У посередників вчинення злочину можуть бути знайдені знаряддя злочину, бойові припаси до зброї, деталі вибухового пристрою, якщо він забезпечує ними виконавців, різноманітні записи, які свідчать про його звґязки з виконавцем та організатором даного та інших вбивств, вчинених на замовлення.

У організатора необхідно шукати документи, які свідчать про його зацікавленість в організації такого вбивства:

його боргові розписки;

документи, які свідчать про те, що він винен потерпілому значну суму коштів;

банківські та інші документи, які вказують на наявність звґязків з установою, підприємством, фірмою, різноманітними фондами, де працював потерпілий;

особливо ті документи, в яких є претензії, вимоги до структур, які знаходяться під керівництвом замовника…

Також необхідно шукати фотознімки із зображенням зовнішності потерпілого, його будинку, офісу, записів, в яких містяться дані про потерпілого (його адреса, номер телефона, розпорядок дня, звички, систему охорони тощо) у особи, яка організувала вчинення злочину, а також у інших осіб - посередників і виконавців. При наявності вдома або на робочому місці компґютера, електронної пошти, інших пристроїв, слід за допомогою спеціаліста шукати записи на електронних носіях (на вінчестері, дискетах, в поштовому ящику - на сервері, де знаходиться адреса електронної пошти тощо). Їх вилучення та подальше вивчення слід проводити за допомогою спеціаліста по електронній техніці, якій має досвід роботи не тільки з відкритою інформацією, але і з файлами, які недоступні до простого користувача.

Якщо знаряддям злочину є зброя, яка покинута на місці вчинення злочину, то у злочинців слід шукати документи, які дозволяють встановити її придбання саме цими особами, встановити шляхи її придбання. Предметом пошуку також повинні бути документи, які прямо чи опосередковано свідчать про звґязок осіб, які організували, вчинили злочин з тими чи іншими злочинними організаціями.

У потерпілого в ході обшуку, як за місцем проживання, так і з а місцем роботи обґєктом пошуку є документи, які свідчать про наявність особистих, комерційних чи інших звґязків з особою, яка підозрюється в організації вчинення вбивства, звґязок потерпілого з злочинними угрупуваннями: документи, які свідчать про плани потерпілого, які могли б суперечити інтересам конкретної злочинної організації.

Ефективність проведення обшуку обумовлена його ретельним готуванням та раптовістю його проведення. Підготовка до проведення обшуку включає в себе збір орієнтуючих відомостей, підбір учасників проведення обшуку і відповідних технічних засобів.

Збір орієнтуючих відомостей полягає у тому, що отримуються дані про те, де, по якій адресі та що на конкретно необхідно спрямувати зусилля по проведенню пошуку, тобто визначити що необхідно шукати. Предмети, які розшукуються можуть бути знайдені як за місцем проживання та по місцю роботи осіб, що обшукуються так і у їх родичів, знайомих підозрюваного, обвинуваченого та потерпілого.

Відомості про знаряддя злочину та його ознаках можна отримати із протоколів огляду пошкоджень на одежі і на трупі, висновків експертиз, допитів свідків. Пошук зброї, тайників, де вона може бути схована, а також інших предметів здійснюється за допомогою спеціалістів і відповідної криміналістичної техніки. При цьому необхідно враховувати рекомендації, розроблені в криміналістиці, по застосуванню таких технічних засобів, як щупи, магнітні шукачі, металошукачі, ультрафіолетові освітлювачі, здеркала для огляду важкодоступних місць.

Вилувені предмети і документи описуються в протоколі обшуку, при необхідності фотографуються. При виявленні тайників бажано зняти на відео- або кінокамеру процес його вскриття, його вигляд, момент вилучення схованих в ньому речей та предметів, самі предмети.

При розслідуванні вбивств на замовлення впізнання підозрюваного свідками являється джерелом отримання доказів, які мають значну цінність для слідства.

Для того, щоб результати предґявлення для впізнання стали доказами по справі, необхідно неухильно дотримуватися ст.ст.174;176.

Перед предґявленням для впізнання особа, яка буде впізнавати підозрюваного повинна бути попередньо ретельно допитана про обставини при яких вона бачила підозрюваного, про прикмети, по яким вона може провести впізнання, про що складається протокол допиту. Далі впізнаючого попереджують про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, а, коли впізнаючим є свідок він також попереджається про відповідальність за відмову або ухилення від дачі показань. Особі, яка впізнається в присутності понятих пропонують зайняти будь-яке місце серед сторонніх осіб, які повинні бути схожими до нього по ознакам зовнішності. Особа, яка впізнається також не повинна відрізнятись від інших осіб ознаками, що свідчать про його перебування під вартою, наприклад, відсутністю шнурків від взуття, одягом не за сезоном, небритістю тощо.

Про предґявлення для впізнання складається протокол з додержанням ст.ст. 84; 85 КПК, де в обовґязковому порядку зазначається про попередження свідків про кримінальну відповідальність та про вільний вибір особою, що підлягає впізнанню свого місця серед інших осіб.

При впізнанні осіб, які підозрюються у вчиненні вбивств на замовлення, як правило, свіди побоюються майбутньої розправи з боку злочинних організацій, до якої належав підозрюваний. В такому випадку впізнання може бути проведено поза візуальним спостереженням того, кого впізнають Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” від 23.12.1993р., з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 52³; 174 КПК. Це може досягатися:

зміною або маскуванням зовнішності впізноючої особи;

проведенням впізнання за допомогою відеотехніки;

проведення впізнання через вузький отвір у непрозорій поверхні, яка розділяє впізнаючого з впізнаваємим;

використанням контрастного освітлення;

проведення впізнання у спеціальних кімнатах.

В будь-якому випадку впізнання проводиться за участю понятих і особа, яка впізнає не розкривається.

Рекомендується предґявлення для впізнання проводити у спеціальних приміщення, які поділені надвоє перегородкою зі спеціального скла, яке прозоре з однієї сторони і має окремі виходи. При такому впізнанні обовґязковою є присутність осіб, які здійснюють заходи безпеки. Для проведення впізнання поза візуальним спостереженням залучаються чотири понятих, які повинні пересвідчитися у впізнанні такої особи поза візуальним спостереженням того, кого впізнають і засвідчити таке впізнання. Два поняті знаходяться в приміщенні разом з впізнаючою особою, а інші два - з особою, яку впізнають. При цьому слід памґятати, що, оскільки таке впізнання насить обмежений характер, то таке обмеження поширюється і на захисника підозрюваного.

Якщо впізнання проводиться через вузький отвір, необхідно, щоб один понятий знаходився з особою, яка впізнається (підозрюваним), спостерігаючи за порядком зайняття ним свого місця серед предґявляємих для впізнання осіб та відсутністю зміни його місця в процесі подальшого проведення слідчої дії. Інший понятий повинен знаходитись впізнаючим (свідком) в іншому приміщенні, який після огляду через вузький отвір заявляє про те, що він впізнає особу, яка знаходиться, наприклад, посередині, перша, друга… Факт впізнання посвідчується понятим, який переходить в приміщення з впізнаваємим тільки зі слідчим. Слідчий оголошує, що “громадянин” впізнав таку особу.

Впізнання за допомогою відеотехніки відрізняється від попереднього способу впізнання тим, що зображення предґявляємих для впізнання осіб передається на монітор, що знаходиться в іншому приміщенні або записується на відеоплівку і відразу ж переглядається впізнаючим на тому ж моніторі. При цьому оператор повинен однаково по часу і по ракурсу фіксувати зовнішній вигляд всіх осіб, в тому числі і впізнаваємого, не приділяючи при цьому особливої уваги підозрюваному тобто не “підказуючи” його впізнаючій особі.

Проведення впізнання зі зміною зовнішності або її маскуванням можливо тільки із згодою на те впізнаваючого. У якості елементів маскування можуть використовуватися парики, накладні вуса та борода, маски, темні окуляри. Одяг, взуття, головний убір та інші предмети (прикраси і т.п.) не повинні мати особливих яскравих прикмет.

Впізнаючий не називається по прізвищу. Слідчий повинен звертатися до нього “громадянин”, запропонувати йому вказати жестом на особу, яку він впізнав. Для того щоб виключити непорозуміння, повґязані з тлумаченням жестів, впізнаваємий разом з іншими особами повинні знаходитись один від одного на відстані не меншій від одного метра.

Співробітники міліції повинні ретельно стежити за поведінкою підозрюваного і бути готовими попередити будь-які намагання зірвати засоби маскування з впізнаючої особи, але при цьому не можна, щоб вони стояли поряд з підозрюваним, тим самим викриваючи його.

При проведенні впізнання із застосуванням контрастного освітлення впізнаваємого заводять разом із іншими особами до кімнати, яка з однієї сторони яскраво освітлена освітлюваними приладами, а з іншої сторони затемнена. Свідок запрошується до затемненої частини кімнати, де у присутності понятих та слідчого вказує на особу, яку бачив на місці вчинення злочину або в іншому місці в залежності від конкретної ситуації.

З метою забезпечення безпеки свідків можуть проводитися і інші заходи: анкетні дані впізнаючаго до протоколу слідчої дії не вносяться. Вони фіксуються на окремій картці, яка до кримінальної справи не приєднується - вона зберігається у слідчого і передається в опечатаному конверті в суд разом зі справою.

В процесі впізнання можливі провокаційні дії особою, яка впізнається (виконавцем злочину, посередником тощо) і впевнена, що її впізнають. Ці дії можуть бути спрямовані на зривання слідчої дії та затруднення його проведення у майбутньому, наприклад, вигуки, погрози жестами та ін. Для того щоб уникнути цього, необхідно дуже серйозно підійти до вибору моменту предґявлення до впізнання.

Проводити впізнання найбільш доцільно, коли підозрюваний повністю ізольований від звґязку з іншими учасниками злочину (з організатором, посередниками, іншими членами злочинного угрупування), які залишились на свободі. Якщо відомо, що він не має ніякої моральної підтримки або будь-яких обіцянок від інших учасників злочину, вичерпав всі можливості змінити запобіжні заходи про його тримання під вартою на більш мґякі, тобто нібито змирився із своїм положенням і відчув неминуче покарання за вчинений злочин. Така ситуація сприяє психологічній стійкості підозрюваного, зняття його напруження та нормальній поведінці під час проведення слідчих дій.

В такому випадку, коли немає підстав побоюватися помсти впізнаючій особі з боку залишившихся на волі осіб-співучасників злочину і можна прогнозувати нормальну поведінку підозрюваного, впізнання проводиться у звичайному порядку.

Після проведення впізнання особи, підозрюваної у вчиненні вбивства на замовлення у відповідності до ст.ст. 84; 85; 85² КПК складається протокол.

Якщо впізнання проводилося поза візуальним спостереженням підозрюваного, то окрім всього, детально описується місце, де знаходилася впізнаюча особа, хто з понятих знаходився при ній, яким чином впзнаючий спостерігав за запрошеними для впізнання особами, порядок, в якому були розташовані ці особи, хто з понятих знаходився з ними. Констатується незмінність встановленого порядку. Детально описується висновок впізнаваючого, перераховуються прикмети, за якими він впізнав підозрюваного. Бажано додати до протоколу фотографії, на яких зафіксовано росташування предґявлених до впізнання осіб, а також повідомлення слідчого (в присутності понятих) про впізнання особи, на яку перед цим вказав впізнаючий.

Відтворення обстановки і обставин події - це слідча дія, яка проводиться з метою перевірки і уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого або даних, одержаних при провадженні слідчих дій. З метою відтворення слідчий може виїхати на місце події і в присутності понятих, а в необхідних випадках за участю спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрюваного або обвинуваченого відтворити обстановку і умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності.

Слід памґятати, що предметом відтворення є не будь-які показання допитуємої особи, а лише ті, які тим чи іншим чином повґязоні з місцем вчинення злочину.

Під час відтворення слідчому необхідно працювати з інформацією, яка походить із наступних джерел і при її співставленні можна отримати реальну картину обставин, при яких було вчинено злочин:

інформація, яка міститься в свідченнях, що перевіряються;

інформація, яка міститься в поясненнях особи з якою проводиться ця слідча дія;

інформація, джерелом якої є реальна обстановка на місці у взаємозвґязку з окремими обставинами вчинення злочину;

інформація, отримана в результаті такої слідчої дії, як огляд місця події. Криминалистика: Учебник/под ред.И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова. - М.:Юрид. лит.,1988-672 с.

Якщо ці джерела інформації не будуть співпадати з тією інформацією, яка буде отримана в результаті проведення відтворення, то це буде означати, що існують учасники кримінального процесу, які дають неправдиві показання. Наприклад, свідки злочину (якщо відтворення підозрюваним обставин події співпадає з даними, які були отримані в результаті огляду місця вчинення злочину), або підозрюваним (у випадку неспівпадання його показань з показаннями свідків та інформацією, отриманою під час огляду місця події).

Для того, щоб провести відтворення обстановки і обставин події необхідні щоб були певні умови. Перш за все необхідно щоб були детальні показання особи про обставини вчинення злочину. Зокрема виконавець повинен вказати звідки було вчинено постріл з якої зброї, в якому положенні був потерпілий тощо. Другою необхідною умовою проведення відтворення є добровільна згода підозрюваного на проведення цієї слідчої дії.

Перед проведенням відтворення необхідно виконати наступні дії:

повторно допитати підозрюваного у випадку, якщо попередні показання неконкретні з метою уточнення і деталізації відомостей про обстановку і предметах на місці майбутнього проведення відтворення.

Визначити коло учасників проведення відтворення. Для проведення цієї слідчої дії залучаються такі особи:

Слідчий;

Особа, щодо якої проводиться відтворення;

Поняті;

Спеціаліст (кіно- відеооператор або фотограф);

Допоміжний персонал, який виділяється для охорони підозрюваного та забезпечення необхідного порядку.

Намітити час проведення відтворення. При проведенні відтворення вбивства, вчиненого на замовлення, яке було вчинено на відкритій місцевості, необхідно обрати такий час, який би забезпечував такіж умови, як і при вчиненні злочину (якщо вбивство вчинено в пізній час, то відповідно і відтворення повинно проводитись в такий же час).

Провести інструктаж учасників, розґяснити їм мету та порядок майбутнього відтворення. Стосовно особи щодо якої проводиться відтворення, то їй слідчій у присутності понятих розґяснює, що ця слідча дія є добровільною і йому необхідно буде вказати шлях до місця події, обстановку, конкретні предмети і обставини на місці події, розґяснити їх звґязок з перевіряємою подією. Понятим розґясняються їх права і обовґязки, а також те, що вони повинні відмічати самостійність дій підозрюваного, неприпустимість підказок, тиску на нього.

Підготувати необхідну апаратуру, транспорт і допоміжні засоби, які необхідні для успішного проведення відтворення.

Намітити місце, з якого необхідно розпочати відтворення, бажано, щобтаким місцем було те, звідки кілер виїхав на місце вчинення злочину.

Після закінчення підготовчих заходів, метою проведення яких є забезпечення успішного проведення слідчої дії, слідчий переходить беспосередньо до проведення самого відтворення.

Коли всі учасники прибули на місце, з якого було намічено розпочати відтворення, спеціаліст по відеозапису включає відеокамеру з за вказівкою слідчого, який оголошує час проведення відтворення обстановки і обставин події і зазначає про його початок. Слідчий пропонує підозрюваному вказати шлях до місця події, після чого вся група іде у вказане підозрюваним місце, при чому підозрюваний повинен іти попереду та спрямовувати рух всієї групи. Він повинен іди самостійно без будь-яких підказок та зазначати про орієнтири, якими він керується та про значимі для проведення відтворення місця, наприклад, місця зустрічі потерпілого з особою, яка вказала на жертву, місце, де виконавець чекав на злочинця, щоб привести в дію вибуховий пристрій, закладений в автомобіль тощо.

Після прибуття на місце події підозрюваний вказує на загальні межі місця вчинення злочину, обстановку, предмети і обставини вчинення злочину, про які він раніше дав показання, пояснює їх звґязок з перевіряємиою подією, вказує на зміни, які відбулися в обстановці, вказує на предмети та сліди, яких вже немає на місці проведення відтворення. Виконавцю злочину, чиї показання перевіряються можуть бути запропоновані продемонструвати окремі моменти злочину. Наприклад, якщо потерпілий вчинив опір злочинцю, то вказати, яким чином він його подолав. Для цього можуть бути залучені інші працівники, знаряддя, які були попередньо підготовлені (макети зброї тощо).

На місці проведення відтворення підозрюваному можуть бути задані окремі деталізуючі та уточнюючі питання.

У випадку, якщо підозрюваний під час проведення відтворення вказав на інше місце, в якому можуть бути залишені матеріальні сліди, про яке раніше не згадував, то в такому разі проведення відтворення переривається для проведення огляду вказаного місця, складається протокол огляду місця, в якому вказується все те, що там виявлено, а після цього відновлюється проведення відтворення обстановки і обставин події.

Для фіксації ходу і результатів відтворення використовується протокол, фото- і кінозйомка, звуко- і відеозапис, а також графічний засіб фіксації.

Протокол відтворення обстановки та обставин події складається з додержанням правил ст.85 КПК. Окрім того, в ст.195 зазначено, що в протоколі повинні бути зафіксовані підстави для проведення цієї дії, описуються все, що було виявлено в її ході в тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому самому вигляді, в якому спостерігалось під час проведення відтворення. До протоколу додаються відповідні схеми, фотознімки, плани тощо.

Коли є достатня кількість доказів, які вказують на вчинення особою вбивства на замовлення, слідчий виносить постанову про притягнення цієї особи як обвинуваченого.

Питання про те, яка кількість доказів є достатньою встановлюються слідчим самостійно. Перш за все він повинен визначити, що:

Мало місце саме вбивство на замовлення, а не інший злочин;

Його вчинено, організовано саме даною особою;

В її діянні є всі ознаки даного злочину;

В постанові про притягнення як обвинуваченого повинні бути зазначені наступні моменти:

Особа, яка склала цю постанову із зазначенням прізвища, імґя, по батькові, посади та звання;

Місце і час її складання;

Прізвище, імґя та по батькові обвинуваченого, день, місяць, рік його народження;

Злочин, у вчиненні якого ця особа обвинувачується, час, місце та інші обставини вчинення вбивства;

Стаття кримінального закону, якою передбачений цей злочин (п.11 ч.2 ст.115 з посиланням організатора або підбурювача на ч.ч.3 або 4 ст.27 - якщо вони не є співвиконавцями).

Копія цієї постанови відразу відсилається прокуророві.

Кожна слідча дія проводиться у відповідному порядку. Так само кримінально-процесуальний закон визначає порядок предґявлення обвинувачення особі, що вчинила злочин. Обвинувачення повинно бути предґявлено не пізніше двох днів з моменту винесення слідчим постанови про притягнення особи як обвинуваченого у вчиненні злочину.

При предґявленні обвинувачення особі, яка вчинила вбивство на замовлення безпосередньо, тобто була виконавцем вчинення злочину, була його замовником або посередником вчинення злочину обовґязковою є присутність захисника.

Слідчий, упевнишись у особі обвинуваченого, оголошує йому постанову про притягнення як обвинуваченого та вручає йому копію цієї постанови. Її оголошення може бути у двох формах: шляхом особистого ознайомлення обвинуваченим з нею, а такош шляхом прочитання її вголос самим слідчим.

Наступним моментом предґявлення обвинувачення є розґяснення його суті. Розґяснюючи суть предґявленого обвинувачення, слідчий повинен в дохідливій для обвинуваченого формі розґяснити йому юридичну та іншу спеціальну термінологію, ознайомити його з текстом статті кримінального кодексу.

Про предґявлення обвинувачення, розґяснення його суті і вручення копії постанови слідчий складає протокол, в якому зазначається година і дата предґявлення обвинувачення і який підписується обвинуваченим, захисником і слідчим.

Якщо обвинувачений відмовився підписати постанову і навів мотиви своєї відмови, то в протоколі мають бути зазначині мотиви її непідписання. В такому випадку, прокурор, якому була надіслана копія постанови при необхідності повинен допитати обвинуваченого сам.

У випадку, якщо обвинувачений не володіє мовою, якою ведеться слідство, запрошується перекладач, який усно перекладає обвинуваченому текст постанови і розґяснення слідчого. Про це робиться відмітка на постанові, яка підписується обвинуваченим і перекладачем.

Також обовґязком слідчого є розґяснення обвинуваченому його прав. Права обвинуваченому повинні бути розґяснені при предґявленні йому обвинувачення. Під час провадження досудового слідства обвинувачений має право:

Знати в чому його обвинувачують;

Давати показання щодо предґявленого йому обвинувачення або відмовитись давати показання і відповідати на запитання;

Подавати докази;

Заявляти клопотання про допит свідків, про проведення очної ставки, про проведення експертизи, про витребування і приєднання до справи доказів, а також заявляти клопотання з усіх інших питань, які мають значення для встановлення істини по справі;

Заявляти відвід слідчому, прокуророві, експертові, спеціалістові і перекладачеві;

З дозволу слідчого бути присутнім при проведенні окремих слідчих дій;

Знайомитися з матеріалами справи після закінченнядосудового слідства;

Мати захисника і побачення з ним до першого допиту;

Подавати скарги надії та рішення слідчого і прокурора. ст142 Кримінально-процесуального кодексу

Про розґяснення прав обвинуваченому, слідчий зазначає в постанові про предґявлення обвинувачення, що підписує обвинувачений. Бажано, щоб ці права були не тільки перераховані і розґяснені обвинуваченому, а і записані в цій постанові.

Слідчий зобовґязаний негайно допитати обвинуваченого після його явки або приводу і в усякому разі не пізніше доби після предґявлення йому обвинувачення.

Основною метою допиту обвинуваченого є одержання від нього правдивих показань. Також ця слідча дія є також важливим засобом забезпечення його права давати показання по предґявленому йому обвинуваченню і подавати докази з метою захисту від обвинувачення.

Особа, яка обвинувачується у вчиненні, організації або посередництві у вбивстві повинна бути забезпечена захиснком. Також слід памґятати, що такі особи повинні бути допитані окремо і слідчий повинен забезпечити те, щоб вони не могли зноситись між собою. Давати показання є їх правом, а не обовґязком. У випадку відмови особою давати показання, слідчий зобовґязаний зґясувати причини відмови і розґяснити йому значення його показань длявстановлення істини по справі і захисту його законних інтересів. Закон забороняє домагатись показань обвинуваченого шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів.

Перед тим, як розпочати допит необхідно правильно визначити момент його проведення. Якщо по справі не відомі деякі дані, то слід спочатку їх зґясувати, а вже потім проводити допит, оскільки без цього він буде безкорисним. Слідчий повинен вивчити факти вчиненого злочину. Про менш значні факти виконавець або організатор швидше зізнається. Необхідно також визначити черговість допиту. Як уже зазначалося, першим слід проводити допит того обвинуваченого, чия причетність до злочину є найбільш віддалена, наприклад, посередника, пособника у вчиненні злочину.

Для викриття неправдивих показань криміналістиці відома велика кількість методів. Назву лише деякі з них:

Деталізація показань;

Повторні допити про одні і ті самі факти;

Використання суперечностей показань;

Використання доказів, а також даних, отриманих оперативно-розшуковим шляхом.

Взагалі допит обвинуваченого проводиться із застосуванням таких же самих тактичних прийомів, як і допит підозрюваного, тому детально зупинятись на цьому питанні не буду.

Основним засобом фіксації отриманих показань є протокол допиту. Запис показань у протоколі проводиться від першої особи та по можливості дослівно. В протоколі процес допиту повинен бути відображений максимально повно. Показання повинні бути зафіксовані у тій послідовності, в якій вони викладаються обвинуваченим у своїй вільній розповіді. Після того повинні фіксуватися поставлені запитання та відповіді на них.

Після закінчення допиту слідчий дає обвинуваченому прочитати протокол (ст.145 КПК). За проханням обвинуваченого він може бути прочитаний йому слідчим, про що зазначається в протоколі. Обвинувачений має право вимагати доповнень до протоколу і внесення до нього поправок, які в свою чергу обовґязково повинні бути занесені до протоколу.

Отже, як ми могли з вами переконатися, притягнення особи як обвинуваченого являє собою ключову роль при розслідуванні справи, оскільки саме на цьому етапі ми вже можемо у більш повній мірі говорити про причетність особи як виконавця або організатора у вчиненні вбивства на замовлення. Саме на цьому етапі розслідування особа, яка підозрювалась у вчиненні або організації злочину набуває нового статусу - обвинуваченого у пособництві, організації або вчиненні вбивства на замовлення.

Розділ V

Боротьба з умисними вбивствами є одним з найважливіших завдань правоохоронних органів, перш за все органів внутрішніх справ, прокуратури та суду, на які покладені функції попередження, розкриття та розслідування вбивств Матвійчук В. В. Попередження умисних вбивств апаратами карного розшуку К., 1998 взагалі, і вбивств на замовлення в тому числі.

Прийняття нового Кримінального кодексу України, внесення численних змін до кримінально-процесуального кодексу, проекти інших нормативних актів свідчать про те, що законодавець намагається полегшити профілактичну діяльність правоохоронних органів, а також запобігти вчиненню злочинів у майбутньому.

Попереджувальні заходи повинні проводитись у комплексному порядку. Тільки у такому випадку ми зможемо говорити про реальну їх ефективність.

Розрізняють такі рівні профілактики злочинів:

соціальна профілактика - це профілактичний вплив на динаміку, структуру і причини злочинності вцілому;

кримінологічна профілактика - попередження видів і форм злочинної поведінки, злочинів у певних сферах суспільного життя та злочинів, які вчинюються окремими соціальними групами;

спеціальна профілактика - це профілактика злочинів окремими органами державної виконавчої влади, до компетенції яких входить попередження тих чи інших злочинів;

індивідуальна профілактика - це попередження вчинення злочинів окремими особами, де розглядається кожен факт вчинення злочину окремо і виявляються та усуваються причини вчинення майбутніх злочинів цією особою;

віктимологічна профілактика - виражається у розґяснювальній роботі населенню про те, як можна уникнути злочину, тобто профілактика “провокування” злочинців з боку населення.

Відповідно до характеру покладених завдань, при кожному виді профілактики злочинів, можна розрізняти і заходи профілактики, які будуть мати соціальний, кримінологічний, спеціальний, індивідуальний, а також віктимологічно-попереджувальний характер.

Профілактика злочинів вцілому повинна здійснюватися в усіх сферах суспільного життя. Перш за все таку профілактику повинні здійснювати сімґя, трудові та учбові колективи, громадські обґєднання, правоохоронні органи та інші органи державної влади.

Необхідно проаналізувати рівень злочинності, а зокрема рівень особливо-тяжких злочинів. Вбивства, що вчинюються на побутовому грунті явно переважають інші види вбивств. Останнім часом зменшилася кількість вбивств із застосуванням вогнепальної зброї. Вбивства, що мають ознаки вбивств на замовлення складають дуже малий відсоток у порівнянні з попередніми видами вбивств, але їх суспільна небезпека є чи не найбільша, оскільки вони є найбільш вдало продумані, що само по собі ускладнює їх розслідування, а також жертвами таких посягань є, як правило, особи, які займають значне становище і при вбивстві яких як додатковий обґєкт виникають наслідки у вигляді настабільності в суспільстві. Рівень злочинності підтверджує статистика статистика Аналіз щодо навмисних вбивств на території міста Києва станом з 01.01.1994 р. по 01.01.2001р. ІІ відділ УКР ГУМВС м. Києва.:

Відомо, що вбивства на замовлення частіше всього вчиняються організованими злочинними угрупованнями, і саме діяльність таких субґєктів, як Координаційний комітет по боротьбі з корупцією й організованою злочинністю при Президентові України, спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, Служба безпеки України, Прокуратура України, митні органи і підрозділи прикордонних військ України, органи державної податкової служби та державної контрольно-ревізійної служби.

На сьогоднішній день розроблено і реалізуються різні форми попередження насильницької злочинності, до якої ми можемо віднести організовану злочинність, а також вбивства, вчинені на замовлення. Розрізняють три рівні профілактики злочинів:

Перший рівень забезпечує розвґязання складних соціальних, економічних та інших проблем життя суспільства, здійснення опосередкованого впливу на всі ланки антисуспільної поведінки законодавчим шляхом. Одним із попереджувальних заходів на першому етапі є встановлення такої міри покарання, яка б сприяла попередженню вчиненя злочину. На свідомість особи з антисуспільним спрямуванням поведінки буде впливати сам факт такого покарання та можливість реального застосування при вчинення злочину.

Вбивства на замовлення у абсолютній своїй більшості вчинюють не випадкові злочинці, а певною мірою професіонали. Цей фактор важливо враховувати, адже у попередженні професійної злочинності велике значення приділяється кримінальному законодавству, яке має здійснюватися шляхом удосконалення інституту сукупності злочинів, а також інституту співучасті у вчиненні злочину.

Другий рівень забезпечує вплив на конкретні соціальні групи, в яких відбуваються антисоціальні явища. Необхідне якнайшвидше усунення наявних недоліків, які виступають причинами антисуспільної поведінки у відносинах відповідних соціальних груп.

Третій рівень профілактики - індивідуальний. Індивідуальна профілактична робота поділяється на ранню і безпосередню. Рання профілактика повинна впливати на негативноохарактеризованих осіб, які віддалені від вчинення злочину. Безпосередня профілактика спрямована на попередження та усунення злочинного наміру, у осіб, які запланували вчинення злочину (у яких виник умисел на його вчинення), а також умов вчинення конкретного злочину.

За допомогою таких розмежувань, працівники правоохоронних органів можуть більш вдало планувати заходи по профілактиці як злочинності вцілому, так і окремих її видів. Якщо заходи профілактики не дають бажаних результатів, тоді необхідно вживати заходи попередження злочинів, а у випадках, коли злочин вже розпочато, то припинення його.

У системі правоохоронних органів слідчий являється процесуально незалежною особою, який має широкі владні повноваження для попередження злочинів.

Саме слідчий один із перших починає попереджувальну діяльність. Зокрема виявлення по кримінальній справі обставин (причин і умов), що призвели до вчинення злочину є процесуальним повноваженням слідчого. Завданням слідчого полягає у тому, що він виділяє серед безлічі різноманітніх факторів, що впливають на звинуваченого до і під час вчинення злочину, саме ті, які стали безпосереднім приводом для вчинення злочину.

Отже, слідчий повинен встановити всі дії, які учасники злочину вважали за необхідне виконати з метою досягнення злочинного результату, якщо ці дії у своїй сукупності призвели до цього результату.

Такі причини і умови встановлюються за допомогою таких процесуальних дій, як допити, огляди, обшуки, виїмки, слідчий експеримент, експертизи, впізнання тощо.

Відповідно до ст.23, КПК, органи дізнання, слідчий прокурор при провадженні дізнання і досудового слідства зобовґязані виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню злочинів. Після їх встановлення вони вносять у відповідний державний орган, громадську організацію чи посадовій особі подання про вжиття заходів для усунення цих причин і умов (ст. 23¹ КПК).

Мотивоване подання слідчих органів і прокурора, як окрема ухвала суду, є основним процесуальним документом, за допомогою якого доводять до відома певних осіб і організацій причини і умови, що сприяли вчиненню розслідуємого злочину, і про заходи, яких необхідно вжити для учунення чи нейтралізації таких причин та умов.

Наступною формою профілактичної діяльності слідчого є його взаємодія при проведенні окремих слідчих дій з оперативним апаратом. Така взаємодія допомагає всановити дійсну картину злочину, відштовхуючись від якої, слідчий повинен спрямовувати свою діяльність як по розкриттю злочину, так і на виявлення та ліквідацію причин та умов вчинення злочину.

Особливе значення на вчинення вбивств на замовлення та насильницької злочинності вцілому є незаконне розповсюдження та берігання вогнепальної зброї і вибухових речовин. Горбачевський В.Я. наводить такі статистичні дані з цього приводу:

У половині випадків після вчинення вбивств на замовлення злочинець забирав зброю із собою, у кожному третьому - зброя вилучалась за місцем проживання злочинця, його родичів та знайомих, у кожному пґятому - зброя зберігалась в автомобілі, гаражі або у співучасника, у кожному десятому - злочинець носив зброю з собою.

У будь-якому випадку необхідно проводити розслідування кримінальної справи по факту вчинення даного виду злочину що є одним із заходів щодо усунення причин і умов, які сприяють вчиненню таких злочинів.

Викоринити злочинність неможливо. Як відомо, злочинність завжди залишається на одному і тому ж рівні. Однією з причин відтворення злочинності, в тому числі і професійної є кримінальна субкультура, яка базується на числених кримінальних звичаях і традиціях, тому поряд із загальновиховними заходами, які вживаються державою, важливу роль відіграють заходи спеціальної провілактики у виправно-трудових установах (пенітенціарна профілактика), а також профілактична робота з особами, звільненими від покарання.

Отже підсумовуючи все вище вказане, можна вказати, що першочерговим заходом профілактики є вдосконалення законодавства та підзаконних актів, прияняття нових постанов Пленумом Верховного Суду, які б відповідали чинному кримінальному закону. Також слід памґятати, що профілактична діяльність буде давати відчутні результати тільки у тому випадку, коли вони будуть здійснюватися у комплексному порядку разом з іншими заходами державного впливу на злочинність, а також буде спрямована діяльність усіх державних і недержавних органів та організацій на боротьбу із злочинністю.

Висновок

Останнім часом в Україні простежується тенденція до збільшення вбивств на замовлення. Крім того, вони стають все більше і більше зухвалими, відкритими і жорстокими. Мало того, виконавцями таких вбивств є не тільки чоловіки, а і жінки. Слід хоча б згадати про вбивство голови біржового комітету Української міжбанківської біржі Вадима Гетьмана. При його вчиненні було зроблено шість пострілів (два мимо, три - в живіт, останній - контрольний постріл - у голову за ліве вухо). Знаряддя вбивства - пістолет "ТТ", не виключено з глушником. На місці події сищиками знайдено дві кулі, шість гільз калібру 7,62. Жодних слідів і відбитків пальців немає. За неофіційними даними, більш як п'ять свідків бачили молоду жінку, приблизно 160-170 см зросту, з темним волоссям, одягнуту в чорне. О 19.30 вона ще палила на лавці поблизу будинку. Перед приїздом Гетьмана її бачили біля поштових скриньок у парадному. http://www.day.kiev.ua

В ході своєї роботи я розглянув питання розслідування вбивств, вчинених на замовлення, розглянув як кримінально-правову, так і криміналістичну їх характеристику, а також методику їх розслідування. На основі всього вище сказаного я хотів би запропонувати наступне:

необхідно вдосконалити законодавчу базу:

1 - необхідно доповнити ст 27 ККУ терміном “замовник вчинення злочину”, що було б характерним не тільки для вбивств на замовлення, а і для інших злочинів.

- я хотів би запропонувати таке визначення: замовником є особа, яка внаслідок безпосередньої домовленості з виконавцем злочину, або через посередників схилила його до вчинення злочину з метою досягнення вигідних для себе наслідків.

2 - необхідно ввести інститут професійної злочинності, оскільки при вчиненні злочину особою, яка є “професіоналом” майже у 100% досягаються наслідки злочину і до того ж значно ускладнюється розслідування такого злочину через відсутність слідів злочину. Тому, на мою думку, необхідно доповнити ч.1 ст.67 ККУ пунктом - вчинення злочину особою, яка спеціалізується на їх вчиненні, якщо вона вчинила цей злочин на замовлення іншої особи.

3 - необхідно на законодавчому рівні спростити процесуальний порядок проведення слідчих дій з метою: по-перше зменшення навантаження на слідчого, а по-друге - спрощення порядку розслідування справи.

- слід розробити програму забезпечення правоохоронних органів компґютерною технікою. Необхідно перейти на безпаперове ведення справи за допомогою компґютерних засобів, що полегшує з одного боку ведення її слідчим, а з іншого обміну інформацією між підрозділами органів внутрішніх справ.

Профілактичні заходи:

1 - необхідно транслювати діяльність правоохоронних органів в засобах масової інформації, зокрема по розкриттю злочинів, призначенню покарання тощо з метою доведення до всього населення діяльності ОВС, що в свою чергу буде втіленням в дію превентивної функції

2 - підвищити ефективність роботи органів, до компетенції яких входить боротьба з корупцією, організованою злочинністю з метою створення в суспільстві обстановки невідворотності відповідальності за вчинене або організоване вбивство на замовлення.

Процесуальні заходи:

1 - відповідно до ст. 165² КПК, якщо слідчий обирає до підозрюваного запобіжний захід у вигляді взяття під варту, то він за згодою прокурора вносить подання до суду. На думку практичних працівників органів внутрішніх справ, така згода не потрібна - достатньою є лише санкція суду. Участь прокурора в цій слідчий дії не є необхідною і тільки ускладнює порядок цієї слідчої дії. Тому необхідно внести зміни до КПК України з метою врегулювання цього питання.

Отже, дотримуючись норм Конституції України, Законів України, всіх вимог кримінально-процесуального законодавства, враховуючи принципи законності, поваги до особистості та інші принципи кримінального процесу, ми зможемо говорити про ефективне розслідування злочинів взагалі і вбивств на замовлення в тому ж числі, що в свою чергу призведе до зменшення рівня злочинності в суспільстві.

Використана література:

Конституція України 1996р.

Закон України “про міліцію” 1990р.

Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” 1993р.

Закон України “Про боротьбу з корупцією” 1995р.

Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” 1993р.

Проект закону України “про профілактику злочинів”

Кримінальний кодекс України 2001р.

Кримінально-процесуальний кодекс України 1960р.

Указ Президента України “Про Комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки” 2000р.

Постановою Пленума Верховного Суду України №1 від 1.04.94 “Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоровґя людини”

Наказ МОЗ №226 від 25.09.2000 “Інструкція щодо канстатації смерті людини на підставі смерті мозку”

Горбачевський В.Я. Вбивства на замовлення: Кримінологічні ознаки. Науковий вісник УАВС 1998р

Горбачевський В.Я. Особливості кримінологічної характеристики вбивств на замовлення

Карташев В.А. Русское уголовное право. Часть Общая. Т.1 1992

Бояров В. І. Особливості методики розслідування вбивств, скоєних в умовах протистояння злочинних угруповань. К., 2000р.

Пособие для следователя. Расследование преступлений повышенной общественной опасности. Под редакцией Селиванова Н.А., Дворкина А.И. М: 1998г.

Бородулин А.И. Убийства по найму: Криминалистическая характеристика. Методика расследования. - М., 1997р.

Булулуков О. Ю. Методика розслідування вбивств при відсутності трупа Х., 1997

Шульга А. О. Особливості доказування вбивств на замовлення в стадії досудового слідства. Донецьк, 2001

Попов И. В. Организация расследования умышленных убийств Луганск : РИО ЛИВД, 2001

Збірник відомчих нормативних документів, що регламентують науково-технічну діяльність науково-дослідних інститутів судових експертиз Мінюсту України / Міністерство юстиції України. -- К., 1996

Матвійчук В. В. Попередження умисних вбивств апаратами карного розшуку К., 1998.

Криминалистика: Учебник/под ред.И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова. - М.:Юрид. лит.,1988

Аналіз щодо навмисних вбивств на території міста Києва станом з 01.01.1994 р. по 01.01.2001р. ІІ відділ УКР ГУМВС м. Києва.