1.1 Об'єктивна зумовленість конституціоналізації бюджетних правовідносин

Публічні фінанси являють собою сферу зіткнення різних, досить часто суперечливих і різнонаправлених інтересів: державних, групових, індивідуальних. В зв'язку з цим, від можливості знаходження “результативного” вектора таких інтересів, їх компромісу, залежить в кінцевому результаті соціально-економічна і політична стабільність в державі, можливість нормального функціонування всіх без винятку суспільних і державних інститутів. Таке суттєве значення публічні фінанси зберігають на протязі всієї своєї історії. Як показує історичний досвід, поява окремих державних інституцій, зокрема парламенту, пов'язана саме з протиріччям інтересів в сфері публічних фінансів. Як зазначає Р.О. Гаврилюк, це відбулось вперше у Великобританії, в якій ще в 1215 році був прийнятий один з перших в цивілізованій історії людства фактично конституційних актів - Велика хартія вільностей, яка породила парламент, який отримав виключне право встановлювати податки, а також деякі громадянські свободи Гаврилюк Р.А. Эволюция конституционных дефиниций налога//)// Законодательная дефиниция: логико-гносеологические, политико-юридические, морально-психологические и практические проблемы: Материалы Международного “круглого стола” (Черновцы, 21-23 сентября 2006 года)/ Под ред. доктора юридических наук, профессора, заслуженного деятеля науки РФ В.М. Баранова, доктора юридических наук, профессора, заслуженного юриста Украины П.С. Пацуркивского, кандидата юридических наук Г.О. Матюшкина. - Нижний Новгород: Нижегородский исследовательский научно-прикладной центр “Юридическая техника”, 2007. - С. 727.. Хартія вільностей встановила, що ніхто не може бути заарештований чи позбавлений свого майна інакше як за вироком суду. З часу прийняття Великої хартії вільностей, вважають вчені, виник конституційний звичай, в силу якого саме вибраний населенням парламент (а точніше, його нижня палата - палата общин, оскільки саме вона обиралась населенням) є носієм державного суверенітету. Саме тому, невипадково в конституціях багатьох держав особлива увага приділена публічним фінансам, а в деяких країнах в основних законах публічні фінанси виділяються навіть в окремий розділ Див.: Андреева Г.Н. Экономическая конституция в зарубежных странах/Г.Н. Андреева; [отв. ред. В.В. Маклаков]; Ин-т науч. информ. по обществ. наукам РАН. - М.: Наука, 2006. - С. 138.. Конституція, являючись основним законом в ієрархії джерел системи законодавства, закріплює важливі начала функціонування фінансово-кредитної системи країни та встановлює базові принципи бюджетного, податкового, та інших інститутів фінансового права, основи грошового обігу та валютного законодавства. Включення в тексти сучасних конституцій великої кількості положень фінансово-кредитного характеру пояснюється зростанням значення соціальної і господарсько-економічної функції в діяльності держави Див.: Запорожская Л.В. Налогообложение и взимание налогов как внутренняя функция Российского государства (вопросы теории). - Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. - Ростов-на-Дону. - 2004. - С. 25-31.. Через це, не можна не погодитись з думкою О.М. Козиріна, що без знання механізму формування і функціонування публічних фінансів, неможливо з'ясувати картину конституційного устрою конкретної держави de jure і de facto Козырин А.Н. Публичные финансы: взаимодействие государства и общества. М, 2002. - С. 1..

Конституційний лад, на думку багатьох вчених, є певним способом (формою) організації держави, який закріплений в її конституції Див.: Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. - Вид. 4-те, виправл. та доповн. - К.: Атака, 2006. - С. 73.. Розкривається конституційний лад через такі елементи як державний устрій, форма правління, державно-політичний режим. Всі зазначені елементи є напряму взаємозалежними з публічними фінансами. Так, державний устрій є визначальним для бюджетного устрою, схеми розподілу фінансових повноважень між центром і регіонами. Ступінь реальності місцевого самоврядування визначається перш за все тим, чи мають територіальні громади фінансову автономію, володіють власною фінансовою базою чи повинні очікувати фінансування з центру, чи вправі самостійно затверджувати свої доходи та видатки, чи вони в обов'язковому порядку мають бути схвалені органами державної влади.

Те ж саме можна сказати і про форму правління. Під формою державного правління розуміють спосіб організації державної влади, зумовлений принципами взаємовідносин вищих органів держави Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. - К.: АртЕк, Вища шк., 1997. - С. 80.. Характер форми державного правління співвіднесений з конституційно-правовим статусом кожного з відповідних органів. Зовні форма правління зумовлена насамперед тією юридичною і фактичною роллю, яку відіграє в державному механізмі глава держави, а також порядком формування цього інституту. Однак по суті визначальними тут є взаємовідносини органів законодавчої і виконавчої влади. Співвідношення між законодавчою та виконавчою гілками державної влади, їх взаємовідносини з главою держави, багато в чому обумовлюються характером розподілу між ними компетенції в сфері публічних фінансів.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні, згідно статті 75 Конституції України, є парламент - Верховна Рада України Конституція України. Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2222-IV від 08.12.2004. // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 2. - Ст. 44.. У класифікації парламентів залежно від способу конституційного закріплення компетенції, як зазначають сучасні дослідники конституціоналісти, Верховна Рада України може бути віднесена (хоч і досить умовно) до парламентів з абсолютно обмеженою компетенцією Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. - Вид. 4-те, виправл. та доповн. - К.: Атака, 2006. - С. 264.. Такий висновок можна зробити на підставі аналізу статей 85 та 92 Конституції України, які містять вичерпний перелік питань, що належать до повноважень Верховної Ради України та визначаються чи встановлюються виключно законами України. Таким чином, компетенція Верховної Ради України в сфері публічних фінансів в повному обсязі визначена виключно на рівні Конституції України. Шляхом аналізу пункту 31 частини 1 статті 106 Конституції України, аналогічний висновок можна зробити і щодо компетенції Президента України Див.: Конституція України. Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2222-IV від 08.12.2004. // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 2. - Ст. 44.. Така ж позиція висловлена Конституційним Судом України в Рішенні від 10.04.2003р. №7-рп, згідно з якою повноваження Президента України вичерпно визначені Конституцією України, а це унеможливлює прийняття законів, які б встановлювали б інші його повноваження Див.: Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України про офіційне тлумачення положень частини другої, третьої статті 17, частини другої статті 27 Закону України “Про статус народного депутата України” (справа про гарантії діяльності народного депутата України)// Офіційний вісник України. - 2003. - №17. - Стор. 131.. Тобто наявні у Президента України повноваження в сфері публічних фінансів слід шукати виключно в тексті Конституції України. Стосовно вищого органу в системі органів виконавчої влади - Кабінету Міністрів України, то його компетенція згідно пункту 10 статті 116 Конституції України визначається Конституцією та законами України Див.: Конституція України. Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2222-IV від 08.12.2004. // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 2. - Ст. 44.. Це означає, що повноваження Кабінету Міністрів України в сфері публічних фінансів слід шукати в Конституції України та законах України, прийнятих Верховною Радою України, насамперед у спеціальному законі - Законі України “Про Кабінет Міністрів України” Див.: Закон України “Про Кабінет Міністрів України”// Відомості Верховної Ради. - 2007. - №11, ст. 94..

Від стану публічних фінансів залежить і державно-політичний режим: гарантії дотримання прав людини, функціонування партійної системи, реалізація основних соціальних, економічних, культурних та політичних прав та свобод. В конституціях більшості пострадянських держав закладений надзвичайно сильний системо утворюючий мультиплікатор зміни юридичного і фактичного співвідношення держави і людини, закладена передумова трансформації пострадянських суспільств з етатистських, державо центристських в демократичні, в людино центристські. Конституція України в статті 3 проголосила: “Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави” Конституція України. Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2222-IV від 08.12.2004. // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 2. - Ст. 44.. Права і свободи, як правова форма вираження і реалізації корінних, найбільш суттєвих і значимих соціальних, політичних, економічних, особистих, духовних благ і цінностей, породжених людською цивілізацією, сутнісно невід'ємні від держави та її влади, вони в якості саме прав і свобод людини можуть існувати, виражати себе, нести певне благо в ім'я інтересів людини і суспільства в цілому лише шляхом, хоча і не виключно, держави. Тобто, у взаємовідносинах людини і держави в демократичному суспільстві в цілому, в тому числі в їх фінансових взаємовідносинах необхідним є неухильне дотримання природного принципу адекватності. Як зазначає П.С. Пацурківський, фінансове право як один з феноменів права в цілому може і повинно перетворитись методом заперечення заперечення з фінансового неправа - знаряддя реалізації односторонніх фіскальних інтересів держави в суспільстві - в дієвий засіб узгодження фінансових інтересів держави і суспільства в цілому, особливо держави і первинних виробників доданої приватної вартості в суспільстві, стати засобом досягнення на цій основі стійкого взаємовигідного компромісу держави і суспільства з приводу публічних фінансів Пацуркивский П.С. Парадигмальные детерминанты законодательных дефиниций (на примере финансового права)// Законодательная дефиниция: логико-гносеологические, политико-юридические, морально-психологические и практические проблемы: Материалы Международного “круглого стола” (Черновцы, 21-23 сентября 2006 года)/ Под ред. доктора юридических наук, профессора, заслуженного деятеля науки РФ В.М. Баранова, доктора юридических наук, профессора, заслуженного юриста Украины П.С. Пацуркивского, кандидата юридических наук Г.О. Матюшкина. - Нижний Новгород: Нижегородский исследовательский научно-прикладной центр “Юридическая техника”, 2007. - С. 967.. Суспільство і особа, держава і її громадянин в юридичному розумінні рівноцінні, тому права і обов'язки кожного, в тому числі в фінансово-правовій сфері, повинні бути врівноважені, а особисті інтереси кожного громадянина повинні органічно поєднуватись з суспільними інтересами. Конституції сучасних демократичних держав в однаковій мірі захищають публічні інтереси та публічну власність держави, а також приватні інтереси і приватну власність всіх інших учасників фінансових правовідносин. Так, частина друга статті 8 Конституції Російської Федерації проголошує: “В Російській Федерації визнаються і захищаються рівним чином приватна, державна, муніципальна та інші форми власності” Конституции государств Европы: В 3Т. Т.3/ Под общей редакцией и со вступительной статьей директора института законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации Л.А. Окунькова. - М.: Издательство НОРМА, 2001. - С. 19.. Аналогічними є положення частини 4 статті 13 Конституції України Див.: Конституція України. Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2222-IV від 08.12.2004. // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 2. - Ст. 44.. Системний аналіз цих конституцій показує, що право публічної власності є похідним від права приватної власності і перша без іншої в чистому вигляді не можлива. Тому очевидним призначенням фінансового права є правомірне поєднання, оптимізація і гармонізація природних прав і законних інтересів в рівній мірі всіх суб'єктів фінансових правовідносин з приводу публічних фінансів.

Конституціоналізація фінансових правовідносин зумовлена їх взаємозв'язком та взаємовпливом на конституційний лад та такі його елементи як державний та суспільний лад. Такі елементи як державний устрій, форма правління держави, політичний режим напряму визначаються публічними фінансами. Конституція України, як основний закон, який встановлює та закріплює основи конституційного ладу, а саме форму державного правління, державний устрій, політичний режим, загальні засади правового статусу особи, гарантії дотримання прав і свобод людини і громадянина, систему органів державної влади та їх компетенцію, не може не враховувати цього впливу і, відповідно, конституціоналізує фінансові правовідносини Бабін І.І. Об'єктивна зумовленість конституціоналізації фінансових правовідносин// Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. Випуск 10. - Ужгород: Поліграф-центр “ЛІРА”, 2008. - С. 435..

Дослідження конституціоналізації фінансових правовідносин передбачає приділення особливої уваги організації бюджетного процесу, це пояснюється тією роллю, яку державний бюджет відіграє в фінансовому механізмі держави. Знання бюджетного процесу дозволяє зрозуміти правові основи формування фінансової політики. Дослідження бюджетного процесу передбачає детальний аналіз конституційного законодавства. Особливість Конституції України як політико-правового документу, що встановлює основи конституційного ладу, знайшла своє відображення в регулюванні фінансового механізму в найбільш загальних рисах, через норми-принципи. Єдиним фінансовим інститутом, який найбільш детально врегульований на конституційному рівні, є державний бюджет. Основний закон України дає вичерпний опис процедури прийняття бюджету - важливого документу, який визначає “економічне буття” держави і всієї політичної системи суспільства. Це обумовлено перш за все тим, що питання складення і затвердження бюджету напряму зв'язані з компетенцією вищих органів влади і управління, а відповідно, з державною формою правління, яка існує в Україні. Для прикладу можна зазначити, що в першій Радянській Конституції 1918 року була спеціальна глава (п'ята), яка називалась “Бюджетне право” Див.: Сидорова Н.В. Теоретичні основи бюджетного права. - Х.: “Бізнес інформ”, 1998. - С. 69.. На відміну від конституцій ряду країн, в яких норми бюджетного процесу містяться в спеціальному розділі присвяченому публічним фінансам Див.: Конституция Республики Беларусь// http:// www.vybor.by/zakon/constitution.html; Конституция Молдовы// http://www.cahul.net/kmoldova.htm, в Конституції України бюджетні норми розкидані по розділам, які закріплюють компетенцію вищих органів державної влади. Кожен з зазначених прийомів, як зазначає О.М. Козирін має свої переваги. Так, викладення бюджетних положень основного закону в окремому розділі дозволяє наочно показати специфіку фінансової діяльності держави. Інший композиційний прийом свідчить про традиційно важливу роль бюджетних питань в діяльності парламенту і уряду Финансовое право зарубежных стран: исследование, рефераты, законодательные акты/ Под ред. А.Н. Козырина. - М.: Готика, 2005. - С. 82.. Аналіз тексту Конституції України показує, що абсолютна більшість бюджетних норм зосереджена в розділах IV, VI, X та XI Див.: Конституція України. Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2222-IV від 08.12.2004. // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 2. - Ст. 44.. Саме ці розділи закріплюють взаємовідносини Верховної Ради України з Кабінетом Міністрів України та центру з регіонами, тобто, безпосередньо визначають форму правління та державний устрій України.

Характерно, що конституційні норми в своїй більшості стосуються порядку прийняття державного бюджету, визначають коло суб'єктів цього процесу та закладають основні принципи побудови бюджетної системи України. Так, згідно статей 95 та 96 Конституції України прийняття державного бюджету оформлюється відповідним законом - законом України про Державний бюджет України Див.: Конституція України. Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2222-IV від 08.12.2004. // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 2. - Ст. 44.. Важливе місце в Конституції України займають принципи побудови бюджетної системи України. Аналіз тексту Конституції дозволяє виділити в ній як загальні принципи, які стосуються побудови не лише бюджетної системи України, так і спеціальні, які стосується виключно бюджетної системи України. До загальних конституційних принципів, на нашу думку, слід віднести принципи закріплені в: статті 2 Конституції України (унітарність Української держави); статті 3 Конституції України (визнання людини найвищою соціальною цінністю); статті 7 Конституції України (визнання та гарантування місцевого самоврядування). До спеціальних принципів відносяться принципи закріплені в: статті 95 Конституції України (принцип справедливості та неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами та територіальними громадами; принцип визначення будь-яких видатків, їх розміру та цільового спрямування державою на загальносуспільні потреби виключно законом про Державний бюджет України; принцип збалансованості бюджету України); статті 142 Конституції України (принцип участі держави у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансової підтримки місцевого самоврядування).

Підсумовуючи все вище викладене, можна зазначити наступне: бюджет відіграє важливу роль у життєдіяльності держави і суспільства, тому з усіх фінансово-правових інститутів Конституція України найбільшу увагу приділяє саме бюджетному праву. Конституціоналізація бюджетних правовідносин зумовлена суттєвою роллю бюджетних повноважень у компетенції вищих органів державної влади. Про це свідчить спосіб закріплення бюджетно-правових норм в тексті Конституції України. Абсолютна їх більшість міститься у розділах, що визначають повноваження Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, а також стосуються місцевого самоврядування.

1.2 Предмет та зміст Закону України “Про Державний бюджет України”

Стаття 85 Конституції України розмежовує повноваження Верховної Ради України щодо прийняття законів та затвердження Державного бюджету України Див.: Конституція України. Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2222-IV від 08.12.2004. // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 2. - Ст. 44.. Тобто, зазначена конституційна норма виокремлює повноваження Верховної Ради України щодо затвердження Державного бюджету України від повноважень з прийняття інших законів. На думку представників Кабінету Міністрів України, це обумовлено правовою природою закону про Державний бюджет України, яка полягає в тому, що більшість його положень встановлюють показники надходжень до Державного бюджету України та видатків і не мають ознак нормативності, оскільки ними не встановлюються правила поведінки, а визначаються державні (фінансові) гарантії реалізації правил поведінки, встановлених іншими законами Закревський А. Кравченко Л. До питання про правову природу Закону про Державний бюджет// Право України. - 2008. - №3. - С. 44.. Науковці з даного питання притримуються іншої думки. Як зазначає одна з найбільш авторитетних вчених в галузі фінансового права Л.К. Воронова, в законах про Державний бюджет є приписи, які не мають конкретно-адресного змісту. Ними затверджуються розміри відрахувань від територіальних надходжень загальнодержавних доходів і податків у бюджети нижчих рівнів. Бюджетні правовідносини між вищестоящими і нижчестоящими органами виконавчої влади або органами державної виконавчої влади і виконавчими органами місцевих рад виникають кожного разу, коли є такий юридичний факт, як платіж до бюджету, сума якого розподіляється між бюджетами. Таким чином, ці приписи виступають правовими нормами, які розраховані на багаторазове застосування. Ось чому не можна погодитися, що закон про бюджет є таким тільки за формою, а не змістом Воронова Л.К. Фінансове право України: Підручник. - К.: Прецедент; Моя книга, 2006. - С. 164..

Практика Верховної Ради України свідчить, що щорічні закони про Державний бюджет включають різну кількість статей. Верховна Рада України - єдиний законодавчий орган, тому вона може приймати закони певного змісту з будь-якою кількістю статей. Однак є показники, які повинні бути в кожному законі про Державний бюджет. У пункті 2 статті 38 Бюджетного кодексу України вміщено основні показники, які повинні бути визначені законом про Державний бюджет:

1) загальна сума доходів і загальна сума видатків (з розподілом на загальний та спеціальний фонди, а також з розподілом видатків на поточні і капітальні);

2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) Державного бюджету України в наступному бюджетному періоді і державного боргу на кінець наступного бюджетного періоду, повноваження щодо надання державних гарантій, а також обсягу цих гарантій;

3) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету України за бюджетною класифікацією;

4) доходи бюджету за бюджетною класифікацією;

5) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів;

5-1) розмір оборотної касової готівки Державного бюджету України;

5-2) розмір мінімальної заробітної плати на плановий бюджетний період;

5-3) рівень забезпечення прожиткового мінімуму на плановий бюджетний період;

6) додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради. - 2001. - №37-38. - Ст. 189..

Також, відповідно до частини другої статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків Конституція України. Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2222-IV від 08.12.2004. // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 2. - Ст. 44.. Цікаво, що положення закріплене даною конституційною нормою стало підставою конституційного подання Кабінету Міністрів України. Підставою для розгляду справи стала практична необхідність в офіційній інтерпретації положення частини другої статті 95 Конституції України та словосполучення “збалансованість бюджету”. Кабінет Міністрів України обґрунтовував практичну необхідність в офіційній інтерпретації вказаних положень Конституції України потребою в їх реалізації під час формування, затвердження та виконання Державного бюджету України на відповідний рік у частині забезпечення державою соціальних прав і гарантій громадян. Для цього необхідно на його переконання, вносити законом про Державний бюджет України зміни до чинних соціальних законів, що викликає заперечення в інших органів державної влади, неоднакове трактування ними частин другої, третьої статті 95 Конституції України. Для прикладу можна назвати Закон України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” Див.: Закон України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”// Відомості Верховної Ради. - 2008. - 5-6, №7-8. - Ст. 78.. Вирішуючи питання про офіційне тлумачення частин другої, третьої статті 95 Конституції України, Конституційний Суд України виходив з того, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів і видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової. Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства. Зі змісту частини другої статті 95 Конституції України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, випливає, що вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений в статті 46 Конституції України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення відповідних бюджетних видатків у законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України. Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що в аспекті конституційного подання положення частини третьої статті 95 Конституції України у системному зв'язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків і прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частину бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними та її обов'язок на засадах справедливого, неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами, територіальними громадами враховувати загальносуспільні потреби, необхідність забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України про офіційне тлумачення положення частини другої статті 95 Конституції України та словосполучення “збалансованість бюджету”, використаного в частині третій цієї статті (справа про збалансованість бюджету)// Офіційний вісник України. - 2008. - №93. - ст. 3088.. Розглядаючи порушене питання, Конституційний Суд України виходив з правових позицій, висловлених ним, зокрема, у Рішенні від 9 липня 2007 року у справі про соціальні гарантії громадян та у Рішенні від 22 травня 2008 року у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України. Ці позиції полягають у тому, що: “закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальних захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України”; “законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватись окремі закони” Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини 2 статті 56, частини другої статті 62, частини 1 статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян)// Офіційний вісник України. - 2007. - №52. - ст. 2132; Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)// Офіційний вісник України. - 2008. - №38. - Ст. 1272.. Суддя Конституційного Суду України П.М. Ткачук в Окремій думці стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України зазначив, що приймаючи Рішення, слід було також враховувати те, що закони, які впливають на формування доходної чи видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому (частина 3 статті 27 Бюджетного кодексу України); зміни і доповнення до законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати мають вноситися до них не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року (частина восьма, дев'ята статті 1 Закону України “Про систему оподаткування”). Зазначене, а також положення частини другої статті 38 Бюджетного кодексу України щодо предметів правового регулювання дають підстави вважати, що законом про Державний бюджет України, в силу його специфіки, безпосередньо не можна змінювати інші закони, припиняти їх дію чи скасовувати їх Окрема думка судді Конституційного Суду України Ткачука П.М. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)// Офіційний вісник України. - 2008. - №38. - Ст. 1272.. Однак думки суддів Конституційного Суду України з зазначеного питання не є однозначними. В Окремій думці стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій Див.: Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 44, 47, 78, 80 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої, третьої, четвертої статті 78 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій)// Офіційний вісник України. - 2004. - №50. - ст. 3289., суддя Конституційного Суду України Іващенко В.І. висловлюючи свою позицію стосовно цієї ж проблеми зазначив, Конституція України не містить норм, які б встановлювали ієрархічну залежність одних законів від інших. Прийняті Верховною Радою України закони є актами рівної юридичної сили. І в той же час суперечачи сам собі продовжує, єдиним законом України, який Конституція України виокремлює серед інших є закон про Державний бюджет України Окрема думка судді Конституційного Суду України Іващенка В.І. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 44, 47, 78, 80 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої, третьої, четвертої статті 78 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій)// Офіційний вісник України. - 2004. - №50. - ст. 3289.. Не погоджуючись з першою частиною твердження В.І. Іващенка (оскільки Преамбула Конституції України визначає її як Основний Закон країни, а стаття 8 Конституції України закріплює, що конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй Конституція України. Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2222-IV від 08.12.2004. // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 2. - Ст. 44..), приєднуємось до другої частини твердження про особливість закону про Державний бюджет. Зокрема, суттєві його відмінності полягають у тому, що згідно Конституції України суб'єктом права законодавчої ініціативи стосовно цього закону є тільки Кабінет Міністрів України (частина друга статті 96 Конституції України); конституційною нормою чітко окреслено коло питань, які можуть бути врегульовані тільки цим законом (частина друга статті 95 Конституції України); цей закон приймається щорічно та має визначений термін дії (частина перша статті 96 Конституції України). З цього приводу ще в 1971 році видатний юрист-фінансист М.І. Піскотін писав, що “Бюджет, подібно однорічній рослині, існує тільки один рік. Після закінчення бюджетного року, який співпадає з календарним, на зміну одному бюджету приходить інший. Але перш ніж вступити в дію, бюджет повинен бути складений і затверджений. Після ухвалення і настання нового року бюджет передається до виконання. За підсумками виконання складається відповідний звіт, він поступає на затвердження. Проте в кожному році цей процес починається заново” Пискотин М.И. Советское бюджетное право (основные проблемы). - М.: Юридическая литература, 1971. - С.63.. Відповідно до Конституції України закон про Державний бюджет України діє з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин протягом іншого періоду Див.: стаття 96 Конституції України. Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2222-IV від 08.12.2004. // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 2. - Ст. 44.. Такими особливими обставинами, згідно з законодавством України є: