Способи та прийоми перекладу. Особливості передачі власних назв з німецької мови

З середини XX століття найбільше віддають перевагу транскрипції, останніми роками навіть спостерігається тенденція до заміни багатьох транслітерацій транскрипцією, через що можуть виникати перекладацькі дублети (два варіанти для передачі одного і того ж безеквівалента): Weisgerber - Вейсгербер, Вайсгербер, Holz - Гольц, Хольц, Thomas Hucksley - Томас Гекслі (XIX ст.), Aldaus Hucksley - Олдос Хакслі (XX ст.).

Подібно до транслітерації, транскрипція може бути не тільки повною, але і частковою (в останньому випадку транскрипція поєднується з іншими перекладацькими операціями) напр.: die Revolution - революція; der Komplementдr - комплементарій; der SS-Mann - есесовець; Jakob - Яків.

Слід зазначити, що у багатьох випадках розмежування транскрипції і транслітерації викликає певні труднощі, це стосується перш за все випадків, коли графічна і фонетична форми слова збігаються: Mьnchen - Мюнхен, Berlin - Берлін, Weser - Везер, Oder - Oдер і т.д. Вважають, що подібні переклади слід розглядати як транскрипцію, відповідно до наведених вище дефініцій.

Проте багато дослідників не проводять чіткого розмежування прийомів графічної і фонетичної передачі безеквівалентів, використовуючи для обох прийомів, традиційний термін „транслітерація” [Федоров, 1958: 159, 168-169]; іноді обидва терміни використовуються паралельно, без спеціальної диференціації понять: „транскрипція/транслітерація” [Копанев/ Бєєр, 1986: 182-185].

3. Калькування

Терміном «калькування» позначають прийом, який полягає в тому, що складові частини лексичної одиниці (морфеми безеквівалентного слова, словоформи безеквівалентного стійкого словосполучення, компоненти складного слова) замінюються їх словниковими відповідниками на МП [Латишев/Провоторов, 1999: 54]; при цьому здійснюються різноманітні формально-структурні перетворення, що диктуються нормами МП. На відміну від терміну „трансформація», що позначає цілий комплекс специфічних перекладацьких прийомів, перетворення в процесі калькування нерідко позначаються термінами „адаптація”, „модуляція”, проте розмежування даних термінів не має в перекладознавстві однозначного підходу.

Калькування може бути повним або частковим, оскільки цей прийом нерідко супроводжується елементами транскрипції чи транслітерації або ж поєднується з трансформацією деяких складених компонентів, тому даний тип перекладу іноді позначають термінами „напівкальки”, „змішаний/ гібридний переклад”: SA-Mann - штурмовик; Drachensberge - Драконові гори; Reichsbahn - державна залізниця; Feuerland - Вогненна земля; Goethestadt - місто Гете (тобто Веймар), Staatssekretariat - державний секретаріат, die Karl-Marx-Universitдt Leipzig - Лейпцігський університет імені Карла Маркса.

Калькуванню іноді піддаються терміни в текстах, призначених для масового читача [Комісаров/Рецкер/Тархов, 1965: 210], напр.: Pneumonie - запалення легень (замість наукового терміну „пневмонія”), Sepsis - зараження крові (замість „сепсис”).

В деяких випадках калькування використовується разом з транскрипцією/транслітерацією, внаслідок чого виникають перекладацькі дублети: das Dritte Reich - Третя імперія, Третій рейх; das Berliner Ensemble - Берлінський ансамбль, Берлінер Ансамбль; Neue Rheinische Zeitung - Нова Рейнська газета, Нойе Райніше Цайтунг.

4. Географічні дублети / географічні модуляції

Географічні назви (міста, річки, озера, адміністративні території) можуть мати декілька варіантів, що перекладач повинен обов'язково враховувати при перекладі. .

Причин виникнення географічних дублетів декілька:

1) Річка, місто або провінція розділяється державним
кордоном, отримуючи різні національні назви: die Oder/Odra - річка, що протікає на території Німеччини, Польщі, Чехії та Словаччини; die Elbe/Laba - річка на території Німеччини / Польщі.

Подібні дублети сприймаються різними мовами перекладу по-своєму: так, в німецькій мові віддається перевага зазвичай одному з варіантів (die Oder, die Elbe), тоді як українська мова сприймає обидві національно-специфічні назви, через що при перекладі необхідний вибір одного з варіантів, що вимагає ретельного вивчення тексту і виявлення національної приналежності відповідного топоніма.

2) Іноді водний рубіж (річка, пролив) є межею двох і більше держав, отримуючи різні національні назви: English Channal/La-Manche, the Dover Street/Pa-de-Calais, die Ostsee/Балтійське море. У таких випадках кожен інокультурний етнос сприймає одну з цих назв (пор.: нім. die Ostsee = укр. Балтійське море; нім. der Kanal = укр. Ла-Манш; нім. die Strasse von Dover = укр. Па-де-Кале), або, як і в першому випадку, використовує два варіанти, відображаючи національну специфіку топоніма: Нейсе (німецька номінація), Ниса/Ниса-Лужіцка (польська номінація).

3) Географічні дублети виникають також за рахунок того,
що МО і МП по-різному адаптують іншомовний топонім, використовуючи свої „модуляції” при транслітерації або калькуванні власної назви), напр.: італ. Roma = нім. Rom = укр. Рим; італ. Milano = нім. Mailand = укр. Мілан; фр. Рaris [pa?ri:] = нім. Рaris [pa? ri:s] = укр. Париж; так само: Білорусія - WeiЯrussland; die Donau - Дунай, Genf - Женева, Venedig - Венеція, Krakau - Краків, Algier - Алжир (місто), Algerien - Алжир (держава) та ін.

4) У німецькій мові велику групу утворюють топоніми-дублети, які виникли на основі перейменування або своєрідної асиміляції топонімів на завойованих територіях в період хрестових походів, першої та другої світових воєн і зберігаються за традицією (а в деякій мірі і з політичних амбіцій), не дивлячись на те, що на цих звільнених територіях відновлені національні назви (в українській мові віддається перевага національній назві): Karlsbad - Карлові Вари, Szczecin - Stettin - Щецін, Gdansk - Danzig - Гданськ, Malbork - Marienburg - Мальборк, Bratislava - Pressburg - Братислава, Elblag - Elbing - Ельблонг, Poznaт - Posen - Познань; Калінінград - Kцnigsberg, Львів - Lemberg; Breslau - Вроцлав. (Проте слід зазначити, що топонім Вreslau нерідко передається транслітерацією „Бреславль“ для створення часового та національного колориту: ця назва використовується для позначення стародавньої назви міста Вроцлав; назва міста в періоди німецької окупації іноді передається варіантом „Бреслау”).

5) Дублети виникають в результаті перейменувань, на які німецька мова не реагує, зберігаючи первинну, звичну назву, тоді як в українській мові
варіанти найменувань використовуються для створення часового (хронологічного) колориту: Dorpat - Дерпт (до ХХ ст.), Тарту; Tiflis - Тбілісі; Kongo (річка) - Конго, Луалабаба; Okowango (річка) - Окованго, Кубанго; Tajo - Тахо, Тежу.

6) Іноді географічні назви збігаються графічно, але позначають різні географічні пункти: Georgien - а) Грузія; б) Джорджія (штат США).

7) Іноді в мовi існують свої „індивідуальні“ номінації: нім. Arktischer Ozean, Nordpolarmeer - укр. Північний Льодовитий океан.

5. Уподібнений/приблизний переклад (аналогова заміна)

В деяких мовах є реалії, що частково збігаються за своїм денотативим значенням, проте мають цілий ряд національно-культурних відмінностей, якими за певних умов можна нехтувати і при перекладі замінити реалію МО реалією МП: Sankt Nikolaus/Santaklaus - Дід Мороз (проте: Санта-Клаус); Schneewittchen - Снігурочка; Баба-Яга - die Нехе; Царівна-жаба - Froschkцnigin; der Sensemann (досл. „чоловік з косою”) - „смерть з косою“; англ. Mister Grey = нім. Herr Grey = укр. містер Грей.

Даний переклад „зближує”, „уподібнює” реалії двох країн, „стираючи” їх відмінності, чим і пояснюються терміни „уподібнення”, „уподібнений/приблизний переклад” [Латишев/Провоторов, 1999: 54]. В основі цих реалій лежать подібні уявлення про денотат, що виконують аналогічні функції в життєвих, казкових або міфологічних ситуаціях, через що даний прийом перекладу деякими дослідниками трактується як „аналогові”/„аналогічні” заміни, а перекладацький еквівалент позначається „семантичним аналогом” одиниці МО [Бархударов, 1975: 101].

Аналогами називають також фразеологічні одиниці МП, що передають безеквівалентні стійкі звороти МО, близькі за сенсом та емоційним забарвленням, але неідентичні за лексико-граматичним оформленням (так звані „аналоги фразеологізмів”) [Рецкер, 1974: 156; Роганова, 1971: 61-62]:

Wenn rast' ich, dann rost' ich. - Під лежачий камінь вода не тече.

(Er steht) wie ein Ochse vor dem Berge. - (Дивиться) як баран на нові ворота.

Mein Name ist Hase, ich weiЯ von nichts. - Моя хата з краю, нічого не знаю.

Приблизний переклад (аналогова заміна) близький з прийомом адекватної заміни, і переклади цього роду нерідко розглядаються як стилістичні трансформації, проте ці обидва прийоми мають свої диференційні (специфічні) характеристики: семантичний аналог - це процес вживання системних, „готових”, стійких зворотів, що вимагає від перекладача вибору одного з декількох або багатьох відповідників МП, максимально близьких до транслеми за змістом і образністю, тоді як стилістичні трансформації (і, зокрема, адекватна заміна) засновані на зміні образу або модифікації емоційно-оцінних функцій: Man wird alt wie 'ne Kuh und lernt immer was dazu. - Вік живи - вік учись.

6. Описово-пояснювальний переклад

Передача реалій за допомогою транскрипції або транслітерації носить неінформативний характер і часто не викликає ніяких конкретних асоціацій у читача, тому перекладачеві іноді доводиться „втручатися” в оповідання, інтерпретуючи суть іншомовної реалії. При цьому можливі наступні способи та прийоми перекладу:

а) Пояснення реалії, розміщене в дужках після транскрипції/ транслітерації, у вигляді стислого опису її суті, складеного самим перекладачем, або калькування складових компонентів. При цьому перекладач показує своє „втручання” в текст оригіналу зазначенням „примітка перекладача” напр.: Der WeiЯe Strom - Біла Ріка (Ріо Бланко - прим. перекл.); „Der Spiegel” - „Шпігель“ („Дзеркало“); Blumenstadt - місто квітів (Ерфурт); das Fachwerkhaus - фахверк (старовинна споруда з красивою палітуркою брусів і балок у стіні - прим. перекл.); das Richtfest - ріхтфест (свято у зв'язку із завершенням будівництва даху будинка - прим. перекл.); Polterabend - польтерабенд (традиційний вечір напередодні вінчання - прим. перекл.);

б) Пояснення і опис (дефініція) реалії, зазвичай більш просторові і грунтовні порівняно з внутрішньотекстовими поясненнями, у формі виноски внизу сторінки або посилання вкінці книги (у рубриці ”Примітки перекладача”, „Від редакції”), . Іноді перекладач звертається до тлумачного словника або енциклопедії:

Фахверк - старовинна німецька архітектура, каркас малоповерхових будинків, що складається з системи перехрещених балок, простір між якими заповнюється глиною, цеглою, камінням (прим. перекл.).

Польтерабенд (букв. „галасливий вечір”) - традиційне німецьке свято напередодні вінчання, коли в будинку нареченої збираються гості, які весело жартують, танцюють і ... б'ють посуд на щастя молодих (прим. перекл.).

в) Заміна реалії в тексті (перш за все в художньому) на її стислий опис, що пояснює її значення: замість Giebelhaus - „будинок з високим стрілчастим фронтоном“; замість Jugendweihe - „свято повноліття“; замість Fachwerk(haus) - „старовинний будинок з красивою палітуркою балок в стiні“ і т. д. Напр.:

Es verging der Dezember, und zu Beginnn des Jahres sechsundvierzig ward Hochzeit gemacht. Es gab einen prдchtigen Polterabend, bei dem die halbe Stadt anwesend war. - Так пройшов грудень, а на початку 1846 року відсвяткували весілля. На традиційний вечір напередодні вінчання до Будденброків зібралося мало не все місто. (Переклад Н.Ман).

Подібні описові переклади породжують у читача ілюзію, що текст перекладу повністю відповідає тексту оригіналу, тому перекладач повинен прагнути, щоб подібні втручання в текст перекладу не порушували авторської думки і стиль її викладу.

Такі способи розкриття національно-культурного семантичного компоненту реалії фактично є не перекладами, а тлумаченнями поняття, тому іноді позначаються терміном „інтерпретуючий переклад” [Левицька/ Фітерман, 1973: 27-28], проте найчастіше дані прийоми перекладу трактуються як „пояснювальний переклад” [Копанев/Бєєр, 1986: 186], „описовий переклад” [Бархударов, 1975: 99-100]. Як бачимо, в основному дані способи перекладу не диференціюються і розглядаються як єдиний прийом перекладу. В принципі, розмежування цих двох типів перекладу не створює проблем:

а) пояснювальний характер мають описи безеквівалентів, що мають зазначення „примітка перекладача”;

б) описовий характер носять текстові включення, що замінюють реалію.

Більше труднощів викликають пояснення, що знаходяться в тексті після транскрипції/транслітерації, але не мають зазначення „прим. перекл.”: будучи поясненням перекладача, цей фрагмент разом з тим виконує функції опису денотата, виступаючи як описово-пояснювальний переклад. Але разом з тим, цілком обгрунтованим є зауваження Л.К.Латишева з приводу того, що пояснення перекладача фактично не є перекладом [Латишев, 1988: 107], у зв'язку з чим він розмежовує „примітки перекладача” і „описовий переклад” [Латишев/Провоторов, 1999: 54]. Слід зазначити, що описово-пояснювальний переклад нерідко зустрічається і в словниках при передачі безеквівалентних слів з яскраво вираженою національною специфікою, напр.: der Eintopf - густий суп, що заміняє першу і другу страву; der Advent - передріздвяний час; die Wehrmacht - військові сили фашистської Німеччини (1935-1945 рр.); der Aschermittwoch - перша середа великого посту.

Оскільки будь-який опис є поясненням, а пояснення вимагає розширеного опису, то найбільш раціональним є термін „описово-пояснювальний переклад” (за винятком випадків, коли зазначення „примітка перекладача” подається у виносках).

Пояснювально-описовий переклад, що замінює транслему (лексему) МО, може поєднуватися з прийомом генералізації - в тих випадках, коли реалія як видове поняття замінюється на апелятив як родове поняття [Латишев, 1988: 107]: Hohenfriedberger - військовий марш; Badenweiler Marsch - а) фашистський марш; б) улюблений марш Гітлера.

7. Синонімічний переклад / синонімічна заміна

При передачі реалій перекладач може разом з транскрипцією/ транслітерацією використовувати наявні в МП одиниці з тим же значенням. При цьому в якості перекладацьких синонімів виступають інтернаціоналізми, слова національної мови (МП) або запозичення, що стали узусними, напр.: Pneumonie - пневмонія, запалення легень; letal - летальний, смертельний; der Junker - юнкер, поміщик; делегація - die Delegation, die Abordnung; комісія - die Kommission, der Ausschuss; басейн - das Bassin, das Wasserbecken.

Іноді для іншомовних термінів створюються позначення засобами національної мови, що стають термінами-синонімами : der Helikopter - гелікоптер, вертоліт; супутник - der Sputnik, der Erdtrabant, der Erdsatellit.

При перекладі термінів існує правило: у науковій літературі слід використовувати транскрипцію/транслітерацію, тоді як в текстах, призначених для широкого кола читачів, доцільно використовувати національні терміни, напр.: der Grдzist - а) грецист; б) історик грецької цивілізації; der Sinologe - а) синолог; б) фахівець з китайської мови; Pneumonie - а) пневмонія; б) запалення легень [Роганова, 1971: 44].

Синонімічні варіанти іноді можуть мати різний темпоральний або локальний відтінок і не завжди здатні замінювати один одного в тому ж контексті, напр.: Reichstag - а) рейхстаг (сучасний період); б) імперський сейм (період феодалізму); Bundestag - а) бундестаг (сучасний період); б) союзний сейм (найвищий орган Союзу Німецьких держав в 1815-1860 рр.).

Проблема „Транскрипція/транслітерація або синонімічна заміна?” в перекладознавстві дуже дискусійна: велика кількість транскрипцій/ транслітерацій зберігає національний колорит, але викликає труднощі в розумінні перекладу, заміна на синоніми стирає національну своєрідність МО, але полегшує сприйняття тексту. Від перекладача вимагається збереження відчуття міри, обдуманий підхід до вибору засобів передачі реалій [Федоров, 1958: 159-165].

8. Новоутворення

Новоутвореннями є національні номінації, що створюються вченими або перекладачами як синонім запозиченого терміну: Hubschrauber - вертоліт, гвинтокрил (замість: Неlikopter/гелікоптер).

Неологізми (Neologismen) в німецькій лінгвістиці класифікуются за характером механізму номінації таким чином:

а) Neuprдgung - створення нових слів з коренів вже існуючих лексем: верт-о-літ, Hub-schraub-er , volk-s-eigen;

б) Neubedeutung - „семантичний неологізм“, перенесення
готових найменувань на нові денотати, створення нового
значення слова: „супутник“ (про космічний об'єкт), „щит” (система заходів щодо захисту об'єкту від шкідливих впливів), „діра” („канал” між двома сферами, що виник в результаті порушення захисного шару - пор. „озонова діра”, тобто канал зв'язку між космосом і стратосферою Землі);

в) Entlehnung - запозичення на основі транскрипції, транслітерації або калькування: англ. to camp (розбити табір) - нім. campen, англ. Job(робота) - нім. Job, jobben, укр. супутник - нім. Sputnik.

Перекладачі або фахівці відповідної галузі, уникаючи запозичення і утворюючи нову номінацію на базі рідної мови, створюють зазвичай новоутворення першого типу (Neuprдgung).

За хронологічною ознакою зазвичай розрізняють Neuwцrter (слова, що з'явилися в мові в новітній час, тобто в останні десятиліття, і усвідомлюються як „чужорідні”, незвичайні) і Neubildungen (слова, що стали вже звичними, але вважаються новими).

Особливий тип перекладацьких новоутворень складають випадки перейменування (Umbenennung) художніх творів (книг, фільмів, картин, опер, балетів), рідше - реалій (назв фірм, організацій і т. п.). Це - випадок „прихованої безеквівалентності“: перекладач може зробити дослівний переклад заголовка або назви, проте не зможе порозумітися з адресатом, оскільки той знає даний твір під іншою назвою, напр.: „Ганна на шиї“ (фільм) - „Herz ohne Liebe“; „Пан 420“ (інд. фільм) - „Der Prinz Piplinagar“; „Сорок перший“ (роман, фільм) - „Der letzte Schuss“; „Карнавальна ніч“ (балет, фільм) - ,,Nun schlдgt's 13“; „На дні“ (М. Горький) - „Nachtasyl“ (драма, спектакль, фільм); „Dornrцschen“ (казка) - „Спляча красуня“; „Stechfliege“ (роман) - „Овід“ (книга, фільм); „Маnn ist Mann“ (B. Brecht) - „Що той солдат, що цей“; „Die Jьdin von Toledo“ (L. Feuchtwanger) - „Іспанська баллада“.

Новоутворення мають місце при передачі назв організацій, союзів, комісій і т. п., що викликають труднощі: Reichsnдhrstand - „Імперський земельний стан“ (офіційна організація селянства у фашистській Німеччині).

В основі первинних новооутворень лежать процеси змістовної трансформації і адекватної заміни. Причиною подібних перейменувань є екстралінгвістичні чинники: створення помітної назви, перестановка акцентів (емоційних, ідеологічних, інформативно-змістовних). Ставши звичними, ці „перекладацькі” версії носять характер лінгвокраїнознавчих еквівалентів/ аналогів, знання яких необхідне перекладачеві.

9. „Хибні друзі перекладача”

Основні труднощі виникають при перекладі інтернаціоналізмів. Маючи однакове чи подібне графічне оформлення у різних мовах, вони відрізняються у значенні, проте співпадіння графо-фонетичного оформлення інтернаціоналізма та слова національної мови іноді може бути випадкове. Такі слова вводять перекладачів в оману і є джерелом перекладацьких помилок, тому вони називаються „хибними друзями перекладача”.

„Хибні друзі перекладача” можуть повністю розходитися за значенням в МО та МП, збігатися в одному значенні та розходитися в інших, мати різну частотність вживання, стилістичне забарвлення та морфологічні категорії (роду, числа), при чому морфологічні відмінності часто виконують смисло-розрізнювальну функцію. Це пояснюється тим, що шлях слова з однієї мови в іншу проходить через низку мов, які впливають на розвиток його значень, а також тим, що під впливом фонетичної та графічної системи мови слово асимілюється. Тому при перекладі можуть виникнути більш менш істотні спотворення змісту або неточності в передачі стилістичного забарвлення або лексичної сполучуваності, а також у слововживанні.

„Хибними друзями перекладача” є не тільки слова, але і окремі значення багатозначного слова, яке не має повної відповідності в іншій мові. Залежно від характеру значення К.Готліб поділяє їх на чотири типи:

1) слова, що позначають різні предмети і явища в МО і МП;

2) слова, що позначають схожі предмети і поняття, але відзрізняються у відтінках;

3) слова з однаковим значенням, що відзрізняються за стилістичним забарвленням або вживанням;

4) слова, значення яких в обох мовах збігаються лише частково, через що при перекладі вони можуть служити еквівалентами тільки в частині своїх значень, будучи безеквівалентними щодо інших значень, що є специфічними для МО і/або для МП.

Л.К. Латишев приводить свій варіант класифікації, яка не має чітких відмінностей від класифікації К.Готліба. Автор виділяє теж чотири основні типи „хибних друзів перекладача” [Латишев, 1981: 111-112].

До першої групи відносяться слова МО, співзвучні словам МП, проте повністю розходяться за своїм значенням.

До другої групи належать багатозначні слова МО, у яких частина значень збігається із значенням звукового чи буквеного аналога в МП, а частина значень розходиться.

Третю групу складають слова МО, які мають схоже за звучанням або написанням слово в МП, що в одному із своїх значень є словниковим еквівалентом слова МО, проте у цього ж слова МП є ще одне або декілька значень, що не мають нічого спільного з своїм звуковим аналогом в МО.

Четверту групу представляють співзвучні в МО і МП назви мір, ваги та інших величин, що не співпадають у значеннях.

Беручи за основу класифікацію Л.К. Латишева, наведемо приклади, що відносяться до лексико-семантичної групи „Їжа та напої”:

1. До першої групи відносяться, наприклад, наступні слова:

Baton - батон

У німецькій мові der Baton має значення „палиця“ (синонім слова der Stock) і „диригентська паличка“ (синонім: der Taktstock). В українській мові „батон” - це білий хліб довгастої форми. Як бачимо, знчення співзвучних слів повністю розходяться в МО і МП.

Frikadelle - фрикаделька

У німецькій мові die Frikadelle - рубана котлета; тюфтелька, жарена на маслі. В українській мові „фрикаделька” - це кулька з рубаного м'яса або риби, зваренa в бульйоні. Українському слову „фрикаделька” в німецькій мові більше відповідає das FleischklцЯchen (з м'яса) і das FischklцЯchen (з риби).

Маrmelade - мармелад

У німецькій мові die Marmelade - повидло, джем. В українській мові „мармелад” - кондитерський виріб у вигляді желеподібної маси або цукерок з фруктового або ягідного пюре, звареного з цукром. Українському слову „мармелад” в німецькій мові відповідає die Geleefrьchte.

2. До другої групи відносяться наступні пари слів:

Kotelett, Kotelette - котлета

У німецькій мові das Kotelett - відбивна котлета або м'ясо; die Kotelette має застаріле значення - те ж саме, що і das Kotelett, і друге значення - „бакенбарди“. В українській мові слово „котлета” має два значення, одне з яких повністю збігається з німецьким аналогом (das Kotelett - відбивна котлета), а друге відрізняється (страва з рубаного або меленого м'яса або риби), чому в німецькій мові відповідають die Bulette, der Klops, das Brisolett, die Brisolette.

Рastete - паштет

Перше значення німецького слова die Pastete - страва з фаршу, приготованого особливим способом - повністю збігається з українським аналогом „паштет”; друге значення - листковий пиріг з начинкою - в українського та німецького слова однакове, але в українській мові це слово застаріле; третє значення німецького слова die Pastete має розмовне використання: Da haben wir die Pastete! Da liegt die ganze Pastete! (Ось тобі і на! От так сюрприз!), чого немає в російській мові.

Salat - салат

Ці поняття мають словникові значення, що є повними еквівалентами в обох мовах: трав'яниста овочева рослина і холодна страва з нарізаних шматочками овочів, яєць, м'яса. У німецькій мові der Salat має також наступні значення: (переносне, розмовне) мішанина, каша; Bandsalat (заплутана магнітофонна стрічка); Filmsalat (заплутана плівка в кінокамері); Spitzensalat (уламки від лиж); Wellensalat (одночасний прийом двох радіостанцій на одній хвилі); вторинні значення: Ich habe den ganzen Salat satt! (umg.) - Мені все набридло! / Da haben wir den Salat! - Ось тобі і на! От так сюрприз! Ці значення не мають аналогічних в українській мові.

Sardelle - сардель, сарделька

Одне значення цих слів збігається в німецькій та українській мовах: хамса, анчоус. Друге значення присутнє тільки в українській мові: товста коротка сосиска, що відповідає слову die Bockwurst в німецькій мові.

3. До третьої групи відносяться наступні пари слів української і німецької мов:

Mus - мус

Слова мають близькі значення, але повністю вони не збігаються. В українській мові „мус” - солодка страва з фруктового або ягідного сиропу, збитого в піну, з додаванням желатину або манної крупи; у німецькій мові das Mus - кулінарнe пюре (з варених фруктів або овочів). Німецьке слово має також значення „харчування” і „горох” (те ж саме, що і Erbsen), що не мають аналогів в українській мові.

Schnitzel - шніцель

Слова мають одне значення, що є повним еквівалентом в обох мовах: тонка відбивна котлета. В українській мові є ще одне значення („тонка рубана котлета”), якому більше відповідають в німецькій мові gebratenes Hackfleisch, der Klops, die Bulette. У німецькій мові присутні ще наступні значення цього слова: відрізок (бумаги), стружка (дерева), жом.

Vinaigrette - вінегрет

Значення німецького і російського слів в одному випадку близькі, але повністю не збігаються: вінегрет - холоднa страва з дрібно нарізаних варених овочів з рослинним маслом та іншими приправами; die Vinaigrette - вид м'ясного салату. Українському слову „вінегрет“ більше відповідає der Salat. Решта значень не має нічого спільного зі своїм звуковим аналогом в МО: у німецькій мові це ще і соус з прянощами, оцтом і рослинним маслом; в українській мові - суміш різних предметів і понять, мішанина, всяка-всячина, чому в німецькій мові відповідає der Mischmasch, das Durcheinander.

4. Прикладами четвертої групи є наступні слова:

das Pfund - міра ваги, що в Німеччині дорівнює 500 г, а в Україні - 409,5 г.

der Zentner (центнер) = у Німеччині 50 кг; в Україні 100 кг; der Doppelzentner (австр. „доппельцентнер”) = 100кг.

das Fass (бочка) - стародавня міра об'єму рідини - у Баварії (пиво) = 17,1 л, у Лейпцігу (пиво) = 3,6 л, у Австрії (вино) = 5,8 л;

Розглянемо деякі приклади відмінності семантики інтернаціоналізмів за повної графічної подібності.

Das Deputat (лат.) - in Naturalien entrichteter Teil des Barlohnes: Die Gutsarbeiter erhielten Winterholz, die Grubenarbeiter Brauenkohlen auf Deputat. (Strittmatter).

Депутат - особа, яка обирається членом представницького органу влади (нім. der/die Deputierte).

Der Lektor - 1. Lehrer an einer Hochschule fьr praktische Ьbungen in Sprache, Musik, Zeichnen; 2. Wissenschaftlicher Mitarbeiter an einem Verlag, der die eingereichten Manuskripte prьft, begutachtet und bearbeitet.

Лектор - той, хто читає лекцію.

Das Epigraph - Aufschrift (напис, заголовок; адреса), Inschrift (напис; епіграф), Ьberschrift (напис, заголовок, адреса на листі).

Епіграф - текст, що міститься автором перед усім художнім твором чи його частиною (нім. das Motto).

Der Drammaturg у німецькій мові втратило перше значення „автор” та спеціалізувалося у значення „literarisch-wissenschaftlicher Beirat bei Theaterleitung“ (завідувач літературно-репертуарною частиною). Драматург - автор драматичного твору позначається у німецькій мові словом Drammatiker m; Drammaturgie f - має значення: Wissenschaft vom Drama und seiner Darstellung; Sammlung von Theaterkritiken. Драматургія - 1. теорія, мистецтво будови драматичних творів; 2. сукупність драматичних творів якогось автора, народу, епохи.

Іменник das Kostьm (франц.) - костюм, у німецькій мові позначає лише жіночій костюм (спідниця та жакет). Для позначення чоловічого костюма існує слово національної мови der Anzug.

Інтернаціоналізм das Meeting (англ.) має у німецькій мові значення „Zusammenkunft, Treffen; Versammlung, Kundgebung; Sporttreffen mit mehreren aufeinanderfolgenden Veranstaltungen”. В українській мові слово мітинг спеціалізувалося у значення „збори для обговорення переважно політичних питань, які цікавлять суспільство” (нім. die Kundgebung).

Під „хибними друзями перекладача” у сфері фразеології Н.Сальников розуміє пари фразеологізмів МО і МП, що є еквівалентами в плані вираження, але повністю відрізняються в плані змісту:

1. Aus der Haut fahren (umg.) = бути нетерплячим, злим.

З шкіри лізти = прикласти всі зусилля, зробити все можливе.

2. WeiЯes Gold = саксонський фарфор.

Біле золото = бавовна.

3. Jemand hat Grьtze im Kopf (umg.) = хтось розумний, кмітливий.

У когось каша в голові = хтось нерозумний, у когось все запуталось в голлві.

4. Sich auf die Lippen beiЯen = прикусити губу, стримуючи сміх.

Кусати губу = сердитись, відчувати досаду.

5. Іm eigenen Saft schmoren = страждати з власної вини.

Варитися у власному соку = не звертати уваги на досвід інших.

6. Jemandem klebt die Zunge am Gaumen = у когось в роті пересохло (від спраги).

Язик прилип до гортані = втратити мову від страху.

При перекладі фразеологізмів такого роду перекладачеві необхідно володіти не лише мовною, але і культурною компетенцією.

Розділ ІІІ. Передача німецьких власних назв на українську мову

3.1 Власні назви та їх класифікація

Слово як форма простежується в кожній назві: власній чи загальній, які, відповідно, виконують суто номінативну чи позначальну функції [22, 17]. Ми зупинимося детальніше на проблемах власних назв та особливостях їх відтворення.

Власні назви (оніми) - індивідуальні найменування окремих одиничних об'єктів. Вони належать до реалій певної мовної культури, відрізняючи її від інших та називають об'єкт думки (надуманий чи дійсний), особу чи місце, єдине й неповторне в своєму роді [4, 97]. Власні назви як специфічні мовні знаки займають особливе місце у системі лексичних засобів мови та мають особливе призначення у процесі комунікації. На відміну від загальних назв, вони не мають у своєму значенні понятійного знаку та не закріплюються за однією певною особою чи предметом [10, 262].

Власні назви з'являються тоді, коли індивідуальне розрізнення набуває суспільної значущості. За денотатами розрізняють такі класи власних назв:

1) особові імена людей (Johannes, Nikolaus Kopernikus, Sabine, Tina);

2) назви географічних об'єктів (Berlin, Harz, Elbe, Rhein, Bodensee);

3) назви космічних об'єктів (Uranus, Pluto, Waage, Widder);

4) найменування божеств, міфічних істот (Zeus, Venus, Aphrodite);

5) клички тварин (Rex, Flock, Benz);

6) назви організацій, виробництв та суспільних об'єднань, ця група власних назв позначається терміном ергонімія і включає величезну кількість найменувань - товариств, заводів, магазинів, фірм тощо (das Herder-Institut, die Wehrkunde-Tagung, Hensel-Werke Gmb);

7) назви відрізків часу, подій хрононімія (Renaissance, Victorianische Epoche);

8) назви окремих предметів хрематонімія, що включає власні назви матеріальних предметів - кораблів, ураганів, алмазів тощо та витворів духовної культури - заголовки творів, назви музичних п'єс, творів живопису, кінофільмів та ін. (Titanik, F. Schiller„Kabale und Liebe“, P.SьЯkind „Das Parfum“).

В науковій літературі власні назви поділяються на декілька груп:

1) антропоніми - імена, по-батькові, прізвища людей; прізвиська, псевдоніми (Dieter, Regina, Rebekka Gьnther, Franz Kafka);

2) топоніміка та гідроніміка - географічні назви (Bremen, Schцtmar, Lippe, Europa, Nordsee);

3) астроніміка - назви зірок, комет, планет (Merkur, Venus, Skorpion, Lцwe, Zwillinge);

4) назви газет, журналів, фільмів, творів художньої літератури, опер, балетів тощо („Spiegel“, „Frankfurter Allgemeine“, I.Bachmann „Drei Wege zum See“, H.Bцll „Die verlorene Ehre von Katharina Blum“).

Сукупність усіх власних назв мови становить її ономастичний простір.

Власних назв дуже багато. В Україні одних топонімів кілька мільйонів. Однак у лексичному запасі людини загальних назв значно більше, ніж власних назв. Річ у тому, що загальні назви є, безперечно, центральним шаром лексики, а власні назви становлять її потужну периферію з дуже різною сферою поширення. Загалом же у мові на одну загальну назву припадає до кількох сотень власних назв [8, 140].

Власні назви завдають значних труднощів при перекладі з іноземної мови на рідну. Їх відтворення грунтується на правилі: для мов з однаковою графікою назва переноситься з оригіналу в переклад (російська та болгарська мови), а з різними графіками транскрибується [11, 243]. Проте спостерігаються різноманітні відхилення, які розглянемо нижче.

3.2 Передача антропонімів

Імена - такі, як ми їх знаємо сьогодні, - виникли не одразу: вони пройшли довгий шлях становлення, розвитку, змін. За родового ладу імена кожного роду були його власністю і не могли вживатися в інших родах того ж племені. Не могло бути також двох людей з однаковим ім'ям. Якщо імен не вистачало, їх можна було позичити в іншого роду. Після смерті людини, яка мала це позичене ім'я, його слід було повернути сусідам.

Утвердження рабовласницького ладу внесло значні зміни в життя людей: з'явилась держава, первісні примітивні релігії замінилися складнішими. Особове ім'я людини стало обов'язковим. До нас дійшли слова давньогрецького поета Гомера (VIII ст. до н. е.): „...Взагалі без імення ніхто між людей не буває. Хто б не родився на світ - родовита людина чи проста, кожного з них, породивши, іменням батьки наділяють“ [10, 263].

Спеціальною історичною дисципліною, що вивчає власні імена людей, спадкові особові назви, прізвища, прізвиська, а також псевдоніми, криптоніми, імена персонажів фольклору і художньої літератури є антропоніміка (від грец. - людина, ім'я) - розділ ономастики і лексикології [24, 573].

Антропонімічні системи мов відмічають традиційні розбіжності, які склалися історично. Так, у німецькій мові антропоніми складаються з двох частин: ім'я та прізвище, при цьому ім'я може, в свою чергу, складатися з декількох слів (імен): Erich Maria Remarque, Jakob Friedrich Daniel Schubart.

В українській мові поступово встановилася трьохіменна антропонімічна система: ім'я, по-батькові, прізвище, при цьому в більшості випадків ім'я складається з одного слова (імені). Щодо прізвищ, вони в обох мовах можуть складатися з одного слова (у більшості випадків) чи з двох: Ebner-Eschenbach, Droste-Hьlschof.

Для правильного перекладу власних назв з німецької мови на українську необхідно враховувати низку факторів, оскільки знати усі власні назви неможливо. Імена та прізвища, як правило, транскрибують, пристосовуючи до фонетичних норм мови перекладу: Johannes - Йоганн; Sigismund - Сигізмунд тощо. Тому, на противагу перекладу XVIII-XIX ст., коли перекладачі перетворювали Мері в Машеньку, а Жана у Ванюшу, в сучасному перекладі іспанські імена Ніколас, Андрее та Анна, французькі Ніколь, Анрі, Аннет ніколи не стануть українськими Микола, Андрій та Ганна [11, 208].

Прізвиська історичних осіб, як правило, перекладають: Charlemagne Карл Великий; Ludwig der Deutsche Людовик Німецький тощо. У літературному перекладі імена героїв оригіналу для благозвучності інколи змінюють Генрік Ібсен дозволив німецьким видавцям замінити ім'я героїні "Жінка з моря" Болетти (Bolette співзвучне з нім. Bulette "фрикаделька") на Бабетту (Babette).

Так, прізвища хоча й лишаються з давніх часів в першопочатковій графічній формі, проте можуть мати варіанти: Schmidt - Schmid - Schmitt; Meier - Meyer - Maier; Beier - Beyer - Bayer; Schulz - Schultz - Schulze - Scholz(e). У випадках, коли відчувається семантичний зв'язок прізвища з загальними назвами чи графо-фонетичний зв'язок між власними назвами, можлива наявність розрізняльних орфографічних варіантів: Schuhmacher - Schumacher (Шумахер); Rudolf - Rudolph (Рудольф); Stefan - Stephan (Стефан); Klaus - Claus (Клаус); Walter - Walther (Вальтер). Алфавіт української мови у більшості подібних випадків не дає можливості диференціювати такі варіанти ні за допомогою транскрипції, ні за допомогою транслітерації.

Особливістю німецької мови є наявність в імені прийменника von, що вказує на соціальну (верству) чи географічну приналежність особи. В такому випадку даний прийменник транскрибується і пишеться з малої літери й роздільно з відповідною частиною імені, наприклад: von der Stolz фон дер Штольц, Johann Wolfgang von Goethe - Йоганн Вольфганг фон Гете.

Імена людей (Vornamen) переважно з'явилися раніше прізвищ і з часом деякі з них стали використовуватися і як прізвища, наприклад: Abraham, Arnold, Arndt. Функціонування одного і того ж імені у двох якостях не повинно вводити в оману при перекладі, необхідно лише вияснити його функцію у тексті, що перекладається.

В німецькій мові безліч запозичень; навіть „найтиповіше німецьке ім'я” Hans є скороченням від запозиченого Johannes. Деякі запозичені назви прийшли з Біблії: Johannes, Michel, Andreas, Martin, Thomas. У наш час процес запозичення триває. Багато запозичених власних назв у німецькій мові втратили своє справжнє звучання, наприклад: Edith, Harry. Як виняток можна назвати англійське ім'я Mike, яке вимовляється як в англійській мові та офіційно реєструється як Maik/Meik (Майк).

При перекладі текстів релігійного змісту варто використовувати канонічні християнські відповідники: Michael - Михаїл, Paulus - Павло, Markus - Марк, Johannes - Іоанн, Mattдus - Матвій, Lukas - Лука, Peter - Петро та ін. Назву церкви Peterskirche слід передати - Собор Святого Петра, Michaelskirche - Собор Святого Михаїла.

У деяких випадках при передачі християнських імен поряд з канонічними відповідниками використовується й переклад (тобто два способи): Gregor der Theologe - Григорій Богослов, Andreas der Erstberufene - Андрій Первозванний, Johannes Chrysostomus - Іоанн Златоуст.

Слід також зазначити, що процеси надавання людині ім'я змінні та знаходяться під суттєвим впливом моди. Скорочення та пестливі форми в наш час даються немовлятам як повні імена, наприклад: Bert (Berthold) Берт, Kurt (Konrad) Курт, Fritz (Friedrich) Фріц, Alex (Alexander) Алекс, Tina (Martina) Тіна, Lina (Carolina) Ліна, Micha (Michael) Міша та ін. Тому при перекладі власних назв необхідно уточнити - ім'я вживається як повне чи як скорочене. Скорочені імена у німецькій мові, як і в інших мовах, використовується в неофіційному спілкуванні (Kurznamen, Kurzform): Bernd (Bernhard), Dirk (Dietrich), Gerd (Gerhard), Leo (Leopold), Hilde (Hildegard), Wolf (Wolfgang), Rolf (Rudolf), Bert (Bertold чи Adalbert), Hugo (Hugbert), Heinz/Heino (Heinrich), Grethe/Grete (Margarethe/Margarete), Elke (Adelheid), Anke (Anna), Thom (Thomas), Sabi, Bine (Sabine) та багато ін.

Від неофіційних скорочень варто відрізняти пестливі назви (Kosename, Koseform), які вживаються у колі сім'ї та дружньому спілкуванні. Перелічити усі ці назви неможливо, тому наведемо деякі графо-морфологічні ознаки. Так, за аналогією з пестливими формами на -і: Mutti, Vatti, Opi, Omi утворюються пестливі імена на -і: Berndi, Kurti, Rudi, Tini, Bini та ін. Приєднання -і у наш час розглядається як один з найважливіших засобів утворення зменшувально-пестливих назв, причому засіб універсальний, оскільки формант -і приєднується як до імен, так і до прізвищ. Іноді замість і приєднується формант -y: Daniel - Danny, Anna - Anny.

Додавання зменшувально-пестливих суфіксів -chen, -lein також засвідчує симпатію, дружнє ставлення до відповідної особи: Tintchen, Utchen, Heidilein. Відтінок пестливості також надають форманти -el, -le: Christel (Christina), Dietel (Dietmar), Bдrbel (Barbara), Dorle (Dorothea).

Для правильного розуміння тексту необхідно знати, що деякі скорочені форми можуть відноситися до різних імен, причому як до осіб жіночої, так і чоловічої статі, наприклад: Chris від Christa, Christel, Christine (жін. рід) - Chris від Christian, Christoph (чол. рід); Tina від Christina або Martina.

Деякі повні імена мають низку скорочених форм, наприклад: Barbara Bдrbel, Bдrbi, Barbi, Babi, Babusch, Babex, Babsi, Brabbel. В окремих випадках орфографічний (та фонетичний) образ імені змінюється суттєво: Krischi, Krischan (Christian), Schorsch (Georg), Sepp (Joseph). Іноді одне ім'я належить особам чоловічої та жіночої статі, наприклад: імена Helge, Conny мають такі варіанти: чол. Helge, Helgi - жін. Helge, Helga; чол. Conny, Conni - жін. Conny, Connie.

Отже, одним із завдань при перекладі власної назви є збереження її класифікуючої функції за статевою ознакою.

Власні назви здатні нести стилістичне навантаження, містити певні прирощення смислу (конотацію), наприклад: Lieschen Mьller - загальна назва міщанки середнього віку; Herr Meier („Mensch, Meier!“ у розмовній мові жартівливо, фамільярно широко використовується зі значенням „Маєш тобі! Нехай йому чорт! Слухай!”), Onkel Karl - заурядні люди середнього віку; Fritze - зневажливо суб'єкт, тип; Heine (від Heinrich) - нерозумна людина, простак; Suse (від Susanna) - меланхолічна жінка.

При передачі антропонімів, необхідно встановити - вони уживаються у вільних чи фразеологічних словосполученнях.

Власні імена, що пов'язані з історичними особистостями, часто є компонентами фразеологічних одиниць, наприклад: „einen Knigge verschaffen“ - купити, рекомендувати книжку правил гарних манер (Knigge - автор відомої у свій час у Німеччині книжки правил гарних манер); „nach Adam Riese“ - якщо точно підрахувати (Adam Riese - автор підручників з арифметики у Німеччині у ХVІ ст.); „seinen Friedrich Wilhelm unter etwas setzen“ - підписати документ (Friedrich Wilhelm - прусський кайзер).

Фразеологізми з власними назвами можуть бути пов'язані також з релігійними легендами чи німецькою міфологією. Фразеологізм „der alte Adam“ відображає легенду, за якою Бог створив першу людину на Землі - Адама; „der billige Jakob“, „der treue Jakob“ відображає біблійний сюжет, за яким Яків 14 років безкоштовно та вірно працював у батька Рахилі для того, щоб отримати її у дружини; вираз „die Gretchenfrage stellen“ означає „допитуватися”, він пов'язаний з ім'ям героїні трагедії Гете „Фауст”, яка була дуже набожною і запитувала Фауста: „Nun sag, wie hast du's mit der Religion?... Glaubst du an Gott?“. Оскільки відповідь на запитання для неї була дуже важливою, в переносному значенні „die Gretchenfrage stellen“ вживають по відношенню до будь-якої проблеми (у тому числі й політичної).

Деякі фразеологізми містять власні назви, які внаслідок частотності набули у мові значення загальних назв. Це перш за все такі імена: Hans, Peter, Moritz, Maxe, Michel, Liese, Suse, Grete, які несуть інформацію щодо національної приналежності.

Найчастотнішим було ім'я Hans, яке з часом стало позначати особу чоловічої статі - „людина”, „чоловік”. У складі фразеологізмів (та в складних іменниках) власні назви часто використовуються для позначення рис характеру. Ім'я Hans переважно асоціюється з негативними рисами: Hans HasenfuЯ - боягуз, Hans Liederlich - вітряна людина, Hans Ohnesorge - безпечна людина, Hans UnfleiЯ - нероба, ледар, Hans Huckebein - бідолаха, Hans Immerdurst - п'яниця. Існують також фразеологізми з іншими іменами: Otto Normalverbraucher - людина середнього класу, обиватель, ein wichtiger Peter - нудна людина, der kleine Moritz - довірлива, наївна людина, eine dumme Liese - нерозумна жінка, eine liederliche Liese - неохайна жінка та ін.

3.3 Передача топонімів та астронімів

Географічні назви у абсолютній більшості випадків одиничні: Berlin, Harz, Elbe, Rhein, Bodensee тощо. За наявності більш ніж одного топографічного об'єкта з однаковою назвою ця назва конкретизується: Frankfurt/Oder - Frankfurt/Main, WeiЯe Elster - Schwarze Elster, Frдnkische Alb - Schwдbische Alb. Як і антропоніми, топонімічні позначення можуть мати семантику: das Erzgebirge , das Riesengebirge, Kap der guten Hoffnung.

Географічні назви - назви країн, міст, місцевостей, лісних масивів, гір, річок передаються, переважно, шляхом транслітерації та транскрипції [10, 265]. Більшість географічних назв мають давню традицію використання та передачі на іншу мову. Це дуже важлива галузь позначень, що пов'язана з державними інтересами та міжнародною комунікацією. І навіть якщо у певний час серед способів передачі власних назв надається перевага якійсь одній тенденції, не варто порушувати у цих випадках традицію, оскільки зміни призвели б до необхідності введення, наприклад, інших позначень на географічних картах не в одній країні, в дипломатичних та інших документах, що могло б призвести до непорозумінь. Крім того, деякі географічні назви є складовою частиною словосполучень, які функціонують як засіб номінації. Наприклад, римське право, „віденський карнавал” (Шумана), віденські вальси (Штрауса), віденські стільці, віденське тісто тощо. Якщо зараз використовувати транскрипцію, ми отримаємо: ромське право, прізвище Ромський-Корсаков, вінскі вальси, паризькі таємниці, собор паризької богоматері [21, 448].

Залежно від специфіки топоніми можуть передаватися на іншу мову з використанням усіх способів, що застосовуються при передачі імен людей.

Перекладаються ті географічні назви, які мають семантику: das Erzgebirge (Рудні гори), das Riesengebirge (Велетенські гори), das Felsengebirge (Скалисті гори), Kap der guten Hoffnung (мис Доброї Надії).

Часто до власної назви додається загальна: Bodensee - озеро Бодензее, die Antillen - Антильські острови, die Kaskaden - Каскадні гори, die Adria - Адріатичне море, der Atlantik - Атлантичний океан (Атлантика), der Pazifik - Тихий океан, Kurilen - Курильські острови, Sankt Helena - острів Святої Єлени. Загальна частина у географічній назві може опускатися: Saarland - Саар.

У деяких випадках загальні назви у складі географічних назв можуть ввести в оману. Так der Bцhmerwald - назва гір, хоча й передається на українську мову як Богемський ліс, Teutoburgerwald - Тевтобургський ліс, Tьhringerwald - Тюрингський ліс є також назвами гір; Dьnkirchen (Dunkerque) - Дюнкерк (місто), BeringstraЯe - Берингова протока, Nцrdisches Eismeer - Північний Льодовитий океан, Golfstrom - Гольфстрим, Saarbrьcken - Саарбрюкен (місто). Проте загальні назви у складі топонімів і полегшують ідентифікацію топонімічних об'єктів: FriedrichstraЯe (вулиця), Alexanderplatz (площа), Apenninhalbinsel (півострів).

Найважливішим способом передачі географічних назв є транслітерація: Jungfrau - Юнгфрау, GroЯer Arber - Гроссер Арбер, Nordkap - Нордкап. Якщо географічна назва має форму множини, вона передається відповідно до норми мови перекладу: Vogesen - Вогези, Alpen - Альпи, Anden - Анди, Pyrenдen - Піренеї. Граматичне число в окремих випадках може не збігатися: der Apennin - Апеннини.

Транскрипція переважно використовується при передачі географічних назв ненімецького походження: Lago Maggiore - Ларо Маджоре, Kilimandjaro - Кіліманджаро, Djakarta - Джакарта, Cambridge - Кембрідж.

Варто враховувати, що деякі міста Європи мають поруч з національними назвами німецькі дублети. Це пов'язано з історією відносин Німеччини та деяких європейських країн. У наш час вживання німецьких дублетів виправдано лише тоді, коли у тексті, який перекладається, вони слугують для створення певного історико-часового колориту; у всіх інших випадках слід використовувати національні топоніми, наприклад: Lemberg - Львів; Brьnn (нім.) - Brno (чеськ.) - Брно; Karlsbad (нім.) - Karlovy Vary (чеськ.) - Карлові Вари; Ausschwitz (нім.) - Oswiencym (польск.) - Освенцим; Danzig (нім.) - Gdaсsk (польск.) - Гданськ.

Назви країн мають свої норми перекладу (Russland - Росія; Frankreich - Франція; USA - США), або транскрибуються (Iran - Іран). Відомі й суплетивні відповідники, що суттєво розрізняються як своєю зовнішньою, так і внутрішньою формами: нім. Deutschland, анг. Germany, франц. Allemagne, укр. Німеччина, рос. Германия.

Для позначення країн та міст в німецькій мові часто використовуються перифрази, які необхідно знати, щоб відрізнити їх від вільних словосполучень: die grьne Insel - Ірландія, das Land der tausend Seen - Фінляндія, das Land der Kдnguruhs - Австралія, die Goethestadt - Веймар, die Blumenstadt - Ерфурт, die Messestadt - Лейпціг, die Lutherstadt - Віттенберг та Ейслебен, die Hдndelstadt - Галле (Халле), die Elbmetropole, Elbflorenz - Дрезден, Westathen - Мюнхен, die Donaumetropole - Будапешт, die Lagunenstadt - Венеція, die goldene Stadt - Прага, die ewige Stadt - Рим. Перифрази у мовному відношенні є словосполучення чи складні іменники, які можна перекласти: das Land der tausend Seen - країна тисячі озер; die Goethestadt - місто Гете. В дужках можливо подати загальноприйнятий топонім: die Hдndelstadt - місто Генделя (Галле); die Bachstadt - місто Баха (Ейзенах); das deutsche Florenz - німецька Флоренція (Дрезден).

Позначення місцевостей (вулиць, будівель), як правило, або перекладають (Champs Elysees - Єлисейські поля), або транслітерують (Unter den Linden - вулиця Унтер ден Лінден), або допускають обидва варіанти (Pont-Neuf = Пон-Неф/Новий Міст). Відтворюючи фонову інформацію, перекладачі запроваджують роз'яснюючий елемент: Diese StraЯe fьhrt zum Dцllnsee - Ця дорога веде до озера Дельнзее. Для передачі соціокультурних відтінків, властивих певним місцевостям, принагідно використовують коментар: Er fuhr nach Schцnbrunn. - Він поїхав до цісарського палацу Шенбрунн.

При художньому перекладі в деяких випадках назви вулиць чи площ (за винятком таких відомих, як Уолл-стріт) доцільно перекласти, щоб, на думку Н. Галь, не блукати серед запозичень, аби побачити певний образ. Це стосується не лише численних нью-йоркських пронумерованих вулиць: П'ята, Сорокова чи Сота, а й назви паризької площі Етуаль - площі Зірки, від якої промінчиками розходяться вулички.

Не повинен вводити в оману й той факт, що у різних мовах існує своя традиція звуко-буквенної передачі топонімів, наприклад, назв міст: Roma (італ.) - Rom (нім.) - Рим; Milano (італ.) - Mailand (нім.) - Мілан; Vienna (австр.) - Wien (нім.) - Відень.

Назви площ, вулиць, як правило, транскрибуються, іноді транслітеруються: Unter den Linden - Унтерденлінден, Alexanderplatz - Александрплац (скор. Alex - Алекс); Kurfьrstendamm - Курфюрстендамм (скор. Kudamm - Кудамм); FriedrichstraЯe - Фрідрихштрассе. Можливий також переклад, так, площа у Відні Michaelerplatz - Площа Святого Михаїла. При передачі географічних власних назв надають допомогу двомовні словники, у яких, як правило, наводяться відповідники; іноді варто використовувати й географічні карти. Це допоможе уникнути помилок у складних випадках, наприклад, місто в Голландії Гаага може позначатися як Haag, Den Haag та 's Gravenhage; столиця Бельгії - Brьssel, Brussel, Bruxelles; Кавказ як місцевість позначається німецькою мовою Kaukasien, Кавказькі гори - der Kaukasus.