Відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності

– непереборної сили;

– небезпек або випадковостей на морі та в інших судноплавних водах;

– будь-яких заходів з порятунку людей або розумних заходів з порятунку майна на морі;

– пожежі, що виникла не з вини перевізника;

– дій або розпоряджень відповідних властей (затримання, арешту, карантину тощо);

– військових дій і народних хвилювань;

– дії або бездіяльності відправника або одержувача;

– прихованих недоліків вантажу, його властивостей або природного спаду;

– непомітних за зовнішнім виглядом недоліків тари та упаковки вантажу;

– недостатності або неясності марок;

– страйків або інших обставин, що викликали припинення або обмеження роботи повністю або частково;

– інших обставин, що виникли не з вини перевізника, його працівників або агентів.

Також перевізник не несе відповідальності за втрату або пошкодження прийнятого для перевезення вантажу, прибулого в порт призначення в справних вантажних приміщеннях зі справними пломбами відправника, доставленого в справній тарі без слідів розкриття в дорозі, а також що перевозився у супроводі представника відправника або одержувача, якщо одержувач не доведе, що втрата або пошкодження прийнятого для перевезення вантажу відбулися з вини перевізника.

Gідставами звільнення перевізника від відповідальності є:

– навігаційна помилка;

– загальна аварія.

Навігаційна помилка - не залежні від перевізника дії або бездіяльність в судноводінні або управлінні судном капітана судна, інших членів екіпажа судна або лоцмана.

Кожна зі сторін договору морського перевезення вантажу має право відмовитися від його виконання без відшкодування іншій стороні збитків при настанні до відходу судна від місця завантаження вантажу наступних обставин:

– військові або інші дії, що створюють загрозу захоплення судна або вантажу;

– блокада місця відправлення або місця призначення;

– затримання судна за розпорядженням відповідних властей з причин, не залежних від сторін договору морського перевезення вантажу;

– залучення судна для державних потреб;

– заборона відповідними властями вивозу вантажу, який був призначений для перевезення, з місця відправлення або ввезення вантажу в місце призначення.

Договір морського перевезення вантажу припиняється без обов'язку однієї сторони договору відшкодувати іншій стороні договору викликані припиненням договору збитки, якщо після його укладання і до відходу судна від місця вантаження вантажу унаслідок не залежних від сторін обставин:

– судно загине або буде насильно захоплене;

– судно буде визнано непридатним до плавання;

– загине вантаж, індивідуально визначений;

– загине вантаж, визначений родовими ознаками, після здачі його для завантаження, і відправник не встигне здати інший вантаж для завантаження.

Загальна аварія - збитки, понесені внаслідок навмисно і розумно проведених надзвичайних витрат або пожертвувань заради загальної безпеки, з метою збереження від загальної небезпеки майна, що бере участь в загальному морському підприємстві, - судна, фрахту і вантажу, що перевозиться судном, і є прямим наслідком вказаних дій.

Основний принцип розподілу загальної аварії полягає в тому, що збитки розподіляються між судном, вантажем і фрахтом пропорційно до їхньої вартості в час і в місці закінчення загального морського підприємства.

Частіше за все причинами загальної аварії є:

– захід судна в місце притулку;

– затримка судна з метою загальної безпеки;

– витрати на рятування;

– витрати з метою запобігання екологічно шкідливих дій;

– пошкодження (загибель) вантажу, палива або спорядження;

– загибель судна.

Загальною аварією визнаються витрати, викликані заходами з запобігання або зменшення збитку навколишньому середовищу, якщо вони були проведені як частина витрат або пожертвувань заради загальної безпеки з метою збереження від загальної небезпеки майна, що бере участь в загальному морському підприємстві.

Загальною аварією також вважаються збитки від пошкодження або загибелі вантажу, палива або предметів постачання, заподіяні в результаті переміщення їх на судні, вивантаження з судна, зворотного завантаження на судно й укладання, а також в результаті їх зберігання, у випадках якщо витрати на здійснення вказаних операцій визнаються загальною аварією.

У випадку, якщо судно повністю загинуло або навіть не загинуло, але витрати на його ремонт перевищили б вартість судна після ремонту (повна конструктивна загибель), збитки, що визнаються загальною аварією, складають різницю між оціненою вартістю судна в непошкодженому стані за вирахуванням з неї вартості усунення пошкоджень, що не відноситься до загальної аварії, згідно з кошторисом і сумою чистої виручки, яку можна було б отримати від продажу того, що залишилося від судна.

Усі інші збитки, які не стали прямим наслідком навмисно і розумно проведених надзвичайних витрат або пожертвувань ради загальної безпеки, з метою збереження від загальної небезпеки майна, що бере участь в загальному морському підприємстві, тобто не підпадають під ознаки загальної аварії, називаються приватною аварією.

До приватної аварії також відносяться (навіть за наявності ознак загальної аварії):

– вартість викинутого за борт вантажу, що перевозився на судні з порушенням правил і звичаїв торговельного мореплавання;

– збитки, заподіяні у зв'язку з гасінням пожежі на судні внаслідок дії диму або нагрівання;

– збитки, заподіяні обрубуванням уламків або частин судна, раніше знесених або фактично втрачених унаслідок морської небезпеки;

– збитки, заподіяні форсуванням роботи двигунів або іншою роботою двигунів, інших машин або казанів судна, що знаходилося на плаву;

– будь-які збитки або втрати, понесені судном або вантажем унаслідок збільшення тривалості рейса (збитки від простою, зміни цін тощо).

Приватна аварія не розподіляється між судном, вантажем і фрахтом.

Диспаша - розрахунок за розподілом загальної аварії.

Факт наявності загальної аварії і диспаша за заявою зацікавленої сторони фіксується фахівцями в області морського права, які називаються диспашерами.

Диспаша розраховується і виконується в порядку:

– сторона, що вимагає розподілу загальної аварії, зобов'язана довести, що заявлені збитки дійсно повинні бути визнані загальною аварією;

– особа, інтереси якої можуть зачіпатися складанням диспаши, подає диспашеру заяву у письмовій формі про втрати або витрати, відшкодування яких вона вимагає, протягом 12 місяців з дня закінчення загального морського підприємства;

– диспашер на основі норм морського права, звичаїв, професійних знань і досвіду складає диспашу;

– сторона, не згідна з розрахунком збитків та їхнім розподілом, може оскаржити даний розрахунок в суд або третейський орган, що розглядає морські суперечки;

– суд може залишити диспашу в силі або внести в розрахунок необхідні зміни, або відмінити диспашу і зобов'язати диспашера зробити новий розрахунок;

– диспаша виконується сторонами добровільно або в порядку виконання присудження [4].

3. Поняття і види державного захисту прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності

Захист прав та інтересів держави та інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України можна поділити на:

– захист прав і законних інтересів суб'єктів ЗЕД України від незаконних дій інших держав, митних союзів або економічних угрупувань;

– захист прав і законних інтересів суб'єктів ЗЕД України від незаконних дій інших суб'єктів господарювання.

Зупинимося на першому випадку: відповідно до ст. 28 Закону України "Про ЗЕД" Україна зобов'язана здійснювати захист прав і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права. Такий захист здійснюється за обігом вказаних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності через дипломатичні і консульські установи, державні торговельні представництва, що представляють інтереси України.

Якщо є зведення про те, що інші держави, митні союзи або економічні угрупування обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до їх компетенції мають право застосовувати адекватні заходи у відповідь на такі дії. Якщо такі дії завдають збитку або створюють загрозу його нанесення державі та/або суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, вказані заходи можуть передбачати його відшкодування [14].

У відповідь заходами на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угрупувань є:

– вживання повної заборони (повного ембарго) на торгівлю;

– вживання часткової заборони (часткового ембарго) на торгівлю;

– позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму;

– введення спеціального митного збору;

– введення режиму ліцензування та/або квотування зовнішньоекономічних операцій;

– встановлення квот (контингентів);

– введення комбінованого режиму квот і контингентів;

– введення індикативних цін з імпорту та/або експорту товарів;

– інші заходи, передбачені законами і міжнародними договорами України.

Рішення про вживання відповідних заходів на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угрупувань приймаються:

Верховною Радою України про:

– позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму;

– вживанні повної заборони (ембарго) на торгівлю;

Кабінетом Міністрів України про:

– вживання часткової заборони (ембарго) на торгівлю;

– здійснення заходів тарифного регулювання по імпорту та/або експорту товарів;

– введення режиму ліцензування та/або квотування зовнішньоекономічних операцій;

Міністерством економіки України про:

– здійснення заходів нетарифного регулювання по імпорту та/або експорту товарів;

– ліцензування і реєстрацію окремих видів контрактів;

– введення індикативних цін по імпорту та/або експорту товарів;

– вживання інших відповідних заходів на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угрупувань.

З метою встановлення фактів дискримінаційних та/або недружніх дій інших держав, митних союзів або економічних угрупувань Міністерство економіки України проводить відповідне розслідування в порядку, визначуваному Кабінетом Міністрів України.

Матеріали такого розслідування розглядаються Міжвідомчою комісією з міжнародною торгівлі, яка дає рекомендації відповідним державним органам з вживання відповідних заходів. На підставі матеріалів розслідування Міністерство економіки України спільно з Міністерством закордонних справ України звертається до відповідних державних та/або компетентних органів інших держав чи митних союзів або економічних угрупувань з пропозицією про врегулювання суперечливої ситуації.

При отриманні позитивної відповіді від вказаних органів Міністерство економіки України формує делегацію для проведення відповідних переговорів і підготовки відповідних міжнародних договорів міжвідомчого характеру.

Якщо відповідні державні та/або компетентні органи інших держав чи митних союзів або економічних угрупувань не дали офіційної згоди на вживання міжнародно-правових засобів врегулювання міжнародних суперечок та/або якщо дискримінаційні та/або недружні дії цих органів безпосередньо або опосередковано порушують міжнародні договори України з цими державами, митними союзами або економічними угрупуваннями, Міністерство економіки України в межах своєї компетенції відповідно до рекомендацій Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі самостійно застосовує відповідні заходи або передає матеріали Кабінету Міністрів України для ухвалення відповідних рішень про вживання необхідних заходів.

Вживання у відповідь заходів на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угрупувань припиняється в разі припинення відповідними державами, митними союзами або економічними угрупуваннями таких дій відносно України, підписання відповідної угоди та/або відшкодування збитку.

Акти Міністерства економіки України про врегулювання суперечки і вживання у відповідь заходів на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угрупувань є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади в Україні, суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності.

Рішення про вживання відповідних заходів може бути оскаржено в судовому порядку протягом місяця з дати введення таких заходів в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про ЗЕД" забороняється реекспорт товарів, імпортованих за рахунок Державної валютної фундації України і валютних фундацій місцевих Рад народних депутатів України.

Орган, що є розпорядником Державної валютної фундації України або валютної фундації місцевої ради народних депутатів України, може дозволити реекспорт у разі неможливості використання імпортного товару на території України за його призначенням.

Проти несумлінної конкуренції й імпорту, що росте, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності ст. 31 закону були передбачені спеціальні заходи.

Під несумлінною конкуренцією при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності мається на увазі:

– здійснення демпінгового імпорту, до якого застосовуються антидемпінгові заходи;

– здійснення імпорту, до якого застосовуються компенсаційні заходи, що субсидується;

– здійснення інших дій, які законами України визнаються несумлінною конкуренцією.

Під імпортом, що росте, розуміється здійснення імпорту в обсягах та/або за умов, які завдають значного збитку або створюють загрозу нанесення значного збитку українським виробникам відповідних товарів [14].

За наслідками антидемпінгового, антисубсидиційного або спеціального розслідування відповідно до законів України ухвалюється рішення про вживання антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, яке може бути оскаржене в судовому порядку протягом місяця з дати введення відповідних заходів в порядку, встановленому законами України.

Вживання режимів вільної торгівлі, преференцій, спеціальних пільгових режимів (прикордонної (прибережної) торгівлі, спеціальних (вільних) економічних зон і інших, передбачених законами України), а також податкових, митних і інших пільг, діючих при імпорті до України товарів, по яких застосовуються антидемпінгові, компенсаційні або спеціальні заходи, припиняється на термін до закінчення вживання вказаних заходів.

Законом можуть бути передбачені спеціальні заходи із захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту і спеціальні заходи з імпорту, який заподіює або може заподіяти істотний збиток національним товаровиробникам, а також був визначений перелік видів товарів і послуг, експорт, імпорт і транзит яких через територію України забороняється.

Механізм захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту з інших країн, митних союзів або економічних груп, підстави і порядок порушення і проведення антидемпінгових розслідувань і вживання антидемпінгових заходів встановлені в Законі України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" від 22.12.1998 р.

Відповідно до ст. 1 цього Закону, антидемпінгові заходи - це попередні або остаточні заходи, які вживаються згідно з Законом під час або за наслідками антидемпінгового розслідування. Антидемпінгове мито (попереднє або остаточне) - особливий вид мита, що стягується у разі ввезення на митну територію України товару, який є об'єктом вживання антидемпінгових заходів (попередніх або остаточних).

Цей Закон застосовується до імпорту товару, який є об'єктом демпінгу, якщо такий імпорт завдає збитку національному товаровиробнику подібного товару.

Товар вважається об'єктом демпінгу, якщо в Україні його експортна ціна нижча за зіставну ціну на подібний товар в країні експорту в звичайних торговельних операціях.

Попередні антидемпінгові заходи можуть застосовуватися за наявності наступних умов:

– порушена антидемпінгова процедура в установленому порядку;

– порушене антидемпінгове розслідування в установленому порядку;

– у газеті було опубліковано повідомлення про порушення антидемпінгового розслідування;

– зацікавленим сторонам були надані відповідні можливості щодо подання відомостей і коментарів;

– у ході антидемпінгового розслідування Міністерство економіки зробило попередній позитивний висновок щодо наявності демпінгу і збитку, який є його результатом;

– національні інтереси вимагають вживання попередніх антидемпінгових заходів з метою запобігання завдавання збитку.

Попередні антидемпінгові заходи застосовуються за рішенням Комісії не раніше ніж через 60 днів і не пізніше ніж через 9 місяців після порушення відповідного антидемпінгового розслідування.

Антидемпінгове розслідування припиняється, як правило, відповідно до рішення Комісії про вживання остаточних антидемпінгових заходів [13].

Захист прав і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності від незаконних дій інших суб'єктів господарювання

Згідно з ч. 1 ст. 389 ГК України держава здійснює захист прав та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України згідно з нормами міжнародного права. Такий захист здійснюється через дипломатичні та консульські установи, державні торговельні представництва, які представляють інтереси України, а також в інший спосіб, визначений законом.

Згідно з ч. 2 ст. 389 ГК України держава вживає необхідних заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії з боку інших держав, митних союзів або економічних угруповань, які обмежують права та законні інтереси суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України.

Згідно з ч. 3 ст. 389 ГК України законом може бути передбачено спеціальні заходи щодо захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту та спеціальні заходи щодо імпорту, який завдає або може завдати істотної шкоди національним товаровиробникам, а також визначено перелік видів товарів і послуг, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється.

Згідно з ч. 4 ст. 389 ГК України у випадках недобросовісної конкуренції до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або їх іноземних контрагентів застосовуються санкції відповідно до закону про зовнішньоекономічну діяльність та інших законів [7].

Суперечки, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності в процесі такої діяльності, можуть розглядатися (відповідно до ст. 38 Закону України "Про ЗЕД"):

– у судах;

– у господарських судах;

– у третейських судах;

– у Міжнародному комерційному арбітражі при Торговельно-промисловій палаті України;

– у Морській арбітражній комісії при Торговельно-промисловій палаті України, якщо це не суперечить діючим законам України або передбачене міжнародними договорами України.

Будь-які суперечки, що виникають у ЗЕД, можуть бути предметом розгляду (ст. 39 Закону України "Про ЗЕД"):

– в органах судів України, якщо одна із сторін по справі - фізична особа та/або держава;

– у господарських судах, якщо сторонами по справі виступають юридичні особи.

Міждержавні суперечки, які можуть виникнути в результаті дій України при вживанні Закону України "Про ЗЕД", розв'язуються в узгодженому сторонами порядку згідно з нормами міжнародного права.

Усі справи і питання за визначенням відповідальності, що виникають при вживанні законів України, підсудні судовим органам України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності мають право на судовий розгляд вказаних справ і питань.

З урахуванням специфіки слід особливу увагу приділити захисту прав та інтересів зовнішньоекономічної діяльності в Міжнародному комерційному арбітражі при Торговельно-промисловій палаті України і Морській арбітражній комісії при Торговельно-промисловій палаті України [14].

Захист суб'єктів ЗЕД у Міжнародному комерційному арбітражі

Міжнародний комерційний арбітраж - самостійний, постійно діючий третейський суд при Торговельно-промисловій палаті. Міжнародний комерційний арбітраж став наступником арбітражного суду при Торговельно-промисловій палаті СРСР, утвореного в 1932 р. У даний час в Україні Міжнародний комерційний арбітраж діє на підставі Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 15.05.2003 р. № 762-IV [15].

У Міжнародний комерційний арбітраж при ТПП за угодою сторін передаються:

– суперечки з договірних та інших цивільно-правових відносин, виникаючі при здійсненні зовнішньоторговельних й інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б з однією із сторін суперечки знаходиться за кордоном;

– суперечки підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародними об'єднаннями і організаціями, створеними на території України, між собою;

– суперечки між їх учасниками;

– їхні суперечки з іншими суб'єктами права України;

– суперечки через міжнародні договори України.

За своєю структурою Міжнародний комерційний арбітраж складається з: відповідальність зовнішньоекономічний кримінальний майновий

– арбітрів (третейських суддів);

– Президії;

– Голови;

– Секретаріату.

Арбітри (третейські судді) призначаються Торговельно-промисловою палатою:

– з числа осіб, що володіють необхідними спеціальними знаннями в області вирішення суперечок, віднесених до компетенції Міжнародного комерційного арбітражу;

– ці арбітри включаються в Список арбітрів, з якого сторони, що згодом звернулися в Міжнародний комерційний арбітраж, обирають арбітрів для розгляду своєї суперечки;

– список арбітрів, в якому вказуються ім'я і прізвище арбітра, його освіта і місце роботи, вчений ступінь і звання, спеціальність. Цей список затверджується Торговельно-промисловою палатою терміном на 5 років і надається за запитом будь-якій зацікавленій особі Секретаріатом Міжнародного комерційного арбітражу;

– арбітрами можуть бути як громадяни України, так і громадяни інших держав;

– при виконанні своїх функцій арбітри неупереджені та незалежні;

– незалежно від того, яка сторона обрала арбітра для розгляду суперечки, даний арбітр не є представником сторони;

– особа, що приймає на себе функції арбітра, повинна повідомити в Міжнародний комерційний арбітраж про будь-які обставини, які можуть викликати обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності або незалежності у зв'язку з суперечкою, у вирішенні якої передбачається його участь.

Голова і заступники Голови Міжнародного комерційного арбітражу обираються терміном на 5 років загальним збором осіб, що входять в список арбітрів. Голова Міжнародного комерційного арбітражу представляє Міжнародний комерційний арбітраж в його відносинах усередині країни і за кордоном. Голова Міжнародного комерційного арбітражу виконує функції, передбачені Регламентом Міжнародного комерційного арбітражу при ТПП.

Функції заступників Голови Міжнародного комерційного арбітражу визначаються Головою Міжнародного комерційного арбітражу. У відсутність Голови його функції виконуються одним із заступників за призначенням Голови Міжнародного комерційного арбітражу. До складу Президії Міжнародного комерційного арбітражу входять за посадою Голова Міжнародного комерційного арбітражу, його заступники; три члени Президії, обрані загальним збором осіб, що входять в список арбітрів; і особа, що призначається Президентом Торговельно-промислової палати. Головою Президії є Голова Міжнародного комерційного арбітражу.

Організаційне забезпечення роботи Міжнародного комерційного арбітражу здійснює Секретаріат.

Міжнародний комерційний арбітраж при ТПП розглядає суперечки на підставі Регламенту, який затверджується Торговельно-промисловою палатою.

Порядок розгляду суперечок у Міжнародному комерційному арбітражному суді при ТПП: суперечки в Міжнародному комерційному арбітражному суді при ТПП розглядаються за письмовою угодою сторін або на підставі міжнародного договору України, якщо цим договором був передбачений розгляд суперечки в Міжнародному комерційному арбітражі при ТПП.

Арбітражна угода - це угода сторін про передання в арбітраж усіх або певних суперечок, які виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з яким-небудь конкретним правовідношенням, незалежно від того, носило воно договірний характер чи ні.

Арбітражна угода:

– укладається в письмовій формі;

– може бути укладена у вигляді арбітражної обмовки в договорі або у вигляді окремої угоди;

– вважається укладеною у письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв'язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою і відгуком на позов, в яких одна зі сторін затверджує про наявність угоди, а інша проти цього не заперечує.

Посилання в договорі на документ, що містить арбітражну обмовку, є арбітражною угодою за умови, що договір був укладений у письмовій формі і дане посилання таке, що робить згадану обмовку частиною договору.

Арбітражний розгляд у Міжнародному комерційному арбітражі при ТПП складається з декількох стадій:

– подача позовної заяви;

– ухвалення позовної заяви (надання, при необхідності, часу для виправлення недоліків поданої заяви і прикладених документів);

– напрям матеріалів справи відповідачу відповідальним секретарем Міжнародного комерційного арбітражу;

– формування колегії арбітрів сторонами (або обрання (призначення) одноосібного арбітра);

– підготовка слухання;

– проведення усного слухання;

– винесення ухвали;

– виконання рішення.

Термін розгляду справи в Міжнародному комерційному арбітражі при ТПП, за загальним правилом (тобто окрім випадку мотивованого продовження), не повинен перевищувати 6 місяців з дня формування арбітражу.

З кожного поданого позову позивач зобов'язаний сплатити авансом арбітражний збір. До суми авансу зараховується реєстраційний збір, сплачений позивачем при поданні позовної заяви. До сплати авансу арбітражного збору арбітражний розгляд за вказаним позовом не ведеться і справа залишається без руху.

При ухваленні позову до розгляду відповідальний секретар Міжнародного комерційного арбітражу:

– повідомляє відповідача про подачу позовної заяви і направляє йому копію позовної заяви і прикладених до нього документів;

– одночасно пропонує відповідачу в термін не більше 45 днів з дати отримання копії позовної заяви представити за ним свої письмові пояснення, підкріплені відповідними доказами;

– у термін не більше 30 днів з дати отримання копії позовної заяви відповідач повинен повідомити імена і прізвища вибраних ним арбітра і запасного арбітра або заявити прохання про те, щоб арбітр і запасний арбітр за нього був призначений Головою Міжнародного комерційного арбітражу.

Формування складу арбітрів здійснюється таким чином:

– якщо сторони не домовилися про те, що справа розглядається одноосібним арбітром, формується арбітраж у складі трьох арбітрів;

– передбачені Регламентом функції складу арбітражу відносяться і до одноосібного арбітра;

– із запропонованого ТПП списку арбітрів сторони обирають по арбітру, після чого два вибрані арбітри обирають третього, який стає головою колегії арбітрів;

– якщо арбітри не виберуть голови складу арбітражу протягом 30 днів з дня обрання або призначення другого арбітра, голова складу арбітражу призначається Головою Міжнародного комерційного арбітражу із списку арбітрів;

– незалежно від того, якою стороною був вибраний арбітр, арбітри нейтральні і не є представниками сторін; якщо відповідач не вибере арбітра і запасного арбітра, їх призначає Голова Міжнародного комерційного арбітражу зі списку арбітрів;

– за наявності двох або більше позивачів або відповідачів як позивачі, так і відповідачі обирають одного арбітра і одного запасного арбітра. Вони можуть також заявити прохання про те, щоб арбітр і запасний арбітр за них був призначений Головою Міжнародного комерційного арбітражу;

– при недосягненні протягом 30 днів угоди між позивачами або відповідачами арбітр і запасний арбітр призначаються Головою Міжнародного комерційного арбітражу зі списку арбітрів. Вказаний термін обчислюється з моменту, коли з'ясувалася необхідність обрання одного арбітра і одного запасного арбітра від двох або більш позивачів або відповідачів;

– якщо за угодою сторін справа розглядається одноосібним арбітром, одноосібний арбітр і запасний одноосібний арбітр обираються за домовленістю сторін. Вони можуть також заявити прохання про те, щоб одноосібний арбітр і запасний одноосібний арбітр за них був призначений Головою Міжнародного комерційного арбітражу.

При недосягненні домовленості між сторонами одноосібний арбітр і запасний одноосібний арбітр призначаються Головою Міжнародного комерційного арбітражу зі списку арбітрів. Після формування колегії арбітрів справа готується до слухання. Склад арбітражу перевіряє стан підготовки справи до розгляду і, якщо визнає це необхідним, вживає додаткових заходів з підготовки справи, зокрема, витребує від сторін письмові пояснення, докази та інші додаткові документи. Якщо вживаються додаткових заходів з підготовки справи, то встановлюються терміни, протягом яких ці додаткові заходи повинні бути здійснені. Голова складу арбітражу може давати відповідальному секретарю Міжнародного комерційного арбітражу окремі доручення у зв'язку з підготовкою і проведенням розгляду справи. Він також доручає йому виклик сторін на засідання.

Суперечка розглядається в ході усного слухання, під час якого сторони висловлюють свою позицію і приводять докази в її обґрунтовування.

Арбітражний розгляд припиняється тим, що виносить остаточну арбітражну ухвалу в наступному порядку:

– після того, як склад арбітражу визнає, що всі обставини, пов'язані з суперечкою, були достатньо з'ясовані, він оголошує усне слухання справи закінченим і приступає до того, що виносить ухвалу;

– рішення ухвалюється на закритій нараді більшістю голосів складу арбітражу;

– якщо рішення не може бути ухвалено більшістю голосів, воно приймається головою складу арбітражу;

– арбітр, не згідний з ухваленим рішенням, може висловити письмово свою особливу думку, яка залучається до рішення; після того, як винесли ухвалу, її резолютивна частина оголошується сторонам усно, а у разі їх відсутності вона може бути повідомлена письмово.

При досягненні сторонами згоди з винесеною ухвалою воля сторін письмово фіксується в світовій угоді, яка затверджується арбітражем, після чого арбітражний розгляд припиняється.

Арбітражний розгляд також може бути припинений без винесення ухвали у випадках:

– відмови позивача від позову;

– досягнення сторонами угоди про припинення розгляду в МКАС;

– бездіяльності позивача протягом 6 місяців з моменту подання заяви.

Розгляд відбувається українською мовою або мовою, узгодженою сторонами. У разі потреби надається перекладач.

Суперечка розглядається виходячи з норм матеріального права, узгодженого сторонами; у разі відсутності такої угоди спір розглядається за місцем укладення договору або на розсуд арбітражу.

Рішення Міжнародного комерційного арбітражу при ТПП виконується сторонами добровільно або передається в компетентний суд і виконавчу службу для його примусового виконання [1].

Захист суб'єктів ЗЕД у Морській арбітражній комісії

Наступним органом, що стоїть на варті законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, є Морська арбітражна комісія при Торговельно-промисловій палаті.

Морська арбітражна комісія - самостійний, постійно діючий третейський суд, що діє при Торговельно-промисловій палаті. Морська арбітражна комісія при Торговельно-промисловій палаті є правонаступником Морської арбітражної комісії при Торговельно-промисловій палаті СРСР, утвореній в 1930 р. На сьогодні її діяльність регулюється Законом України, що затвердив "Положення про Морську арбітражну комісію при Торговельно-промисловій палаті" від 24.02.1994 р. Морська арбітражна комісія при ТПП за письмовою угодою сторін вирішує суперечки:

– з фрахтування судів, морського перевезення вантажів, а також перевезення вантажів у змішаному плаванні (річка - море);

– з морського буксирування судів й інших плавучих об'єктів;

– з морського страхування і перестраховки;

– пов'язані з купівлею-продажем, заставою і ремонтом морських судів й інших плавучих об'єктів;

– з лоцманської і льодової проводки, агентського та іншого обслуговування морських судів, а також судів внутрішнього плавання, оскільки відповідні операції були пов'язані з плаванням таких судів морськими шляхами;

– пов'язані з використанням судів для здійснення наукових досліджень, видобутку корисних копалин, гідротехнічних й інших робіт;

– з рятування морських судів або морським судном судна внутрішнього плавання, а також з рятування в морських водах судном внутрішнього плавання іншого судна внутрішнього плавання;

– пов'язані з підйомом затонулих у морі судів й іншого майна;

– пов'язані з зіткненням морських судів, морського судна і судна внутрішнього плавання, судів внутрішнього плавання в морських водах, а також із спричиненням судном пошкоджень портовим спорудам, засобам навігаційної обстановки та іншим об'єктам;

– пов'язані з спричиненням пошкоджень риболовним сітям й іншим знаряддям лову, а також з іншим спричиненням шкоди при здійсненні морського рибного промислу;

– які сторони зобов'язані передати на її дозвіл на підставі міжнародних договорів України;

– що виникають у зв'язку з плаванням морських судів і судів внутрішнього плавання міжнародними річками у випадках, а рівно й суперечки, пов'язані зі здійсненням судами внутрішнього плавання закордонних перевезень. Арбітри Морської арбітражної комісії призначаються Торговельною Промисловою палатою України.

Суперечки розглядаються відповідно до Регламенту МАК при ТПП, що затверджуються Торговельно-промисловою палатою України [6].

Размещено на Allbest.ru