Відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

0

ДОНЕЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА

Кафедра господарського і цивільного права та процесу

"Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності"

Відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності

План заняття

1. Поняття і види відповідальності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності

2. Господарська відповідальність під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності

3. Поняття і види державного захисту прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності

1. Поняття і види відповідальності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності

Юридична відповідальність за неправомірні дії в сфері правових відносин при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності - відповідальність, яка застосовується в особливому процесуальному порядку до суб'єктів неправомірних дій в сфері зовнішньоекономічної діяльності, із застосуванням засобів державного примусу, передбачених санкцією міжнародних та національних норм права.

Юридичну відповідальність застосовують з метою утвердження законності; запобігання неправомірним діям; здійснення правової пропаганди щодо переваг правомірної поведінки; захисту суб'єктивних прав (компенсації спричиненої шкоди і відновлення порушених суб'єктивних прав). Додержання правових норм в сфері правових відносин при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності випливає з інтересів всіх суб'єктів цієї діяльності. Сфера зовнішньоекономічної діяльності не могла б функціонувати, якби її суб'єкти не відповідали за свої дії або не передбачали можливість юридичної відповідальності.

Для того, щоб за вчинення неправомірної дії настала юридична відповідальність, необхідні 2 умови: неправомірна дія має бути визначена у правовій нормі та фактичне здійснення описаної в правовій нормі неправомірної дії. Таким чином, підставами для юридичної відповідальності в сфері зовнішньоекономічної діяльності мають бути:

1) нормативна підстава (правовий акт) як система правових норм, що регулюють застосування видів юридичної відповідальності;

2) фактична підстава, як сукупність юридичних факторів, що засвідчують скоєння неправомірної дії.

Нормативною підставою застосування юридичної відповідальності за неправомірні дії в сфері зовнішньоекономічної діяльності є „Кримінальний кодекс України" [10], „Кодекс України про адміністративні правопорушення" [8, 9], „Господарський кодекс" [7] та „Митний кодекси України" [11], інші нормативні акти України, що містять правові норми щодо юридичної відповідальності за неправомірні дії в сфері зовнішньоекономічної діяльності. При визначенні тяжкості юридичної відповідальності в сфері зовнішньоекономічної діяльності враховуються характер вчиненої неправомірної дії; характеристика особи, що вчинила неправомірну дію, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Перелік обставин, що пом'якшують або обтяжують юридичну відповідальність за неправомірні дії наведений в табл. 11.1.

Суб'єктами юридичної відповідальності в сфері правових відносин можуть бути Україна, як держава, та суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності. Україна, як держава, несе юридичну відповідальність за порушення міжнародних та національних норм права та своїх зобов'язань, які випливають з міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть юридичну відповідальність за порушення міжнародних та національних норм права, своїх зобов'язань, які випливають із зовнішньоекономічних договорів (контрактів), укладених на умовах і в порядку, визначених міжнародними та національними нормами права. При цьому Україна, як держава, не несе юридичної відповідальності за дії суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, а суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності не несуть юридичної відповідальності за дії України, як держави. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть юридичну відповідальність перед Україною, як державою, яка базується на владному підпорядкуванні всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності Україні, як державі. Юридична відповідальність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності перед партнерами - суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності базується на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності сторін.

Таблиця 1.1 - Обставини, що пом'якшують або обтяжують юридичну відповідальність за неправомірні дії в сфері зовнішньоекономічної діяльності

Обставини, що пом'якшують юридичну відповідальність	Обставини, що обтяжують юридичну відповідальність
1. Щире розкаяння винного.	1. Продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її.
2. Відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди.	2. Повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, який раніше вчинив злочин.
3. Вчинення правопорушення під впливом душевного хвилювання або при тяжких особистих чи сімейних обставинах.	3. Вчинення правопорушення: а) в стані сп'яніння; б) в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин.
4. Вчинення правопорушення неповнолітнім.	4. Втягнення неповнолітнього в правопорушення.
5. Вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.	5. Вчинення правопорушення групою осіб.

Правові основи юридичної відповідальності за неправомірні дії в сфері зовнішньоекономічної діяльності закріплені в міжнародних та національних джерелах права.

Юридична відповідальність за неправомірні дії в сфері правових відносин при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності настає у вигляді:

а) майнової відповідальність;

б) кримінальна відповідальність [2].

Майнова відповідальність

Майнова відповідальність - юридична відповідальність за правопорушення, яка застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, моральної шкоди, а також майнових санкцій.

Суб'єктами майнової відповідальності можуть бути Україна, як держава, юридичні та фізичні осудні особи - резиденти і нерезиденти України.

Майнова відповідальність за правопорушення в сфері правових відносин при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності проявляється в таких випадках:

- адміністративно-господарської відповідальності;

- цивільно-господарської відповідальності.

Адміністративно-господарська відповідальність - один з видів майнової відповідальності, яка наступає за вчинення адміністративно-господарського правопорушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності та ініціюється уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування у встановленому законом порядку. Адміністративно-господарська відповідальність базується на застосуванні норм „Кодексу України про адміністративні правопорушення" [8, 9], "Митного кодексу України" [11], „Господарського кодексу України" [7], інших законодавчих актів України.

Адміністративно-господарська відповідальність за правопорушення передбачає:

1) застосування адміністративно-господарських санкцій;

2) застосування адміністративних стягнень.

Адміністративно-господарські санкції - це заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення та ліквідацію наслідків правопорушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності. Адміністративно-господарські санкції застосовуються до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності органами державної влади та місцевого самоврядування.

Види адміністративно-господарських санкцій за правопорушення в зовнішньоекономічній сфері:

1) безоплатне вилучення прибутку (доходу);

2) адміністративно-господарський штраф;

3) стягнення зборів (обов'язкових платежів);

4) при зупинення операцій за рахунками суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

5) застосування антидемпінгових заходів;

6) припинення зовнішньоекономічної діяльності;

7) застосування індивідуального режиму ліцензування;

8) при зупинення дії ліцензії на здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

9) анулювання ліцензії на здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

10)обмеження або призупинення діяльності суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Адміністративні стягнення - міра відповідальності, яка застосовується з метою виховання особи в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню правопорушником нових правопорушень. Адміністративні стягнення застосовують до правопорушників у разі здійснення ними адміністративного правопорушення. При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган, уповноважений вирішувати справу, може звільнити правопорушника від адміністративного стягнення і обмежитись усним зауваженням.

Суб'єктами адміністративних стягнень за правопорушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності можуть бути Україна, як держава, та суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності. Україна, як держава, в особі своїх органів виконавчої влади та місцевого самоврядування може бути суб'єктом адміністративних стягнень за усі свої неправомірні дії перед суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарювання можуть бути суб'єктами адміністративних стягнень за усі свої правопорушення перед Україною, як державою.

До адміністративних стягнень належать:

1) попередження;

2) штраф;

3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

4) конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

5) виправні роботи;

6) адміністративний арешт.

Цивільно-господарська відповідальність - майнова відповідальність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, яка наступає за вчинення цивільно-господарського правопорушення, та ініціюється суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності у відповідності до зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Суб'єктами цивільно-господарської відповідальності за правопорушення є суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, які несуть майнову відповідальність за порушення норм цивільного і господарського права в цій сфері.

Цивільно-господарська відповідальність настає за умов додержання наступних принципів:

- потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в зовнішньоекономічному договорі (контракті);

- сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань;

- у зовнішньоекономічному договорі (контракті) неприпустимими є застереження щодо виключення або обмеження відповідальності сторін договору.

Учасники зовнішньоекономічної діяльності несуть цивільно-господарську відповідальність за правопорушення шляхом застосування до правопорушників цивільно-господарських санкцій. Цивільно-господарські санкції - заходи впливу на правопорушника у сфері зовнішньоекономічної діяльності, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні або правові наслідки.

Види цивільно-господарських санкцій за правопорушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності:

1) відшкодування збитків;

2) штрафні санкції;

3) оперативно-господарські санкції [3].

Кримінальна відповідальність

Кримінальна відповідальність має зовнішньоекономічний майновий покарання.

Кримінальна відповідальність - юридична відповідальність, яка наступає за вчинення суспільно-небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбаченого „Кримінальним кодексом України" [10]. Суб'єктами кримінальної відповідальності можуть бути лише фізичні осудні особи. Юридичні особи не можуть нести кримінальної відповідальності. За законодавством України кримінальна відповідальність за вчинення злочинів у сфері зовнішньоекономічної діяльності може бути покладена як на громадян України, так і на іноземців та осіб без громадянства. Кримінальна відповідальність застосовується у формі кримінального переслідування, а в разі засудження суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - у формі покарання.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При призначенні покарання суд може визначити обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання засудженого. Перелік таких обставин наведено в табл. 1.2.

До осіб, визнаних у вчиненні злочину в сфері зовнішньоекономічної діяльності, судом можуть бути застосовані види покарань:

а) покарання, не пов'язані з обмеженням і позбавленням волі;

б) покарання, пов'язані з обмеженням і позбавленням волі. Всі покарання в сфері зовнішньоекономічної діяльності об'єднані в три групи:

в) основні - громадські роботи, виправні роботи, арешт, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі;

г) додаткові - позбавлення спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна;

д) змішані - такі, що можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові - штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю.

За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбаченому "Кримінальним кодексом України" [10].

До кримінальної відповідальності, не пов'язаної з обмеженням і позбавленням волі, в сфері зовнішньоекономічної діяльності відносяться такі види покарання;

- штраф;

- позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю;

- громадські роботи;

- виправні роботи;

- конфіскація майна.

Таблиця 1.2 - Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання засудженого за злочини в сфері зовнішньоекономічної діяльності

Обставини, які пом'якшують покарання	Обставини, які обтяжують покарання
1. З'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину.	1. Вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів.
2. Добровільне відшкодування завданого збитку або усунення зало діяної шкоди.	2. Вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.
3. Вчинення злочину неповнолітнім.	3. Вчинення злочину на ґрунті 1 расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату.
4. Вчинення злочину жінкою в стані вагітності.	4. Вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку.
5. Вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних та інших обставин.	5. Тяжкі наслідки, завдані злочином.
6. Вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність.	6. Вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного.
7. Вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або моральними діями потерпілого.	7. Вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством.
8. Вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності.	8. Вчинення злочину з особливою жорстокістю.
9. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднання з вчиненням злочину у випадках, передбачених „Кримінальним кодексом України" тощо.	9. Вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів тощо.

До кримінальної відповідальності, пов'язаної з обмеженням або позбавленням волі, відносяться такі види покарання:

1) арешт;

2) обмеження волі;

3) позбавлення волі на певний строк;

4) довічне позбавлення волі.

2. Господарська відповідальність під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності

Оперативно-господарські санкції в зовнішньоекономічній діяльності

Порушення порядку здійснення зовнішньоекономічної діяльності (особливо валютних розрахунків) приносить Україні величезні збитки.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про ЗЕД" за порушення законодавства України про ЗЕД до суб'єктів ЗЕД або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані наступні спеціальні санкції:

– накладення штрафів у випадках невчасного виконання або невиконання суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з законами України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;

– застосування до конкретних суб'єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами положень законів України, які встановлюють певні заборони, обмеження або режими здійснення зовнішньоекономічних операцій з дозволу держави;

– тимчасове припинення ЗЕД у випадках порушення законів України, здійснення дій, що можуть завдати збитку інтересам національної економічної безпеки [14].

Вищезгадані санкції застосовуються Міністерством економіки України за рішенням судових органів України або за поданням органів державної податкової і контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, комісії з питань повернення до України валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами, і Національного банку України.

У господарській практиці України подання про вживання спеціальних санкцій виносять, в основному, органи державної податкової служби - близько 85 %, оскільки під час податкових перевірок виявляються порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.

Як правило, після відповідного представлення Міністерства економіки з питань Європейської інтеграції України ухвалюється рішення про вживання санкцій. Виняток становлять лише окремі правопорушення, наприклад, у випадку, коли у крупного експортера невелика заборгованість за зовнішньоекономічними контрактами порівняно із загальним обсягом продажів. Кожний такий випадок розглядається в робочому порядку за узгодженням з органом, що направив подання. Таким чином, вживання даних норм може носити і диференційований характер.

Вживання санкцій має важливе значення для регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Вірність введення відповідальності за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність підтверджується наявністю аналогічних правових інститутів в економічно розвинених країнах Європи та Америки. Відсутність подібної відповідальності призвела б до хаосу у сфері ЗЕД.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, які здійснили експорт або імпорт товарів, робіт, послуг з бартерного договору, зобов'язані протягом п'яти робочих днів з дня підписання акту або іншого документа, що засвідчує виконання робіт або надання послуг, повідомити органи державної митної служби України (при імпорті або експорті за договором товарів) або органи державної податкової служби України (при імпорті або експорті роботи чи послуги) про факт здійснення експорту товарів (робіт, послуг). За кожний день неподання або невчасного надання вказаної інформації нараховується пеня у розмірі одного відсотка вартості експортованих товарів (робіт, послуг) за кожний день прострочення.

Відповідно до Наказу Кабінету Міністрів і Національного банку України від 12.02.1998 р. № 1968 "Про посилення контролю за проведенням розрахунків резидентів і нерезидентів за зовнішньоекономічними операціями" у разі вживання до суб'єкта ЗЕД - резидента відповідно до ст. 37 Закону України "Про ЗЕД" спеціальної санкції - тимчасового припинення зовнішньоекономічної діяльності, уповноважені банки не приймають від нього доручень на перерахування коштів на користь нерезидентів. У випадку вживання до суб'єкта ЗЕД - нерезиденту відповідно до ст. 37 Закону України "Про ЗЕД" спеціальної санкції - тимчасового припинення ЗЕД, уповноважені банки не приймають від резидента доручень на перерахування коштів на користь такого нерезидента. У разі вживання до суб'єктів ЗЕД або іноземних суб'єктів господарської діяльності відповідно до ст. 37 Закону України "Про ЗЕД" спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування уповноважені банки здійснюють розрахунки за зовнішньоекономічними договорами (контрактам) тільки за наявності у резидентів разової індивідуальної ліцензії, що надається органом, який застосував вказану спеціальну санкцію.

Положення про порядок застосування до суб'єктів ЗЕД України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону України "Про ЗЕД" [14], затверджено наказом Міністерства економіки від 17.04.2000 р. № 52.

Індивідуальний режим ліцензування

Індивідуальний режим ліцензування ЗЕД українських суб'єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачає здійснення Міністерством економіки України індивідуального ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції певного вигляду ЗЕД, вказаної у ст. 4 Закону України "Про ЗЕД" [14].

Вживання індивідуального режиму ліцензування як санкції за порушення у сфері ЗЕД, окрім вищезгаданого закону, регламентується:

а) ч. 1 ст. 245 ГК України [7];

б) "Положенням про порядок вживання до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України і іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону України "Про ЗЕД" [14], затвердженим наказом Міністерства економіки України і з питань Європейської інтеграції України від 17.04.2000 р. № 52;

в) "Положенням про порядок видачі разових (індивідуальних) ліцензій", затвердженим наказом того ж міністерства № 47 від 17.04.2000 р., яке встановлює, що разова (індивідуальна) ліцензія є підставою для здійснення окремої зовнішньоекономічної операції суб'єктами ЗЕД, до яких була застосована спеціальна санкція - індивідуальний режим ліцензування.

З метою контролю за діяльністю суб'єктів ЗЕД, які припустилися порушення в цій сфері, оформляється разова (індивідуальна) ліцензія, яка видається Міністерством економіки і з питань Європейської інтеграції України або уповноваженими ним органами. Разова (індивідуальна) ліцензія є підставою для митного оформлення товарів і здійснення зовнішньоекономічних розрахункових операцій суб'єктів ЗЕД, до яких були застосовані спеціальні санкції. Ліцензія видається на період не менший, ніж необхідно для здійснення відповідної зовнішньоекономічної операції і не підлягає переданню іншим особам [5].

Тимчасове припинення ЗЕД

Тимчасове припинення ЗЕД щодо українських суб'єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів господарської діяльності означає позбавлення права займатися всіма видами ЗЕД, передбаченими ст. 4 Закону України "Про ЗЕД", за виключенням:

– завершення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, при яких з боку українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності були перераховані кошти до вживання цієї санкції;

– завершення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями за продукцію, яка була відправлена за межі України українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або відправлена до України іноземними суб'єктами господарської діяльності до застосування цієї санкції.

Санкції у вигляді тимчасового припинення зовнішньоекономічної діяльності можуть застосовуватися Міністерством економіки України до суб'єктів ЗЕД у випадку здійснення ними дій у сфері зовнішньоекономічних відносин:

– які можуть пошкодити інтересам національної економічної безпеки;

– які призводять до порушень міжнародних зобов'язань України;

– якщо суб'єкт ЗЕД, до якого раніше була застосована санкція - індивідуальний режим ліцензування, протягом року після її застосування не вжив заходів з приведення своєї діяльності у відповідність з вимогами чинного законодавства у сфері зовнішньоекономічних відносин [14].

Специфіка господарської відповідальності за деякими видами зовнішньоекономічної діяльно

Господарська відповідальність за порушення валютного законодавства

Враховуючи специфіку зовнішньоекономічної діяльності, особливої уваги заслуговують санкції за порушення валютного законодавства.

Відповідно до ст. 386 ГК України суб'єкти ЗЕД мають право відкривати будь-які не заборонені законом валютні рахунки в банківських установах, розташованих на території інших держав. Порядок відкриття валютних рахунків у банківських установах на території інших держав регулюється законодавством відповідної держави. У разі відкриття валютного рахунку в банківській установі за межами України суб'єкт ЗЕД зобов'язаний повідомити про це Національний банк України не пізніше ніж в триденний термін. Порушення цієї вимоги спричиняє адміністративно-господарську відповідальність в порядку, встановленому законом. Відкриття валютного рахунку в установі банку за межами України суб'єктом ЗЕД, в статутній фундації якого є частка державного майна, здійснюється за узгодженням з Фундацією державного майна України. Суб'єкти ЗЕД зобов'язані надавати відомості про використання своїх валютних рахунків податковим органам в порядку, встановленому законодавством. Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті суб'єктами ЗЕД встановлюється законом [7].

Порядок розрахунків в іноземній валюті суб'єктами ЗЕД встановлюється Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР. За загальним правилом виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках в терміни, зазначені в контракті, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується, а у разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акту або іншого документа, що свідчить про виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Порушення резидентами законодавчо встановлених термінів тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % суми неотриманої виручки в іноземній валюті, перерахованій в грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості [17].

Ст. 387 ГК України встановлює, що суб'єкти ЗЕД після сплати передбачених законом податків і зборів (обов'язкових платежів) самостійно розпоряджаються валютною виручкою від проведених ними операцій, окрім випадків, визначених законом. Законом може бути впроваджений режим обов'язкового розподілу виручки від зовнішньоекономічних операцій в іноземній валюті між суб'єктами ЗЕД і уповноваженими державними валютними фундаціями, а також порядок і розміри відрахувань іноземної валюти. Інформація про упровадження вказаного режиму повинна бути опублікована в офіційному друкованому органі Кабінетом Міністрів України не пізніше, ніж за два місяці до упровадження цього режиму.

До того ж, згідно з ч. 2 ст. 245 ГК України при недобросовісній конкуренції, незаконному розміщенні валютних цінностей на рахунках і внесках за межами України, а також в інших випадках, при діях, що спричиняють збиток економіці України, експортно-імпортні операції таких суб'єктів господарювання припиняються на умовах і в порядку, передбачених законом [7].

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" встановлена відповідальність за порушення положень чинного валютного законодавства.

Ст. 16 даного Декрету передбачає відповідальність за такі порушення валютного законодавства:

1. Незаконні скупки, продаж, обмін або використання валютних цінностей як засоби платежу або як застави, тобто здійснення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії), якщо наявність такого дозволу (ліцензії) є обов'язковою, тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України;

2. До резидентів, нерезидентів, винних в порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю застосовуються наступні заходи відповідальності (фінансові санкції):

– за здійснення операцій з валютними цінностями без отримання генеральної ліцензії Національного банку України - штраф в сумі, еквівалентній сумі (вартості) вказаних валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку з Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення;

– за здійснення операцій з валютними цінностями без отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України - штраф в сумі, еквівалентній сумі вказаних валютних цінностей, перерахованій у валюті України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій;

– за торгівлю іноземною валютою банками й іншими кредитно-фінансовими установами без отримання ліцензії Національного банку України та (або) з порушенням порядку і умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним банком України - штраф в сумі, еквівалентній сумі вартості вказаних валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку з Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення;

– за невиконання уповноваженими банками належних обов'язків - позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі, встановлюваному Національним банком України;

– за порушення резидентами порядку розрахунків - штраф в розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, які використовувалися при розрахунках, перерахованої у валюті України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків;

– за невчасне подання, приховування або спотворення звітності про валютні операції - штраф в сумі, встановлюваній Національним банком України;

– за невиконання резидентами вимог по декларуванню валютних цінностей й іншого майна - штраф в сумі, встановленій Національним банком України [18].

Ці санкції застосовуються Національним банком України і за його визначенням підлеглими йому установами. Оскарження справ щодо накладення стягнень Ведеться в судовому порядку.

Суми стягнутих штрафів направляються до державного бюджету України.

Господарська відповідальність за порушення порядку здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.

З метою подальшого удосконалення організації наявного обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за дотриманням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку Ведення операцій з готівкою в національній валюті, посилення відповідальності за дотримання ними норм з регулювання обігу готівки і виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фундаціями був виданий Указ Президента "Про штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. № 436/95, в якому закріплювалося, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами і особами без громадянства, суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через яких повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, встановлюваних Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

– за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі суми, виявленої понадлімітної готівки за кожний день;

– за неоприбутковування (неповне та/або невчасне) оприбутковування в касах готівки - в п'ятикратному розмірі неоприбутковуваної суми;

– за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (окрім засобів, отриманих з кас установ банків) на виплати, пов'язані з оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних) обставин), за наявності податкової заборгованості - у розмірі здійснених виплат;

– за перевищення встановлених термінів використання виданих під звіт готівок, а також за видачу наявних засобів під звіт без повного звіту про раніше видані кошти - у розмірі 25 % виданих під звіт сум;

– за проведення готівкових розрахунків без представлення одержувачем засобів платіжного документу (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем наявних засобів - у розмірі сплачених засобів;

– за використання отриманих в установі банку наявних засобів не за цільовим призначенням - у розмірі витраченої готівки.

Правила організації контролю за дотриманням норм з регулювання обігу готівки встановлюються Національним банком України за узгодженням з Державною податковою адміністрацією України. Штрафи в повному обсязі стягаються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством.

Для законного здійснення перекладу грошей за розрахунками за зовнішньоекономічними операціями (акредитив, інкасо, трансферти тощо) був прийнятий Закон України "Про платіжні системи і переказ грошей в Україні" від 5.04.2001 р. № 2346-III, відповідно до ст. 32 якого була передбачена відповідальність банків при здійсненні перекладу. Так, якщо всупереч отриманому документу на відгук сума перекладу була списана з рахунку платника і переведена одержувачу, повернення одержувачем платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. В цьому випадку банк, що не виконав документ на відгук або що прострочив його передачу банку платнику, повинен сплатити платнику штраф у розмірі 1 % суми переказу.

Стаття 36 цього ж закону передбачає відповідальність установ небанківських платіжних систем. Так, у разі втрати суми перекладу, установа - член платіжної системи, повинна повернути ініціатору цю суму, сплачену вартість наданих послуг, а також сплатити штраф у розмірі 25 % сплаченої вартості наданих послуг [16].

Господарська відповідальність при здійсненні деяких видів ЗЕД.

Відповідальність за порушення вимог законодавства в області державного експортного контролю регулюється Законом України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення і подвійного використання" від 20.02.2003 р. № 549-IV, відповідно до ст. 24 якого порушеннями вимог законодавства в області державного експортного контролю є:

1) проведення діяльності, пов'язаної з міжнародними передачами товарів, без отримання в установленому порядку дозволу, висновку або документа про гарантії;

2) здійснення міжнародних передач товарів на підставі дозволів, висновків або документів про гарантії, отримані шляхом представлення підроблених документів або документів, що містять недостовірні відомості;

3) висновок зовнішньоекономічних договорів (контрактів) за міжнародними передачами яких-небудь товарів або участь в їх виконанні яким-небудь іншим способом, ніж передбаченим у законодавстві, якщо суб'єкту ЗЕД стало відомо, що такі товари можуть бути використані іноземною державою або іноземним суб'єктом господарської діяльності з метою створення зброї масового знищення або засобів її доставки;

4) здійснення міжнародної передачі товару, не дивлячись на те, що суб'єкту ЗЕД стало відомо, що товар буде використаний в інших цілях або іншим кінцевим споживачем, ніж це було визначено в зовнішньоекономічному договорі (контракті) або пов'язаних з ним документах, на підставі яких був отриманий дозвіл, висновок або міжнародний імпортний сертифікат;

5) навмисне приховування відомостей, що мають значення для вирішення питання про надання дозволу, висновку або міжнародного імпортного сертифікату;

6) здійснення міжнародних передач товарів з порушеннями умов, визначених в дозволах, висновках або міжнародних імпортних сертифікатах, у тому числі після внесення без узгодження із спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю змін в зовнішньоекономічний договір (контракт), найменувань і реквізитів експортерів, імпортерів, посередників і кінцевих споживачів, а також найменувань товарів, що стосуються, зобов'язань про їх кінцеве використання і надання відповідних документів про гарантії;

7) проведення переговорів, пов'язаних з висновком зовнішньоекономічних договорів (контрактів) зі здійснення експорту товарів військового призначення, а також товарів подвійного використання, на поставки яких у відповідну іноземну державу встановлено часткове ембарго, без отримання відповідного позитивного висновку спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю;

8) неуявлення або невчасне представлення спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю звітів і відповідних документів про підсумки проведення переговорів, а також про фактично здійснені міжнародні передачі товарів військового призначення і подвійного використання на підставі отриманих дозволів або висновків, а також про використання цих товарів в заявлених цілях;

9) створення перешкод для виконання службових обов'язків посадовцями спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю й інших державних органів, що здійснюють державний експортний контроль, під час виконання ними своїх службових зобов'язань або невиконання законних вимог цих осіб;

10) безпідставна відмова в наданні інформації і документів, витребуваних спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю або іншим державним органом, що здійснює державний експортний контроль в межах своїх повноважень, їх навмисне спотворення або приховування;

11) навмисне знищення документів, пов'язаних з укладанням і виконанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) зі здійснення міжнародних передач товарів, на підставі яких були отримані дозволи, висновки або міжнародні імпортні сертифікати, до закінчення терміну їх зберігання [12].

Спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань державного експортного контролю накладає на суб'єктів здійснення міжнародних передач товарів - юридичних осіб штрафи:

– за порушення, вказані в пп. 2, 3, 4 у розмірі 150 % вартості товарів, які були об'єктом відповідної міжнародної передачі;

– за порушення, передбачені пп. 5, 6, 7 - у розмірі 100 % вартості товарів, які були об'єктом відповідної міжнародної передачі;

– за порушення, передбачені пп. 8, 12 у розмірі 1000 н. п. м. д. г.;

– за порушення, передбачені п. 9 - у розмірі 500 н. п. м. д. г.;

– за порушення, передбачені пп. 10, 11 - у розмірі 100 н. п. м. д. г.

Відповідальність за порушення законодавства про виняткову (морську) економічну зону України регулюється Законом України "Про виняткову (морську) економічну зону України" від 16.05.1995 р. № 162/95-ВР, ст. 22 якого передбачає відповідальність за незаконну розвідку або розробку природних ресурсів виняткової (морської) економічної зони України, а також створення штучних островів, будівництво установок і споруд, встановлення навкруги них зон безпеки без дозволу спеціально уповноваженого органу України - спричиняє за собою накладення штрафу від 440 до 4000 н. п. м. д. г., або конфіскацію засобів і знарядь, із застосуванням яких вчинені порушення, або без неї; ст. 23 вищезгаданого закону передбачає відповідальність за незабезпечення установок або інших споруд, що знаходяться у винятковій (морській) економічній зоні України, постійними засобами попередження про їх наявність, порушення правил підтримки цих засобів в належному стані або порушення правил ліквідації тих споруд, експлуатація яких остаточно була припинена, у вигляді штрафу від 270 до 4000 н. н. м. д. г.; ст. 24 передбачає відповідальність за незаконну здобич природних ресурсів у межах виняткової (морської) економічної зони України у вигляді штрафу від 440 до 6000 н. п. м. д. г. з конфіскацією засобів і знарядь, із застосуванням яких вчинені порушення, або без неї, з безвідплатним вилученням незаконно здобутих ресурсів; ст. 25 передбачає відповідальність за незаконне ведення у винятковій (морській) економічній зоні України морських наукових досліджень у вигляді штрафу від 90 до 2600 н. п. м. д. г.; ст. 26 передбачає відповідальність за незаконне забруднення будь-яким чином морського середовища виняткової (морський) економічної зони України у вигляді штрафу від 660 до 6600 н. п. м. д. г. з конфіскацією морського, повітряного судна або споруди, з якої вчинено забруднення, або без неї.

Відповідальність за порушення суб'єктами ЗЕД митних правил передбачається Митним Кодексом України від 11.07.2002 р. № 92-IV.

Так, ст. 329 МК України передбачає відповідальність за порушення режиму митного контролю у вигляді штрафу в розмірі до 100 н. п. м. д. г.

Ст. 330 МК України передбачає відповідальність за непредставлення митному органу документів, необхідних для здійснення митного контролю у вигляді попередження або штрафу в розмірі до 10 н. п. м. д. г.

Ст. 331 МК України передбачає відповідальність за видачу товарів, транспортних засобів без дозволу митного органу або їх втрати у вигляді штрафу в розмірі від 500 до 1000 н. п. м. д. г.

Ст. 332 МК України передбачає відповідальність за недоставлення до митних органів товарів, транспортних засобів, документів у вигляді штрафу в розмірі від 50 до 100 н. п. м. д. г.

Ст. 333 МК України передбачає відповідальність за незупинку транспортного засобу у вигляді штрафу в розмірі до 5 н. п. м. д. г.

Ст. 334 МК України передбачає відповідальність за зупинку транспортного засобу без дозволу митного органу у вигляді штрафу в розмірі до 10 н. п. м. д. г.

Ст. 335 МК України передбачає відповідальність за причалювання до судів, що знаходяться під митним контролем у вигляді попередження або штрафу до 30 н. п. м. д. г.

Ст. 336 МК України передбачає відповідальність за неправомірні операції з товарами, транспортними засобами, що знаходяться під митним контролем, зміна їх стану, користування і розпорядження ними у вигляді штрафу в розмірі від 50 до 500 н. п. м. д. г.

Ст. 337 МК України передбачає відповідальність за вантажні та інші операції, що проводяться без дозволу митного органу у вигляді штрафу в розмірі до 20 н. п. м. д. г.

Ст. 338 МК України передбачає відповідальність за попередження або втрату митного забезпечення у вигляді штрафу в розмірі до 20 н. п. м. д. г.

Ст. 339 МК України передбачає відповідальність за порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю у вигляді штрафу в розмірі від 50 до 100 н. п. м. д. г.

Ст. 340 МК України передбачає відповідальність за недекларування товарів, транспортних засобів у вигляді штрафу в розмірі від 100 до 1000 н. п. м. д. г. або конфіскацію цих товарів, транспортних засобів.

Ст. 342 МК України передбачає відповідальність за перешкоду посадовцю митного органу в доступі до товарів, транспортних засобів і документів у вигляді штрафу в розмірі до 30 н. п. м. д. г.

Ст. 343 МК України передбачає відповідальність за ненадання митному органу звітності з товарів, що знаходяться під митним контролем або на територіях спеціальних митних зон у вигляді штрафу в розмірі від 3 до 50 н. п. м. д. г.

Ст. 344 МК України передбачає відповідальність за непредставлення митному органу документів і зразків товарів для проведення дослідження (аналізу, експертизи) у вигляді попередження або штрафу в розмірі до 30 н. п. м. д. г.

Ст. 345 МК України передбачає відповідальність за причалювання до судів, що знаходяться під митним контролем у вигляді попередження або штрафу в розмірі до 30 н. п. м. д. г.

Ст. 346 МК України передбачає відповідальність за неправомірні операції з товарами, транспортними засобами, що знаходяться під митним контролем, зміну їх стану, користування і розпорядження ними у вигляді штрафу в розмірі від 50 до 150 н. п. м. д. г. або конфіскацію цих товарів, транспортних засобів [11].

Особливості господарської відповідальності за договором перевезення

Особливу увагу при розгляді господарської відповідальності необхідно приділити господарській відповідальності сторін за окремими видами зовнішньоекономічних договорів. Найбільш цікавою і врегульованою є відповідальність перевізника за договором перевезення вантажу.

При перевезеннях вантажів морським транспортом перевізник несе відповідальність за збереження вантажу і виконання договору відповідно до розділу IV Кодексу торговельного мореплавання України від 23 травня 1995 р. № 176/95-ВР.

Перевізник несе відповідальність за втрату або пошкодження прийнятого для перевезення вантажу в розмірах:

– за втрату вантажу - у розмірі вартості втраченого вантажу;

– за пошкодження вантажу - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість;

– у разі втрати вантажу, прийнятого для перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної вартості вантажу;

– за перевезення вантажу з оголошеною цінністю з відправника або одержувача стягується додаткова плата, розмір якої визначається договором морського перевезення вантажу;

– перевізник повертає отриманий ним фрахт, якщо він не входить у вартість втраченого або пошкодженого вантажу.

Перевізник не несе відповідальності за втрату або пошкодження прийнятого для перевезення вантажу або за прострочення його доставки, якщо доведе, що втрата, пошкодження або прострочення відбулися внаслідок: