Концепт добра і зла в казках братів Грімм

Особливості народних казок, їх тематика та внутрішня структура. Специфічні риси казок братів Грімм, протиставлення добра і зла в них. Лінгвостилістичні засоби вираження даних філософських категорій в творах авторів, практичний аналіз їх використання.

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 06.12.2015
Размер файла 50,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

казка грімм добро зло

Складати казки люди починали дуже давно, за багато сторіч до того, як винайшли папір і заходились друкувати книжки, і навіть задовго до того, як навчилися записувати вигадані й правдиві розповіді на папірусі чи на пергаменті, тобто на аркушах, виготовлених із листя тростини та зі шкіри різних тварин. Казки в давнину ніхто не записував - їх складали, розповідали на дозвіллі дітям або й дорослим, ті, в свою чергу, переповідали їх своїм дітям, і так вони переходили від покоління до покоління. З часом люди забували, хто склав ту чи іншу казку, та й, зрештою, в неї був не один автор: адже, переповідаючи почуте колись у дитинстві, люди часто переінакшували його, дещо змінювали, дещо додавали, казка обростала новими образами, новими подробицями, що відображали побут і звичаї саме тієї місцевості, куди вона примандрувала.

XIX ст. було періодом Інтенсивного розвитку художньої літератури для дітей і молоді в багатьох країнах світу.

На початку XIX ст. виникає наука фольклористика. Вчені фольклористи збирали І вивчали зразки усної народної поезії, в тому числі й народні твори для дітей. Казки, легенди й пісні почали друкувати для дитячого читання. Першими такими. вченими були німецькі філологи брати Грімм.

Брати Вільгельм (1786-1859) та Якоб Грімм (1785-1863) вирішили підтримати німецьку культуру, «дати молоді та народові здорову поживу, від якої ніхто не відмовиться» - вони записували народні німецькі казки з уст різних оповідачів - чиновників, селян, дворян, підготували й видали кілька збірок народних казок. Брати Грімм були німецькими вченими, філологами, які досліджували фольклор та вивчали мову рідного народу. Брати Грімм почали створювати «Словник німецької мови» і своєю працею підтримували національний дух та рідну німецьку культуру. Одними з їх найвідоміших казок були «Білосніжка» і «Бременські музиканти». А хто з нас у дитинстві не чув казку про смішну «розумну Ельзу», таку далекоглядну і таку незугарну? Або про бременських музикантів? Хто не боявся за долю бідних, залишених у лісі хлоп'ят, що шукають дорогу за розсипаними по землі білими камінчиками? Хто не радів відважним витівкам хороброго кравця?

Як бачимо, казки, зібрані цими братами, не втратили і ніколи не втратять своєї актуальності.

Актуальність нашого дослідження визначається тим, що поняття добра і зла ніколи не втратять своєї актуальності, а їхнє відображення у дитячих казках дає людям краще зрозуміти власні вчинки та вчинки оточуючих, знайти вірний шлях зі складної ситуації.

Об'єктом дослідження виступають три казки братів Грімм «Пані Метелиця», «Гензель та Гретель», «Рапунцель».

Предмет дослідження - засоби вираження концептів добра і зла на прикладі вищеназваних казок.

Мета дослідження - визначити засоби вираження концептів добра і зла на прикладі казкок братів Грімм «Пані Метелиця», «Гензель та Гретель», «Рапунцель».

Для досягнення мети нашого дослідження перед нами були поставлені наступні завдання:

- розглянути народні казки, їхні особливості;

- проаналізувати специфіку тематики братів Грімм;

- дослідити протиставлення добра і зла в казках братів Грімм;

- розглянути специфіку добра і зла;

- дослідити своєрідність вираження зла;

- з'ясувати лінгвостилістичні засоби вираження добра і зла;

- провести практичний аналіз використання лінгвостилістичних засобів вираження концептів добра і зла на прикладі казок братів Грімм.

1. Казкові твори та місце братів Грімм у світовій казковій спадщині

1.1 Народні казки, їх особливість

Казка як своєрідний жанр народної творчості здавна посідає важливе місце у фольклорі всіх народів світу. Згадки про казку (як і її зразки) знаходимо в різноманітних писемних пам'ятках, що дійшли до нашого часу крізь віки і тисячоліття. Так, в Китаї ще у XXII ст. до н. е. був відомий збірник казок - «Шан-Хої-Кінг». Ряд казок Стародавнього Єгипту було зафіксовано у XIV ст. до н. е. За багато століть до нашої ери активно побутували казки в Індії. Чимало з них увійшло потім до славнозвісного збірника «Панчатантра». Широкого розголосу набули стародавні казки Арабського Сходу, що склали цілий збірник «Тисяча і одна ніч» й були потім перекладені на мови багатьох народів.

Мабуть, жоден з видів народної творчості не відзначається таким багатством нашарувань, як казка. На ній позначився вплив різних історичних епох, починаючи від первісного суспільства і до наших днів. Усе це свідчить про важливе місце казок у культурно-побутовій практиці людства уже на ранніх щаблях його історичного розвитку і про тісний зв'язок їх з життям народу «Історія казки, - справедливо відзначає російська дослідниця Е. Померанцева, - є насамперед історія її співвідношення з дійсністю».

Звичайно, кожна казка, як, до речі, й твори інших жанрів фольклору, певний елемент нової дійсності засвоювала не механічно, не прямолінійно, а в своєрідному, передусім художньо-естетичному аспекті. Тим-то нове в казці тієї або іншої історичної доби щоразу й неминуче «зливається із старим в одне органічне ціле».

Будучи здавна одним з провідних і визначальних жанрів усної народної творчості, істотно впливаючи на процес формування різних видів та жанрів фольклору, на його загальну поетику, на характер жанрової системи тощо, казка разом з тим відіграла важливу роль і в розвитку писемної традиції людства. Ще в античному світі (зокрема, в Стародавній Греції та Римі) казка як пізнавальне і художнє джерело використовувалась істориками, поетами. Дослідники пізнішого часу, наприклад, слушно зауважували, що давньогрецький письменник і філософ Плутарх, який написав багато творів історичного змісту, «у своїх оповіданнях дає більше казок, ніж історичного викладу».

Велике значення мали народні казки для становлення та розвитку багатьох жанрів художньої літератури (передусім пригодницького роману, повісті, новели, байки, літературної казки-алегорії тощо). На щедрому, життєдайному грунті казкової традиції у всіх народів світу започаткувався та розвинувся і такий характерний вид професіональної художньої творчості, як дитяча література.

За своєю природою казка є досить характерним жанром фольклору; вона щільно примикає до інших різновидів народної оповідальної творчості, насамперед до легенди, переказу, оповіді, які, як відомо, особливо тісно пов'язані з конкретною історією, реальним життям і побутом їх творців. Художні образи казок, психологія характерів, ситуації, художні деталі казкового епосу в своїй основі завжди глибоко самобутні й історично конкретні, бо ж вони у специфічній художній формі відбивають життя, погляди, смаки та сподівання певного народу у певний час його історії.

Проте казка має й чимало відмінного від суміжних з нею жанрів оповідального фольклору. Це, зокрема, притаманна їй своєрідна внутрішня установка на вимисел. Якщо в легенді або, скажімо, переказі основним є підкреслення «достовірності» чи «імовірності» того, про що йдеться у творі, то казка завжди розповідає явну «вигадку», яка цікава не сама по собі, а передусім своїм більш або менш прозорим натяком на якесь конкретне життєве явище, захоплює своєю алегоричністю, і це завжди усвідомлюється як самим творцем казки, так і її виконавцем і слухачем.

Установка на вимисел в казці перебуває в органічному зв'язку з іншою не менш характерною ознакою - розважальністю. «Коли казку, - слушно підкреслює російський фольклорист О. Никифоров, - розповідають не для розваги, а, напр., з метою дидактичною, повчальною, вона перетворюється в чисту легенду, повчання і при цьому набуває часто навіть нових особливостей побудови».

У сиву давнину форми усної поезії були ще слабо диференційовані, до того ж і сама народна творчість тоді досить щільно перепліталась з різноманітними побутовими та ідеологічними чинниками, ймовірно, що й казка була у ті далекі від нас часи певною мірою зв'язана з міфами, з різними соціальними інститутами, ритуальними відправами, обрядами та всілякими забобонами, відзначалася своїми жанровими особливостями, функціональними рисами і в цілому була не такою, як вона відома нам нині.

Народи світу в своєму розвитку загалом пройшли більш або менш аналогічні історичні стадії. Це відбилось і на казці, про що свідчать однотипні у казковому епосі різних народів нашарування, глибока спорідненість, часом вражаюча подібність багатьох сюжетів, мотивів та образів, хоч безсумнівна при цьому й величезна, особливо у пізніші часи, роль культурного взаємообміну між народами.

До того ж казка як характерна форма художньої розповіді за своєю природою здавна забезпечувала широкий простір для участі в процесі її творення та поширення індивідуального творчого начала. Імпровізаційний елемент у творах цього жанру завжди посідав досить важливе місце, хоч знаходив і не настільки широкий вияв, як, скажімо, в легенді, переказі або оповіді. У казці він більшою мірою, аніж в інших видах оповідальної творчості, стримувався різноманітними чинниками формального порядку (більш або менш усталеною фабулою, внутрішньою цілісністю сюжетів та мотивів, законами композиції, системою так званих «загальних місць» тощо), щоразу сполучався з певною (казковою) традицією.

Крім того, у порівнянні з іншими жанрами фольклору казка надзвичайно сильно виявляє схильність до взаємодії з писемною традицією, що не могло не позначитись на її характері й особливостях розвитку. Можна сміливо твердити: з появою писемності казкова творчість дістала характерне, якісно нове джерело для свого збагачення, поширення й функціональних виявів.

Усе це й склало той специфічний грунт, на якому народна казка в міру культурного поступу людства дедалі більше зростала вшир і вглиб, у кожну історичну епоху своєрідно оновлювалась, переосмислювалась, видозмінювалась, постійно збагачувалась і розвивалась як з погляду генетичного, так і типологічного, щедрим потоком вливалась у культурну скарбницю кожного народу як її неоціненне надбання і водночас активно запліднювала казкову традицію інших народів, проте й сама часто-густо зазнавала при цьому неабияких впливів.

Тривалість розвитку, тісний зв'язок з конкретною суспільно-історичною й культурно-побутовою практикою широких верств трудового народу, змінність функцій, активні міжнародні взаємодії, різнохарактерність зв'язку народної оповідальної творчості з писемною традицією спричинились до появи у фольклорі народів світу казок найрізноманітніших форм і видів (казок про тварин, фантастичних, пригодницьких, побутових казок - у тому числі сатиричних, гумористичних, - казок типу притч, байок та ін.). При цьому кожна з таких груп (чи циклів) народної оповідальної творчості відзначається своїми, притаманними лише їй особливостями побудови художнього образу, характерними прийомами типізації Дійсності, засобами композиції тощо. Таким чином, природно постає питання про рамки й загальні особливості казки як специфічного виду (чи жанру) народної оповідальної творчості.

З погляду жанрових особливостей казка є досить характерним художнім утвором. Завдяки своїй специфічній природі, своєрідній універсальності охоплення життєвих явищ казка як жанр за тривалий період свого розвитку помітно розрослася (причому - за різними ознаками та по багатьох лініях), давши початок відмінним між собою щодо жанрових ознак художнім різновидам, які, проте, ніколи остаточно не поривають із своєю природною жанрово-генетичною основою і фактично є органічною складовою частиною того широкого поняття, що звичайно у фольклористиці пов'язується з терміном «казка». Як бачимо, казка виходить за межі традиційного для науки про народну творчість поняття жанру; скоріше це - окремий, специфічний масив, який об'єднує в собі різнохарактерний щодо художніх, композиційних та загалом жанрових особливостей матеріал.

1.2 Специфіка тематики братів Грімм

Народні казки віддавна цікавили письменників і вчених багатьох країн. Декотрі письменники брали теми та образи народних казок і на їхній основі писали свої власні твори (як, наприклад, І. Франко в Україні чи В. Гауф у Німеччині), а декотрі записували й видавали народні казки такими, якими почули їх від оповідачів. Саме так зробили понад сто вісімдесят років тому й німецькі вчені Грімм: Якоб (1785-1863) та Вільгельм (1786-1859). Брати зібрали й видали у двох великих книжках німецькі народні казки, вважаючи, що вони мають таку ж вартість і будуть такі ж цікаві читачам, як і писані художні твори.

Думка братів Грімм виявилась слушною. Казки, які вони зібрали, здобули величезну славу, їх читають тепер майже всіма мовами світу. Не раз виходили вони й українською мовою. Сподіваємося, діти, що й ця книжка вибраних німецьких казок, яку ви тримаєте в руках, не лишить байдужими ваші серця і буде цікавою поживою для вашої уяви.

Брати Ґрімм почали збирати народні казки в 1807 році у відповідь на хвилю інтересу до німецькому фольклору, яка постала з публікацією Ахима Людвіґа фон Арніма і Клеменса Брентано колекції народних пісень нім. Des Knaben Wunderhorn («Чарівний ріг хлопчика») у 1805-1808 роках. На відміну від попередніх публікацій, Ґрімм намагалися не модернізувати мову оригіналів. В 1810 році Ґрімм підготували рукопис колекції декількох десятків казок, які вони записали, запросивши казкарів у свій дім. Хоча це часто думають, що вони взяли свої казки у селян, багато з казкарів були середнього класу і навіть аристократами, які розповідали казки, що їх вони чули від своїх слуг, і деякі з казкарів були з роду гугенотів і розповідали казки французького походження.

У 1812 році брати опублікував збірник з 86 німецьких казок в збірці під назвою «Дитячі й сімейні казки» нім. Kinder-und Hausmдrchen. В 1814 році вони опублікували другий том з 70 казок.

Ґрімм написали двотомну роботу під назвою {(lang-de|Deutsche Sagen), яка включала 585 німецьких легенд і були опублікована в 1816 та 1818 роках. Легенди в книжці надані в хронологічному порядку історичних подій, до яких вони були пов'язані. Регіональні легенди в книжці надані тематично для кожної казкової істоти: карликів, велетнів, чудовиськ тощо без будь-якого історичного порядку. Ця книжка легенд не була настільки ж популярна, як книжки казок.

Друге видання «Kinder-und Hausmдrchen» у 1819-22 роках було розширене до 170 казок. Ще п'ять видань були опубліковані протягом життя братів, в яких деякі казки були додані або вилучені. У сьомому виданні 1857 року містяться 211 казок. Багато змін було зроблено після негативних критичних відгуків, особливо тих, хто стверджував, що не всі казки були придатні для дітей, не зважаючи на назву. Вони також критикували недосконалу німецьку мову казок.

Ці видання, з науковими нотатками, - серйозні дослідження з німецького фольклору. Брати також опублікували нім. Kleine Ausgabe (малі видання), які містять збірки з 50 казок, безпосередньо призначених для дітей (на відміну від більш формальних нім. GroЯe Ausgabe (великих видань). Десять «малих видань» були випущені в період між 1825 і 1858 роками.

Ґрімм не були першими, які опублікували колекції казок. Найвідомі французькі колекції Мішеля Олександра Ненашева 1697 року, хоч існує ряд інших, в тому числі німецька колекція Йоганна Карла Авґуста Мусауса, опублікована в 1782-1787 роках.

У багатьох людей виникає питання: казки братів Грімм - це оригінальні твори або записи народних переказів? Відповідь на нього складна і неоднозначна. Грімми, особливо Якоб, - надзвичайно суворо ставилися до того, щоб казки залишалися справжніми, народними, щоб в їх переказі не було ніякого спотворення, ніякої переробки на сучасний лад, на власний смак. Суворий до педантизму Якоб наполягав на щонайповнішій фольклорній достовірності. Вільгельм, більше поет, ніж учений, вважав, що потрібна художня обробка матеріалу. Втім, розбіжності ці були навіть корисні: завдяки ним тексти гриммівських казок суміщають в собі сумлінну наукову достовірність з авторським поетичним стилем. Записуючи казки із слів різних людей, Грімми не могли, та й не хотіли, дослівно відтворювати манеру розповідачів. Вони залишали в недоторканності лад мови, композицію, самий дух казки, але переказували її по-своєму, завжди творчо. Брати знайшли свій єдиний стиль - живий, простодушний, іноді лукавий. Завдяки цьому стилю їх казкові збірки стали не просто працею, але й великим явищем німецької романтичної літератури.

Брати-письменники бачили в творах усної народної творчості свої естетичні зразки, джерела сучасної літератури і основу її національного характеру. Їх літературним казкам властиве поєднання чарівного, фантастичного, примарного і містичного з сучасною дійсністю.

«Німецькі перекази» братів Грімм, як і «Дитячі і сімейні казки», викликали до життя Жваву діяльність збирача в багатьох країнах. Поняття «казка» закріпилося за казкою народною, але разом з тим позначало і літературну казку. В той же час робилися спроби дати визначення літературній казці. Пріоритет належить Я. Грімму, що бачив відмінність літературної казки від народної в усвідомленому авторстві й у властивому першій гумористичному началу.

1.3 Протиставлення добра і зла в казках братів Грімм

У збірці братів Грімм є казки різних видів: про тварин, чарівні і побутові.

Казки про тварин - «Кішка І мишка в дружбі», «Заєць і їжак», «Бременські вуличні музиканти», «Вовк і семеро козенят» та інші - це дотепні, сповнені народного гумору твори. У них тварини розмовляють і діють по-людському, наділені людськими позитивними якостями і недоліками. Так, заєць із казки «Заєць і їжак» гордовитий і пихатий, як пан, з презирством ставиться до скромного їжака. Але їжак розумніший, тому легко обдурив пана-зайця. Як відомо, цю казку на український лад переказав І. Франко («Коли ще звірі говорили»).

У чарівних казках братів Грімм герої з допомогою чарівників або дивної сили предметів досягають щастя; коли ж у їх долю втручаються злі сили (чарівники), вони стають нещасливими («Шість лебедів», «Попелюшка», «Шестеро увесь світ обійдуть», «Гензель: Гретель» та їн.).

Є в письменників і побутові казки - гумористичні й сатиричні. У деяких з цих казок вони висміюють попів, монахів, служителів релігії («Монах у тернику»), в інших викривають і засуджують загальнолюдські пороки: лінощі («Три ледарі»), глупоту («Розумна Ельза», «Дурень Ганс»), боягузтво («Семеро хоробрих»), неповагу до старших («Старий дід і внучок», «Невдячний син»). В інших своїх казках брати Грімм славлять розум людей, вихідців з простого народу. Так, у казці «Розумна дочка селянська» діє мудра дівчина, розумніша за самого короля. Подібний сюжет є і в російському та українському фольклорі («Піди туди, не знаю куди» і «Мудра дівчина», «Розумниця» та ін.).

У казках братів Грімм, як і в казках багатьох народів світу, поряд із фантастичними персонажами діють реальні, відтворено типові картини з життя народу, типові характери і взаємини між людьми. Виражено в них мрії народу про щасливе життя трудящих. Казки пройняті здоровою народною мораллю; сюжети їх цікаві, композиція чітка, правильні моральні висновки з їх змісту дітям зробити легко.

Справді, у казках братів Грімм, як і в народних казках, правдиво висвітлено життя народу в давні часи, в період феодалізму і зростання міст, коли трудящі були безправними, пригніченими. У своїх казках письменники висловлюють глибоке співчуття до людей Праці, до бідняків, яких вони показують працьовитими, добрими, справедливими. З особливою любов'ю змальовано дітей бідняків. Так, героїня казки «Лісова хатинка», молодша дочка бідного дроворуба, з пошаною ставиться до свого батька, страждає від думки, що не знайде його в лісі і вчасно не принесе йому пообідати. Вона піклується і про чужого їй дідуся, до якого потрапила, коли заблукала в лісі, турбується і про його худобу - не сіла вечеряти, поки не нагодувала і не напоїла корову, півника і курочку. На противагу своїм старшим сестрам дівчинка в лісовій хатинці виявила доброту, благородство і скромність і за це була нагороджена дідусем - зачарованим королевичем. Дітям бідняків присвячені також казки «Хлопчик з пальчик», «Білосніжка і Червона Квіточка», «Пачоси».

У багатьох казках діють ремісники - майстри своєї справи. В цих казках письменники відображають глибоку пошану народу До працьовитих людей-умільців, чесних, розумник людей («Три сини», «Хоробрий кравчик», «Пачоси» та ін,).

У казці «Пачоси» розповідається про те, як молоденька наймичка терпеливо збирала пачоси льону, спересердя викинуті її роздратованою господинею. Наймичка чистила їх, пряла з них пряжу, виткала полотно і пошила собі з нього гарну сукню. У цій казці створено образ ідеальної дівчини, як її уявляв собі народ: вона хазяйновита, бережлива, скромна, ласкава, терпелива тощо.

Зовсім іншими рисами наділені в казках королі, принци, пани, багатії; наприклад, у казці «Гриф-птиця» синові селянина Гансу, чемному, доброму й розумному, протиставляється деспотичний, жорстокий і ненаситний король.

1.4 Специфіка добра і зла

Люди люблять казки тому, що казки - це їхнє життя!

Справжні казки завжди схожі на листковий пиріг: один шар знімаєш, а за ним наступний і т.д. І в кожному шарі міститься істина, що щось важливе для дитини, для формування його системи цінностей, світогляду. Міфи, легенди і казки часто створювалися тисячоліттями і передавалися один одному з вуст у вуста. А літературні казки теж цікаві, як окремий напрямок у світовій літературі, створене кращими письменниками-казкарями всіх часів і народів.

У казках добро, після запеклої боротьби, всюди перемагає зло. Що ж, на те вони й казки. У реальності ж частіше все закінчується навпаки і люди з болем поступово позбавляються від прищеплених їм у дитинстві за допомогою казок ілюзій.

Цікаво, що коли діти стикаються зі злом у казках, воно їх не лякає, вони сприймають його природно, як невід'ємну частину життя. Радіють, коли головний герой перемагає зло, співчувають йому, обговорюють, як би вони діяли на місці головного героя. Таким чином, діти вчаться боротися зі злом і в реальному житті.

Ще казки вчать милосердю: допомагати слабким і хворим, дбати про природу, рослинах і тваринах. У казках, які багато розмовляють тварин чи рослин - помічників людей, яких герой рятує або співчуття проявляє, а потім, вони, вже у свою чергу, допомагають героєві у скрутній ситуації.

Є настільки добрі казки, що на дійсність вже зла не вистачає.

Діти іноді жаліють і зло в казках, наприклад, вовка в Червоній шапочці або якогось велетня, якого переміг головний герой.

Злі сили відступають, справедливість торжествує, щастя посміхається сміливцеві: він добуває багатство, стає володарем чарівних предметів або отримує в дружини красуню принцесу («Хоробрий кравець», «Золотий гусак», «Чортовий замурзаний брат», «Стоптані туфельки», «Столик-накройся, золотий осел і палиця з мішка» та ін.). У інших випадках щаслива доля винагороджує просту дівчину або нелюбиму падчерку за її працьовитість, чесність і добру вдачу («Сім воронів», «Три пряхи», «Снігуронька», «Братик і сестричка» та ін.).

Саме за допомогою казки малюку найлегше пояснити поняття моральності: що таке добро, а що - зло. Це істотно відрізняє казки від коміксів, негативні персонажі яких доволі часто героїзуються і стають для дітей кумирами і прикладами для наслідування. Причиною цього також може бути вдало й виразно намальований негативний герой. І тоді гарна картинка для дитини набагато важливіша, ніж вчинки цього персонажа.

У казці ж головне - не яскрава картинка, а її зміст, мораль. Казка неодмінно завершується перемогою добра над злом, звеличенням «позитивних» героїв, приниженням і висміюванням «негативних». Казки привчають дітей до добра. І, таким чином, дитина, ототожнюючи себе з «хорошими» персонажами, намагається наслідувати їхню поведінку. Також малюк, пам'ятаючи, що зло завжди буває покаране, усвідомлює: єдиний спосіб уникнути покарання - не бути поганим.

2. Засоби вираження добра і зла у казках братів Грімм

2.1 Своєрідність у вираженні зла

Зло у казках братів Грімм має власну своєрідність вираження. Оскільки добре відомим є той факт, що спершу ці твори були орієнтовані на дорослих читачів, то можна з легкістю помітити той факт, що концепт зла відкрито демонструється у творах. Практично немає таких казок, в яких би зло показувалося скритим способом, імпліцитно.

Майже у кожній казці бачимо чітке відображення зла, злих намірів, злого способу поведінки головних героїв казкового твору. На противагу цьому бачимо і шляхи вирішення проблеми зла, тобто що конкретно треба зробити для того, аби подолати злі умисли інших дійових осіб, як покарати інших за скоєні злі вчинки, адже зло має бути покарано, якщо винуватець не усвідомив своїх помилок та не спробував їх виправити.

У казках братів Грімм завжди є місце виправленню. Персонажі їхніх казок мають здатність до трансформування - злі стають добрими, оскільки добро творить добро навколо себе.

Цікавим для аналізу є специфіка зображення злих персонажів. Зло зазвичай у собі уособлюють злі старі страшні відьми та чаклуни. Саме їхня неприваблива зовнішність є першочерговим елементом, який наштовхує читача на думки про злий умисел. В той же час, є і виключення із правил.

Візьмемо для прикладу казку «Пані Метелиця». Страшна ззовні чаклунка - добра зсередини, вона прагне справедливості, готова винагородити за старанність і чемність і покарати за зневагу і ледарство.

Відьми і темний ліс зустрічаються в казках постійно. Підростаючи, дитина поступово розуміє, що дорослий світ погано для неї пристосований, а найчастіше просто ворожий. Виникає дилема - входити в цей світ, пізнавати його, дорослішати, чи краще сховатися за материнську спідницю і там залишитися. Матері в цій ситуації теж часто поводяться неоднозначно - дуже багатьох лякає думка про самостійність дитини, про можливість її відриву. Іноді свідомо, а частіше інстинктивно, мати намагається удержати дитину при собі, позбавляє її самостійності. Вона ж ще така маленька, беззахисна, він має потребу в мені. Саме використання образу злого страшного лісу, повного різних небезпек, дуже часто є цікавим інструментом для того, щоб навчити дитину триматися близько біля рідної домівки і далеко не відходити.

Також образ зла у казках братів Грімм часто уособлюється у персонажах мачух.

Таким чином, можна прослідкувати, що доволі часто зло в даних казках уособлюється в жіночих образах. Даний факт можна пояснити тим, що народні казкові твори були складені під впливом історичних та суспільно-політичних подій, зокрема в епоху Середньовіччя, коли жорстоко каралися будь-які прояви магії, а магією в свою чергу займалися переважно особи жіночої статі.

Як бачимо, не можна однозначно трактувати схожих персонажів. У кожного з них є якість спільні та відмінні риси, всі вони вчать нас чомусь, на їхніх вчинках можна зрозуміти правила життя, правила співіснування доброго і злого в цьому світі.

2.2 Лінгвостилістичні засоби вираження добра і зла

Поряд з головними образами діє значна кількість персонажів для зв'язку дії - скаржники, наклепники, зрадники і т. п. Л. Дунаєвська подає три категорійну систему казкових персонажів, поділяючи їх на зло творців, добро творців та знедолених [3, 94].

Усі персонажі чарівних казок є статичними, остаточно сформованими. В оповіді не вказуються фактори, не змальовуються обставини, за яких вони викристалізувались, під впливом чого сформувався їх характер. У дії жоден персонаж не міняє своєї приналежності до визначеної категорії (добротворець не стає злотворцем і навпаки), морально-ціннісні характеристики не змінюються. Більшість дослідників вбачають обов'язкову умову казки в тому, що торжествує добро та справедливість (а отже, і їх прихильники), а зло покаране [1, 83].

У трактуванні добра і зла у чарівній казці простежується дохристиянський підхід; принцип корисності та шкоди (шкода чужим заради користі своїм). Тому мотив перемоги добра над злом є тільки умовно трансформованим мотивом перемоги «своїх» над «чужими». Тобто головний герой («свій») виходить переможцем із світу «чужих» чи «мертвих».

Цікаво прослідковуються зв'язки між віковими поняттями та поняттями добра і зла.

«Молодий» та «старий» не утворюють стійкого протистояння, але «молодий» у даних казках завжди вродливий і сильний, а «старий» асоціюється переважно з негативними функціональними (слабкий, хворий) якостями.

«Старий», крім того, виступає обов`язковою ознакою чарівних істот - відьом, чаклунів, добрих чарівниць (Heхe, Zauberer, Zauberin, bцse Zauberin, Teufel); як бачимо, злі відьми трапляються в даних казках частіше ніж добрі чарівниці, тож враховуючи, що більшість злих мачух старі, не дивно, що «старий» нерідко асоціюється з негативними характерологічними якостями. Молодий же герой відзначається легкою вдачею та добрим серцем, що у казці завжди винагороджується («Und als der jьngste ein Weilchen gegangen war, so trat ein kleines Mдnnlein zu ihm und sprach: «Diesen SpieЯ gebe ich dir, weil dein Herz unschuldig und gut ist»…).

Серед розмаїття функціональних характеристик привертає увагу диспропорція прикметників зі значенням «живий» та «мертвий». «Tot» за частотністю вживання переважає «lebendig», причому «lebendig» частіше за все зустрічається як протиставлення смерті у момент магічних перетворень - сметь, як зло, відродження, відновлення, як добро («Und nicht lange, so цffnete Sneewittchen die Augen, hob den Deckel vom Sarg in die Hцhe und richtete sich auf und war wieder lebendig»). Ця диспропорція, на нашу думку, не є чимось незвичайним: людина сприймає означення «живий» як свій природний і невід'ємний атрибут, і не помічає, a отже, не позначає його доти, доки не відчує контраст чи загрозу біологічному існуванню. Часте згадування в полі функціонального стану «hungrig» та «satt» теж не є неочікуваним - це типові ознаки т. зв. предметно-чуттєвого світосприйняття.

Установчо-оцінна сфера представлена найповніше. У полі «фіксовані установки до інших» особливо наголошуються «характеристики ставлення до інших» («freundlich», «herzlich», «gut», «neidisch», «bцse»), серед яких цілком закономірно переважають позитивні, - адже вони з виховною метою стимулюються в казках везінням та щастям. Звертає на себе увагу також практична незадіяність концепту «щедрий» - якості, дуже популярної у давніх германців [6: 49], хоча жадібність все ще засуджується («knauserig», «geizig», «gierig»); очевидно, щедрість у середовищі творців та поширювачів казок перестала бути рисою, гідною наслідування у реальному житті (як близька до марнотратства).

Характеристики «прийняття соціальних та етичних норм» представлені достатньо широко, щоб ознайомити з вимогами суспільної моралі («ehrlich», «artig», «treu», «sittsam», «dankbar»). Найбільш уживаною характеристикою є «вірний» («treu», «getreu»), яку, вочевидь, слід вважати якщо не типовою, то пропагованою німецькими казками чеснотою: «Die Tugend, die in den Mдrchen die grцЯte Rolle spielt, also die Kardinaltugend der Mдrchen, ist die Treue. Schon in der Vorrede zum ersten Band der Erstausgabe der Kinder-und Hausmдrchen wird diese Eigenschaft hervorgehoben…». І вірність не є одностороннім обов'язком: господар має певні зобов'язання стосовно вірного слуги («Der treue Johannes»), виконання яких для нього стоїть вище життя власних дітей, - повсякчас підтримується думка, що вірне служіння обов'язково повинно бути оціненим та належно винагородженим.

Лінгвістичні засоби «емоційної незалежності та стійкої/нестійкої тривожності», представлені переважно прикметниками зі значенням «спокійний», «терплячий», перегукуються з попередніми характеристиками. Прикметник «ungeduldig», як правило, має негативні асоціації: необдумані вчинки та слова, сказані зопалу, можуть спричинити лихо: батько, втративши терпець, прокльоном перетворює своїх синів на воронів («Die sieben Raben»), господар мимовільною лайкою вбиває свого коня («Der Arme und der Reiche»), - спокій та врівноваженість постають вартими наслідування.

Мовні засоби «фіксовані установки до діяльності», хоч і не несуть за своїми кількісними показниками значне навантаження, займають не останнє місце в представленій системі цінностей добра і зла. Це досягається шляхом контекстуального перехрещення установчої, біофункціональної та емоційної сфер: працелюбна дівчина (казкова) - завжди добра, гарна, врешті-решт стає щасливою, що є характерним не лише для німецьких казок.

Якщо говорити про стилістичні засоби вираження концептів добра і зла, то слід перш за все слід відмітити велику кількість епітетів, порівнянь, які зазвичай виражені прикметниками.

Алегоричні вираження добра і зла використовуються в казкових творах для того, щоб привернути увагу читача, щоб підкреслити велич Добра і погані наслідки злих вчинків та думок. Саме у казках про тварин легко вгадується алегоричний сенс. Звіри, розумні і хитрі, жадібні і люті, слабкі і покірні, займають в тваринному царстві кожного своє місце, як би нагадуючи про стосунки панування і підпорядкування серед людей. При цьому в казках про тварин можна зустріти натяки на спосіб життя і поведінку представників панівних класів («Вовк і семеро козенят», «Кішка і мишка», «Вовк і лисиця», «Камбала-риба» та ін.).

Метафоричні порівняння, які стосуються концептів добра і зла у більшості випадків вжито з метою дотримання стилістики художнього тесту, художнього оформлення казкового твору.

2.3 Практичний аналіз використання лінгвостилістичних засобів вираження концептів добра і зла

Розглянемо спершу казку «Пані Метелиця».

В таблиці 2.1. можна побачити вживання різних слів та виразів на позначення добра і зла.

Таблиця 2.1. Лінгвостилістичних засобів вираження концептів добра і зла у казці «Пані Метелиця»

Добро

Зло

Schцn - гарний (прикметник)

Furchten - страх (іменник)

FleiЯig - старанний (прикметник)

Hдsslich - поганий (прикметник)

Folgen - повинуватися, бути слухняним (дієслово)

Sich fьrchten - боятися (дієслово)

Zufrieden - задоволений (прикметник)

Faullenzen - ледарювати (дієслово)

Lieber - краще (прислівник)

Schlecht - погано (прикметник)

Aschenputtel - Попелюшка (іменник)

Nicht recht - погано (прикметник)

Liebes Kind - люба дитина (словосполучення)

Mьd - стомлений (прикменик)

Ordentlich - чесний (прикметник)

Pech - смола (іменник)

Gut gehen - добре проходити (словосполучення)

Faul - ледар (іменник)

Acht geben - поважати (стійке словосполучення)

Gut - гарний (прикметник)

Alte Frau - стара жінка (словосполучення)

Alte - старуха (іменник)

Zufriedenheit - задоволеність (іменник)

Gewaltig - сильний (прикметник)

Gutes Leben - гарне життя (словосполучення)

Kein bцses Wort - жодного поганого слова (стійке словосполучення)

Traurig im Herzen - сум на серці (метафора)

Viel tausendmal besser sein - в тисячу разів краще (стійке словосполучення)

Jammer nach Haus - сумувати за домівкою (стійке словосполучення)

Treu - вірність (іменник)

Goldregen - золотий дощ (іменник)

Gold - золото (іменник)

Schenken - дарувати (дієслово)

Reichtum - багатство (іменник)

Glьck - щастя (іменник)

Auf der schцnen Weise - найкращим чином (метафора)

В даному казковому творі концепт добра виражений 13 іменниками, 13 прикметниками, 2 дієсловами, 1 прислівником, 1 стійкими словосполученнями, 2 метафорами. Більшість прикметників виступають у якості епітетів до позначення різних явищ та понять.

Зло в казці «Пані Метелиця» виражається 6 іменниками, 4 прикметниками, 2 дієсловами.

Вцілому можна сказати, що в цій казці засоби вираження добра вживаються на багато частіше, ніж засоби вираження зла.

Розглянемо тепер наступну казку «Рапунцель».

В таблиці 2.2. можна побачити вживання різних слів та виразів на позначення добра і зла.

Таблиця 2.2. Лінгвостилістичних засобів вираження концептів добра і зла у казці «Рапунцель»

Добро

Зло

Gute Hoffnung sein - бути при надії (метафора)

Fee - відьма (іменник)

In Freuden leben - жити в радості (метафора)

Irren - блукати (дієслово)

Lieb - милий, чарівний (прикметник)

Elend - сум (іменник)

Gut - гарний (прикметник)

Erschrecken - налякати (дієслово)

Lust - радість (іменник)

Sterben - помирати (дієслово)

Schцnste Kind unter der Sonne - найкраща дитина на світі (метафора)

Keine Ruh sein - не мати спокою (стійкий вираз)

Prдchtigt - розкішний (прикметник)

Angst - страх (іменник)

Fein wie gesponnen Gold - чистий, як начищене золото (порівняння)

Fortnehmen - забирати (дієслово)

Schцn - гарний (прикметник)

Turm - тюремна вежа (іменник)

SьЯ - милий (прикметник)

Rief - кричати (дієслово)

Verlieben - закохуватися (дієслово)

Geriet in Verzweiflung - бути у відчаї (стійкий вислів)

Lustig - веселий (прикметник)

Wьstenei - страшний безлад (іменник)

Еrzьrnen - сердитися (дієслово)

Bцsewicht - грішник (іменник)

Traurig - сумний (прикметник)

Weinen - плакати (дієслово)

Gottlos - грішний (прикметник)

Концепт добра в цій казці виражається за допомогою 1 іменника, 11 прикметників, 3 метафор, 1 порівняння.

Концепт зла у даному творі виражений за допомогою 19 іменників, 2 прикметників, 7 дієслів, 2 стійких виразів.

В цілому можемо відмітити, що засоби вираження концептів зла у цьому казковому творі переважають над кількістю лінгвістичних засобів вираження добра.

Розглянемо тепер інший казковий твір «Гензель і Гретель»

В таблиці 2.3. можна побачити вживання різних слів та виразів на позначення добра і зла.

Таблиця 2.3. Лінгвостилістичних засобів вираження концептів добра і зла у казці «Гензель і Гретель»

Добро

Зло

Liebe

Arm -

Ruhig -

Vor Sorge -

Ade sagen -

Nicht ьber Herz bringen

Sich freuen -

Zu den wilden Tieren fьhren

Lieber Gott -

ZerreiЯen

Helfen -

Hunger

Mцglichkeit -

Sterben

Satt essen -

Keine Ruhe lassen - не давати спокою (метафора)

Fein -

Weinen - плакати (дієслово)

Gut haben -

Grдm -

Gut -

Ausbleiben -

Schцn -

Ungern allein gelassen -

Wie im Himmel sein -

Bцs -

Kьssen -

Tiefer in Wald fьhren -

Froh sein -

Nicht wieder heim kommen kцnnen -

Edelgesteinen

Keine Hilfe -

Perlen

Schwer aufs Herz fьllen -

Sich freuen -

Bissen -

Reich -

Trцsten -

Arm -

Hungrig -

So gewaltig erschrecken -

Hexe -

Auflauern -

Tod -

UmschlieЯen -

Schьtteln -

Faulenzerin -

Verlangen -

Alte -

Schlachten -

Sieden -

Mit traurigem Herzen -

Weinen blutige Trдnen -

Fressen -

Herzleid tragen -

Zu dem Tod -

Sieden -

Aus der Not -

Schwach -

Aufessen -

Schreien -

Jammern -

Sterben -

Висновки

Казки - один із найбільш популярних серед дітей жанрів народної творчості. Герої казок, яким властиві високі моральні якості, завжди ведуть боротьбу з темними силами, що символізують соціальне зло й несправедливість.

Образи позитивних казкових персонажів давно стали для дітей втіленням кращих якостей людини. Молодший школяр або дошкільник уважно стежить за розвитком казкового сюжету, відверто реагує на вчинки героїв, віддає свої симпатії позитивним, а негативних - засуджує. Казка знаходить вірний шлях до серця школяра, впливає на розвиток світогляду, розкриває кращі душевні якості. Казка для молодшого школяра стає першим пізнанням життя, його моральних основ. Те, що учень виявляє симпатію до одних персонажів і антипатію до інших, свідчить про становлення його власного «я».

Казки братів Грімм займають чільне місце у світовій спадщині казкових творі.

В ході написання нашої курсової ми проаналізувати народні казки, їхні особливості, визначили специфіку тематики казок братів Грімм.

Основна увага у нашому дослідженні була приділена аналізу концептів добра і зла у казках братів Грімм, лінгвостилістичним засобам їхнього вираження.

Таким чином, по завершенню написання нашої курсової роботи ми прийшли до висновків, які полягають у наступному.

Перспективи дослідження ми вбачаємо у наступному.

На жаль літератури про казку, дослідження казки, її аналізу дуже мало у вітчизняній критиці та літературі. Черпати інформацію доводиться із зарубіжних джерел і співставляти її з реаліями сьогодення. А запитань на цю тему дуже багато і у літераторів, і у казкарів, критиків, журналістів та педагогів. А таке важливе запитання як казка та дитина, як вона впливає на дитину і що у ній виховує та розвиває, як на дитину впливають різні засоби вираження концептів добра і зла розглядається дуже мало.

Російський науковець Володимир Якович Пропп писав з цього приводу у своїй книзі «Морфологія казки», що наукова література про казку не надто багата. Праць на цю тему видається дуже мало, а бібліографічні зведення показують наступну картину: більше за все видається текстів, досить багато робіт по особистих питаннях, і зовсім відсутні праці про казку. А якщо вони і є, то це праці зведено-інструкційного, а не дослідницького характеру в цілому. А між цим, саме загальні питання більш за все збуджують цікавість, і в їх вирішенні - ціль науки.

Отже, на нашу думку, доцільним є комплексне дослідження засобів вираження концептів добра і зла і вплив конкретних лінгвістичних засобів їхнього вираження на формування уяви та свідомості дитини.

Таким чином, по завершенні написання нашої курсової роботи можна з упевненістю сказати, що ми ґрунтовно дослідили основні питання, які стосуються специфіки вираження концептів добра і зла у казках братів Грім і повністю виконали всі завдання, поставлені перед нами на початку дослідження.

Список використаної літератури

А.И. Никифоров, Сказка, ее бытование и носители. - Русские народные сказки. Составила О.И. Капица, М. - Л., 1930, С. 8.

Белова А.Д. Мовні картини світу: Принципи утворення та складові // Проблема семантики слова, речення та тексту: Зб.наук. ст. - К.: КНЛУ, 2001. - Вип.7. - С. 26-30.

Братья Гримм. Полное собрание сказок. Том II Олма-Пресс, 2002 г.

Будур Н.В., Иванов Э.И., Николаева С.А., Чеснокова Т.А., Зарубежная литература. Учебное пособие / Под ред. С.А. Николаева. - М., 2000.2-е издание.

Бэлза С. Сквозь волшебное кольцо сказок. - М., 1987

В.Я. Пропп, Принципы классификации фольклорных жанров. - «Советская этнография», 1964, №4, С. 148.

Вавилина Т. Отображение картины мира в русских и немецких народных сказках // Rossica olomucensia XLII (za rok).cast: Rocenka katedry slavistiky na Filozoficke fakulte Univerzity Palackeho. - Olomouc: 2004. - S. 393-397.

Героїко-фантастичні казки / упор. I. П. Березовський - К: Дніпро, 1984. - 367 с.

Грушевський М. Історія української літератури: в 6 т. 9 кн. - Т. 1 / Упоряд. В.В. Яременко. - К.: Либідь, 1993. - 392 с.

10. Детская литература: Учебное пособие для средних педагогических учебных заведений / Под ред. Л.А. Белова. - М., 1997.

11. История всемирной литературы. - М., 1989. Т.6.

12. История западноевропейской литературы. 19 век: Германия, Австрия, Швейцария. Учебное пособие / Под ред. А.Г. Березиной. - М.

13. История зарубежной литературы 19 века. В 2-х частях. Учебник / Под ред. Н.П. Михальской. - М., 1991.

14. История зарубежной литературы 19 века. Учебник / Под ред. Н. Соловьева. - М, 1976.

15. История зарубежной литературы 19 века. Учебник для пед. ин-тов / Под ред. Елизаровой М.Е., Гиждеу СП. и др. - М., 1972.

16. История зарубежной литературы 19 века. Учебное пособие / Под ред. Я.Н. Засурского, СВ. Тураева. - М., 1982.

17. История немецкой литературы. - М., 1966. Т.З; - М., 1968. Т.4.

18. История немецкой литературы. Романтизм в германии. Под ред. Берковского Н.Я., - СПб: Академия, 2001.

19. Керлот X. Э. Словарь символов. - М., 1994. - 608 с.

20. Кирилюк О. Универсалії культури і семіотика дискурсу. Казка та обряд. - Одеса: ЦГО НАНУ / Автограф, 2003. - 370 с.

21. Левицький В.В., Огуй О.Д., Кійко СВ., Кійко Ю.С Апроксимативні методи вивчення лексичного складу: Навчальний посібник. - Чернівці: Рута, 2000. - 136 с.

22. Левицький В.В., Огуй О.Д., Кійко СВ., Кійко Ю.С Апроксимативні методи вивчення лексичного складу: Навчальний посібник. - Чернівці: Рута, 2000. - 136 с.

23. Лучшие сказки мира: Братья Гримм: Пересказ с нем. - М.: Росмэн, 1998

24. Мифы народов мира. Энциклопедия: в 2-х т. / Гл. ред. С.А. Токарев-М: Рос. энциклопедия, 1994-Т. 1. - 671 с.

Огуй О.Д. Об'єднана індуктивно-дедуктивна мовно-психологічна класифікація прикметників у «мовній картині світу» // Науковий вісник Чернівецького ун-ту. - Чернівці: Рута. - 1998. - Вип. 41 - С 39-46.

Огуй О.Д. Реконструкція давнього світосприйняття в англосаксонському «Беовульфі» (спроба кількісного підходу) // Науковий вісник Чернівецького ун-ту. - Чернівці: Рута, 2002. - Вип. 136. Германська філологія. - С 45-51.

27. Пилипенко-Фрицак H.A. Сказка как один из факторов языковой картины мира (по материалам волшебных сказок А.Н. Афанасьева) // Проблеми безпеки української нації на порозі XXI сторіччя: Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. - К.; Чернівці, 1998. - 4.2. - С. 114 - 115.

28. Пропп В.Я. Исторические корни волшебной сказки. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. - 364 с.

29. Пропп В.Я. Трансформація чарівних казок. - Сб. «Фольклор і

дійсність». К., 2005.

30.С. Сакидон. Є. Попович, переклад з німецької - Джерело: Грімм Я., Грімм В.К. Казки. К.: Школа. 2002. 192 с.

31. Сказки Братьев Гримм: Пер. с нем. - М.: Григори Пэйдж. 1993.

32. Скурла, Герберг. Братья Гримм: Очерк жизни и творчества: Пер. с нем. / (Предисл. А. Гугнина). - М.: Радуга, 1989.

33. Соколовская Ж. «Картина мира» в значении слов. Семантические фантазии или «катехизис семантики». - Симферополь: Таврия, 1993. - 232 с.

34. Царик Д.К. История зарубежной литературы 19 века. Курс лекций. Кишинев, 1976.

35. Честерон Г.К. Письменник у газеті. Художня публіцистика. - К., 2004

36. Шрамм А.Н. Очерки по семантике качественных прилагательных. - Л.: Изд-во ЛГУ., 1979. - 134 с. 37.Э.В. Померанцева, Судьбы русской сказки, С. 5.

38. Uther Н. Handbuch zu den «Kinder-und hausmдrchen» der Brьder Grimm: Entstehung - Wirkung - Interpretation. - Berlin: de Gruyter, 2008. - 644 S.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Характерні ознаки детективної прози як типу тексту. Жанрово-стилістичні особливості детективу як жанру сучасної масової літератури. Лінгвостилістичні специфічні засоби англомовної прози та особливості їх перекладу (на матеріалі творчості Д. Брауна).

    дипломная работа [148,2 K], добавлен 22.06.2013

  • Вербальний та невербальний способи вираження емоцій. Емотивні суфікси англійської мови. Експресивність як одна з найскладніших лінгвістичних категорій, засоби її вираження. Мовні засоби вираження позитивних та негативних емоцій у творі С. Моема "Театр".

    курсовая работа [93,7 K], добавлен 13.11.2016

  • Когезія як засіб вираження зв’язків між складовими частинами літературного твору. Поняття синонімії. Дискурсивно-когезійний аналіз текстів, характеристика творчості О. Генрі з точки зору використання когезії. Практичний аналіз використання синонімів.

    курсовая работа [44,4 K], добавлен 19.02.2013

  • Виявлення семантики агентивних номінативних одиниць – неістот – в англійській мові та визначенні їх специфіки у казках Оскара Вайльда. Творча манера Оскара Вайльда, її вплив на лексико-стилістичну структуру казок, а також функції неістоти-агента.

    курсовая работа [28,9 K], добавлен 23.02.2009

  • Психологічні особливості емоції страху. Поняття концепту, його семантична структура в англомовній картині світу. Інтонаційні, лінгвокогнітивні та семантичні аспекти засоби вираження концепту страх у англійському мовленні на матеріалах відеофільмів.

    дипломная работа [150,2 K], добавлен 04.11.2009

  • Граматична будова мови як система граматичних одиниць, форм, категорій. Синтаксис та абстактне значення за Празькою лінгвістичною школою. Проблеми класифікації граматичних категорій: протиставлення та формальне вираження. Морфологічний рівень мови.

    реферат [23,6 K], добавлен 14.08.2008

  • Системный подход в лингвистике. Семантическое поле и его основные характеристики. Понятие добра и зла как объектов лингвистического исследования. Изучение семантики добра и зла на материале русского языка. Структура семантического поля "добро/зло".

    курсовая работа [67,0 K], добавлен 31.10.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.