Система пенсійного забезпечення в Україні як основа соціального захисту населення

Після виникнення права на пенсію особа може-будь коли звернутися за її призначенням. Структура одержувачів пенсій за видами пенсій надана в Додатку А. Пенсія за віком і з інвалідності призначається незалежно від того, припинено роботу до часу звернення за пенсією чи вона триває. Пенсія за вислугу років призначається із залишенням роботи, яка дає право на таку пенсію. Звернення за пенсією, за загальним правилом, викликає обов'язковість відповідного власника чи уповноваженого ним органу підготувати необхідні для пенсії документи, розглянути їх і подати для призначення пенсії чи відмовити в цьому. Звернення знаходить конкретне вираження в подачі відповідної письмової заяви, де зазначається прізвище, ім'я, по батькові заявника, його адреса та вид пенсії, яку він просить призначити. Заява подається працівником або членом сім'ї (в разі втрати годувальника) до територіального органу Пенсійного фонду або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсій на інший з усіма необхідними документами (якщо їх немає в пенсійній справі).

Якщо заява пересилається поштою і при цьому додаються всі необхідні документи, то днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі, коли до заяви про призначення трудової пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, повідомляє заявнику, які документи повинні бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців з дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за пенсією вважається день приймання заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Порядок підготовлення та оформлення документів для призначення пенсії визначено спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики та Пенсійного фонду України №224/30 від 30.04.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2002 р. за №536/6824. Він передбачає перелік документів, необхідних для призначення пенсії. До таких документів належать:

заява про призначення пенсії;

документ, який засвідчує тривалість трудового стажу. Це трудова книжка або довідка з місця роботи;

довідка про заробіток за період трудової діяльності, з якого нараховується розмір пенсії, а в разі, коли законодавством передбачено необхідність підтвердження заробітку за даними системи персоніфікованого обліку, - інформація про заробіток особи із системи персоніфікованого обліку;

копії свідоцтв про народження дітей;

свідоцтво органу загсу про смерть годувальника та інші необхідні документи.

Основним документом, який підтверджує наявність трудового стажу і його тривалість, є трудова книжка. В необхідних випадках стаж роботи може бути підтверджений іншими документами. Районне або міське управління Пенсійного фонду України, яке прийняло подання або заяву та документи, складає у двох примірниках розписку. В ній перелічуються прийняті документи і зазначається дата прийняття подання чи заяви. Перший примірник розписки видається представникові власника чи уповноваженому ним органу, а другий зберігається в управлінні Пенсійного фонду України разом із поданими документами. Документи про призначення пенсій мають розглядати цими органами не пізніше 10 років від дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії з поясненням причин відмови і порядку оскарження рішень надсилається власникові підприємства чи заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення. Заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішення про призначення пенсії зберігаються в окремій справі на кожного пенсіонера. Пенсійні справи містяться в органах, що призначають пенсії, за місцем фактичного проживання пенсіонерів.

Нормативними актами в інтересах громадян передбачено можливість перерахування призначення пенсії, переведення з одного виду на інший. Перерахування проводиться від дня подачі пенсіонером відповідної заяви з усіма необхідними документами. Перерахування проводиться від дня подачі пенсіонером відповідної заяви з усіма необхідними документами. Переведення з однієї пенсії на іншу розглядається як призначення пенсії за новою підставою і проводиться за рішенням органу Пенсійного фонду України. Рішення цього органу з пенсійних питань можуть бути оскаржені в адміністративному порядку. Скарга може бути подана до вищестоящої організації чи районного або міського суду. Скарги з пенсійних питань мають розглядатися в порядку і в строки, встановлені Законом, тобто в місячний термін. Є й скорочені соціальні строки розгляду заяв громадян, передбачені нормами пенсійного законодавства.

Відповідно до статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Відповідно до статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія виплачується щомісяця у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах К України.

Пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення.

Пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.

Під час перебування пенсіонера в місцях позбавлення волі виплата призначеної йому пенсії здійснюється на загальних підставах у порядку, встановленому законодавством.

В процесі реформування пенсійної системи дискусійним виявилось питання про можливість підвищення пенсійного віку громадян.

Так, наприклад, С.Сивак вважає, що пенсійний вік повинен враховуватися з настанням старості людини, яка за медичними показниками настає у 65-річному віці, тоді як загальний пенсійний вік в Україні становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок. А втім, середня тривалість життя в Україні скорочується. За даними статистики, вона складає 62 роки для чоловіків і 73 роки для жінок, а частина зовсім не доживає до 60 і 55 років відповідно. Отже зростання кількості пенсіонерів за віком не відбудеться, навпаки, кількість їх зменшується. Люди пенсійного віку складають приблизно 1/5 від загальної чисельності населення України. Той факт, що населення помітно старішає є характерним для всіх розвинених держав. Це свідчить про зниження народжуваності у країні.

Тому з погляду на це, я пропоную зовсім відмінити такий юридичний факт, як настання пенсійного віку. При визначенні права особи на трудову пенсію і використовувати його як підставу, що дає право на соціальну пенсію. А як основний юридичний факт, що обумовлюватиме право особи на трудову пенсію, використовувати лише страховий стаж. Це період, протягом якого громадянин підлягає обов'язковому пенсійному страхуванню за рахунок сплати страхових внесків самих громадян, їх роботодавців або бюджету.

Держава встановлює мінімально необхідний страховий стаж для призначення трудової пенсії, наприклад він може становити 35 років, якщо людина в середньому починає працювати з 18 років, то на пенсію вона може вийти в 53 роки. А набувши законодавчо встановлений та мінімально необхідний страховий стаж, громадянин самостійно вирішуватиме питання: продовжувати йому працювати, чи звертатись за пенсією. Адже вік припинення трудової діяльності є індивідуальним і не завжди пов'язаний із законодавчо встановленим пенсійним віком, як підставою виникнення права на пенсію.

Якщо людина звертається за пенсією, то вона втрачає право на працю, а якщо продовжує працювати, то не має права звернутися за пенсією.

Ще одне зауваження: платежі в Фонд соціального страхування повинні вноситися до соціального рахунку працівника, і якщо кошти на цьому рахунку не використані людиною, вони можуть бути зараховані, за заявою працівника, на його пенсійний рахунок та, навпаки, якщо працівник витрачає усі кошти з свого соціального рахунку, то на цей рахунок може бути переведена частина коштів з пенсійного рахунку.

В узагальненому виді програма пенсійної реформи в Україні може бути розділена на кілька етапів [36].

Перший етап (до 1.01.2001): удосконалення солідарної системи. Ціль - забезпечення відповідності розміру мінімальної трудової пенсії вартісному розміру риси малозабезпеченості і поступове підвищення виробничого стажу, необхідного для нарахування трудової пенсії; впровадження системи повної персоніфікації пенсійних внесків громадян, тобто забезпечення повної автоматизації обліку пенсійних внесків і пенсійних виплат; законодавче і нормативне забезпечення проведення пенсійної реформи. На розгляд Верховної Ради вносяться дороблені проекти законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про недержавні пенсійні фонди», «Про внесення змін і доповнень до закону України «Про пенсійне забезпечення», зміни і доповнення до податкового законодавства; створення державного органа по нагляду і контролю за діяльністю в сфері недержавного пенсійного забезпечення - Державної інспекції по справах НПФ.

Другий етап (2001-2003 роки): відкриття і підготовка до банківського обслуговування індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунків; становлення системи недержавного пенсійного страхування, розробка пенсійних схем і формування державної регуляторної політики в області пенсійного забезпечення; підготовка і зміни в системі адміністративного керування Пенсійним фондом України в зв'язку з впровадженням системи обов'язкових заощаджень громадян.

Третій етап (з 2003 по 2006 роки): поступова акумуляція страхових внесків на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках з одночасним зменшенням загального розміру внесків на державне пенсійне страхування; підготовка і проведення конкурсу по доборі компаній по керуванню засобами загальнообов'язкового пенсійного страхування; розробка і затвердження Пенсійним фондом України пенсійних контрактів із громадянами з метою визначення пенсійних схем, по яких буде здійснюватися індивідуальне пенсійне забезпечення в системі обов'язкових заощаджень.

Четвертий етап (2006-2009 роки): розробити і прийняти нормативно-правові акти з питань; щорічне проведення актуарних розрахунків; забезпечення інституціональної спроможності суб'єктів пенсійної системи;

П'ятий етап (2010-2016 роки): врегулювання питання можливості переходу застрахованих осіб, які сплачують внески до Накопичу вального пенсійного фонду, до системи недержавного пенсійного забезпечення; активізація роботи з виплати пенсій через установи банків; вдосконалення законодавства щодо моніторингу діяльності страхових організацій як суб'єктів накопичувальної системи пенсійного страхування та системи недержавного пенсійного забезпечення; завершення переходу до сплати страхувальниками та застрахованими особами єдиного соціального внеску на паритетних засадах; переглянути пенсійний вік відповідно до зростання тривалості життя; переведення пенсій, що призначаються на пільгових умовах або за. вислугу років, із солідарної системи до недержавних пенсійних фондів.

Таким чином, сутність нової пенсійної системи в Україні полягає в переході від пенсійного забезпечення до пенсійного страхування, яке збільшує роль особистих зусиль людини в накопиченні власних пенсійних коштів.

У Конституції України (ст.92) записано, що форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України [1]. Тому Програма пенсійної реформи та закони, що пропонуються, можуть стати реальним чинником реформування пенсійної системи тільки після їх прийняття Верховною Радою України.

Із втіленням програмних заходів у законодавчі акти створюються сприятливі передумови для позитивної зміни ситуації у пенсійному забезпеченні і подолання кризи. Конструкція Програми пенсійної реформи, законів про обов'язкове державне пенсійне страхування та недержавні пенсійні фонди не є надуманою і цілком життєздатна. На “постперебудовчому” просторі країн СНД у питаннях організації і правового забезпечення реформування пенсійної системи Україна займає ар'єргардні позиції. Зрозуміло, що за умов найбільш складного демографічного становища серед країн з перехідною економікою, у якому зараз перебуває Україна, подальше затягування із створенням правового поля для пенсійної реформи небезпечне [45]. Пенсійна програма і законодавчі акти мають всі переваги, які притаманні їм як концептуальним і основоположним документам. Однак в них не прописано конкретних механізмів по перетворенню поставлених завдань у життя. Завдяки цьому багато цікавих пропозицій залишилось на рівні теоретичних розробок та проголошених принципів. Тому сьогодні дуже важливо мати не тільки програми і закони, але й плани реальних дій щодо їх практичного впровадження.

На мою думку, на сьогодні, єдиним реальним кроком державної пенсійної програми є впровадження в Україні персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Чому персоніфікація є ключовою складовою частиною реформування пенсійного забезпечення в Україні, які б шляхи та методи реформування ми не розглядали, її плюси та мінуси, я і спробую відобразити у наступному розділі.

РОЗДІЛ 2. ПЕРСОНІФІКОВАНИЙ ОБЛІК ЯК НАЙВАЖЛИВІША СКЛАДОВА ЧАСТИНА РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ

Згідно Указу Президента України від 04.05.98р. № 401/98, постанов Кабінету Міністрів від 04.06.1998 року № 794 та від 08.06.1998 року № 832 в Україні розпочата розбудова системи персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування [21, 24, 25].

Персоніфікований облік входить в комплекс заходів, пов'язаних з проведенням пенсійної реформи, головна мета якої - підвищення державних гарантій у досягненні більш високого соціального забезпечення громадян держави. Метою впровадження системи персоніфікованого обліку внесків (надалі - СПОВ) є [24]: створення інформаційних передумов для визначення пенсії кожній застрахованій особі відповідно до результатів її трудової діяльності та особистих внесків у справу пенсійного страхування; спрощення порядку та прискорення процедури призначення державних трудових пенсій.

Органом, який здійснює індивідуальний (персоніфікований) облік в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, визначено Пенсійний фонд України. На виконання завдань, зазначених нормативно, Правління Пенсійного фонду України своєю постановою від 20 листопада 1998 року № 15-4 затвердило необхідний комплекс організаційно-розпорядчих та інструктивно-методичних матеріалів, що регламентують процес підготовки та поетапного впровадження СПОВ у регіонах України.

2.1 Сутність та основні положення персоніфікованого обліку відомостей в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

Персоніфікований облік, як базова платформа для переводу пенсійної системи на принципи пенсійного страхування, створюється на основі новітніх інформаційних технологій і полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Сутність нового виду обліку полягає в тому, що для кожного громадянина обліковуються відомості, що використовуються для визначення його права на державну пенсію з урахуванням результатів його трудової діяльності. Ведеться облік того, як кожна людина і його підприємство сплачують страхові внески до Пенсійного фонду України, а також які права на пільгове пенсійне забезпечення має кожний працівник. На підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає ідентифікаційному номеру особи з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. У цій картці накопичуватимуться за весь період трудової діяльності всі дані про заробіток, страхові внески до Пенсійного фонду, а також відомості про стаж роботи з усіх місць роботи та інші відомості, необхідні для правильного призначення пенсії. Громадянин може змінювати місце роботи, працювати за сумісництвом, бути зареєстрованим як підприємець, але відомості про стаж, заробіток та страхові внески будуть накопичуватись у цій єдиній обліковій картці. Після надходження пенсійного віку (настання іншого страхового випадку, встановленого пенсійним законодавством) дані з індивідуальної облікової картки будуть основою для визначення розміру пенсії для застрахованої особи.

Після впровадження СПОВ для розрахунків трудових пенсій будуть використовуватися тільки накопичені відомості з електронної персональної облікової картки за відповідний період трудової діяльності застрахованої особи по всіх роботодавцях, які передавали відповідну звітність про працюючого до Пенсійного фонду.

Потреба в розбудові СПОВ на Україні зумовлена відсутністю централізованої структури комп'ютерно-інформаційного забезпечення для розв'язання таких проблем системи обов'язкового державного пенсійного страхування як [36]: неадекватність застосування критерію диференціації умов та норм пенсійного забезпечення залежно від праці кожного громадянина та її результатів. Неадекватність такого використання, з одного боку, призводить до появи випадків ухилення роботодавців від сплати або перекручення розмірів страхових внесків до Пенсійного фонду, а з іншого - сприяє фінансуванню тіньової економіки та пригнічує мотивацію створення громадянами страхових заощаджень у системі Пенсійного фонду; відсутність системного контролю за достовірністю первинних даних про суми заробітку, страхових внесків, про страховий стаж, умови праці та іншої інформації про громадян, що необхідна для призначення та виплати пенсій. Відсутність системного контролю та аналізу інформаційних передумов, що об'єктивно обумовлюють настання страхового випадку, в багатьох випадках приводить до безпідставного завищення розмірів пенсій; відсутність реалізованих моделей прогнозування макроекономічних показників системи пенсійного забезпечення на найближчу та далеку перспективу. Через відсутність об'єктивних даних про комплекс параметрів структури і розмірів доходів, страхових внесків і стажу працюючих нині громадян та без відомостей про потенційних пенсіонерів неможливо мати достовірну інформацію про потребу в коштах на виплату пенсій, а також визначати оптимальні розміри внесків до Пенсійного фонду.

Автоматизована система персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб буде працювати за наступною схемою [33, 34]:

індивідуальні відомості про застраховану особу, після відповідного контролю передаються через телекомунікаційну мережу до централізованого державного банку даних Інформаційного центру СПОВ. На перехідному етапі впровадження (створення повноцінної корпоративної мережі СПОВ) накопичення централізованих баз даних буде виконуватись в регіонах, а функції Центру будуть тимчасово делеговані регіону;

в державному банку даних СПОВ зазначені індивідуальні відомості від усіх роботодавців, включно і відомості від роботодавців про випадки трудової міграції та сумісництва, акумулюються і зберігаються у захищених електронних базах на протязі усього життя та 75 років після смерті застрахованої особи в архіві СПОВ у персональні обліковій картці застрахованої особи, де крім того є необхідні анкетні дані особи по даних Державної податкової адміністрації.

Таким чином, на кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний індивідуальний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

Персональна облікова картка фізичної особи має таку структуру [24]:

частина персональної облікової картки, де зберігаються анкетні дані про фізичну особу: ідентифікаційний номер, прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження; стать; адреса постійного місця проживання; серія і номер документа, з якого взято відомості до персональної облікової картки; громадянство; номер домашнього телефону (за згодою);

частина персональної облікової картки, що відображає сплату страхового збору (внесків) та стаж роботи фізичної особи: ідентифікаційний номер роботодавця; рік, за який внесено відомості; тривалість трудової або іншої діяльності, яка зараховується до стажу роботи; сума заробітку (доходу), на який нараховується страховий збір (внески) на пенсійне страхування (помісячне); розмір страхового збору (внесків) на пенсійне страхування за відповідний місяць; відомості, які підтверджують наявність особливих умов праці, які дають право на пенсію на пільгових умовах;

частина персональної облікової картки, що відображає нарахування, сплату пенсії фізичній особі та надані їй соціальні послуги: дата, з якої призначено пенсію; місяць нарахування (перерахування, індексації) пенсії; вид трудової або іншої діяльності, яка зараховується до стажу, заробіток (доход) для обчислення, перерахунку, індексації пенсії; пільги, які враховуються під час призначення пенсії: розмір пенсії для виплати; запис про членів сім'ї, які перебувають на утриманні фізичної особи; підстави для надання соціальних послуг (для кожного виду послуг окремо); дата, з якої відкривається можливість надання соціальної послуги; відмітка про надання соціальної послуги; частина, що відображає технологічну інформацію, необхідну для ведення персоніфікованого обліку.

У разі зміни законодавства стосовно пенсійного страхування накопичені раніше відомості про фізичних осіб зберігаються в персональній обліковій картці незмінними, а для обліку нових чи модифікованих відомостей вноситься необхідний комплекс змін до функціонуючої інформаційної технології персоніфікованого обліку.

У персональній обліковій картці одночасно накопичуються відомості про фізичних осіб від кожного роботодавця, де працювала особа, з урахуванням усіх фактів її трудової міграції та роботи за сумісництвом. У разі виїзду особи на проживання за межі України відомості про неї передаються до органів пенсійного забезпечення за місцем її постійного проживання згідно з міжнародними договорами України.

З моменту подання заяви застрахованої особи на призначення пенсії в обліковій картці накопичуються відомості про результати розрахунку (перерахунку) пенсії та її розмір, а також дані про інші соціальні послуги.

У відповідності з установленим регламентом Інформаційний центр СПОВ надає довідки застрахованим особам, формує інтегровані аналітичні звіти з проблематики СПОВ.

Перспективна схема системи персоніфікованого обліку відомостей наведена на рис. 2.1 [33].

Рис. 2.1. Перспективна схема СПОВ

Очікувані результати впровадження СПОВ слід розглядати в двох площинах: результати для застрахованої особи та для держави в цілому.

Для застрахованої особи: створюються умови гарантованого одержання від Пенсійного фонду по запиту об'єктивних довідок з інтегрованими або деталізованими відомостями про розмір заробітку, страхових внесків та стажу в розрізі років та роботодавців, від яких були отримані відомості до СПОВ. Така схема поінформованості застрахованих осіб сприятиме реалізації принципу саморегулювання відносин з роботодавцем щодо забезпечення необхідної повноти та достовірності зазначених відомостей на протязі конкретних періодів трудових відносин, а не по їх завершенню на етапі оформлення пенсії; зменшаться непродуктивні витрати часу та поневіряння застрахованої особи у процесі оформлення документів для призначення пенсії, так як основні відомості будуть надаватися з централізованого банку даних СПОВ.

Для Держави впровадження СПОВ зумовить можливість запровадити використання важелів впливу на: удосконалення механізму комплексного аналізу і контролю відповідності фінансових та інформаційних потоків від платників страхового збору; посилення платіжної дисципліни роботодавців; збільшення кількості платників та обсягів страхових внесків до Пенсійного фонду; зменшення рівня соціальної напруги серед пенсіонерів; прискорення інтеграції розрізнених на сьогодні функцій пенсійної системи в єдину систему пенсійного забезпечення; реалізацію моделей прогнозування макроекономічних показників системи пенсійного забезпечення на найближчу та далеку перспективу з урахуванням об'єктивних відомостей про структуру і розмір страхового збору з працюючих нині громадян та про використання застрахованими громадянами пенсійного права на матеріальне забезпечення.

Беручи до уваги все вищенаведене, кожна застрахована особа нашої країни повинна знати, що після впровадження системи персоніфікованого обліку їй гарантовано: повне урахування спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах; відкриття електронної облікової картки з постійним номером, який відповідає персональному ідентифікаційному номеру з Державного реєстру фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів; відомості про заробітну плату (доход) за кожний місяць роботи на протязі усіх періодів трудової діяльності; відомості про суми обов'язкових зборів (відрахувань) до Пенсійного фонду України, що сплачували роботодавці, в яких працювала застрахована особа, на протязі всієї трудової діяльності; відомості про суми зборів (внесків) з заробітку до Пенсійного фонду України на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за кожний місяць роботи на протязі всієї трудової діяльності; гарантована конфіденційність усіх відомостей про стаж, заробіток (доход), суми загальнообов'язкових (зборів) відрахувань і особистих внесків на державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України; повне урахування страхового стажу за весь час трудової діяльності; можливість у будь-який час перевірити достовірність даних про стаж, заробіток (доход), суми відрахувань і внесків до Пенсійного фонду України за будь-який період, що передавали до системи персоніфікованого обліку роботодавці, в яких працювали застраховані особи; можливість при необхідності отримати відомості (довідки) про страховий, спеціальний стаж, заробіток (доход), суми обов'язкових відрахувань і внесків до Пенсійного фонду України, що значно скоротить витрати часу у процесі оформлення документів для призначення пенсії; після настання пенсійного віку (або іншого страхового випадку, встановленого пенсійним законодавством) дані з персональної облікової картки будуть основою для визначення розміру пенсії.

Застрахована особа може змінювати місце проживання, роботи, працювати за сумісництвом, бути зареєстрованим як підприємець, але відомості про її стаж, заробіток (доход), особисті внески до Пенсійного фонду будуть накопичуватися у персональній електронній обліковій картці і постійно зберігатися в єдиному Державному автоматизованому банку даних.

Інформація, яка накопичується у СПОВ, являє собою комерційну та особисту таємницю. Робітники відділів персоніфікованого обліку несуть персональну юридичну відповідальність за розголошення цієї інформації чи використання її для особистих цілей.

Таким чином, розпочинається дуже велика і кропітка, але надзвичайно необхідна робота щодо запровадження системи персоніфікованого обліку [37]. Така система дозволить здійснити: облік трудового стажу, заробітної плати і обов'язкових зборів до Пенсійного фонду; обчислення розмірів пенсій на підставі тривалості трудового стажу, розмірів заробітної плати і обов'язкових відрахувань; відкриття індивідуальних пенсійних рахунків у системі обов'язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення; збільшення надходжень коштів до Пенсійного фонду та ліквідацію заборгованості по пенсіях; скасування трудових книжок і заохочення мобільності трудових ресурсів; створення системи регулювання діяльності недержавних пенсійних фондів; скорочення тіньового сектору в економіці; прогнозування надходжень і витрат Пенсійного фонду і оцінку різних варіантів політичних рішень.

Основні напрямки запровадження системи персоніфікації відображені на рис. 2.2.

Головним критерієм запропонованих змін буде підвищення фінансової забезпеченості пенсійної системи та вчасного отримання всіма пенсіонерами повних пенсій.

Найважливішою частиною впровадження персоніфікованого обліку в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є діяльність всіх учасників СПОВ, їх структура, права та обов'язки, порядок звітування та робота з документацією. Докладніше про це буде розглянуто у наступному підрозділі.

2.2 Учасники СПОВ та технологія обміну інформацією між ними

Основними діючими особами системи персоніфікованого обліку виступають Пенсійний фонд України, роботодавці, фізичні особи (термінології персоніфікованого обліку - застраховані особи), а також інші державні установи та зацікавлені недержавні організації.

Органи Пенсійного фонду організовують збирання та оброблення первинної звітності про застрахованих осіб для забезпечення функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб і використання його баз даних для призначення трудових пенсій за віком та за вислугу років. Структурно система персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України складається з трьох рівнів, виконуючих свої ділянки роботи в межах корпоративної системи. На сьогодні у всіх обласних, а також у Київському та Севастопольському міських, та районних управліннях Пенсійного фонду України створені відділи впровадження персоніфікованого обліку [22]. Рішення щодо створення відділів впровадження персоніфікованого обліку було прийняте під час розробки “Техноробочого проекту автоматизованої системи персоніфікованого обліку у системі обов'язкового державного пенсійного страхування (перша черга )” і закріплене Постановою правління ПФУ від 26 липня 1999 року № 6-3 “Про затвердження Положення про Кримський республіканський, обласні, Київський та Севастопольський міські управління, районний, міський, районний у місті відділи Пенсійного фонду України”.

Рис. 2.2. Напрямки запровадження системи персоніфікації

Головною метою створення відділів персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України є впровадження та забезпечення функціонування автоматизованої системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб.

Основні функції обласних відділів впровадження персоніфікованого обліку [33]: формування та матеріально-технічне і кадрове забезпечення оргструктур системи СПОВ у регіоні; проведення навчальних семінарів з наочним показом роботи в інформаційній технології СПОВ; прийом, тестування, промисловий запуск і організаційно-методичний супровід нових версій СПОВ; розповсюдження офіційних інформаційно-роз'яснювальних матеріалів Пенсійного фонду України для роботодавців і самозайнятого населення з питань персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб та пам'ятки для застрахованої особи з роз'ясненням мети, суті та регламенту персоніфікованого обліку у Пенсійному фонді; створення та додержання вимог системи захисту інформації згідно з вимогами і правилами, що їх визначає уповноважений Кабінетом Міністрів України орган; координація сервісного обслуговування комплексу програмно-технічних та телекомунікаційних засобів системи СПОВ; моніторинг стану звітності у системі СПОВ регіону; інформаційно-аналітичний та довідковий сервіс по запитам регламентних користувачів системи СПОВ; контроль і регулювання процесів щодо здійснення комплексу заходів по забезпеченню впровадження та експлуатації системи СПОВ у регіоні.

Основні функції районних підвідділів персоніфікованого обліку [35]: вивчення та практичне освоєння інформаційної технології “АРМ СПОВ-1”; розповсюдження офіційних інформаційно-роз'яснювальних матеріалів Пенсійного фонду України для роботодавців і самозайнятого населення з питань персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб та пам'ятки для застрахованої особи з роз'ясненням мети, суті та регламенту персоніфікованого обліку у Пенсійному фонді; розповсюдження роботодавцям комплексу комп'ютерних програм для підготовки електронних носіїв з відомостями про застрахованих осіб для передачі в місцеві органи СПОВ (АРМ-робододавця); реєстрація платників страхового збору (роботодавці, самозайняте населення) у системі СПОВ; збір та обробка первинних документів СПОВ у інформаційній технології “АРМ СПОВ-1” з паперових та електронних носіїв; реалізація технології зворотного зв'язку з джерелами інформації по актуалізації баз даних СПОВ; реалізація технології передачі звітів СПОВ до сховища баз даних Інформаційного Центру у м. Київ (або в регіоні на перехідному етапі); створення та додержання вимог системи захисту інформації згідно з вимогами і правилами, що їх визначає уповноважений Кабінетом Міністрів України орган; створення та додержання належних умов архівація паперових та електронних носіїв даних з відомостями про застрахованих осіб у місцевому управлінні Пенсійного фонду; перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників відділу ПФУ і персоналу платників (роботодавців та самозайнятого населення ) з питань персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді.

Відділи персоніфікованого обліку місцевого (районного) рівня працюють в межах інформаційної технології СПОВ-1 (СПОВ-район). У процесі прийому та обробки документів первинної звітності СПОВ інспектор місцевого відділу Пенсійного фонду, використовуючи можливості інформаційної технології АРМ СПОВ-1, яка централізовано розповсюджується та супроводжується Пенсійним фондом України, забезпечує [42]: вхідний контроль документів первинної звітності на паперових носіях та звірку контрольних параметрів супроводжувальних розписок на пачки документів з їх змістом або з контрольними параметрами ярликів - на пачки документів, що передаються на електронних носіях; комплексний контроль та рознесення до бази даних серверу місцевого відділу Фонду відомостей з первинної звітності СПОВ, одержаних від роботодавців на електронних носіях з інформаційної технології АРМ-Р; введення в базу даних, комплексний контроль та рознесення до бази даних серверу місцевого відділу Фонду відомостей з первинної звітності СПОВ, одержаних від роботодавців та самозайнятого населення на паперових носіях; підготовку та передачу роботодавцям документів зворотного зв'язку відносно документів первинної звітності СПОВ, в яких були помилки; моніторинг та контроль стану звітності про застрахованих осіб в межах територіального обслуговування місцевим відділом Фонду; формування та передачу баз даних первинної звітності СПОВ до централізованого сховища баз даних Інформаційного центру Пенсійного фонду України; передачу запитів користувачів до Інформаційного центру на довідки про відомості з персональної облікової картки застрахованих осіб; прийом та видачу довідок на запити про відомості з персональних облікових карток застрахованих осіб.

Відділи персоніфікованого обліку регіонального (обласного) рівня працюють в межах інформаційної технології СПОВ-2 (СПОВ-Область). На регіональному (обласному) рівні (після завершення перехідного етапу розбудови СПОВ ) забезпечується реалізація таких макрофункцій регіонального відділу Інформаційного центру СПОВ [42]: прийом і транспортування електронних носіїв з первинною звітністю СПОВ місцевого рівня та запитів користувачів з регіону до Центру в інтегроване сховище баз даних про застрахованих осіб; прийом і транспортування електронних носіїв з відповідями на запити з інтегрованого сховища баз даних про застрахованих осіб СПОВ запитувачам місцевого рівня; прийом і розповсюдження завдань на актуалізацію програмного і нормативно-довідкового забезпечення АРМ СПОВ-1 і АРМ СПОВ-2, а також здійснення контролю та подання звітності щодо їх реалізації; здійснення моніторингу та контролю за станом звітності в СПОВ по регіону; інформаційно-аналітичного сервісу і звітності за запитами служб регіонального управління ПФУ та інших регламентних користувачів із суміжних систем.

На центральному рівні, що працює в межах інформаційної технології СПОВ-3 (СПОВ-Центр), в Інформаційному центрі забезпечується реалізація таких макрофункцій СПОВ [30]: систематизація, обробка, архівування первинної звітності з АРМ СПОВ-1 в централізованому сховищі даних первинної звітності про застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування України; створення централізованих оперативних користувацьких баз даних персональних облікових карток для обслуговування регламентних запитів у системі СПОВ; прийом, систематизація і обробка запитів до централізованих оперативних баз даних користувачів та передача відповідей запитувачам; формування і розповсюдження завдань на актуалізацію програмного і нормативно-довідкового забезпечення АРМ СПОВ-1; здійснення моніторингу та контролю за станом звітності і обробки запитів у системі СПОВ в цілому, та по конкретних застрахованих особах чи роботодавцях; забезпечення інформаційно-аналітичного сервісу і звітності за запитами служб центрального і регіонального управління Пенсійного фонду та інших регламентних користувачів із суміжних систем. Основним користувачем єдиного державного банку відомостей про застрахованих осіб, що створюватиметься в Інформаційному центрі Пенсійного фонду, має бути система визначення права на виплати за пенсійним страхуванням та розміру цих виплат. Інформаційний центр Пенсійного фонду раз на два роки (у другому кварталі) централізовано передає в усі місцеві органи Фонду по всіх застрахованих особах інтегровані дані про зарплату (доходи) і стаж по роботодавцях та роках. По персональному запиту інтегровані довідки будуть надаватися щорічно. У разі необхідності проведення аналізу розбіжностей, що виникли в персоніфікованому обліку, конкретній застрахованій особі за запитом місцевого відділу Фонду в межах територіального обслуговування надається додаткова докладна інформація з централізованого сховища персональних облікових карток Інформаційного центру Пенсійного фонду.

Роботодавці - узагальнююче визначення платників страхового збору (внесків) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи й організації (філії); об'єднання громадян, інші юридичні особи; фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; самозайняті особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.

Роботодавці (платники збору) зобов'язані в установленому порядку реєструватися та подавати достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них, до органів Пенсійного фонду, а також надавати на вимогу фізичної особи копії документів з відомостями про неї щодо персоніфікованого обліку. Порядок надходження відомостей про фізичних осіб, а також звітність від роботодавця до системи персоніфікованого обліку здійснюється згідно з нормативними документами, визначеними Пенсійним фондом України.

Застраховані особи - усі фізичні особи, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема: особи, які працюють на умовах трудового контракту; особи, які забезпечують себе роботою самостійно. Застраховані особи мають право вимагати від роботодавців повного та своєчасного подання до уповноваженого органу Пенсійного фонду відомостей стосовно персоніфікованого обліку, а також ознайомлюватися з відомостями про неї, що внесені до СПОВ. Це означає, з одного боку, що застрахований має право переглядати первинні документи, що їх подає роботодавець до Пенсійного фонду стосовно його як працівника, і вимагати віддзеркалювання в них правильних даних про свою зарплату, внески та стаж. З іншого боку, звернувшись до Пенсійного фонду, громадянин отримує відомості про себе, які були подані його роботодавцями. Це дозволить кожному добиватися справедливого врахування його внеску до загального пенсійного фонду держави і ще під час трудової діяльності оцінювати свої права на отримання пенсійної допомоги. Додатковий контроль застрахованих за правильністю подання звітів персоніфікованого обліку дозволить реалізувати принцип саморегулювання відносин між роботодавцями та їх працівниками.

Пенсійний фонд України, в межах побудови та функціонування СПОВ, співпрацює також з іншими державними установами, зокрема: Державними адміністраціями Президента України в регіонах; Державною податковою адміністрацією; Міністерством праці та соціальної політики; Міністерством статистики; органами самоврядування на місцях; різноманітними недержавними організаціями, такими, як Федерація професійних спілок України, Український союз промисловців та підприємців.

Державні адміністрації Президента України в регіонах та органи самоврядування на місцях забезпечують правову, законодавчу та організаційну підтримку процесу персоніфікації на місцевому рівні [29, 30].

Співпраця Пенсійного фонду України з Державною податковою адміністрацією матиме в перспективі взаємовигідний характер як для кожної з установ, так і на загальнодержавному рівні. ДПА забезпечує систему персоніфікованого обліку Пенсійного фонду інформацією з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, і також іншими довідковими даними. Пенсійний фонд, після впровадження СПОВ, зі свого боку, надаватиме Державній податковій адміністрації відомості про доходи та внески підприємств та громадян, що отримані завдяки персоніфікованому обліку. Звірка інформаційних потоків різних відомств дозволить підвищити ефективність контролю за платіжною дисципліною в державі [31].

Міністерство праці та соціальної політики, а також Міністерство статистики надають Пенсійному фонду нормативно-довідкову підтримку для формування різноманітних кодифікаторів, словників та довідників, що використовуються в СПОВ. Також треба зазначити, що основним кінцевим споживачем інформації СПОВ є система розрахунків пенсій [26, 27].

ПФУ співпрацює з Федерацією професійних спілок України та Українським союзом промисловців та підприємців з метою врахування пропозицій від організацій, що захищають права працівників та роботодавців задля збереження соціальної справедливості при побудові СПОВ.

Співпраця та взаємовідносини Пенсійного фонду з вищеназваними організаціями регламентується відповідними дво-, або багатосторонніми угодами.

Тепер розглянемо технологію обміну інформацією системи персоніфікованого обліку з роботодавцями та застрахованими особами, яка побудована на принципі передачі стандартизованого набору документів, заповнених за визначеними правилами.

Документи, що надходять до СПОВ (в основному від роботодавців), називаються вхідними. В них міститься загальна анкетна інформація, а також дані для персоніфікованого обліку.

Документи, що видає відділ персоніфікованого обліку в якості підтверджень подання звітів, відповідей на офіційні претензії щодо змісту первинної звітності та відомості з персональних облікових карток, називаються вихідними. Їх отримують як роботодавці, так і застраховані особи. Деякі вихідні документи СПОВ призначені тільки для внутрішнього використання структурами Пенсійного фонду або інших державних організацій.

Слід визначити, що персоніфіковані відомості про застрахованих осіб, які отримуються органами Пенсійного фонду з первинної звітності роботодавців та інших обумовлених джерел, можуть передаватися при наявності оформленого запиту тільки в державні органи, що мають повноваження визначати розмір пенсій фізичним особам згідно вимог діючого Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Усі інші організації, підприємства, установи та особи задовольняють свої запити щодо персоніфікованих відомостей про застрахованих осіб у місцях де ведеться первинний облік заробітку (доходу) і трудових відносин конкретних фізичних осіб, тобто у роботодавців або у відповідних архівах.

Більшість документів супроводжуються офіційними розписками про факт їх прийому-передачі. Офіційний статус при обміні документами між СПОВ і роботодавцями та застрахованими мають паперові документи, заповнені згідно діючих правил, але для спрощення процедури обміну даними з роботодавцями можливе подання документів первинної звітності і в електронному вигляді .

Зразки вхідних документів (документів первинної звітності) СПОВ наведені у додатку В.

Таким чином, основним типом вхідних документів СПОВ є документи первинної звітності, що подаються роботодавцями у визначені строки.

Документи первинної звітності - це відповідним чином заповнені паперові бланки. Хоча, як вже підкреслювалося раніше, також можливо надання інформації у електронному вигляді, якщо роботодавець готує дані за допомогою програмного забезпечення АРМ-роботодавця. Зазначене програмне забезпечення може бути надано кожному роботодавцю при зверненні у місцевий відділ персоніфікованого обліку. Але навіть в випадку подання інформації в електронному вигляді паперові документи теж мають бути надані у відділ персоніфікації при здачі звіту. Це необхідно з наступної причини: законодавчо єдиними юридично легітимними документами в Україні є паперові і тільки на їх підставі будуть вирішуватись спірні питання між роботодавцями, застрахованими особами та Пенсійним фондом.

Документи первинної звітності персоніфікованого обліку розділяються на наступні види: реєстраційні документи та індивідуальні відомості про застрахованих осіб.

Реєстраційні документи (додаток В): форма “Відомості про роботодавця”; форма “Список осіб, які працюють або працювали в роботодавця у звітному році” (інша назва, що широко вживається - “Список працюючих”, або “Перелік працюючих”); форма “Список підстав, що дають право на застосування пільг робітникам підприємства при визначені пенсії” (“Список пільгових підстав”).

Індивідуальні відомості про застрахованих осіб: форма “Індивідуальні відомості про застраховану особу” (“Індвідомості”, “ІНДАНІ”); форма “Відомості про осіб, що мають підстави для зарахування стажу роботи без сплати страхових внесків” (“Стаж БСВ”).

Надамо короткі визначення документів первинної звітності.

БД -- електронна база даних;

відповідальна особа Пенсійного фонду -- працівник органу Пенсійного фонду, який відповідно до своїх посадових обов`язків приймає, здійснює перевірку заповнення звіту (відсутність виправлень, наявність підписів, печаток та дотримання загальних вимог щодо формування звіту), введення і обробку звіту та відповідає за достовірність внесення даних до БД;

відповідальна особа страхувальника -- працівник, на якого покладено обов`язки щодо здійснення комплексу робіт, пов`язаних з формуванням звіту, або особа, уповноважена страхувальником щодо подання звіту до органів Пенсійного фонду;

довідник КТССВ - довідник кодів типів ставок страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, наведений у додатку 1;

ДПА -- Державна податкова адміністрація України;

ДРФО -- Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

ЕЦП - електронний цифровий підпис;

ЄДРПОУ -- Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України;

звіт в електронній формі (електронний звіт) - звіт, що сформований страхувальником за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення і подається до органів Пенсійного фонду за нормами, визначеними цим Порядком;