Вигуки сучасної англійської мови

Мовленнєвий акт - це цілеспрямована мовленнєва дія, що здійснюється відповідно до принципів та правил мовленнєвої поведінки, прийнятої в певному товаристві. Спілкуючись, мовець і слухач стають об'єктами мовленнєвого впливу один на одного, при цьому їхньою метою є спонукання співбесідника до певної активності - здійснення спільної діяльності, до припинення, посилення, до відмови від неї. Отже, спілкування здійснюється заради мети діяльності, а мовленнєва активність комунікантів спрямована на досягнення мети спілкування і мотивована мотивами діяльності. Мовленнєвий акт є одиницею нормативної соціомовленнєвої поведінки, яка розглядається в межах прагматичної ситуації. Його основними рисами є інтенціональність, цілеспрямованість та конвенційність. Мовленнєві акти завжди співвіднесені з мовцем. Теорія мовленнєвих актів, яка є одночасно однією з найпопулярніших комунікативних підходів до аналізу дискурсу, виникла в 30-ті рр. і була викладена англійським логіком Дж. Остіном. Пізніше його ідеї були розвинені в працях американського логіка Дж. Серля, а також в працях інших дослідників - американських, європейських, серед яких слід назвати російських і українських вчених.

Мовленнєві акти розглядали такі визначні лінгвісти, як В. Гумбольдт, Ш. Баллі, С. Карцевський, Л.П. Якубинський, Е. Бенвеніст, М.М. Бахтін та інші. Але в їхніх лінгвістичних дослідженнях цілісної теорії мовленнєвих актів ще не було складено. Тільки з розвитком лінгвістичної філософії, основним завданням якої був аналіз природної мови точними методами, і склалася теорія мовленнєвих актів. У структурі мовленнєвого акту виділяються локутивний, іллокутивний і перлокутивний акти. Центральним поняттям серед них є іллокутивний акт. Він співвідноситься з комунікативним наміром, сполучуючи цілевбачання з вираженням пропозиційного змісту висловлення. Суть іллокутивного акту відбивається у мовленнєвому акті як його іллокутивна сила або іллокутивна функція.

Засновником лінгвістичної філософії вважають Л. Вітгенштейна, який розглядав мовлення як компонент цілеспрямованої і регламентованої діяльності людини, що характеризується множинністю цілей. Він висував на перший план інструментальну функцію мови, вважаючи, що її об'єктом є мова в дії.

Становлення комунікативної лінгвістики як галузі мовознавства поставило вимогу перегляду категорії значення, яка зараз пов'язується з поняттям цілеспрямованості, мовленнєвої настанови.

Саме Л. Вітгенштейн висунув нову теорію значення, засновану на аналізі змісту іменника «значення». Він розумів значення як вживання. Вихідним в аналізі вважалося значення висловлення. Саме з нього і виводилося значення слова, тобто він виходив з того, що значення висловлення є первинним, а значення слова вторинним і випливає з першого. Значення висловлення нерозривно пов'язане з умовами його вживання: учасниками комунікації, їх цілями, ситуацією, контекстом. Тому його значення описувалося у вигляді правил вживання тієї чи іншої одиниці. Таким чином, Л. Вітгенштейн не відокремлював значення від категорій прагматики.

Подальша прагматизація концепту значення відбулася в теорії Г. Грайса, який пов'язував значення з мовцем та його наміром певним чином вплинути на адресата. Г. Грайс висунув поняття «значення мовця» або «суб'єктивне значення», виражене дієсловом mean у контексті A means something by X - «А має на увазі щось під Х». За Г. Грайсом, суб'єктивне значення висловлення - це намір мовця домогтися певної реакції слухача завдяки усвідомленню ним цього наміру.

Прагматизація значення, як справедливо зазначали Н.Д. Арутюнова й О.В. Падучева, мала далекосяжні наслідки: значення висловлення стало вважатися невід'ємним від прагматичної ситуації, а значення багатьох слів почали визначати через вказівку на комунікативні цілі мовленнєвого акту.

Центральним аспектом розгляду мовного знака в комунікативній теорії є усвідомлення того факту, що мовний знак існує в комунікативній тріаді: відправник знака - знак - одержувач знака. Ця тріада розпадається на два дихотомічних відношення: відправник знака - знак й знак - одержувач знака. Саме виходячи з одного з цих відношень, і будується теорія висловлення. Дослідники першого напряму, враховуючи відношення знак - одержувач знака, пов'язують граматичне значення з впливом знака на адресата.

Другий напрям у вивченні висловлення пов'язаний з відношенням відправник знака - знак. У центрі уваги лінгвістів, які дотримуються цієї точки зору, перебуває процес породження висловлення, заснований на здатності мовця здійснювати мовленнєву діяльність. Відправною точкою при цьому і є теорія мовленнєвих актів.

Значення висловлення визначається прихильниками теорії мовленнєвих актів наміром чи інтенцією мовця викликати іллокутивний ефект у слухача, примусити його визнати цей намір і спричинити певну реакцію з його боку.

Таким чином, висловлення є одиницею мовленнєвого спілкування і визначається як мовленнєва одиниця, яка може бути рівновеликою реченню, але розглядається в мовленні, у безпосередній співвіднесеності з ситуацією ЛЭС, 90. Ф.С. Бацевич вважає висловлення одиницею модусу мовлення: реченням, актуалізованим у мовленні з конкретною тема-рематичною структурою.

Виходячи зі сказаного вище, значення Х вивчає семантика, а те, чого хоче домогтися мовець шляхом виголошення Х у певній ситуації - прагматика. Прагматика вивчає значення щодо мовленнєвої ситуації, або в яких умовах і з якою метою відбувається мовленнєве спілкування, тобто під прагматикою розуміють «такі умови спілкування, які включають певні характеристики адресанта, що впливають на мовну структуру комунікації, адресата і ситуації». Але у розмовному спілкуванні особливу роль відіграє прагматичний чинник.

Проте комунікативна інтенція, комунікативний намір адресанта, який визначає внутрішню програму мовлення і спосіб її втілення, являє собою єдність двох аспектів висловлення - суб'єктивного й об'єктивного. До об'єктивної сторони висловлення належать мовні й немовні конвенції, відповідно з якими мовець виражає свою комунікативну мету. На думку Дж. Серля, «здійснюючи іллокутивний акт, мовець має намір одержати певний результат, примусивши слухача розпізнати свій намір, і далі, якщо він вживає слова в буквальному значенні, він хоче, щоб це упізнання було здійснене завдяки тому факту, що правила вживання виголошених ним виразів пов'язують ці вираження з одержанням даного результату».

Отже, семантику висловлення не можна звести тільки до лексичного й граматичного значення, до елементів, що його складають, вона включає в себе і прагматичний компонент. Семантична структура висловлення складається з двох величин: прагматичного компонента, що відбиває комунікативну інтенцію висловлення, і пропозиції, яка має когнітивний зміст, в термінології Ш. Баллі, - модусу й диктуму. Висловлення можна представити у вигляді іллокутивної функції F, де F - іллокутивна сила, а р - пропозиція. Під іллокутивною силою розуміють мету висловлення, тобто комунікативну спрямованість висловлення, а під пропозицією - «семантичний інваріант, загальний для всіх членів модальної та комунікативної парадигм речень і похідних від речення конструкцій».

Прагматичне значення, таким чином, - це аспект семантики висловлення, пов'язаний з комунікативною інтенцією мовця. Прагматичне значення, тобто те, заради чого й з якою метою воно вживається, висловлення набуває в процесі вербальної комунікації. Являючи собою значення пропозиції, вжитої в певній ситуації з певною метою, прагматичне значення не вичерпується іллокутивною силою висловлення, до нього додається модально-оцінні й емотивні нашарування, що складають «кадр, в який вписується викладення події». У кінцевому підсумку, прагматичне значення висловлення визначається комунікативною інтенцією мовця.

Вичленення інтенціонального смислу висловлення лежить у зоні комунікативної компетенції учасників спілкування і прагматичних пресупозицій.

У працях багатьох вчених є спроба виділити типи прагматичних значень висловлень. Труднощі класифікації полягають у тому, що різні типи прагматичних висловлень можуть зближуватися, навіть перехрещуватися, одне й те саме висловлення може виражати різні прагматичні значення. При всьому розмаїтті підходів до класифікації мовленнєвих актів, лінгвісти звичайно виділяють три основних категоріальних значення:

1) констатацію;

2) спонукання;

3) питання,

що відповідають традиційно виділеним типам речення за метою висловлення. Це значення загального плану, що має загальні формули вираження. О.Г. Почепцов співвідносить їх з поняттям вихідної інтенції, виділяючи три типи її: а) опис, б) спонукання, в) запитування.

З нашої точки зору, найбільш раціональною є класифікація Дж. Серля, заснована на таких параметрах, як:

1) мета мовленнєвого акту;

2) спрямованість акту;

3) вираження психологічного стану мовця;

4) сила прагнення до досягнення мети;

5) різниця у статусах мовця та адресата;

6) вираження інтересів мовця та адресата;

7) ставлення до мовленнєвого контексту;

8) різниця між актами, що мають тільки мовленнєву реалізацію, та актами, що можуть бути здійснені як вербально, так і невербально;

9) стиль та спосіб здійснення мовленнєвого акту;

10) інтенсивність іллокутивної сили;

11) спосіб співвідношення висловлення з їхніми інтересами;

12) співвідношення з дискурсом тощо.

Пізніше Дж. Серль запропонував ввести в свою теорію дві нові категорії: «фон», схожий на ситуативний контекст, і «колективну інтенціональність».

На думку Дж. Серля, найважливішими є перші три параметри, на підставі яких він виділив п'ять базисних класів мовленнєвих актів:

1) репрезентативи - мовленнєві акти повідомлення;

2) директиви - мовленнєві акти спонукання, які включають вимогу інформації, тобто питання;

3) комісиви - акти прийняття зобов'язання;

4) експресиви - акти, які виражають емоційний стан, у тому числі формули соціального етикету;

5) декларації, тобто акти-настановлення, такі як призначення на посаду, надання імен і звань, винесення вироків тощо.

Характеристика мовленнєвих актів звичайно дається через зіставлення з пропозицією, тобто з смислом повідомлення, що лишається незмінним при його трансформаціях. Проте значення мовленнєвого акту не зводиться до значення пропозиційного смислу, що входить в нього, оскільки одна й та сама пропозиція може входити до різних мовленнєвих актів. Наприклад, I'll come tomorrow може бути й обіцянкою приїхати наступного дня, й загрозою чи просто повідомленням. Специфіка мовленнєвих актів нерідко пов'язується з правилами ввічливості, мовленнєвим етикетом.

Таким чином, відсутність усвідомленої відповідності між комунікативним значенням речення та його формою допускає можливість прагматичної неоднозначності висловлення, що знаходить своє відображення у непрямих мовленнєвих актах, іллокутивна мета яких присутня імпліцитно й виводиться адресатом завдяки його комунікативній компетенції. У непрямих мовленнєвих актах один іллокутивний акт реалізується за допомогою іншого іллокутивного акту. Прикладом може бути висловлення Can you pass the salt?, яке наводить М. Макаров. На нього, якщо його інтерпретувати як питання, можна відповісти або Yes, або No, здебільшого воно виступає як прохання.

Як вважає Дж. Серль, проблема непрямих мовленнєвих актів полягає у вивченні того, яким чином мовець може виразити за допомогою висловлення не тільки те, що воно безпосередньо позначає, але й те, яким чином слухач може упізнати це непрямо виражене значення. За Дж. Серлем, для кожного типу іллокутивного акту є свій набір умов, необхідних для його успішного виконання. Непряме спонукання може бути виражене або за допомогою питання, або за допомогою твердження про виконання попередніх умов або про виконання умов пропозиційного змісту або ж про виконання умов щирості, а також про існування вагомих причин для здійснення певної дії. Це зауваження Дж. Серля безпосередньо стосується нашого дослідження, оскільки вигуки, вживаючись у різних ситуаціях мовлення, набувають додаткових прагматичних значень, про що ми говоритимемо далі див. розд. 2 цієї праці.

Проблема непрямих мовленнєвих актів досі залишається невирішеною. Існує два підходи до їх пояснення: «ідіоматичний» і «інфереційний». Перший, представником якого є Дж. Сейдок, розглядає непрямі мовленнєві акти як нерозкладні ідіоми, семантично еквівалентні звичайній спонукальній формі, а другий, представниками якого є Д. Гордон і Дж. Лакофф, використовує систему постулатів, що дають можливість будувати інференційний ланцюг від вихідної форми мовленнєвого акту до його функції.

Проблема непрямих мовленнєвих актів має велике теоретичне значення, зокрема, для аналізу співвідношення форми й функції: одній і тій самій формі приписується понад одна функція. Дж. Серль вважає, що в процесі мовленнєвого акту мовець передає слухачеві більший зміст, ніж той, який він реально повідомляє, і він робить це виходячи з загальних здатностей розумного міркування, яке він припускає у слухача. Наприклад: I tried to be in time - but alas!, в якому мовець не повідомляє безпосередньо про своє запізнення, а дає слухачеві можливість самому зробити висновок про це, вживаючи вигук alas, яким мовець ще й висловлює жаль, що прийшов не в зазначений час.

До непрямих мовленнєвих актів належать і ті, зміст яких слухач виводить за правилами імплікатур, які дозволяють визначити контекстно обумовлений зміст висловлення. Ряд лінгвістів виділяє непрямі значення на основі використання постулатів, з врахуванням конвенційних аспектів мови.

Крім основного прагматичного значення висловлення слід, очевидно, виділити також і вторинні прагматичні значення, такі як підтвердження, згода вигукові висловлення та експресивні вигуки вигукових висловлень з контекстуально-обумовленим прагматичним значенням належать вигуки вигукові висловлення з конвеційно обумовленим прагматичним значенням, вигукових висловлень. Зауважимо, що це не єдина існуюча класифікація вигуків. Так, А. Вежбицька, розглядаючи семантику вигуків, виділяє три класи: емотивні вигуки; волітивні вигуки; когнітивні вигуки, хоча припускає й інші класифікації, засновані на інших критеріях, відзначаючи, що «зазначений розподіл не може бути цілком строго проведений через наявність тісних семантичних зв`язків між вигуками різних типів». С. Мамушкіна в праці, присвяченій аналізові семантики й прагматики вигуків у сучасній англійській мові, розподіляє вигуки за їхніми семантичними функціями на 3 групи, а саме: вигуки, що обслуговують 1) сфери емоцій і емоційних оцінок, 2) сфери волевиявлення, 3) сфери етикету. І. Шаронов, розглядаючи емоційні вигуки, класифікує їх залежно від позиції в синтагмі і виділяє чотири синтагматичні позиції. Всі ці класифікації мають місце, але принципи їх розгляду різні.

2. Практична частина

2.1 Вигуки з конвенційно-обумовленим прагматичним значенням

Прагматичне значення, як уже зазначалося, є аспектом семантики висловлення, пов'язаним з комунікативною інтенцією мовця. Воно безпосередньо співвідноситься з функціями мовленнєвої комунікації, орієнтованими на різні компоненти іллокутивного акту. Їх вибір залежить від настанови на певний комунікативний ефект. Прагматичне значення вигукових висловлень мають складну семантичну структуру, в якій одним з її складових є прагматичне значення. Серед них виділяється конвенційно-обумовлене значення, до якого належать значення, що виражаються типовими мовними формулами. Це так звані загальномовні значення, які зрозумілі й без контексту. В цьому випадку загальномовне й прагматичне значення поєднуються. Наприклад: Ahoy! Bravo! та інші. Пор. їхнє тлумачення у словнику: перший вигук є вітанням моряків, особливо, якщо вони перебувають на різних кораблях, другий - вигук радості від задоволення чиєюсь добре виконаною роботою, особливо виконавцем. Конвенційно-обумовлене значення притаманне вигукам, семантичні функції яких спеціалізовані. До них належать такі одиниці, як Devil, God be with you, hey, hurray, ouch, thank God, upon my word, що вживаються у певних ситуаціях і мають спеціальне, особливе призначення. Наприклад, вигук hurray вживається при вираженні піднесення, захопленого схвалення або ж під час атаки як бойовий заклик.

Вигукові висловлення є належністю діалогічного мовлення. Вони вживаються в умовах неофіційного спілкування, де повною мірою виявляється спонтанність, непідготовленість висловлення, тобто там, де не виявляється особлива увага до вибору мовних форм, і тільки з безпосередньою участю мовців, а також цілої низки професійних жаргонів, в яких вони виконують наказову функцію. Вибір вигуків адресантом залежить від різних чинників: ситуативності, емоційності мовлення, інтелектуального рівня співрозмовників. Так, комунікативна ситуація визначає мовленнєву поведінку, способи реалізації комунікативної інтенції, причому важливими виявляються обставини, за яких відбувається спілкування: місце, час, особистості партнерів, їхні соціальні ролі тощо. Емоційність мовлення передбачає вживання вербальних і невербальних засобів вираження емоційності мовця і слухача, їхнього ставлення до змісту розмови, їх оцінки. Від інтелектуального рівня мовців залежить не тільки знання багатющої спадщини рідної мови, а й уміння його використовувати. Отже, ці чинники створюють певні умови для появи в мовленні співрозмовників таких одиниць, підказують їм вибір певних вигукових висловлень може зумовлюватися прагненням адресанта реалізувати свій комунікативний задум, утримати увагу адресата, виявити своє, часто емоційне чи експресивне ставлення до теми діалогу. Мовець може використовувати замість повноцінного смислового комунікативного акту відповідно до конкретної ситуації, відомої мовцям, деякі дейктичні елементи, які замінюють прямі позначення, а також оказіональні позначення, зрозумілі тільки у даному випадку. Наприклад: «It'll take at least two hours to do this!», «Oh, come on! I could do it in 20 minutes», де вигук Oh, come on!, звичайно маючи спонукальне значення, в конкретному випадку позначає незгоду з попереднім висловленням. Такі висловлення комунікативні за формою, але не завжди чіткі за змістом. Питанню вигуків як дейктиків присвячена стаття Д. Уїлкінса «Вигуки як дейктики».

Крім того, висловлення, які мають конвенційно-обумовлені прагматичні значення. До них належать вигуки-директиви та вигуки-експресиви.

2.1.1 Вигуки-директиви

Вигуки-директиви вживаються в директивних мовленнєвих актах, актах спонукання, в яких мовець висловлює слухачеві свою волю, спрямовану на виконання певної дії. Вигуки-директиви неоднорідні і відрізняються за ступенем виявлення в них категоричності, що залежить від низки обставин і, насамперед, від офіційності чи неофіційності обстановки, від соціального статусу комунікантів. Зважаючи на це, можна провести наступну класифікацію цих одиниць.

Виділяються сім груп директивних мовленнєвих актів, в середині яких у свою чергу на підставі їхнього прагматичного значення можна виділити ще підгрупи.

І. Мовленнєві акти з іллокутивною силою розпорядження, наказу, вказівки виконати щось. Вигуки цієї групи належать, як правило, до спеціальної мови, яка є природною мовою, вербальною мовою з використанням в певних ситуаціях паралінгвістичних, невербальних засобів. Слід підкреслити, що спеціальна мова - це національна мова з постійною, традиційною тенденцію до її інтернаціоналізації. Вона визначається загальною метою нормалізованої сукупності мовних засобів. Крім того, спеціальна мова - поліфункціональна мовна формація. Вона як одна з функціональних різновидів високорозвиненої літературної мови займає широке поле мовного простору і виконує найістотніші функції мови: відображення дійсності і збереження знань, одержання нового знання, передача спеціальної інформації.]

Серед вигуків-директивів виділяються вигуки за сферою діяльності, за об'єктом діяльності, за суб'єктом діяльності.

Мовленнєві акти цієї групи характерні для спілкування осіб асиметричного соціального статусу, що відбувається в рамках певних ситуацій формального спілкування і звичайно належать комуніканту вищого соціального статусу - військовим командирам, морським капітанам та офіцерам, спортивним тренерам, керівникам спільної трудової діяльності та ін. і звернені до осіб нижчого соціального статусу - рядових, матросів, спортсменів, працівників тощо. Крім того, серед них слід виділити окрему групу вигуків, які є засобом впливу на тварин. Не всі дослідники відносять ці одиниці до вигуків. Автори «Теоретичної граматики англійської мови» відзначають, що «обґрунтовані спори серед лінгвістів викликає питання про статус слів «кликання» й «відганяння» тварин…в англістиці це питання порушувалося неодноразово, але спеціально поки що не досліджувалося». Слова, що об'єднуються в цю семантичну групу значно ближчі до вигукових імперативів або, можливо, на думку авторів граматики, є такими. С. Мамушкіна, досліджуючи семантику й прагматику англійських вигуків, до класу вигуків включає слова кликання й відганяння тварин на підставі того, що в них простежується співвідношення функцій: «до експресивності в деяких випадках може приєднуватися номінативність».

У наказах, розпорядженнях і командах адресант висловлює свою волю категорично в короткій, стислій формі, тому такі вигукивигукових висловлень, що являють собою накази, розпорядження й команди, за сферою вживання виділяються такі підгрупи:

1) військові накази й команди: about face, about turn, action stations, as you were, at ease, attack; battle stations, boot and saddle, by the left; close ranks; dress; easy; fall in, fall out, forward march, front pass, left oblique, left shoulder arms, left step, left turn, left wheel; mount, mount up; one pace forward march, order arms; quick march; right dress, right form, right turn, right wheel; shoulder arms, show a leg, slope arms, stand easy, stand fast, step short, wakey, wakey. Пор. у тексті: Hill: You're no good. Smiler, you're no good. Shoulder arms! Smiler, one pace forward march. The rest, about turn! By the left, quick march. У наведеному прикладі використовуються вигукиsteady; ready all; ship oars, slow ahead together, slow astern together, stand from under, steady as you go; word to be passed. Пор. в тексті:

It was nothing more than a slight quiver at first, but as Trewin clutched at the screen and the deck tilted beneath his feet he heard Corbett shout, «Full astern together!»…

Far away he heard Cordett yelling, «Full astern together! Emergency full speed!. В цьому прикладі як морські команди фігурують вигукові висловлення Full astern together! та emergency full speed;

3) спортивні команди: anchor, getcomes; you - heave - ho; yo - ho. Наприклад:

- Ed, we're going to jump.

- We're goinna jump?

- Yes.

- On three. Ready?

- Okay.

- One, two… three!. В наведеному прикладі вигук ready є запитом про готовність до спільного стрибка, а вигук оne, two… three - командою до його виконання;

г) команди під час спільного виконання вправ, співу, танців тощо: all together now, come on, once again. Наприклад: «I think we all ought to try that,» said Angelina. «If we could just keep the rain off our faces it would really help visibility - all together, come on - Impervius! OK. Let's go.», де за допомогою вигуків all together і come on подається команда повторити вправу.

Наведені вигукивигукових висловлень спонукання до дії за різновидом цієї дії можна виділити кілька підгруп:

1) спонукання до дії: all change, all hands ahoy, all hands on deck; c'mon, c'mon, come on; get a move on, get cracking, go ahead, go to it; jump up; run for itsharp; make it snappy, move it; shake a leg, sharp's the word, show a leg, step lively, step on it. Наприклад: «Leave her alone. Go on home with Peter and Sally. Sally says, «Come on, Candy»; Get out! Get out! Come on, let's go! I said move it! Get up there! Get moving!, за допомогою вигукових висловлень come on, move it і get moving мовець намагається переконати адресата поквапитися;

3) вигукові спонукання, які використовуються для впливу на дітей: hush, hush-a-bye-baby, lullaby, rock-a-bye, time for bye-byes. Наприклад: «Hush now, hush. Your mother will soon return», де вигук Hush є засобом заспокоєння дитини.

Таким чином, ці вигукивигукові речення. Серед них виділяються одиниці, в яких містяться:

1) вимога залишити мовця або інших осіб у спокої: all right for you; get off my back; lay off, leave me be, let me alone. Пор. у тексті: «Now get back in your own picture and leave me alone!» та «Bertie,» said Aunt Dahlia, and her manner struck me as febrile, «lay off, lay off! For pity's sake, lay off. I know these plans of yours. I suppose you want to shove Angela into the lake and push young Glossop in after her to save her life, or something like that.», де за допомогою вигукового висловлeння leave me alone мовець намагається примусити адресата залишити його у спокої, а за допомогою вигукового висловлeння lay off - намагається переконати адресата відмовитися від плану дій щодо третьої особи;

2) вимога спинити, припинити вчинення дії:; wakey, wakey, break it up, can the stuff, chuck it, cut it; drop it, enough of…; get of it; have done it, let us have done with it; let us leave it at that, let's call it a day; no more, none of it that up, wrap it up. Наприклад:

«Shut up, now, Holden,» he said with his big stupid red face. «Just shut up, now.»

«You don't even know if her first name is Jane or Jean, ya goddam moron!»

«Now, shut up, Holden, God damn it - I'm warning ya,» he said - I really had him going. У наведеному прикладі вживання вигукового висловлення Shut up є спробою примусити адресата замовкнути, а у висловленні Ssshh! There's someone moving inside. You'll have to go звучить вимога дотримуватися тиші, про що свідчить вживання вигуку ssshh! Цей приклад є гарною ілюстрацією до «скорочувальної» функції вигуків, про яку в свій час говорив ще М.В. Ломоносов. Замість того, щоб мовець сказав: «Я прошу вас дотримуватися тиші», - він вживає у цьому ж значенні вигук, досягаючи такої ж мети, і тим самим заощаджує і мовні засоби, і час.

Більша частина цих одиниць стилістично маркована. Наприклад, такі одиниці, як break it up, can it, dry up, hold your tongue, shut up та ін., вживаються тільки в ситуаціях неформального спілкування комунікантів симетричного соціального статусу. Тільки деякі вигукивигукові висловлення об'єднуються спільною іллокутивною метою - спонуканням до припинення дії.

IV. Директивні вигукивигукові висловлення з іллокутивною силою поради, попередження: be careful, breakers ahead; careful, cheese it; go easy; hang on, have a care, heads up; look ahead, look likewith sth; take care, take care to do sth, take my tip, take your time; watch it, watch out, watch your step; you can't tell himвигукові висловлення, яким залежно від прагматичної ситуації властива іллокутивна сила попередження, застереження чи погрози: calm down, cool it; hold your horses, hold your tongue; mark my words, marknow, mind your tongue; wait and see; you'll catch it, you wait. Наприклад: «…And you must be very careful, or some great misfortune will happen to you.»

«It may,» said Aaron.

«And it will, mark my word, it will.». У цьому тексті вигукове висловлення you mark my words вживається з прагматичним значенням попередження. А в наступному висловленні - воно має прагматичне значення загрози: «You mark my words, she's going to want revenge on Dumbledore for appointing a new teacher without consulting her,» said Hermione, closing the newspaper.;

3) вигукиher try; one more wordcatch it; step outside; want to make something of it?; you dare, youdo that. Наприклад: Do what I tell you - or else! Тут висловлення or else має прагматичне значення погрози, що підтверджується тлумаченням його у словниках: «2 or else: … b…». На нашу думку, цілком віднести такі висловлення до вигукових ще не можна. Але за виконуваною ними роллю у мовленні, тексті, за їхньою комунікативною функцією вони перебувають на шляху до переходу в граматичний клас вигуків, чому сприяє їхнє прагматичне значення. Автори «Теоретичної граматики англійської мови» дотримуються подібної точки зору: «…процес «переходу до вигуків» окремих словосполучень і речень все ж таки є реальністю….розвиток вигуків зі словосполучень і речень починається, очевидно, з поступової ідіоматизації останніх і утворення на їх основі словесних комплексів, всередині яких через ті чи інші причини відбуваються різні словотворчі і фонетичні зрушення».

Вживання вигукових висловлень з іллокутивною силою попередження й застереження більш характерне для ситуацій неформального спілкування комунікантів симетричного соціального статусу. Хоча у цих висловленнях різна іллокутивна сила, їх об'єднує спільна мета - вербальними засобами запобігти певним діям адресата, попередити його про можливу небезпеку тощо, що дозволяє говорити про вигукивигукових висловлень.

V. Директивні вигукиohвигукові висловлення, що виражають згоду, можна розділити на три підгрупи, в кожній з яких є власна іллокутивна сила:

1) стверджувальна відповідь на що-небудь, дозвіл: all means, all right, all yours, as you say; aye, aye; by all means; can a duck swim?, capital; fair enough; I don't caresir, very well and good; will do, with pleasure. Наприклад, вигукове висловлення by all means має прагматичне значення дозволу взяти папір: «May I borrow your paper?» «By all means.».

Для частини висловлень з іллокутивною силою стверджувальної відповіді, дозволу характерне вживання в ситуаціях офіційного спілкування комунікантів асиметричного соціального статусу, а саме під час спілкування військових: aye, aye; very good, sirmadam, наприклад:

- Oh, oh, I'm sorry. Can you send someone else to finish the unpacking, please?

- Right away.

«You lay off and devote yourself to your duties about the home.»

«Very good, sir.»; для інших, стилістично нейтральних, характерне вживання в різних ситуаціях спілкування: all right, all yours, as you say, by all means, fair enough, I would just as soon as not, isn't he just, just so, of course, OKhe just. Серед вигукових висловлень, що виражають згоду, є непрямі мовленнєві акти can a duck swim?, де питальне за формою речення є стверджувальною відповіддю, і I don't care if I do, I don't mind if I do, isn'the etc. just, no sweat, де мовною складовою мовленнєвих актів згоди є заперечне за формою речення;

2) вираження взаємної домовленості, згоди: agreed, all right; done; it's a bargain, it's a deal, it's a go, it's a match; point taken, put it there; right; shakе on it, so be it; that's a bargain. Наприклад:

- Well… I know everyone makes mistakes. And it's a sign of character to give a person a second chance, right?

- Right. I'm with you., в якому вигуком right виражається згода зі словами співрозмовника.

Вживання цих вигуків більш характерне для ситуацій неофіційного спілкування комунікантів однакового соціального статусу;

3) вираження однаковості думки, одностайності: and a good jobwas that; just so; now you're talking; quite, quite correct, quite right, quite so; same here, so it isright; well done, you can say that again, you may well say so it, you said it, you've got a point there.

«You do not usually take this class, is that correct?» Harry heard her ask as they arrived at the trestle table where the group of captive Bowtruckles were scrabbling around for woodlice like so many living twigs.

«Quite correct,» said Professor Grubbly-Plank, hands behind her back and bouncing on the balls of her feet. «I am a substitute teacher standing in for Professor Hagrid, де вигуком quite correct висловлюється згода зі словами попереднього мовця.

Ці вигукові висловлення стилістично нейтральні, тому їх вживання можливе в різних ситуаціях спілкування. Іллокутивна сила висловлень, що виражають збіг думок й одностайність, варіюється. Серед них є висловлення, що виражають згоду з відтінком жалю; згоду з відтінком невпевненості; а також категоричну згоду. Пор. у тексті: «Do I have to pay the full price?» «I'm afraid so.», де висловлення I'm afraid so є позитивною відповіддю на питання про необхідність заплатити повну ціну з відтінком жалю;

«We never were. But today you are to have anything you want.» - «All right,» she agreed resignedly, в якому вигукове висловлення all right є стилістично нейтральною згодою на пропозицію співрозмовника, та «Did you enjoy yourselves?» «And how!», де вигук and how! є категоричною, емоційною позитивною відповіддю на питання.

Незважаючи на всі відмінності у відтінках значення розглянутих вище висловлень, їх об'єднання в одну групу вигукових мовленнєвих актів є обґрунтованим, оскільки всі вони мають спільну іллокутивну мету - вираження згоди. Це може бути згода виконати прохання, дозвіл вчинити якусь дію, згода, укладена з якогось питання з співрозмовником, чи ж згода з його словами чи діями.

VII. Мовленнєві акти з іллокутивною силою заперечення, незгоди, відмови, тобто заперечна відповідь на щось, вираження незгоди з думкою співрозмовника, розбіжність в чомусь. Такі вигукові мовленнєві акти, як видно з визначення, можна розділити на дві підгрупи:

1) Висловлення, що виражають заперечну відповідь на щось, відмову, заборону: a lot you care, all well and good, any more bright ideaspaid me, I'd rather not, I'll see you blowedfurther first, I'll see you in hell first; like hell; no chance, no comment, no fear, no joy, no such luck, no way, not at any price, not by a great deal, not by a long chalk way, not for anything, not for the love of methe worlds, not if I can help it, not on your life, nothing doing, nothing of the kindwith it, you know where you can put it. Наприклад: «…I prefer your way,» said Harry, grinning, as he slipped his Galleon into his pocket. «1 suppose the only danger with these is that we might accidentally spend them.»

«Fat chance,» said Ron, who was examining his own fake Galleon with a slightly mournful air, «I haven't got any real Galleons to confuse it with.». Вигуковим висловленням fat chance мовець заперечує можливість сплутати справжню монету з фальшивою.

Більшість з наведених вигукових висловлень, на нашу думку, строго віднести до граматичного класу вигуків ще не можна. Але, як ми вже зазначали, на підставі їхньої комунікативної функції, ролі, яку вони виконують у мовленні, тексті, їхнього прагматичного значення, вони подібні до вигукових висловлень. Біля таких слів, словосполучень, речень в англійських словниках часто наводиться позначка «неофіційне»] без зазначення частини мови. Отже, наявність таких висловлень, їх аналіз підтверджує думку тих вчених, які вважають, що граматичний клас вигуків є відкритим і збагачується за рахунок одиниць інших граматичних класів.

Наприклад у тексті:

«He hasn't been out yet, has he?»

«No, sir, not that I know of,» replied Gilbert dourly. Висловлення not that I know of є підтвердженням попереднього заперечення, але з відтінком невпевненості, сумніву.

Ці мовленнєві акти розрізняються за ступенем інтенсивності іллокутивної сили. Вони можуть позначати

категоричну відмову: agree my Aunt Fanny, I wouldn't have it if you gave it to me suggestions, anything else you'd like?, ask me another; not on your life. Наприклад: «Wait yet a little. I am not finish. I say I see this type on my window, making a few faces. But what then? Does he buzz off when I shout a cry, and leave me peaceable? Not on your life. He remain planted there, notgiving any damns, and sit regarding me like a cat watching a duck. I'd like to get in touch with him right away.»;

б) ввічлива відмова: I believe not, I'т afraid not; no, you don't; not to my knowledge, nothing doing. Наприклад: «Will you lend me ?5» «Nothing doing»;

в) емфатична відмова: aren't you smart, catch me, don't be crazyfatpleasestory, that doeshe's etc. got another think coming. Cлід зробити застереження щодо наведених вигукових висловлень, оскільки наявні словники не фіксують їхніх вигукових значень, але вже деякі дослідники на підставі виконуваної ними функції у мовленні відносять їх до граматичного класу вигуків. Так, rubbish у англійських словниках фіксується як іменник та дієслово. Але при цьому робиться застереження, що rubbish є синонімом до nonsense, яке широко вживається як вигук. В.Ціммер вважає, що rubbish вже перейшло до класу вигуків. Ми за аналогією виконуваної у мовленні функції теж вважаємо не тільки це слово, а й подібні вигуками, які в мовленні є вигуковими висловленнями, наприклад:

«What kind of someone else?»

«Some kind of fink.»

«Rubbish.».

Іллокутивна сила висловлень, що виражають незгоду, варіюється від некатегоричної незгоди I wouldn't say that, байдужості just as you likewish, невдоволення, несхвалення it'snot on до категоричної незгоди how wrong you are, rubbish, the same old game. Більша частина вигукових висловлень з іллокутивною силою незгоди стилістично забарвлена don't make me laugh, look who's talking, up yours, і їх вживання характерне для неофіційного спілкування комунікантів симетричного соціального статусу. Інші одиниці - I beg to differ, I wouldn't say that, on the contrary - стилістично нейтральні й можуть використовуватися в різних ситуаціях спілкування.

При всьому розмаїтті відтінків значення розглянуті мовленнєві акти можуть бути віднесені до однієї групи вигукових висловлень, оскільки в них спільна іллокутивна мета - негативна відповідь на щось, заборона, недозвіл, вираження незгоди, розбіжності в поглядах тощо з співрозмовником.

В англійській мові іллокутивна сила директивних мовленнєвих актів нерідко інтенсифікується вигуком, причому нерідко одним вигуком: Oh, don't do that, і вигуком у поєднанні з іншими засобами інтенсифікації. Директивний мовленнєвий акт може бути і непрямим, мовною складовою якого є питання. У цьому випадку модифікація іллокутивної сили директивів, що виражається вигуком, також є характерною для них, наприклад: Oh, Daddy, can't you give her something to make her stop screaming?. Взагалі для вигуків, що модифікують іллокутивну силу директивів, характерна початкова позиція у межах усього висловлення.

Проте інтенсифікація іллокутивної сили директивів за допомогою вигуків частіше відбувається в проханнях і порадах, ніж наказах, оскільки накази характерні для таких ситуацій спілкування, де емоції, як правило, неприпустимі.

Досить поширені в англійській художній мові складні директиви, тобто прохання, пропозиції, поради, веління, обгрунтовуваною частиною яких є вигуки. В них допоміжний мовленнєвий акт звичайно представлений репрезентативами, рідше комісивом-обіцянкою, як наприклад, Come on, I'll show you something, чи загрозою, як наприклад Come on or I'll leave you here alone.

Як директивний мовленнєвий акт у складних директивах можуть також виступати вигуки, що спеціалізуються на модифікації, точніше інтенсифікації іллокутивної сили директивних мовленнєвих актів. Такими вигуками є for Christ's sake!, for God's sake!, for pity's sake!

«Now go, for Good's sake, before it's too late!». Тут вигукове висловлення for Good's sake передає прохання піти якнайшвидше.

У директивних складних мовленнєвих актах можливе попереднє й наступне обгрунтування вживання вигуку - директиви, але переважає початкова позиція мовленнєвого акту - тези, що пояснюється дією прагматичного принципу пріоритету головного мовленнєвого акту над допоміжним мовленнєвим актом. Така позиція також зумовлюється семантичним чинником - відображенням природного порядку подій і дій.

Отже, вигукові висловлення-директиви співвідносяться з адресатом. Вони мають різні іллокутивні сили - від усяких розпоряджень, наказів, команд, спонукання до дії і її припинення, попередження, застереження, побажання, заспокоєння, схвалення до вираження згодиday morning, greetings from; hallo, hello, hullo, hi, haven't seen you for ages, how are you, how are you?, how do?, how do you do?, how goes it evening dayeveningafternoonsomewherethe next time etc. Наприклад: He leaned over and kissed her gently. «See you Friday.». При вживанні цих одиниць нерідко порушується максима якості, що входить до «принципу кооперації» Грайса, оскільки мовець може використовувати їх у ситуаціях, що не передбачають обов'язковість зустрічі комунікантів у недалекому майбутньому.

Усі ці п'ять підгруп одиниць, розрізняючись за семантичним значенням, мають спільну іллокутивну силу прощання, тобто вживаються з однією й тією ж метою - припинити мовленнєву взаємодію.

З прагматичної точки зору в ситуації прощання використовуються вигуки, що належать комунікантам однакового й різного соціального статусу, які спілкуються в офіційній ситуації: - Good day now, said the rector, withdrawing his hand and bowing. - Good day, sir, said Stephen. - He bowed and walked quietly out of the room, closing the doors carefully and slowly. Інші одиниці використовуються в неофіційних мовленнєвих ситуаціях комунікантів однакового соціального статусу: bye, cheerio, ciao, later, see you, watch you. Наприклад:

«Same time tomorrow?» said Dudley.

«Round at my place, my parents will be out,» said Gordon.

«See you then,» said Dudley.

«Bye, Dud!»

«See ya, Big D!». Cлід виділити вигукові вислoвлення, що вживаються молоддю, типу see you in church, see you anon. Наприклад: See you anon, Mastodon: - Quarter to four, Dinosaur.

V. Вигуки-вибачення. У кожній мові закріплені засоби вираження найбільш частотних і соціально значущих комунікативних намірів. Так, вигуки-вибачення посідають певне місце в системі формул мовленнєвого етикету. За допомогою цих одиниць мовець просить вибачення у співрозмовника за «шкоду», заподіяну йому своєю вербальною чи невербальною поведінкою, причому здебільшого адресант має на увазі своє співчуття до адресата в зв'язку з «неприємністю», яка відбулася з останнім.

До вигуків-вибачень належать:

1) вигуки, які безпосередньо використовуються для вибачення, - I ask your pardon, I owe you an apology, I'm sorry, pardon me, excuse me, my apologies. Наприклад:

- Hey… my wife you're talking about there, putz.

- Of course, sir, uh, my apologies.;

2) вигуки, в яких міститься визнання своєї вини - my fault; how could I…?. Наприклад: Hermione told him the full story; Harry could not bear to tell it again. When she had finished, Ron looked more anguished than ever.

«My fault -»;

3) вигуки-прохання не ображатися - no hard feelings, no offence meant. Наприклад:

«I beg your pardon?» said the stranger.

«Oh, excuse me,» said the citizen. «No offence intended, none taken I hope.»;

4) вигуки зі значенням обіцянки не повторювати своїх слів, дій - I won't dodon't mention it, forget it, never mind, no matter, not at all, think nothing of itthanks, що входить до складу цілої низки висловлень, іллокутивною силою яких і є вираження подяки: I can never thank you enough, I give you my thanks, many thanks, thank you ever so muchindeedkindly etc., thanks awfully etc. Наприклад:

«Ha! In Victoria! That is important.»

«Yes, at the mines.»

«Quite so, at the gold mines, where, as I understand, Mr Turner made his money.»

«Yes, certainly.»

«Thank you, Miss Turner. You have been of material assistance to me.». Цю іллокутивну силу має також вигук ta, наприклад:

«Would you like a boiled egg?»

«No, thank you.»

«How about you, Tony?»

«Oh, ta» і вигукові висловлення: that'sverythanksours. Наприклад:

- Thank you.

- My pleasure.;

5) мовець готовий зробити послугу адресатові: any time. Наприклад:

Alan Maitland halted on the sidewalk. «Sorry.» He took a deep breath, then grinned sheepishly. «I was ready to blow up, and you happened to be handy.»

«Any time,» Dan said.

VII. Окремою групою вигукових висловлень, що посідає певне місце в мовленнєвому етикеті, є висловлення з іллокутивною силою привітання. Використання цих одиниць у мовленнєвій комунікації пов'язане з додержанням максими симпатії принципу ввічливості, що регулює відносини між учасниками мовленнєвого спілкування. Ці формули в значній мірі, як і попередні, мають ритуалізований характер, що зумовлений не тільки мовленнєвими канонами, а й «правилами» життя, яке відбувається у багатоаспектному людському «вимірі». Вони стосуються не тільки привітання, але й таких ритуалізованих жанрів, як тости, подяки, співчуття, запрошення тощо. Вживання деяких з них пов'язане з певними святами, подіями, як-от:

Новий рік - Happy New Year, a prosperous New year to you, наприклад, He was holding a glass in one hand and offering him another. Corbet said, «Happy New Year, Trewin.»;

Різдво - Happy Christmas, Merry Christmas, наприклад, Harry suspected had been done by the elf himself. He had just turned it upside-down to see whether it looked better that way when, with a loud crack, Fred and George Apparated at the foot of his bed. - «Merry Christmas,» said George. «Don't go downstairs for a bit.»;

Великдень - a happy Easter, наприклад, The Bakers were just ahead of us going up the steps, and we passed decorous greetings. «I believe we're seeing you at tea.» - «Yes, indeed. A very happy Easter to you.»;

день народження - happy birthday; many happy returns of your birthday, наприклад, During supper Amy announced: «It is my birthday.» «Yes,» she said, «it is indeed, and not a soul to remember.»

«Happy birthday,» said Joel, though what he wished her was hardly happiness…». Інші ж одиниці мають більш універсальний характер і можуть вживатися під час привітання з різними святами й подіями: the compliments of the season, I wish you many happy returns of the day, may all your future troubles be little ones, congratulations. Наприклад: Down in the basement Mrs Weasley had hung a scarlet banner over the heavily laden dinner table, which read:

CONGRATULATIONS

RON AND HERMIONE

NEW PREFECTS. Проте в їх використанні є деякі обмеження, як наприклад, неможливість вживання висловлення Many happy returns of the day під час привітання з заручинами, весіллям.

Усі привітання близькі за своєю іллокутивною силою до мовленнєвих актів - благопобажань, які ми проаналізуємо нижче. Тому їх можна розглядати як окремо, так і у складі широкої групи одиниць - благопобажань.

Відповіддю на мовленнєві акти привітання звичайно є акт вдячності, мовна складова якого виражена вигуками thank, thank you чи висловленням OKtheyou live, may success attendwait upon you звичайно вживається в офіційних ситуаціях спілкування, а may your shadow never grow less характерне для неофіційного спілкування.

При всьому розмаїтті функцій, що виконуються благопобажаннями в комунікації, ці одиниці можна віднести до однієї підгрупи на підставі того, що в усіх цих висловленнях єдина іллокутивна сила - побажання добра, успіху співрозмовникові. Крім того, вживання благопобажань належить до сфери мовленнєвого етикету.

VIII. Вигуки-тости. Вони функціонують як експресивні мовленнєві акти й близькі за своєю іллокутивною силою до благопобажань. Тости, як і розглянуті вище підгрупи вигукових висловлень, належать до сфери мовленнєвого етикету і реалізують в мовленні максиму симпатії принципу ввічливості.

Тости - це «коротка застільна промова з побажанням чогось і пропозицією випити чарку на честь кого-, чого-небудь». Виходячи з визначення, видно, що за семантикою пропозиційного змісту цих висловлень їх можна поділити на кілька підгруп:

1) побажання добра, здоров'я, успіху присутнім: God bless us!, God bless you!, good health!, good luck!, happy days!, health and happiness!, here's hoping!, here's luck!, here's your happiness, here's mud, your health, cheerio, cheers; chin, chin. Наприклад: Tyrone: … I've always found that good whiskey, taken in moderation as an appetizer, is the best of tonics. … Well, here's health and happiness!;