Шляхи підвищення видавничої культури сучасної української книги на прикладі книги оповідань Олександра Копиленка та Юрія Старостенка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки

Сумський державний університет

машинобудівний коледж

Шляхи підвищення видавничої культури сучасної української книги на прикладі книги оповідань Олександра Копиленка та Юрія Старостенка

Суми 2010

План

видавничий книга копиленко старостенко

Розділ I. Основні терміні й поняття

1.1 Джерелознавча база

1.2 Літературно-художні видання, видання для дітей. Загальні поняття

Розділ II. Аналіз службової частини видання

2.1 Службова частина видання згідно з нормами та стандартами

2.2 Оформлення вихідних відомостей на початкових та прикінцевих сторінках на прикладі літературно-художнього видання

Розділ III. Відповідність обраного видання стандарту

Розділ IV. Маркетингове дослідження,

Висновки

Список літератури

Додатки

Вступ

Сучасна українська книга це не тільки носій інформації, а й складний апарат, створення якого потребує знань та навичок, адже вона має відповідати численним нормам та стандартам. Важливою складовою будь-якої книги є її службова частина, розроблення якої завжди узгоджується з видавничими стандартами. Іншими словами службова частина видання - це його апарат.

Згідно з підручником Н.М. Сікорського службовою частиною видання прийнято називати матеріали, які доповнюють головний текст, а також дозволяють читачу легше сприймати інформацію, що міститься в книзі. Вміння швидко та безпомилково оформити службову частину видання, як і будь-яку іншу його складову, говорить про майстерність редактора чи іншого працівника редакції, в обов'язки якого входить цей процес. Важливо для видавця усвідомити, що без оформлення необхідного мінімуму вихідних відомостей нормальний книжковий обіг або неможливий, або вкрай складний.

Проблема розроблення апарату видання дуже актуальна, оскільки жодне видання не може бути надруковане без наявності в ньому службової частини. Вона визначає обличчя всього видання, рівень культури видавництва та найголовніше - допомагає якісно працювати з книгою.

Метою дипломної роботи є вивчення та аналіз службової частини на прикладі літературно-художнього видання, виявлення помилок у його оформленні та з'ясування відповідності сучасним нормам.

Реалізація мети передбачає виконання таких завдань:

ь дати чітке тлумачення понять «літературно-художнє видання», «видання для дітей», «дитяча література», «службова частина»;

ь детально дослідити теоретичні питання з обраної нами теми;

ь систематизувати отримані знання;

ь визначити важливість правильного оформлення службової частини літературно-художніх видань;

ь проаналізувати оформлення службової частини на прикладі обраної книги, встановити її відповідність сучасним стандартам та законам України.

Об'єктом дослідження є літературно-художнє видання - книга оповідань Олександра Копиленка та Юрія Старостенка.

Предметом - службова частина цього видання.

Наукове та практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що зібраний, систематизований, проаналізований та проілюстрований нами на прикладі дитячої книги матеріал може бути використаний при підготовці до семінарських та практичних занять з фахових дисциплін спеціальності «Видавнича справа та редагування».

Методи дослідження:

ь описовий та аналітичний (аналізуємо та описуємо службову частину підручника);

ь порівняльний (зіставлення радянських та сучасних стандартів оформлення службової частини книги).

ь опитування.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, з чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

Наукова розвідка. Дослідженням цієї теми займалися такі науковці, як Тимошик М., Ткаченко В.П., Чеботарьова І. Б., Киричко П.О., Григорова З.В, Мільчин А.Є., Чельцова Л.К., Сікорський Н.М та ін.

Розділ I. Основні терміні й поняття

1.1 Джерелознавча база

В останні роки відбуваються кардинальні зміні на ринку друкованої продукції. Зростає попит на якісні багатокольорові видання. З'являються нові й нові виробники видавничо-поліграфічної продукції. У зв'язку з цим зростають і вимоги до її якості, створюються комп'ютерні редакторські програми, укладаються стандарти для кожного виду видань.

Велика кількість українських науковців працюють над цією темою. Це, наприклад, М. Тимошик. У його посібнику «Книга для автора, редактора, видавця» охоплено значну кількість питань стосовно видавничої справи починаючи від її організації і закінчуючи редакторською підготовкою видань, змальовані стосунки між видавництвами та поліграфічними підприємствами, реалізаторами друкованої продукції, подані зразки оформлення службової частини видання, детально розкриті елементи апарату та їх функції.

Навчальний посібник «Енциклопедія видавничої справи» авторів Ткаченко В.П., Чеботарьової І.Б., Киричка П.О., Григорової З.В містить важливу інформації стосовно зовнішнього та внутрішнього оформлення книги, її апарату, подає детальні визначення кожному елементу службової частини видання, вимоги до їх оформлення.

Не менш важливим для сфери видавничої справи є довідник для автора та видавця Мільчина А.Є. та Чельцової Л.К. , що містить цікаві та корисні поради стосовно оформлення книги.

У навчальному посібнику Мільчина А.Є «Методика редагування тексту» розкриті сенс і зміст редагування, його суть і завдання. Значна частина книги присвячена апарату видання, його елементам та функціям.

Хрестоматія «Теорія та практика редагування» Сікорського Н.М. включає матеріали, що створюють джерелознавчу базу та мають методологічне значення для сучасної редакційної діяльності.

Корисна та цікава інформація, що стосується книговидання, знаходиться на російському порталі, присвяченому видавничій справі та редагуванню http://www.redaktoram.ru .

Також при перевиданні обов'язково потрібно застосовувати стандарти:

ь ДСТУ 3017 - 95 Видання. Основні види: терміни та визначення;

ь ГСТУ 29.5 - 2002 Видання книжкові. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги;

ь ГСТУ 29.4 - 2001 Обкладинки та палітурки;

ь ГСТУ 29.6 - 2002 Видання для дітей. Поліграфічне виконання.

1.2 Літературно-художні видання, видання для дітей. Загальні поняття

Літературно-художні видання - видання твору художньої літератури. Вони об'єднують усі твори художньої літератури, різноманітні за жанрами, часом і місцем їх появи у світ. Це художні, документально-художні твори, альманахи, антології, пісенники [12].

Виходячи з базової дефініції терміна «видання», поданої в ДСТУ 3017 - 95 «Видання. Основні види. Терміни та визначення» терміном «дитяче видання» визначається виготовлене поліграфічним або іншим способом видання твору дитячої літератури на паперових або не паперових матеріальних носіях [7, 9].

Видання для дітей відповідно до специфіки читацької аудиторії потребують особливого художнього оформлення, поліпшеного поліграфічного виконання (шрифт, папір, ілюстрації) та специфічного формату. Це можуть бути казки, художні, науково-популярні твори тощо [14].

Дитяча література - це література, яка написана та зорієнтована на дитячу аудиторію. Під цим терміном можна позначати сукупність словесних творів художнього й нехудожнього характеру, адресованих дітям різних вікових категорій і створених з урахуванням специфіки дитячого сприйняття. Твори дитячої літератури виступають об'єктом видань для дітей.

Жанри дитячої літератури:

ь казка;

ь загадка;

ь прислів'я;

ь приказка;

ь скоромовка;

ь забавлянка;

ь лічилка.

Функції дитячої літератури:

ь пізнавальна;

ь виховна;

ь розвиваюча;

ь інформативна;

ь емоційна;

ь естетична [7].

Розглянемо обрану нами книгу як видання детальніше за ДСТУ 3017-95 «Видання. Основні види: терміни та визначення».

За цільовим призначенням - літературно-художнє видання.

За інформаційними знаками - текстове видання.

Текстове видання - видання, більшу частину якого займає словесний, цифровий, у вигляді ієрогліфів, формул (хімічних або математичних) чи змішаний текст.

За матеріальною конструкцією - книжкове видання.

Книжкове видання - видання у вигляді блока скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату в обкладинці чи оправі.

За обсягом - книга.

Книга - книжкове видання обсягом понад 48 сторінок.

За періодичністю - неперіодичне видання.

Неперіодичне видання - видання, що входить одноразово й продовження якого не передбачене [3].

Розділ II. Аналіз службової частини видання

2.1 Службова частина видання згідно з нормами та стандартами

Початкових сторінок, на яких уміщується текстовий матеріал службової частини видання, може бути дві, чотири. Це залежить від виду й складності видання. Такі сторінки мають свої назви: титульні аркуші. Тут уміщуються такі елементи вихідних відомостей: надзаголовкові дані, відомості про авторів, назва видання, підзаголовкові дані, вихідні дані.

Відомості про автора (авторів). Автор - це особа, яка створила художній, науковий, мистецький чи інший твір (проект, винахід тощо). Ім'я автора розміщується у центральній частині титульної сторінки над заголовком книги. Стандарт не регламентує порядку подання імені автора (ініціали та прізвище, повне ім'я та прізвище). Важливо лише щоб це написання було в називному відмінку й повторювалося однаково на обкладинці (оправі) та корінці видання [8, 160-161].

Назва видання - одне або кілька слів, які ємко передають зміст видання, графічно виділені на титульному аркуші (обкладинці).

Назва видання має чітко відповідати тій, яка затверджена в договорі з автором і проанонсована в рекламних проспектах. І автор, і видавець зацікавлені в тому, щоб вона була короткою, ємною, цікавою, інтригуючою, оригінальною. Виняток становлять лише навчальні видання, назви яких мають відповідати назвам нормативних чи факультативних дисциплін, що вивчаються в навчальних закладах.

Надзаголовкові дані. Так називають елементи вихідних відомостей, що мають бути розміщені зверху титульного аркуша над заголовком книги або над прізвищем автора й заголовком.

До складу надзаголовних даних входять два елементи:

1. Назви однієї або кількох організацій (підприємств, установ, навчальних закладів тощо) - у книгах, що випускають від їхнього імені, або в збірниках матеріалів конференцій, з'їздів, нарад і т. ін., де потрібно повідомити назви їх організаторів.

Назви слід писати за офіційно встановленою формою.

2. Дані про серії - у серійних книгах: заголовок серії, номер випуску, рік заснування серії, заголовок підсерії, номер випуску підсерії, імена осіб, що брали участь у створенні всієї серії.

Підзаголовкові дані - це елемент вихідних відомостей, які вміщують на титульному аркуші під назвою видання і над вихідним даними. Їх перелік залежно від виду видання може мати такий ряд:

ь відомості про вид видання;

ь читацька адреса;

ь літературний жанр;

ь відомості про черговість видання;

ь наявність грифа видання;

ь ім'я укладача;

ь відомості про мову оригіналу та ім'я перекладача;

ь відомості про загальну кількість томів багатотомного видання та порядковий номер тому;

ь відомості про місце й дату проведення конференції, симпозіуму, матеріали яких об'єднані в даному збірнику.

Вихідні дані - це елемент вихідних відомостей, які сповіщають про місце, назву видавництва чи ім'я видавця та рік випуску видання. Їх уміщують у нижній частині лицьової сторінки титульного аркуша [8, 164-165].

Місце випуску видання може бути не вказане у вихідних даних, якщо воно є частиною імені видавця або повністю входить до назви видавництва. Так, у книгах видавництва «Харків» немає необхідності вказувати м. Харків, а в книгах Дніпропетровського книжкового видавництва - м. Дніпропетровськ.

У книгах, випущених спільно декількома видавництвами, ставлять місцезнаходження кожного, якщо вони розташовані в різних населених пунктах.

Назва видавництва, видавничої організації чи видавця, незалежно від їх організаційно-правової норми, подається так, як зазначено в посвідченні, виданому державним реєстраційним органом. Слово «видавництво» наводиться у випадках, коли в його офіційній назві немає ключового образного слова (Видавництво Дніпропетровського університету).

Коли ж таке є, то слово «видавництво» опускається: «Мистецтво», «Наукова думка».

Якщо книгу випускають у філії, на початку зазначається назва самого видавництва, а після - назва його філії або відділення.

За наявності контртитулу розміщення вихідних відомостей на титулі залишається майже незмінним [8, 167].

На звороті титулу видання розміщуються такі відомості:

ь шифр зберігання видання;

ь макет анотованої каталожної картки;

ь міжнародні стандартні номери видань;

ь знак охороні авторського права.

Місце розміщення шифру зберігання - верхній лівий кут титульного аркуша.

Авторський знак - це умовне позначення прізвища автора, або прізвища першого автора, або першого слова заголовка видання й двозначного числа, яке відповідає першим двом літерам прізвища автора книги чи назви видання

Макет анотованої каталожної картки - це елемент вихідних відомостей видання, що являє собою створений і наведений у відповідності з певними вимогами запис, якій містить найголовніші відомості про видання.

Правила оформлення цього елементу регламентуються відповідними стандартами.

Його уміщують у нижній частині звороту титульного аркуша. У разі його переповнення іншою інформацією може переноситися на прикінцеву сторінку видання.

Складові макета анотованої каталожної картки є такими:

ь бібліографічний опис;

ь анотація;

ь авторський знак;

ь міжнародний стандартний номер видання ( ISBN, ISSN, ISMN);

ь УДК (ББК).

Макет картки виконується мовою оригіналу видання. Але якщо воно видається в Україні не українською мовою, видавець зобов'язаний додатково писати анотацію державною мовою [8, 170].

Міжнародний стандартний номер складається з абревіатури ISBN та десяти цифр, які розділені дефісом на чотири блоки.

Знак охорони авторського права - надзвичайно важливий елемент вихідних відомостей, де сповіщається про включні права на дане видання конкретної особи чи організацій, а також про період настання таких прав.

Цей знак складається з латинської букви С, поміщеній у коло, назви правовласника та року видання твору.

На звороті титульної сторінки зазначаються також і інші дані.

З-поміж таких:

ь дані про рецензентів;

ь дані про наукового (відповідального) редактора;

ь дані про документ, за яким надано гриф навчального видання;

ь інформація про спонсора тощо.

Місце розташування таких елементів - верхня половина звороту титульної сторінки.

Крім того на звороті титульної сторінки можуть наводитися:

ь відомості про зміну в авторському колективі - у повторних виданнях;

ь відомості про зміну заголовка - у повторних виданнях;

ь рік випуску попереднього видання - у перевиданнях.

Основні елементи вихідних відомостей титульної сторінки треба подавати й на корінці обкладинки чи палітурки, якщо товщина блока понад 9 мм. До таких елементів відносять:

ь ім'я автора(-ів);

ь назву видання;

ь номер тому, книги, частини, випуску (в багатотомному та продовжуваному виданнях);

ь перше й останнє слово чи літеру (в багатотомному довідковому виданні) [8, 172-174].

Передмова призначена для поліпшення сприйняття змісту книги. За визначенням ДСТУ 3018-95 «Передмова - це додатковий текст, що готує до засвоєння основного тексту та розміщений перед ним».

Передмова найчастіше містить матеріали про:

ь значення теми книги;

ь особливості змісту й форми твору або видання;

ь джерела твору;

ь принципи відбору матеріалу;

ь принципи побудови твору й книги;

ь невирішені й неосвітлені проблеми та теми;

ь відмінності від книги на ту ж або схожу тему.

Передмову не слід плутати зі вступом - вступною частиною твору автора, де починається розкриватися його тема. Тобто передмова, на відміну від вступу, є службовою, допоміжною частиною апарату книги.

Вступна стаття - це по суті відносно самостійний твір, у якому широко трактується творчість автора або його твір заради того, щоб допомогти читачеві краще сприйняти зміст книги, розібратися в її складностях, познайомитися з її історією, читацькою долею й оцінками. Вступна стаття особливо необхідна в складних книгах, у змісті яких не легко розібратися без додаткових відомостей, а також у тих, що тлумачаться дуже по-різному [9, 99].

Прикінцевих сторінок, на яких уміщуються елементи вихідних відомостей, може бути одна або дві. Тут розміщують надвипускні та випускні дані, а також штрих-кодову позначку міжнародної асоціації товарної нумерації.

Надвипускні дані - це частина вихідних відомостей, які повторюють дещо в іншій формі найважливішу редакційно-видавничу інформацію про конкретне видання:

ь повну назву;

ь повну форму імені автора (авторів) чи упорядника;

ь вид видання за цільовим призначенням, ступенем переробки інформації, знаковою природою інформації (за ДСТУ 3017-95 «Видання. Основні види: терміни та визначення»);

ь імена учасників редакційно-видавничого процесу за головними функціональними обов'язками: художнього, технічного редакторів, художника, фотографа, оператора комп'ютерного складання, верстальника, коректора.

Тут же повідомляється про мову видання, якщо воно здійснене не держаною мовою. У цьому випадку наводять вихідні відомості з титульного аркуша в перекладі українською мовою.

Надвипускні дані розміщують у верхній половині прикінцевої сторінки видання.

Випускні дані - це частина вихідних відомостей, у яких подається виробничо-поліграфічна характеристика видання. Згідно з ДСТУ 4861 - 2007 «Видання. Вихідні відомості» випускні дані повинні містити:

ь формат паперу та частку аркуша;

ь наклад (тираж);

ь обсяг видання в умовно-друкованих аркушах;

ь номер замовлення виготівника видавничої продукції;

ь назву та місцезнаходження видавця;

ь відомості про видачу видавцю свідоцтва про внесення до Державного реєстру України видавців, виготовників і розповсюджувачів видавничої продукції;

ь назву та місцезнаходження виготівника видавничої продукції, а також відомості про його внесення до Державного реєстру [8, 174].

Зміст - додатковий текст, що містить послідовний перелік заголовків рубрик видання із зазначенням сторінок видання, на яких вони починаються (за ДСТУ 3017-95 «Видання. Поліграфічне виконання. Терміни та визначення»).

Зміст виконує три основних завдання:

ь довідково-пошукове - спростити й прискорити пошук основних частин книги (глав, розділів, статей, оповідань, приміток, додатків тощо);

ь інформаційне-пояснювальне - дати читачеві загальне уявлення про тематичний зміст книги, про структуру одного або ряду творів, про зв'язки між ними, що важливо для сприйняття тексту й для вибіркового його вивчення;

ь рекламне - привернути увагу читача, підсилити інтерес до перегляду книги, викликати бажання прочитати її, що особливо необхідно для книг, які ще не завоювали читача.

При складанні змісту дотримуються певних вимог і правил, що дозволяють оптимізувати цей досить складний процес.

Робота редактора над змістом полягає у перевірці правильності його складання: чи всі рубрики відображені, чи правильно приведені назви розділів, глав, параграфів та ін.

У вітчизняній книзі традиційне місце розташування змісту - наприкінці її. Але витримати традицію можна не зажди. Зміст переносять на початок книги, коли дуже важливо, щоб саме з нього почалося читання, коли цього вимагає задум художника, або кінець книги перевантажений допоміжними покажчиками й іншими елементами апарату книги [9, 87].

В багатьох виданнях, особливо наукових, важливу роль грають покажчики. Покажчик -- це впорядкований за алфавітом путівник, що дозволяє швидко знаходити необхідні відомості в книзі. Важко переоцінити його значення. Покажчик -- це засіб не лише для наведення довідок, але й для полегшення роботи в будь-якій області знань, оскільки він підвищує продуктивність праці читача, позбавляє його від клопітких розшуків, наштовхуючи часто на нові факти та джерела. Розрізняють декілька різновидів покажчиків. Але найчастіше зустрічаються іменні та наочні [15].

Післямова за метою дуже близька до вступної статті і відрізняється від неї тим, що поміщається після тексту книги. Тобто, післямова - це додатковий текст, що допомагає осмислити викладене в основному тексті та розміщений за ним (ДСТУ 3018-95) [9].

2.2 Оформлення вихідних відомостей на початкових та прикінцевих сторінках на прикладі літературно-художнього видання

На авантитулі у верхній частині розташований логотип видавництва «Веселка».

На титульному аркуші розміщуються такі елементи:

ь назва видання;

ь підзаголовкові дані;

ь вихідні дані;

ь відомості про авторів.

Ім'я авторів та назви оповідань розміщені так:

Олександр Копиленко

Як вони поживають

Юрій Старостенко

Лісові розмові

Надзаголовкові дані на титульній сторінці відсутні. І це не є помилкою, оскільки вони повинні містити:

ь назви однієї або кількох організацій (підприємств, установ, навчальних закладів тощо) - у книгах, що випускають від їхнього імені, або в збірниках матеріалів конференцій, з'їздів, нарад і т. ін., де потрібно повідомити назви їх організаторів. Назви слід писати за офіційно встановленою формою.

ь дані про серії - у серійних книгах: заголовок серії, номер випуску, рік заснування серії, заголовок підсерії, номер випуску під серії, імена осіб, що брали участь у створенні всієї серії.

Дане видання не є серійним і видруковано воно без участі будь-яких організацій.

Вихідні дані сповіщають про:

ь Місце випуску книги - Київ;

ь Назву видавництва - «Веселка»;

ь Рік випуску видання - 1987.

Розташування вихідних даних є неправильним. Вірним буде такий варіант:

Київ

«Веселка»

1987

У книзі відсутній макет анотованої каталожної картки. Але це не є відхиленням від норм, адже у виданнях для дітей його можна не наводити.

На корінці книги надруковані лише імена авторів, і це неправильно, оскільки в одного автора може бути багато книг, і тоді читачеві доведеться вгадувати, яка книга перед ним.

Відсутні міжнародні стандартні номери та індекси класифікації.

Є вступна стаття, обсягом 6 сторінок, у якій розповідається про авторів, значення їх творчості, а також описуються персонажі оповідань, що містяться у виданні.

Надвипускні та випускні дані надруковані російською мовою. Вони розташовані на одній сторінці. Надвипускні дані повторюють дещо в іншій формі таку інформацію:

ь повну назву видання;

ь повну форму імені авторів;

ь вид видання за цільовим призначенням (літературно-художнє);

ь імена учасників редакційно-видавничого процесу за головними функціональними обов'язками: редактора, художнього та технічного редакторів, коректора.

Випускні дані містять:

ь формат паперу та частку аркуша;

ь наклад (тираж);

ь обсяг видання в умовних друкованих аркушах;

ь номер замовника виготівніка видавничої продукції;

ь назву та місцезнаходження видавця;

ь назву та місцезнаходження виготівника видавничої продукції.

Відомості про видачу свідоцтва про внесення до Державного реєстру України видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції не наводяться.

Розділ III. Відповідність обраного видання стандарту

Книга оповідань Олександра Копиленка та Юрія Старостенка є виданням для дітей. Згідно з ГСТУ 29.6 - 2002 видання залежно від вікової групи читачів поділяється на 4 групи:

ь I група - видання для дітей віком до 5 років включно;

ь II група - видання для дітей віком від 6 до 10 років включно;

ь III група - видання для дітей віком від 11 до 14 років включно;

ь IV група - видання для підлітків від 15 до 18 років включно.

Можемо зазначити, що обрана книга призначена для II вікової групи читачів [1].

Вимоги до видань II групи:

ь текст на особливій графічній основі повинен бути відтворений шрифтом кеглем не менше 14 п.;

ь основний текст видання на кольоровому фоні або на кольорових ілюстраціях повинен бути відтворений шрифтом рубленої гарнітури світлого широкого прямого накреслення кеглем від 16 п. місткістю до 6, 4 знака зі збільшенням інтерліньяжу від 4 п.

ь довжина рядка тексту повинна бути 81-167 мм;

ь не допускається відтворення основного тексту видання кольоровими фарбами та виворітним шрифтом;

ь основний текст повинен мати однакове поліграфічне виконання в усьому обсязі видання;

ь частина тексту у видання може бути виокремлена шрифтом іншого накреслення вічка, рисованим шрифтом, фарбами інших кольорів;

ь виокремлення може бути відтворене шрифтом напівжирного накреслення вічка кеглем, не меншим від кегля шрифту основного тексту, або курсивного накреслення вічка кеглем, більшим на 2 п. від кегля шрифту основного тексту;

ь висота літер тексту, відтвореного рисованим шрифтом, повинна бути не меншою за 16 п. зі збільшенням інтерліньяжу не менш як на 6 п;

ь кегель шрифту виокремлення фарбою іншого кольору повинен бути на 2 п. більшим від кегля основного шрифту;

ь допускається зменшення довжини рядка виокремлення до 4 кв. (72 мм);

ь не допускається виокремлення кольоровими фарбами на кольоровому фоні та на кольорових ілюстраціях;

ь не допускається виокремлення виворітним шрифтом;

ь для відтворення основного тексту та виокремлень слід застосовувати шрифти не більш як чотирьох гарнітур або накреслень вічка;

ь текст видання повинен мати в межах рядка рівномірні проміжки між рядками;

ь одна повна сторінка тексту видання не повинна містити більш як 8 переносів;

ь у книжкових виданнях не допускається розміщення основного тексту трьома й більше шпальтами;

ь ілюстративність видання рекомендується не менш як 30%;

ь відстань від ілюстрацій до текстівки повинна бути не меншою за 6мм. Кегель шрифту текстівок рекомендується не менший за 12п [1].

Отже, проаналізувавши книжку, варто зазначити, що вона не має значних відхилень від вимог стандарту:

ь кегль основного шрифту складає 16 п., що є нормою;

ь довжина рядка тексту 103 мм, за стандартом це допустимо;

ь основний текст має однакове поліграфічне виконання в усьому обсязі видання;

ь одна повна сторінка тексту видання не містить більш як 8 переносів;

ь текст видання має рівномірні проміжки між рядками;

За стандартом, відстань від ілюстрацій до текстівки повинна бути не меншою за 6мм. У книзі зустрічаються малюнки, що розташовані занадто близько до тексту. Ілюстративність видання складає приблизно 20 %, що не відповідає вимогам стандарту.

Розділ IV. Маркетингове дослідження

Вихованню дітей слід приділяти велику увагу. І тут місія дитячої літератури як вихователя дуже відповідальна. На дитячу літературу постійно спрямовані довірливі погляди дітей.

Історія людського суспільства поклала на літературу важливу відповідальність за виховання своїх дітей, за організацію життя, коронувавши її як одну з найперших і незамінних вихователів у житті кожної людини. Книги з давніх-давен були каталізатором суспільного руху, накопичувачем досвіду пращурів, сталевим стержнем цивілізацій. Всі поціновували книги як джерело знань та засіб їх передачі. Видатні люди минулого знали, який вплив має книга на людську свідомість, як вона може скеровувати долі народів, держав, окремих особистостей. Цей вплив простягається на континентах, триває століттями.

Виховувати дітей небайдужими до рідного народу, Батьківщини сьогодні не так просто в умовах, коли в ефірі, у пресі, на книжковому ринку спостерігаємо засилля несмаку, комерційної псевдокультури.

Естетичне виховання засобами художньої літератури посідає одне з провідних місць у національному вихованні, і водночас має формувати багату, орієнтовану на загальнолюдські цінності, особистість.

Через дитячу літературу кожна дитина повинна мати змогу розкрити свої творчі здібності, реалізувати потаємні задуми щодо проби сил у літературній творчості, в мистецтві, розширити світ своїх захоплень.

Основи національної культури та рис характеру закладаються в ранньому дитинстві. Тому, з точки зору дитячого виховання, виключне значення має національне виховання через книгу учнів молодшого шкільного віку. Саме в цьому віці здійснюються перші свідомі кроки в світ прекрасного, від яких залежить успіх роботи на наступних етапах виховання, а нерідко - естетичні запити й уподобання дорослих людей.

У своєму естетичному розвитку дитина проходить певні етапи:

ь ознайомлення

ь пізнання

ь творчість

Через читання дитячої літератури відбувається формування первинного уявлення про прекрасне, про мистецькі жанри та напрямки, відчуття краси поетичного чи прозового твору; на поглиблене вивчення мистецтва, художньої літератури, фольклору; на стимулювання власної творчості дитини, національних поглядів тощо.

Отже, основним засобом у національному та естетичному вихованні і культурному розвитку юних читачів залишаються твори художньої літератури.

Книга Олександра Копиленка та Юрія Старостенка дуже цікава. В ній зібрані два оповідання: «Лісові розмови» та «Як вони поживають». Разом вони відкривають перед читачем розмаїтий світ нашої природи, поглиблюють знання молодших школярів про фауну та флору, викликають бажання краще пізнати цей чудовий світ, охороняти й оберігати його все життя.

Опитування проводилось серед жінок 25-40 років, які мають дітей віком від 6 до 10 років.

Мета - визначити ступінь важливості літератури для дітей молодшого шкільного віку.

1. Чи грають книжки важливу роль в становленні дитини?

А. Так

Б. Ні

2. Чи може книга навчити дитину таким людським цінностям, як доброта, співчуття, взаємодопомога?

А. Так

Б. Ні

3. Оформлення яких книг є кращим: радянських чи сучасних?

А. Сучасних

Б. Радянських

4. Яка мова для дитячих книжок найкраща: російська чи українська?

А. Українська

Б. Російська

В. Це не важливо

5. Чи достатньо книжок у наш час друкуються на українській мові?

А. Так, їх достатньо

Б. Ні, недостатньо

6. Яка тематика дитячих книжок є найкращою для сприйняття дитиною?

А. Казки, легенди

Б. Фантастика

В. Байки

Г. Пригоди

7. Як часто ваша дитина проводить свій вільний час за читанням?

А. Читає кожен день

Б. Читає тільки шкільну літературу

В. Майже не читає

8. Чи влаштовує вас ціна на дитячу літературу?

А. Так

Б. Ні

9. Чи обговорюєте Ви з Вашою дитиною прочитані твори?

А. Так

Б. Ні

10. Який подарунок замовила б ваша дитина на День Народження?

А. Книжку

Б. Іграшку

В. Одяг

Г. Диск

11. Чи знайомі ви з книгою Оповідань Олександра Копиленка та Юрія Старостенка?

А. Так

Б. Ні

12. Якщо знайомі, то чи сподобалась вона вам?

А. Так

Б. Ні

Висновки

Отже, ми вивчили та проаналізували службову частину літературно-художнього видання, виявили помилки та з'ясували відповідність сучасним нормам.

Підсумовуючи викладений у роботі теоретичний матеріал, наведемо загальні вимоги до вихідних даних:

ь розміщати елементи вихідних відомостей треба тільки на тих місцях, які встановлені для них стандартом;

ь одні й ті ж самі елементи в різних місцях книги дублюються в однаковій формі (без розбіжностей), крім тих випадків, коли розходження, встановлене самим стандартом (повна форма імені або імені по-батькові в передвипускних даних, на відміну від форми на титульному аркуші, що визначається автором, а також інверсія - перенос повного імені або імені по-батькові за прізвище - у передвипускних даних, на відміну від прямого порядку на титульному аркуші);

ь не допускати розбіжностей у змісті й формі вихідних відомостей, спільних для томів, випусків, частин книги в кожному з них;

ь вказувати вихідні відомості мовою (мовами) видання, а на книгах, виданих не українською мовою, ще й у перекладі перед передвипускними даними мовою видання.

Таким чином, можна сказати, що вихідні відомості обраного нами для аналізу видання повністю не оформлені відповідно до сучасних стандартів.

Так на початкових сторінках знайдені помилки. На титулі неправильно розташовані вихідні дані. На звороті титулу відсутні індекси класифікації та міжнародні стандартні номери.

На корінці книги надруковані лише імена авторів, і це неправильно, оскільки в одного автора може бути багато книг, і тоді читачеві доведеться вгадувати, яка книга перед ним.

Неправильно розташовані вихідні дані.

Основний текст видання надрукований допустимим кеглем, але зустрічаються ілюстрації, розташовані на відстані менш як 6 мм від тексту, що за стандартом є неправильним.

Ілюстративність видання складає приблизно 20 %, а за стандартом видання для дітей II вікової групи повинно мати не менш як 30 % ілюстрацій.

На прикінцевих сторінках подані всі необхідні відомості як в над- випускних, так і у випускних відомостях.

Список використаних джерел та літератури

1. ГСТУ 29.6 - 2002. Видання для дітей. Поліграфічне виконання

2. ГСТУ 29.5 - 2002 Видання книжкові. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги

3. ДСТУ 3017 - 95 «Видання. Основні види: терміни та визначення»

4. ДСТУ 4861 - 2007 «Видання. Вихідні відомості»

5. Закон України «Про видавничу справу»

6. Копиленко О., Старостенко Ю. Як вони поживають. - К.: Веселка, 1987. - 2007 с.

7. Мильчин А.Э. Методика редактирования текста. - М.: Олимп, 1980. - 320 с.

8. Мильчин А.Э., Чельцова Л.К. Справочник издателя и автора: редакционно - издательское оформление издания. - М.: Олимп, 1999. - 688 с.

9. Огар Є.І. Дитяча книга: проблеми видавничої підготовки. - Л.: Аз-Арт, 2002. - 155с.

10. Сикорский Н.М. Теория и практика редактирования: Учебник. - 2-е изд., испр. и доп. - М., 1980. - 328 с.

11. Тимошик М.С. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. - 2-ге вид., стереотипне. - К.: Наша культура і наука, 2006. - 560 с.

12. Ткаченко В.П., Чеботарьова І.Б., Киричок П.О., Григорова З.В Енциклопедія видавничої справи. - Х.:Прапор, 2008. - 320с.

13. http://www.redaktoram.ru.

14. http://referat-ukr.com/dokumentoznavstvo/vidi-dokumentiv-vidannya-klasifikacziya-vidi.html

15. http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2008_09_18/Z970318.html

16. http://uk.wikipedia.org/wiki/Літературно-художні_видання

17. http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1294

18. http://revolution.allbest.ru/journalism/00044363_0.html

Додаток

Лапенко Н. Шляхи підвищення видавничої культури сучасної української книги на прикладі літературно-художнього видання.

Кваліфікаційна робота за спеціальністю «Видавнича справа та редагування». - Машинобудівний коледж Сумського державного університету, 2010.

Робота призначена для захисту на цикловій комісії спеціальності «Видавнича справа та редагування», а також для втілення у видавничу практику.

Праця присвячена вивченню сучасних вимог до оформлення службової частини видання на прикладі літературно-художньої книги, порівнянню їх з вимогами 1970х - 1980х років.

У першому розділі викладається основні теоретичні питання з обраної теми.

У другому розділі подається описання сучасних вимог до оформлення службової частини видання, викладається практичний аналіз обраної книги, оформлення її апарату порівнюється з сучасними вимогами.

У третьому визначається відповідність видання стандарту ГСТУ 29.6-2002. Видання для дітей. Поліграфічне виконання. Розглядається основний текст та додаткові компоненти.

У четвертому розділі подається маркетингове дослідження.

Размещено на Allbest.ru