Попереднє ув'язнення як специфічний інститут державного примусу

Висновки

У магістерській роботі було розглянуто сутність та кримінально-виконавчі особливості запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Під час розгляду наукових питань ми побачили, що система слідчих ізоляторів є сукупністю спеціальних правоохоронних органів, що здійснюють охоронну, оперативно-розшукову, адміністративну та правозастосовну діяльність в межах власної компетенції. Правовий статус слідчих ізоляторів регламентований поточним законодавством та підзаконною нормативною базою, він ураховує як специфічні завдання та цілі, що мають вказані органи, так і їх юрисдикцію. Слідчі ізолятори слід розглядати як специфічну установу, що за статусом та режимом є близькими до закладів позбавлення волі, незважаючи на різницю в процесуальному статусі між особами, що у них розміщуються. Структура та система слідчих ізоляторів направлена забезпечити під час власної діяльності виконання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та надати належні умови тримання особам, до яких рішеннями судових органів застосовано вказаний запобіжний захід.

Виконане дипломне дослідження дозволяє сформулювати ряд висновків та пропозицій.

1. Попереднє ув'язнення відіграє важливу роль у боротьбі зі злочинністю і реалізації завдань кримінального процесу. Особливо гостра необхідність в його застосуванні виникає на стадії досудового розслідування, оскільки саме тут відбувається розкриття злочинів, викриття осіб, які їх вчинили, збирання доказів.

Правильним і ефективним застосуванням запобіжного заходу у виді попереднього ув'язнення буде тоді, коли його підстави розуміються і однаково використовуються як встановлені, оцінені і закріплені у кримінально-процесуальному порядку особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором, судом конкретні фактичні дані, які відповідають критеріям, визначеним у цілях їх застосування.

Особливістю правового закріплення підстав застосування попереднього ув'язнення є те, що у нормах права відображені не самі фактичні обставини, а лише загальні критерії встановлення і оцінки фактів. Саме мета застосування попереднього ув'язнення як майбутній результат містить посилання на ознаки фактичних даних, які викликають застосування такого заходу. Законодавче визначення цілей застосування запобіжного заходу у вигляді попереднього ув'язнення містить у собі причинний зв'язок між фактичними даними, які обґрунтовують застосування цього заходу, і необхідним результатом його застосування. У кожному конкретному випадку посадова особа, приймаючи рішення про застосування запобіжного заходу, використовуючи встановлені в законі критерії необхідності його застосування, спроможна проаналізувати юридичне значення фактичних даних, на підставі яких вона повинна діяти.

2. Попереднє ув'язнення відповідно до кримінально-процесуального законодавства України є запобіжним заходом щодо обвинуваченого, підсудного, підозрюваного у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

3. Підстави, умови і порядок застосування попереднього ув'язнення, зміни чи скасування встановлені кримінально-процесуальним законодавством (глава 13 КПК України).

4. Попереднє ув'язнення носить превентивний характер. Соціальна превенція полягає в недопущенні скоєння підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, засудженим нового злочину. Загальна превенція частково досягається морально-правовим впливом при застосуванні попереднього ув'язнення, яка має загально-виховний і профілактичний характер, спрямований на певні соціальні групи населення.

5. Узагальнення практики застосування попереднього ув'язнення свідчить про те, що практичні працівники не використовують усього арсеналу запобіжних заходів, які передбачені законом, а обмежуються обранням тільки окремих запобіжних заходів. У теперішній час найбільш часто застосовуються тільки два запобіжні заходи - підписка про невиїзд і взяття під варту. Інші передбачені законом запобіжні заходи застосовуються дуже рідко.

6. З метою захисту права особи на свободу і особисту недоторканність в межах кримінального судочинства по можливості частіше повинні застосовуватися ті запобіжні заходи, які не пов'язані з триманням під вартою. Завданням кримінально-процесуальної науки з цього питання можна визнати розробку і впровадження у практику нових видів запобіжних заходів, які не пов'язані з ізоляцією особи.

7. Виконане магістерське дослідження дозволяє запропонувати внести наступні зміни і доповнення в чинний КПК України:

7.1 Спеціальними запобіжними заходами є: щодо неповнолітнього - віддання під нагляд батьків, опікунів, піклувальників; передача під нагляд адміністрації дитячої установи;

Тимчасовим запобіжним заходом є затримання.

7.2. Змінити редакцію ч. 2 ст. 148 КПК, записавши замість слів «…за наявності достатніх підстав вважати…» слова «…за наявності достатньо доведених обставин, які дають підстави вважати…».

7.3. Частину 2 ст. 165-2 КПК доповнити реченням такого змісту: «Прокурор у необхідних випадках вправі допитати особу, відносно якої внесено подання, а неповнолітню особу - у всіх випадках».

7.4. Частину 3 ст. 165-2 КПК доповнити реченням такого змісту: «Якщо подання вноситься відносно підозрюваного, затриманого у порядку, встановленому статтями 106, 115 цього Кодексу, то подання разом з матеріалами справи має бути надане судді не пізніше ніж за вісім годин до закінчення строку затримання».

7.5. Частину 3 ст. 165-1 КПК викласти у наступній редакції: «Копія постанови або ухвали негайно вручається особі, щодо якої вона винесена. Одночасно особі роз'яснюються порядок і строки оскарження постанови або ухвали».

7.6. Частину 3 ст. 43 і ч. 2 ст. 43-1 КПК доповнити словами: «…знати причини свого арешту».

7.7. Змінити ст. 159 КПК, доповнивши її назву словами «…та осіб, які перебувають на його утриманні», а ч. 1 цієї статті викласти у такій редакції: «При ув'язненні підозрюваного або обвинуваченого, в якого є неповнолітні діти, які залишаються без нагляду, а також члени родини, які перебувають на його утриманні, слідчий зобов'язаний негайно винести постанову про вжиття необхідних заходів до передачі зазначених осіб на піклування родичів або влаштування їх в дитячі установи або державні установи соціального захисту населення або медичні установи».

7.8. Статтю 417 КПК доповнити частиною третьою такого змісту: «У випадку, якщо на момент прийняття рішення про затримання або застосування запобіжного заходу, у тому числі вигляді взяття під варту, відносно особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, встановлена її неосудність, то ці заходи застосовуються при наявності підстав і в порядку, що встановлені статтями 106, 115, 148, 150, 155, 165-2 цього Кодексу відносно особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння».

Відповідно частину третю цієї статті вважати частиною четвертою.

Список джерел

1. Закон України від 30 червня 1993 року «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доп.) // Відомості Верховної Ради. - 1993. - №35.

2. Познишев С.В. Очерки тюрьмоведения. - М., 1915. - С. 39-40.

3. Курс исправительно-трудового права: Проблемы Особенной части.-М., 1985. - С. 3-13.

4. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. - Вид. 5-те, пер. і доп. - К.: КНТ, 2008. - 896 с.

5. Кримінально - виконавче право України. Навч. посібник/Під заг. ред. О.М. Джужи.-К., 2002 р. - С. 176.

6. Конституція України.

7. Кримінально - виконавче право України: Навч. посібник/Під заг. ред. О.М. Джужи. - К., 2002 р. - С. 1

8. Стаття 3 у редакції закону України «Про внесення змін до законів України «Про міліцію», «Про попереднє ув'язнення», «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» від 21 червня 2001 р. за №2537-ІІІ.

9. Положення про Державний департамент з питань виконання покарань в Україні. Указ Президента України від 31.07.1998 р. №827/98 // Офіційний вісник України. - 1998. - №31.

10. Кримінально - процесуальний кодекс України. Чинне законодавство зі змінами та доповненнями станом на 15 грудня 2010 р. Київ.

11. Рожнова В.В. Щодо методики підготовки подання до суду про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту // Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій та правозастосовній діяльності: Тези доповідей та повідомлень науково-практичної конференції (Київ, 3 квітня 2009 р.). - Київ: Атіка, 2009. - С. 346-348.

12. Санін В. Взяття під варту: спірні питання // Юрид. вісн. України. - 2004. - №20.

13. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства» // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (4-те вид., змін. і доповн.). - К.: Скіф, 2009. - 536 с.

14. Кустов И.С. Законодательные гарантии достижения истины по уголовному делу - Ашхабад, 1975.

15. Михайленко О.Р. Складання процесуальних актів у кримінальних справах. - К., 2000.

16. Кітура А. Взяття під варту та продовження строків тримання під вартою // Вісник прокуратури. - 2002. - №5. - с. 60.

17. Болотин С.В. Орган дознания в системе уголовно-процессуальных правоотношений: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / ВЮЗШ МВД СССР. - М., 1990.

18. Узагальнення Верховного Суду України від 1 лютого 2005 р. «Практика застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту»: Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf

19. Москалькова Т.Н. Этика уголовно-процессуального доказывания. - М.: Спарк, 1996. - 124 с.

20. Закон України від 23 грудня 1994 р. «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №1. - Ст. 1.

21. Зинатуллин З.З., Газетдинов Н.И. Совершенствование гарантий прав личности при применении уголовно-процессуального принуждения // Проблемы совершенствования законодательства об охране прав граждан в сфере борьбы с преступностью. - Ярославль, 1984. - С. 54-59.

22. Джига М.В., Баулін О.В., Лук'янець С.І., Стахівський С.М. Провадження дізнання в Україні: Навчально-практичний посібник. - К., 1999. - 156 с.

23. Крылов И.Ф., Бастрыкин А.И. Розыск, дознание, следствие: Учебное пособие. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1984. - 217 с.

24. Заболотний В.І. Нарис проблем інституту дізнання в Україні // Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах. Матеріали НПК. - К., 2000. - С. 147-151.

25. Янович Ю.П. Уголовный процесс Украины: Пособие по подготовке к государственному (выпускному) экзамену. - Харьков, 1997. - 134 с.

26. Короткий Н.Н. Задержание лица, подозреваемого в совершении преступления. - Киев: МВД УССР, 1977. - 48 с.

27. Уголовно-процессуальный кодекс Украинской ССР. Научно-практический комментарий / Под ред. П.Т. Цупренко. - К.: Политиздат, 1984. - 595 с.

28. Михайлов В.А. Уголовно-процессуальные меры пресечения в судопроизводстве Российской Федерации. - М.: Институт защиты предпринимателя. - 1997. - 644 с.

29. Дубинский А.Я., Сербулов А.М. Меры пресечения в советском уголовном процессе: Учебное пособие. - К.: КВШ МВД СССР, 1983. - 52 с.

30. Франк Л.В. Задержание и арест подозреваемого в советском уголовном процессе. - Душанбе, 1963. - 234 с.

31. Ларин А.М. К прогнозу развития советского уголовного процесса // Совершенствование законодательства о суде и правосудии. - М., 1985. - С. 29-32.

32. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства» // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (4-те вид., змін. і доповн.). - К.: Скіф, 2009. - 536 с.

33..Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України / Відп. ред. В.Ф. Бойко, В.Г. Гончаренко. - К.: Юрінком, 1997. - 624 с.

34. Карпенко М.О. Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх: Дис…канд. юрид. наук: 12.00.09. - Х., 2004. - 182 с.

35. Шило О., Глинська Н. Взяття під варту повинно застосовуватися виключно на підставі обґрунтованих процесуальних рішень // Право України. - 2004. - №10. - С. 91-94.

36. Рожнова В.В. Щодо методики підготовки подання до суду про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту // Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій та правозастосовній діяльності: Тези доповідей та повідомлень науково-практичної конференції (Київ, 3 квітня 2009 р.). - Київ: Атіка, 2009. - С. 346-348.

37. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства» // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (4-те вид., змін. і доповн.). - К.: Скіф, 2009. - 536 с.

38. Золотарёв В.Г., Колоколов Н.А. Порядок рассмотрения судами ходатайств органов предварительного расследования о заключении под стражу подозреваемых, обвиняемых, продлении срока содержания под стражей обвиняемых: Науч. - практ. пособие. - М.: ИГ «Юрист», 2002. - 48 с.

39. Фомін С.Б. Строки у кримінальному судочинстві: поняття, класифікація та функціональне призначення: Дис…канд. юрид. наук: 12.00.09. - Х., 2003. - 207 с.

40. Пилипчук П.П. Обрання судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в стадії досудового розслідування кримінальної справи // Вісник Верховного Суду України. - 2001. - №6. - С. 44-49.

41. Санін В. Взяття під варту: спірні питання // Юрид. вісн. України. - 2004. - №20. - С. 9.

42. Шаренко С.Л. Кримінально-процесуальні проблеми застосування примусових заходів медичного характеру / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. - Х.: Право, 2002. - 207 с.

43 Шаренко С.Л. Кримінально-процесуальні проблеми застосування примусових заходів медичного характеру / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. - Х.: Право, 2002. - 207 с.

44. Давыдов В.А. Об усилении процессуальных гарантий обоснованности заключения под стражу при расследовании преступлений // Проблемы государства и права. - М., 1974. - Вып. 8. - С. 166-169.

45. Зинатуллин З.З. Уголовно-процессуальное принуждение и его эффективность (вопросы теории и практики). - Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1981. - 136 с.

46. Петрухин И.Л. Неприкосновенность личности и принуждение в уголовном процессе. - М., 1989. - 254 с.

47. Батюк В.Н. Применение следователем мер процессуального принуждения, связанных с лишением свободы: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. - К., 1986. - 221 с.

Размещено на Allbest.ru