Складні синтаксичні конструкції - це багатокомпонентні, багаточленні складні речення, які складаються з трьох і більше предикативних частин, пов'язаних між собою в єдине ціле. Такі речення ще називають ускладненими складними реченнями. Вони активно функціонують у мові поряд зі складними реченнями найпростішої структури, які включають тільки дві предикативні частини.

Ускладнені складні речення на відміну від останніх дають змогу передати об'ємні розгалужені думки, велику і різноманітну інформацію, здійснити докладні описи чогось чи когось і т.п., що забезпечує їм широке використання в усіх стилях мови, особливо в науковому й художньо-белетристичному при описах природи, людей, їхніх переживань, почуттів тощо.

Отже, наявність таких структур у мові зумовлена потребами життя.

2. Різновиди складних синтаксичних конструкцій

1) складносурядні багатокомпонентні речення;

2) складнопідрядні багатокомпонентні речення;

3) безсполучникові багатокомпонентні складні речення і

4) складні багатокомпонентні речення змішаного типу, тобто складні речення з різними типами зв'язку.

До складних синтаксичних конструкцій також належить період як особливий тип складного речення, а також конструкції з чужою мовою.

1) Складносурядні багатокомпонентні речення як різновид складних синтаксичних конструкцій, вживаються в мові досить активно, проте не всіх типів. Переважно використовуються речення, в яких предикативні частини поєднуються в єдине ціле за допомогою єднальних і, рідше розділових та протиставних сполучників.

У цій функції найчастіше виступають єднальні сполучники і, ні. ні, ані. ані, зрідка використовується сполучник та, вжитий в значенні сполучника і. Напр.: Твій поцілуй всі душі благородить І сльози на алмаз переміняє. І дотик твій із терня рожі родить, І по серцях мов чар солодкий ходить, І будить, молодить і оп'яняє (І. Франко). Весь Божий світ сміявсь, радів. Раділо сонце, ниви, луки. І я не виніс щастя - муки, І задзвеніли в серці звуки, І розітнувсь мій перший спів. (О. Олесь). Вона не зверне тебе в соняшний сад. Ні кроку зі шляху, ні думки назад, Ні хвилі даремне не місці (О. Ольжич). Лише небо гуде неокрає, Та сім'я журавлина на крилах весну піднімає, Та ясними ночами зорі світять мечами. (А. Малишко).

Схематично наведені вище речення можна зобразити так:

(Квадрати, розмішені горизонтально, позначають предикативні частини - речення, поєднані сурядним зв'язком, як рівноправні). У перших двох реченнях предикативні частини з'єднані єднальним сполучником і, у третьому - повторювальним сполучником ні, у четвертому - сполучником та в єднальному значенні. Проте найширше в багатокомпонентних складносурядних реченнях вживається єднальний сполучник і, особливо в поетичних творах, що можна проілюструвати на поезіях Т. Шевченка, І. Франка, О. Олеся. Напр.:

І небо невмите, і заспані хвилі;

І понад берегом геть-геть

Неначе п'яний очерет

Без вітру гнеться. Боже милий! (Т. Шевченко).

І як се я ще досі не вдурів?

І як се я гляджу і не осліпну?

І як се досі все те я стерпів

І у петлю не кинувся коніпну? (І. Франко).

І на степу посходить знов

І воля, й слава, і любов,

І зацвітуть, як мак, вони,

І (щастя діждуть) їх сини (О. Олесь).

Нерідко в мові, переважно в художній літературі, використовуються багатокомпонентні складносурядні конструкції, в яких предикативні частини поєднуються в єдине ціле за допомогою сурядних сполучників різних груп, а саме: єднальних, протиставних і розділових або єднальних і протиставних чи єднальних і розділових, залежно від змісту висловлюваних думок. Саме сполучники виражають у складному реченні різні смислові відношення між його частинами і оформляють думку відповідного змісту. Напр.: Хоч ненастанно стяг мій вітром бився, та не високо плив в руці слабій, І хоч я жив, то все ж я не нажився (І. Франко). (єднально-протиставно-розділові відношення). Чом тісно так в світі, нелюдяна жить? Чи люду за мною наплодилось нам, Чи більш до життя потребує він сам?, Ні люду замноги на нашій ріли, Ні в нього самого потреби зросли, А більш його дома стіснили чужії, На рук його працю мов трутні падкії (І. Франко) (розділово-єднально-протиставні відношення). Соняшник лежить неподалік, переїханий колесом, але він ще цвіте, цвіте в пилюці, і пахне цей квітчастий брат сонця дитинством, і бджола заклопотано лазить по його тугому, передавленому колесом щільникові, впивається в кожну чашечку, бере нектар (О. Гончар) (протиставно-єднальні відношення). Тебе сьогодні вже немає, Та ще квітки твої живі, І погляд мій тебе шукає, І тяжко плачуть солов'ї (О. Олесь) (протиставно-єднальні відношення). Людей мільярди, і мільярди слів, а ти їх маєш вимовити вперше (Л. Костенко) (єднально-протиставні відношення), Перше з наведених складних речень включає чотири предикативні частини, дві перші поєднані протиставним сполучником та, друга і третя - єднальним сполучником і, а третя і четверта - розділовим сполучником то, який виконує функцію протиставного сполучника але.

Друге складне речення включає п'ять предикативних частин. Дві перші пов'язані розділовим повторюваним сполучником чи. чи, третя частина приєднується до другої, а четверта до третьої - єднальним повторюваним сполучником ні. ні, а п'ята з'єднується з четвертою за допомогою протиставного сполучника а, в результаті чого виникає складна синтаксична конструкція з різними синтаксичними відношеннями між її частинами. Третє з наведених речень складається з чотирьох предикативних частин, з яких перші друга поєднуються протиставним сполучником але, третя частина приєднується до другої, а четверта до третьої - за допомогою єднального сполучника і, що сприяє утворенню складної синтаксичної конструкції з протиставно-єднальними відношеннями. Такі ж, протиставно-єднальні відношення спостерігаються і в четвертому із наведених складних речень, що теж складається з чотирьох предикативних частин, з яких перша й друга з'єднуються протиставним сполучником та, третя приєднується до другої і четверта до третьої єднальним сполучником і. У п'ятому реченні три предикативні частини, перша і друга поєднані єднальним сполучником і, а друга і третя - протиставним сполучником а.

Отже, поєднання предикативних частин у складносурядних багатокомпонентних реченнях може здійснюватися за допомогою різних сурядних сполучників, комбінування яких може бути довільним.

2) Складнопідрядні багатокомпонентні конструкції - це складні речення, в яких при одній головній частині є дві і більше підрядних частин. У таких реченнях можуть бути підрядні частини усіх типів і зв'язуватися вони можуть всіма засобами підрядного зв'язку.

У межах складнопідрядних багатокомпонентних речень виділяються:

1) речення з послідовною підрядністю;

2) речення з паралельною підрядністю, або супідрядністю;

3) речення з послідовною і паралельною підрядністю.

а) Речення з послідовною підрядністю - це такі складнопідрядні багатокомпонентні речення, в яких при головній частині, чи при головному реченні е кілька підрядних частин, або речень, які послідовно залежать одне від другого, тобто перше підрядне речення відноситься до головного, друге підрядне - до першого підрядного, третє підрядне - до другого підрядного і т.д., причому кожне підрядне речення в такі конструкції, крім останнього, одночасно виконує подвійну функцію: по відношенню до попереднього речення воно є підрядним, а по відношенню до наступного - головним. Перше підрядне речення називається підрядним першого ступеня, друге - підрядним другого ступеня, третє - підрядним третього ступеня і т.д. Напр.: Не поет, хто забуває Про страшні народні рани, Щоб собі на вільні руки Золоті надіть кайдани! (Леся Українка). Найсвятіші наші помисли спрямовані на те, щоб розквітло на планеті життя справді братерське, без воєн, без чвар і тривог, які зараз колишуть світом. (О. Гончар).

У першому наведеному реченні головним є речення Не поет, від нього залежить перше підрядне, - хто забуває про страшні народні рани, до якого відноситься наступне підрядне - щоб собі на вільні руки золоті навіть кайдани. Перше підрядне по відношенню до другого є головним реченням. Отже, залежність речень послідовна. У другому реченні спостерігається аналогічне явище. Від головного речення Найсвятіші наші помисли спрямовані на те залежить підрядне - щоб розквітло на планеті життя справді братерське, без воєн, без чвар і тривог, яке по відношенню до другого підрядного, що від нього залежить, є головним.

Схематично залежність частин двох наведених складних речень з послідовною підрядністю можна зобразити так:

На таких схемах наочно простежується залежність речень у складних синтаксичних конструкціях, їх структура.

Зазначимо, що підрядні речення в складнопідрядних утвореннях завжди починаються сполучниками або сполучними словами (див. наведені вище приклади), чим вони відрізняються від головних речень, в яких ніколи не може бути ні сполучника, і сполучного слова.

Найбільш поширеним різновидом складнопідрядних речень з послідовною підрядністю є конструкції, в яких першим є головне речення, а за ним ідуть послідовно підрядні речення. Такі структури застосовуються в усіх стилях мови. Напр.: На параді відзначалося, що проблема фінансування наукових закладів в Україні є особливо важливою, оскільки вона безпосередньо стосується формування молодого наукового потенціалу української держави (З газети). Ви скажіть, що я не хочу Слави з рук його приймати. Бо лихую тільки славу Тії руки можуть дати (Леся Українка). Проте зрідка головне речення в багатокомпонентних складнопідрядних реченнях з послідовною підрядністю може стояти після підрядних, у кінці складного речення. Напр.: І де вже мені не доводилось бути, в таких місцях, що, здавалося, крук кості української не занесе туди, а глянь - ллється українська мелодійна мова, долітає, буцім з далекої сільської улиці, українська пісня. (П. Грабовський). можливі також випадки, коли підрядні речення одного ступеня розриваються підрядними реченнями іншого ступеня. Напр.: Чудова тепла ніч таємничо зоріла, коли Маруся спішно випорснула з хати, проповзла попід гіллястим наметом розквітлої калини, що стелилася по землі, і опинилася в саду (Марко Вовчок).

Структура таких речень, зокрема місце в ньому головного і підрядних у кожному конкретному випадку зумовлена змістом повідомлюваної думки і тими завданнями, які ставить перед собою їх автор.

б) Речення з паралельною підрядністю, або супідрядністю - це такі складнопідрядні багатокомпонентні конструкції, в яких кілька підрядних частин, або речень, залежать від головної частини, або головного речення. Розрізняють супідрядні речення однорідні і неоднорідні. Однорідними супідрядними називаються такі підрядні речення, які залежать від одного члена головного речення, відповідають на те саме питання і приєднуються до головного переважно за допомогою однакових сполучників. Напр.: З викладеного видно, що на сьогодні серед економістів немає єдиного погляду на роль грошей у народному господарстві, що цю проблему економісти кожної країни мають розв'язувати самостійно (З журн.). Тоді, як ще листя зелене було, Як трави стояли і квіти пахтіли, Кудись несподівано сонце зайшло. (О. Олесь). Я з тих країв, де над Дніпром цвітуть, шумлять гаї, де з дня народження мені співають солов'ї (М. Нагнибіда). Ви скажіть сьому зухвалацю. Що тепер настав день суду. Що терпів його я довго. Але більш терпіть не буду (Леся Українка).

У першому з наведених речень підрядні однорідні речення пояснюють у головному речення предикативне слово видно, відповідають на питання що? і приєднуються до головного речення сполучником що.