стійку екологічну політику;

* економічно процвітаючий регіон:

* перспективний регіон, який має хороші транспортні зв'язки;

* безпечний регіон.

Для здійснення плану розроблені 15 пріоритетних напрямків, чотири з яких координує Фінляндія:

1. Заходи по боротьбі з евтрофікацією, спільно з Польщею.

2. Стійке ведення сільського і лісового господарства та рибальства, частково спільно зі Швецією.

3. Безпека мореплавства спільно з Данією.

4. Боротьба з транскордонною злочинністю.

Деякі цілі, наприклад, в галузі охорони морського середовища та забезпечення безпеки мореплавання, вимагають одночасних скоординованих дій усіх держав регіону, включаючи Російську Федерацію. Для розвитку економіки і торгівлі, а також транспортних інвестицій необхідний комплексний регіональний підхід, хоча Євросоюз і визначає заходи внутрішньої стратегії самостійно. Головне - побудувати співпрацю з країнами регіону Балтики, що не входять до Євросоюзу, на основі рівноправності та активного діалогу. Стратегія по Балтійському морю також дає позитивний сигнал країнам регіону, і підтверджує зростаючий інтерес до нього Євросоюзу.

Саміт з дій по Балтійському морю 2010 (СДБМ).У листопаді 2007 року країни Балтійського моря схвалили План дій по Балтійському морю (ПДБМ), в якому були визначені заходи, необхідні для порятунку Балтики. Функціональний стовп по стійкій екологічній політиці, визначений у стратегії ЄС по Балтійському морю в чому грунтується на ПДБМ.

Для здійснення Плану дій, президент Фінляндії Тар'я Халонен і прем'єр-міністр Матті Ванханен, спільно з очолюваною Ілккою Херлін Групою дій по Балтійському морю (офіційно: Фонд живої Балтики) 19 травня 2007 проголосили нову форму дії, націлену на підвищення ефективності охорони Балтійського моря, кульмінацією якої став Саміт з дій по Балтійському морю в Гельсінкі 10 лютого 2010 року.

Основна мета Саміту з дій по Балтійському морю - зібрати державні та приватні організації для здійснення позитивних для екології морського середовища Балтики заходів.

Основна мета процесу СДБК - зібрати державні та приватні організації для здійснення позитивних для екології морського середовища Балтики заходів. У рамках проекту СДБМ ці заходи будуть зведені в зобов'язання держав, муніципалітетів, підприємств, організацій та інших сторін з подальшим спостереженням за їх виконанням.

У саміті брали участь всі держави Балтійського регіону, і більшість з них було представлено на рівні глав держав. Всього було приблизно 400 учасників, серед них представники урядів, підприємств і організацій, а також голови таких господарюючих об'єктів, як порти, енерговиробники, організації, що займаються очищенням стічних вод і переробкою відходів. Умовою для участі в саміті було прийняття зобов'язання, сприятиме покращанню стану Балтійського моря.

Участь підприємств у роботі на користь Балтійського моря виражається, наприклад, в наданні своїх ноу-хау продукцію або фінансування для проектів, а також у вдосконаленні діяльності своїх галузей з урахуванням благополуччя Балтійського моря. На саміт були також запрошені важливі для охорони Балтійського моря міжнародні організації та кредитно-фінансові організації, які включилися в нові проекти, зокрема, в рамках здійснення стратегії по Балтійському морю

Прийняття зобов'язань на користь Балтійського моря - частина процесу СДБМ і, відповідно, надходження зобов'язань не припинялося і після саміту. До кінця 2010 року було отримано зобов'язань від приблизно 160 різних організацій. На честь річниці Саміту по Балтійському морю в Гельсінкі 10 лютого 2011 пройшов захід, в рамках якого, перш за все, державам-учасникам процесу надавалась можливість розповісти про хід виконання прийнятих ними зобов'язань.

Північна рада. Офіційна співпраця між Північними країнами є одним з найстаріших і найбільш поширених форм регіональної співробітництва у світі. Північне співробітництво охоплює всі країни Північної Європи: Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія та Швеція, а також трьох автономних районів, Фарерські острови (Данія), Гренландія (Данія) і Аландських островів (Фінляндія).

Країни Північної Європи мають багато спільного: демократія, сильне громадянське суспільство, повагу індивідуальних свобод громадян, охорона природи та навколишнього середовища, рівність. Мобільність між Північними країнами і неофіційні взаємодії були частиною повсякденного реальністю протягом століть. Для полегшення офіційної співпраці між ними північних країнах створили дві організації: Північний рада для міжпарламентського співробітництва, а також Раду Міністрів Північних Країн для міжурядового співробітництва.

Співробітництво в рамках двох рад має тісні стосунки в повсякденній роботі. Її мета з самого початку полягала в тому, щоб зробити його простіше для переміщення приватних осіб, компаній, товарів і капіталу між Північними країнами. Tiilikainen T., Korhonen T. Norden - Making a Difference? Possibilities for enhance Nordic cooperation in international affairs. The Finnish institute of international relations. 13 May 2011. P. 88.

Матеріальні перешкоди для руху були зменшені шляхом спрощення проїзду, скасування прикордонних формальностей, та транскордонного співробітництва. Сприяння мобільності, ряд стипендій та програм обміну були створені. Системи соціального забезпечення та освіти були тісно пов'язані з метою зниження бар'єрів для людей, що переміщаються з однієї скандинавської країни в іншу. Для того, щоб втілювати свої цілі Північна Рада може давати рекомендації урядам Північних країн і Радам Міністрів.