Музика як інструмент формування масової свідомості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

З моменту народження на ринку в 60-х роках ХХ століття популярна музика передається в засобах масової інформації, пов'язаних з молоддю ідеалізму та політичними інтересами. Проблема впливу засобів масової інформації (ЗМІ), є актуальною для будь-якого суспільства, адже вони являються на сьогоднішній час головним джерелом сприйняття нової інформації для більшості населення. Розуміння та знання механізмів застосування цих впливів дасть змогу правильно оцінювати інформаційне навантаження, що його несуть ЗМІ, сприймати та засвоювати лише корисні знання, котрі подаються в мас-медіа. Сьогодні мас-медіа та їх роль у суспільстві - питання, що давно вийшли поза межі наукового дискурсу, а поява все більшої кількості праць є беззаперечним аргументом невичерпної потуги, яка вміщена у сучасних «нащадках гуттенбергівського верстата». Попри все, існують у теорії масової комунікації теми, яким у сучасному медіа-дискурсі з різних причин приділено уваги значно менше, ніж іншим. Так, у своїх працях Д. Мак Квайл, однин із найвідоміших теоретиків масової комунікації, виділяє і описує сучасні мас-медіа. І якщо традиційні (преса, радіо і телебачення) та новітні ЗМК знаходяться на вершині дискурсу, менше уваги приділяється названим ним же книгам та кінематографу, то музика як мас-медіа практично не з'являється у працях сучасних дослідників. Роль музики у суспільстві підтверджують чисельні праці мистецтвознавців, філософів-естетиків. Так, наприклад, поштовхом до написання «Дегуманізації мистецтва» Х. Ортега-і-Гасет називає саме дослідження ним нової музичної епохи, котра почалась із Дебюссі, що є додатковим аргументом вагомої ролі музики не лише тепер. Але попри все, поза межами мистецтвознавства і естетики музика фактично не досліджується. Чому ж Д. Мак Квайл виділяє музику з інших видів мистецтва, відносить її до мас-медій, і чому попри все вона значною мірою залишається поза увагою медіа-дослідників?

Актуальність дослідження музики як інструменту формування масової свідомості полягає в осмисленні становлення музики та формування її в українському контексті, здатності сприймати музику як інструмент мас - медіа.

Джерельна база: Дослідженням музики як інструменту формування масової свідомості займались С. Шип, Д. Мак Квайл, О. Паук, та В. Різун.

Об'єктом дослідження є масова свідомість, а предметом - музика як інструмент формування масової свідомості.

Метою дослідження є визначення характеристики музика як інструмент формування масової свідомості.

Поставлена мета визначила необхідність вирішення таких завдань:

1. Охарактеризувати сутність музики та її як вид мистецтва.

2. З'ясувати значення музики в українському контексті.

3. Визначити музику як особливий інструмент формування масової свідомості.

5. Надати пропозиції та рекомендації щодо удосконалення музики як інструменту формування масової свідомості.

Наукова новизна полягає в тому, що було проаналізовано музику як інструмент формування масової свідомості та визначено роль музики в українському контексті.

Практична значущість: результати дослідження можуть бути використані для інших видів інформаційно-аналітичної роботи, зокрема, написання рефератів та есе.

1. Сучасні мас-медіа: питання про музику

1.1 Загальна характеристика мас-медіа

Стрімкий розвиток інформаційних технологій в останні два десятиріччя ХХ ст. і на початку ХХІ ст. привів не тільки до появи та широкого розповсюдження нових електронних засобів масової комунікації (ЗМК), а й до суттєвого розширення функцій традиційних мас-медіа (друковані видання, аудіо - та відеопродукція, радіомовлення та традиційне телебачення) та їх здатності впливати на формування політичної культури та ідеології, а також трансформувати людську свідомість, спрямовуючи дію не лише на загальнолюдські ціннісні орієнтації, а й на специфічні прояви національних особливостей. Діяльність мас-медіа, як і характер масової комунікації, сьогодні визначається глобалізаційними процесами, без наукового дослідження яких неможливе адекватне розуміння статичних і динамічних характеристик політичної культури та ідеології, так само як і закономірностей розвитку політичної культури в сучасних умовах, зіставлення різних ідеологічних систем сучасності та їх впливу на ментально-психологічні засади національного розвитку.

Мас медіа (Mass media) - преса (газети, журнали, книги), радіо, телебачення, інтернет, кінематограф, звукозаписи і відеозаписи, відеотекст, телетекст, рекламні щити і панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп'ютерні та інші лінії зв'язку. Всім цим засобам притаманні якості, що їх об'єднують - звернення до масової аудиторії, доступність багатьом людям, корпоративний зміст виробництва і розповсюдження інформації. В Україні діяльність ЗМІ регулюється законами «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформацію», «Про рекламу», «Про телебачення та радіомовлення» та низкою інших. Разом із тим, в Україні діє чинний «Закон Союзу Радянських Соціалістичних Республік» Про пресу та інші засоби масової інформації» від 01.08.1990 року, в якому зазначено, що під ЗМІ розуміються - газети, журнали, теле - і радіопрограми.

Слід охарактеризувати найголовніші види мас медіа:

Преса - друковані засоби масової інформації (періодичні друковані видання), які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року. Під пресою розуміють газети, журнали, альманахи, збірки, бюлетені, рідше книги, листівки, що мають визначений тираж. Розмовно преса - журналісти. Додатки до друкованих засобів масової інформації у вигляді видань газетного та журнального типу є окремими періодичними і такими, що продовжуються, друкованими виданнями і підлягають реєстрації на загальних підставах. Друкований засіб масової інформації вважається виданим, якщо він підписаний до виходу в світ і видрукований будь-яким тиражем. Сфера розповсюдження друкованого засобу масової інформації не обмежується.

Радіо - ділянка науки й техніки, пов'язана з передаванням на відстань електромагнітних коливань високої частоти - радіохвиль, з допомогою якого здійснюється зокрема радіомовлення - передача через радіо сигналів, мови, музики для необмеженої кількості слухачів. Радіо використовується в Україні для радіотелеграфічного зв'язку з 1902. Питання першості у відкритті радіо у різних країнах трактується по різному.Біля витоків радіо стояли Нікола Тесла, Гульєльмо Марконі та Олександр Попов.

Телебачення - загальний термін, що охоплює всі аспекти технології та практичної діяльності, пов'язаних з передачею зображень із звуковим супроводом на далекі віддалі. Телебачення є потужним засобом комунікації, засобом масової інформації. Водночас, у вужчому сенсі під телебаченням розуміють галузь техніки і відповідної технічної науки (див. Телебачення (техніка)). Телебаченням називають також виробництво аудіовізуальних програм та передач або комплектування (пакетування) придбаних аудіовізуальних програм та передач і їхнього поширення незалежно від технічних засобів розповсюдження. Телебачення було винайдене в 20-их роках 20 століття і відтоді поступово стало звичним в оселях людей та в різних областях діяльності, служачи для передачі інформації, розваг, реклами, моніторингу. З винадохом лезерних дисків та інших компактних засобів запису й відтворення зображень, телевізори використовуються не тільки для прийому телепередач, а й для перегляду записаної інформації.

Інтернет (від англ. Internet) - всесвітня система взаємосполучених комп'ютерних мереж, що базуються на комплекті Інтернет-протоколів. Інтернет також називають мережею мереж. Інтернет складається з мільйонів локальних і глобальних приватних, публічних, академічних, ділових і урядових мереж, пов'язаних між собою з використанням різноманітних дротових, оптичних і бездротових технологій. Інтернет становить фізичну основу для розміщення величезної кількості інформаційних ресурсів і послуг, таких як взаємопов'язані гіпертекстові документи Всесвітньої павутини (World Wide Web - WWW) та електронна пошта. В повсякденній мові слово Інтернет найчастіше вживається в значенні Всесвітньої павутини і доступної в ній інформації, а не у значенні самої фізичної мережі. Також вживаються терміни Всесвітня мережа, Глобальна мережа чи навіть одне слово Мережа, Інет, Тенета, Міжмережжя, Інтернетрі або Нетрі. Все частіше Інтернет вживається і з малої літери, що можна пояснити паралелями з термінами «радіо», «телебачення», які пишуть з малої.

Кінематограф - це галузь культури та економіки, що об'єднує всі види професійної діяльності, пов'язаної з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням та демонструванням фільмів, а також навчально-наукову роботу. Значною частиною кінематографії є кіноіндустрія - галузь промисловості, що виготовляє кінофільми, спецефекти до них та анімацію. У багатьох країнах кіноіндустрія є важливою галуззю економіки. Виробництво кінофільмів зосереджено у кіностудіях. Готові фільми демонструються у кінотеатрах, по телебаченню, поширюються на носіях інформації для перегляду на домашній аудіо-відео техніці, зокрема на відеокасетах та відеодисках.

Окремим випадком запису і відтворення інформації є звукозапис (музика фонографічна) - процес запису звукової інформації з метою її збереження і подальшого відтворення; Звукозаписом називають також записану звукову інформацію. Звукозапис заснований на зміні фізичного стану або форми різних ділянок носія запису - магнітної стрічки, грамофонної платівки, кіноплівки, цифрових носіїв інформації тощо. Звукозапис здійснюється двома способами: акустичним і електроакустичним. У першому способі звукові коливання безпосередньо керують роботою приладу, що впливає на носій запису, в другому - спочатку перетворяться мікрофоном в електричні коливання, потужність яких підвищується підсилювачем до необхідного значення, після чого електричні коливання поступають в прилад, що впливає на носій, який безпосередньо проводить запис. Запис може бути здійсненим на аналогові та цифрові носії інформації. У випадку аналогового запису, електричний сигнал являє собою «аналог» акустичних коливань, в якому періодичні зміни звукового тиску можна представити як зміни електричної напруги, які фіксуються на магнітній стрічці або фотоплівці. У випадку цифрового звукозапису, електричний сигнал після підсилення поступає на аналого-цифровий перетворювач (АЦП), який перетворює аналоговий сигнал на цифровий, який можна зафіксувати на тому чи іншому цифровому носії інформації. Д. Мак Квайл називає характеристики фонограмної музики, що відрізняють їх від інших мас-медіа, серед них: різні технології запису і відтворення, низький рівень суспільної регуляції, високий рівень інтернаціоналізації, молодша публічність, фрагментація продукції, різнорідні ситуації прослуховування, заколотницький потенціал.

1.2 Становлення фонографічної музики як мас-медіа

музика мас медіа свідомість

Очевидним є той факт, що музика стала одним із ЗМІ тоді, коли вийшла поза межі салонів і сімейних концертів, а перейшла новий рівень прослуховування через записи. Записування і прослуховування музичних творів на касетах, платівках, компакт-дисках, відео плівках, радіо і телебаченні отримало назву «фонограма». Відповідно, попри складність узагальненої оцінки ролі музики в суспільстві та відсутність однієї назви для різних форм записаної музики, ми, услід за Д. Мак Квайл та його послідовником Т. Гобан-Кляс, окреслюємо записану та тиражовану музику терміном музика фонографічна. У своїх працях Д. Мак Квайл, однин із найвідоміших теоретиків масової комунікації, виділяє і описує сучасні мас-медіа. І якщо традиційні (преса, радіо і телебачення) та новітні ЗМК знаходяться на вершині дискурсу, менше уваги приділяється названим ним же книгам та кінематографу, то музика як мас-медіа практично не з'являється у працях сучасних дослідників. Таким чином, музика як і будь-який інший ЗМІ може стати інструментом впливу та маніпуляції. Попри те, що значною мірою фонографічна музика є певним відсотком змістової частини та зв. електронних мас-медіа (радіо, телебачення, новітні ЗМК), поява окремого шляху її поширення через наявність розгалуженої музичної індустрії дозволяє говорити про музику як окремий ЗМІ. Важливою характерною рисою фонографічної музики є поява на зміну груповому прослуховуванню індивідуального. Важливим є той факт, що фонографічна музика не знищує «живе» слухання, а навпаки співіснування записаних музичних творів із живими концертами - підсилюють одне одного. Більше того окреме місце займає масове прослуховування під час великих концертів, оскільки сформовані індивідуально погляди можуть підсилюватись у натовпі. Необхідно зауважити, що музика як ЗМІіП знаходить своє віддзеркалення у теорії мас і натовпів. Так, З. Фрейд розглядає появу мас на двох прикладах - армія та церква, де основну роль надає т.зв. лідеру-вождю, якого кожен з членів маси ставить на місце Супер Его. Це і є спільним поєднуючим фактором для кожного у масі. Слухачів концерту називаємо ще одним прикладом маси, де вождем є виконавець на сцені [11, с. 2].

Таким чином музика творить віртуальну масу, що під час концерту може перейти у її крайній прояв - натовп. Психологія мас говорить нам про існування певних характеристик, що елімінують у масі індивідуальне, моральність та внутрішню само цензуру, натомість переважання ірраціонального, стереотипного та агресивного може перетворити масу на «сліпу руйнівну силу». Таким чином, музика як і будь-який інший ЗМІ може стати інструментом впливу та маніпуляції. Д. Мак Квайл називає характеристиками фонограмної музики що відрізняють їх від інших мас-медіа, серед них: різні технології запису і відтворення, низький рівень суспільної регуляції, високий рівень інтернаціоналізації, молодша публічність, фрагментація продукції, різнорідні ситуації прослуховування, заколотницький потенціал.

Таким чином, музика з огляду на індивідуальність вибору та прослуховування не є простим у використанні інструментом впливу, та з огляду на низький рівень контролю з боку держави чи інших структур - незалежним і надзвичайно потужним. Спроби використовувати музичні твори для рекламних політичних кампаній мають місце і в Україні.

Слід зауважити, що неконтрольованість змісту, компенсується за рахунок контролю за дистриб'юцією. До слова, будь який тоталітарний устрій, що характеризується концентрацією усіх ЗМІ в одних «руках», особливу роль приділяє боротьбі із музикою, як із формою вільнодумства. Якщо «залізна завіса» Радянською Союзу річ відома, то списки заборонених у Білорусі музичних виконавців - сучасний аргумент у дії і протидії музики як ЗМІ. Більше того, інтернаціональний характер музики дуже часто дозволяє внутрішнім проблемам набути позакордонного, міжнародного значення. Заборона певного виду музики не позбавить її існування, а навпаки надасть поштовху до поширення поза «системою» [13, с. 12].

Переважно молодіжна аудиторія творить правила функціонування музичного впливу. Часто молодь показує свій протест піснею, яка пов'язана з рухом за соціальні зміни і, отже, частиною більш широкої категорії актуальних пісень (або пісень, що пов'язані з поточними подіями). Це може бути народні, класичні, або комерційні жанри. Серед соціальних рухів, які очолює молодь часто вживані пісні скасування руху, виборче право жінок, робітничого руху, громадянські права, антивоєнний рух, жіночий рух, рух за права тварин, вегетаріанство та охорони навколишнього середовища. Найпотужнішими є пісні, в яких проявляється молодіжний бунтарський дух та незадоволеність, аніж, скажімо, пісні на підтримку існуючих цінностей. Окремою віхою є існування «протестних пісень», у яких проявляється заколотницький потенціал музики. А до того ж музика серед молоді стає вагомим засобом ідентифікації. Так, до прикладу поява руху хіппі у 60-х рр. в США було пов'язано із протестами проти існуючого устрою та засобом комунікації слугувала саме музика. Нині існує безліч музичних субкультур, приналежність до яких є фактором формування поведінки і світосприйняття - готи, емо, панки, хіппі і т.д.

Для прикладу розглянемо таку субкультуру як хіппі та фактори, які впливають на їхню поведінку та світосприйняття:

Хіпі (ще: Хіппі, Гіпі, англ. hippie, hippy) - міжнародний молодіжний рух, виник у 1965 році у Сан-Франциско у контексті лібералізації і демократизації традиційного суспільства, один з найяскравіших проявів контркультури, мав пацифістське забарвлення, склав великий вплив на мистецтво, особливо рок-музику, з ним пов'язані такі поняття, як сексуальна революція, психоделічна революція. Занепав на початку 1970-их років, перетворившись на одну з субкультур. Був одним із символів епохи. Його учасники називали себе «Поколінням квітів, Дітьми квітів, Love Generation».

Бути хіппі - це питання прийняття універсальної системи переконань, яка перевершує громадські, політичні та моральні норми будь-якої структури істеблішменту, будь то клас, церква чи уряд. Кожен з цих потужних інститутів має на меті контроль чи навіть поневолення людей. Кожен з них повинен захищати себе від загрози реальних чи вигаданих ворогів. Так ми бачимо, що історія - це парад нескінченних конфліктів класу з класом, релігії з релігією, країни з країною. Після тисячоліття воїн і чвар, в яких не злічити число постраждалих, ми повинні піднятися вище наших незначних відмінностей.

Музика є одним із головних факторів, які допомагають самовиражатися для представників хіппі. Музика допомагала хіпі самовиражатися емоційно, духовно, політично. Музика може стверджувати, давати голос руху і навіть об'єднувати. У той час як хіпі досліджували свій внутрішній світ, музика вела їх у пошуку сенсу. Від музики можна полетіти навіть без наркотиків. А з наркотиками, просто припустимо, музика може стати релігійним досвідом. Уатт Ти Уолкер, разом з Мартіном Лютером Кінгом молодшим, сказали про неї: «Навряд чи хто-небудь зможе описати ту енергію і ті емоції, які пробудив цей гімн по всьому Півдню. Я чув, як його співали на демонстраціях, коли тисячі голосів злилися в один. Я слухав, як його тихо співали кілька людей на задньому дворику тюрми на Міссісіпі. Я чув, як його співала стара жінка по дорозі на роботу в Елбані. Я чув, як його співали студенти, коли поліція тягла їх у в'язниці. Міць цієї пісні невимовна. Вона проявляє багату спадщину музичної літератури, яке служить, щоб злити воєдино душу і тіло для тих кращих днів, які вже не за горами».

Так що на початку шістдесятих музика перетворилася на щось більше, ніж просто розвага. Тепер це була музика з посланням. І ті послання, які співали наші поети, допомогли нам визначитися з найважливішими питаннями і подіями, які стосувалися всіх нас. Вони спонукали нас діяти. Ці пісні впливали на свідомість не лише хіпі, а й усього суспільства в цілому. Тим чи іншим способом вони проникали в саму душу, змушуючи нас думати, мріяти і відчувати себе єдиним народом. Музиканти послужили натхненням для різноманітної музики, створеної пізніше. Такий як хеві метал, панк, диско, реп, хіп хоп і техно. Багато найбільші музиканти з цього списку присвятили все своє життя тому, щоб ділитися своєю музикою зі світом. Вони, кожен по-своєму, торкнулися мільйони людей.

Також приділяють увагу мовному аспекту. Загалом сьогодні відбувається подальше згортання сфери функціонування української мови, а, отже, гальмується і її внутрішній розвиток, звужується простір спілкування нації. Масова присутність в українському інформаційно-культурному просторі іншомовної продукції спричиняє не лише втрату українського мовного простору, а й призводить до руйнації способу мислення і деформації національної свідомості громадян України, прищеплення чужих стереотипів та навіювання їм почуття меншовартості. Внаслідок цього відбувається розмивання ідентичності української нації, духовне знищення людського резерву, з якого формується українська еліта. Ми часто чуємо пісні, які виконуються українськими співаками, але звучать вони іншими мовами. Це негативно впливає на розвиток української культури, але набуває популярності серед сучасної молоді.

Як було зазначено вище, фонографічна музика часто займає великий відсоток змісту електронних ЗМІ. Якщо говорити про радіо чи музичні телевізійні канали - такий відсоток тяжіє до максимуму. Слід зазначити, що поєднання Музичним Телебаченням (MTV) відео і музики (відеокліпи) набули широкої популярності і створили окрему культурну форму [1, c. 23].

Усвідомлення того, що музика є інструментом формування свідомості є поштовхом для журналістів і телеведучих творити програми певних ґатунків. «Ми кожну хвилину опромінені музикою, кожну секунду - говорить ведуча програми «Знайомтесь з оперою» Світлана Виноградова. - І від того, яка музика оточує нас і впливає на нас, залежить і те, як будемо сконструйовані ми самі. Ви тільки спів ставте: буде моральність людини вихована на рівні опер Чайковського, симфоній Шостаковича, Баха, Бетховена чи на рівні естрадних шлягерів» [6].

Окрему нішу займають теж музичні програми, де музика є засобом притягнення уваги, а між піснями піднімаються певні теми. Так, у своїй праці «ТБ - еволюція нетерпимості» С. Муратов детально розглядає роль програм «Музичний ринг», «Погляд» та ін. у становленні інтерактивного зв'язку із глядачем-слухачем і можливістю піднімати гострі соціальні питання. «Палкі прихильники музичних кліпів (рубрика початково називалась інформаційно-музичною програмою) піднімали в ефірі все гостріші теми». «Подібна «народна публіцистика» виступала свого роду формою суспільної самосвідомості» [5, c. 18]

Дуже часто музика є лише допоміжним засобом у певних «повідомленнях». Що творить певний емоційний фон до сприймання інформації. Недарма, наприклад, для поважності своїх промов Гітлер вибирав музичним супроводом музику Вагнера. Музика теж займає певне місце «заставок», музичних пауз, рекламних джинґлів і т.д.

Наступним мас-медіа, з яким нерозривно пов'язана музика - кінематограф. Ще до появи звукового кіно, картинка супроводжувалась фоновою музикою. На сучасному ж етапі музика є важливим елементом фільму і часто є умовою оцінки. Шиманяк В. у «Кіно як мас-медіа» називає музику у фільмах окремим видом мистецтва. Підтвердженням цьому він називає факти високої продажі дисків із саундтреками до фільмів, наявність для них окремих фестивалів та конкурсів [3, c. 56]. Не заглиблюючись в питання ролі кіна як ЗМІіП, що не є безпосередньо темою нашого дослідження, зазначимо, що кіно і музика часто виступають спільним інструментом культивування певних світоглядних парадигм, або ж можуть функціонувати як самостійні інструменти формування ідей.

Взаємозв'язок друкованих ЗМІ (преса, книги) здебільшого зводиться до фіксуванні значимості інших, а також взаємодоповненні і взаємовикористанні. Так, до прикладу погляди та спосіб існування гіппі за якийсь час знаходили своє фіксування у ряді книжок (наприклад Т. Вульф «Електропрохолоджуючий кислотний тест»), надзвичайно популярними є біографії музикантів, книжки із друкованими текстами їх пісень.

Важливим є і зворотній процес використання літератури у музиці. Так, надзвичайно актуальним на початку 90-х років були «пісні високого національного духу» гурту «Кому Вниз» на вірші Т. Шевченка, серед яких популяризації набуває заборонена у Радянському Союзі «Розрита могила», «Суботів». До текстів класиків української літератури звертались у своїй творчості і такі гурти як «Сад», «Аква-Віта», «Плач Єремії», «Пропала грамота» і ін.

Можна зробити висновок, що розглядаючи проблему ідеології стосовно музики як мас-медіа, фахівці зазвичай цікавляться не стільки активністю того чи іншого недійного інституту у відображенні і конструюванні фактів соціального життя людей, що пов'язане з музикою, скільки самою системою значень, у якій конкретні версії подій, що пов'язані з музикою, існують як окремі випадки. Ключовим методом тут виступає аналіз слів і образів, які передають інструменти музики.

2. Аналіз характеристик музики як інструменту формування масової свідомості в українському контексті

2.1 Музика як особливий інструмент формування масової свідомості

Специфічними регуляторами поведінки людей у великих соціальних групах, на відміну від малих, є звичаї, традиції, мораль.

Маса це велика кількість людей, які певний час перебувають у безпосередньому контакті (наприклад, пікет, маніфестація, мітинг, демонстрація). До поняття «маса» близькі, хоч і не тотожні йому, поняття «натовп», «юрба», «публіка». Разом з тим і масу, і натовп утворюють відчужені людські індивіди, що мають особисті інтереси, які не збігаються з інтересами інших людей. Отже, це «тимчасова спільнота» людей, об'єднання яких є випадковим, стихійним, короткочасним. Маса, натовп небезпечні тим, що людина в них втрачає власні риси і властивості, почуття відповідальності. Тут діє психологія непереборної сили, здатної на те, на що окрема особа ніколи не наважиться. За визначенням Е. Канетті, 3. Фрейда, у масі, натовпі навіть інтелігентна людина стає варваром. Розглядаючи масу, натовп як деструктивну, руйнівну силу, Г. Лебон вважав, що натовп поділяється на два типи: гетерогенний (різнорідний) - невиразний, вуличний (зібрання людей у суді, театрі, парламенті) та гомогенний (однорідний) - секти, класи, касти. На думку Г. Лебона, велику владу над натовпом мають божевільні, галюцинати, епілептики, яких він часто обирає своїми вождями. Однак таких вождів натовп швидко позбувається, міняє [12, с. 13]. Саме яскраво виражена бездарність, а не розумна та освічена людина є ідеалом натовпу. Освіченість, талант лідерові натовпу скоріше заважає, ніж допомагає.

Психологію маси, натовпу активно використовують у політичній боротьбі опозиційні, деструктивні сили. Прикладів цього маємо досить у будь-яких країнах, у тому числі посткомуністичних, в Україні. Найнебезпечніше при цьому те, що кожен член маси, натовпу цілковито впевнений у безкарності своїх дій. Ним керує енергія деструктивізму, свавілля, агресії, що становить елементарну загрозу як для інших людей, так і для суспільства загалом. Маса має специфічні психологічні особливості. Отже, йдеться про психологію масової свідомості.

Масова свідомість - один з видів суспільної свідомості, найбільш реальна форма її практичного існування та втілення. Це особливий, специфічний вид свідомості суспільства, властивий величезній кількості людей («масі», «масам»). В «ідеалі» масова свідомість мала б дорівнювати сумі свідомостей окремих індивідів, соціальних груп. Однак об'єктивно це неможливо, а тому йдеться про масову свідомість як збіг (поєднання або перехрещення) основних, найбільш значущих компонентів певної кількості різноманітних (великих і малих) груп суспільства. Масова свідомість має специфічні ознаки. Це якості, що відповідають певній масі людей у конкретний час. Інакше кажучи, у масовій свідомості сконцентровані знання, уявлення, цінності, норми, які поділяє певна сукупність індивідів. Вони формуються у процесі спілкування, спільного сприйняття соціально-політичної інформації, визначення ставлення до неї. Поняття «маси», як уже зазначалося, надто мінливе, ситуативне, а тому суб'єкт масової свідомості не є сталим, цілісним утворенням. Інакше кажучи, масову свідомість слід розглядати в контексті максимально визначеної «маси», часу, ситуації, бо типологізувати її надто складно, а часом просто неможливо.

Феномен маси надто важливий, коли йдеться про втрату в ній індивідом власної індивідуальності. У масі людина забуває про власну відповідальність, необхідність зважати на погляди інших. Вона сліпо підкоряється загальним інстинктам. Маси та масова свідомість мають досить тісні зв'язки з музикою. Музика формує та впливає на масову свідомість. У цьому випадку вона виконує роль різних функцій. Музика впливає на масову свідомість подібно до впливу наркотику. Психоделічний вплив музики, або, як кажуть західні фахівці, «драг екшн» (drug action), може бути збуджуючим. Тоді людина відчуває немов би приплив енергії, бажання виявити свою силу, волю, агресивні інстинкти. Такому варіантові «наркотичного» вживання музики відповідають деякі зразки афро-негритянської культової музики, шаманські камлання, екстатичні фольклорні обрядові танці, композиції хард-року.

Музика може мати й інший психоделічний ефект, а саме: гальмування активності зовнішнього сприйняття та діяльності розуму, введення свідомості в тихий транс, навіювання галюцинацій. У межах самого музичного мистецтва також виокремлюються різні функціональні домінанти. Досвід свідчить про те, що музичні твори не можуть однаково виконувати всі соціокультурні функції. Одні з них відповідають головним вимогам до мистецтва й спричиняються до різнобічного, глибинного впливу на свідомість та підсвідомість людини. Такі твори відносяться до так званої

серйозної музики. Інші твори мають, так би мовити, звужений спектр культурних функцій. До них належать, скажімо, військові марші, музичний супровід до гімнастичних вправ (так звана «прикладна музика»), твори, що вдовольняють потребу в розвазі, відпочинку («легка музика»). Нелогічно було б вимагати від такого роду музики пізнавальної інформативності, витонченої емоційної експресії. Отже, об'єктивна оцінка значення кожного конкретного музичного твору потребує врахування його соціокультурних функцій.

Функціональне розмаїття музичних творів відбивається у складній, розгалуженій, історично мінливій системі жанрів та стилів музичної культури.

Розглянуті функції музики нерівнозначні для людини ще й у тому сенсі, що деякі з них реалізуються майже без будь-яких зусиль та підготовки до сприймання (гедоністична, сугестивна функції), а для реалізації інших потрібна ґрунтовна індивідуальна підготовленість, яка, власне кажучи, й називається музичною культурою особистості.

Загалом можна констатувати, що музичне середовище в результаті розвитку сучасних засобів масової комунікації значно розширило свої межі. Саме тому його позитивний чи негативний характер має глибинне значення для емоційно-естетичного світу індивідів, їх світосприйняття, настрою. Водночас у межах самого цього середовища спостерігається тенденція до порушення нормальної ієрархії різновидів, жанрів. У наш час народна, духовно-класична музика стає все більш елітарною, її аудиторія звужується. Цілісний соціально-психологічний підхід до вивчення впливу мистецтва (музики, літератури, кіно, театру) на масову свідомість і поведінку передбачає врахування не тільки характеристик твору, але й особистісних особливостей митця, який стоїть за ним, а також аудиторії, яка сприймає чи не сприймає твір. Тут може виникнути проблема, яку називають проблемою особистісної сумісності митця (та його твору) з аудиторією.

Масова культура надає великий спектр і вибір різних взірців поведінки: від альтруїстичних, високоморальних (таких, на жаль, не дуже багато), чуттєво-естетичних, пасивно-споглядальних аж до брутальних, непристойних і відверто негативних, антисоціальних (пияцтво, вживання наркотиків, насилля, жорстокість, злочинні дії тощо). А це, у свою чергу, спричиняє переоцінку цінностей у великої маси людей (формуються нові погляди на соціальну реальність); формування терпимого ставлення до сучасного кінематографа, рок-музики, нових розважальних жанрів, до різних напрямків образотворчого мистецтва (фото реалізм, поп-арт тощо); нехтування нормами етики і моралі, зростання випадків агресії і насилля в реальному житті.

Наш час характеризується широким культивуванням масової культури на естраді, в кіно, музиці, театрі, дизайні. Масова культура, тиражована телебаченням, радіо-, відео-, аудіозаписами, ілюстрованими журналами, розмиває, а часом і змінює критерії художнього смаку. Це реальність, з якою потрібно рахуватися, яка вимагає ґрунтовного наукового осмислення.

2.2 Музика на вітчизняній арені формування масової свідомості

Музична складова віддавна була однією з найважливіших в українській культурі. Відповідно й на сучасному етапі роль змістової частини музики фонографічної набуває все більшої актуальності. А дискусії навколо якості продукції, що насичує музичний простір на сучасному етапі є лише підтвердженням важливості цього питання.

Важливим мас-медійним аспектом, пов'язаний із змістом ЗМІ з одного боку і з масової свідомістю з іншого є питання музики в українському контексті. Загрози національній обізнаності через інформаційну недостатність - віддавна є центральною темою у доробках теоретиків і практиків з питань інформаційних воєн. І саме питання музики займає в них одне з центральних місць. Так, неодноразово наголошується на важливості музики як чинника що укріплює «духовний стержень як окремої особистості, так і всього народу». Отже, в рамках теорії тісного взаємозв'язку мови і ідентичності особливо важливим видається питання надання привілеїв національним продуктам у сферах звукозапису та трансляції.

Важливу, хоча й неоднозначну роль, у розвитку музичної індустрії України, популяризації на її теренах популярної музики відіграють мас-медіа. Директор Коаліції Виконавців та Продюсерів України (далі КВіПУ) називає основними гравцями музичної індустрії наступні звукозаписуючі компанії: Lavina music, Mama music, Comp music (EMI, Warner), Ukrainian records (Universal Music), Moon records, Catapult music, вони займають 70 відсотків українського музичного ринку. Та вже в порівнянні з 2007 роком у 2010 зазначається, що спостерігається значна криза у музичній індустрії. КВіПУ - це громадська організація, що покликана захищати авторські та суміжні права в Україні, представляти українську музичну індустрію в органах влади та формувати суспільну думку щодо захисту інтелектуальної власності [15, с. 3]. Одним із основних завдань коаліції є також змусити оплачувати використання музики українських авторів і виконавців. До того ж канали дистрибуції звукозаписів не приносять очікуваного доходу, однією з найвагоміших причин вважається т. зв. «піратство». «На сьогоднішній день інтернет-хостинг провайдери повністю ігнорують авторські права на музику і фільми, а інколи і потакають своїм клієнтам у порушенні закону», зазначають члени КВіПУ.

Законом України «Про телебачення і радіомовлення» (стаття 28) передбачено, що всі телеканали і радіостанції у проміжку часу від 7.00 до 23.00 повинні дотримуватись наступних квот: програми європейського виробництва повинні становити не менше 80% від всього музичного ефіру, в т. ч. програми українського виробництва - не менше 50%, а твори українських авторів - також не менше 50% від сукупного щотижневого ефірного часу музики, що транслюється.

Проте ці положення Закону систематично порушуються багатьма телеканалами та FM-радіостанціями. Найзапеклішими порушниками квот на національний продукт є музичні FM-станції, в програмах більшості яких пісні українських авторів та виконавців, за оцінками експертів, не перевищують 10%. Український музичний продукт переважає лише на трьох державних радіоканалах (УР-1, «Промінь» та Радіоканал «Культура») та кількох приватних станціях, переважно розташованих у Західній Україні. Більшість інших, у тому числі найпопулярніших радіостанцій надають перевагу російській поп-музиці. Значною мірою це пояснюється тим, що співвласниками багатьох FM-станцій (як-от «Русскоє радіо», «Хорошеє радіо» «Шансон», «Hit FM», «Наше радіо») є місцеві відгалуження комерційних музичних структур Росії, а тому й надають пріоритет трансляції «своєї», тобто російської поп-музики - часто непропорційно високий у порівнянні з реальними смаками аудиторії (що видно, напр., при порівнянні частки української музики в ефірі та в статистиці продаж аудіо-записів, яку ведуть деякі мережі музичних крамниць).

Одними з найпопулярніших засобів розповсюдження музичної продукції є канал М1, що виник наприкінці 2003 року як проект власників одного з найбільших приватних телеканалів України - ICTV. M1 покриває понад 75% території України і має порівняно високий, як на спеціалізований канал, рейтинг - 0.4-0.5. За три роки існування М1 частка української музики в його ефірі сягнула майже половини трансльованого музичного матеріалу. Інший популярний музичний телеканал - OTV - покриває 25% території країни, а українській музиці приділяється близько чверті ефірного часу. Обидва згадані музичні телеканали мають ще й супутникове мовлення.

Іншими словами, ситуація щодо української музики на вітчизняному ринку поволі поліпшується, її частка поступово зростає, авторське право стало краще захищеним, ніж кілька років тому. В останні роки Україна приєдналася до багатьох міжнародних конвенцій з авторського та суміжних прав. Переглянуто і вдосконалено Закон України «Про авторське право і суміжні права», прийнятий у 2001 р. Під тиском міжнародних організацій правовласників, що звинувачували Україну в потуранні «піратству», в 2002 році був прийнятий Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб`єктів господарювання, пов`язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування». Цей Закон, втім, не зовсім задовольнив міжнародну музичну індустрію: передбачені в ньому заходи були оцінені як надто кволі та малоефективні. Через це економічні санкції, запроваджені проти України з боку США, у 2002 р. так і не були скасовані. Нову, жорсткішу, редакцію Закону «Про особливості державного регулювання…» було прийнято лише у 2005 р. Тоді ж було внесено відповідні зміни до Кримінального Кодексу та Кодексу про адміністративні правопорушення, що передбачали більш сувору відповідальність за «піратство», й наступного року економічні санкції проти України було остаточно скасовано.

Отож, сучасна ситуація у українському музичному просторі є віддзеркаленням конфлікту інтересів - з одного боку, національних, які передбачають максимальну насиченість музичних медіа державними продуктами, із державною політикою, що всупереч тим же національним інтересам скасовує квоти українським виконавцям. Також треба брати до уваги самих виконавців, які мають закономірні власні інтереси і попри з одного боку недостатню присутність у музичному секторі медіа сфери України, досі мусять виборювати права на оплату за трансляцію своєї продукції. Беззаперечна роль музики фонографічної у формуванні масової свідомості українців вимагає впорядкування законодавства в сфері музичної індустрії, звукозапису та трансляції музики з урахуванням з одного боку професійних інтересів авторів, виконавців, і з іншого, щонайважливіше, національних інтересів України.

3. Рекомендації щодо вдосконалення політики у музичній сфері

Коли в суспільстві виникає новий культурний феномен, як правило не приймається усіма членами суспільства, не є загальнозначущим. Потрібен певний час для адаптації новації, в умовах традиційної культури.

Розвиток суспільства неможливий без такого протистояння, під час якого нежиттєздатні новації відкидаються, цінні - приймаються всім суспільством

Найважливішим завданням при вивченні музики людьми різного віку є навчання їх не тільки спостерігати і емоційно сприймати те чи інше явище, тобто не лише слухати і чути музику, але й роздумувати про неї, висловлювати свої думки й враження. Не менш важливим є встановлення природних зв'язків між заняттями музикою та повсякденного життя людей.

Для того, щоб удосконалити музику в сучасних мас-медіа як інструмент формування масової свідомості потрібно виконувати наступне: Перш за все до прослуховування музики потрібно залучати як найбільше людей, для того щоб інформація поширювалась на широкі верстви населення. Також потрібно передбачити виділення коштів на різні заходи, тренінги, які допомогли б для людини у виборі формування масової свідомості завдяки інструментам музики..Розглянути питання щодо підвищення заробітної плати та заохочення преміями людей, приймають активну участь у створенні гарної музики та її поширенні..З метою виховання молоді на кращих традиціях нашої держави заснувати і видавати пам'ятні книги, брошури, до яких помістити короткі нариси про різні музичні жанри, про лідерів у музиці, та найактивніших фанатів. Проведення різного роду літературних вечорів та різноманітних «кофіхаус», для того, щоб зблизити людей за їхніми ж інтересами. Дати можливість для мас приймати активну участь у різних музичних концертах та мітингах.

Отже, підводячи підсумок можна зазначити, що існує безліч різноманітних рекомендацій щодо вдосконалення музики як інструменту формування масової свідомості. Саме завдяки загальній зацікавленості мас вони можуть бути втілені в життя, але на це потрібно витрачати чимало коштів, що наша влада зараз не в змозі зробити. Але все ж будемо надіятись на краще, і поліпшувати умови для того, щоб музика та все, що з нею пов'язане займало не останнє місце в житті людей, власними силами.

Висновок

Отож, сучасна ситуація у українському музичному просторі є віддзеркаленням конфлікту інтересів - з одного боку, національних, які передбачають максимальну насиченість музичних медіа державними продуктами, із державною політикою, що всупереч тим же національним інтересам скасовує квоти українським виконавцям. Таким чином ми прийшли до висновку, що музика як інструмент формування масової свідомості в українському контексті - це «ідеологія» за змістом дуже близька до «світогляду», але одночасно є ширшим поняттям, оскільки має справу не тільки з набором цінностей, але і з схемами, які задають трактування соціальних феноменів у контексті вивчення музики. Завдяки музиці та взаємодії її із масами та засобами масової інформації рівень освіти та світогляду людини зростає, що показує практика, дає позитивний результат. Музика - це чудеса, які універсальною мовою дозволяють нам подолати усі бар'єри та увійти в інший світ, в світ певного народу, певної культури, й дають можливість, також, звернути думки та серце до Іншого з великої літери «І», тобто, піднестися до Божого світу.

В даній курсовій роботі було охарактеризовано музику як інструмент формування масової свідомості, її взаємодію із засобами масової інформації та роль в повсякденному житті.

Досліджено механізм взаємодії музики із масовими верствами населення.

А також подано рекомендації щодо вдосконалення та поліпшення музики та її взаємодію з масами.

Список використаних джерел та літератури

1. Балабанова, Л.В. Паблік рилейшнз: навч. посібник. К. - .: Зоря, 1998. 368 с.

2. Електронний ресурс] Режим доступу http://promassmedia.net/

3. Електронний ресурс] Режим доступу: http://social.margonic.net/

4. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.perehid.kiev.ua/observer/394.html

5. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.culturalstudies.in.ua/2007_analiz_5_3.php

6. [Електронний ресурс] Режим доступу:.http://pulib.if.ua/part/10162

7. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://catholicnews.org.ua/muzika-tse-universalna-mova-yaka-dozvolyaye-nam-uviiti-v-svi#point

8. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.osvita.mediasapiens.kiev.ua/material/3111

9. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.perehid.kiev.ua/observer/394.html

10. Кузьменко О. Сучасні мас-медіа: до питання про музику.

11. Мойсеєв, В.А. Паблік рілейшнз[текст]: Навч. Посіб. / В.А. Мойсеєв - К.: Академвидав, 2007. - 224 c

12. [Електронний ресурс] Режим доступуhttp://kulturolog.org.ua/index.php/Materіali-іnternet-konferencії-2011/2011-03-13-17-18-20.html

13. Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.osvita.mediasapiens.kiev.ua/material/3111

14. Орбан Лембрик Л. Масова культура і моделі поведінки [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3? m=6&n=37&c=691\

15. Паук О.Т. Загальна та вікова психологія. - К ВПЦ «Київський університет»

16. Почепцов Г.Г, Паблик рилейшнз для профессионалов[текст]/Г.Г, Почепцов - М: РЕфл-бук, К.: ВАлкер, 2003.

17. Різун В.В. Маси. - К ВПЦ «Київський університет», 2003. - 118 с.

18. http://uk.wikipedia.org/wiki/Маса

19. ТузіковА. Масмедіа. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n59texts/tuzikov.htm

20. Фрейд З. Психология масс и анализ человеческого «Я» // Преступная толпа. - М., 1999

21. Шип С.В. Музична форма від звуку до стилю: Навчальний посібник. - К.: Заповіт, 1998. 368 с.

Размещено на Allbest.ru