Синонімія сучасної німецької мови

Вирішальну роль у збагаченні синонімічних ресурсів мови відіграють семантико-стилістичний та комунікативно-прагматичний аспекти мовлення.

Контекстуальна синонімія як мовленнєве явище передбачає референтну ідентичність, семантичну подібність, єдність функціонально-стилістичних показників та однакову прагматичну спрямованість номінативних одиниць, які синонімізувались у контексті. Незаданість системою мови, номінативна факультативність, невідтворюваність поза контекстом і пантемпоральність є невід'ємними властивостями контекстуальних синонімів.

Аналіз значень контекстуальних синонімів-іменників у німецьких художніх творах виявив, що вони мають складну імплікативно організовану багатомірну структуру, що складається з денотативного, мотиваційного, оцінного, емотивного, стилістичного та прагматичного компонентів і реалізується в контексті. Усі компоненти значень досліджуваних одиниць орієнтовані на досягнення певної прагматичної мети.

Контекстуальні синоніми-іменники містять у своїй семантичній структурі додаткові смисли, за рахунок яких розширюється семантична структура висловлення, що є підставою вважати їх номінативними одиницями з підвищеною інформативною значущістю. У зв'язку з цим контекстуальні синоніми-іменники вивчались як одиниці лексичного рівня, номінативна функція яких ускладнена емотивною, оцінною, експресивною, прагматичною та низкою стилістичних функцій. Установлено, що експресивне значення контекстуальних синонімів-іменників є результатом взаємодії загального комунікативного наміру мовця і мовних засобів експресивності. Контекстуальна синонімія іменників виникає внаслідок зміщення фокуса уваги з цілого об'єкта на певні його ознаки і сприяє, таким чином, виділенню об'єкта та його запам'ятовуванню, що створює сприятливі умови для успішної комунікації.

Контекстуальні синоніми-іменники реалізують оцінне значення на лексико-синтаксичному рівні за рахунок повторного вираження позитивної чи негативної оцінної інформації про об'єкт висловлення з різними ступенями інтенсивності. Емоційний потенціал досліджуваних одиниць обумовлений емоційним станом суб'єкта висловлення, конотативною структурою самих контекстуальних синонімів та / або атракцією емотивно односпрямованих номінативних одиниць у межах одного контексту.

Висновки

Синоніми - слова, близькі або тотожні за значенням, які по-різному називають те саме поняття.

Синонімічні відношення охоплюють більшість елементів лексичного рівня системи загальновживаної мови. Синонімія є характерною і для спеціальної мови, і для її підсистеми - термінології.

Мовознавець, А.П. Євгеньєва стверджує, що синоніми:

а) служать для деталізації і виділення тієї або іншої ознаки, істотної, з погляду того, хто говорить або пише;

б) служать вираженню ступеню;

в) виражають інтенсивність дії, що позначається;

г) виражає суб'єктивну оцінку.

Складність і багатоплановість відносин синонімів полягає, зокрема, в тому, що дана мікросистема іноді виходить за межі синонімічного ряду. Це може бути у випадках, коли вкрай полярні одиниці вже не є синонімами в тому сенсі який ми розуміємо. У подібних випадках синонімічний ряд перехрещується з тематичною групою.

З-поміж синонімічної лексики виділяються слова цілком тотожні щодо свого лексичного значення й емоційно-експресивного забарвлення. В основному це нейтральна лексика. Це абсолютні синоніми (лексичні дублети). Вони з'являються в мові:

а) внаслідок взаємодії літературної мови та діалектів;

б) внаслідок словотворчих процесів;

в) як результат співіснування запозичених і питомих слів.

Уміле й доречне використання синоніміки - один з найважливіших показників майстерності письменника, публіциста, оратора. На основі синоніми будуються такі стилістичні явища, як перифраза (перифраз) - описовий зворот мови, за допомогою якого передається зміст іншого слова не прямо, а через характерні ознаки.

Синонімія якнайкраще репрезентує лексичне багатство мови, є невичерпним джерелом стилістики. Використання синонімів у різних функціональних стилях неоднакове. В одних - широкий простір для синоніміки, в інших цей простір набагато вужчий.

Список використаних джерел

1. Апресян Ю.Д. Проблема синонімії. Питання мовознавства. - Донецьк: ВКФ «БАО», 1986. - 194 с.

2. Архангельська К.В. Рівнозначні синоніми німецької мови. - Москва: МДУ, 1958. - 56 с.

3. Гармут Ш. Німецько-російський синонімічний словник. - Москва, Іноземна мова, 1983. - 448 с.

4. Євгеньєва А.П. Проект словника синонімів. - Львів: ЛДУ, 1964. - 296 с.

5. Зінгер Л.Р., Строєва Т.В. Посібник по теоретичній граматиці і лексикології німецької мови. - Москва, 1962. - 205 с.

6. Зінгер Л.Р., Строєва Т.В. Синонімія. Ленінград, 1941. - 251 с.

7. Касландія В.А. Синонімія в німецькій мові: Довідник. - Москва: Вища школа, 1990. - 190 с.

8. Кодухов В.І. Методи лінгвістичних досліджень. - Москва: Вища школа, 1978. - 197 с.

9. Латишев Л.К. Переклад: проблеми теорії, практика і методика викладання. - Ленінград, 1988. - 443 с.

10. Лопатін В.В. Малий тлумачний словник російської мови. - Москва, 1993. - 337 с.

11. Марузо М. Словник лінгвістичних термінів. - Москва, Іноземна мова, 1960. - 439 с.

12. Реформатський А.А. Введення в мовознавство 4-е видання. - Москва, Гуманітарно-видавничий центр Владос, 1967. - 432 с.

13. Степанова М.Д., Чернишова І.І. Лексикологія. - СПб.: Антологія, КАРО, 1962. - 256 с.

14. Циганова В.Н. Синонімічний ряд. - Москва, 1966. - 160 с.