Размещено на http://www.allbest.ru/

"Заговори, щоб я тебе побачив"

Давньогрецький філософ Сократ писав: «Заговори, щоб я тебе побачив», а українська народна мудрість навчала: «Птаха пізнають по пір'ю, а людину по мові». Людину, яка вміє гарно говорити, в усі часи шанували, нею захоплювалися, прагнули бути в її товаристві. Адже культурне мовлення не тільки основа духовного життя нації, а також її честь і гідність. Відомо, культура мовної поведінки - своєрідне дзеркало людини, її зовнішнє, а відтак і внутрішнє інтелектуальне обличчя.

«Заговори, щоб я тебе побачив» - досить цікаве висловлювання. Тільки чи всі його розуміють? Багато хто його тільки використовує, але не замислюється над самою суттю. А суть досить цікава. «Скажи» і «побачити» - слова не одного походження, але мають одне значення. Бачити можна не лише очима. Тут розуміється не лише зовнішність, а внутрішній світ людини. На скільки він багатий почуттям естетики. Потрібно побачити людину із середини і лише тоді можна сказати - хто вона і що з себе уявляє. Зовнішність - це лише оболонка, яку можна змінювати і вибирати під потрібну собі ситуацію.

Але чи вміємо ми спілкуватися? Чи ставимо собі за мету досягти успіху в певній справі за допомогою доречно сказаного, вміло використаного ввічливого слова? Чи завжди усвідомлюємо силу свого слова? Чи остерігаємось завдати необережним словом душевної рани співрозмовникові? Спостереження показують: не всі і не завжди.

Живучи в постійному дефіциті добра, милосердя, любові, в надмірі зневаження гідності, честі, знецінення моральних чеснот, ми непомітно для себе спростили, збідніли етикет спілкування, засмітивши його нецензурною лексикою.

Але що таке культура мовлення? Це мова без помилок? Насамперед, це уміння активно користуватися набутими знаннями, творчо застосовувати їх. Чи так це?

Найболючішою і злободенною темою сьогодні є наше спілкування. Мова - це дзеркало нашої душі, а хворобливість суспільства зазвичай породжується великою кількістю показників людської невихованості.

Як можна пояснити той момент, що теперішнє покоління у більшості випадків вважає лайку невід'ємною частиною своєї лексики? Нецензурна лексика вже так влилася в наше спілкування, що і у світі, напевно, не залишилося жодної людини, яка б нею хоч раз не користувалася.

Нецензурна лексика у наш час - це модне віяння, так само як у минулому полюбляли говорити з використанням жаргонізмів. Мода - така річ, під дудку якої танцює більшість. Розуміючи це, сучасні письменники, майстри слова, пишуть на мові, доступній кожному. Таких «творців» читають, але все завдяки тому, що, «мат» - сильний виражальний засіб. Його використовують з метою надання твору експресії, емоційності. Але якою ціною? Таке слово «вирвано» із низького стилю. Це як підібрати сміття і підкидати його у повітря. Ці слова напряму стосуються поетів сучасності, які серйозно вважають, що «мат» - це вдалий виражальний засіб близький усім і кожному. Виявляється, мова настільки вже бідна, що навіть письменники підіймають цілі пласти низького жанру.

Тема використання нецензурної лексики у мовленні дуже актуальна і серед підлітків. Між ними побутує така думка, що вживання матюків допоможе здобути визнання і у своїх однолітків, бо, виявляється, що користуватися нецензурною лексикою стало модно. Та чи приємно нам слухати таку мову, де раз у раз проскакує «гостре слівце»? Думаю, що ні. І якщо навіть у підліткових компаніях це, можливо, допоможе стати «своїм», але аж ніяк не стане у пригоді, коли доведеться здобувати потрібну освіту чи зайняти гідне місце в конструкції суспільства.

Ми не повинні псувати свою мову нецензурною лексикою, адже це отруює спілкування і сприяє деградації суспільства, що неможливо для держави, яка прагне самовдосконалюватися. Натомість неграмотність, забруднена лайкою лексика і суржик все швидше опускають нашу мовну культуру ще і ще на один рівень нижче.

На мою думку, щоб спілкуватися з іншими людьми, мало знати мову, треба ще усвідомлювати, як і про що говорити. У спілкуванні важливим є вміння поставити себе на місце іншого. Якщо ми зможемо це зробити, нам не важко буде подивитися на речі свого співрозмовника. Мені здається, що саме в такому вмінні і полягає таємниця успіху у спілкуванні з людьми.