Створення та реєстрація юридичних осіб за правом Великобританії та України. Порівняльний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

З комерційного права зарубіжних країн

На тему: "Створення та реєстрація юридичних осіб за правом Великобританії та України. Порівняльний аналіз"

План

Вступ

1. Особливості створення юридичних осіб за правом Великобританії

2. Розкриття інформації про діяльність юридичних осіб за правом Великобританії

3. Порівняльний аналіз створення юридичних осіб за правом Великобританії та правом України

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми дослідження перш за все полягає у тому, що на сьогодні створення юридичної особи є одним з основних інститутів господарського та цивільного права України, а також комерційного права в зарубіжних країнах, який потребує подальшого розвитку та вдосконалення. Процес створення суб'єкта господарювання складається з багатьох моментів, таких як визначення цілей юридичної особи, розробка установчих документів та, звичайно, державна реєстрація. Останній момент є найголовнішим, бо без реєстрації юридичної особи всі останні дії не мають ніякого сенсу. Тому цьому питанню слід приділити особливу увагу. Науково-теоретичну основу дослідження складають праці таких видатних вітчизняних та зарубіжних вчених як: Вінник, Бейцун, Глусь, Єфименко, Задорожный, Камінка. Кашаніна, Кібенко, Кравчук, Мамутов, Спасибо-Фатєєва, Шершеневич. Порядок виникнення юридичних осіб залежить від їх виду. За загальним правилом, виникнення юридичних осіб відбувається у розпорядчому (для публічних юридичних осіб) або у нормативно-явочному порядку. За розпорядчого порядку для утворення юридичної особи потрібен дозвіл компетентного державного органу, за нормативно-явочного порядку -- здійснення передбачених законом дій з подальшим визнанням їх державою. Таким визнанням частіше є державна реєстрація юридичної особи. Існує і спрощений порядок виникнення, відомий праву США, коли юридична особа, за умови додержання певних формальних умов, вважається такою, що фактично існує, навіть якщо її державна реєстрація і не відбулася. Такий підхід останнім часом дістає дедалі ширше визнання, причому не лише у країнах англосаксонської системи права, а й у країнах континентальної правової системи. Розглянемо порядок створення та реєстрації товариств більш конкретно на прикладі окремої європейської держави - Великобританії.

1. Особливості створення юридичних осіб за правом Великобританії

У Великобританії здавна утвердилася і існує так звана концесійна теорія походження юридичних осіб. Виходячи із сутності цієї доктрини юридичні особи, як незалежні суб'єкти права можуть з'являтися на основі акту державної влади, зокрема Корони або Парламенту. Незважаючи на це, на сучасному етапі фактично не застосовується створення юридичних осіб з допомогою видання королівської грамоти або акту Парламенту. Однак, слід зазначити, що на сьогоднішній день зареєструвати юридичну особу може реально тільки Реєстратор компаній. При цьому він діє на основі повноважень, делегованих Короною або Парламентом.

Слід підкреслити, що функції Реєстратора юридичних осіб виконує особлива агенція - Companies House (Дім компаній). Даний орган був заснований в 1988 році. Агенція виконує такі функції: а) інкорпорацію, перереєстрацію юридичних осіб і їх виключення з реєстру, а також реєстрацію документів та відомостей, що подаються відповідно за розташуванням права про компанії та неплатоспроможність б) забезпечення публічного доступу до інформації про юридичну особу. В Британії незалежно функціонують два реєстратори: Реєстратор компаній Великобританії та Уельсу і Реєстратор компаній Шотландії. Втім Реєстратор Шотландії підзвітний з адміністративних питань Генеральному директору Будинку компаній, той, що є одночасно Реєстратором Великобританії та Уельсу.

Для того, щоб юридична особа була створена належним чином необхідно, щоб певні особи (засновники) домовилися її створити, розробили всі необхідні установчі документи такої юридичної особи (меморандум про асоціацію і статут) і виконали всі дії, необхідні для інкорпорації. Перелік потрібних формальних дій залежить від організаційно-правової форми юридичної особи [13].

Основними документами, які підлягають реєстрації при інкорпорації юридичної особи, як докладніше зазначалося вище, є меморандум про асоціацію і статут компанії. Ці два документи в цілому утворюють конституцію компанії або, іншими словами, її установчі документи. Головна ціль меморандуму про асоціацію - визначити індивідуальні особливості юридичної особи. Меморандум включає назву юридичної особи, її розташування, предмет діяльності та повноваження, відповідальність учасників, розмір акціонерного капіталу і кількість акцій. Меморандум підписується першими учасниками (засновниками)юридичної особи, щодо яких неухильним є зазначення імені, адреси і числа належних їм акцій. Статут же регулює лише всередині корпорації - в ньому визначаються типи акцій, які випускає компанія, права, які випливають з акцій різних типів, порядок обігу акцій, процедура проведення загальних зборів та засідань ради директорів, порядок виплати дивідендів та інше. Модельні статути містяться в Положеннях про компанію

Для здійснення реєстрації юридичної особи уповноважена засновниками особа особа, подає реєстратору певний перелік документів. Зазначений перелік крім установчих документів містить:

1) Заяву про дотримання вимог закону про реєстрацію, підписану юристом, який залучається до створення юридичної особи, або особою, вказаною в статуті такої юридичної особи як її директора або секретаря.

2) Заяву, в якій вказані дані про осіб, призначених першим директорами секретарями корпорації, підписана всіма передплатниками меморандуму або від їх імені. Заява повинна передбачати згоду особи перебувати на відповідній посаді і бути підписаною будь-яким з кандидатів на посаду директора або секретаря.

3) Заяву про нинішнє місцезнаходження зареєстрованого офісу юридичної особи, після її інкорпорації, підписана всіма передплатниками меморандуму або від їхнього імені. Необхідно також сплатити реєстраційний збір в розмірі 20 фунтів.

Після того, як реєстратор отримує пакет зазначених документів, він зобов'язаний упевнитися, що подані документи відповідають вимогам закону і всі формальні дії, що були необхідні для реєстрації є дотриманими. Особливо слід зазначити, що Реєстратор не має повноваженень на вчинення будь-яких перевірок (крім законності цілі створення юридичної особи). Це, на нашу думку, є досить прогресивним положенням. У кінцевому рахунку після проведення реєстрації юридичної особи Реєстратор видає сертифікат про її інкорпорацію. Реєстратор зобов'язаний опублікувати офіційне оголошення про видачу сертифіката в офіційному друкованому органі. З дня інкорпорації, котрий як правило вказується у сертифікаті, передплатники меморандуму спільно з іншими особами, які пізніше стануть учасниками корпорації, вважаються такими, що створили таку юридичну особу під зазначеною в меморандумі назвою. Реєстратор компаній в певних випадках може відмовити у видачі сертифіката. В таких випадках передплатники меморандуму юридичної особи (їх представники) наділені правом звернутися до суду з відповідною позовною заявою. У Великобританії вкрай знамениті так звані "shelf company" або іншими словами - готові компанії. Ці компанії реєструються особливими фірмами, основним бізнесом яких є надання саме таких послуг. Працівники таких фірм виступають в якості найперших акціонерів, директорів і секретарів. Кожен такий акціонер має по одній акції. Після цього готова компанія продається її замовникам шляхом перереєстрації акцій на їх ім'я або на ім'я вказаних ними осіб. Директор і секретар такої новоствореної компанії одразу звільняються. Повідомлення про їх відставку направляється Реєстраторові компаній [13]. Бізнес з продажу готових компаній є у повній мірі легальним. Британські готові компанії вартують досить дешево (приблизно 45 фунтів), процес їх отримання є простим і стрімким. У той же час, значним недоліком таких компаній є непристосованість його установчих документів з потребами осіб, що купляють дані компанії. Ймовірність створення готових компаній обумовлена також відсутністю у Великобританії вимог до мінімального розміру статутного фонду приватних компаній. Такий фонд може бути рівний всього кільком фунтам. Відповідно, фірми, що займаються продажем готових компаній, не зобов'язані робити значних капіталовкладень. Одним з прогресивних нововведень британської системи реєстрації юридичних осіб є можливість здійснення електронної реєстрації компанії із застосуванням зв'язку через Інтернет. Ці нововведення були введені Актом про електронні засоби комунікації, що був прийнятий ще у 2000 році. Згідно з даним актом є вірогідність не тільки електронної реєстрації компанії, але і її електронного створення (тобто підписання установчих документів в електронній формі з відповідною аутентифікацією осіб). Електронна реєстрація відбувається у такому ж самому порядку і в ті ж строки, що і звичайна реєстрації. Вартість проведення електронної реєстрації становить тих же самих 20 фунтів стерлінгів [6]. Виходить, огляд вищевикладеного дозволяє виділити наступні захоплюючі особливості створення та реєстрації юридичних осіб у Великобританії: а) відсутність вимог про обмеження розміру капіталу до моменту реєстрації юридичної особи, б) висока вірогідність реєстрації юридичної особи з обмеженою відповідальністю без індивідуального статуту, а лише на основі модельного статуту; в) ймовірність електронної реєстрації юридичних осіб; г) ймовірність легальної покупки готової юридичної особи; д) відсутність повноважень реєстратора по вчиненню будь-яких перевірок. Ці особливості забезпечують дуже стрімке і комфортне створення юридичних осіб у Великобританії.

2. Розкриття інформації про діяльність юридичних осіб за правом Великобританії

Будь-яка зацікавлена особа у Великобританії, яка звертається за відомостями до Реєстратора компаній, має право отримати копію справи юридичної особи чи окремих документів, що містяться в електронному чи друкованому вигляді. Отже, інформація про юридичну особу, надана Реєстраторові компаній, може вважатися розкритою, тобто легкодоступною для ознайомлення будь-кого, хто за нею звертається.

Довгий час в англійській загальному праві використовувалася теорія "constructive notice" - повідомлення, що презюмується. Ця концепція регулювала питання інформованості третіх осіб про документи та факти, які мали відношення до юридичної особи. Згідно з вищевказаною концепцією, третя особа вважалася судом обізнаною з тією або іншою інформацією, якщо ця інформація була надана юридичною особою Реєстраторові компаній і в результаті цього стала доступною (розкритою) для будь-яких заінтересованих осіб. На практиці презюмувалося, що повідомлення, частіше використовувалося до змісту меморандуму і статуту компанії, рішень загальних зборів і директорів юридичної особи, договорів застави майна юридичної особи. Згодом така концепція більшою мірою втратила свого значення - суди безпосередньо почали визначати факт справжнього ознайомлення особи з тим або іншим документом або фактом. Після прийняття в 1972 році Акту про Європейські співтовариства, дана доктрина перестала застосовуватись в установчих та інших внутрішніх документів компанії. Згодом ця норма була закріплена в ст.ст. 35, 711А СА 1985 [6;7].

Отже у випадках, коли особа, мала можливість ознайомитися з певними відомостями або документами, реально не звернулася з відповідним запитом до реєстратора і не отримала документів, то вона не може вважатися ознайомленою з такими відомостями чи документами. Потенційна вірогідність бути ознайомленим не враховується.

У поточний час концепція "constructive notice" застосовується тільки щодо зареєстрованих застав майна юридичної особи - на ймовірного клієнта або заставодержателя майна юридичної особи покладається обов'язок перевірити в реєстрі наявність всіх попередніх застав майна, які можуть мати вплив на його права щодо цього майна. Якщо він спеціально нехтує ймовірністю даного ознайомлення, то позбувається права посилатися в суді на свою неознайомленість - суд буде вважати його ознайомленим про наявність попередніх застав. Реєстратор компаній не тільки отримує дані про діяльність юридичних осіб, але й має обов'язки офіційного публікування її в установленому законом порядку в офіційному друкованому органі. Перелік документів, про видання або придбання Реєстратор компаній має робити публічне повідомлення, закріплене у ст. 711 (1) СА 1985. Таке повідомлення використовується в передбачених законом випадках для доказів поінформованності особи про факти, пов'язані з юридичною особою [6]. У випадках, якщо юридична особа в передбачений законом строк не повідомить Реєстратору дані про факти, передбачені у ст. 42 (1) СА 1985, то це позбавляє юридичну особу права посилатися на дані факти в спорах з третіми особами, в результаті відсутності публікації не були повідомлені про дані події. Таке положення не означає визнання того чи іншого акта (рішення) недійсним, компанія легко позбавляється права посилатися на певний факт (наприклад, на змінену статтю статуту), обстоюючи свою позицію в спорах із третіми особами. До подій, зазначених у даній статті відносять: винесення судового рішення про примусову ліквідацію юридичної особи або призначення ліквідатора при добровільній ліквідації; зміна меморандуму або статуту компанії; зміни в персональному складі директорів компанії, зміна місцезнаходження зареєстрованого офісу компанії. Отже, офійному оприлюдненню підлягає лише досить важлива інформація, яка відноситься до юридичної особи [13]. При цьому ст. 42 (1) зазначає, що суду не треба встановлювати факт справжньої обізнанності чи необізнанності третьої особи про указані події - вважається, що особа розглядається судом як інформована по закінченню 15 днів з дня офіційної публікації інформації.

Таким чином, тільки ті факти, дані про які були опубліковані, по закінченню встановленого законом терміну можуть вважатися відомими третіми особам (без визначення факту їх справжньої обізнанності).

Ще у 1995 р. Дім компаній опублікував документ "Companies House: E-Business Strategy. Development of Electronic Services", у якому вказав на поступовий перехід Будинку компаній до електронної форми роботи із замовниками. Підсумком такого переходу стало створення так званого "віртуального" Дому компаній, що працює з замовниками дистанційно через Інтернет. Даний план був розрахований на п'ять років. Втім тісніше в 2000 р. Будинок компаній був змушений визнати, що перехід до нової стратегії оголошено несвоєчасно, від того що багато юридичних осіб виявилися абсолютно непідготовленими до нових способів роботи. І це не дивлячись на те, що Будинку компаній вдалося досягти значних результатів щодо впровадження сучасних комп'ютерних спецтехнологій у своїй роботі [14]. У теперішній час сайт Будинку компаній є одним з найбільших в світі порталів даних, заснованої на електронному відтворенні образу документів. Більше 25 млн. документів, отриманих від юридичних осіб з березня 1995 р., доступні в режимі "он-лайн". Кожного року до цієї бази надходить 5 млн. нових документів. Сайт містить дані про діяльність більше ніж 1,4 млрд. британських корпорацій, включаючи інформацію про їх директорів і секретарів (інформація поділяється на платну і безкоштовну). Безкоштовним є "он-лайн" доступ до бази даних про дискваліфікованих директорів. Всі зазначені банки даних безперервно поповнюються. Потихеньку планується відтворення і збереження всіх архівних документів в електронній формі (створення їх автентичного електронного зображення), і таким чином незліченні дослідники зуміють ознайомитися з текстами рідкісних архівних документів через Інтернет. Така вірогідність існує і тепер, але вона діє "на вимогу". Замовник за відповідну плату може замовити в Будинку компаній сканування всякого документа, електронна копія якого після цього надсилається замовнику [6].

Зауважимо, що всі основні форми документів, які компанії зобов'язані подавати Реєстратору, можна отримати через Інтернет. Сайт містить також незліченні довідники та посібники, які за своєю тематикою охоплюють фактично всі аспекти діяльності юридичних осіб. Юридичні особи мають можливість направляти Реєстратору передбачену законодавством інформацію (про директорів і секретарів компанії, місцезнаходження її зареєстрованого офісу) в електронній формі (веб-файлінг, що англійською звучить як "electronic filing" або "web-filing"). Втім, для цього компанія повинна застосовувати особливе програмне забезпечення. А ця программа не є поширеною, що пояснюється значною її вартістю та недоліками чинної системи авторизації. Для розповсюдження застосування даної служби планується значно оновити всі системи, що її забезпечують. Також передбачається, що в прийдешньому компанії зуміють відправляти Реєстратору електронною поштою фактично всі потрібні документи [13].

3. Порівняльний аналіз створення юридичних осіб за правом Великобританії та правом України

Перейдемо до розгляду національної системи реєстрації суб'єктів господарювання та порівняємо її з британською. Українська система реєстрації суб'єктів господарювання на протязі тривалого часу виконувала переважно реєстраційну, а не інформаційну функцію. Обстановка змінилася з введенням в силу Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" вiд 15.05.2003 року № 755-IV (далі - ЗУ). Даний закон передбачає створення в Україні єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) - автоматизованої системи збирання, накопичення, охорони, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Стаття 20 ЗУ зазначає, що дані, що містяться в ЄДР, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків [4].

Отже, на даний період система реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності України у цьому аспекті є досить близькою до відповідних систем Англії та інших провідних європейських держав, правда і має ще певні свої особливості і недоліки.

По-перше, ст. 3 ЗУ передбачає, що дія цього ЗУ розповсюджується на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, на сьогоднішній день в Україні створена цілісна система реєстрації юридичних осіб. Раніше в Україні ж не існувало цілісного реєстру, крім цілісного загального реєстру юридичних осіб також існували незліченні особливі реєстри і існував особливий порядок реєстрації окремих категорій юридичних осіб, скажімо страховиків. Варто зазначити, що реєстрація юридичних осіб в особливому порядку є поширеною у зарубіжних країнах. Так, наприклад, головним аспектом, відповідно до Першої директиви Європейського Союзу, є не вступ цільної процедури реєстрації, а присутність цільного реєстру, зокрема такого, що би містив відповідні дані про юридичних осіб, і був би відкритим для ознайомлення для будь-якого заінтересованого суб'єкта [13].

По-друге, ЗУ чітко не визначає правове становище відомостей, внесених до ЄДР або оприлюднених державним реєстратором. А тому, в ЗУ необхідно передбачити, що у разі розбіжностей між дійсними відомостями, даними, внесеними до ЄДР та / або оприлюдненими треті особи мають право посилатися на дані, внесені до ЄДР та / або оприлюднені. Оприлюднені дані зобов'язані мати пріоритет над відомостями, які внесені до ЄДР. Крім того, необхідно визначити, що треті особи можуть вважатися поінформованими про відомості, що внесені до ЄДР, не з моменту їх включення до реєстру, а тільки за умови публікації відповідних відомостей, зокрема по закінченню 15 днів з дня офіційного оприлюднення.

По-третє, вважаємо, що Україні було б раціонально перейняти британський досвід з визначення обсягу документів, що зберігаються у реєстратора. На сучасний період, відповідно до ЗУ, державному реєстратору подаються і зберігаються в реєстраційній справі тільки установчі документи товариств і окремі рішення загального зібрання [4]. На нашу думку, в Законі України "Про господарські товариства" слід встановити обов'язок реєструвати всі рішення загального зібрання, а також рішення спостережної ради та виконавчого органу з особливо значущих питань. Це б охороняло інтереси учасників господарських товариств [13].

По-четверте, ЗУ містить обов'язок державного реєстратора публікувати певні дані. Але нарівні з цим, у чинні закони та підзаконні нормативні акти не внесені ніякі зміни для звільнення суб'єктів господарювання від обов'язку робити оголошення в приватному порядку. Це порушує основні положення оприлюднення інформації, тому що викликає випадки подвійного, а зрідка і багаторазової публікації одних і тих же повідомлень. Крім того, різні правила вимагають здійснювати публікацію в різних виданнях, часто пропонуючи суб'єктам підприємницької діяльності широкий вибір. Слідчо пропонуємо внести метаморфози в національне право, якими всі повідомлення, які зобов'язані бути опубліковані відповідно до особливими нормативними актами, зобов'язані направлятися реєстратору та публікуватися в офіційному друкованому органі, визначеному в ст. 1 ЗУ [4]. Вважаємо недоцільним встановлювати в законі повний перелік відомостей, що підлягають опублікуванню.

По-п'яте, ЗУ розмежувує відомості, що включаються до ЄДР та документами, які містяться в реєстраційній справі. Однак, відповідно до ч. 6 ст. 11 ЗУ, право доступу до документів, що знаходяться у відповідній реєстраційній справі, мають засновники (учасники) юридичної особи, фізична особа - підприємець, а також уповноважені ними особи на підставі письмової заяви та працівники контролюючих і правоохоронних органів на підставі відповідного письмового запиту, якщо такий запит подається у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом [4]. Отже, установчі документи юридичних осіб та інші головні документи (скажімо, рішення про припинення), які міститимуться в реєстраційній справі, залишатися недосяжними для громадян. Такий підхід зухвало суперечить вимогам Першої директиви ЄС [12]. А тому вважаємо за доцільне внести в ЗУ зміни з метою забезпечення вільного доступу будь-якої заінтересованої особи до документів, що містяться в реєстраційній справі.

По-шосте, для полегшення порядку заснування юридичних осіб, і зокрема товариств, доречно легалізувати підприємницьку діяльність по створенню та продажу готових товариств та запровадити електронну реєстрацію юридичних осіб. Як показує практика, остання є дуже розповсюджена у Великобританії. Вона дозволить значно полегшити роботу реєстраторів, а також мінімузувати випадки корупції.

По-сьоме, розглядаючи англійський досвід, доречно було б запровадити режим доступу до ЄДР в режимі "он-лайн" і ймовірності придбання певних відомостей з реєстру даром. Такі електронні реєстри вдало працюють у більшості європейських держав, а не лише у Великобританії.

У поточний час в Україні обмін даними між юридичними особами і реєстратором, а також між зацікавленими особами та реєстратором здійснюється безпосередньо або за допомогою звичайної пошти. Технології Інтернету та електронних засобів зв'язку не застосовуються. Проте, у відповідності до Першої Директиви ЄС, реєстратори країн-членів ЄС зобов'язані з 1 січня 2007 року забезпечити збереження кожної інформації в реєстраційних справах в електронному вигляді. У випадку, якщо документи подані на паперових носіях, реєстратори країн-членів зобов'язані перевести ці документи на електронні носії. З цієї ж дати компанії мають право вибирати звичайний або електронний метод надання інформації реєстратору, а зацікавлені особи мають право віддати перевагу звичайний або електронний метод запиту і придбання відомостей з реєстру [13].

У травні 2009 р. КМУ розробив План заходів щодо впровадження системи електронної державної реєстрації суб'єктів господарювання на 2009 рік. Планувалося зокрема надати компаніям право подавати звітність реєстратору (і іншим державним органам) в електронному вигляді, також планується забезпечити право електронної реєстрації компаній.

По-восьме, раціональним є передбачення права придбання юридичними особами певних форм в режимі "он-лайн" та їх направлення реєстратору таким же чином.

Висновки

Таким чином на підставі всього викладеного вище можна зробити висновки, що система реєстрації юридичних осіб У Великобританії, на відміну від існуючої системи реєстрації в Україні забезпечує дуже швидке та зручне створення компанії у цій європейській країні. Створена в Україні система реєстрації юридичних осіб потребує суттєвого реформування. законодавство з питання державної реєстрації суб'єктів господарювання потребує певного вдосконалення, особливо з таких питань, як відповідність нормам Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", Господарському кодексу України, Цивільному кодексу України та іншим нормативним актам, вимогам до установчих, реєстраційних документів та найменуванню юридичної особи, строкам проведення державної реєстрації, відповідальності за нездійснення господарської діяльності після державної реєстрації тощо. Привернення уваги до цих питань стане важливим кроком у створенні більш досконалої та реально працюючої системи державної реєстрації в Україні. Крім того запровадження електронної системи реєстрації юридичних осіб через мережу інтернет, а також електронного доступу до інформації про діяльність юридичної особи, на нашу думку, дозволить зробити систему реєстрації юридичних осіб більш прозорою, значно полегшить роботу державного реєстратора, а також зменшить можливі випадки корупції.

юридичний право господарювання підприємець

Список використаної літератури

1. Господарський кодекс України : за станом на 2 жовт. 2011 р. / Верховна Рада України. -- Офіц. вид. -- К. : Парлам. вид-во, 2011. -- 144 с. -- (Бібліотека офіційних видань).

2. Закон України "Про акціонерні товариства" : за станом на 7 серп. 2011 р. / Верховна Рада України. -- Офіц. вид. -- К. : Парлам. вид-во, 2011. -- 47 с. -- (Бібліотека офіційних видань).

3. Закон України "Про господарські товариства" : за станом на 27 серп. 2011 р. / Верховна Рада України. -- Офіц. вид. -- К. : Парлам. вид-во, 2011. -- 28 с. -- (Бібліотека офіційних видань).

4. Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" : за станом на 13 жовт. 2011 р. / Верховна Рада України. -- Офіц. вид. -- К. : Парлам. вид-во, 2011. -- 26 с. -- (Бібліотека офіційних видань).

5. Цивільний Кодекс України : за станом на 16 жовт. 2011 р. / Верховна Рада України. -- Офіц. вид. -- К. : Парлам. вид-во, 2011. -- 356 с. -- (Бібліотека офіційних видань).

6. Davis, P.L. et. at. "Gower and Davis' Principles of Modern Company Law". - London: Sweet&Maxwell, 2008. - 749 с.

7. Grundmann S., "European Company Law. Organization, Finance and Capital Markets". - Antwerpen-Oxford: Intersentia, 2007. - 161 с.

8. Mayson, French & Ryan on Company Law. - Oxford: OUP, 2007. - 105 с.

9. Вінник О.М., Щербина В. С. Акціонерне право: Навч. посіб. для вищих навч. закл. / Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К. : Атіка, 2000. - 543 с.

10. Вінник. О.М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення. - К.: Атіка, 2003. - 352 с.

11. Державний департамент з питань адаптації законодавства "Право компаній: Порівняльно-правовое дослідження відповідності законодавства України acquis communautaire Європейського Союзу". - К : 2009. - 13 с.

12. Кібенко О.Р. Європейське корпоративне право на етапі фундаментальної реформи: перспективи використання європейського законодавчого досвіду у правовому полі України. - Х.: Страйд, 2005. - 432 с.

13. Кібенко О.Р. Сучасний стан та перспективи правового регулювання корпоративних відносин: порівняльно-правовий аналіз права європейського союзу ЄС, Великобританії та України 2006р. / Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 - господарське право; господарсько-процесуальне право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2006.

14. Кибенко Е.Р. Корпоративное право Великобритании. Законодательство. Прецеденты. Комментарии. - К.: Юстиниан, 2003. - 368 с.

15. Кибенко Е.Р. Краткий очерк из истории развития английского корпоративного права // Предпринимательство, хоз-во и право. - 2000. - № 9. - С. 3 - 7.

Размещено на Allbest.ru