"Салічна правда" у франків: джерела, структура, характеристика

Формування феодального суспільства і держави франків. Основні риси феодального права та історія створення "Салічної правди". Злочини і покарання за Салічною правдою, особливості судового процесу. Родові, майнові, господарські та шлюбно-сімейні відносини.

Рубрика Государство и право
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 19.06.2014
Размер файла 952,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Процес по всіх справах був позовним, порушення скарги або обвинувачення було приватною ініціативою общинника. Виклик до суду відбувався при свідках. За відмову від явки загрожував штраф. [2, с. 170]

Про виклик в суд йдеться в «Салічній правді» наступним чином:

«I. Про виклик на суд

§ 1. Якщо когось викличуть на суд за законами короля і не з'явиться, присуджується до сплати 600 ден., що становить 15 солідів.

§ 2. Якщо хто-небудь, викликавши іншого на суд, сам не з'явиться і якщо його не затримає якась законна причина, присуджується до сплати 15 сол. на користь того, кого він викличе на суд.

§ 3. І той, хто викликає іншого на суд, у супроводі свідків має прийти до його будинку і, якщо останній буде відсутній, має покликати дружину або кого-небудь із домашніх для того, щоб вони повідомили йому про виклик на суд.

§ 4. Якщо ж (відповідач) буде зайнятий несенням королівської служби, він не може бути викликаний на суд.» [22, c.42]

Явка в суд позивача й відповідача, обвинувача й обвинувачуваного повинна була бути особистою, суть скарги або обвинувачення формулював сам позивач (можливо, навіть латинською). Після заперечень відповідача власне вершився суд. Суд відбувався у дві умовні стадії: спочатку рахінбурги проголошували звичаї (право) до справи, потім виносили судження (вирок або рішення), яке зборами підтверджувалося криком. Судження можна було заперечувати, але відразу, «не переминаючи ноги».

Наявність або відсутність реальних доказів істотно впливала на хід розгляду. Були безумовні докази, що не підлягали запереченню (наприклад, королівська грамота при земельних суперечках). Злодію, схопленому на гарячому, прив'язували вкрадене на спину і так вели на суд. Тільки в 560 р. злочинцям, захопленим на місці злочину, стали надавати слово в суді, до того їх карали на смерть (якщо мова йшла про тяжкі дії) без заперечень.

Були також і умовно-об'єктивні докази: жереб або присяга (соприсяжництво). За жеребом визначалися ті, хто підлягали покаранню у випадку масових злочинів (якщо когось убили під час бійки, бунту і т. п.). За Салічною правдою колективне зобов'язання обмежувалося «юрбою» до 7 чоловік, провина інших мала бути конкретно доведена. Присягою можна було підтвердити або відкинути різні, але не дуже значні обвинувачення; найкращим виходом вважалося спільне соприсяжництво родичів або общинників у «добрій славі й імені» обвинуваченого.

У справах проти невільних або рабів докази вичерпувалися свідченнями під тортурами. Одним із найпоширеніших доказів був божий суд -- головним чином у вигляді ордалій. За відсутністю реальних доказів для з'ясовування правоти того або іншого учасника піддавали випробуванню вогнем, водою та ін., вважаючи, що Бог побічно зазначить на правого або винуватого. Салічні франки, як втім і всі германці, застосовували ордалії декількох видів:

1) «казанок» (коли випробуваному належало вийняти камінь або каблучку з киплячого казана); від іспиту можна було і відкупитися за 1/5 призначеного штрафу;

2) «вогнем» (сунути руку у вогонь, пройти по розпечених лемешах, узяти кус заліза в руки, для жінок -- пройти в одній сорочці крізь вогнище; за характером ран судили про «провини»);

3) «холодною водою» (випробуваного опускали на мотузці в чан або ріку, якщо тонув -- винуватий);

4) «хрестом» (витягнути руку на богослужінні, якщо, стомившись, опустив -- виходить, Бог не побажав зміцнити сили);

5) «хлібом і сиром» (устромляли викритому в рот ячмінний хліб із сиром, якщо давився -- винуватий); останні два види застосовувалися в обвинуваченнях проти духовних осіб, особливо монахинь.

Характер звернення до божого суду мав і судовий поєдинок, проте Салічна правда його не згадує.

Важливе місце в судовому процесі займали показання свідків. Свідки ділилися на випадкових (тобто судових -- свідків злочину або порушення) і свідків факту, що запрошувалися, розраховуючи в майбутньому підтвердити висновок угоди, позики тощо. [2, с. 170]

Свідчення вважалися громадським обов'язком. За лжесвідчення, за уникнення участі в судочинстві на свідків міг бути накладений штраф, а саме:

«XLVIII. Про неправдиве свідчення

§ 1. Якщо хто-небудь дасть неправдиве свідчення, присуджується до сплати 600 ден., що становить 15 сол.» [22, c.46]

У випадку ж навмисної відмови від свідчень, крім штрафу, свідок оголошувався поза законом і, певно, його виганяли з общини.

Виконання судового рішення було справою позивача. У випадку відмови винуватого добровільно виконати ухвалене судом рішення, можна було звернутися за допомогою до короля. Крайнім засобом примусу було позбавлення винуватого «королівського заступництва»: тоді кожному, хто давав засудженому помешкання і їжу, загрожував великий штраф. Рішення з майнових справ (вилучення речі і т. п.) здійснювалися графами, що також несли особисту відповідальність за справедливість виконання.

До кінця правління Каролінгів варварські правди поступово вийшли з правового вживання. Їх замінило розгалужене королівське законодавство, орієнтоване вже більшою мірою на державний суд. Проте правові основи правд збереглися і їх покладено в основу пізнішого права Франції й інших країн під умовним найменуванням Салічної правди, вимоги якої (наприклад, усунення жінок від спадкування) стали відправними навіть для майбутнього права. [2, с. 171]

Вища судова влада належала монарху. Він здійснював її разом з представниками знаті. Королівська рада розглядала найнебезпечніші правопорушення.

Основною судовою установою держави, де розглядалась більшість справ, були «суди сотні». Їх форма протягом декількох століть не зазнала серйозних змін. Але поступово судова влада зосереджується в руках феодалів. Спочатку граф, центенарій чи вікарій тільки скликали мальберг -- збори вільних людей сотні, які вибирали із свого середовища суддів-рахінбургів. Суд відбувався під керівництвом виборного голови -- тунгіна. У його склад вибирались, як правило, заможні, поважні люди. Але на судовому засіданні повинні були бути присутніми всі вільні і повноправні жителі (дорослі чоловіки) сотні. Уповноважені короля лише слідкували за правильністю судочинства. [18, с. 124]

Поступово люди короля (його уповноважені) стають головами судів замість тунгінів. Каролінги завершили цей процес. Їх посланці -- місії одержали право замість рахінбургів призначати членів суду-скабінів. Обов'язок вільних людей бути присутніми на суді був відмінений.

Подальший розвиток феодалізму призвів до радикальних змін усієї судової структури. Сеньйори -- іммуністи розширюють свої права в галузі суду над селянами, які проживали в їх володіннях. Набувають рис імунітету і судові повноваження посадових осіб, а також вищих ієрархів церкви. Юрисдикція церкви поширювалась не лише на духовенство, а й на деякі категорії світських людей, вдів, сиріт, вільновідпущеників. Усі ці особи перебували під захистом церкви. Судовий процес можна було розпочинати тільки з ініціативи потерпілого. Він був зобов'язаний дати суду докази скоєного, привести співприсяжників, котрі могли б підтвердити його хорошу репутацію. Для перевірки істинності свідчень обвинуваченого дозволялось застосовувати «суд божий» (ордалії) -- випробування розпеченим залізом або кропом. Заможний франк міг відкупитися від «суду божого». Третина всіх судових штрафів ішла на користь короля. [39, с. 78]

Процес за «Салічною Правдою» носив змагальний характер, основними рисами якого були:

а) здійснення цивільного і кримінального процесу в однакових формах;

б) порушення справи лише з ініціативи позивача або постраждалого;

в) рівні права сторін і проведення процесу у вигляді змагання сторін;

г) суворе дотримання встановлених процесуальних форм (формалізм). [14, с. 22]

Процес починався з виклику в установленій формі і при свідках обвинувачувачем обвинувачуваного. Неявка будь-якої із сторін на процес каралася штрафом. Від штрафу звільнявся лише той, хто подавав поважну причину для неявки (королівська служба, хвороба, смерть когось із близьких).

Розгляд починався з вислуховування обвинувачувача, який повинен був висловлювати обвинувачення в суворо встановленій формі, що дозволяло обвинувачуваному відповідати тільки «так» або «ні». У випадку позитивної відповіді обвинувачуваного суд відразу виносив рішення. У протилежному випадку, суддя вирішував питання про порядок надання доказів.

Доказом факту вчинення злочину вільною людиною була затримка злочинця на місці вчинення злочину, його власне визнання і показання свідків. Для того, щоб зняти з обвинувачуваного обвинувачення Салічна Правда передбачала три види доказів: співприсяжність, показання свідків і ордалії («суд божий»), у формі випробування «казанком», нагадуючи при цьому «інші законні засоби» доказування. [25, с. 14]

Найбільш поширеним видом доказів були співприсяжність, що застосовувалася для підтвердження присяги (клятви) обвинувачуваного в тому, що він не чинив того, у чому його обвинувачують. Співприсяжники - це звичайно родичі, друзі або сусіди обвинувачуваного, які на відміну від свідків не були очевидцями факту, а лише «свідками доброї слави» обвинувачуваного. За Салічною Правдою таких співприсяжників повинно було бути дванадцять.

Своєю присягою, яка здійснювалася в суворо визначеній формі, порушення якої вело до програвання справи, вони підтверджували, що обвинувачуваний у силу властивих йому якостей не міг вчинити приписуваних йому діянь, і що не може бути сумнівів у чесності і правдивості його присяги. [53, с. 30]

Ще раз підкреслимо, що неправдиві свідчення, а також як і відмова свідка з'явитися в суд, каралися штрафом у розмірі 15 солідів.

Поширеним видом доказу були ордалії (“суд божий”), при яких злочин установлюється за допомогою божественної сили - бога, який немов би вказував на злочинця (“бог шельму мітить”). Найчастіше для цього використовувалися вогонь, кип'ячена вода і залізо. Салічна Правда знає лише один вид ордалії - випробовування “казанком” - тобто за допомогою кип'яченої води. Випробування полягало в тому, що руку обвинувачуваного опускали в казанок із киплячою водою і потім зав'язували, приклавши до пов'язки печатку. Після трьох днів її розв'язували, і, якщо на руці не було опіку, то обвинувачуваний вважався таким, що не здійснював злочину, в якому його звинувачували. [60, с. 21]

Основним засобом одержання визнання при обвинуваченні рабів було катування.

Якщо обвинувачуваний погоджувався з вироком суду, йому давався пільговий термін для сплати штрафу, після закінчення якого у випадку несплати штрафу конфіскували його майно на суму штрафу. Якщо через деякі причини цього не сталося обвинувачувач міг викликати обвинувачуваного на суд короля. Виклик на суд короля мав також встановлену форму. У випадку неявки на суд короля або відмови виконати його рішення, король оголошував обвинувачуваного поза законом. Після цього і сам винний, і все його майно ставало власністю позивача. [25]

4. ЗНАЧЕННЯ «САЛІЧНОЇ ПРАВДИ»

З усіх “варварських правд” особливу цінність для історико-правової науки являє Салічна Правда.

Її зміст відображає соціально-економічні і політичні процеси ранніх етапів розвитку класового суспільства, держави і права. Салічна Правда відображає дуже архаїчні відносини в середовищі франків, які стоять на порозі класового суспільства. Це джерело свідчить про сильну майнову диференціацію, про початок розпаду родових і общинних зв'язків. [14, с. 7, 12]

Салічна правда цікава для нас не тільки як пам'ятник юридичний. Це перш за все історичне джерело в самому широкому розумінні даного слова, яке «проливає світло» на всі сторони життя германського суспільства того часу. Дана обставина надає Правді особливу цінність, як пам'ятник по історії стародавнього побуту германців. Звичайно, вже по самому своєму характеру Правда не може надати вичерпного матеріалу для вивчення життя германців того часу. Історичний матеріал, наданий Салічною Правдою, далеко не повний і не задовільний, так як Правда не є таким кодексом діючого права, який був би заданий ціллю точно регламентувати всі сторони життя варвара-франка. Являючись не чим іншим, як частиною, і навіть випадковим записом звичаєвого права германців, Салічна правда про багато випадків сторін життя варвара-франка промовчує, а про інших нагадує мимохідь. Єдина ціль Правди, визнана практичними потребами часу, - встановити точним чином форми судової процедури і перерахувати штрафи за злочини і правопорушення. Правда - це не що інше, як судебник. Однак і те небагато, що дає Правда як історичне джерело, здавна привертало до неї увагу вчених-дослідників. Вже починаючи з половини XVI століття Правда видавалася неодноразово. Втім, до 40-х років минулого століття видання Правди були дуже незадовільні. Текст цього пам'ятника видавався за окремими, випадково попалися рукописам, причому здебільшого видавалася не древня, а пізніша його редакція, так звана Емендата (Lex Emendata). Ось чому всі ці видання тепер наукової цінності не мають, за винятком хіба одного лише видання Герольда, що містить цікавий текст Салічної правди, оригінал якого в даний час загублений. [6, с. 73]

Крім того, вона є найважливішим документом для вивчення майнових відносин ранньофеодального періоду, землеробської общини, прав і обов'язків франків-общинників і членів родової спілки, стародавнього і вкрай примітивного судоустрою і судової процедури. Але попри весь примітивізм вона є справжньою історичною знахідкою; першоджерелом, з якого беруть початок джерела права феодального суспільного ладу Європи.

У цілому основний текст «Салічної правди», а також доповнення до нього, зроблені франкськими королями у VI-IX століттях, дають змогу простежити еволюцію франкського суспільства від первіснообщинного ладу до феодалізму. «Салічна правда», що виникла одразу після завоювання франками Галлії у порівняно слабо романізованій області, зберегла германське звичаєве право майже у недоторканому вигляді. Найповніше відображені в ній архаїчні відносини, що існували у франків до завоювання Галлії (родоплемінний лад на останній стадії його розкладу). Ці відносини багато в чому збереглися у рядових франкських общинників і під час фіксації судебника. «Салічна правда» дає досить чітке уявлення про общинну організацію франків V-VI століття, їхню господарську діяльність (землеробство, скотарство, полювання тощо). Разом з тим у «Салічній правді» міститься цінна інформація про майнове та соціальне розшарування у франкському суспільстві меровінзького періоду, основні етапи еволюції форм власності і землекористування, а також зародження у франків ранньофеодальної держави.

ВИСНОВОК

Таким чином, з усіх варварських правд особливу цінність для історико - правової науки являє «Салічна Правда», оскільки її зміст відображає соціально-економічні і політичні процеси ранніх етапів розвитку класового суспільства, держави і права. «Салічна Правда» змальовує дуже архаїчні відносини в середовищі франків, які стоять на порозі класового суспільства. Це джерело свідчить про сильну майнову диференціацію, про початок розпаду родових і общинних зв'зків.

На нашу думку, в той же час, вона є найважливішим документом для вивчення землеробської общини, майнових відносин ранньофеодального періоду, прав і обов'язків франків общинників і членів родової спілки, стародавнього і вкрай примітивного судочинства.

В «Салічній Правді» найбільше артикулів присвячено кримінальному праву. Детально розкривається перелік можливих злочинів і відповідних покарань за них. Характерною особливістю є те, що різноманітні види штрафів замінили більш суворі і жорстокі покарання.

Ми спостерігаємо, що судовий процес за «Салічною Правдою» носив пережитки первіснообщинного ладу і далеко не був справедливим щодо здійснення правосуддя.

Та попри все, на наше переконання, «Салічна Правда» - це одне з найважливіших правових досягнень не тільки періоду держави франків, а й усього Середньовіччя.

Процес за «Салічною Правдою» носив змагальний характер, основними рисами якого були:

а) здійснення цивільного і кримінального процесу в однакових формах;

б) порушення справи лише з ініціативи позивача або постраждалого;

в) рівні права сторін і проведення процесу у вигляді змагання сторін;

г) суворе дотримання встановлених процесуальних форм (формалізм).

Після розгляду поставленних перед нами питань, ми можем чітко та впевнено сказати, що у V - VI ст. , «Салічна Правда» - була найважливішюю правововою документацією, а також джерелом права раннього феодалізму.

Розглянувши питання виникнення держави, де з'явилася Салічна Правда, проаналізувавши її текст, хоча і безсистемний, ми з'ясували основні риси соціального і правового ладу Франкської держави, розкрили процес розкладу первіснообщинного ладу та переходу до феодалізму, класового суспільства; розкрили відмінність злочинів і покарань за «Салічною Правдою» у новому суспільстві на відміну від попереднього. Аналізуючи статті «Салічної Правди», на останок, можна виділити, що вона:

- відображає класове розшарування суспільства;

- закріплює сформовану нерівність;

- дає поняття злочину;

- замінює кровну помсту і вигнання з общини, як пережиток первіснообщинного ладу, на систему штрафів;

- виділяє злочини на злочини проти особи, злочини проти власності, проти порядку відправлення правосуддя, порушення приписів короля, що дозволяє розкрити процес розкладу первіснообщинної власності і виникнення приватної;

Таким чином, можна сказати, що головне з основних завдань «Салічної Правди» - захист приватної власності, яка прийшла на зміну колективній.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бессмертный Ю.Л. Формирование феодально-зависимого крестьянства на территории Северной Франции (VI-X вв.) / Ю.Л. Бессмертный // История крестьянства в Европе: Эпоха феодализма. В 3-х т. / Гл. ред.: З.В. Удальцова и др. Т. 1: Формирование феодально-зависимого крестьянства / З.В. Удальцова, Ю.Л. Бессмертный, А.Я. Шевеленко и др. - М. : Наука, 1985. - С. 216-244.;

2. Бостан Л. М., Бостан С. К. Історія держави і права зарубіжних країн. 2_е вид. перероб. й доп. : Навч. посібник. -- К.: Центр учбової літератури, 2008 -- 730;

3. Всеобщая история государства и права / Под ред. К.И. Батыра.- М., 2005.;

4. Всеобщая история государства и права: Учеб. для вузов по спец."Юриспруденция"/Батыр К. И., Филиппова Т. П., Черниловский З. М.; Под ред. К. И. Батыра.- М.: Былина, 1999.;

5. Графский В.Г. Всеобщая история права и государства: Учебник для вузов. - М., 2000.;

6. Грацианский Н.П. - Из социально-экономической истории западно-европейского средневековья: сборник статей. Изд. Академии наук СССР. - Москва, 1960 - 409;

7. Граціанський Н.П. Середньовіччя. Курс лекцій, читаних в московському державному педагогічному інституті. Частина 1, М., 1948;

8. Грацианский Н.П. К толкованию термина villa в Салической правде // Грацианский Н.П Из социально-экономической истории западно-европейского средневековья: сборник статей. Изд. Академии наук СССР. - Москва, 1960;

9. Григорий Турский. История франков. Кн. II, III, предисловие к кн. IV. М., 1987.;

10. Гуревич А.Я. Проблеми генези феодалізму у Європі. М., 1970;

11. Данилов А.И. Немецкая деревня второй половины VIII - начала IX в. в бассейне нижнего течения Неккара / А.И. Данилов // Средние века. - М., 1956. - Вып. 8. - С. 34-50.;

12. Жак ле Гофф. Цивилизация средневекового Запада. М., 1992. С. 37

13. Жумагулов К. Т. Аграрный строй древних германцев в трактовке археологов ФРГ / К. Т. Жумагулов // Средние века. - М., 1987. - Вып. 50. - С.;

14. З.М. Черниловский Всеобщая история государства и права / -- М. : Юристъ, 1996. -- 576 с., К.;

15. Зелигер Г. Социальное и политическое значение вотчины в раннее Средневековье: Исслед. вотчин. права, иммунитета и земел. пожалований / Г. Зелигер; пер. с нем. Д.Вейса, М.И. Левиной; публ. подгот. Л.Т. Мильской; под ред. А.И. Неусыхина; Рос. АН, Ин-т всеобщ. истории. - М. : ИВИ, 1994. - 264 с.;

16. Из хроники Фредегара // Хрестоматия по истории средних веков / Под. ред. С.Д. Сказкина. М., 1963. Т. I. С. 426.;

17. Из эдикта Хлотаря II // Хрестоматия по истории средних веков / Под. ред. С.Д. Сказкина. М., 1963. Т. I. С. 426 - 427.;

18. История государства и права зарубежных стран: Учебник / Под ред. проф. К. И. Батыра. -- 4-е изд., перераб. и доп. -- М.: ТК Велби, 2003. -- 496с.;

19. История государства и права зарубежных стран: Учебник для вузов: В 2 ч. Ч. 1 / Под общ. ред. д. ю. н., проф. О. А. Жидкова и д. ю. н., проф. Н. А. Крашенинниковой. -- 2-е изд., стер. -- М.: Норма, 2004. -- 624 с.;

20. История средних веков. Европа. Минск, 2000, с. 9 - 17;

21. История средних веков: Учеб. для студентов ист. фак. пед. ин-тов / М. Л. Абрамсон, А. А. Кириллова, Н. Ф. Колесницкий и др.; Под ред. Н. Ф. Колесницкого. -- 2-е изд. испр. и доп.-М.: Просвещение, 1986. -- 575 с.:;

22. Історія держави і права зарубіжних країн / Шевченко О.О. Київ: Атіка, 1998 - 364 с.;

23. Історія держави і права зарубіжних країн : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Л. М. Маймескулов, Д. А. Тихоненков, В. В. Россіхін, С. І. Власенко; за ред. Л. М. Маймескулова. -- Х.: Право, 2011. -- 520 с.;

24. Історія держави і права зарубіжних країн. 2_е вид. перероб. й доп. : Навч. посібник.-- К.: Центр учбової літератури, 2008 -- 730;

25. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник/ Під заг. ред. д.ю.н., проф. Джужи О.М. - Київ: НАВСУ, «Правові джерела», 2000.;

26. Історія західноєвропейського середньовіччя. Хрестоматія / Упорядник М. О. Рудь: Навч. посібник. -- К. Либідь, 2005.;

27. Історія селянства у Європі. Епоха феодалізму. У 3-х тт. Т 1.М.,1985.;

28. Історія селянства у Європі. У 3-х тт. Т. 1, М., 1985.;

29. Кауфман С.А. Раннее германское Средневековье в свете археологии / С.А. Кауфман // Средние века. - М., 1962. - Вып. 22. - С. 208-233.;

30. Колесницкий І.Ф. Феодальна держава (У-ХУ ст.). М., 1967.;

31. Корсунский А.Р. Образование раннефеодального государства в Западной Европе / А.Р. Корсунский. - М. : Изд-во МГУ, 1963. - 184 с.;

32. Корсунський Г.Р., Гюнтер Р. Занепад і смерть Західної римської імперії і німецьких королівств. М., 1984,;

33. Косарев А.И. История государства и права зарубежных: учебник, 2007 -376 с;

34. Крижановська О.О., Крижановський О.П. Історія Середніх віків: Вступ до історії західноєвропейського Середньовічя. Курс лекцій. Навч. посібник. - К.: Либід, 2006. - 368 с.;

35. Кудинов О.А. История государства и права зарубежных стран: Учебно-практическое пособие / Московский государственный университет экономики, статистики и информатики. - М.: МЭСИ, 2004. - 305 с.;

36. Кучма В.В. Государство и право Древнего мира и Средних веков: В двух частях. -- Волгоград: Издательство Волгоградского го -\ сударственного университета, 2001. -- 548 с.;

37. Макарчук В.С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. Вид. 4-те, доп.- К.: Атіка, 2004.- 616;

38. Мильская Л.Т. Светская вотчина в Германии VIII-X вв. и ее роль в закрепощении крестьянства. (По материалам источников Южной и Юго-Западной Германии) / Л.Т. Мильская. - М. : Изд-во АН СССР, 1957. - 212 с.;

39. Мудрак І. Д. Історія держави і права зарубіжних країн: Курс лекцій. - Ірпінь, 2001.;

40. Неусыхин А. И. Свобода и собственность в варварских правдах. Глава I. - В кн.: Неусыхин А. И. Проблемы европейского феодализма. М.: Наука, 1974.;

41. Неусыхин А.И. Военные союзы германских племен около начала нашей эры // Неусыхин А.И. Проблемы европейского феодализма: Избр. труды. [Вступит. статья Л.Т. Мильской и Ю.Л. Бессмертного]. - М.: Наука, 1974. - С. 390-412.;

42. Неусыхин А.И. Возникновение зависимого крестьянства как класса раннефеодального общества в Западной Европе VI-VIII вв. / А. И. Неусыхин. - М. : Изд-во АН СССР, 1956. - 420 с.;

43. Орленко В. І. Історія держави і права зарубіжних країн: Посіб. для підготов, до іспитів -3-є вид. стереотип. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В. - 244 с., 2008;

44. Петрушевский Д.М. Очерки по истории средневекового общества и государства. М., 1922.;

45. Полянський Ф.Я. Економічна історія розвинених країн. Епоха феодалізму. М., 1954;

46. Романова Е.Д. Прекарий на землях Сен-Галленского аббатства в VIII-IX вв. / Е.Д. Романова // Средние века. - М., 1959. - Вып. 15. - С. 56-64.;

47. Салическая правда / Пер. Н.П. Грацианского (документ і вступна стаття). М., 1950;

48. Світова історія: Раннє середньовіччя /А.Н.Бадак,И.Е. Войнич. Москва Мінськ, 2001;

49. Серовайский Я. Д. Сообщения Цезаря об аграрном строе германцев в соотношении с данными новейших археологических исследований / Я. Д. Серовайский // Средние века. - М., 1999. - Вып. 60. - С. 5-36.;

50. Сказкин С.Д. Вибрані праці з історії. М., 1973.;

51. Средневековая Европа глазами современников и историков / Под. ред. А.Л. Ястребицкой. М., 1995. Кн. I. С. 44 - 111.;

52. Страхов М. М. Історія держави і права зарубіжних країн: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти. -- Харків: Право, 1999. --416 с.;

53. Тищик Б.І. Історія держави і права стародавнього світу. К., 2001;

54. Тодд М. Древние германцы. Быт, религия, культура /М. Тодд; пер. С англ. Н. Чехонадской. - М.: Центрполиграф, 2005. - 224 с.;

55. Федоров К.Г., Лисневский Э.В. История государства и права зарубежных стран: Учебное пособие. В 2-х ч. - Ростов-н/Д, 1994.;

56. Фюстель де Куланж. История общественного строя древних франков. СПб., 1901.;

57. Херрманн Й. Общество у германских и славянских племен и народностей между Рейном и Одером в VI-XI вв. / Й. Херрманн // Вопросы истории. - М., 1987. - № 9. - С. 23-40.;

58. Хрестоматия памятников феодального государства и права стран Европы / под ред. В.М. Корецкого. - М. : Госюриздат, 1961. - С. 61-90, 93-96.;

59. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права / Под ред. З.М. Черниловского. - М., 1994.;

60. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права: Учеб.пособие/Под ред. З. М. Черниловского; Сост. В. Н. Садиков.- М.: Гардарика, 1996;

61. Чепурнова Н.М., Серёгин А.В. История государства и права зарубежных стран: Учебное пособие. - М.: Евразийский открытый институт, 2007. - 198 с.;

62. Черниловский З.М. Всеобщая история государства и права. - М., 2003.;

63. Шостенко І.І., Шостенко О.І. Історія держави і права зарубіжних країн: навч.-метод. Посіб. - К.: МАУП, 2003. - 104с.;

64. http://uk.wikipedia.org/wiki/Салічна_правда;

65. http://uk.wikipedia.org/wiki/Файл:Salic_Law.png.

66. http://uk.wikipedia.org/wiki/Алод

67. http://safari-perm.ru/vsesvitnya-istoriya/944-frankska-derzhava.html

ДОДАТКИ

Додаток 1

Державний лад Франків VI-IX ст.

Додаток 2

Структура центральних органів влади Франкської держави в період Меровингів (VI - VII ст.)

Додаток 3

Структура місцевих органів влади, управління і суду держави Франків (VI - IXст.)

Додаток 4

Король франків дарує народові Салічний закон. Французька мініатюра XIV ст.

The King of the Franks, in the midst of the Military Chiefs who formed his Treuste, or armed Court, dictates the Salic Law (Code of the Barbaric Laws). - Fac-simile of a Miniature in the "Chronicles of St. Denis," a Manuscript of the Fourteenth Century (Library of the Arsenal).

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Передумови виникнення, структура і зміст Руської Правди як історичного пам'ятника староруського права земського періоду. Поняття злочину і покарання згідно положень Руської Правди. Визначення покарання за скоєний злочин по статтям Скороченої Правди.

    реферат [25,4 K], добавлен 28.10.2010

  • Зміст кримінально-процесуального кодексу Карла V, його особливості, нововведення. Стисла характеристика правової системи Німеччини в процесі її становлення як держави. Загальна характеристика кримінального процесу "Кароліни" та історія її створення.

    курсовая работа [41,4 K], добавлен 06.08.2011

  • Іслам - серцевина середньовічного світогляду. Основні риси мусульманського права, його джерела та особливості структури. Цивільно-правові інститути, злочини і покарання, судовий процес в мусульманському праві. Засади сімейно-шлюбного права в ісламі.

    курсовая работа [94,9 K], добавлен 06.10.2012

  • Джерела російського права XI–XV століть. Розкриття питання про необхідність створення Судебника (1497 рік), "інструкції" для організації судового процесу. Пам'ятник староруського права – Російська Правда. "Правда Ярослава" - норми ранньофеодального права.

    реферат [20,7 K], добавлен 21.06.2009

  • Основы зарождения государства и права. Развитие феодального государства и права. Государство франков, Византия, Франция, Германия, Англия. Основы феодального права стран Западной Европы. Салическая правда, вещное право, брачно-семейные отношения.

    дипломная работа [84,4 K], добавлен 28.01.2010

  • Історія виникнення та розвитку правової держави. Сутність поняття та ознаки громадянського суспільства. Розвиток громадського суспільства в Україні. Поняття, ознаки та основні принципи правової держави. Шляхи формування правової держави в Україні.

    курсовая работа [120,0 K], добавлен 25.02.2011

  • Цивільне і шлюбно-сімейне право за "Руською правдою". Князівські Церковні Статути - жерело права в Древній Русі. Статут Ярослава присвячувався сімейно-шлюбним відносинам, злочинам проти родини і моральності. Перша в Європі Конституція Пилипа Орлика.

    реферат [23,2 K], добавлен 29.05.2010

  • Характеристика памятника русского права - Русской Правды, которая была кодексом древнерусского феодального права. Особенности регулирования этим сводом законов правового положения населения, права собственности, обязательственного и наследственного права.

    реферат [38,0 K], добавлен 25.05.2010

  • Аналіз права інтелектуальної власності в міжнародному масштабі. Особливості формування та розвитку авторського і суміжного прав. Основні суб'єкти авторського права. Майнові відносини у сфері суміжних прав. Огляд процесу міжнародної охорони суміжних прав.

    реферат [37,1 K], добавлен 30.10.2014

  • Становлення та основні риси розвитку Чеської держави. Джерела права середньовічної Чехії. Форми феодальної власності. Право милі у містах середньовічної країни. Інститут спадкування та його співвідношення із нормами шлюбно-сімейного права Середньовіччя.

    дипломная работа [63,4 K], добавлен 28.10.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.