Складнопідрядні речення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Складнопідрядні речення

План

У функції підмета головного речення можуть виступати й інші. Займенники, а саме: все, всі, всякий, кожний, я, ми.

В таких реченнях підрядне конкретизує значення підмета через пропущений займенник той (та, те), напр.: Всі ті, кому дорога була воля, відчули смертельну небезпеку. (Н. Рибак). І все це бачили, кому хотілося бачити, усе це знали, кому хотілося знати. (Панас Мирний). Кожен, хто живе в цивілізованій державі, має право на повагу до його гідності. (З газети).

б) Підрядне підметове речення може відноситись до присудка головного речення, який виражається дієсловом з постфіксом - ся (-сь). Таке підрядне речення виконує функцію розгорнутого підмета до головного речення або уточнює наявний у ньому підмет. До головної частини такі підрядні речення приєднуються сполучниками що, щоб, мов, мовби, наче, неначе, начебто, ніби, як. Напр.: Мені ввижається, як в тихім ріднім краї старий дідусь навча своїх онуків (Леся Українка). Здавалось, мов усі старі могили ховають те, що ми про щастя говорили (Леся Українка). Іноді Чернишової здавалося, що це не ніч, а білий день, і що ворогові зараз видно все, що найбільше відповідало характерові Багірова (О. Гончар).

в) Підрядні підметові речення, які виконують роль підмета при присудку головного речення, вираженому присудковими словами на - о, - е: видно, відомо, приємно, очевидно, байдуже, добре, цікаво і под. Такі підрядні речення приєднуються до головного за допомогою сполучників де, куди, звідки, коли, чи, щоб, що, як, який. Напр.: Очевидно, що розвинуті країни працюють над наукомісткими, інтелектуальними технологіями (з журн.). Приємно, коли соціальним проблемам в державі приділяється належна увага (з газ.). Відомо, що однією з головних умов відродження виробництва України має бути захист її ринку та виробника (з газети). Підрядні підметові речення можуть уточнювати підмет головного речення, виражений субстантивованою частиною мови, напр.: Єдиний (хто?), хто не втомлюється, - час! (Ліна Костенко).

Стосовно головного речення підрядна підметова частина може займати будь-яке місце, тобто вона може стояти після головного речення, перед ним і в середині головного речення. Напр.; Хто садить дерево, благословен! Благословен, хто викопав криницю! (М. Рильський). Тут все, що зроблене віками, залишиться для прийдешніх поколінь (з газети). Що ж! тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив! (Леся Українка). Підрядні підметові речення широко використовуються в науковому стилі.

2) Підрядним присудковим називається таке речення, яке конкретизує зміст іменної частини присудка головного речення, вираженого вказівними займенниками той (та, те, ті) або такий (така, таке, такі).

До головного речення підрядні присудкові частини приєднуються за допомогою сполучників що, мов, немов, наче, неначе, ніби, як, щоб і сполучних слів який, чий, котрий, що. Напр.: Який спосіб життя людей, - такий спосіб їх мислення (з газети). Які діла, така й нагорода (Леся Українка).

Сполучники не тільки приєднують підрядні присудкові речення до головного, але й надають їм додаткових відтінків. Так, підрядні речення з порівняльними сполучниками як, наче, неначе набувають порівняльного відтінку, напр.: Хіба і ти такий, як твій батько? (Панас Мирний). Вітер такий, неначе сто відьом справляють весілля на Лисій горі (О. Бойченко).

Підрядні речення зі сполучниками що і щоб набувають відтінків міри і ступеня або наслідку, напр.: А чутка у гаю була така, що ніби Щука та частенько, як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле то щупачка, то сотеньку карасиків живеньких або линів гарненьких (Л. Глібов). Та часи тепер зовсім не ті, щоб одною пихою жить (Панас Мирний). Я не такий, щоб зрадити людину (Леся Українка).

У переважній більшості підрядні присудкові речення конкретизують дуже загальний присудок-займенник, напр.: Яке буття суспільства, які умови суспільного життя, - такі його ідеї, теорії, політичні погляди, політичні установи (з газ.). Який спосіб виробництва у суспільстві, - таке в основному і саме суспільство, такі його ідеї і теорії. (З журналу).

Підрядні присудкові речення найчастіше можуть стояти після головного і рідше - перед головним, коли необхідно наголосити на важливості сказаного у головному реченні.

У переважній більшості присудкові підрядні речення вживаються в розмовно-побутовому й художньо-белетристичному стилях.

3) Підрядним додатковим називається речення, яке конкретизує додаток головного речення або замінює його, виступаючи розгорнутим додатком при присудку чи при іншому члені головного речення.

До підрядного додаткового речення від головного можна поставити питання усіх непрямих відмінків, як і до звичайних додатків. Напр.: Слава тому (кому?), хто в бою за Вітчизну твердо тримає окрилений стяг (В. Сосюра). Слід підкреслити (що?), що в Україні слід будувати ринкові відносини за прикладом розвинутих держав (з журналу).

Підрядні додаткові речення залежно від будови головного речення поділяються на два типи:

а) Підрядні речення, які уточнюють, конкретизують наявний в головному реченні додаток, виражений вказівним займенником (то, та, те, ті) або означальним займенником (всякий, кожний, весь, вся, все, всі) у формі непрямого відмінка. Напр.: Слід звернути увагу на те (на що?), що в Європейському Союзі є 8 типів субсидій фермерам (з журналу). Міжнародна глобалізація виробництва характерна тим (чим?), що об'єднання (кооперація) відбувається в світі пошарова (з журналу). Зрозуміло, що країни, які перебувають на вищому щаблі, ніяк не зацікавлені в тому (в чому?), щоб втягувати в своє коло країни нижчого щабля (з журналу). Я руку подаю через моря і гори усім (кому?) хто камінь б'є, хто землю ревно оре, хто вугіль добува і зеленить поля, усім (кому?), чиїм трудом овіяна земля (М. Рильський).

б) Підрядні додаткові речення, які замінюють відсутній в головному реченні додаток, тобто виконують функцію розгорнутого додатка, напр.: Не знаю я (чого?), що буде після нас, в які природа убереться шати (Л. Костенко). Я чую (що?), як радість крилата, мов птиця, Співає в ранковій імлі (В. Григоренко).

Підрядне додаткове речення, виконуючи функцію розгорнутого додатка, найчастіше відноситься до дієслова-присудка.

З головним реченням підрядні додаткові речення зв'язуються сполучниками що, щоб, як, мов, немов, немовби, ніби, нібито, неначе, начебто, чи і сполучними совами хто, що, який, чий, котрий, скільки, наскільки, навіщо, де, куди, звідки, коли, чому, як. Напр.: Добре жить тому (кому?), чия душа і дума добро навчилися любить! (М. Нагнибіда). Нам не злічити (чого?), скільки склали тоді в цеху ми дизелів, які у флоті називали серцями гордих кораблів (М. Нагнибіда). Відсій кукіль і відбери зерно, Посій його й не жди (чого?), як зійде ряснотою, А прагненням своїм і працею крутою Доглянь і перевір (що?), яке на зріст воно (А. Малишко).

Підрядні додаткові речення, як відзначалося вище, переважно відносяться до дієслова-присудка, хоча можуть відноситись й до інших членів головного речення, виражених прикметниками, прислівниками, дієприслівниками, безособово-предикативними словами, що можуть мати при собі додаток. Напр.: Треба (що?), щоб питання про забезпечення села нафтопродуктами, було вирішене якнайшвидше (з газ.). Коли збігти на цю гору., то звідси видно далеко (що?), як степ маревіє на південь, а край нього на обрії ракетним сліпучим металом блищить смужка моря, морський лиман (О. Гончар). Жаль (чого?), що я не дружив з голубами (А. Малишко). Шкода (чого?), що ця проблема не була розглянута вчасно (з газ.).

Сполучники і сполучні слова, якими з'єднуються підрядні речення з головним, можуть надавати цим реченням додаткових відтінків. Так, наприклад, сполучники немов, немовби, ніби, нібито, наче, надають підрядним додатковим реченням непевності, сполучні слова який, котрий вказують на різновиди або якість підметів, напр.: В дирекції повідомили (що?), ніби план випуску двигунів уже виконано (з газети). А згадаймо ж, працею якою У природи вирвано цей дар! (М. Рильський).

Сполучні слова хто, що, кого, кому концентрують увагу на суб'єкті чи об'єкті дії, сполучник щоб надає підрядному реченню відтінку мети, напр.: Найрізноманітніші погляди мають спільне в тому (в чому?), що праця повинна підтримувати та забезпечувати відповідно до суспільного прогресу фізіологічний та духовніш рівні життя людини (з журн.). А втім, приїжджий. з надзвичайною точністю розпитав (про що?), хто в місті губернатор, хто голова палати, хто прокурор. (М. Гоголь). На засіданні повідомили (про що?), кому відповідати за цю ділянку роботи (з газ.). За променистий Дніпрогес, за блиск огнів на виднокрузі, за те, щоб весь наш край воскрес, спасибі вам, спасибі, друзі! (М. Рильський).

Сполучні слова де, куди, звідки надають підрядним реченням відтінку просторового значення, коли - часового значення, як - відтінку способу дії, напр.: Він признавсь (в чому?), що бачив її вчора ввечері в березі, і почав розпитувати (про що?), звідкіль вона прийшла у Верхівку і (про що?) де вона стала в найми (І. Нечуй-Левицький). Не знав (чого?), коли й у село прийшов, як і додому достався (М. Коцюбинський).

Підрядне додаткове речення стоїть, як правило, після головного речення або в середині головного. Перед головним воно буває рідко. У таких випадках переважно воно виступає своєрідним запитанням, відповідь на яке міститься в головному реченні, напр.: Звідки вони взялися, ніхто ні в кого про те не питав (Ю. Смолич).

Підрядні додаткові речення активно вживаються в усіх стилях мови, особливо в художньо-белетристичному й розмовно-побутовому.

4) Підрядні підметові, присудкові й додаткові речення за структурно-семантичною класифікацією об'єднують у групу з'ясувальних підрядних речень.

З'ясувальними називають такі підрядні речення, які розкривають, пояснюють зміст члена головного речення, до якого стосуються і від якого залежать, або описово замінюють в головному реченні підмет, присудок, додаток.

Від члена головної частини до підрядного з'ясувального речення завжди можна поставити питання. Підрядне з'ясувальне речення, яке відповідає на питання називного відмінка хто? що? Замінює відсутній у головній частині підмет, напр.: Іноді Чернишові здавалося (що?), що це не ніч, а білий день. (О. Гончар).

Підрядні з'ясувальні частини, що відповідають на питання непрямих відмінків, фактично виконують роль розгорнутого додатка до предиката головного речення або уточнюють, конкретизують зміст додатка головної частини, вираженого вказівним займенником. Напр.: Слід відзначити (що?), що автор статті дуже влучно підмітив взаємозв'язок приватної власності з інстинктами людини (3 журн.). Товаришко! Хто зна (що?), чи хутко доведеться Провадить знов розмови запальні (Леся Українка). Конституція України націлює на те (на що?), щоб проводити в ній економічні реформи (З журн.).

Підрядні з'ясувальні речення можуть конкретизувати дуже загальний присудок головного речення, виступаючи його своєрідним означувачем, напр.: Який спосіб виробництва у суспільстві, - таке в основному і саме суспільство (яке?) (З журн.). Який спосіб життя людей, - такий спосіб їх мислення (який?) (З журн.).

Підрядні з'ясувальні речення з'єднуються з головним тими ж сполучниками і сполучними словами, що й підрядні підметові, присудкові і додаткові, які в сукупності комплектують групу підрядних з'ясувальних речень.

Місце підрядної з'ясувальної частини в реченні у переважній більшості після того члена, зміст якого вона розкриває чи конкретизує, напр.: Добре жить тому, чия душа і дума добро навчилися любить (М. Нагнибіда). Хіба і ти такий (який?), як твій батько? (Панас Мирний). Щасливий (хто?), хто сни має милі (Леся Українка).

Підрядна з'ясувальна частина може стояти перед головною тільки тоді, коли на ній потрібно особливо сконцентрувати увагу, підкреслити її смислову значимість, напр.: Яке буття суспільства, які умови матеріального життя суспільства, - такі його ідеї, теорії політичні погляди. (З журн.).

3'ясувальні підрядні речення активно використовуються в усіх функціональних стилях.

Докладну характеристику підрядних з'ясувальних речень фактично подано вище при аналізі підрядних підметових, присудкових і додаткових речень.

5) Підрядним означальним називається таке речення, яке виступає у ролі означення до якогось члена головного речення, вираженого іменником або іншим субстантивованим словом, чи конкретизує, уточнює зміст означення займенника. Від того слова в головному реченні, до якого відноситься підрядне, можна поставити до підрядного речення питання який? яка? яке? в різних відмінках. Напр.: Я з тих країв (яких?), де над Дніпром цвітуть, шумлять гаї (М. Нагнибіда). Довіку мене зігрівало святе відчуття (яке?), що лиш рідна земля може дати нам силу життя (Л. Забашта).

В обох речення підрядні означальні частини конкретизують зміст означень до тих слів у головному реченні, від яких вони залежать.

Підрядні означальні речення можуть не тільки конкретизувати, уточнювати наявне в головному реченні означення, але й замінювати його, напр.: Радісно усвідомлювати себе громадянином країни (якої?), в якій наука посідає провідне і найпочесніше місце (І. Павлов).

Підрядні означальні речення приєднуються до головного за допомогою сполучних слів хто, що, який, чий, котрий; де, куди, звідки, коли, як, сполучників що, щоб, мов, немов, мовби, немовби, наче, неначе, начебто, ніби, нібито, як.

Найчастіше підрядні означальні речення з'єднуються з головним сполучними словами який і що, напр.: Я славлю сонце над землею, що сяє тисячею огнів. (В. Сосюра). Стародавні єгиптяни писали ієрогліфами - чітко виведеними знаками - малюнками (якими?), які зображували слова (3 журн.).

Сполучні слова і сполучники, які з'єднують підрядні означальні речення з головним, можуть надавати їм додаткових відтінків. Так, відносні прислівники де, куди, звідки, коли можуть надавати підрядним означальним реченням відтінків місця, часу, просторового значення, напр.: Можна щиро питатися батьківщиною (якою?), де так дбайливо і широко заохочуються прогрес науки і культури. (І. Павлов). Для більшої безпечності вони почали спускатися по східцях у чорний колодязь (який?), звідки тягло неприємним духом старого льоху (П. Панч). Прийгшіа та пора (яка?), коли кожна людина може засяяти, як веселка (М. Стельмах), Він з великою веселістю описав мені сім'ю коменданта, його товариство і край (який?), куди завела мене доля (О. Пушкін).

Сполучне слово який надає підрядному означальному реченню додаткового відтінку уподібнення, порівняння, а сполучне слово чий - відтінку приналежності. Напр.: Україна належить до тих країн, які, виборовши незалежність, стали на шлях, який веде в коло розвинутих країн (3 газ.). Із них бери зразок прекрасний, 3 мартенівців, із шахтарів; Чий труд дочасний і незгасний В єдиний в'яжеться мотив (М. Рильський).

Підрядні сполучники як, мов, мовби, немов, немовби, наче, неначе, ніби, нібито надають підрядним означальним реченням відтінку порівняння. Напр.: Все говорилось з таким спокоєм, з холодом навіть (яким?), наче факти з середніх віків (які?), які можна згадати, але не можна збагнути (М. Коцюбинський). Стоять у приярках артилеристи та мінометники з таким виглядом (яким?), мовби пройшли вже з боями півсвіту і стали оце на останньому рубежі (О. Гончар). Зрідка підрядні означальні речення з'єднуються з головним реченням за допомогою сполучника щоб, який надає їм значення меті, напр.: Ні, сили на землі нема і сили на землі не буде, Щоб потягти нас до ярма, Щоб потоптати наші груди. (М. Рильський).

У складнопідрядному реченні можуть бути підрядні означальні речення, з'єднані з головним різними сполучниками і сполучними словами, які надають цим реченням різних відтінків. Напр.: Благословен той день і час (який?), Коли прослалась килимами Земля (яка?), яку сходив Тарас Малими босими ногами, Земля (яка?), яку скропив Тарас Дрібними росами-сльозами (М. Рильський).

Підрядне означальне речення у складнопідрядному реченні може стояти після головного, або в середині його, але завжди воно стоїть після того слова, яке воно пояснює і уточнює.

Підрядні означальні речення слід відрізняти від підрядних присудкових. При цьому слід зважати на те, що підрядні означальні речення уточнюють або замінюють означення в головному реченні, тоді я підрядні присудкові - пояснюють, уточнюють присудок головного речення. Напр., пор.: Вони ті працівники-хлібороби (які?), що здобули перемогу на змаганнях сільськогосподарських колективів (З газ.) (означальне). Ми ті (частина складеного іменного присудка), кому судилося ще жити (М. Бажан) (присудкове).

6) Обставинними називаються такі підрядні речення, які розкривають, пояснюють ті обставини, при яких відбувається дія чи інше явище, про які йдеться в головному реченні.

Залежно від значення підрядної частини виділяють такі види обставинних підрядних речень: а) підрядні способу дії; б) підрядні місця; в) підрядні часу; г) підрядні мети; д) підрядні причини; е) підрядні умовні; є) підрядні наслідку; ж) підрядні допустові.

Отже, виділяється стільки підрядних обставинних речень, скільки є обставин.

а) Підрядні речення способу дії вказують на характер чи спосіб проходження дії або стану головного речення. До цих підрядних речень від головного можна поставити питання: як? яким способом?

З головним реченням підрядні способу дії з'єднуються сполучниками як, мов, немов, наче, неначе, начебто, ніби, нібито, що, щоб, ніж. Напр.: Зброє моя, послужи воякам Краще (як?), ніж служиш ти хворим рукам! (Леся Українка). Труби мінометів уже розпеклись так (як?), що не можна було торкнутись рукою (О. Гончар).

Сполучникам у головному реченні (за винятком сполучника ніж) може відповідати співвідносне слово так, що виступає в ньому обставиною способу дії, напр.: Було так тихо (як?) що Остапові кроки лунали в полі (як?), мов гупання ціпа на току (М. Коцюбинський). Він добре орієнтувався в місцевості і тому йшов серед цих прадавніх сивих ярусів каміння так твердо й упевнено (як?), наче проходив тут уже не перший раз (О. Гончар).

Якщо слово так відсутнє, підрядне речення, що зв'язується з головним сполучником як, відноситься безпосередньо до присудка і виконує при ньому функцію розгорнутої обставини способу дії. Напр.: А сонечко встане (яким способом?), як перше вставало, і зорі червоні, як перше пливли, попливуть і потім (як?) (Т. Шевченко).

Підрядні речення способу дії поділяються на такі різновиди: підрядні власне способу дії; підрядні способу порівняльні і підрядні речення міри і ступеня.

Підрядні власне способу дії тільки характеризують дію головного речення і ніяких додаткових змістових відтінків не мають, 3 головним реченням вони з'єднуються за допомогою сполучників як, що щоб. Напр.: Як вість народу до народу, як дружби чистий заповіт, ріку я славлю повноводу, живого свідка вмерлих літ (як?) (М. Рильський). А сьогодні тихо, любо (як?), як у травні після злив. (О. Олесь). І рости і діяти нам треба так (як?), щоб аж гриміло з краю в край (П Тичина). Буває так (як?), що соціальні питання в колективі вирішуються при активному втручанні громадськості (З газ.).

Підрядні способу дії порівняльні мають виразний порівняльний відтінок і з'єднуються з головним реченням за допомогою порівняльних сполучників як, мов, немов, наче, неначе, мовби, немовби, начебто, ніби, нібито, ніж. Напр.: Для Батьківщини серце наше б'ється_} що сяє нам (як?), як небо голубе, і кожний з нас учитися клянеться й товаришів любити (як?), як себе (В. Сосюра). З-за клубків білосніжних хмар інколи вигляне сонце, і тоді ліс і поляни всміхаються до нього, мов до найближчого знайомого, мов до рідного (Ю. Збанацький). І блідий місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав (як?), Неначе човен в синім морі, То виринав, то потопав (Т. Шевченко). Небо, неначе в трояндах, цвіло. (як?) (О. Олесь). Де-не-де озветься пташина несміло (як?), Немов перед бурею в темному краю. (Леся Українка). Увечері, мов зоря тая, Марія з гаю виходжає. (як?) (Т. Шевченко). Сонце ллється (як?), ніби дощ, крізь хмар жовтавий пух (М. Рильський).

У деяких підручниках підрядні речення способу дії порівняльні виділяються в окремий вид підрядних порівняльних речень¹¹ Див. Сучасна українська літературна мова. За ред. М.Я. Плющ. - Київ: Вища школа, 1994. - С. 370..

У складнопідрядних реченнях з підрядними способу дії виділяються підрядні речення із значенням міри і ступеня. В таких реченнях визначається міра чи ступінь вияву ознаки того, про що йдеться в головному реченні.

Підрядні речення міри і ступеня відповідають на питання в якій мірі? наскільки? До головного речення вони приєднуються сполучниками аж, що, як та сполучними словами скільки, наскільки. Напр.: Гарячого білуватого світла ллється так багато (в якій мірі?), що ріже очі (О. Гончар). (Вираз) обличчя заспокоює й осмілює пустуна настільки (наскільки?), що він починає гратись грубою золотою косою дівчини (О. Копиленко). Навколо, скільки оком скинеш, плюскотять на вузьких нивах остисті і безості пшениці. (в якій мірі?). (М. Стельмах_у). І скільки видно було, на цілі кілометри рухались і рухались колони військ. (в якій мірі?) (О. Гончар). Вигострю, Виточу зброю іскристу (в якій мірі?), Скільки достане снаги мені й хисту (Леся Українка).

Підрядні речення способу дії, порівняльні та міри і ступеня стосовно головного речення можуть займати будь-яке місце, тобто вони можуть стояти перед головним, після нього і в середині головного речення. Про це свідчать приклади, наведені вище.

Підрядні речення способу дії широко використовуються в різних функціональних стилях, особливо в художньо-белетристичному й розмовно-побутовому.

б) Підрядні речення місця вказують на місце дії головного речення або на її напрямок. Від головного речення до підрядного місця можна поставити питання де? куди? звідки?

З головним реченням підрядні речення місця з'єднуються сполучними словами - відносними прислівниками де, куди, звідки, яким у головному реченні переважно відповідають співвідносні слова там, тут, туди, всюди, звідти та вживані в розмовній мові слова відти, відтіль, відтіля, відтіль і под., які виступають у функції обставин місця головного речення.

Зміст співвідносних слів розкривається чи конкретизується підрядним реченням. Напр.: І море там буде (де?), де степ був одвіку (Л. Дмитерко). Отак, кожного ранку, воює кілька років підряд, гудок заставав їх біля бульвару, саме там (де?), де стоїть велична постать старого руського богатиря Микули. (В. Собко).

Підрядні речення місця можуть уточнювати, доповнювати обставину місця головного речення або зрідка виконувати функцію відсутньої в головному реченні обставини місця. Напр.: Через голову комбата прохурчав снаряд і упав десь праворуч (де?), де заблимала така сама червона цяточка (П. Панч). Любов к Отчизні де героїть, Там сила вража не устоїть, там грудь сильніша від гармат (де?) (І. Котляревський). Працювати (де?), де існує творчий колектив, - велике задоволення (З газ.).

Підрядні речення місця з огляду на ті відтінки значень, яких надають їм сполучні слова, поділяються на такі різновиди:

1) Підрядні речення, які означають певне місце дії головного речення. З головним такі речення з'єднуються сполучним словом де. Напр.: Де правди не згас промінь пишний, там треба шукати любові і миру (де?) (Леся Українка/ Хочеться розправити крила і полетіти - полетіти ген аж туди, де мріють сиві обрії понад лісами та лугами (В. Регмедін).

2) Підрядні речення, які означають напрям руху і з'єднуються з головним сполучним словом куди. Напр.: Вони дивилися туди, куди полетів літак (З розм. м.)

3) Підрядні речення, які означають вихідний пункт дії або руху, з головним реченням вони з'єднуються сполучним словом звідки. Напр.: Зароз'ясненням вони звернулися туди, звідки прийшов лист (3 газ.).

Підрядні речення місця можуть стояти після головного речення, перед ним і в середині головного.

Вони вживаються в усіх функціональних стилях, особливо в художньому.

в) Підрядні речення часу вказують на час дії або стану головного речення. Від головного речення до підрядного можна поставити питання: коли? відколи? з якого часу? до якого часу, як довго?

Підрядні речення часу до головного речення приєднуються. За допомогою сполучних слів коли, відколи, доки, поки, аж доки, аж поки та сполучників як, з того часу як, після того як, відтоді як, тільки що, як тільки, тільки що, ледве, скоро.

Названі сполучники і сполучні слова інших відношень, крім часових, не виражають.

Підрядні речення часу можуть відноситися до всього змісту головного речення чи пояснювати в ньому обставину часу, виражену прислівником або іменником виразного обставинного значення. Напр.: Другого дня, тільки що зійшло сонце, Джерина сім'я вже й пообідала й вийшла на панщину (коли?) (І. Нечуй-Левицький). Вона все співала та співала (до якого часу?), доки не сховалась на леваді в вербах (І. Нечуй-Левицький). - Тоді жди мене в гості (коли?), як виросте в тебе у світлиці трава на помості, - одказав Микола словами пісні (І. Нечуй-Левицький).

Часові відношення, які виражають підрядні речення часу, дуже різноманітні. Так, вони можуть вказувати на час дії головного речення в широкому розумінні, на початковий момент дії головного речення, на межу тривалості дії в ньому тощо. Напр.: Червоне кружало серед неба поменшало, а оксамитовий пояс внизу над землею все ширшав (до якого часу?), доки не піднявся до самої середини неба (І. Нечуй-Левицький). Як тільки займеться десь небо - з другого боку встає зараз червоний туман і розгортає крила (з якого часу?) (М. Коцюбинський). Він вийшов у садок, сперся на тин і довго стояв (до яких пір?), поки не прохололи його голова й груди (І. Нечуй-Левицький) тощо.

Підрядні речення часу можуть переривати дію головного речення, яка ще не завершилась, напр.: Не вспів він іще гаразд і воріт причинити за собою, - як уже на його напустилась розсерджена молодиця (Панас Мирний).

Підрядні речення часу можуть стояти перед головним реченням, після нього і в середині головного.

Вживаються підрядні речення часу переважно в художньо-белетристичному й розмовно-побутовому стилях, хоча можуть використовуватися й в інших функціональних стилях.

г) Підрядні речення мети пояснюють, з якою метою відбувається дія в головному реченні. До підрядних речень мети можна поставити питання: для чого? з якою метою? З головним реченням підрядні мети з'єднуються сполучниками щоб, для того щоб, з тим щоб, аби, аби тільки.

Найбільш поширеним з-поміж названих сполучників є сполучник щоб, інші сполучники вживаються рідше, а сполучник аби використовується тільки в розмовному стилі. Напр.: Єднаймо, браття, нашу силу й віру (з якою метою?), щоб згинула навіки чорна ніч, щоб переміг всесвітній голуб миру (М. Рильський). Згадуйте предків ваших (з якою метою?), щоб історія перед вами не згасла, і золотої нитки не губіть (О. Кобилянська).

Підрядними мети називаються речення, які вказують на мету дії головного речення і відповідають на питання для чого? з якою метою?

З головним реченням підрядні мети з'єднуються сполучниками щоб, для того щоб, з тим щоб, аби, аби тільки. Найпоширенішим серед них є сполучник щоб, рідше вживаються інші сполучники, а сполучник аби використовується тільки в розмовній мові. Напр.: Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну (з якою метою?), Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер розносив луну (Леся Українка). Щоб здобути ґрунтовні знання з усіх навчальних дисциплін, особливо з фахових, у будь-якому закладі, треба систематично і настирливо працювати (з якою метою?) (З газ.). Щоб забезпечити правове регулювання процесу переходу до соціальна орієнтованої і державно регульованої ринкової системи, потрібно створити цілу низку необхідних законів (з якою метою?) (З журн.). Довелося попрацювати (з якою метою?), аби відповісти на поставлені питання (З газ.).

Складений сполучник для того щоб і подібні (з тим щоб, за тим щоб, задля того щоб і ін.), роз'єднується на співвідносні, вказівні слова, які входять до головного речення, і сполучник щоб, який залишається в підрядній частині. При цьому логічний наголос падає на вказівну частину. Напр.: Я сказав для того (для чого?), щоб тільки не йти з ним (Леся Українка). У природі ніч існує для того (для чого?), щоб у тиші росло усяке зілля і відпочивала людина (М. Стельмах).

Якщо логічний наголос не падає на вказівну частину, тоді складений сполучник для того щоб повністю входить до підрядного речення і кома перед щоб не ставиться. Напр.: Своїми руками Максим спорудив прилади і пристрої для них (для чого?), для того щоб переконатись у практичному здійсненні деяких положень своїх розрахунків і передбачень (Н. Рибак). Для того щоб "електронний економіст" мав змогу обробляти дані різних галузей промислового і сільськогосподарського виробництва, потрібно розробляти єдину систему шифрування і кодування інформації (для чого?) (З журн.).

Підрядні речення мети переважно пояснюють присудок в головному реченні, хоча можуть пояснювати й інший член речення, виражений дієслівною формою: дієприкметником чи дієприслівником. Напр.: На загальних зборах розглядалися питання, винесені на порядок денний для обговорення (з якою метою?) щоб забезпечити виробництво сировиною (З газ.). Дивлячись під ноги (з якою метою?), щоб не наступити на міну, бійці підходили до траншей (О. Гончар).

Характерною особливістю підрядних речень мети є наявність присудка в інфінітивній формі, якщо дійова особа спільна для головного і підрядного речення або якщо головне речення безособове чи інфінітивне. Напр.; Щоб продовжити реалізацію нової програми, потрібна сила і злагода (для чого?) (З журн.). Бянський і Черниш набрали у фляги мінеральної води (з якою метою?), щоб повезти комбатові (О. Гончар). Щоб не образити хазяїна, Тарас зайшов - і до оранжереї, і в сарай, де сушилися попуші тютюну. (з якою метою?) (О. Іваненко). Щоб багато знати, треба багато читати (для чого?) (Присл.).

Підрядні речення мети активно використовуються в усіх функціональних стилях. Пор., напр.: Щоб активно оцінити можливості України, потрібно проаналізувати всю сферу країн з ринковими відносинами (з якою метою?) (З журн.) (Науковий стиль). Я хочу радості і світла, іти вперед, а не назад (з якою метою?), щоб і душа моя розквітла, як повесні наш білий сад (В. Сосюра). (Художній стиль).

Відносно головного речення підрядні мети можуть займати будь-яке місце.

д) Підрядними причини називаються речення, що вказують на причину дії головного речення, або дають обґрунтування того, про що в ньому йдеться.

Підрядні при чинові речення відповідають на питання обставини причини: чому? через що? з якої причини? внаслідок чого? З головним реченням вони з'єднуються за допомогою сполучників бо, щоб, тому що, через те що, тим що, у зв'язку з тим що, затим що і парним сполучником а що. то.

Найбільш поширеним з-поміж усіх названих сполучників є сполучник бо, який, крім причинових, ніяких інших відношень не виражає. Характерно, що підрядні речення причини з цим сполучником можуть стояти тільки після головного речення. Напр.: Лунає гомін людських голосів (чому?), бо і вночі тут не припиняється робота (О. Іваненко). Всіма опанував піднесений настрій (чому?), бо вже ніщо сьогодні вже не загрожувало життю. (О. Гончар). Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать (через що?), бо всі слова були уже чиїмись (Ліна Костенко).

Досить активно приєднує підрядні речення до головної частини і сполучник тому що. Напр.: Мистецтву по дорозі з перетвореннями в суспільстві (чому?), тому що по своїй природі воно шукач. (З журн.). Українці гордяться своєю, українською літературою (чому?), тому що вона несе світові нове слово, нові думки (З газ.).

Слід звернути увагу на те, що сполучники тому що, завдяки тому що, у зв'язку з тим що, оскільки характерні для книжних стилів, особливо для наукового й офіційно-ділового, а сполучники затим що, тим що, затим. бо вживаються здебільшого у мові фольклору та художньої літератури XIX-початку XX ст. Напр.: Тому що працю любив, у добрі й шат жив (чому?) (Нар. присл.). А більший меншого тусає та ще і б'є (чому?), затим що сила є (Л. Глібов).

Складені сполучники тому що, тим що, затим що можуть роз'єднуватись на дві частини, перша з яких входить до складу головного речення, а друга, сполучник що, залишається в підрядному, з'єднуючи його з головним. Напр.: Тому (чому?), що з розвитком ринкових відносин роль держави в розподільчих процесах має зростати, бюджет в цьому плані повинен бути найдосконалішим засобом для здійснення державою вказаної функції (З журн.).

Підрядні речення причини зі складеними сполучниками можуть стояти після головного (переважно) і перед ним.

Вживаються підрядні речення причини в усіх функціональних стилях.

е) Підрядними умови називаються речення, які вказують на умову, при якій відбувається чи може відбутися дія головного речення. Підрядні умови відносяться до всього змісту головного речення. Вони відповідають на питання за якої мови? при якій умові? До головного речення вони приєднуються сполучниками якщо, якби, коли, коли б, як, раз і парними сполучниками якби. то, якщо. то, коли. то, коли б. то, як. то. Напр.: Народ непереможний (за якої умови?), якщо він натхнений великою ідеєю визволення (О. Гончар). Зелений Ржищев не був би таким привабливим для Олега (при якій умові?), коли б повз місто не припливав могутній Дніпро (Ю. Збанацький). Якби мені черевики, то пішла б я не музики (за якої умови?). (Т. Шевченко). Як батька покинеш, то й сам загинеш (за якої умови?) (Нар. присл.).

Розрізняють дві групи підрядних умовних речень:

1) підрядні речення з реальною умовою і 2) підрядні речення з можливою, або ірреальною умовою.

Підрядні з реальною умовою з'єднаються з головним за допомогою сполучників якщо, коли, як, раз. Сполучник якщо вживається в усіх стилях української літературної мови, а сполучник раз використовується переважно в розмовно-побутовій мові. Напр.: Якщо будівництво житлового комплексу буде завершене до 1 грудня, мешканці району отримають нові квартити до Нового року (за якої умови?) (З газ.).

Підрядні речення з ірреальною або можливою умовою найчастіше з'єднаються з головною частиною сполучниками коли б і якби. Напр.: Якби ви вчитись так, як треба, То й мудрість би була своя (за якої умови?) (Т. Шевченко). Коди б дядько не шарпнув мене в ту секунду, я був би тепер не живий (при якій умові?) (Ю. Смолич). У підрядних реченнях умови другої групі присудки мають таку ж аналітичну форму умовного способу, як і в головному реченні. Напр.: Якби фінансова документація була підготовлена вчасно, проблем не було б (за умої умови?) (З газ.). Якби побачив, нагадав Веселеє та молодеє Колишнє лишенько лихеє, Я заридав би, заридав (за якої умови?) (Т. Шевченко).