Труднощі перекладу власних назв

Частина антропоніма William the Conqueror в обох перекладах відтворена у формі адаптивного відповідника, а інша частину перекладена способом калькування - Вільгельм Завойовник, послуговуючись укоріненим в українськомовній історичній традиції варіантом.

Метод транслітерування ? повного або часткового, поєднаного з транскрибуванням, - Г. Буршина застосовує для відтворення таких антропонімів як: «Edwin and Morcar», - «Едвін і Моркар», «Edgar Atheling» - «Едгар Ателінг», «Tillie» - «Тіллі»; транскрипції: «Shakespeare» - «Шекспір», «Lacie» - «Лейсі»,» Elsie» - «Ельзі». Таке розмаїття перекладацьких прийомів, використання яких призводить навіть до порушення правописних норм української мови («Тіллі»), ми схильні пояснювати «правописним божевіллям», яке має місце у царині відтворення іноземних онімів від радянських часів і дотепер. В. Корнієнко, на відміну від Г. Буршиної, замінює вищезгадані оніми зовсім іншими іменами: «Elsie» - «Олша», «Tillie» - «Тільда», «Lacie» - «Асіла», вдаючися до одивлення тексту. От тільки незрозумілим лишаються мотиви, керуючись якими перекладачка перетворила пестливо-зменшувальні форми широковживаних англійських імен на незвичні для українського читача імена.

Г. Буршина перекладає зооніми та антропоніми: «the Mock Turtle» - «Фальшива Черепаха», «Cheshire Puss» - «Котик Сміюнчик», додаючи елементів власної інтерпретації персонажів. Але перекладачка спочатку відтворює the Queen of Hearts як Червона Королева, хоча потім як Чирвина Королева, за аналогією до «the Knave of Hearts» - «Чирвовий Валет» та «the King of Hearts» - «Чирвовий Король».

Дуже вдало, по-дитячому, В. Корнієнко відтворила ідейний зміст таких назв: «the Mock Turtle» - «Казна-Що-Не-Черепаха», «Tortoise» - «Не-Аби-Який-Черепаха», утворюючи до конверсії, притаманної онімам в українських казках. Слід відзначити одноманітність підходу до форми новоутворень.

Відомо, що в українській мові зменшувальні форми є дуже поширеними і становлять особливу структурно-конотативну реалію [18, с. 121], тому це явище часто використовується перекладачами. Так у нашому випадку перекладачі на морфологічному рівні змінюють слово, надаючи йому певного забарвлення, роблячи його зменшувально-пестливим: Котик Сміюнчик, Орля (Г. Буршина); Орлятко, Мурчик-Чеширчик (В. Корнієнко). Оскільки цільовою аудиторією цього твору-казки є діти, то цей прийом є доцільним.

Зазвичай назви казкових героїв перекладаються, адаптуючи під цільову аудиторію та закріплюючи за ними певне предметно-логічне значення, у безлічі різноманітних контекстів [25, с. 122]. Як показує проведений аналіз, деякі назви мали свої історичні укорінені в українській мові традиційні варіанти, якими послуговувалися у перекладах Г. Буршина та В. Корнієнко.

Втім, відкритим і дискурсивним лишається питання припустимості-неприпустимості вживання прийомів одомашнення або одивлення онімів при перекладі. Також постає багато запитань з приводу фонетичного відтворення ономів, відповідність перекладених власних назв та імен правописним нормам сучасної української мови. Слід також констатувати неодноманітність підходів до відтворення власних назв, яка прослідковується в обидвох перекладах. Ці та інші вади перекладу онімів твору Л. Керола «Аліса в Країні Чудес» належить виправити перекладачам-наступникам.

Висновки

Протягом дослідження ми проаналізували поняття та класифікації власних назв, а також способи перекладу англійських ВН українською мовою.

Таким чином ми виявили, що під власними назвами розуміють слова, що називають дійсний чи вигаданий об'єкт, особу чи місцевість єдину в своєму роді. Серед них розрізняють: 1) антропоніми - імена людей; 2) топоніми - географічні назви; 3) теоніми - назви божеств; 4) зооніми - клички тварин; 5) астроніми - назви небесних тіл; 6) космоніми - назви зон космічного простору і сузір'їв; 7) хрононіми («квазівласні імена») - назви відрізків часу, пов'язані з істричними подіями; 8) ідеоніми - назви об'єктів духовної культури; 9) хрематоніми - назви об'єктів матеріальної культури; 10) ергоніми - назви об'єднань людей: товариства, організації тощо; 11) гідроніми - назви водоймища (річки, озера, моря, болота); 12) етноніми - назви народів, етнічних груп.

До особливостей транскодування англійських онімів українською мовою варто віднести: 1) урахування усіх елементів, які беруть участь у письмовому оформленні запозиченого слова; 2) урахування усіх дій (процедур), які відбуваються із запозиченим словом при уведенні його в мову, яка приймає; 3) співвіднесеність письмової форми запозичення з існуючим орфографічним правилом; 4) виділення авторських особливостей при оформленні чужого слова. Так, англо-українські графічні відповідникі характеризуються як стабільністю, так і тенденцією до варіантності. Графічні відповідникі протягом усієї історії запозичення власних назв українською мовою складалися у мікросистему, тенденції якої діють і в наші дні. У цілому фонетичні та фонологічні особливості англійської мови виявляються при передачі англомовних власних назв мовою-сприймачем, переплітаються з особливостями цієї мови, перетворюючись у закономірності чи тенденції.

Ми розглянули основні складнощі перекладу власних назв і виявили, проблема відтворення та засвоєння іншомовних назв існує в усіх мовах світу, оскільки в своєму початковому мовному середовищі вони мають складну смислову структуру, унікальні особливості форми та етимології, можливості видозміни та словотвору, чисельні зв'язки з іншими одиницями та категоріями мови. При передачі імені чи назви іншою мовою більшість таких властивостей втрачається. Незнання чи ігнорування таких властивостей тільки ускладнює ідентифікацію носія імені. Аналізуючи сучасні засоби англійської та української мов, неважко помітити, що проблема іншомовних власних є актуальною, як ніколи, адже ономастикон містить у собі не лише назви, а також є ємким мовним елементом, що відображає культурні особливості певного народу, які висвітлюються за допомогою мови. Труднощі при передачі власних імен іншими мовами пов'язані із недостатньою науковою розробленістю питання. Неправильне вживання власних назв - це не тільки ознака неповаги до особи, ім'я якої називається, або низького рівня освіченості при вживанні, скажімо, топонімів, це також велика загроза мовній компетентності суспільства та комплексній системі колективного знання, що передається за допомогою мови.

Можемо зробити висновок, що власні назви українською мовою передаються за допомогою транскрипції, транслітерації, транспозиції або калькування.

Також ми проаналізували тринадцять етапів стратегії перекладацької роботи, в результаті яких перекладач приймає рішення щодо способів передачі власних імен і назв на мову перекладу, на матеріалі роману Дж. Роулінг «Гаррі Поттер та філософський камінь». Таким чином, на першому етапі роботи над передачею власних імен і назв перекладач повинен впевнитися в тому, що перед ним саме власне ім'я чи назва. На другому етапі перекладач повинен встановити, до якого класу предметів (денотату) належить власна назва. На третьому етапі перекладач повинен встановити національно-мовну належність та інші характеристики сигніфікату. На четвертому етапі перекладач повинен встановити, чи є власна назва одиничною чи множинною. На п'ятому етапі перекладач повинен встановити, чи не має власне ім'я традиційних відповідників. На шостому етапі, встановивши відсутність традиційних відповідників, виявити, чи можливо перенести власне ім'я в переклад в його оригінальному написанні. На сьомому етапі при неможливості прямої передачі необхідно обрати метод передачі формальної подібності (транскрипція чи транслітерація). На восьмому етапі необхідно перевірити отриманий результат на благозвучність. На дев'ятому етапі перекладач повинен перевірити відповідник на входження в синтагматичну і парадигматичну систему мови перекладу. На десятому - перевірити збереження рівнозначності імені при передачі формально різних його варіантів. На одинадцятому етапі перекладач повинен перевірити збереження в перекладі аспектів значення власного імені. На дванадцятому етапі перекладач повинен встановити, чи має власне ім'я внутрішню форму, і якщо так, встановити її актуальність. На тринадцятому етапі відбувається аналіз перекладу з точки зору його еквівалентності оригіналу. Звичайно, викладені етапи стратегії формування ономастичних відповідників перекладач не завжди виконує як ізольовані, послідовні і організовані дії. Однак аналітичне уявлення цієї стратегії може не лише допомогти в теоретичному осмисленні коректного підходу до передачі власних імен та назв, але і в практичному навчанні тих, хто лише починає формувати професійні навички перекладу.

Ми проаналізували різні українські переклади твору Л. Керола «Аліса в Країні Чудес» і визначили, що питання припустимості-неприпустимості вживання прийомів одомашнення або одивлення онімів при перекладі лишається відкритим і дискурсивним. Також постає багато запитань з приводу фонетичного відтворення онімів, відповідність перекладених власних назв та імен правописним нормам сучасної української мови. Слід також констатувати неодноманітність підходів до відтворення власних назв, яка прослідковується в обидвох перекладах. Отримані результати аналізу свідчать про те, що цей твір досі залишається викликом для будь-якого майстра художнього перекладу, а тому цікавим об'єктом дослідження.

Список джерел

переклад поттер ім'я власний

1. Андреева Л Н. Лингвистическая природа и стилистические функции «значащих» имен (антономасии) / Л.Н. Андреева. - М.: Высшая школа, 1985. - 256 с.

2. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов / О.С. Ахманова. - М.: КомКнига, 2007. - 576 с.

3. Бархударов Л.С. Язык и перевод (Вопросы общей и частной теории перевода) / Л.С. Бархударов. - М.: УРСС, 2010. - 240 с.

4. Бережна М.В. Тринадцять етапів перекладу власних назв та імен / М.В. Бережна // Вісник СумДУ. Філологія. - 2007. - №1. - С. 62-67.

5. Блох М.Я. Имена личные в парадигматике, синтагматике и прагматике // М.Я. Блох, Т.Н. Семёнова. - М.: Готика, 2001. - 194 с.

6. Бортняк Н. Наукова спадщина й громадсько - політична діяльність Степана Томашівського: історіографія та джерела / Н. Бортняк // Молода нація, 2000, №4. - С. 31 - 50.

7. Булаховский Л.А. Введение в языкознание / Л.А. Булаховский. - М.: Учпедгиз, 1984. - 174 с.

8. Виноградов В.С. Введение в переводоведение / В.С. Виноградов. - М.: Издательство института общего среднего образования РАО, 2001. - 224 с.

9. Влахов С.В. Непереводимое в переводе / С. Влахов, С. Флорин. - М.: Р. Валент, 2006. - 448 с.

10. Гиляревский Р.С. Иностранные имена и названия в русском тексте / Р.С. Гиляревский, Б.А. Старостин. - М.: Высшая школа, 1985. - 303 с.

11. Горняткевич А. Що або хто справді загрожує українській мові?/ А. Горняткевич // Сучасність. - 2000. - N4. - С. 146-153

12. Гудманян А.Г. Відтворення власних назв у перекладі: Автореф. дис… д-ра філол. наук: 10.02.16 / А.Г. Гудманян; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2000. - 40 с.

13. Ермолович Д.И. Имена собственные. Теория и практика межъязыковой передачи на стыке языков и культур / Д.И. Ермолович. - М.:Валент, 2005. - 416 с.

14. Ермолович Д.И. К вопросу о раскрытии содержательной структуры имен собственных в переводе / Д.И. Ермолович // Тетради переводчика. Вып. 18. - М.: Междунар. отношения, 1981. - с. 64-76.

15. Ермолович Д.И. Основания переводоведческой ономастики / Д.И. Ермолович. - М.: УРСС, 2005. - 48 с.

16. Живоглядов А.А. Поэтические имена собственные личные в системе национального антропонимикона современного английского язика / А.А. Живоглядов // Словообразование и лексические системы в разных языках. - Вып. 2. - Уфа, 1996. - с 39-49.

17. Зайцева К.Б. Английская стилистическая ономастика. Тексты лекций / К.Б. Зайцева. - Одесса: Типография «Одесского вестника», 1983. - 51 с.

18. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад / Р.П. Зорівчак. - Львів: ЛНУ, 1989. - 212 с.

19. Казакова Т.А. Практические основы перевода / Т.А. Казакова. - СПБ.: Союз, 2002. - 320 с.

20. Карпенко. О.Ю. Проблематика когнітивної ономастики / Карпенко О.Ю. - Одеса: Астропринт, 2006. - 325 с.

21. Козачук Г.О. Українська мова для абітурієнтів / Г.О. Козачук. - К.: Вища школа, 2006. - 287 с.

22. Корунець І. В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад) / І. В. Корунець. - Вінниця: Нова книга, 2003. - 448 с.

23. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства, підруч. - 2.вид. / М.П. Кочерган. - К.: Академія, 2005. - 368 с.

24. Курилович Е. Положение имени собственного в языке / Е. Курилович // Очерки по лингвистике. - М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1982. - С. 251-266.

25. Кухаренко В.А. Интерпретация текста: [уч. для студ. филол. спец.] / В.А. Кухаренко. - 3-е изд., испр. - Одесса: Латстар, 2002. - 292 с.

26. Леонович О.А. Очерки английской ономастики: Пособие для преподователей / О.А. Леонович. - М.: Интерфакс, 1994. - 128 с.

27. Марьеньянова Н.В. Символика личных имён в языке и переводе / Н.В. Марьеньянова // Межкультурная коммуникация и перевод: Материалы межвузовской конференции. - М., 2002. - С. 175-176.

28. Матезиус В. Избранные труды по языкознанию. Перевод с чешского и английского / В. Матезиус. - М.: 2010. - 232 с

29. Мельник М.Р. Вивчення власних назв в українській художній літературі / М.Р. Мельник // Наша школа. - 1998. - №3. - С. 50-52.

30. Мовознавство: Доп. та повідомл. на IV Міжнар. конгр. україністів / Ред.: В. Німчук; Міжнар. асоц. україністів, Ін-т укр. мови НАН України, Наук. т-во ім. Шевченка в Америці. - К.: Пульсари, 2002. - 418 с.

31. Офіційний веб-портал Державної служби інтелектуальної власності [Електронний ресурс]. - 2012. - Режим доступу: sips.gov.ua/t/docman/binary/trans/10NDb1.doc

32. Рекомендації щодо транслітерування та транскрибування літерами української абетки власних назв, поданих англійською, французькою, німецькою та італійською мовами [Електронний ресурс] / В. Моргунюк; А. Войцехович, Ю. Котіков, Н. Куземська, А. Новікова, Л. Пшенична, Л. Шрамко. - Офіційний веб-портал Державного департаменту інтелектуальної власності - 2010. - Режим доступу: http://sips.gov.ua/ua/transliteruvannja.html

33. Ролінґ Дж. Гаррі Поттер і філософський камінь / Дж.К. Ролінґ; з англ. пер. Віктор Морозов; за ред.: Петра Таращука та Івана Малковича. - Вид. 21-е. - К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. - 320 с.

Размещено на Allbest.ru