Принципи адміністративного судочинства. Апеляційний розгляд справи

3) мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом апеляційної інстанції обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався;

4) резолютивної частини із зазначенням: висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги і позовних вимог; розподілу судових витрат; строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження; встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій [10].

1.2.13 Окрема ухвала суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 208 «Окрема ухвала суду апеляційної інстанції» розділу IV «Перегляд судових рішень» Кодексу адміністративного судочинства: суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 166 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу [10].

1.2.14 Повернення адміністративної справи

Відповідно до ч. 1 ст. 209 «Повернення адміністративної справи» розділу IV «Перегляд судових рішень» Кодексу адміністративного судочинства: після закінчення апеляційного провадження справа не пізніш як у семиденний строк направляється до адміністративного суду першої інстанції, який її розглянув.

Відповідно до ч. 2 ст. 209 «Повернення адміністративної справи» розділу IV «Перегляд судових рішень» Кодексу адміністративного судочинства: у разі прийняття постанови або ухвали суду апеляційної інстанції в порядку письмового провадження справа повертається до адміністративного суду першої інстанції невідкладно після набрання постановою або ухвалою суду апеляційної інстанції законної сили [10].

Завдання 2. Надайте правильну відповідь на тест

адміністративний суд законність апеляційний

1. Подача позовної заяви учасника виконавчого провадження (крім державного виконавця) про оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця:

А) у дводенний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

Б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

В) у п'ятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

Г) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

2. Подача касаційної скарги на судове рішення:

А) протягом 10 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції;

Б) протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції;

В) протягом 1 місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції;

Г) протягом 2 місяців після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

3. Набрання постановою або ухвалою суду першої інстанції законної сили:

А) з дня її проголошення;

Б) через 5 днів з дня проголошення постанови;

В) через 20 днів з дня судового засідання;

Г) після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

4. До судових витрат не відносяться:

А) судовий сбір;

Б) витрати на правову допомогу;

В) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

Г) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судової експертизи.

ПОЯСНЕННЯ ДО ТЕСТІВ:

ТЕСТ №1. Надана відповідь обумовлена статтею 82 «Оскарження рішень, дій або бездіяльності осіб державної виконавчої служби» главою 9 «Захист прав стягувача, боржника та інших осіб у виконавчому провадженні» Закону України «Про виконавче провадження» [13].

ТЕСТ №2. Надана відповідь обумовлена статтею 212 «Порядок і строки касаційного оскарження» глави 2 «Касаційне провадження» розділу IV «Перегляд судових рішень» справах» Кодексу адміністративного судочинства [10].

ТЕСТ №3. Надана відповідь обумовлена статтею 254 «Набрання судовим рішенням законної сили» розділу V «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» Кодексу адміністративного судочинства [10].

ТЕСТ №4. Надана відповідь обумовлена статтею 87 «Види судових витрат» главою 7 «Судові витрати» розділу II «Організація адміністративного судочинства» Кодексу адміністративного судочинства [10].

Завдання 3. Розв'яжіть ситуаційне завдання

Голові правління державного казенного підприємства знизили заробітну плату, не попередивши за 2 місяці, як того вимагає КЗпПУ. До якого суду і в якому порядку він може оскаржити наказ? Дайте правову оцінку цієї ситуації з посиланням на норми чинного законодавства.

Рішення.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про державну службу» Голова правління державного казенного підприємства не є держслужбовцем, бо не підпадає під жодну категорію держслужбовців. Тому Голова державного казенного підприємства має право в загальному порядку звернутись до суду [15].

Відповідно до ст. 103 Кодексу законів про працю: про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за 2 місяці до їх запровадження або зміни. Голову правління державного казенного підприємства за 2 місяці, як того вимагає Кодекс законів про працю, не попередили про зниження йому зарплати, тому є підстави для оскарження наказу.

Відповідно ст. 265 Кодексу законів про працю: особи, винні в порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Тобто, винні особи у тому, що не попередили голову правління державного казенного підприємства про зниження йому заробітної плати, будуть нести відповідальність за чинним законодавством.

Згідно зі ст. 221 Кодексу законів про працю: голова правління державного казенного підприємства може звернутись до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду для оскарження наказу.

Згідно зі ст. 225 Кодексу законів про працю: працівник (голова правління державного казенного підприємства) може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком.

У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія по трудових спорах може його поновити.

Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає обов'язковій реєстрації.

Відповідно до ст. 231 Кодексу законів про працю: у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: працівника (голови правління державного казенного підприємства) чи власника або уповноваженого ним органу, коли вони не згодні з рішенням комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації (підрозділу);

Відповідно до ст. 232 Кодексу законів про працю: безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами:

а) за п. 1: працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються;

б) за п. 3: керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службових осіб центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вказаних у частині 3 статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 233 Кодексу законів про працю: працівник (голова правління державного казенного підприємства) може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник (голова правління державного казенного підприємства) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 238 Кодексу законів про працю: при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Якщо розбіжності (про порушення повідомлення працівників про зміну оплати праці відповідно до КЗПпУ) не було врегульовано зацікавленим працівником (головою правління державного казенного підприємства) при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом, вони можуть стати предметом вирішення органів по розгляду трудових спорів [11].

З урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції України), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі (голові правління державного казенного підприємства) в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

Статтею 55 Конституції України кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі (голові правління державного казенного підприємства) в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує [8].

Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина (голову правління державного казенного підприємства) права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду (ст. 16 Закону України «Про звернення громадян»).

Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом 1 року з моменту його прийняття, але не пізніше 1 місяця з часу ознайомлення громадянина (головою правління державного казенного підприємства) з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного строку, не розглядаються.

Пропущений з поважних причин строк може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.

Рішення вищого за підлеглістю державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина (головою правління державного казенного підприємства) може бути оскаржено до суду в строк, передбачений законодавством України (ст. 17 Закону України «Про звернення громадян»). [14].

Література

1. Адміністративне процесуальне (судове) право України: підруч. / Одеська національна юридична академія / С.В. Ківалов (ред.). - О.: Юридична література, 2007. - 312 с.

2. Демський Е.Ф. Адміністративне процесуальне право України: навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 495 c.

3. Картузова І.О., Осадчий А.Ю. Адміністративно-процедурне право: навч.-метод. посібник / Одеська національна юридична академія. - О.: Юридична література, 2008. - 288 c.

4. Ковалів М.В., Кісіль З.Р., Калаянов Д.П., Тиндик Н.П., Чорномаз О.Б. Адміністративна діяльність: навч. посібник / Львівський держ. ун-т внутрішніх справ. - К.: Правова єдність, 2009. - 432 с.

5. Ліпкан В.А. Адміністративно-правове регулювання національної безпеки України: монографія / Київський національний ун-т внутрішніх справ. - К.: Текст, 2008. - 440 с.

6. Старилов Ю.Н. Курс общего административного права. Т. II: Государственная служба. Управленческие действия. Правовые акты управления. Административная юстиция Издательство НОРМА, 2002. - 600с.

7. Шуба В.В. Адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури України: монографія. - Д.: Ліра ЛТД, 2008. - 224 c.

8. Конституція України від 28.06.1996 року (в редакції станом на 12.06.2013р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/конституція України.

9. Про захист прав людини і основоположних свобод: Конвенція від 04.11.1950 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004.

10. Кодекс адміністративного судочинства станом на 20.06.2013 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://code.leschishin.org/ apc/apc17.php.

11. Кодекс законів про працю станом на 04.07.2013 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://code.leschishin.org/wc/wc01.php.

12. Кодекс України про адміністративні правопорушення станом на 11.08.2013 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://code.leschishin.org/ac/.

13. Про виконавче провадження: Закон України від 21.04.1999 р. №606-XIV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/про виконавче провадження.

14. Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996 р. №393/96-DH[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/про звернення громадян.

15. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 р. №3723-XII [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/3723-12

Размещено на Allbest.ru