Технологія забезпечення безпеки приймання продукції матеріально-технічного призначення

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Розвиток ринкових відносин в Україні не тільки створює нові можливості для виробництва та реалізації різноманітної продукції, але й підвищує вимоги до її якості. Підприємства-виробники, реалізатори та постачальники товарів прагнуть забезпечити себе гарантіями від поставки недоброякісної продукції та закріпити ефективний механізм перевірки поставленої їх продукції по якості та кількості.

На сьогоднішній день існує ряд нормативно-правових актів, які регулюють цивільні правовідносини щодо прийому-передачі товарів як виробничо-технічного призначення, так і продуктів харчування. До основних з них відносяться Цивільний кодекс України, Особливі умови поставки, Інструкція «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» (П-6), Інструкція «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» (П-7), а також договори та інші документи, які між собою погодили сторони та визнають їх як обов'язкові у процесі договірних відносин.

Поряд з цим, на нашу думку, таке правове регулювання не в повній мірі відповідає потребам цивільного обороту. Перш за все, необхідно зазначити, що Цивільний кодекс лише закріплює основні принципи, якими повинен користуватись суб'єкт договірних відносин у процесі приймання продукції по якості та кількості, а зазначені інструкції були прийняті відповідно в 1965 та 1966 року, а тому окремі їх положення застаріли та підлягають докорінній зміні.

У зв'язку з цим, основними завданнями даної роботи буде з'ясування змісту вказаних нормативно-правових актів з метою аналізу їх відповідності сучасному цивільному та іншому законодавству та визначення основних моментів технології забезпечення безпеки прийомки товарів матеріально-технічного призначення, відповідно до даних документів.

Технологія забезпечення безпеки приймання продукції матеріально-технічного призначення

приймання товар продукція імпортний

Для забезпечення безпеки прийомки товарів матеріально-технічного призначення необхідно дотримуватись правил приймання товарів матеріально-технічного призначення по кількості та якості. Тому, детально розглянемо дану технологію забезпечення безпеки приймання товарів виробничо-технічного призначення по якості та кількості.

Процедура приймання товару і до цього дня залишається наріжним каменем у відносинах між постачальником і покупцем. Один із способів забезпечити себе від непорозумінь, пов'язаних з прийманням товару, - це слідувати Інструкціям П-6 і П-7.

Цивільним кодексом України встановлено правила, згідно з якими в угодах купівлі-продажу або поставки товар повинен бути переданий покупцеві в належній кількості, а також належної якості. Тільки в цьому випадку обов'язки продавця (постачальника) можуть вважатися виконаними.

Цивільний кодекс регламентує обов'язок покупця перевірити отриманий товар за якістю і кількістю в порядку і в строки, встановлені правовими актами, договором і звичаями ділового обороту.

Для постачальника важливо визначити момент переходу ризиків загибелі або пошкодження товару і «прив'язати» до нього момент, коли покупець повинен здійснити певні дії, спрямовані на отримання товару. Покупець у свою чергу зацікавлений у тому, щоб отримати товар належної якості, а не кота в мішку. Не менше значення для покупця має можливість заявити претензію, якщо якість отриманого товару не відповідає тому, про який він спочатку домовився з постачальником.

Цивільний кодекс наказує, щоб порядок та умови перевірки якості товару, які будуть застосовуватися постачальником і покупцем, були одними й тими ж і щоб вони відповідали правилам, встановленим законом, іншими правовими актами або обов'язковими вимогами державних стандартів. Тобто узгодження умов і порядок приймання товарів за якістю повинні бути прописані в договорі поставки. Таким чином, детальний опис у договорі процедури приймання товару є запорукою тривалих, вільних від безпідставних претензій, відносин. Чим точніше в договорі буде описаний весь процес, починаючи з отримання товару від постачальника або перевізника і закінчуючи складанням актів та рекламацій, тим менше у сторін шансів стати учасниками судового розгляду.

Основні моменти процедури приймання товару

При складанні проекту договору купівлі-продажу або поставки доцільно включити до статті, що описує процес отримання та приймання товару покупцем, вказівка на застосування до нього норм, що містяться у двох документах: в Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (далі Інструкція П-6) і в Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (далі - Інструкція П-7), в частині, що не суперечить чинному цивільному законодавству, а також з урахуванням правил, встановлених самим договором. Господарська та судово-арбітражна практика визнають Інструкції П-6 і П-7 одними з істотних компонентів ділового обороту. Таким чином, якщо сторони хочуть максимально забезпечити себе від непорозумінь, пов'язаних з прийманням товару, необхідно включити в договір умови про використання зазначених Інструкцій. Проте слід мати на увазі, що положення Інструкцій П-6 і П-7 про приймання товару за кількістю та якістю відповідно можуть застосовуватися покупцем лише в тому випадку, якщо це передбачено договором поставки. Договір має пріоритет над положеннями згаданих вище інструкцій. Крім того, не зайвим буде враховувати співвідношення Інструкцій П-6 і П-7 з іншими нормативними документами (наприклад, державними і галузевими стандартами, норми яких застосовуються навіть у разі розбіжностей з Інструкціями).

Процедура приймання

Процес прийняття товару покупцем умовно можна розділити на кілька етапів:

1) приймання товару за кількістю місць відповідно до супровідних документів;

2) огляд товару на предмет наявності явних (видимих) зовнішніх пошкоджень (дефектів) або пошкоджень упаковки;

3) приймання товару за кількістю (перевірка внутрішньотарної нестачі) і комплектності;

4) приймання товару за якістю, у тому числі визначення наявності прихованих дефектів, заводського браку і т. п.;

5) виявлення недоліків, усунення яких передбачено гарантійними зобов'язаннями постачальника або виробника.

При цьому покупець може одержати товар як від перевізника, так і безпосередньо від постачальника.

Приймання товару за кількістю

Як ми вже згадали, приймання товарів за кількістю включає в себе як мінімум два етапи: перевірку за кількістю місць і перевірку за комплектністю. Як тільки співробітники покупця завершили перевірку вантажу за кількістю місць і запевнили приймання товару, настає момент переходу ризиків і права власності з постачальника на покупця. Цей момент і є та точка часу, починаючи з якої постачальник вважається виконав свій обов'язок щодо передачі товару покупцеві. Такою точкою часу може бути:

ѕ момент передачі товару покупцеві на складі постачальника (найпростіший варіант - одержувач перераховує товар і засвідчує своїм підписом наявність кількості місць, що збігається з зазначеним в товарній накладній);

ѕ момент здачі постачальником товару перевізнику для доставки його покупцеві;

ѕ момент отримання покупцем товару від перевізника (якщо договором передбачено обов'язок постачальника доставити товар).

В Інструкції П-6 на цей рахунок виділено наступне: «При прийманні вантажів від органу транспорту підприємство-одержувач відповідно до діючих на транспорті правил перевезень вантажів зобов'язане вимагати від органів транспорту видачі вантажу по кількості місць або вазі у всіх випадках, коли такий обов'язок покладений на них правилами, які діють на транспорті, та іншими нормативними актами». У разі виявлення розбіжностей між фактичними даними і даними, зазначеними в супровідних документах, покупець зобов'язаний вимагати від перевізника складання відповідного акту, а якщо перевізник неправомірно відмовляється від цього,то оскаржити таку відмову в установленому порядку.

Рекомендації

В акті про недостачу продукції обов'язково треба вказати:

ѕ найменування та адресу відправника (виробника) та постачальника;

ѕ дату і номер телеграми про виклик представника відправника;

ѕ дату і номер рахунку-фактури та транспортної накладної (коносамента);

ѕ дата відправлення продукції зі станції відправлення або зі складу відправника;

ѕ дата прибуття продукції на станцію призначення, час видачі вантажу органом транспорту чи розкриття вагона, контейнера і т. д., час доставки продукції на склад одержувача;

ѕ номер і дата комерційного акта (якщо він складався);

ѕ умови зберігання продукції на складі одержувача до її приймання, а також відомості про те, що зважування проводилося на справних терезах. Існує прецедент відмови арбітражного суду в задоволенні вимоги одержувача товару (позивача) про визнання надходження товару з нестачею, оскільки його зважування проводилося на несертифікованих терезах, які не пройшли перевірку;

ѕ стан тари та упаковки на момент огляду продукції, дата розкриття тари;

ѕ порядок відбору продукції із зазначенням підстав (при вибірковій перевірці);

ѕ за чиєю вагою або пломбами (відправника або органу транспорту) відвантажена продукція, справність пломб і т. д.;

ѕ транспортне маркування і маркування відправником місць;

ѕ яким способом визначено кількість продукції, якої бракує, чи могла вона вміститися в тарне місце, вагон, контейнер і т. д.;

ѕ точна кількість продукції, якої бракує, її вартість;

ѕ висновок про причини і місце утворення нестачі;

ѕ інші дані, які, на думку осіб, які беруть участь у прийманні, необхідно вказати в акті.

Крім того, Інструкцією П-6 прямо встановлено можливі місця приймання товарів «за вагою брутто і за кількістю місць продукції, що поставляється в тарі». Такими місцями можуть виступати:

ѕ склад одержувача - при доставці продукції постачальником;

ѕ склад постачальника - при вивозі продукції одержувачем;

ѕ місце розкриття опломбованих або місце розвантаження неопломбованих транспортних засобів і контейнерів або склад органів транспорту - при доставці і видачі продукції органом залізничного, водного, повітряного або автомобільного транспорту.

Приймання здійснюється в досить стислі терміни, які не повинні перевищувати 10 днів. Виняток зроблено лише для районів Крайньої Півночі, де з-за специфічних транспортних умов максимальний термін приймання становить 60 днів. На даному етапі приймання товару повинно проводитися як мінімум двома співробітниками, які призначаються керівником організації (це можуть бути, наприклад, складські працівники).

Наступний етап у перевірці кількості товару, що надійшов - це приймання товару по внутрішньотарній кількості або вазі нетто. Інструкція П-6 затверджує: «Приймання продукції, що надійшла в справній тарі, за вагою нетто і кількістю товарних одиниць у кожному місці проводиться, як правило, на складі кінцевого одержувача». Умова ця цілком логічна, оскільки цілісність упаковки товару не повинна порушуватися ні в шляху проходження до складу покупця, ні на складі постачальника, якщо покупець сам забирає товар. Якщо ж цю умову порушено, то необхідно перевірити товар на наявність внутрішньотарних нестач.

Інструкції П-6 встановлює правила перевірки ваги нетто, коли переважити прибулу продукцію без тари неможливо. У такому випадку покупець зобов'язаний перевірити вагу брутто в момент отримання товару, потім, звільнивши продукцію від тари, зважити саму тару. Шляхом нескладних арифметичних дій - віднімання отриманої цифри з ваги брутто - ми і отримаємо шуканий показник ваги нетто. При цьому Інструкція П-6 забороняє визначення ваги нетто шляхом вирахування ваги тари з ваги брутто за даними, вказаними в супровідних і транспортних документах, без перевірки фактичної ваги брутто та ваги тари.

Вибіркова (часткова) перевірка кількості товару з поширенням результату на всю партію допускається в ситуаціях, передбачених відповідними стандартами або іншими нормативно-правовими документами.

При недотриманні покупцем вимог Інструкцій П-6 і П-7 про обов'язкове сповіщення постачальника про поставку продукції неналежної кількості або якості арбітражний суд зобов'язує покупця прийняти і сплатити за отриманий товар.

Для іногородніх і одногородніх відправників Інструкцією П-6 передбачений різний порядок реагування на виклик представника. Так, іногородній відправник (виробник) зобов'язаний протягом 24 годин відповісти телеграмою або телефонограмою, чи буде спрямований представник для участі в подальшому прийманні. Відсутність відповіді в зазначений термін дає покупцеві право здійснити прийняття в односторонньому порядку ще до закінчення терміну явки представника (три дні без урахування часу, необхідного для проїзду). Представник одногороднього відправника зобов'язаний з'явитися не пізніше ніж на наступний день. Але незалежно від того, «з яких міст і сіл» прибуває представник, він повинен мати необхідні повноваження. До речі, представником може бути і якесь підприємство, що знаходиться в місці одержання продукції і уповноважене на те відправником.

У повідомленні про виклик представника повинно бути зазначено:

ѕ найменування продукції, дата і номер рахунку-фактури або номер транспортного документа, якщо на момент виклику рахунок не отриманий;

ѕ кількість продукції, якої бракує і характер недостачі (кількість окремих місць, внутрішньотарна недостача і т. п.);

ѕ стан пломб;

ѕ вартість продукції, якої бракує;

ѕ час, на який призначено приймання продукції за якістю.

Навіть якщо представник відправника не з'явився за викликом одержувача, останній повинен залучити до перевірки представника або іншого підприємства, або громадськості. Одержувач має право провести односторонню перевірку лише у випадку, якщо відправник дав на це свою згоду. Зауважимо однак, що на практиці це правило фактично не працює, тому сторони намагаються закріпити за собою право одностороннього приймання товару зі складанням відповідного акта та наданням його постачальнику надалі разом з претензією вже в ході обговорення умов договору. Акт повинен бути складений у той же день, коли проводилося приймання і була виявлена недостача, підписаний членами комісії (що складається, як правило, не менше ніж з трьох чоловік) і затверджений керівником організації-одержувача.

Якщо при прийманні продукції буде виявлена недостача, то покупець зобов'язаний:

ѕ призупинити подальшу прийомку;

ѕ забезпечити збереження продукції, не допускаючи при цьому її змішування з іншою однорідною продукцією;

ѕ скласти акт з підписами всіх перевіряючих і викликати для участі у продовженні приймання і складання двостороннього акту представника одногороднього відправника або виробника. Якщо відправник (виробник) знаходиться в іншому місті, то обов'язок виклику його представника повинен бути встановлений спеціальними правилами або договором.

Про результати розгляду отриманої претензії відправник зобов'язаний повідомити одержувача протягом терміну, встановленого договором або нормативними актами. Якщо з'ясується, що відповідальність за нестачу лежить на перевізнику, одержувач зобов'язаний у встановленому порядку пред'явити претензію відповідному органу транспорту.

Приймання товару за якістю

Товарна експертиза полягає у визначенні відповідності товару встановленим стандартам якості і умовам договору, з'ясуванні причин браку або зниження якості і складанні рекомендацій про відповідне зниження вартості товару, а також про можливості його подальшого використання. Товарну експертизу можуть проводити бюро товарних експертиз, експертні відділи при торгово-промислових палатах, спеціалізовані експертні або інспекційні організації.

Екологічна експертиза визначає вплив товару на людину і навколишнє середовище.

Економічна експертиза (проводиться досить рідко) встановлює правильність розрахунку ціни на товар у залежності від величини виробничих, транспортних та інших витрат.

Технологічна експертиза дозволяє визначити відповідність продукції технологічним та виробничим нормативам.

Результати будь-якої експертизи повинні бути оформлені актом або експертним висновком з докладним описом методу її проведення, відбору проб і зроблених висновків. Такий акт (висновок) повинен бути підписаний експертом і завірений печаткою експертної організації.

Арбітражна практика підтверджує дану норму. «Якщо при вирішенні спору виявляються обставини, які свідчать про те, що недоліки товару виникли внаслідок порушення правил перевезення вантажу, за яку відповідає перевізник, відповідальність за ці недоліки не може бути покладена на постачальника».

У процесі вивантаження товару з транспортного засобу або при одержанні його на складі постачальника одержувач зобов'язаний здійснити перший етап перевірки якості товару - огляд на предмет наявності зовнішніх пошкоджень тари (упаковки) або самого товару. Інструкція П-7 наказує одержувачу товару під час приймання вантажу від органів транспорту перевірити, чи забезпечено збереження вантажу при перевезенні, а саме:

ѕ уточнити, чи відповідає найменування вантажу та транспортного маркування на ньому даним, вказаним у транспортному документі;

ѕ перевірити, чи були дотримані встановлені правила перевезення, що забезпечують запобігання вантажу від пошкодження і псування, а також терміни доставки.

Порядок приймання вантажу від органів транспорту точно такий же, як і встановлений Інструкцією П-6.

Приймання по якості та комплектності товару проводиться, як правило, на складі одержувача. На проведення цієї процедури відведені наступні терміни (з моменту надходження продукції на склад одержувача):

ѕ при іногородньому постачанні - не пізніше 20 днів;

ѕ при одногородневому постачанні - не пізніше 10 днів;

ѕ в районах Крайньої Півночі та інших віддалених районах - від 30 до 60 днів залежно від виду товару.

Сторони мають право передбачити договором інші строки для перевірки продукції за якістю, якщо це обумовлено специфікою товару. Однак при цьому слід мати на увазі, що машини, устаткування, прилади та інша продукція, що надійшла в тарі і має гарантійний термін служби, повинна бути перевірена не пізніше встановлених гарантійних термінів.

Для виявлення прихованих недоліків Інструкція П-7 надає одержувачу чотиримісячний термін. При виявленні таких недоліків покупець повинен у п'ятиденний термін скласти відповідний акт. У разі виклику представника відправника цей термін може бути збільшений на час, необхідний представнику для прибуття до місця приймання.

В Інструкції П-7 дане і визначення прихованих недоліків товару: «Прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для цього виду продукції перевірці і виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, у процесі монтажу, випробування,використання та зберігання продукції ».

Приймання продукції за якістю і комплектності повинна проводитися в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами та іншими обов'язковими для сторін правилами і нормами. У разі виявлення дефектної або некомплектної продукції, як і при прийманні за кількістю, одержувач зобов'язаний призупинити приймання, скласти акт, в якому буде вказано кількість оглянутої продукції і характер виявлених дефектів, а також викликати представника відправника (для одногороднього - обов'язково, для іногороднього - у передбачених правилами або договором ситуаціях).

Терміни явки представника, оформлення його повноважень та порядок участі в прийманні продукції аналогічні встановленим Інструкцією П-6. Якщо представник відправника так і не з'явився, одержувач має право залучити до участі у прийманні товару за якістю експерта бюро товарних експертиз (а в даний час і експерта торгово-промислової палати свого регіону).

Якщо стандартами або іншими обов'язковими правилами для визначення якості продукції передбачений відбір проб (зразків) товару, особи, які беруть участь у прийманні продукції за якістю, зобов'язані виконати цю вимогу, попутно склавши акт. Відібрані зразки повинні бути опломбовані або опечатані і забезпечені відповідними етикетками, підписаними учасниками відбору. Одна з відібраних проб залишається в одержувача, а інша направляється відправнику продукції. Додаткові зразки передаються на аналіз (якщо це передбачено чинним законодавством) в лабораторії або науково-дослідні інститути.

На основі отриманих результатів приймання продукції за якістю і комплектністю складається акт про фактичну якість і комплектність товару. Перелік відомостей, які повинні міститися в цьому документі, фактично збігається з наведеним вище переліком, що стосуються перевірки продукції за кількістю, з урахуванням, звичайно ж, того факту, що приймання проводилася щодо якості та комплектності.

Слід зазначити, що арбітражні суди не приймають як докази невідповідності отриманого товару обіцяному якості акти, складені з порушенням вимог, встановлених Інструкцією П-7, зокрема,в яких відсутні необхідні відомості.

Акт підписується всіма членами комісії, якщо ж хтось із них не згоден з ним, про це робиться відповідна відмітка. Точно так само складається і акт про приховані недоліки продукції. Якщо між відправником та одержувачем виникнуть розбіжності про характер виявлених дефектів і причини їх появи, то для визначення якості продукції одержувач зобов'язаний запросити експерта бюро товарних експертиз або іншої компетентної організації. Відправник або виготовлювач має право опротестувати висновок експерта в вищестоящої організації або суді. Копія заяви надсилається іншій стороні.

У разі прийняття одержувачем продукції, переведеної за результатами приймання за якістю в більш низький сорт, вона повинна бути перемаркірована за рахунок відправника. Крім того, якщо у зв'язку з цим пред'являється претензія про відшкодування різниці вартості продукції (уцінки), одержувач зобов'язаний додати до такої претензії документи, що підтверджують оприбуткування продукції або довідку про реалізацію продукції за ціною того сорту, в який вона переведена,за підписом керівника та головного бухгалтера.

Особливості приймання імпортних товарів

Приймання імпортних товарів має свої особливості. Якщо вимоги до приймання не визначені контрактом, то сторони повинні керуватися Інструкцією про порядок і терміни приймання імпортних товарів за кількістю та якістю.

Згідно з цією Інструкцією, приймання одержувачем товарів від органів транспорту та поштових відправлень від органів зв'язку повинно здійснюватися відповідно до правил, що діють на транспорті і в органах зв'язку.

ѕ У повідомленні про виклик представника повинні бути перераховані такі відомості:

ѕ найменування продукції, дата і номер рахунку-фактури або номер транспортного документа;

ѕ основні недоліки, виявлені в продукції;

ѕ час, на який призначено приймання продукції за якістю чи комплектністю;

ѕ кількість некомплектної продукції чи продукції неналежної якості.

До прийняття імпортних товарів за кількістю, якістю та комплектністю одержувач повинен залучити експерта торгово-промислової палати або аварійного комісара, а якщо це неможливо, то компетентного представника незацікавленої організації, яка не входить в одну з одержувачем систему, повноваження якого повинні підтверджуватися документом, виданим організацією, яка направила представника.

Зверніть особливу увагу на те, що акти приймання за кількістю і якістю повинні складатися роздільно по кожній партії товару, відвантаженої за однією міжнародною транспортною накладною. Акт приймання або експертизи разом з відповідною претензією повинні бути спрямовані протягом семи днів продавцю товару.

Для забезпечення безпеки прийомки товарів матеріально-технічного призначення треба дотримуватися вище викладеної технології приймання товарів. І всі важливі моменти зазначати в договорах з посиланням на нормативні документи про постачання продукції, щоб не виникало непорозумінь між учасниками процесу постачання продукції.

ВИСНОВОК

Отже, підводячи підсумки викладеного у даній роботі, можна йти наступних висновків.

Продукція, що доставлена транспортною організацією, приймається одержувачем відповідно до діючих на транспорті правил перевезень вантажів. Одержання продукції від транспортної організації - це лише початковий момент у її прийманні. Остаточна перевірка відповідності одержаної продукції умовам договору, як правило, проводиться одержувачем на його складі за Інструкціями П-6 іП-7.

Правила, які регулюють перевірку продукції і товарів за кількістю і якістю, багато в чому збігаються, тому результати приймання часто оформляють одним актом. Одночасно перевіряють асортимент продукції та комплектність, тару, упаковку, маркування та відповідність їх вимогам стандартів, технічних умов або договору.

Перевірка продукції на складі одержувача здійснюється у певні строки, незалежно від надходження рахунку та інших документів на продукцію.

Якщо під час приймання продукції виявлено недостачу або порушення умов щодо якості, комплектності тощо, одержувач повинен зупинити перевірку і забезпечити зберігання продукції в умовах, які запобігають погіршенню якості або змішуванню її з іншою однорідною продукцією. Про порушення, виявлені під час перевірки, складають акт за підписами сторін, уповноважених на приймання керівником підприємства-одержувача.

Процедура приймання товару і до цього дня залишається наріжним каменем у відносинах між постачальником і покупцем. Один із способів забезпечити себе від непорозумінь, пов'язаних з прийманням товару і забезпечити безпеку приймання товару - це слідувати Інструкціям П-6 і П-7 і вказувати в договорі про поставку всі необхідні умови.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 26 червня 1996 р. за № 254К-96ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - С. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 453-ІV // ВВР, 2003, № 40-44, ст. 356.

3. Цивільний кодекс Української РСР. Науково-практичний коментар. - К. 1971. - С. 131.

4. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників проекту ЦК. - К, 2004. - 1678.

5. Інструкція «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» від 15 липня 1965 р.

6. Інструкція «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості від 25 квітня 1966 р.

7. Смирнов В.Г., Яковлева В.Ф. Правовые проблемы перевозки и материально-технического снабжения. - Л., 1978.

8. Хаскельберг БЛ. Ответственность железных дорог за несохранность груза. - М., 1966.

9. Цивільне право України: Навч. посібник/ За ред. І.А. Бірюкова, Ю.О. Заіки. - К, 2004. - 397 с.

10. Цивільне право України. Підручник під ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. К.: Юрінком Інтер, 2002.

Размещено на Allbest.ru