Авторське "я" та засоби вираження журналістської позиції

І хоча думки Саппака протягом десятиріч залишалися загальновизнаними, наші телекомпанії не мають етичних кодексів.

Кожний громадянин в демократичній державі має право на свободу виразу думки. У свою чергу суспільство має право на всю повноту інформації про себе самого. Це включає знання про різноманіття думок, що становлять сферу масової свідомості.

Свобода журналістики в демократичному суспільстві - це свобода ставити питання, обговорювати найгостріші соціальні суперечності, критикувати дії уряду і інших державних або приватних установ, коли ці дії загрожують суспільним інтересам, ставити під сумнів бездіяльність властей або зловживання владою.

Етично вихований журналіст не може дозволити собі забути, що аудиторія складається не тільки з людей, що розділяють його погляди і моральні принципи, а телебачення виражає світогляд не одного якогось шару суспільства, однієї партії або руху (навіть якщо ця партія є правлячою). Екранна дійсність відображає всю сукупність запитів і інтересів глядачів, чиї права на електронні засоби комунікації не менше грунтовні, ніж права журналістів.

А оскільки інтереси і потреби глядачів, а також учасників і героїв телепрограм не тільки різні, але і часом протилежні, журналіст може опинитися в ситуації, коли його дія або слово буде образливим щонайменше для однієї із сторін.

Де існує свобода, існує і відповідальність за свої рішення. Відносно тележурналіста це означає відповідальність:

- перед суспільством в цілому;

- перед аудиторією телеглядачів;

- перед героями передач і фільмів;

- перед співтовариством журналістів, яке він представляє;

- перед телекомпанією, від імені якої він звертається до глядачів;

- перед самим собою.

Стосовно телевізійної інформації початкові етичні принципи журналіста - достовірність кожного повідомлення, повнота представлених фактів і неупередженість позиції автора.

Висновок

Репортер - це складна і відповідальна професія. Від нього часом залежить, чи дізнаються телеглядачі правду такою, якою вона є. Та дуже часто журналіст бачить правду по-своєму, вважає свою позицію найвірнішою, намагається нав'язати її телеглядачам. Це неправильно, адже кількість ситуацій, де добро і зло, правда і неправда так чітко розмежовані і наявні, зовсім не велике. У разі міжнаціональних конфліктів репортеру не слід виказувати будь-які думки, краще обмежитися фактами. Проте в наших інформаційних програмах, на жаль, часом думок буває більше, ніж фактів: до думки репортера додає свою ведучий, а глядач вимушений шукати крупиці істини безпосередньо на екрані.

Усі слова репортера можуть призвести до певних наслідків, певної реакції людей. Тому обов'язковим для нього є міркування про те, що ти говориш у ефірі, адже кожна людина має свої погляди, не завжди співпадаючі з журналістськими.

Звичайно, важливим аспектом є етичні норми і моральні принципи журналіста і взагалі людини. Біблійна заповідь - не чини по відношенню до ближнього так, як ти не хотів би, щоб чинили з тобою, - залишається першою статтею в етичному кодексі журналіста.

На мій погляд, авторська позиція репортера повинна виявлятися не стільки в вираженні своєї точки зору, скільки, навпаки, в умовчанні її, показі події з усіх сторін. Його головне завдання: описати факт в усіх деталях та контекстах, щоб глядач міг зробити власні висновки. Отже, головне кредо репортера - максимальна об'єктивність, неупередженість і достовірність.

Бібліографія

1. Вакурова Н. В., Московкин Л. И. Типология жанров современной экранной продукции. Учебное пособие. Москва, 1997.

2. Вартанов А. С. Актуальные проблемы телевизионного творчества на телевизионных подмостках. Учебное пособие. Москва, Высшая школа, 2003.

3. Дэниис Э., Мэррилл Дж. Беседы о масс-медиа. М., 1997.

4. Ким М. Н. Технология создания журналистского произведения. Спб.: Изд-во В. А. Михайлова, 2001.

5. Князев А. Журналистика конфликта. Пособие (частичное изложение). Бишкек. 11-13 июня 2001.

6. Князев А. Основы тележурналистики и телерепортажа. Учебное пособие. Бишкек. КРСУ- 2001.

7. Кузнецов Т. В. Так работают журналисты ТВ. Учебное пособие. М.: Издательство Московского университета, 2004.

8. Кузнецов Т. В., Цвик В. Л., Юровский А. Я. Телевизионная журналистика (4- е издание). Издательство Московского Университета «Высшая школа», 2002.

9. Лазутина Г.В. Л 17 Профессиональная этика журналиста: Учебн. пособие по журналистике. -- М.: Аспект Пресс, 1999. - 208 с. ISBN 5-7567-0245-8

10. Михайлин И.Л. Основы журналистики. Учебник. Х.: 2004

11. Муратов С. А. Нравственные принципы тележурналистики.

12. Полуева Л. А. Факт в публицистике. Автореф. канд. дис. М.,1988.

13. Саруханов В.А. Азбука телевидения. Учебное пособие для вузов. М.: Аспект Пресс, 2003.

14. Устинова 3.К. Моя профессия - репортер. СПб.: Изд-во С.-Петербургского университета, 2004.

15. Ценев В. Психология рекламы (Реклама, НЛП и 25-й кадр) М.: ООО «Бератор», 2003.

16. Цвик В.Л. Журналист с микрофоном. Учебное пособие. Москва. 2000.

17. Цвик В. Л. Телевизионная журналистика. История, теория, практика. Аспент Пресс. Москва 2004.

19. Шевченко В. Е. Режиссура як спосіб подання фактів у ЗМІ (на прикладі періодичних друкованих видань України) / Украина в евтоатлентическом контексте. Гражданское общество и средства массовой информации. Пиар- деятельность в СМИ. Луган. нац. пед. ун-т им. Т. Шевченка. Луганск. Знание, 2004. - с. 369-382.

20. Шостак М. И. Репортёр: Профессионализм и этика. (из серии Практическая Журналистика) М.: Изд. РИП-холдинг, 2001.

Размещено на Allbest.ru